Парадуоденальний (groove) панкреатит. Термінологія, етіопатогенез, патоморфологія

Groove pancreatitis is a rare type of focal chronic pancreatitis, affecting ‘‘the groove ‘‘– the anatomical space between the dorsocranial part of the head pancreas, the duodenum, and the common bile duct. The following synonyms of groove pancreatitis are recognized in literature: cystic dystrophy of heterotopic pancreas, pancreatic hamartoma of duodenum, myoadenomatosis. The pathogenesis of paraduodenal pancreatitis remains controversial. It has been suggested to occur because of increasing viscosity of the pancreatic juices in the ductal system, which cause disturbance of outflow pancreatic juices, damage of pancreatic tissue and as result inflammation of surrounding structures. Groove pancreatitis can generate diagnostic challenges for clinicists and pathologists by imitating pancreatic carcinoma. A definitive diagnosis can be extraordinarily difficult, and an inability to distinguish groove pancreatitis from a primary duodenal, ampullary, or pancreatic malignancy often leads to surgery. This review will describe the etiology, pathophysiology and morphological changes of groove pancreatitis.Парадуоденальный, или groove панкреатит, является редким типом фокального хронического воспаления поджелудочной железы, преимущественно поражая “борозду” – анатомическое пространство между дорсокраниальной частью головки поджелудочной железы, двенадцатиперстной кишкой и общим желчным протоком. В литературе встречается под следующими синонимами: дуоденальная дистрофия гетеротопической поджелудочной железы, панкреатическая гамартома двенадцатиперстной кишки, миоаденоматоз. Спорным остается вопрос патогенеза парадуоденального панкреатита. Основными этиопатогенетическими факторами заболевания являются анатомические особенности протоковой системы поджелудочной железы и повышение плотности панкреатического сока, которые приводят к хроническому персистирующему воспалению в области “борозды” с последующим вовлечением в патологический процесс головки поджелудочной железы, двенадцатиперстной кишки и терминального отдела холедоха. Тяжесть дифференциации groove панкреатита с опухолями периампулярной зоны создает определенные диагностические трудности для клиницистов и патоморфологов, что требует проведения оперативного лечения для верификации окончательного диагноза. Данное сообщение описывает основные этиологические, патофизиологические и морфологические изменения, возникающие при парадуоденальном панкреатите.Парадуоденальний, або groove панкреатит,  рідкісний тип фокального хронічного запалення підшлункової залози, що переважно вражає ‘‘борозну‘‘ –анатомічний простір між дорсокраніальною частиною головки підшлункової залози, дванадцятипалою кишкою та загальною жовчною протокою. В літературі зустрічається під такими синонімами: дуоденальна дистрофія гетеротопічної підшлункової залози, панкреатична гамартома дванадцятипалої кишки, міоаденоматоз. Спірним залишається питання патогенезу парадуоденального панкреатиту. Основними етіопатогенетичними факторами захворювання є анатомічні особливості протокової системи підшлункової залози та підвищення в'язкості панкреатичного соку, які призводять до хронічного персистуючого запалення в ділянці ‘‘борозни‘‘ з наступним втягненням в патологічний процес головки підшлункової залози, двадцятипалої кишки та термінального відділу холедоха. Тяжкість диференціації groove панкреатиту з пухлинами періампулярної ділянки створює певні діагностичні труднощі для клініцистів та патоморфологів, що вимагає проведення операційного лікування для верифікації остаточного діагнозу. Дане повідомлення описує основні етіологічні, патофізіологічні та морфологічні зміни, які виникають при парадуоденальному панкреатиті

Диференційна діагностика та лікування парадуоденального панкреатиту.

