Особливості вікових змін рівнів тиреоїдних і статевих гормонів спонтанно гіпертензивних щурів

The course of development and progression of arterial hypertension (AH) is influenced by many factors, including the functional state of the endocrine system. The aim of the study is to determine the content of thyrotropin, free forms of thyroid hormones, total testosterone and estradiol in the blood serum of spontaneously hypertensive rats of the SHR line of different age groups. Materials and methods. The studies were performed on male rats aged 9 and 24 months. All animal experiments were performed in accordance with the guidelines of the EU Directive 2010/63/EU on the protection of animals used for scientific purposes. White outbred rats served as normotensive controls, and spontaneously hypertensive rats of the SHR line served as a classical model of hypertension. The study of the content of thyrotropin, free forms of thyroid hormones, total testosterone and estradiol was carried out on a microplate enzyme immunoassay analyzer "Stat Fax 3200" (Awareness Technology inc., USA) using standard commercial test kits from the company "Hema" (Ukraine). Results. The levels of pituitary thyroid-stimulating hormone, free triiodothyronine and total testosterone were significantly higher in SHR rats of both age groups compared to age-matched controls. The level of free thyroxine remained unchanged in all groups. The level of estradiol in the serum of spontaneously hypertensive rats was significantly higher (by 60%) than that of normotensive rats. Conclusions.  SHR rats aged 9 and 24 months are characterized by neuroendocrine features in the form of subclinical hypothyroidism, significantly increased levels of free triiodothyronine and total testosterone, which may affect the premature development of cardiovascular diseases. The level of estradiol was significantly higher only in 9-month-old SHR rats, which may explain the protective effect of these hormones on the state of the cardiovascular system of young rats with hypertension.На перебіг розвитку та прогресування артеріальної гіпертензії (АГ) впливають багато факторів, в тому числі функціональний стан ендокринної системи. Мета дослідження – визначення вмісту тиреотропного, вільних форм тиреоїдних гормонів, загального тестостерону та естрадіолу в сироватці крові спонтанно гіпертензивних щурів лінії SHR різних вікових груп. Матеріали та методи. Дослідження виконані на щурах-самцях віком 9– та 24–місяців. Усі експерименти на тваринах проводили відповідно до керівних принципів Директиви ЄС 2010/63 / EU про захист використовуваних тварин для наукових цілей. Білі безпородні щури були в якості нормотензивного контролю, спонтанно гіпертензивні щури лінії SHR – в якості класичної моделі АГ. Дослідження вмісту тиреотропного, вільних форм тиреоїдних гормонів, тестостерону загального та естрадіолу проведено на мікропланшетному імуноферментному аналізаторі «Stat Fax 3200» (Awareness Technology inc., USA) з використанням стандартних комерційних тест-наборів фірми «Хема» (Україна). Результати. Рівні тиреотропного гормону гіпофіза, трийодтироніну вільного та рівень загального тестостерону були значуще вищими у щурів SHR обох вікових груп в порівнянні з групами контролю відповідного віку. Рівень тироксину вільного залишався без істотних змін в усіх групах. Рівень естрадіолу в сироватці крові спонтанно гіпертензивних щурів був значуще вищим (на 60 %) від аналогічного показника нормотензивних щурів. Висновки. Щури SHR віком 9-ти та 24-міс. характеризуються нейроендокринними особливостями у вигляді субклінічного гіпотиреозу, значуще підвищених рівнів трийодтироніну вільного та загального тестостерону, що може впливати на передчасний розвиток серцево-судинних захворювань. Рівень естрадіолу був значно вищим тільки у 9-ти місячних щурів SHR, що може обумовлювати захисну дію цих гормонів на стан серцево-судинної системи молодих щурів з А

Основні механізми тромботичних ускладнень у хворих на негоспітальну пневмонію поєднану з коронаровірусною інфекцією

