Біохімічні показники цереброспінальної рідини у хворих на гострий вірусний менінгіт та менінгоенцефаліт

The aim. Determination of the diagnostic value of lactate, lactate dehydrogenase, cholinesterase, acid phosphatase and cholinesterase in CSF for early diagnosis and prognosis of acute viral meningitis and meningoencephalitis.Materials and methods. 92 patients with a confirmed viral etiology of the disease were examined. Among them – 20 patients with HSV 1,2 neuroinfection, 19 patients with EBV, 15 with VZV, 14 with HHV-6 and 24 patients with enterovirus neuroinfection. Patients were divided into groups depending on the etiology and severity of the disease. In addition to analyzing the clinical course of the disease, we conducted a CSF study to determine the level of lactate, lactate dehydrogenase, creatinine kinase, cholinesterase and acid phosphatase on admission to hospital and after 10-12 days of treatment.Results of the study. The highest mean age was observed in patients with VZV meningitis – 38.27±18.24 years, the youngest were patients with enterovirus infection – 24.05±5.72 (р˂0.001). The number of women and men was the same in almost all groups, but among patients with HSV 1, 2 neuroinfection women were significantly prevalent – 16 (80 %) out of 20 cases. The most severe course was observed in groups of EBV and HHV-6 neuroinfections. Neuroinfections of enterovirus etiology had the most favorable course.The obtained data indicate the dependence of the levels of indicators, which were determined primarily from the severity of the disease. So the level of creatinine kinase and acid phosphatase in patients with moderate severity was significantly higher in comparison with severe patients (p<0.05). The lactate level was higher in patients with severe neuroinfection (p<0.05). The highest levels of lactate were detected in patients with HHV-6 meningoencephalitis (p<0.05). The level of cholinesterase was significantly lower in severe patients.Conclusions. The obtained data confirm the presence of deep metabolic disturbances in the brain tissues in all patients with acute viral neuroinfections both at the onset of the disease and in the dynamics of treatment. Determination of levels of creatinine kinase, acid phosphatase, lactate and cholinesterase in CSF of patients with acute viral neuroinfection has a high diagnostic value, but cannot be used to predict an unfavorable course of the diseaseЦель исследования. Определение диагностической ценности содержания лактата, лактатдегидрогеназы, КФК, кислой фосфатазы и холинэстеразы в ЦСЖ для ранней диагностики и прогнозирования течения острого вирусного менингита и менингоэнцефалита.Материалы и методы. Было обследовано 92 пациента с подтвержденной вирусной этиологии заболевания. Среди них – 20 больных с ВПГ 1,2 нейроинфекцией, 19 больных ЭБВ с нейроинфекцией, 15 с ВЗВ нейроинфекцией, 14 – с ВГЧ-6 типа нейроинфекцией и 24 пациента с энтеровирусным менингитом. Пациенты были разделены на группы в зависимости от этиологии и тяжести болезни. В дополнение к анализу клинического течения заболевания, мы провели исследования ЦСЖ больных для определения уровня лактата, лактатдегидрогеназы, креатининкиназы, холинэстеразы и кислой фосфатазы при поступлении в стационар и через 10-12 дней лечения.