Application of microRNA-34a for diagnosis of pleomorphic adenomas of salivary glands

Objective. Determination of expression of microRNA-34a in tissues of pleomorphic adenomas of large salivary glands, adjacent to tumor salivary gland tissue, intact tissue of a salivary gland, which was not connected with the tumor, and in a venous blood as well. Materials and methods. The investigation was conducted in 20 patients, suffering benign tumors of large salivary glands (pleomorphic adenomas). Expression  was estimated, using adverse transcription and quantitative polymerase chain reaction in regime of a real time. Results. Analysis of the expression level for microRNA-34a was conducted in the tumoral tissue, adjacent to the tumor salivary gland tissue, and in intact tissue of salivary gland, which lacked a link with the tumor, the venous blood in patients, suffering pleomorphic adenomas of large salivary glands, and there was revealed, that it have appeared the highest in the salivary gland adjacent to the tumor - (1052.02 ± 367.20, comparing with the same index in the intact gland - 47.72 ± 28.93). Conclusion. Level of expression of microRNA-34a in the tissues of pleomorphic adenomas of salivary glands, which is in 11 times higher, than in norm (in intact tissue of salivary gland), may be applied as a genetic marker for verification of these tumors

АНАЛІЗ ПОЛІМОРФІЗМІВ ГЕНІВ АСЕ, ACTN3, ENOS, PPARG, PPARA, HIF-1Α, PPARGC1B ПРИ ВИЗНАЧЕННІ СПАДКОВОЇ СХИЛЬНОСТІ ДО РІЗНИХ ВИДІВ СПОРТУ

To establishing the possibility of assessing genetic iinherited predisposition to various sports, the differences in the distribution of genotypes of the complex polymorphisms in groups of athletes, specializing in sports with different types of energy supply of muscular work were studied. The paper examined the DNA 332 persons, of which 110 athletes involved in speed- power sports, 85 - in endurance sports , 51 - in sports that require a combination of strength and endurance, 86 - with no experience regular exercise.C целью установления возможности оценки наследственной предрасположенности к занятиям различными видами спорта, изучены различия в распределении генотипов по комплексу полиморфизмов в группах спортсменов, специализирующихся в видах спорта с разным характером энергообеспечения мышечной работы. В работе обследовано ДНК 332 лиц, из которых: 110 спортсменов, занимающихся скоростно-силовыми видами спорта, 85 - видами спорта з перимущественным развитием выносливости, 51 - видами спорта, требующими сочетанногопроявления силы и выносливости, 86 - не имеющих стажа регулярних занятий спортом.З метою встановлення можливості оцінки спадкової схильності до занять різними видами спорту вивчено відмінності у розподілі генотипів за комплексом поліморфізмів у групах спортсменів, які спеціалізуються у видах спорту з різним характером енергозабезпечення м’язової роботи. Використовуючи комплексний аналіз поліморфізмів генів та метод мультифакторної просторової редукції, створено моделі міжгенної взаємодії при оцінці схильності до швидкісно-силових видів спорту та видів спорту з вимогами поєднаної дії сили та витривалості. Встановлено, що І/D поліморфізм гена ACE, Т-786→С поліморфізм гена еNOS, R577X поліморфізму гена ACTN3, G/C поліморфізму 7-го інтрона гена PPARA є інформативними маркерами для визначення спадкової схильності до прояву високої фізичної працездатності у швидкісно-силових видах спорту, а Т-786→С поліморфізм гена еNOS є маркером схильності до занять видами спорту з вимогами поєднаної дії сили та витривалості

Comorbidity of asthma and hypertension may be mediated by shared genetic dysregulation and drug side effects

Zolotareva O, Saik OV, Königs C, et al. Comorbidity of asthma and hypertension may be mediated by shared genetic dysregulation and drug side effects. Scientific Reports. 2019;9(1): 16302.Asthma and hypertension are complex diseases coinciding more frequently than expected by chance. Unraveling the mechanisms of comorbidity of asthma and hypertension is necessary for choosing the most appropriate treatment plan for patients with this comorbidity. Since both diseases have a strong genetic component in this article we aimed to find and study genes simultaneously associated with asthma and hypertension. We identified 330 shared genes and found that they form six modules on the interaction network. A strong overlap between genes associated with asthma and hypertension was found on the level of eQTL regulated genes and between targets of drugs relevant for asthma and hypertension. This suggests that the phenomenon of comorbidity of asthma and hypertension may be explained by altered genetic regulation or result from drug side effects. In this work we also demonstrate that not only drug indications but also contraindications provide an important source of molecular evidence helpful to uncover disease mechanisms. These findings give a clue to the possible mechanisms of comorbidity and highlight the direction for future research

