Біохімічні показники цереброспінальної рідини у хворих на гострий вірусний менінгіт та менінгоенцефаліт

The aim. Determination of the diagnostic value of lactate, lactate dehydrogenase, cholinesterase, acid phosphatase and cholinesterase in CSF for early diagnosis and prognosis of acute viral meningitis and meningoencephalitis.Materials and methods. 92 patients with a confirmed viral etiology of the disease were examined. Among them – 20 patients with HSV 1,2 neuroinfection, 19 patients with EBV, 15 with VZV, 14 with HHV-6 and 24 patients with enterovirus neuroinfection. Patients were divided into groups depending on the etiology and severity of the disease. In addition to analyzing the clinical course of the disease, we conducted a CSF study to determine the level of lactate, lactate dehydrogenase, creatinine kinase, cholinesterase and acid phosphatase on admission to hospital and after 10-12 days of treatment.Results of the study. The highest mean age was observed in patients with VZV meningitis – 38.27±18.24 years, the youngest were patients with enterovirus infection – 24.05±5.72 (р˂0.001). The number of women and men was the same in almost all groups, but among patients with HSV 1, 2 neuroinfection women were significantly prevalent – 16 (80 %) out of 20 cases. The most severe course was observed in groups of EBV and HHV-6 neuroinfections. Neuroinfections of enterovirus etiology had the most favorable course.The obtained data indicate the dependence of the levels of indicators, which were determined primarily from the severity of the disease. So the level of creatinine kinase and acid phosphatase in patients with moderate severity was significantly higher in comparison with severe patients (p<0.05). The lactate level was higher in patients with severe neuroinfection (p<0.05). The highest levels of lactate were detected in patients with HHV-6 meningoencephalitis (p<0.05). The level of cholinesterase was significantly lower in severe patients.Conclusions. The obtained data confirm the presence of deep metabolic disturbances in the brain tissues in all patients with acute viral neuroinfections both at the onset of the disease and in the dynamics of treatment. Determination of levels of creatinine kinase, acid phosphatase, lactate and cholinesterase in CSF of patients with acute viral neuroinfection has a high diagnostic value, but cannot be used to predict an unfavorable course of the diseaseЦель исследования. Определение диагностической ценности содержания лактата, лактатдегидрогеназы, КФК, кислой фосфатазы и холинэстеразы в ЦСЖ для ранней диагностики и прогнозирования течения острого вирусного менингита и менингоэнцефалита.Материалы и методы. Было обследовано 92 пациента с подтвержденной вирусной этиологии заболевания. Среди них – 20 больных с ВПГ 1,2 нейроинфекцией, 19 больных ЭБВ с нейроинфекцией, 15 с ВЗВ нейроинфекцией, 14 – с ВГЧ-6 типа нейроинфекцией и 24 пациента с энтеровирусным менингитом. Пациенты были разделены на группы в зависимости от этиологии и тяжести болезни. В дополнение к анализу клинического течения заболевания, мы провели исследования ЦСЖ больных для определения уровня лактата, лактатдегидрогеназы, креатининкиназы, холинэстеразы и кислой фосфатазы при поступлении в стационар и через 10-12 дней лечения.