The review article is devoted to the pathogenesis of complications in patients with community-acquired pneumonia associated with coronavirus infection. The current understanding of the pathogenetic mechanisms of SARS-CoV-2 and the progression of COVID-19 indicates complex changes in the neurohumoral status. Understanding the pathogenetic mechanisms of complications in patients with COVID-19 makes it possible to select biomarkers for risk stratification and understand the clinical context of the disease. The aim of the study: to determine the main mechanisms of thrombotic complications in patients with community-acquired pneumonia associated with coronavirus infection. Materials and methods: using the Internet resources of scientometric databases PubMed, Web of Science, and SCOPUS, a retrospective analysis of the literature on this topic for the period 2020-2024 was carried out. Results: A persistent inflammatory state in severe and critically ill patients with COVID-19 is an important trigger of the coagulation cascade. It is important to remember that thrombotic complications are a sign of severe COVID-19 disease and are associated with multiple organ failure and increased mortality. Therefore, the literature review identified the main pathogenetic mechanisms of complications in patients with COVID-19, which allowed us to select the appropriate laboratory tests necessary to predict the course of the disease. An understanding of the pathophysiology of COVID-19 in terms of immune-mediated inflammation and endothelial dysfunction makes it possible to include more appropriate adjunctive treatments in the patient management regimen. Conclusion. Understanding the underlying mechanisms of complications in patients with community-acquired pneumonia in combination with coronavirus infection allows the selection of biomarkers to predict disease progression. Thrombotic complications are markers of severe COVID-19, and information on the pathogenetic mechanisms of their occurrence facilitates understanding of the clinical picture of the disease. An understanding of the pathophysiology of COVID-19 makes it possible to incorporate more appropriate adjunctive therapy into patient management protocolsОглядова стаття присвячена патогенезу ускладнень у хворих на позалікарняну пневмонію, поєднану з коронавірусною інфекцією. Сучасне розуміння патогенетичних механізмів SАRS-CоV-2 та прогресування COVID-19 свідчить про комплексні зміни нейрогуморального статусу. Розуміння патогенетичних механізмів розвитку ускладнень у пацієнтів з CОVІD-19 дає можливість вибрати біомаркери для стратифікації ризику та зрозуміти клінічний контекст захворювання. Мета дослідження: визначити основні механізми розвитку тромботичних ускладнень у хворих на позалікарняну пневмонію, поєднану з коронавірусною інфекцією. Матеріали і методи: за допомогою інтернет-ресурсів наукометричних баз даних PubMеd, Wеb of science, SCОPUS проведено ретроспективний аналіз літератури з даної тематики за період 2020-2024 рр. Результати: Стійкий запальний стан у важких і важкохворих пацієнтів із COVID-19 є важливим тригером коагуляційного каскаду. Важливо пам’ятати, що тромботичні ускладнення є ознакою тяжкого перебігу захворювання COVID-19 і поєднуються з поліорганною недостатністю та підвищеною смертністю. Тому в рамках огляду літератури виявлено основні патогенетичні механізми розвитку ускладнень у хворих на COVID-19, що дозволило підібрати відповідні лабораторні дослідження, необхідні для прогнозування перебігу захворювання. Розуміння патофізіології COVID-19 з точки зору імуноопосередкованого запалення та ендотеліальної дисфункції дає можливість включити більш відповідні додаткові методи лікування в схему ведення пацієнтів. Висновок. Розуміння основних механізмів розвитку ускладнень у пацієнтів із позалікарняною пневмонією в поєднанні з коронавірусною інфекцією дозволяє підбирати біомаркери для прогнозування прогресування захворювання. Тромботичні ускладнення є маркерами тяжкого перебігу CОVІD-19, а інформація про патогенетичні механізми їх виникнення полегшує розуміння клінічної картини захворювання. Розуміння патофізіології COVID-19 дає можливість включити більш відповідну додаткову терапію в протоколи ведення пацієнті

Дослідження асоціації поліморфізмів генів фолатного циклу зі змінами рівнів серотоніну у хворих на цукровий діабет 2 типу в постковідному періоді

The aim of the work was to identify relationships between modifications of the folate cycle gene structure and serum serotonin levels, depending on the presence or absence of type 2 diabetes mellitus (DM) in patients during COVID-19 and 6-9 months after recovery. Materials and methods: 127 adult patients were examined, belonging to the following groups: 1) DM+COVID (n=43 m/f 32/11); 2) COVID without DM (n=34, m/f 19/15); 3) without DM, without COVID (n=50, m/f 30/20). Patients with COVID-19 had moderate and severe disease. At the beginning of Covid-19 treatment and 6 months after recovery, general clinical, haematological and biochemical parameters were recorded, and the concentrations of serotonin, homocysteine, folic acid, and cardiovascular biomarker ST-2 in blood serum were assessed. The molecular genetic method of real-time polymerase chain reaction characterised polymorphisms of folate cycle genes: MTHFR 677 C>T and 1298 A>C, MTR 2756 A>G, and MTRR 66 A>G. Results. The distribution of patients by genotypes of folate cycle genes showed that group (1), compared to group (2), that group (1) compared to group (2) had a lower proportion of homozygous recessive mutations in the studied positions. Thus, in group 2, the recessive genotype MTRR 66 G/G was observed in 26 % of cases. A significant relationship was found between BMI and the initial serotonin serum level in the group (3) (R2=0,697), without a significant relationship between BMI and the initial values ​​of homocysteine, ST-2 and folic acid. As a result of regression analysis, significant differences were found in the list of factors that affect the change in serotonin and ST-2 serum levels in the two groups of patients during treatment; differences in the influence of pneumonia indicators and the MTRR 66 A>G gene were noted. Conclusions. The use of modern methods of molecular diagnostics, in particular the determination of folate cycle gene mutations, in combination with the assessment of the endothelium toxic product homocysteine ​​and the neurotransmitter serotonin serum levels, allowed us to obtain a mathematical justification for the features of changes in the studied indices that occurred in the post-COVID period in patients depending on the presence of type 2 diabetesМета роботи – дослідження взаємозв'язків між рівнями серотоніну в сироватці крові та модифікаціями структури генів фолатного циклу, в залежності від наявності або відсутності захворювання на цукровий діабет 2 типу у пацієнтів під час COVID-19 та через 6-9 місяців після одужання. Матеріали та методи. обстежено 127 дорослих пацієнтів, які належали до наступних груп: (1) ЦД+КОВІД (n=43 ч/ж 32/11); (2) КОВІД без ЦД (n=34, ч/ж 19/15); (3) без ЦД, без Ковід (n=50, ч/ж 30/20). Пацієнти з Ковід-19 перенесли захворювання у середній та важкій формі. На початку лікування COVID-19 та через 6 місяців після одужання фіксували загальноклінічні, гематологічні та біохімічні показники, визначали концентрації серотоніну, гомоцистеїну, фолієвої кислоти, серцево-судинного біомаркера ST-2 в сироватці крові. За допомогою молекулярно-генетичного методу полімеразної ланцюгової реакції реальному часі характеризували поліморфізми генів фолатного циклу: MTHFR 677 C>T та 1298 A>C, MTR 2756 A>G, MTRR 66 A>G. Результати. Розподіл пацієнтів за генотипами генів фолатного циклу показав ло, що група (1) у порівнянні з групою (2) мала меншу частку гомозиготних рецесивних мутацій у досліджуваних положеннях. Так, у групі 2 рецесивний генотип MTRR 66 G/G спостерігався у 26 % випадків. Виявлено суттєвий зв'язок між ІМТ та показником початкового серотоніну в групі (3) (R2=0,697), без значущого зв’язку між ІМТ та початковими значеннями гомоцистеїну, ST-2 та фолієвої кислоти. В результаті регресійного аналізу виявлено суттєві відмінності у переліку факторів, які впливають на зміну серотоніну та ST-2 у двох групах пацієнтів в процесі лікування; відзначено відмінності у впливі показників пневмонії та гену MTRR 66 A>G. Висновки. Застосування сучасних методів молекулярної діагностики, зокрема визначення мутацій генів фолатного циклу, в комплексі з оцінкою рівнів ендотеліотоксичного продукту гомоцистеїну та нейромедіатора серотоніну, дозволило отримати математичне обґрунтування особливостей змін досліджуваних показників, які мали місце в постковідному періоді у пацієнтів у залежності від наявності захворювання на ЦД 2 тип