Guidelines for the use and interpretation of assays for monitoring autophagy (3rd edition)

In 2008 we published the first set of guidelines for standardizing research in autophagy. Since then, research on this topic has continued to accelerate, and many new scientists have entered the field. Our knowledge base and relevant new technologies have also been expanding. Accordingly, it is important to update these guidelines for monitoring autophagy in different organisms. Various reviews have described the range of assays that have been used for this purpose. Nevertheless, there continues to be confusion regarding acceptable methods to measure autophagy, especially in multicellular eukaryotes. For example, a key point that needs to be emphasized is that there is a difference between measurements that monitor the numbers or volume of autophagic elements (e.g., autophagosomes or autolysosomes) at any stage of the autophagic process versus those that measure fl ux through the autophagy pathway (i.e., the complete process including the amount and rate of cargo sequestered and degraded). In particular, a block in macroautophagy that results in autophagosome accumulation must be differentiated from stimuli that increase autophagic activity, defi ned as increased autophagy induction coupled with increased delivery to, and degradation within, lysosomes (inmost higher eukaryotes and some protists such as Dictyostelium ) or the vacuole (in plants and fungi). In other words, it is especially important that investigators new to the fi eld understand that the appearance of more autophagosomes does not necessarily equate with more autophagy. In fact, in many cases, autophagosomes accumulate because of a block in trafficking to lysosomes without a concomitant change in autophagosome biogenesis, whereas an increase in autolysosomes may reflect a reduction in degradative activity. It is worth emphasizing here that lysosomal digestion is a stage of autophagy and evaluating its competence is a crucial part of the evaluation of autophagic flux, or complete autophagy. Here, we present a set of guidelines for the selection and interpretation of methods for use by investigators who aim to examine macroautophagy and related processes, as well as for reviewers who need to provide realistic and reasonable critiques of papers that are focused on these processes. These guidelines are not meant to be a formulaic set of rules, because the appropriate assays depend in part on the question being asked and the system being used. In addition, we emphasize that no individual assay is guaranteed to be the most appropriate one in every situation, and we strongly recommend the use of multiple assays to monitor autophagy. Along these lines, because of the potential for pleiotropic effects due to blocking autophagy through genetic manipulation it is imperative to delete or knock down more than one autophagy-related gene. In addition, some individual Atg proteins, or groups of proteins, are involved in other cellular pathways so not all Atg proteins can be used as a specific marker for an autophagic process. In these guidelines, we consider these various methods of assessing autophagy and what information can, or cannot, be obtained from them. Finally, by discussing the merits and limits of particular autophagy assays, we hope to encourage technical innovation in the field

МікроРНК як діагностичні біомаркери ураження печінки при Епштейн–Барр вірусних гепатитах у дітей