Результаты исследования. Самый высокий средний возраст наблюдался у пациентов с ВЗВ менингитом – 38,27±18,24 лет, наиболее молодыми были пациенты с энтеровирусной инфекцией – 24,05±5,72 (р˂0,001). Количество женщин и мужчин была одинаковой практически во всех группах, однако среди пациентов с ВПГ 1, 2 нейроинфекцией женщины значительно преобладали – 16 (80 %) из 20 случаев. Наиболее тяжелое течение наблюдалось в группах ЭБВ и БГЧ-6 нейроинфекций, где тяжелое течение наблюдалось у 47,37 % и 35,71 % больных соответственно. Нейроинфекции энтеровирусной этиологии имели наиболее благоприятное течение.Полученные данные указывают на зависимость уровней показателей, которые определялись прежде всего от тяжести болезни. Так уровень креатининкиназы и кислотной фосфатазы у пациентов со средней тяжестью был значительно выше по сравнению с тяжелыми пациентами (p<0,05). Уровень лактата был выше у больных с тяжелой нейроинфекцией (р<0,05). Самые высокие уровни лактата определялись у больных с ВГЧ-6 менингоэнцефалитом (р<0,05). Уровень холинэстеразы был достоверно ниже у тяжелых больных.Выводы. Полученные данные подтверждают наличие глубоких метаболических нарушений в тканях головного мозга у всех больных острыми вирусными нейроинфекции как в начале болезни, так и в динамике лечения. Определение уровней креатининкиназы, кислой фосфатазы, лактата и холинэстеразы в ЦСЖ больных острыми вирусными нейроинфекции имеет высокую диагностическую ценность, однако не могут быть использованы для прогноза неблагоприятного течения болезниМета дослідження. Визначення діагностичної цінності вмісту лактату, лактатдегідрогенази, креатинінкінази, кислої фосфатази та холінестерази у ЦСР для ранньої діагностики та прогнозування перебігу гострого вірусного менінгіту та менінгоенцефаліту.Матеріали та методи. Було обстежено 92 пацієнта з підтвердженою вірусною етіологією захворювання. Серед них – 20 хворих на ВПГ 1,2 нейроінфекцію, 19 хворих на ЕБВ нейроінфекцію, 15 з ВЗВ нейроінфекцією, 14 – з ВГЛ-6 нейроінфекцією і 24 пацієнта з ентеровірусним менінгітом. Пацієнти були розділені на групи в залежності від етіології та тяжкості хвороби. На додаток до аналізу клінічного перебігу захворювання, ми провели дослідження ЦСР хворих для визначення рівня креатинінкінази, лактату, лактатдегідрогенази, креатинінкінази, холінестерази та кислої фосфатази при стаціонарі та через 10–12 днів лікування.Результати дослідження. Найвищий середній вік спостерігався у пацієнтів з ВЗВ менінгітом – 38,27±18,24 років, наймолодшими були пацієнти з ентеровірусною інфекцією – 24,05±5,72 (р˂0,001). Кількість жінок та чоловіків була однаковою практично у всіх групах, проте серед пацієнтів з ВПГ 1,2 нейроінфекцією жінки значно переважали – 16 (80 %) з 20 випадків. Найбільш тяжкий перебіг спостерігався у групах ЕБВ та ВГЛ-6 нейроінфекцій, де тяжкий перебіг спостерігався у 47,37 % та 35,71 % пацієнтів відповідно. Нейроінфекції ентеровірусної етіології мали найбільш сприятливий перебіг.Отримані дані вказують на залежність рівнів показників, що досліджувались перш за все від тяжкості хвороби. Рівень креатинінкінази та кислотної фосфатази у пацієнтів з середньою тяжкістю був значно вищим порівняно з тяжкими пацієнтами (p<0,05). Рівень лактату був вищим у хворих з тяжкою нейроінфекцією (р<0,05). Найвищі рівні лактату визначались у хворих з ВГЛ-6 менінгоенцефалітом (р<0,05). Рівень холінестерази був достеменно нижчим у тяжких хворих.Висновки. Отримані результати підтверджують наявність глибоких метаболічних порушень у тканинах головного мозку у всіх хворих на гострі вірусні нейроінфекції як на початку хвороби так і в динаміці лікування. Визначення рівнів креатинінкінази, кислої фосфатази, лактату та холінестерази у ЦСР хворих на гострі вірусні нейроінфекції має високу діагностичну цінність, однак не можуть бути використані для прогнозу несприятливого перебігу хвороб