Клінічна ефективність симбіотичного препарату – Лотарді-А в комплексній терапії хворих із синдромом подразненого кишечника при метаболічно-асоційованій жировій хворобі печінки

Irritable bowel syndrome (IBS) and metabolite-associated fatty liver disease (MAFLD) are among the most common gastrointestinal and liver diseases encountered in primary and secondary care. The aim of the study was to determine the clinical efficacy of treatment with the symbiotic drug Lotardi-A in the complex therapy of patients with IBS with MAFLD. Materials and methods. The study included 60 patients with IBS with MAFLD. Patients with IBS in combination with MAFLD were divided into two groups, depending on the method of treatment. The first group of patients (group I - n= 30) received only basic therapy aimed at correcting the functional state of the intestine and liver. The second group of patients (group II - n= 30), in addition to the basic treatment, received the symbiotic drug Lothardi-A. Results of the study. Additional administration of the symbiotic Lotardi-A to the subjects contributed to positive changes in the quantitative and qualitative composition of the colon microflora. A significant increase in the number of Bifidobacterium, Lactobacillus was determined. Evaluation of the dynamics of biochemical blood parameters after treatment, indicating the functional state of the liver in patients with IBS with MAFLD confirms more pronounced positive changes in laboratory parameters of cholestatic syndrome in the second group of patients. A significant decrease in the signs of cytolytic syndrome was also found. Conclusions: In patients with IBS and MAFLD, it is clinically more often manifested by constipation, namely in 43.3-46.7 %, respectively. These changes occur against the background of colon dysbiosis, mainly of the II and I stages (in 50.0 % and 36.7-40.0 % of the subjects). The treatment of patients with IBS and MAFLD should be comprehensive and include probiotic drugs. Prescription of Lothardi-A is an effective method for the correction of clinical manifestations of IBS, and is also a necessary component for the treatment of MAFLD and correction of dysbiotic changes. At the same time, in patients of group I with MAFLD and IBS with constipation, an increase in the frequency of defecation by 30.0 % (p<0.01) was found, while in patients of group I - only by 10.0 % (p<0.05). In 26.7 % of patients in group II after complex treatment, dysbiosis was not detected during repeated examination, while in group I, we did not find such patients. The additional administration of a symbiotic complex to patients with IBS in MAFLD is an effective means of complex treatment to reduce the severity of disorders of the functional state of the liver and lipid metabolism. At the same time, in patients of group II, a more pronounced significant decrease in serum ALT activity was found (decrease by 43.63±0.37 U/l - p<0.01). The same trend was found when assessing the level of triglycerides in the blood serum (decrease by 1.65±0.03 mmol/l - p<0.01)Синдром подразненого кишечника (СПК) та метаболічно асоційована жирова хвороба печінки (МАЖХП) є одними з найпоширеніших захворювань шлунково-кишкового тракту та печінки, що зустрічаються у первинній та вторинній медичній допомозі Мета дослідження – визначити клінічну ефективність лікування із використанням симбіотичного препарату Лотарді-А в комплексній терапії хворих з СПК при МАЖХП. Матеріали та методи. В наукове дослідження включено 60 хворих з СПК при МАЖХП. Хворих з СПК у поєднанні із МАЖХП розподілено на дві групи, залежно від методу лікування. Перша групи пацієнтів (І група – n= 30) отримували лише базисну терапію, спрямоване на корекцію функціонального стану кишечника та печінки. Друга група хворих (ІІ група – n= 30), додатково до базисного лікування отримували симбіотичний препарат Лотарді-А. Результати досліджень. Додаткове призначення обстеженим пацієнтам симбіотика Лотарді-А сприяло позитивним змінам у кількісному та якісному складі мікрофлори товстої кишки. Визначено значне достовірне збільшення кількості Bifidobacterium, Lactobacillus. Оцінка динаміки біохімічних показників крові після лікування, що вказують на функціональний стан печінки у хворих з СПК при МАЖХП підтверджує більш виражені позитивні зміни в лабораторних показниках холестатичного синдрому в ІІ групі обстежуваних пацієнтів. Встановлено також достовірне зменшення ознак цитолітичного синдрому. Висновки: У хворих на МАЖХП СПК клінічно частіше проявляється закрепом, а саме – у 43,3-46,7 % відповідно. Ці зміни виникають на фоні дисбіозу товстої кишки, переважно ІІ та І ст. (у 50,0 % та у 36,7-40,0 % обстежених). Лікування хворих з СПК при МАЖХП має бути комплексним і включати пробіотичні препарати. Призначення препарату Лотарді-А є ефективним методом щодо корекції клінічних проявів СПК, а також є необхідним компонентом для лікування МАЖХП і корекції дисбіотичних змін. При цьому, у хворих І групи на НАЖХП та СПК із закрепами встановлено збільшення частоти акту дефекації на 30,0 % (р<0,01), тоді як у хворих І групи – лише на 10,0 % (р<0,05). У 26,7 % хворих ІІ групи після комплексного лікування дисбіоз при повторному дослідженні не виявлено, тоді як в І групі пацієнтів таких осіб нами не встановлено. Додаткове призначення симбіотичного комплексу хворим на СПК при НАЖХП є ефективним засобом комплексного лікування для зменшення вираженості порушень функціонального стану печінки й ліпідного обміну. При цьому, у хворих ІІ групи встановлено більш виражене достовірне зменшення активності АЛТ у сироватці крові (зменшення на 43,63±0,37 ОД/л – р<0,01). Така ж тенденція виявлено і при оцінці рівня тригліцеридів у сироватці крові (зменшення на 1,65±0,03 ммоль/л – р<0,01