Objective. To assess the level of miRNA- 21-3p and miRNA 885-5p in the serum of children with hepatitis of EBV-etiology. Patients and methods. The results of clinical, laboratory and instrumental studies of 23 children with hepatitis of EBV-etiology are analyzed. Indicators of children with EBV_hepatitis were compared with the rates of 20 healthy children of the same age. A set of studies included the analysis of anamnestic data, clinical and preclinical data. Diagnosis of viral EBV hepatitis was carried out on the base of ELISA detection of specific antibodies to the M and G class virus, EBV DNA in in the blood saliva and by PCR method. The degree of inflammatory activity was determined by the level of transaminases (ALT and AST). The level of miRNA-2-3p and miRNA-885-5p in the blood serum was determined by the method of TaqMan. Results. A significant increase of miRNA-21-3p in the blood serum of children with EBV-hepatitis: 21.8375 (1.1439; 2046.25) CU against 0.6516 (0.0133, 5.3708) CU in the group of healthy children (p<0.05). The content of miRNA-885-5p had no significant difference from the data of the control group and was 1.0248 (0.0342, 14.5261) CU against 0.1801 (0.0122, 1.5653) CU. Conclusions. Identified changes in the content of miRNA-21-3p and miRNA-885-5p in children with EBV-hepatitis indicate the possibility of use of miRNA-21-3p as a diagnostic marker of liver injury during the EBV-infection. Key words: microRNA, Epstein-Barr virus, hepatitis, children.Цель: оценка уровня miRNA-21–3р и miRNA-885–5р в сыворотке крови детей с гепатитами EBV-этиологии. Пациенты и методы. Проанализированы результаты клинико-лабораторных и инструментальных исследований 23 детей с гепатитом EBV-этиологии. Показатели детей с EBV-гепатитом сопоставлялись с показателями 20 практически здоровых детей аналогичного возраста. Комплекс исследований включал анализ анамнестических данных, клинико-параклинические данные. Диагностика вирусных EBV-гепатитов проводилась на основе ИФА определения специфических антител к вирусу классов М и G, ДНК EBV в крови и слюне методом ПЦР. Степень активности воспалительного процесса определялась по уровню трансаминаз (АЛТ и АСТ). Уровень miRNA-21–3р и miRNA-885-5рВ сыворотке крови определяли по методике TaqMan. Результаты. Выявлено достоверное повышение содержания miRNA-21–3р в сыворотке крови детей с EBV-гепатитами: 21,8375 (1,1439; 2046,25) УЕ против 0,6516 (0,0133; 5,3708) УЕ в группе здоровых детей (р<0,05). Содержание miRNA-885–5р не имело значимых отличий от показателей у детей контрольной группы и составило 1,0248 (0,0342; 14,5261) УЕ против 0,1801 (0,0122; 1,5653) УЕ. Выводы. Выявленные изменения содержания miRNA-21–3р и miRNA-885–5р у детей с EBV#гепатитами указывают на возможность использования miRNA-21–3р как диагностического маркера поражения печени при EBV-инфекции. Ключевые слова: микроРНК, Эпштейн—Барр вирус, гепатит, дети.Мета: оцінка рівня miRNA;21–3р і miRNA;885–5р у сироватці крові дітей з гепатитами EBV-етіології. Пацієнти і методи. Проаналізовано результати клініко;лабораторних та інструментальних досліджень 23 дітей з гепатитом EBV-етіології. Результати показників дітей з EBV-гепатитом порівнювались з показниками 20 практично здорових дітей аналогічного віку. Комплекс досліджень включав аналіз анамнестичних та клініко;параклінічних даних. Діагностика вірусних EBV-гепатитів проводилася на основі ІФА для визначення специфічних антитіл до вірусу класів М і G, ДНК EBV у крові і слині методом ПЛР. Ступінь активності запального процесу визначався за рівнем трансаміназ (АЛТ і АСТ). Рівень miRNA-21–3р і miRNA-885–5р в сироватці крові дітей з гепатитами і здорових визначали із застосуванням методики TaqMan. Результати. Виявлено достовірне підвищення рівня miRNA-21–3р в сироватці крові дітей з EBV гепатитами: 21,8375 (1,1439; 2046,25) УО протии 0,6516 (0,0133; 5,3708) УО в групі здорових дітей (р<0,05). Рівень miRNA-885–5р не мав суттєвих відмінностей проти дітей контрольної групи і склав 1,0248 (0,0342; 14,5261) УО проти 0,1801 (0,0122; 1,5653) УО. Статистичний аналіз у дітей з EBV-гепатитами не виявив кореляційного зв'язку між рівнем досліджуваних miRNAs і рівнем АЛТ і АСТ (р>0,05). Висновки. Виявлені зміни вмісту miRNA-21–3р і miRNA-885–5р у дітей з EBV;гепатитами вказують на можливість використання miRNA-21–3р як діагностичного маркера ураження печінки при EBVінфекції. Ключові слова: мікроРНК, Епштейна—Барр вірус, гепатит, діти

Поліморфізм гена альдостерон синтетази (CYP11b2) та структурні показники лівого шлуночка в пацієнтів з ІХС, постінфарктним кардіосклерозом