The urgency of the problem in diagnosis and surgical treatment of complicated groove pancreatitis increases due to its similarity to the clinical and instrumental semiotics of the ductal adenocarcinoma of the pancreas in early stages. Differentiation of paraduodenal pancreatitis with malignant diseases of the periampular zone requires a comprehensive survey. The aggregate of the results of specific laboratory and instrumental methods of examination allow only accurate the diagnosis in 75 % of patients. It requires the search of new diagnostic algorithms. Standard pre-operative diagnostics should include: CT, MRI, MRCP and EUS with biopsy. Endoscopic ultrasonography with biopsy and subsequent cytological examination, despite its diagnostic value, does not allow the excluding of the malignant neoplasm of the periampullary region. Only the final histopathological examination of the material verifies groove pancreatitis. In tactics of choosing the surgical treatment, the arsenal of surgical interventions ranges from PDD to pancreas-preserving resections of the duodenum. Based on the pathogenesis and morphological substrate of the disease, European pancreatic centers prefer proximalisolated resections of the pancreas. They showed the best, in comparison with PDR, immediate and long-term results of treatment. In case of suspected malignant pancreatic tumor and / or presence of local complications of groove pancreatitis, the optimal surgical intervention is pancreatoduodenal resection. It finally verifies the diagnosis and eliminate the clinical manifestations of the disease, which in future will improve the patient’s quality of life.Актуальность проблемы диагностики и хирургического лечения осложненного парадуоденального панкреатита возрастает из-за его сходства с клинической и инструментальной семиотикой протоковой аденокарциномы поджелудочной железы на ранних стадиях. Дифференциация парадуоденального панкреатита со злокачественными заболеваниями периампулярной зоны требует комплексного обследования. Совокупность результатов специфических лабораторных и инструментальных методов обследования позволяют поставить точный диагноз только у 75 % пациентов, поэтому требуется поиск новых диагностических алгоритмов. Стандартная дооперационная диагностика должна включать: КТ ОБП, МРТ ОБП, МРХПГ, ЭУСГ с биопсией. Эндоскопическая ультрасонография с биопсией и последующим цитологическим исследованием, несмотря на свою диагностическую ценность, не позволяет исключить злокачественное новообразование периампулярной зоны и только заключительное патологогистологическое исследование материала верифицирует groove – панкреатит. При выборе тактики хирургического лечения, арсенал оперативных вмешательств колеблется от ПДР до панкреассохраняющих резекций ДПК. Основываясь на патогенезе и морфологическом субстрате заболевания, Европейские панкреатологические центры предпочитают проксимальные изолированные резекции поджелудочной железы, показав лучшие, по сравнению с панкреатодуоденальной резекцией, непосредственные и отдаленные результаты лечения. В случае подозрения на злокачественную опухоль поджелудочной железы и/или наличия местных осложнений groove–панкреатита, оптимальным оперативным вмешательством является панкреатодуоденальная резекция, которая окончательно верифицирует диагноз, устранит клинические проявления заболевания, что в последующем улучшит качество жизни пациента.Актуальність проблеми діагностики та хірургічного лікування ускладненого парадуоденального панкреатиту зростає у зв’язку зі схожою клінічною та інструментальною семіотикою із протоковою аденокарциномою підшлункової залози на ранніх стадіях. Незважаючи на наявність сучасних методів обстеження, диференціація парадуоденального панкреатиту із злоякісними захворюваннями періампулярної зони становить труднощі. Сукупність результатів специфічних лабораторних та інструментальних методів обстеження дозволяють встановити точний діагноз лише у 75 % пацієнтів, що вимагає пошуку нових діагностичних алгоритмів. Стандартна доопераційна діагностика повинна включати КТ ОЧП, МРТ ОЧП, МРХПГ, ЕУСГ з біопсією. Ендоскопічна ультрасонографія з біопсією та наступним цитологічним дослідженням, незважаючи на свою діагностичну цінність, не дозволяє виключити злоякісне новоутворення періампулярної зони і тільки заключне патологогістологічне дослідження матеріалу верифікує groove – панкреатит. Арсенал оперативних втручань при парадуоденальному панкреатиті коливається від ПДР до панкреасзберігаючих резекцій ДПК. При виборі тактики хірургічного лікування необхідно ґрунтуватись на патогенезі та морфологічному субстраті захворювання. Європейські панкреатологічні центри надають перевагу проксимальній ізольованій резекції підшлункової залози, яка характеризується кращими, порівняно з ПДР, безпосередніми та віддаленими результатами лікування. У разі підозри на злоякісну пухлину підшлункової залози і / або наявності місцевих ускладнень groove–панкреатиту, оптимальним оперативним втручанням є панкреатодуоденальна резекція, яка остаточно верифікує діагноз, усуне клінічні прояви захворювання, що в подальшому покращить якість життя пацієнта