Результаты исследования. Самый высокий средний возраст наблюдался у пациентов с ВЗВ менингитом – 38,27±18,24 лет, наиболее молодыми были пациенты с энтеровирусной инфекцией – 24,05±5,72 (р˂0,001). Количество женщин и мужчин была одинаковой практически во всех группах, однако среди пациентов с ВПГ 1, 2 нейроинфекцией женщины значительно преобладали – 16 (80 %) из 20 случаев. Наиболее тяжелое течение наблюдалось в группах ЭБВ и БГЧ-6 нейроинфекций, где тяжелое течение наблюдалось у 47,37 % и 35,71 % больных соответственно. Нейроинфекции энтеровирусной этиологии имели наиболее благоприятное течение.Полученные данные указывают на зависимость уровней показателей, которые определялись прежде всего от тяжести болезни. Так уровень креатининкиназы и кислотной фосфатазы у пациентов со средней тяжестью был значительно выше по сравнению с тяжелыми пациентами (p<0,05). Уровень лактата был выше у больных с тяжелой нейроинфекцией (р<0,05). Самые высокие уровни лактата определялись у больных с ВГЧ-6 менингоэнцефалитом (р<0,05). Уровень холинэстеразы был достоверно ниже у тяжелых больных.Выводы. Полученные данные подтверждают наличие глубоких метаболических нарушений в тканях головного мозга у всех больных острыми вирусными нейроинфекции как в начале болезни, так и в динамике лечения. Определение уровней креатининкиназы, кислой фосфатазы, лактата и холинэстеразы в ЦСЖ больных острыми вирусными нейроинфекции имеет высокую диагностическую ценность, однако не могут быть использованы для прогноза неблагоприятного течения болезниМета дослідження. Визначення діагностичної цінності вмісту лактату, лактатдегідрогенази, креатинінкінази, кислої фосфатази та холінестерази у ЦСР для ранньої діагностики та прогнозування перебігу гострого вірусного менінгіту та менінгоенцефаліту.Матеріали та методи. Було обстежено 92 пацієнта з підтвердженою вірусною етіологією захворювання. Серед них – 20 хворих на ВПГ 1,2 нейроінфекцію, 19 хворих на ЕБВ нейроінфекцію, 15 з ВЗВ нейроінфекцією, 14 – з ВГЛ-6 нейроінфекцією і 24 пацієнта з ентеровірусним менінгітом. Пацієнти були розділені на групи в залежності від етіології та тяжкості хвороби. На додаток до аналізу клінічного перебігу захворювання, ми провели дослідження ЦСР хворих для визначення рівня креатинінкінази, лактату, лактатдегідрогенази, креатинінкінази, холінестерази та кислої фосфатази при стаціонарі та через 10–12 днів лікування.Результати дослідження. Найвищий середній вік спостерігався у пацієнтів з ВЗВ менінгітом – 38,27±18,24 років, наймолодшими були пацієнти з ентеровірусною інфекцією – 24,05±5,72 (р˂0,001). Кількість жінок та чоловіків була однаковою практично у всіх групах, проте серед пацієнтів з ВПГ 1,2 нейроінфекцією жінки значно переважали – 16 (80 %) з 20 випадків. Найбільш тяжкий перебіг спостерігався у групах ЕБВ та ВГЛ-6 нейроінфекцій, де тяжкий перебіг спостерігався у 47,37 % та 35,71 % пацієнтів відповідно. Нейроінфекції ентеровірусної етіології мали найбільш сприятливий перебіг.Отримані дані вказують на залежність рівнів показників, що досліджувались перш за все від тяжкості хвороби. Рівень креатинінкінази та кислотної фосфатази у пацієнтів з середньою тяжкістю був значно вищим порівняно з тяжкими пацієнтами (p<0,05). Рівень лактату був вищим у хворих з тяжкою нейроінфекцією (р<0,05). Найвищі рівні лактату визначались у хворих з ВГЛ-6 менінгоенцефалітом (р<0,05). Рівень холінестерази був достеменно нижчим у тяжких хворих.Висновки. Отримані результати підтверджують наявність глибоких метаболічних порушень у тканинах головного мозку у всіх хворих на гострі вірусні нейроінфекції як на початку хвороби так і в динаміці лікування. Визначення рівнів креатинінкінази, кислої фосфатази, лактату та холінестерази у ЦСР хворих на гострі вірусні нейроінфекції має високу діагностичну цінність, однак не можуть бути використані для прогнозу несприятливого перебігу хвороб