Оцінка біомеханічної стабільності грудо-поперекового переходу при вибуховому переломі Th12 після хірургічної стабілізації під впливом ротаційного навантаження

The thoracolumbar junction is the most vulnerable to traumatic injuries, with over 65 % of injuries to the thoracolumbar spine occurring in this region. Objective: To examine the stress-strain state of the thoracolumbar spine model with a burst fracture of the Th12 vertebra under various transpedicular fixation options influenced by rotational loading. Materials and Methods: A mathematical finite-element model of the human thoracolumbar spine was developed, including a burst fracture of the Th12 vertebra and a transpedicular stabilization system containing eight screws implanted in the Th10, Th11, L1, and L2 vertebrae. Four variants of transpedicular fixation were modelled using short and long screws passing through the anterior surface of the vertebra, with and without two crosslinks. Results: The analysis showed sufficiently high loading values for both the bone structures of the models and the elements of the metal construct. The maximum stress level in the body of the damaged vertebra was 33.2, 26.7, 30.1, and 24.2 MPa, respectively, for models with monocortical screws without crosslinks, bicortical screws without crosslinks, monocortical screws with crosslinks, and bicortical screws with crosslinks. High values were also recorded for the vertebrae adjacent to the damaged one: 13.0, 8.4, 10.9, and 7.1 MPa for the L1 vertebra and 10.2, 8.9, 7.1, and 6.2 MPa for the Th11 vertebra in the respective models. The stress on the supporting rods was registered at 582.0, 512.5, 512.6, and 452.7 MPa respectively. Conclusion: The conducted analysis demonstrated that under rotational loading, the model with monocortical screws without crosslinks shows the highest peak loads at control points, whereas the model with bicortical screws and crosslinks shows the minimum. Meanwhile, models with short screws and crosslinks and long screws without crosslinks exhibit comparable resultsЗона грудо-поперекового переходу є найбільш вразливою щодо травматичних пошкоджень, понад 65 % травм грудо-поперекового відділу хребта припадає на цю ділянку. Мета: Вивчити напружено-деформований стан моделі грудо-поперекового відділу хребта з вибуховим переломом хребця Th12 за різних варіантів транспедикулярної фіксації під впливом ротаційного навантаження. Матеріали та методи: Було розроблено математичну скінченно-елементну модель грудо-поперекового відділу хребта людини, що включала вибуховий перелом тіла хребця Th12 та транспедикулярну систему стабілізації, яка містить 8 гвинтів, імплантованих у хребці Th10, Th11, L1 та L2. Моделювали 4 варіанти транспедикулярної фіксації за допомогою коротких і довгих гвинтів, що проходять крізь передню поверхню тіла хребця, а також з двома поперечними стяжками та без них. Результати: Аналіз показав достатньо високі показники навантаження як для кісткових структур моделей, так і для елементів металоконструкції. Максимальний рівень напруження в тілі пошкодженого хребця склав 33,2, 26,7, 30,1 і 24,2 МПа відповідно для моделей з монокортикальними гвинтами без поперечних стяжок, з бікортикальними гвинтами без стяжок, з монокортикальними гвинтами та стяжками, і з бікортикальними гвинтами та стяжками. Високі значення також були отримані для тіл хребців, суміжних з пошкодженим: 13,0, 8,4, 10,9 і 7,1 МПа для тіла L1 і 10,2, 8,9, 7,1, і 6,2 МПа для тіла Th11 для розглянутих моделей відповідно. Напруження на опорних балках було зафіксовано на рівні 582,0, 512,5, 512,6 і 452,7 МПа відповідно. Висновок: проведений аналіз продемонстрував, що при моделюванні ротаційного навантаження модель з монокортикальними гвинтами без поперечних стяжок демонструє максимальні пікові навантаження в контрольних точках, модель з бікортикальними гвинтами та поперечними стяжками – мінімальні. Водночас моделі з короткими гвинтами та стяжками та довгими гвинтами без стяжок характеризуються порівнянними результатам