Global burden of 369 diseases and injuries in 204 countries and territories, 1990–2019: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2019

Background: In an era of shifting global agendas and expanded emphasis on non-communicable diseases and injuries along with communicable diseases, sound evidence on trends by cause at the national level is essential. The Global Burden of Diseases, Injuries, and Risk Factors Study (GBD) provides a systematic scientific assessment of published, publicly available, and contributed data on incidence, prevalence, and mortality for a mutually exclusive and collectively exhaustive list of diseases and injuries. Methods: GBD estimates incidence, prevalence, mortality, years of life lost (YLLs), years lived with disability (YLDs), and disability-adjusted life-years (DALYs) due to 369 diseases and injuries, for two sexes, and for 204 countries and territories. Input data were extracted from censuses, household surveys, civil registration and vital statistics, disease registries, health service use, air pollution monitors, satellite imaging, disease notifications, and other sources. Cause-specific death rates and cause fractions were calculated using the Cause of Death Ensemble model and spatiotemporal Gaussian process regression. Cause-specific deaths were adjusted to match the total all-cause deaths calculated as part of the GBD population, fertility, and mortality estimates. Deaths were multiplied by standard life expectancy at each age to calculate YLLs. A Bayesian meta-regression modelling tool, DisMod-MR 2.1, was used to ensure consistency between incidence, prevalence, remission, excess mortality, and cause-specific mortality for most causes. Prevalence estimates were multiplied by disability weights for mutually exclusive sequelae of diseases and injuries to calculate YLDs. We considered results in the context of the Socio-demographic Index (SDI), a composite indicator of income per capita, years of schooling, and fertility rate in females younger than 25 years. Uncertainty intervals (UIs) were generated for every metric using the 25th and 975th ordered 1000 draw values of the posterior distribution. Findings: Global health has steadily improved over the past 30 years as measured by age-standardised DALY rates. After taking into account population growth and ageing, the absolute number of DALYs has remained stable. Since 2010, the pace of decline in global age-standardised DALY rates has accelerated in age groups younger than 50 years compared with the 1990–2010 time period, with the greatest annualised rate of decline occurring in the 0–9-year age group. Six infectious diseases were among the top ten causes of DALYs in children younger than 10 years in 2019: lower respiratory infections (ranked second), diarrhoeal diseases (third), malaria (fifth), meningitis (sixth), whooping cough (ninth), and sexually transmitted infections (which, in this age group, is fully accounted for by congenital syphilis; ranked tenth). In adolescents aged 10–24 years, three injury causes were among the top causes of DALYs: road injuries (ranked first), self-harm (third), and interpersonal violence (fifth). Five of the causes that were in the top ten for ages 10–24 years were also in the top ten in the 25–49-year age group: road injuries (ranked first), HIV/AIDS (second), low back pain (fourth), headache disorders (fifth), and depressive disorders (sixth). In 2019, ischaemic heart disease and stroke were the top-ranked causes of DALYs in both the 50–74-year and 75-years-and-older age groups. Since 1990, there has been a marked shift towards a greater proportion of burden due to YLDs from non-communicable diseases and injuries. In 2019, there were 11 countries where non-communicable disease and injury YLDs constituted more than half of all disease burden. Decreases in age-standardised DALY rates have accelerated over the past decade in countries at the lower end of the SDI range, while improvements have started to stagnate or even reverse in countries with higher SDI. Interpretation: As disability becomes an increasingly large component of disease burden and a larger component of health expenditure, greater research and developm nt investment is needed to identify new, more effective intervention strategies. With a rapidly ageing global population, the demands on health services to deal with disabling outcomes, which increase with age, will require policy makers to anticipate these changes. The mix of universal and more geographically specific influences on health reinforces the need for regular reporting on population health in detail and by underlying cause to help decision makers to identify success stories of disease control to emulate, as well as opportunities to improve. Funding: Bill & Melinda Gates Foundation. © 2020 The Author(s). Published by Elsevier Ltd. This is an Open Access article under the CC BY 4.0 licens

БІохІмІчнІ показнИкИ цереброспінальноЇ рідИнИ У ХвориХ нА гостриЙ вірусниЙ менінгіТ тА менінгоенцефаліТ