Global burden of 369 diseases and injuries in 204 countries and territories, 1990–2019: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2019

Background: In an era of shifting global agendas and expanded emphasis on non-communicable diseases and injuries along with communicable diseases, sound evidence on trends by cause at the national level is essential. The Global Burden of Diseases, Injuries, and Risk Factors Study (GBD) provides a systematic scientific assessment of published, publicly available, and contributed data on incidence, prevalence, and mortality for a mutually exclusive and collectively exhaustive list of diseases and injuries. Methods: GBD estimates incidence, prevalence, mortality, years of life lost (YLLs), years lived with disability (YLDs), and disability-adjusted life-years (DALYs) due to 369 diseases and injuries, for two sexes, and for 204 countries and territories. Input data were extracted from censuses, household surveys, civil registration and vital statistics, disease registries, health service use, air pollution monitors, satellite imaging, disease notifications, and other sources. Cause-specific death rates and cause fractions were calculated using the Cause of Death Ensemble model and spatiotemporal Gaussian process regression. Cause-specific deaths were adjusted to match the total all-cause deaths calculated as part of the GBD population, fertility, and mortality estimates. Deaths were multiplied by standard life expectancy at each age to calculate YLLs. A Bayesian meta-regression modelling tool, DisMod-MR 2.1, was used to ensure consistency between incidence, prevalence, remission, excess mortality, and cause-specific mortality for most causes. Prevalence estimates were multiplied by disability weights for mutually exclusive sequelae of diseases and injuries to calculate YLDs. We considered results in the context of the Socio-demographic Index (SDI), a composite indicator of income per capita, years of schooling, and fertility rate in females younger than 25 years. Uncertainty intervals (UIs) were generated for every metric using the 25th and 975th ordered 1000 draw values of the posterior distribution. Findings: Global health has steadily improved over the past 30 years as measured by age-standardised DALY rates. After taking into account population growth and ageing, the absolute number of DALYs has remained stable. Since 2010, the pace of decline in global age-standardised DALY rates has accelerated in age groups younger than 50 years compared with the 1990–2010 time period, with the greatest annualised rate of decline occurring in the 0–9-year age group. Six infectious diseases were among the top ten causes of DALYs in children younger than 10 years in 2019: lower respiratory infections (ranked second), diarrhoeal diseases (third), malaria (fifth), meningitis (sixth), whooping cough (ninth), and sexually transmitted infections (which, in this age group, is fully accounted for by congenital syphilis; ranked tenth). In adolescents aged 10–24 years, three injury causes were among the top causes of DALYs: road injuries (ranked first), self-harm (third), and interpersonal violence (fifth). Five of the causes that were in the top ten for ages 10–24 years were also in the top ten in the 25–49-year age group: road injuries (ranked first), HIV/AIDS (second), low back pain (fourth), headache disorders (fifth), and depressive disorders (sixth). In 2019, ischaemic heart disease and stroke were the top-ranked causes of DALYs in both the 50–74-year and 75-years-and-older age groups. Since 1990, there has been a marked shift towards a greater proportion of burden due to YLDs from non-communicable diseases and injuries. In 2019, there were 11 countries where non-communicable disease and injury YLDs constituted more than half of all disease burden. Decreases in age-standardised DALY rates have accelerated over the past decade in countries at the lower end of the SDI range, while improvements have started to stagnate or even reverse in countries with higher SDI. Interpretation: As disability becomes an increasingly large component of disease burden and a larger component of health expenditure, greater research and developm nt investment is needed to identify new, more effective intervention strategies. With a rapidly ageing global population, the demands on health services to deal with disabling outcomes, which increase with age, will require policy makers to anticipate these changes. The mix of universal and more geographically specific influences on health reinforces the need for regular reporting on population health in detail and by underlying cause to help decision makers to identify success stories of disease control to emulate, as well as opportunities to improve. Funding: Bill & Melinda Gates Foundation. © 2020 The Author(s). Published by Elsevier Ltd. This is an Open Access article under the CC BY 4.0 licens

Global burden of 288 causes of death and life expectancy decomposition in 204 countries and territories and 811 subnational locations, 1990–2021: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2021

