Antarctic bdelloid rotifers: diversity, endemism and evolution

Antarctica is an isolated continent whose conditions challenge the survival of living organisms. High levels of endemism are now known in many Antarctic organisms, including algae, tardigrades, nematodes and microarthropods. Bdelloid rotifers are a key, widespread and abundant group of Antarctic microscopic invertebrates. However, their diversity, regional distribution and endemism have received little attention until recently. We provide the first authoritative review on Antarctic Bdelloidea, based on published data and new collections. Our analysis reveals the extreme levels of bdelloid endemism in Antarctica. Sixty-six bdelloid morphospecies are now confirmed from the continent, and 83–91 putative species are identified using molecular approaches (depending on the delimitation method used). Twelve previously unknown species are described based on both morphology and molecular analyses. Molecular analyses indicate that only two putative species found in Antarctica proved to be truly cosmopolitan. The level of endemism based on the available data set (95%) is higher than that in any other continent, with many bdelloid species occurring only in maritime or continental Antarctica. These findings are consistent with the long-term presence of Bdelloidea in Antarctica, with their considerable isolation facilitating intraregional radiation, providing further evidence that does not support the microbial global ubiquity hypothesis that “everything is everywhere.

Cинтез та вивчення вазоактивних властивостей нових 4-функціоналізованих 1,3-оксазолів, які містять у положенні 5 залишок N-метил-D-глюкаміну

The analysis of literature data shows the prospects of searching drugs with different biological activity among 1,3-oxazoles. Aim. To develop preparative methods of the synthesis of new 4-fuctionalized 1,3-oxazoles containing the N-methyl-D-glucamine fragment in position 5 and to study their physical, chemical and biological properties. Results and discussion. It has been found that 1,3-oxazoles reveal the vasodilatative and vasoconstrictive effect on the tonic activity of the vessels preactivated with phenylephrine depending on the concentration and the chemical structure of the compounds. The article describes the vasodilatative and vasoconstrictive efficacy of new 1,3-oxazoles compared to the known adrenolytic drug – amiodarone, and the inhibitor of potassium channels – 4-aminopyridine (pimadin).Experimental part. A number of new 4-fuctionalized 1,3-oxazoles containing the N-methyl-D-glucamine fragment in position 5 was synthesized. Their biological activity was assessed under the action of selective agonists of 1-adrenoreceptors (phenylephrine), 5HT2A-receptor (serotonin) on the isolated segments of the rat’s aorta previously constricted or by blocking potassium channels with the high potassium Krebs solution.Conclusions. It has been found that in the case of the serotonin constricted isolated aortic segments only the vasoconstriction is observed in contrast of the vessel activated with phenylephrine. If the constriction of the aortic segments is carried out with a high potassium solution, there is no vasotonic activity of 1,3-oxazole derivatives. The data obtained indicate the possible molecular mechanism of their biological activity with the participation of vascular adrenergic receptors and potassium channels, their inhibition may lead to vasodilatation at the comparatively high concentration of the compounds or vasoconstriction at the comparatively low concentration of oxazoles, respectively. Анализ литературных данных показывает перспективность поиска препаратов с различной биологической активностью среди 1,3-оксазолов.Целью данной работы является разработка препаративных методов синтеза новых 4-функционализированных 1,3-оксазолов, содержащих в положении 5 фрагмент N-метил-D-глюкамина, и изучение их физико-химических и биологических свойств.Результаты и их обсуждение. Исследования влияния новых производных 1,3-оксазола на тоническую активность предварительно активированных фенилэфрином сосудов выявили как вазодилатирующий, так и вазоконстрикторный эффект соединений в зависимости от их концентрации и химической структуры. В статье приведены характеристики вазодилататорной и вазоконстрикторной эффективности новых соединений сравнительно с лекарственными средствами адренолитиком амиодароном и ингибитором калиевых каналов 4-аминопиридином (пимадином).Экспериментальная часть. В работе представлен синтез новых 4-функционализированных 1,3-оксазолов, содержащих в положении 5 фрагмент N-метил-D-глюкамина и проведена оценка их биологической активности при действии на предварительно сокращенные изолированные сегменты аорты крыс селективными агонистами α1-адренорецепторов (фенилэфрином), 5-HT2A-рецепторов (серотонином) или путем блокады калиевых каналов гиперкалиевым раствором Кребса. Выводы. Установлено, что в случае предварительного сокращения изолированных сегментов аорты серотонином в отличие от активированных фенилэфрином сосудов наблюдается лишь вазоконстрикторное действие, а предварительное сокращение сегментов аорты гиперкалиевым раствором предотвращает проявление любой вазотонической активности новых производных 1,3-оксазола. Полученные данные указывают на возможный молекулярный механизм их биологической активности с участием сосудистых адренорецепторов и калиевых каналов, ингибирование которых может опосредовать дилатацию сосудов, которая наблюдается при действии сравнительно более высоких концентраций соединений или вазоконстрикцию, выявленную при действии соединений в сравнительно более низких дозах, соответственно. Аналіз літературних даних свідчить про перспективність пошуку препаратів з різноманітною біологічною активністю серед 1,3-оксазолів.Метою даної роботи є розробка препаративних методів синтезу нових 4-функціоналізованих 1,3-оксазолів, які містять у положенні 5 фрагмент N-метил-D-глюкаміну, та вивчення їх фізико-хімічних і біологічних властивостей.Результати та їх обговорення. Дослідження впливу нових похідних 1,3-оксазолу на тонічну активність попередньо активованих фенілефрином судин виявили як вазодилатуючий, так і вазоконстрикторний ефект сполук у залежності від їх концентрації та хімічної структури. У статті наведені характеристики вазодилататорної та вазоконстрикторної ефективності нових сполук порівняно з лікарськими засобами адренолітиком аміодароном та інгібітором калієвих каналів 4-амінопіридином (пімадином).Експериментальна частина. Був синтезований ряд нових 4-функціоналізованих 1,3-оксазолів, які містять у положенні 5 фрагмент N-метил-D-глюкаміну та проведена оцінка їх біологічної активності при дії на попередньо скорочені ізольовані сегменти аорти щурів селективними агоністами α1-адренорецепторів (фенілефрином), 5-HT2A-рецепторів (серотоніном) або шляхом блокади калієвих каналів гіперкалієвим розчином Кребса.Висновки. Встановлено, що у випадку попереднього скорочення ізольованих сегментів аорти серотоніном на відміну від активованих фенілефрином судин спостерігається лише вазоконстрикторна дія, а попереднє скорочення сегментів аорти гіперкалієвим розчином запобігає вияву будь-якої вазотонічної активності нових похідних 1,3-оксазолу. Отримані дані вказують на можливий молекулярний механізм їх біологічної активності за участі судинних адренорецепторів та калієвих каналів, інгібування яких може опосередковувати вазодилатацію, яка спостерігається при дії порівняно більш високих концентрацій сполук або вазоконстрикцію, виявлену при дії сполук у порівняно більш низьких дозах, відповідно