Мета дослідження. Визначення діагностичної цінності вмісту лактату, лактатдегідрогенази, креатинінкінази, кислої фосфатази та холінестерази у ЦСР для ранньої діагностики та прогнозування перебігу гострого вірусного менінгіту та менінгоенцефаліту.Матеріали та методи. Було обстежено 92 пацієнта з підтвердженою вірусною етіологією захворювання. Серед них – 20 хворих на ВПГ 1,2 нейроінфекцію, 19 хворих на ЕБВ нейроінфекцію, 15 з ВЗВ нейроінфекцією, 14 – з ВГЛ-6 нейроінфекцією і 24 пацієнта з ентеровірусним менінгітом. Пацієнти були розділені на групи в залежності від етіології та тяжкості хвороби. На додаток до аналізу клінічного перебігу захворювання, ми провели дослідження ЦСР хворих для визначення рівня креатинінкінази, лактату, лактатдегідрогенази, креатинінкінази, холінестерази та кислої фосфатази при стаціонарі та через 10–12 днів лікування.Результати дослідження. Найвищий середній вік спостерігався у пацієнтів з ВЗВ менінгітом – 38,27±18,24 років, наймолодшими були пацієнти з ентеровірусною інфекцією – 24,05±5,72 (р˂0,001). Кількість жінок та чоловіків була однаковою практично у всіх групах, проте серед пацієнтів з ВПГ 1,2 нейроінфекцією жінки значно переважали – 16 (80 %) з 20 випадків. Найбільш тяжкий перебіг спостерігався у групах ЕБВ та ВГЛ-6 нейроінфекцій, де тяжкий перебіг спостерігався у 47,37 % та 35,71 % пацієнтів відповідно. Нейроінфекції ентеровірусної етіології мали найбільш сприятливий перебіг.Отримані дані вказують на залежність рівнів показників, що досліджувались перш за все від тяжкості хвороби. Рівень креатинінкінази та кислотної фосфатази у пацієнтів з середньою тяжкістю був значно вищим порівняно з тяжкими пацієнтами (p<0,05). Рівень лактату був вищим у хворих з тяжкою нейроінфекцією (р<0,05). Найвищі рівні лактату визначались у хворих з ВГЛ-6 менінгоенцефалітом (р<0,05). Рівень холінестерази був достеменно нижчим у тяжких хворих.Висновки. Отримані результати підтверджують наявність глибоких метаболічних порушень у тканинах головного мозку у всіх хворих на гострі вірусні нейроінфекції як на початку хвороби так і в динаміці лікування. Визначення рівнів креатинінкінази, кислої фосфатази, лактату та холінестерази у ЦСР хворих на гострі вірусні нейроінфекції має високу діагностичну цінність, однак не можуть бути використані для прогнозу несприятливого перебігу хвороб

Epidemiology and outcomes of hospital-acquired bloodstream infections in intensive care unit patients: the EUROBACT-2 international cohort study

Purpose In the critically ill, hospital-acquired bloodstream infections (HA-BSI) are associated with significant mortality. Granular data are required for optimizing management, and developing guidelines and clinical trials. Methods We carried out a prospective international cohort study of adult patients (≥ 18 years of age) with HA-BSI treated in intensive care units (ICUs) between June 2019 and February 2021. Results 2600 patients from 333 ICUs in 52 countries were included. 78% HA-BSI were ICU-acquired. Median Sequential Organ Failure Assessment (SOFA) score was 8 [IQR 5; 11] at HA-BSI diagnosis. Most frequent sources of infection included pneumonia (26.7%) and intravascular catheters (26.4%). Most frequent pathogens were Gram-negative bacteria (59.0%), predominantly Klebsiella spp. (27.9%), Acinetobacter spp. (20.3%), Escherichia coli (15.8%), and Pseudomonas spp. (14.3%). Carbapenem resistance was present in 37.8%, 84.6%, 7.4%, and 33.2%, respectively. Difficult-to-treat resistance (DTR) was present in 23.5% and pan-drug resistance in 1.5%. Antimicrobial therapy was deemed adequate within 24 h for 51.5%. Antimicrobial resistance was associated with longer delays to adequate antimicrobial therapy. Source control was needed in 52.5% but not achieved in 18.2%. Mortality was 37.1%, and only 16.1% had been discharged alive from hospital by day-28. Conclusions HA-BSI was frequently caused by Gram-negative, carbapenem-resistant and DTR pathogens. Antimicrobial resistance led to delays in adequate antimicrobial therapy. Mortality was high, and at day-28 only a minority of the patients were discharged alive from the hospital. Prevention of antimicrobial resistance and focusing on adequate antimicrobial therapy and source control are important to optimize patient management and outcomes

Mapping geographical inequalities in childhood diarrhoeal morbidity and mortality in low-income and middle-income countries, 2000-17: analysis for the Global Burden of Disease Study 2017