BACKGROUND Regular, detailed reporting on population health by underlying cause of death is fundamental for public health decision making. Cause-specific estimates of mortality and the subsequent effects on life expectancy worldwide are valuable metrics to gauge progress in reducing mortality rates. These estimates are particularly important following large-scale mortality spikes, such as the COVID-19 pandemic. When systematically analysed, mortality rates and life expectancy allow comparisons of the consequences of causes of death globally and over time, providing a nuanced understanding of the effect of these causes on global populations. METHODS The Global Burden of Diseases, Injuries, and Risk Factors Study (GBD) 2021 cause-of-death analysis estimated mortality and years of life lost (YLLs) from 288 causes of death by age-sex-location-year in 204 countries and territories and 811 subnational locations for each year from 1990 until 2021. The analysis used 56 604 data sources, including data from vital registration and verbal autopsy as well as surveys, censuses, surveillance systems, and cancer registries, among others. As with previous GBD rounds, cause-specific death rates for most causes were estimated using the Cause of Death Ensemble model-a modelling tool developed for GBD to assess the out-of-sample predictive validity of different statistical models and covariate permutations and combine those results to produce cause-specific mortality estimates-with alternative strategies adapted to model causes with insufficient data, substantial changes in reporting over the study period, or unusual epidemiology. YLLs were computed as the product of the number of deaths for each cause-age-sex-location-year and the standard life expectancy at each age. As part of the modelling process, uncertainty intervals (UIs) were generated using the 2·5th and 97·5th percentiles from a 1000-draw distribution for each metric. We decomposed life expectancy by cause of death, location, and year to show cause-specific effects on life expectancy from 1990 to 2021. We also used the coefficient of variation and the fraction of population affected by 90% of deaths to highlight concentrations of mortality. Findings are reported in counts and age-standardised rates. Methodological improvements for cause-of-death estimates in GBD 2021 include the expansion of under-5-years age group to include four new age groups, enhanced methods to account for stochastic variation of sparse data, and the inclusion of COVID-19 and other pandemic-related mortality-which includes excess mortality associated with the pandemic, excluding COVID-19, lower respiratory infections, measles, malaria, and pertussis. For this analysis, 199 new country-years of vital registration cause-of-death data, 5 country-years of surveillance data, 21 country-years of verbal autopsy data, and 94 country-years of other data types were added to those used in previous GBD rounds. FINDINGS The leading causes of age-standardised deaths globally were the same in 2019 as they were in 1990; in descending order, these were, ischaemic heart disease, stroke, chronic obstructive pulmonary disease, and lower respiratory infections. In 2021, however, COVID-19 replaced stroke as the second-leading age-standardised cause of death, with 94·0 deaths (95% UI 89·2-100·0) per 100 000 population. The COVID-19 pandemic shifted the rankings of the leading five causes, lowering stroke to the third-leading and chronic obstructive pulmonary disease to the fourth-leading position. In 2021, the highest age-standardised death rates from COVID-19 occurred in sub-Saharan Africa (271·0 deaths [250·1-290·7] per 100 000 population) and Latin America and the Caribbean (195·4 deaths [182·1-211·4] per 100 000 population). The lowest age-standardised death rates from COVID-19 were in the high-income super-region (48·1 deaths [47·4-48·8] per 100 000 population) and southeast Asia, east Asia, and Oceania (23·2 deaths [16·3-37·2] per 100 000 population). Globally, life expectancy steadily improved between 1990 and 2019 for 18 of the 22 investigated causes. Decomposition of global and regional life expectancy showed the positive effect that reductions in deaths from enteric infections, lower respiratory infections, stroke, and neonatal deaths, among others have contributed to improved survival over the study period. However, a net reduction of 1·6 years occurred in global life expectancy between 2019 and 2021, primarily due to increased death rates from COVID-19 and other pandemic-related mortality. Life expectancy was highly variable between super-regions over the study period, with southeast Asia, east Asia, and Oceania gaining 8·3 years (6·7-9·9) overall, while having the smallest reduction in life expectancy due to COVID-19 (0·4 years). The largest reduction in life expectancy due to COVID-19 occurred in Latin America and the Caribbean (3·6 years). Additionally, 53 of the 288 causes of death were highly concentrated in locations with less than 50% of the global population as of 2021, and these causes of death became progressively more concentrated since 1990, when only 44 causes showed this pattern. The concentration phenomenon is discussed heuristically with respect to enteric and lower respiratory infections, malaria, HIV/AIDS, neonatal disorders, tuberculosis, and measles. INTERPRETATION Long-standing gains in life expectancy and reductions in many of the leading causes of death have been disrupted by the COVID-19 pandemic, the adverse effects of which were spread unevenly among populations. Despite the pandemic, there has been continued progress in combatting several notable causes of death, leading to improved global life expectancy over the study period. Each of the seven GBD super-regions showed an overall improvement from 1990 and 2021, obscuring the negative effect in the years of the pandemic. Additionally, our findings regarding regional variation in causes of death driving increases in life expectancy hold clear policy utility. Analyses of shifting mortality trends reveal that several causes, once widespread globally, are now increasingly concentrated geographically. These changes in mortality concentration, alongside further investigation of changing risks, interventions, and relevant policy, present an important opportunity to deepen our understanding of mortality-reduction strategies. Examining patterns in mortality concentration might reveal areas where successful public health interventions have been implemented. Translating these successes to locations where certain causes of death remain entrenched can inform policies that work to improve life expectancy for people everywhere. FUNDING Bill & Melinda Gates Foundation