Purpose of the work – to investigate the possible contribution of aldosterone synthetase gene (CYP11B2) polymorphism to the disease course and structural parameters of LV in patients with coronary heart disease, postinfarction cardiosclerosis.Materials and мethods. General clinical examination of 100 patients with postinfarction cardiosclerosis was done at the Cardiology Department of P. L Shupyk NMAPE. Genetic testing was performed by polymerase chain reaction in real time at the Bogomolets Institute of Physiology,Kyiv,Ukraine.Exclusion criteria were hemodynamically significant valvular heart diseases, chronic obstructive pulmonary diseases, permanent or temporary heart pacing, acute heart failure and implanted cardioverter-defibrillator, permanent atrial fibrillation.Statistical analysis of the results was performed using Microsoft Excel, the statistical program SPSS (version 20, US). The results obtained are presented as M ± σ. Results. The stenosis of the left main coronary artery was observed in 25.9 % of cases in the subgroup of the TT variant. It should be noted that in the TC subgroup of aldosterone synthase gene variant polymorphism the incidence of the left main coronary artery lesion was 13.9 %. There has been no single case of left main coronary artery lesion in the SS subgroup with little statistical significance in comparison with the subgroup of TT variant of the polymorphism (P = 0.048). In the analysis of clinical data the most marked manifestations of angina pectoris were in subgroups of TT and TC – 73.3 % and 72.7 %, respectively, compared with CC subgroup – 40 %, reliable for both subgroups (P1.2 = 0.95, P1.3 = 0.039, P2.3 = 0.029). In the analysis of LV morphological characteristics the smallest indices of the LV mass have been revealed in the CC subgroup of the polymorphism variant (190.5 ± 52.1 g), compared with the LV mass values in the TT subgroup (231.00 ± 55.21 g, P = 0.03) and TC (197.421 ± 63.15, P > 0.05). A statistically significant difference has been also observed between the TT and TC subgroups of the polymorphism variant data (P = 0.01). The smallest index of LV myocardial mass has been revealed in the TC subgroup of the polymorphism variant compared with the TT variant subgroup (98.0 ± 29.25 versus 113.33 ± 26.63 g/m2, P = 0.017).In the analysis of left ventricle diastolic diameter index between subgroups of polymorphism the smallest parameter was in the CC subgroup of polymorphism with a significant difference in comparison with the data of the aldosterone synthetase gene polymorphism TC subgroup patients (2.38 ± 0.17 vs. 2.56 ± 0.26 cm/m², respectively, P = 0.02). The lowest left ventricle systolic diameter index was detected in CC variant of aldosterone synthetase gene polymorphism subgroup in comparison with the data of patients in the TT and TC variants of aldosterone synthetase gene polymorphism subgroups (1.51 ± 0.2 vs. 1.88 ± 0.5 and 1.83 ± 0,37 cm/m², p1.3 = 0.02 and p2.3 = 0.005). The smallest left ventricle diastolic volume index was also found in the CC variant of aldosterone synthetase gene polymorphism subgroup in comparison with the other two subgroups data with a significant difference in the data of TC variant of aldosterone synthetase gene polymorphism patients (54.2 ± 10.7 versus 68.1 ± 17.7 ml/m², P = 0.01).Conclusions. Patients with TT and TC variants of aldosterone synthetase gene polymorphism demonstrated higher incidence of the left main coronary artery lesion in comparison with the patients of the CC variant of aldosterone synthetase gene polymorphism subgroup, who have not had atherosclerotic lesion of the left main coronary artery.In patients with TT and TC variants of aldosterone synthetase gene polymorphism manifestations of angina pectoris had a higher gradation compared to the CC variant of aldosterone synthetase gene polymorphism.Significantly lower values of left ventricle diastolic diameter index, systolic diameter index and diastolic volume index have been found in the CC variant subgroup in comparison with TT variant.Patients in TT variant of polymorphism subgroup had significantly reduced ejection fraction in comparison with the CC subgroup. Цель работы – исследовать возможный вклад полиморфизма гена альдостерон синтетазы (CYP11B2) на течение заболевания и структурные показатели ЛЖ у пациентов с ишемической болезнью сердца, постинфарктным кардиосклерозом.