Культурна адаптація та валідація української версії анкети оцінки вираженості симптомів запаморочення (головокружіння) – Vertigo Symptom Scale

Vertigo (dizziness) is a common symptom affecting 20-30 % of adults annually. Standardized assessment tools, such as the Vertigo Symptom Scale (VSS), are important for objectifying diagnosis and monitoring treatment but have not yet been adapted for use in Ukraine. The aim. To conduct translation, cultural adaptation, and validation of the Ukrainian version of the Vertigo Symptom Scale. Materials and methods. A prospective cohort study was conducted involving 86 patients (50 with vestibular and 36 with psychogenic vertigo). A two-stage translation, cultural adaptation, and validation of the questionnaire were performed. Reliability (Cronbach's α test, test-retest), convergent and discriminant validity, and sensitivity to change were evaluated. Results. High internal consistency of the questionnaire was found (Cronbach's α = 0.853-0.880), reliability in repeated testing (ICC = 0.808), and strong correlation with the visual analogue scale (r = 0.823, p = 0.0001). The questionnaire demonstrated the ability to differentiate between vestibular and psychogenic vertigo (p = 0.002) and high sensitivity to changes after treatment (Cohen's d = 8.131). Conclusions. The Ukrainian version of VSS is a reliable and valid tool for assessing the severity of vertigo symptoms and can be recommended for use in clinical practice and research.Запаморочення (головокружіння) є поширеним симптомом, що вражає 20-30 % дорослого населення щорічно. Стандартизовані інструменти оцінки, такі як Vertigo Symptom Scale (VSS), є важливими для об'єктивізації діагностики та моніторингу лікування, проте досі не були адаптовані для використання в Україні. Мета дослідження. Провести переклад, культурну адаптацію та валідацію української версії анкети Vertigo Symptom Scale. Матеріали та методи. Проведено проспективне когортне дослідження за участю 86 пацієнтів (50 - з вестибулярним та 36 - з психогенним запамороченням). Здійснено двоетапний переклад, культурну адаптацію та валідацію анкети. Оцінено надійність (α-тест Кронбаха, тест-ретест), конвергентну та дискримінантну валідність, чутливість до змін. Результати. Виявлено високу внутрішню узгодженість анкети (α Кронбаха = 0,853-0,880), надійність при повторному тестуванні (ІКК = 0,808), сильну кореляцію з візуальною аналоговою шкалою (r = 0,823, p = 0,0001). Анкета продемонструвала здатність диференціювати вестибулярне та психогенне запаморочення (p = 0,002) та високу чутливість до змін після лікування (Cohen's d = 8,131). Висновки. Українська версія VSS є надійним та валідним інструментом для оцінки вираженості симптомів запаморочення, що може бути рекомендована для використання в клінічній практиці та наукових дослідження

Модуляція мікробіому кишківника шляхом призначення постбіотиків у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та фібриляцією передсердь