Основний білок мієліну та його діагностичне значення у ВІЛ-інфікованих осіб з 4ою клінічною стадією та нейроінфекціями

It was shown that in HIV-infected patients, pathomorphological changes in the white matter in the form of demyelinization are already observed in the early stages of the disease. The most studied marker of this process is myelin basic protein that can be detected in cerebrospinal fluid or serum immediately after acute myelin breakdown. The aim. To assess the diagnostic value of myelin basic protein content in serum and cerebrospinal fluid of HIV-infected individuals with 4th clinical stage and central nervous system opportunistic infections. Materials and methods. Using ELISA with diagnostic kit “MBP ELISA” (Ansh Labs, USA), we studied the myelin basic protein content in serum and cerebrospinal fluid of 53 HIV-infected patients with 4th clinical stage and central nervous system opportunistic infections depending on its etiology, the outcome of the diseases and according to Glasgow coma scale score. As well correlation analysis with some laboratory and clinical indicators was performed. Results. We found significantly increased myelin basic protein content in both cerebrospinal fluid and serum of HIV-infected patients 4th clinical stage with central nervous system opportunistic infections compared to control (p˂0.01), which indicate the presence of active demyelinization in central nervous system. The highest cerebrospinal fluid myelin basic protein was registered in patients with an unfavourable outcome of the disease, as death or residual neurologic deficit, and patients with cerebral toxoplasmosis. The cerebrospinal fluid myelin basic protein had an association with the size of white matter lesions on magnetic resonance imaging and serum myelin basic protein content. Conclusions. Myelin basic protein detection in cerebrospinal fluid as well as in serum can serve as an additional quantitative marker of myelin disruption, which can be used along with magnetic resonance imaging for the diagnosis improvement and prognosis of central nervous system opportunistic infections in HIV-infected individuals with 4th clinical stageБыло показано, что у ВИЧ-инфицированных пациентов патоморфологические изменения белого вещества в виде демиелинизации наблюдаются уже на ранних стадиях болезни. Наиболее изученным маркером этого процесса является основной белок миелина, который может быть обнаружен в цереброспинальной жидкости или сыворотке крови сразу после острого распада миелина. Цель. Оценить диагностическую значимость содержания основного белка миелина в цереброспинальной жидкости и сыворотке крови ВИЧ-инфицированных лиц с 4-ой клинической стадией и оппортунистическими инфекциями центральной нервной системы. Материалы и методы. С использованием иммуноферментного анализа и набора реагентов "MBP ELISA" (Ansh Labs, USA) было изучено содержание основного белка миелина в цереброспинальной жидкости и в сыворотке крови 53 ВИЧ-инфицированных пациентов с 4-ой клинической стадией и оппортунистическими инфекциями центральной нервной системы в зависимости от этиологии, исхода заболевания и баллов согласно шкалы комы Глазго. Также был проведен корреляционный анализ с некоторыми лабораторными и клиническими