Гостра жовчнокам’яна непрохідність тонкої кишки

Гостра жовчнокам’яна непрохідність тонкої кишк

Experiences of wearing support garments by people living with a urostomy

BACKGROUND:support garments are commonly worn by people with a urostomy but there are no published data about their experiences of doing so. AIMS:to identify the views of people living with a urostomy on the role of support garments. METHODS:a cross-sectional survey of the stoma population's experiences of support garments was conducted in 2018. Recruitment was by social media. The free-text responses provided by a sub-sample of 58 people out of 103 respondents with a urostomy, were analysed. FINDINGS:thematic analysis revealed four themes: physical self-management; psychosocial self-management; lifestyle; and healthcare advice and support. There were mixed feelings about the value of support garments. Many cited a sense of reassurance and confidence and being able to be more sociable and active; others reported discomfort and uncertainty about their value. CONCLUSION:these findings add new understanding of experiences of support garments and provide novel theoretical insights about life with a urostomy

Measurement of the Bottom-Strange Meson Mixing Phase in the Full CDF Data Set

We report a measurement of the bottom-strange meson mixing phase \beta_s using the time evolution of B0_s -> J/\psi (->\mu+\mu-) \phi (-> K+ K-) decays in which the quark-flavor content of the bottom-strange meson is identified at production. This measurement uses the full data set of proton-antiproton collisions at sqrt(s)= 1.96 TeV collected by the Collider Detector experiment at the Fermilab Tevatron, corresponding to 9.6 fb-1 of integrated luminosity. We report confidence regions in the two-dimensional space of \beta_s and the B0_s decay-width difference \Delta\Gamma_s, and measure \beta_s in [-\pi/2, -1.51] U [-0.06, 0.30] U [1.26, \pi/2] at the 68% confidence level, in agreement with the standard model expectation. Assuming the standard model value of \beta_s, we also determine \Delta\Gamma_s = 0.068 +- 0.026 (stat) +- 0.009 (syst) ps-1 and the mean B0_s lifetime, \tau_s = 1.528 +- 0.019 (stat) +- 0.009 (syst) ps, which are consistent and competitive with determinations by other experiments.Comment: 8 pages, 2 figures, Phys. Rev. Lett 109, 171802 (2012

The influence of online resources on student–lecturer relationship in higher education: a comparison study

The internet has become a key resource for students’ higher education studies due to both its availability and currency. Previously within higher education, lectures, books and course materials were the only sources of information. This change, to more open access to information and more online materials being accessed outside of those provided by lecturers, and indeed institutions, is likely to accelerate and change the way students are learning. This study aims to help institutions understand better the impact of these changes on the student–lecturer relationship by exploring students’ perceptions of their studies in terms of power and students’ academic engagement in the classroom. The importance of the internet (online learning resources) to students’ achievements, the importance of lecturers and the student–lecturer relationship have all been widely investigated. However, limited research has been undertaken examining the impact of students’ use of the internet on the student–lecturer relationship, or comparing this across different countries and cultures. To address this, data were collected via semi- structured questionnaires distributed to undergraduate students from three countries: United Kingdom, Saudi Arabia and Kenya. Quantitative data were analysed using a simple statistical analysis approach and qualitative data were analysed using a thematic analysis approach. The results showed that students’ use of the internet has improved students’ academic self-confidence, academic self-reliance and student– lecturer connectedness, but students’ use of the internet has increased the gap in the student–lecturer expert relationship and referent relationship. The impact and rea- sons for this differed between the countries involved in this study