Материалы и методы. На кафедре кардиологии Национальной медицинской академии последипломного образования имени П. Л. Шупика проведено общеклиническое обследование 100 пациентов с ПИК (57,3 ± 8,9 года). Генетическое тестирование проводили методом полимеразной цепной реакции в режиме реального времени в Институте физиологии имени А. А. Богомольца НАН Украины. Всем больным проведено эходопплерографическое исследование (ЭхоКГ) сердца. Критериями исключения были гемодинамически значимые поражения клапанов сердца, хронические обструктивные заболевания легких, постоянная или временная кардиостимуляция, острая сердечная недостаточность, имплантированный кардиовертер-дефибриллятор, постоянная форма фибрилляции предсердий.Статистический анализ результатов проводили с использованием программы Microsoft Excel, статистической программы SPSS (версия 20, США). Достоверными считали различия при р < 0,05. Полученные результаты представлены в виде М ± σ.Результаты. Стеноз ствола левой коронарной артерии (ЛКА) наблюдался в 25,9 % случаев в подгруппе варианта ТТ. В подгруппе ТС варианта полиморфизма гена альдостерон синтетазы частота поражения ствола ЛКА – 13,9 %. Не было ни одного случая поражения ствола ЛКА в подгруппе СС, что имело статистическую значимость, если сравнивать с подгруппой ТТ варианта полиморфизма (Р = 0,048). При анализе клинических данных наиболее выраженные проявления стенокардии напряжения были в подгруппах ТТ и ТС: 73,3 % и 72,7 % по сравнению с СС подгруппой, 40 % достоверно для обеих подгрупп (Р1,2 = 0,95, Р1,3 = 0,039, Р2,3 = 0,029). При анализе морфологических характеристик ЛЖ наименьшие показатели массы ЛЖ выявлены в подгруппе СС варианта полиморфизма (190,5 ± 52,1 г) по сравнению с показателями массы ЛЖ в подгруппе ТТ (231,00 ± 55,21 г, Р = 0,03) и ТС (197,421 ± 63,15, Р > 0,05) варианта. Статистически значимой была также разница между данными подгруппы ТТ и ТС варианта полиморфизма (Р = 0,01). Наименьший индекс массы миокарда ЛЖ выявлен в подгруппе ТС варианта полиморфизма по сравнению с показателями подгруппы ТТ варианта (98,0 ± 29,25 против 113,23 ± 26,63 г/м², Р = 0,017).При анализе показателей ИКДР ЛЖ между подгруппами полиморфизма наименьший показатель был в подгруппе СС полиморфизма с достоверной разницей по сравнению с данными пациентов подгруппы ТС полиморфизма гена альдостерон синтетазы (2,38 ± 0,17 против 2,56 ± 0,26 см/м² соответственно, Р = 0,02). Наименьший показатель ИКСР ЛЖ обнаружен в подгруппе СС варианта полиморфизма гена альдостерон синтетазы по сравнению с данными пациентов подгрупп ТТ и ТС варианта полиморфизма гена альдостерон синтетазы (1,51 ± 0,2 против 1,88 ± 0,5 и 1,83 ± 0,37 см/м², р 1,3 = 0,02 и р 2,3 = 0,005). Самый маленький ИКДО ЛЖ также обнаружен в подгруппе пациентов СС варианта полиморфизма гена альдостерон синтетазы при сравнении с данными двух других подгрупп, с достоверной разницей при сравнении с данными пациентов ТС варианта полиморфизма гена альдостерон синтетазы (54,2 ± 10,7 против 68,1 ± 17,7 мл/м², Р = 0,01).Выводы. У пациентов с ТТ и ТС вариантом полиморфизма гена альдостерон синтетазы частота поражения ствола ЛКА была выше по сравнению с пациентами подгруппы СС варианта полиморфизма гена альдостерон синтетазы, у которых атеросклеротического поражения ствола ЛКА не обнаружено.У пациентов с ТТ и ТС вариантами полиморфизма гена альдостерон синтетазы проявления стенокардии напряжения имели более высокую градацию по сравнению с СС вариантом полиморфизма гена альдостерон синтетазы.В подгруппе СС варианта по сравнению с ТТ обнаружены достоверно меньшие значения ИММ, ИКДР, ИКСР, ИКДО, ИКСО при большей относительной толщине стенок ЛЖ.