показателями. Результаты. Мы обнаружили значительное повышение содержания основного белка миелина как в цереброспинальной жидкости, так и в сыворотке ВИЧ-инфицированных пациентов с 4-ой клинической стадией и ОИ ЦНС по сравнению с контролем (р<0,01), что указывает на наличие активной демиелинизации в ЦНС. Наивысшие значения основного белка миелина в цереброспинальной жидкости зарегистрированы у пациентов с неблагоприятным исходом болезни, в виде смерти или наличия резидуального неврологического дефицита, а также у пациентов с церебральным токсоплазмозом. Основной белок миелина в цереброспинальной жидкости коррелировал с размерами поражений белого вещества по данным магнитно-резонансной томографии и его содержанием в сыворотке крови. Выводы. Определение основного белка миелина в цереброспинальной жидкости, а также в сыворотке крови может служить дополнительным количественным маркером разрушения миелина, который может использоваться вместе с магнитно-резонансной томографией для улучшения диагностики и прогноза данного заболевания у ВИЧ-инфицированных лиц с 4-ой клинической стадиейБуло показано, що у ВІЛ-інфікованих пацієнтів патоморфологічні зміни білої речовини у вигляді демієлінізації спостерігаються вже на ранніх стадіях захворювання. Найбільш вивченим маркером цього процесу є основний білок мієліну, який може бути виявлений у цереброспінальній рідині або сироватці крові відразу після гострого розпаду мієліну. Мета. Оцінити діагностичну значимість вмісту основного білка мієліну у цереброспінальній рідині і у сироватці крові ВІЛ-інфікованих осіб із 4-ою клінічною стадією й опортуністичними інфекціями центральної нервової системи. Матеріали та методи. З використанням імуноферментного аналізу та набору реагентів "MBP ELISA" (Ansh Labs, USA) було вивчено вміст основного білка мієліну у цереброспінальній рідині і у сироватці крові 53 ВІЛ-інфікованих пацієнтів із 4-ою клінічною стадією й опортуністичними інфекціями центральної нервової системи залежно від етіології, наслідку хвороби та балів за шкалою коми Глазго. Також був проведений кореляційний аналіз з деякими лабораторними та клінічними показниками. Результати. Виявлено значне підвищення вмісту основного білка мієліну як у цереброспінальній рідині, так і у сироватці крові ВІЛ-інфікованих пацієнтів із 4-ою клінічною стадією й опортуністичними інфекціями центральної нервової системи порівняно з контролем (р<0,01), що вказує на наявність активної демiєлінізації в центральної нервової системи. Найвищі значення основного білка мієліну у цереброспінальній рідині зареєстровані у пацієнтів із несприятливими наслідками хвороби, у вигляді смерті або наявності резидуального неврологічного дефіциту, а також у пацієнтів із церебральним токсоплазмозом. Основний білок мієліну у цереброспінальній рідині корелював із розмірами уражень білої речовини за даними магнітно-резонансної томографії і його вмістом у сироватці крові. Висновки. Визначення основного білка мієліну у цереброспінальній рідині, а також у сироватці крові може слугувати додатковим кількісним маркером руйнування мієліну, який може використовуватися разом із магнітно-резонансною томографією для поліпшення діагностики та прогнозу даного захворювання у ВІЛ-інфікованих осіб із 4-ою клінічною стадіє