ACBD5 and VAPB mediate membrane associations between peroxisomes and the ER

This is the final version of the article. Available from the publisher via the DOI in this record.Peroxisomes (POs) and the endoplasmic reticulum (ER) cooperate in cellular lipid metabolism and form tight structural associations, which were first observed in ultrastructural studies decades ago. PO–ER associations have been suggested to impact on a diverse number of physiological processes, including lipid metabolism, phospholipid exchange, metabolite transport, signaling, and PO biogenesis. Despite their fundamental importance to cell metabolism, the mechanisms by which regions of the ER become tethered to POs are unknown, in particular in mammalian cells. Here, we identify the PO membrane protein acyl-coenzyme A–binding domain protein 5 (ACBD5) as a binding partner for the resident ER protein vesicle-associated membrane protein-associated protein B (VAPB). We show that ACBD5–VAPB interaction regulates PO–ER associations. Moreover, we demonstrate that loss of PO–ER association perturbs PO membrane expansion and increases PO movement. Our findings reveal the first molecular mechanism for establishing PO–ER associations in mammalian cells and report a new function for ACBD5 in PO–ER tethering.This work was supported by grants from the Biotechnology and Biological Sciences Research Council (BB/K006231/1 and BB/ N01541X/1 to M. Schrader). J. Metz and M. Schrader are supported by a Wellcome Trust Institutional Strategic Support Award (WT097835MF and WT105618MA) and L.F. Godinho by a fellowship from Fundação para a Ciência e a Tecnologia, Portugal (SFRH/ BPD/90084/2012). M. Schrader and A.S. Azadi are supported by Marie Curie Initial Training Network action PerFuMe (316723). M. Islinger is supported by MEAMEDMA Anschubförderung, Medical Faculty Mannheim, University of Heidelberg

The Adaptor Function of TRAPPC2 in Mammalian TRAPPs Explains TRAPPC2-Associated SEDT and TRAPPC9-Associated Congenital Intellectual Disability

Background: The TRAPP (Transport protein particle) complex is a conserved protein complex functioning at various steps in vesicle transport. Although yeast has three functionally and structurally distinct forms, TRAPPI, II and III, emerging evidence suggests that mammalian TRAPP complex may be different. Mutations in the TRAPP complex subunit 2 (TRAPPC2) cause X-linked spondyloepiphyseal dysplasia tarda, while mutations in the TRAPP complex subunit 9 (TRAPPC9) cause postnatal mental retardation with microcephaly. The structural interplay between these subunits found in mammalian equivalent of TRAPPI and those specific to TRAPPII and TRAPPIII remains largely unknown and we undertook the present study to examine the interaction between these subunits. Here, we reveal that the mammalian equivalent of the TRAPPII complex is structurally distinct from the yeast counterpart thus leading to insight into mechanism of disease. Principal Findings: We analyzed how TRAPPII- or TRAPPIII- specific subunits interact with the six-subunit core complex of TRAPP by co-immunoprecipitation in mammalian cells. TRAPPC2 binds to TRAPPII-specific subunit TRAPPC9, which in turn binds to TRAPPC10. Unexpectedly, TRAPPC2 can also bind to the putative TRAPPIII-specific subunit, TRAPPC8. Endogenous TRAPPC9-positive TRAPPII complex does not contain TRAPPC8, suggesting that TRAPPC2 binds to either TRAPPC9 or TRAPPC8 during the formation of the mammalian equivalents of TRAPPII or TRAPPIII, respectively. Therefore, TRAPPC2 serves as an adaptor for the formation of these complexes. A disease-causing mutation of TRAPPC2, D47Y, failed to interact with either TRAPPC9 or TRAPPC8, suggesting that aspartate 47 in TRAPPC2 is at or near the site of interaction with TRAPPC9 or TRAPPC8, mediating the formation of TRAPPII and/or TRAPPIII. Furthermore, disease-causing deletional mutants of TRAPPC9 all failed to interact with TRAPPC2 and TRAPPC10. Conclusions: TRAPPC2 serves as an adaptor for the formation of TRAPPII or TRAPPIII in mammalian cells. The mammalian equivalent of TRAPPII is likely different from the yeast TRAPPII structurally. © 2011 Zong et al.published_or_final_versio