The aim: is to improve gut microbiota composition by the long-term postbiotics (glycine and propionic acid) supplementation in patients with coronary artery disease (CAD) and atrial fibrillation (AF). Materials and methods: 40 patients were divided into 3 groups: first (CAD) – 14 patients with CAD but without arrhythmias; second (CAD+AF) – 18 patients with CAD and AF paroxysm; and the control group – 8 patients without CAD and arrhythmias. 16 patients from the II group received basic therapy, according to the latest ESC guidelines, and postbiotic supplementation: rebamipide (2-(4-chlorobenzoylamino)-3-[2(1H))-quinolon-4-yl] propionic acid) by 100 mg 3 times a day and glycine by 100 mg 3 times a day during 6 months. 16-S rRNA sequencing checked gut microbiota composition. Results: The II group patients had a significant rise in Pseudomonadota (by taxonomic analysis), Actinobacter Spp. and a decrease in Blautia Spp., Bacteroides Thetaiotaomicron compared with the I group, P<0.05. Long-term postbiotics supplementation for patients with coronary artery disease and atrial fibrillation leads to a significant decrease in Firmicutes/ Bacteroides ratio, P<0.05; a significant rise in Verrucomicrobiota and a decrease in Firmicutes, P<0.05; a significant increase in Lactobacillus spp., Akkermansia muciniphila, Blautia spp., Prevotella spp. and a decrease in Streptococcus spp. and Methanosphaera stadmanae, P<0.05. A significantly lower F/B ratio was found in the patients with long-term postbiotics supplementation in comparison with placebo group patients, P<0.05. A significant increase in Actinomycetota was found in the patients with long-term postbiotics supplementation compared to placebo group patients, P<0.05. A significant increase in probiotic species (Akkermansia muciniphila, Blautia spp., Eubacterium Rectale, and Prevotella spp.) and a decrease in species, associated with cardiometabolic disorders (Streptococcus spp.) was found in the patients with long term postbiotics supplementation in comparison with placebo group patients, P<0.05. Conclusion: Long-term postbiotics supplementation for patients with coronary artery disease and atrial fibrillation leads to positive gut microbiota modulationМета: покращити склад мікробіому кишківника тривалого прийому постбіотиків (гліцину та пропіонової кислоти) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та фібриляцією передсердь (ФП). Матеріали і методи: 40 пацієнтів були розподілені на 3 групи: перша (ІХС) – 14 пацієнтів з ІХС, але без аритмій, друга (ІХС+ФП) – 18 пацієнти з ІХС та пароксизмом ФП, контрольна група – 8 пацієнтів без ІХС та аритмії. 16 пацієнтів І групи отримували базову терапію згідно з останніми рекомендаціями ESC та препарати постбіотиків: ребаміпід (2-(4-хлорбензоіламіно)-3-[2(1Н))хінолон-4-іл]пропіонова кислота) 100 мг 3 рази на добу та гліцин по 100 мг 3 рази на добу протягом 6 міс. Секвенування 16-S рРНК визначало склад мікробіому кишківника. Результати. У хворих ІІ групи спостерігалося достовірне підвищення Pseudomonadota (за таксономічним аналізом), Actinobacter Spp. та зниження Blautia Spp., Bacteroides Thetaiotaomicron порівняно з І групою, P<0,05. Тривале застосування постбіотиків у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та фібриляцією передсердь призводить до значного зниження співвідношення Firmicutes/Bacteroides, P<0,05; значного зростання Verrucomicrobiota та зменшення Firmicutes, P<0,05; значного збільшення Lactobacillus spp., Akkermansia muciniphila, Blautia spp., Prevotella spp. і зниження Streptococcus spp. і Methanosphaera stadmanae, P<0,05. Значно нижче співвідношення F/B було виявлено у пацієнтів, які довгостроково приймали постбіотики, порівняно з пацієнтами групи плацебо, P<0,05. Значне збільшення Actinomycetota було виявлено у пацієнтів, які довго приймали постбіотики, порівняно з пацієнтами групи плацебо, P<0,05. Значне збільшення видів пробіотиків (Akkermansia muciniphila, Blautia spp., Eubacterium Rectale та Prevotella spp.) та зменшення видів, пов’язаних із кардіометаболічними розладами (Streptococcus spp.), було виявлено у пацієнтів, які довготривало приймали постбіотики, порівняно з пацієнтів групи плацебо, P<0,05. Висновок: Tривале застосування постбіотиків пацієнтами з ішемічною хворобою серця та фібриляцією передсердь призводить до позитивних змін мікробіому кишківник

Мікробіота кишківника та її кореляції з індексом маси тіла та віком у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та дисфункцією щитоподібної залози

Modern studies show that it is the transit microflora, the percentage of which is negligible compared to the total volume of the intestinal microbiota, that can cause severe damage and cause the appearance of chronic and acute diseases not only of the intestines but also of the immune, nervous, endocrine systems, etc. Instead, the obligate intestinal microbiota and even the opportunistic microbiota exhibit a number of beneficial properties, ranging from the synthesis of short-chain fatty acids, butyrate, and acetate to promoting the synthesis of vitamins and hormones such as dopamine, serotonin, etc. At the same time, the adverse effects of the gut microbiota cannot be discounted. The aim. The study aims to find correlations between gut microbiota, body mass index, and age in patients with type 2 diabetes and thyroid dysfunction..\ Materials and methods. The study included 84 patients with type 2 diabetes, obesity, and thyroid dysfunction. To analyze the composition of the intestinal microbiota, fecal samples were taken, and the quantitative and qualitative composition was calculated using the principle of PCR sequencing. Statistical methods of comparison and correlation of variables were used. Results. In patients, several significant correlations were found between the gut microbiota and the parameters studied. A negative correlation was found between body mass index and Bifidobacterium spp. and Escherichia coli, and a positive correlation was found between body mass index and some opportunistic pathogens. Thus, with Shigella spp. and Staphylococcus aureus, there is a direct weak reliable relationship, while an inverse reliable relationship with Helicobacter pylori. Interesting correlations were found with a tendency to confidence with Salmonella spp. and Bacteroides thetaiotaomicron direct weak and a tendency to probable feedback between BMI and Faecalibacterium prausnitzii and Candida spp. Conclusion. We found that body mass index has a greater impact on the gut microbiota than age. Also, the data obtained indicate that obesity negatively affects the number of some beneficial bacteria. We can assume that, like metformin, one of the most common drugs for the treatment of type 2 diabetes mellitus, it can affect the composition of the intestinal microbiotaСучасні дослідження свідчать, що саме транзитна мікрофлора, відсоток якої в порівнянні до загального обсягу мікробіоти кишківника є мізерним, може спричинити серйозні ушкодження і викликати появу хронічних та гострих захворювань не лише кишківника але й імунної, нервової, ендокринної системи тощо. Натомість облігатна мікробіота кишківника і навіть умовно-патогенна виявляє низку корисних властивостей починаючи від синтезу коротколанцюгових жирних кислот, бутирату, ацетату аж до сприяння синтезу вітамінів, гормонів таких як дофамін, серотонін тощо. Водночас не можна скидати з рахунку і несприятливі впливи мікробіоти кишківника. Мета. Дослідження спрямоване на пошук кореляційних звʼязків між кишковою мікробіотою, індексом маси тіла та віком у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та дисфункцією щитоподібної залози. Матеріали та методи. У дослідження було включено 84 пацієнти з цукровим діабетом 2 типу, ожирінням та дисфункцією щитовидної залози. Для аналізу складу кишкової мікробіоти проведено відбір зразків калу та розраховано кількісний та якісний склад за допомогою принципу ПЛР секвенування. Використано статистичні методи порівняння та кореляції змінних. Результати. У пацієнтів було виявлено кілька значущих кореляцій між кишковою мікробіотою та досліджуваними параметрами. Виявлено негативну кореляцію між індексом маси тіла та Bifidobacterium spp. та Escherichia coli та позитивну кореляцію між індексом маси тіла та деякими умовно-патогенними мікроорганізмами. Так з Shigella spp. та Staphylococcus aureus прямий слабкий достовірний зв’язок у той час як зворотній достовірний звʼязок з Helicobacter pylory. Цікавими виявлені кореляції з тенденцією до достовірності із Salmonella spp. та Bacteroides thetaiotaomicron прямий слабкий та тенденцію до вірогідного зворотного зв'язку між ІМТ та Faecalibacterium prausnitzii та Candida spp. Висновок. Нами було виявлено що індекс маси тіла має більший вплив на мікробіоту кишечника, ніж вік. Також отримані дані свідчать що ожиріння негативно впливає на чисельність деяких корисних бактерій. Можемо припустити що як метформін, один із найпоширеніших препаратів для лікування цукрового діабету типу 2 здатен впливати на склад кишкової мікробіот