БІохІмІчнІ показнИкИ цереброспінальноЇ рідИнИ У ХвориХ нА гостриЙ вірусниЙ менінгіТ тА менінгоенцефаліТ

Мета дослідження. Визначення діагностичної цінності вмісту лактату, лактатдегідрогенази, креатинінкінази, кислої фосфатази та холінестерази у ЦСР для ранньої діагностики та прогнозування перебігу гострого вірусного менінгіту та менінгоенцефаліту.Матеріали та методи. Було обстежено 92 пацієнта з підтвердженою вірусною етіологією захворювання. Серед них – 20 хворих на ВПГ 1,2 нейроінфекцію, 19 хворих на ЕБВ нейроінфекцію, 15 з ВЗВ нейроінфекцією, 14 – з ВГЛ-6 нейроінфекцією і 24 пацієнта з ентеровірусним менінгітом. Пацієнти були розділені на групи в залежності від етіології та тяжкості хвороби. На додаток до аналізу клінічного перебігу захворювання, ми провели дослідження ЦСР хворих для визначення рівня креатинінкінази, лактату, лактатдегідрогенази, креатинінкінази, холінестерази та кислої фосфатази при стаціонарі та через 10–12 днів лікування.Результати дослідження. Найвищий середній вік спостерігався у пацієнтів з ВЗВ менінгітом – 38,27±18,24 років, наймолодшими були пацієнти з ентеровірусною інфекцією – 24,05±5,72 (р˂0,001). Кількість жінок та чоловіків була однаковою практично у всіх групах, проте серед пацієнтів з ВПГ 1,2 нейроінфекцією жінки значно переважали – 16 (80 %) з 20 випадків. Найбільш тяжкий перебіг спостерігався у групах ЕБВ та ВГЛ-6 нейроінфекцій, де тяжкий перебіг спостерігався у 47,37 % та 35,71 % пацієнтів відповідно. Нейроінфекції ентеровірусної етіології мали найбільш сприятливий перебіг.Отримані дані вказують на залежність рівнів показників, що досліджувались перш за все від тяжкості хвороби. Рівень креатинінкінази та кислотної фосфатази у пацієнтів з середньою тяжкістю був значно вищим порівняно з тяжкими пацієнтами (p<0,05). Рівень лактату був вищим у хворих з тяжкою нейроінфекцією (р<0,05). Найвищі рівні лактату визначались у хворих з ВГЛ-6 менінгоенцефалітом (р<0,05). Рівень холінестерази був достеменно нижчим у тяжких хворих.Висновки. Отримані результати підтверджують наявність глибоких метаболічних порушень у тканинах головного мозку у всіх хворих на гострі вірусні нейроінфекції як на початку хвороби так і в динаміці лікування. Визначення рівнів креатинінкінази, кислої фосфатази, лактату та холінестерази у ЦСР хворих на гострі вірусні нейроінфекції має високу діагностичну цінність, однак не можуть бути використані для прогнозу несприятливого перебігу хвороб

Improving the evidence for indicator condition guided HIV testing in Europe:Results from the HIDES II Study - 2012 - 2015

BackgroundIt is cost-effective to perform an HIV test in people with specific indicator conditions (IC) with an undiagnosed HIV prevalence of at least 0.1%. Our aim was to determine the HIV prevalence for 14 different conditions across 20 European countries.MethodsIndividuals aged 18-65 years presenting for care with one of 14 ICs between January 2012 and June 2014 were included and routinely offered an HIV test. Logistic regression assessed factors associated with testing HIV positive. Patients presenting with infectious mononucleosis-like syndrome (IMS) were recruited up until September 2015.ResultsOf 10,877 patients presenting with an IC and included in the analysis, 303 tested positive (2.8%; 95% CI 2.5-3.1%). People presenting with an IC in Southern and Eastern Europe were more likely to test HIV positive as were people presenting with IMS, lymphadenopathy and leukocytopenia/ thrombocytopenia. One third of people diagnosed with HIV after presenting with IMS reported a negative HIV test in the preceding 12 months. Of patients newly diagnosed with HIV where data was available, 92.6% were promptly linked to care; of these 10.4% were reported lost to follow up or dead 12 months after diagnosis.ConclusionThe study showed that 10 conditions had HIV prevalences > 0.1%. These 10 ICs should be adopted into HIV testing and IC specialty guidelines. As IMS presentation can mimic acute HIV sero-conversion and has the highest positivity rate, this IC in particular affords opportunities for earlier diagnosis and public health benefit

Presentation, management, and outcomes of older compared to younger adults with hospital-acquired bloodstream infections in the intensive care unit: a multicenter cohort study

Purpose: Older adults admitted to the intensive care unit (ICU) usually have fair baseline functional capacity, yet their age and frailty may compromise their management. We compared the characteristics and management of older (≥ 75 years) versus younger adults hospitalized in ICU with hospital-acquired bloodstream infection (HA-BSI). Methods: Nested cohort study within the EUROBACT-2 database, a multinational prospective cohort study including adults (≥ 18 years) hospitalized in the ICU during 2019-2021. We compared older versus younger adults in terms of infection characteristics (clinical signs and symptoms, source, and microbiological data), management (imaging, source control, antimicrobial therapy), and outcomes (28-day mortality and hospital discharge). Results: Among 2111 individuals hospitalized in 219 ICUs with HA-BSI, 563 (27%) were ≥ 75 years old. Compared to younger patients, these individuals had higher comorbidity score and lower functional capacity; presented more often with a pulmonary, urinary, or unknown HA-BSI source; and had lower heart rate, blood pressure and temperature at presentation. Pathogens and resistance rates were similar in both groups. Differences in management included mainly lower rates of effective source control achievement among aged individuals. Older adults also had significantly higher day-28 mortality (50% versus 34%, p < 0.001), and lower rates of discharge from hospital (12% versus 20%, p < 0.001) by this time. Conclusions: Older adults with HA-BSI hospitalized in ICU have different baseline characteristics and source of infection compared to younger patients. Management of older adults differs mainly by lower probability to achieve source control. This should be targeted to improve outcomes among older ICU patients