Search for CP violation in D+→ϕπ+ and D+s→K0Sπ+ decays

A search for CP violation in D + → ϕπ + decays is performed using data collected in 2011 by the LHCb experiment corresponding to an integrated luminosity of 1.0 fb−1 at a centre of mass energy of 7 TeV. The CP -violating asymmetry is measured to be (−0.04 ± 0.14 ± 0.14)% for candidates with K − K + mass within 20 MeV/c 2 of the ϕ meson mass. A search for a CP -violating asymmetry that varies across the ϕ mass region of the D + → K − K + π + Dalitz plot is also performed, and no evidence for CP violation is found. In addition, the CP asymmetry in the D+s→K0Sπ+ decay is measured to be (0.61 ± 0.83 ± 0.14)%

Differential branching fraction and angular analysis of the decay B0→K∗0μ+μ−

The angular distribution and differential branching fraction of the decay B 0→ K ∗0 μ + μ − are studied using a data sample, collected by the LHCb experiment in pp collisions at s√=7 TeV, corresponding to an integrated luminosity of 1.0 fb−1. Several angular observables are measured in bins of the dimuon invariant mass squared, q 2. A first measurement of the zero-crossing point of the forward-backward asymmetry of the dimuon system is also presented. The zero-crossing point is measured to be q20=4.9±0.9GeV2/c4 , where the uncertainty is the sum of statistical and systematic uncertainties. The results are consistent with the Standard Model predictions

Model-independent search for CP violation in D0→K−K+π−π+ and D0→π−π+π+π− decays

A search for CP violation in the phase-space structures of D0 and View the MathML source decays to the final states K−K+π−π+ and π−π+π+π− is presented. The search is carried out with a data set corresponding to an integrated luminosity of 1.0 fb−1 collected in 2011 by the LHCb experiment in pp collisions at a centre-of-mass energy of 7 TeV. For the K−K+π−π+ final state, the four-body phase space is divided into 32 bins, each bin with approximately 1800 decays. The p-value under the hypothesis of no CP violation is 9.1%, and in no bin is a CP asymmetry greater than 6.5% observed. The phase space of the π−π+π+π− final state is partitioned into 128 bins, each bin with approximately 2500 decays. The p-value under the hypothesis of no CP violation is 41%, and in no bin is a CP asymmetry greater than 5.5% observed. All results are consistent with the hypothesis of no CP violation at the current sensitivity

Search for the lepton-flavor-violating decays Bs0→e±μ∓ and B0→e±μ∓

A search for the lepton-flavor-violating decays Bs0→e±μ∓ and B0→e±μ∓ is performed with a data sample, corresponding to an integrated luminosity of 1.0  fb-1 of pp collisions at √s=7  TeV, collected by the LHCb experiment. The observed number of Bs0→e±μ∓ and B0→e±μ∓ candidates is consistent with background expectations. Upper limits on the branching fractions of both decays are determined to be B(Bs0→e±μ∓)101  TeV/c2 and MLQ(B0→e±μ∓)>126  TeV/c2 at 95% C.L., and are a factor of 2 higher than the previous bounds

Observation of the decay Bc→J/ψK+K−π+B_c \rightarrow J/\psi K^+ K^- \pi^+

The decay $B_c\rightarrow J/\psi K^+ K^- \pi^+$ is observed for the first time, using proton-proton collisions collected with the LHCb detector corresponding to an integrated luminosity of 3fb$^{-1}$. A signal yield of $78\pm14$ decays is reported with a significance of 6.2 standard deviations. The ratio of the branching fraction of \B_c \rightarrow J/\psi K^+ K^- \pi^+ decays to that of $B_c \rightarrow J/\psi \pi^+$ decays is measured to be $0.53\pm 0.10\pm0.05$, where the first uncertainty is statistical and the second is systematic.Comment: 18 pages, 2 figure

Measurements of the branching fractions of B+→ppK+ decays

The branching fractions of the decay B+ → pp̄K+ for different intermediate states are measured using data, corresponding to an integrated luminosity of 1.0 fb-1, collected by the LHCb experiment. The total branching fraction, its charmless component Mpp̄ < 2.85 GeV/c2 and the branching fractions via the resonant cc̄ states η c(1S) and ψ(2S) relative to the decay via a J/ψ intermediate state are [Equation not available: see fulltext.] Upper limits on the B + branching fractions into the η c(2S) meson and into the charmonium-like states X(3872) and X(3915) are also obtained