У больных в подгруппе ТТ варианта полиморфизма показатель ФВ был достоверно ниже при сравнении с данными больных подгруппы СС варианта полиморфизма гена альдостерон синтетазы. Мета роботи – дослідити можливий вклад поліморфізму гена альдостерон синтетази (CYP11B2) на перебіг захворювання та структурні показники ЛШ у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, постінфарктним кардіосклерозом.Матеріали та методи. На кафедрі кардіології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (НМАПО) проведено загальноклінічне обстеження 100 пацієнтів із ПІК (57,3 ± 8,9 року).Генетичне тестування здійснили методом полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу в Інституті фізіології імені О. О. Богомольця НАН України.Усім хворим виконали еходоплерографічне дослідження (ЕхоКГ) серця.Критерії виключення – гемодинамічно значущі ураження клапанів серця, хронічні обструктивні захворювання легенів, постійна або тимчасова кардіостимуляція, гостра серцева недостатність, імплантований кардіовертер-дефібрилятор, постійна форма фібриляції передсердь.Статистичний аналіз результатів здійснили з використанням програми Microsoft Excel, статистичної програми SPSS (версія 20, США). Вірогідними вважали розбіжності при р < 0,05. Результати представлені у вигляді М ± σ.Результати. Стеноз ствола лівої коронарної артерії (ЛКА) спостерігався в 25,9 % випадків у підгрупі варіанта ТТ. У підгрупі ТС варіанта поліморфізму гена альдостерон синтетази частота ураження ствола ЛКА становила 13,9 %. Не було жодного випадку ураження ствола ЛКА в підгрупі СС, що мало статистичну значущість, якщо порівнювати з підгрупою ТТ варіанта поліморфізму (Р = 0,048). Під час аналізу клінічних даних найвираженіші прояви стенокардії напруги були в підгрупах ТТ і ТС: 73,3 % та 72,7 % порівняно з СС підгрупою – 40 %, вірогідно для обох підгруп (Р1,2 = 0,95, Р1,3 =0,039, Р2,3 = 0,029). При аналізі морфологічних характеристик ЛШ найменші показники маси ЛШ виявлені у підгрупі СС варіанта поліморфізму (190,5 ± 52,1 г) порівняно з показниками маси ЛШ у підгрупі ТТ (231,00 ± 55,21 г, Р = 0,03) і ТС (197,421 ± 63,15, Р > 0,05) варіанта. Статистично значущою була також різниця між даними підгрупи ТТ і ТС варіанта поліморфізму (Р = 0,01). Найменший індекс маси міокарда ЛШ виявлено в підгрупі ТС варіанта поліморфізму порівняно з показниками підгрупи ТТ варіанта (98,0 ± 29,25 проти 113,23 ± 26,63 г/м², Р = 0,017).При аналізі показників ІКДР ЛШ між підгрупами поліморфізму найменший показник був у підгрупі СС поліморфізму з вірогідною різницею порівняно з даними пацієнтів підгрупи ТС поліморфізму гена альдостерон синтетази (2,38 ± 0,17 проти 2,56 ± 0,26 см/м² відповідно, Р = 0,02). Найменший показник ІКСР ЛШ виявлений в підгрупі СС варіанта поліморфізму гена альдостерон синтетази порівняно з даними пацієнтів підгруп ТТ і ТС варіанта поліморфізму гена альдостерон синтетази (1,51 ± 0,2 проти 1,88 ± 0,5 та 1,83 ± 0,37 см/м², р1,3 = 0,02 і Р2,3 = 0,005) Найменший ІКДО ЛШ також виявлений у підгрупі пацієнтів СС варіанта поліморфізму гена альдостерон синтетази порівняно з даними двох інших підгруп, із вірогідною різницею з даними пацієнтів ТС варіанта поліморфізму гена альдостерон синтетази (54,2 ± 10,7 проти 68,1 ± 17,7 мл/м², Р= 0,01).Висновки. У пацієнтів із ТТ і ТС варіантом поліморфізму гена альдостерон синтетази виявлена виражена частота ураження ствола ЛКА порівняно з пацієнтами підгрупи СС варіанта поліморфізму гена альдостерон синтетази, в яких атеросклеротичного ураження ствола ЛКА не виявлено.У пацієнтів із ТТ і ТС варіантами поліморфізму гена альдостерон синтетази прояви стенокардії напруги мали вищу градацію порівняно з СС варіантом поліморфізму гена альдостерон синтетази.У підгрупі СС варіанта порівняно з ТТ виявлені вірогідно менші ІММ, ІКДР, ІКСР, ІКДО, ІКСО при більшій відносній товщині стінок ЛШ.У хворих у підгрупі ТТ варіанта поліморфізму показник ФВ був вірогідно нижчим порівняно з даними хворих підгрупи СС варіанта поліморфізму гена альдостерон синтетази