The role of centre and country factors on process and outcome indicators in critically ill patients with hospital-acquired bloodstream infections

Purpose: The primary objective of this study was to evaluate the associations between centre/country-based factors and two important process and outcome indicators in patients with hospital-acquired bloodstream infections (HABSI). Methods: We used data on HABSI from the prospective EUROBACT-2 study to evaluate the associations between centre/country factors on a process or an outcome indicator: adequacy of antimicrobial therapy within the first 24 h or 28-day mortality, respectively. Mixed logistical models with clustering by centre identified factors associated with both indicators. Results: Two thousand two hundred nine patients from two hundred one intensive care units (ICUs) were included in forty-seven countries. Overall, 51% (n = 1128) of patients received an adequate antimicrobial therapy and the 28-day mortality was 38% (n = 839). The availability of therapeutic drug monitoring (TDM) for aminoglycosides everyday [odds ratio (OR) 1.48, 95% confidence interval (CI) 1.03-2.14] or within a few hours (OR 1.79, 95% CI 1.34-2.38), surveillance cultures for multidrug-resistant organism carriage performed weekly (OR 1.45, 95% CI 1.09-1.93), and increasing Human Development Index (HDI) values were associated with adequate antimicrobial therapy. The presence of intermediate care beds (OR 0.63, 95% CI 0.47-0.84), TDM for aminoglycoside available everyday (OR 0.66, 95% CI 0.44-1.00) or within a few hours (OR 0.51, 95% CI 0.37-0.70), 24/7 consultation of clinical pharmacists (OR 0.67, 95% CI 0.47-0.95), percentage of vancomycin-resistant enterococci (VRE) between 10% and 25% in the ICU (OR 1.67, 95% CI 1.00-2.80), and decreasing HDI values were associated with 28-day mortality. Conclusion: Centre/country factors should be targeted for future interventions to improve management strategies and outcome of HABSI in ICU patients

Epidemiology and outcomes of hospital-acquired bloodstream infections in intensive care unit patients: the EUROBACT-2 international cohort study

Purpose In the critically ill, hospital-acquired bloodstream infections (HA-BSI) are associated with significant mortality. Granular data are required for optimizing management, and developing guidelines and clinical trials. Methods We carried out a prospective international cohort study of adult patients (≥ 18 years of age) with HA-BSI treated in intensive care units (ICUs) between June 2019 and February 2021. Results 2600 patients from 333 ICUs in 52 countries were included. 78% HA-BSI were ICU-acquired. Median Sequential Organ Failure Assessment (SOFA) score was 8 [IQR 5; 11] at HA-BSI diagnosis. Most frequent sources of infection included pneumonia (26.7%) and intravascular catheters (26.4%). Most frequent pathogens were Gram-negative bacteria (59.0%), predominantly Klebsiella spp. (27.9%), Acinetobacter spp. (20.3%), Escherichia coli (15.8%), and Pseudomonas spp. (14.3%). Carbapenem resistance was present in 37.8%, 84.6%, 7.4%, and 33.2%, respectively. Difficult-to-treat resistance (DTR) was present in 23.5% and pan-drug resistance in 1.5%. Antimicrobial therapy was deemed adequate within 24 h for 51.5%. Antimicrobial resistance was associated with longer delays to adequate antimicrobial therapy. Source control was needed in 52.5% but not achieved in 18.2%. Mortality was 37.1%, and only 16.1% had been discharged alive from hospital by day-28. Conclusions HA-BSI was frequently caused by Gram-negative, carbapenem-resistant and DTR pathogens. Antimicrobial resistance led to delays in adequate antimicrobial therapy. Mortality was high, and at day-28 only a minority of the patients were discharged alive from the hospital. Prevention of antimicrobial resistance and focusing on adequate antimicrobial therapy and source control are important to optimize patient management and outcomes