Особливості метаболізму ліпідів у хворих на цукровий діабет 2 типу та подагричний артрит

The aim: To study the relationship between lipid metabolism parameters, chemerin, and adenosine monophosphate-activated protein kinase (AMPK) activity in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM), as well as in patients with a combined course of T2DM and gout. Materials and methods. To assess lipid metabolism disorders, 100 patients were examined and divided into 2 groups: - 1st group – patients with T2DM and gout (n=70), 2nd group – patients with gout (n=30), control group (CG) - practically healthy individuals (n=20). The levels of total cholesterol (TC), triglycerides, high-density lipoprotein cholesterol (HDL), low-density lipoprotein cholesterol (LDL), and very low-density lipoprotein cholesterol (VLDL) were analyzed. As markers of insulin resistance (IR), the content of AMPK and chemerin was investigated. Statistical data processing was carried out using the statistical data processing program package version 8.0 STATISTICA (StatSoft Inc). The results. A significant difference was found between the levels of lipid parameters (except HDL) when comparing patients with the combined pathology of T2DM and gout, with a monocourse of gout and representatives of CG (р<0.001). It was also found that among lipidogram indicators, in all groups, an inverse correlation of AMPK value with LDL level was found (strong for patients of the 1st group and medium strength for representatives of the 2nd group and CG). Another indicator with which AMPK levels in all groups were statistically reliably correlated was TC. The presence of a direct correlation between the levels of LDL and chemerin in the 2nd group and CG, as well as the levels of TC and chemerin in patients with a combination of T2DM with gout and an inverse correlation in the other groups (all p<0.05) was established. Conclusions: Statistically significant relationships were found between lipid metabolism indicators, chemerin and AMPK activity in patients with T2DM, as well as in patients with combined course of T2DM and goutМета: вивчення взаємозв'язку між показниками ліпідного обміну, хемерином та активністю аденозинмонофосфат-активованої протеїнкінази (AMPK) у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу та у пацієнтів із поєднаним перебігом ЦД 2 типу та подагричного артриту (ПА). Матеріали та методи. Для оцінки порушень ліпідного обміну обстежено 100 хворих, що були розподілені на 2 групи: - 1-а група – пацієнти з ЦД 2 типу та ПА (n=70), 2-а група – пацієнти з ПА (n=30), контрольна група (КГ) – практично здорові особи (n=20). Проаналізовано рівні загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ). В якості маркерів інсулінорезистентності (ІР) досліджено вміст АМРК, хемерину. Статистичну обробку даних проводили з використанням програм обробки статистичних даних 8.0 STATISTICA (StatSoft Inc). Результати. Констатовано достовірну різницю між рівнями показників ліпідограми (окрім ЛПВЩ) при порівнянні хворих на комбіновану патологію ЦД 2 типу та ПА, з моноперебігом ПА та представників КГ (р<0,001). Також було виявлено, що серед показників ліпідограми, в усіх групах було виявлено зворотну кореляцію значення АМРК з рівнем ЛПНЩ (сильний для пацієнтів 1-ї групи та середньої сили у представників 2-ї групи та КГ). Іншим показником, з яким статистично достовірно корелювали рівні АМРК в усіх групах, був ЗХ. Констатовано наявність прямого кореляційного зв’язку рівнів ЛПНЩ та хемерину у 2-й групі та КГ, а також рівнів ЗХ з хемерином у пацієнтів з комбінацією ЦД 2 типу з ПА та зворотну кореляцію у інших групах (усі p<0,05). Висновки: Було виявлено статистично достовірні взаємозв'язки між показниками ліпідного обміну, хемерином та активністю AMPK у пацієнтів з ЦД 2 типу, а також у пацієнтів із поєднаним перебігом ЦД 2 типу та П

Валідація української версії анкети оцінки якості життя з тинітусом "Tinnitus Handicap Inventory"