Аldosterone synthetase gene (CYP11B2) polymorphism and structural parameters of the left ventricle in patients with coronary heart disease, postinfarction cardiosclerosis

Purpose of the work – to investigate the possible contribution of aldosterone synthetase gene (CYP11B2) polymorphism to the disease course and structural parameters of LV in patients with coronary heart disease, postinfarction cardiosclerosis. Materials and мethods. General clinical examination of 100 patients with postinfarction cardiosclerosis was done at the Cardiology Department of P. L Shupyk NMAPE. Genetic testing was performed by polymerase chain reaction in real time at the Bogomolets Institute of Physiology,Kyiv,Ukraine. Exclusion criteria were hemodynamically significant valvular heart diseases, chronic obstructive pulmonary diseases, permanent or temporary heart pacing, acute heart failure and implanted cardioverter-defibrillator, permanent atrial fibrillation. Statistical analysis of the results was performed using Microsoft Excel, the statistical program SPSS (version 20, US). The results obtained are presented as M ± σ. Results. The stenosis of the left main coronary artery was observed in 25.9 % of cases in the subgroup of the TT variant. It should be noted that in the TC subgroup of aldosterone synthase gene variant polymorphism the incidence of the left main coronary artery lesion was 13.9 %. There has been no single case of left main coronary artery lesion in the SS subgroup with little statistical significance in comparison with the subgroup of TT variant of the polymorphism (P = 0.048). In the analysis of clinical data the most marked manifestations of angina pectoris were in subgroups of TT and TC – 73.3 % and 72.7 %, respectively, compared with CC subgroup – 40 %, reliable for both subgroups (P1.2 = 0.95, P1.3 = 0.039, P2.3 = 0.029). In the analysis of LV morphological characteristics the smallest indices of the LV mass have been revealed in the CC subgroup of the polymorphism variant (190.5 ± 52.1 g), compared with the LV mass values in the TT subgroup (231.00 ± 55.21 g, P = 0.03) and TC (197.421 ± 63.15, P > 0.05). A statistically significant difference has been also observed between the TT and TC subgroups of the polymorphism variant data (P = 0.01). The smallest index of LV myocardial mass has been revealed in the TC subgroup of the polymorphism variant compared with the TT variant subgroup (98.0 ± 29.25 versus 113.33 ± 26.63 g/m2, P = 0.017). In the analysis of left ventricle diastolic diameter index between subgroups of polymorphism the smallest parameter was in the CC subgroup of polymorphism with a significant difference in comparison with the data of the aldosterone synthetase gene polymorphism TC subgroup patients (2.38 ± 0.17 vs. 2.56 ± 0.26 cm/m², respectively, P = 0.02). The lowest left ventricle systolic diameter index was detected in CC variant of aldosterone synthetase gene polymorphism subgroup in comparison with the data of patients in the TT and TC variants of aldosterone synthetase gene polymorphism subgroups (1.51 ± 0.2 vs. 1.88 ± 0.5 and 1.83 ± 0,37 cm/m², p1.3 = 0.02 and p2.3 = 0.005). The smallest left ventricle diastolic volume index was also found in the CC variant of aldosterone synthetase gene polymorphism subgroup in comparison with the other two subgroups data with a significant difference in the data of TC variant of aldosterone synthetase gene polymorphism patients (54.2 ± 10.7 versus 68.1 ± 17.7 ml/m², P = 0.01). Conclusions. Patients with TT and TC variants of aldosterone synthetase gene polymorphism demonstrated higher incidence of the left main coronary artery lesion in comparison with the patients of the CC variant of aldosterone synthetase gene polymorphism subgroup, who have not had atherosclerotic lesion of the left main coronary artery. In patients with TT and TC variants of aldosterone synthetase gene polymorphism manifestations of angina pectoris had a higher gradation compared to the CC variant of aldosterone synthetase gene polymorphism. Significantly lower values of left ventricle diastolic diameter index, systolic diameter index and diastolic volume index have been found in the CC variant subgroup in comparison with TT variant. Patients in TT variant of polymorphism subgroup had significantly reduced ejection fraction in comparison with the CC subgroup