Tinnitus (the sensation of ringing or noise in the ears) is a common condition, particularly associated with hearing impairments, and significantly affects patients' quality of life, especially due to disturbances in sleep, concentration, and the deterioration of emotional well-being. One of the most widely used tools for assessing the severity of tinnitus symptoms is the Tinnitus Handicap Inventory (THI) questionnaire. It was developed to comprehensively evaluate the impact of tinnitus on various aspects of a patient's life, and as a result, this questionnaire has gained international recognition. Validating the Ukrainian version of the Tinnitus Handicap Inventory will ensure the accuracy and reliability of data related to the impact of tinnitus on patients. It will allow for the integration of the tool into clinical practice for more effective monitoring of patient status and selection of optimal treatment methods. The aim of the study: To validate the Ukrainian version of the "Tinnitus Handicap Inventory" questionnaire for evaluating the quality of life of patients with tinnitus. Materials and methods: A total of 65 individuals participated in the study. Based on the established diagnosis of sudden sensorineural hearing loss (35 individuals) or chronic sensorineural hearing loss (30 individuals), the patients were divided into Group A and Group B. The study design involved conducting questionnaires, otolaryngological examinations, and full audiological assessments. The questionnaires were administered to all patients twice — at the time of hospitalization and discharge from the otolaryngology department. Two questionnaires were used: the Tinnitus Handicap Inventory and a 10-point VAS (Visual Analog Scale) for quality of life. Results: When evaluating dynamic changes in THI questionnaire data during treatment, patients with sensorineural hearing loss (SNHL) and tinnitus showed statistically significant changes between the initial and follow-up measurements (p<0.0001). The psychometric sensitivity of the Ukrainian version of the THI questionnaire is high. No significant difference was observed for patients with chronic sensorineural hearing loss (CSNHL) and tinnitus. Based on the statistical analysis of the survey data from Group B, it can be concluded that the reliability of the psychometric measure is high (r>0.8), and the validation of the questionnaire is complete. Conclusions: According to current data, the Tinnitus Handicap Inventory consists of 25 simple questions and has several advantages over other scales or questionnaires, including its widespread use and integration into otolaryngological and neurological practice. This questionnaire is one of the most recognized and frequently used tools to assess tinnitus's impact on patients' quality of life worldwide. The Ukrainian version of the Tinnitus Handicap Inventory has successfully passed psychometric evaluation, making it sensitive, reliable, and valid. All stages of validation of the Ukrainian adapted translation of the Tinnitus Handicap Inventory have been successfully completed, and its use in clinical practice for assessing the quality of life of patients with tinnitus is therefore justifiedТинітус (відчуття шуму в вухах), є поширеним явищем, особливо при порушеннях слуху, яке суттєво впливає на якість життя пацієнтів, зокрема внаслідок порушення сну, концентрації уваги та погіршення психоемоційного стану. Одним з найбільш популярних інструментів для оцінки тяжкості симптому тинітусу є опитувальник Tinnitus Handicap Inventory (THI). Він був розроблений для комплексної оцінки впливу тинітусу на різні аспекти життя пацієнта, внаслідок чого дана анкета здобула визнання у світі.Валідація української версії Tinnitus Handicap Inventory дозволить забезпечити точність і достовірність даних, що стосуються впливу тинітусу на пацієнтів, а також дозволить інтегрувати інструмент в клінічну практику для ефективнішого моніторингу стану пацієнтів і вибору оптимальних методів лікування. Мета роботи. Валідувати україномовну версію анкети для оцінки якості життя із тинітусом «Tinnitus Handicap Inventory». Матеріали і методи. Всього в дослідженні прийняло участь 65 осіб. У відповідності до встановленого діагнозу гостра сенсоневральна приглухуватість ГСНП (35 осіб) або хронічна сенсоневральна приглухуватість ХСНП (30 осіб) пацієнти були розподілені на групу А та групу Б. Дизайн дослідження передбачав проведення анкетування, отоларингологічного огляду та повного аудіологічного обстеження. Анкетування було проведено всім пацієнтам двічі - на момент госпіталізації та виписки із стаціонару отоларингологічного відділення. Для анкетування було використано 2 анкети - «Tinnitus Handicap Inventory» та 10-и бальний ВАШ якості життя. Результати: при оцінці динамічних змін даних анкети ТНІ впродовж лікування у пацієнтів з ГСНП та тинітусом було отримано достовірно значущі зміни між початковими та повторними значеннями при р<0,0001, психометричний показник чутливості до змін української версії опитувальника ТНІ є високим. При анкетуванні хворих з ХСНП та тинітусом достовірної різниці виявлено не було. Спираючись на аналіз статистичних даних анкетувань хворих групи Б можна стверджувати, що психометричний показник надійності є високим (r>0,8), а валідація опитувальника є завершеною. Висновки: Згідно із сучасними даними, опитувальник «Tinnitus Handicap Inventory» складається із 25 простих питань та має низку переваг перед іншими шкалами або анкетами, в тому числі його розповсюдженість та інтеграція в отоларингологічну та неврологічну практику. Даний опитувальник є одним з найбільш визнаних і часто використовуваних інструментів для оцінки впливу тинітусу на якість життя пацієнтів в світі. Українська версія опитувальника «Tinnitus Handicap Inventory» успішно пройшла оцінку психометричних характеристик, тому може вважатись чутливою, надійною та валідною. Всі етапи валідації українського адаптованого перекладу опитувальника «Tinnitus Handicap Inventory» пройшли успішно, тому його використання в клінічній практиці для оцінки якості життя хворих із тинітусом є обгрунтовани