Gene polymorphism of aldosterone synthetase (CYP11B2) variants and main cardiovascular risk factors

Background. Purpose of the work – to investigate the possible relationship of the cardiovascular risk main factors with certain polymorphism of aldosterone synthase gene (CYP11B2). Materials and methods. Аt the Cardiology Department of PL Shupyk NMAPE general clinical examination of 378 patients was held. Patients were divided into four groups: 100 patients with postinfarction cardiosclerosis, 78 patients with CAD without myocardial infarction in history, 100 high cardiovascular risk patients (with diabetes, hypertension or dyslipidemia) and 100 healthy patients (absence of cardiovascular disease was confirmed by medical history, ECG, blood pressure measurement and stress-ECG). Genetic testing was performed by polymerase chain reaction in real time at the Institute of Physiology named after O. O. Bogomolets. Exclusion criteria were hemodynamically significant valvular heart disease, chronic obstructive pulmonary disease, permanent or temporary heart pacing, acute heart failure and implanted cardioverter-defibrillator, permanent form of atrial fibrillation. Statistical analysis of the results was performed using Microsoft Excel, the statistical program SPSS (version 13US). Results. When analyzing the average levels of low density lipoprotein (LDL) cholesterol statistically significant difference between the group of patients with postinfarction cardiosclerosis and the group of high-risk patients (2.93±1.2 mmol/L vs 3.4±1.2 mmol/L, p=0.0075) was demonstrated, indicating a better cholesterol control in the group of patients with postinfarction cardiosclerosis, despite the fact that the average cholesterol level did not reach the target. The highest average levels of triglycerides (TG) were observed in patients with postinfarction cardiosclerosis – 1.56±0.725 mmol/L, intermediate – in patients with stable coronary artery disease – 1.39±0.795 mmol/L, and the lowest – in high cardiovascular risk patients – 1.04±0.565 mmol/L, with significant differences between all groups. The level of total cholesterol in patients with postinfarction cardiosclerosis was significantly higher in the subgroup of patients with homozygous recessive variant CC (5.8±1.08 mmol/L), compared with heterozygotes TC (4.87±1.3 mmol/L, p=0.024 ) and had no statistical significance when compared with the dominant TT homozygotes (5.06±1.45 mmol). Higher levels of total cholesterol (5.76±1.5 mmol/L) in TT homozygotes compared with TC (4.92±1.27 mmol/L, p=0.027) and CC (4.74±1.23 mmol/L, p=0.022) were found. In the group of patients with postinfarction cardiosclerosis, LDL cholesterol in the subgroup homozygous recessive variant CC was higher (3.43±0.87 mmol/L) (not significant) compared with a TT variant (3.02±1.3 mmol/L) and compared with heterozygotes TC (2.78±1.2 mmol/L, p=0.08). The level of TG in patients with stable coronary heart disease was the lowest in dominant homozygotes TT (1.13±0.56 mmol/L) compared with CT heterozygotes (1.54±0.97 mmol/L, p=0.08) and CC homozygotes (1.36±0.58 mmol/L, p=0.2). Conclusions. 1. Group of high cardiovascular risk patients requires special attention in the prevention of cardiovascular diseases, because this group showed the worst control of cardiovascular risk factors (level of total cholesterol, LDL cholesterol, glucose, SBP) in the absence of appropriate treatment. 2. Ingroup of patients with stable coronary artery disease and postinfarction cardiosclerosis the link CC variant gene polymorphism of aldosterone synthase CYP11B2-344C/T with higher levels of total cholesterol, LDL cholesterol was established, which increases the cardio-vascular risk in this group. 3. CC polymorphism of aldosterone synthase gene CYP11B2-344C/T was associated with higher levels of SBP in patients with stable coronary artery disease and postinfarction cardiosclerosis, which increases the cardiovascular risk such as the development of hypertension