Background: Across low-income and middle-income countries (LMICs), one in ten deaths in children younger than 5 years is attributable to diarrhoea. The substantial between-country variation in both diarrhoea incidence and mortality is attributable to interventions that protect children, prevent infection, and treat disease. Identifying subnational regions with the highest burden and mapping associated risk factors can aid in reducing preventable childhood diarrhoea. Methods: We used Bayesian model-based geostatistics and a geolocated dataset comprising 15 072 746 children younger than 5 years from 466 surveys in 94 LMICs, in combination with findings of the Global Burden of Diseases, Injuries, and Risk Factors Study (GBD) 2017, to estimate posterior distributions of diarrhoea prevalence, incidence, and mortality from 2000 to 2017. From these data, we estimated the burden of diarrhoea at varying subnational levels (termed units) by spatially aggregating draws, and we investigated the drivers of subnational patterns by creating aggregated risk factor estimates. Findings: The greatest declines in diarrhoeal mortality were seen in south and southeast Asia and South America, where 54·0% (95% uncertainty interval [UI] 38·1–65·8), 17·4% (7·7–28·4), and 59·5% (34·2–86·9) of units, respectively, recorded decreases in deaths from diarrhoea greater than 10%. Although children in much of Africa remain at high risk of death due to diarrhoea, regions with the most deaths were outside Africa, with the highest mortality units located in Pakistan. Indonesia showed the greatest within-country geographical inequality; some regions had mortality rates nearly four times the average country rate. Reductions in mortality were correlated to improvements in water, sanitation, and hygiene (WASH) or reductions in child growth failure (CGF). Similarly, most high-risk areas had poor WASH, high CGF, or low oral rehydration therapy coverage. Interpretation: By co-analysing geospatial trends in diarrhoeal burden and its key risk factors, we could assess candidate drivers of subnational death reduction. Further, by doing a counterfactual analysis of the remaining disease burden using key risk factors, we identified potential intervention strategies for vulnerable populations. In view of the demands for limited resources in LMICs, accurately quantifying the burden of diarrhoea and its drivers is important for precision public health. Funding: Bill & Melinda Gates Foundation

Mapping geographical inequalities in childhood diarrhoeal morbidity and mortality in low-income and middle-income countries, 2000-17: analysis for the Global Burden of Disease Study 2017

Background: Across low-income and middle-income countries (LMICs), one in ten deaths in children younger than 5 years is attributable to diarrhoea. The substantial between-country variation in both diarrhoea incidence and mortality is attributable to interventions that protect children, prevent infection, and treat disease. Identifying subnational regions with the highest burden and mapping associated risk factors can aid in reducing preventable childhood diarrhoea. Methods: We used Bayesian model-based geostatistics and a geolocated dataset comprising 15 072 746 children younger than 5 years from 466 surveys in 94 LMICs, in combination with findings of the Global Burden of Diseases, Injuries, and Risk Factors Study (GBD) 2017, to estimate posterior distributions of diarrhoea prevalence, incidence, and mortality from 2000 to 2017. From these data, we estimated the burden of diarrhoea at varying subnational levels (termed units) by spatially aggregating draws, and we investigated the drivers of subnational patterns by creating aggregated risk factor estimates. Findings: The greatest declines in diarrhoeal mortality were seen in south and southeast Asia and South America, where 54·0% (95% uncertainty interval [UI] 38·1–65·8), 17·4% (7·7–28·4), and 59·5% (34·2–86·9) of units, respectively, recorded decreases in deaths from diarrhoea greater than 10%. Although children in much of Africa remain at high risk of death due to diarrhoea, regions with the most deaths were outside Africa, with the highest mortality units located in Pakistan. Indonesia showed the greatest within-country geographical inequality; some regions had mortality rates nearly four times the average country rate. Reductions in mortality were correlated to improvements in water, sanitation, and hygiene (WASH) or reductions in child growth failure (CGF). Similarly, most high-risk areas had poor WASH, high CGF, or low oral rehydration therapy coverage. Interpretation: By co-analysing geospatial trends in diarrhoeal burden and its key risk factors, we could assess candidate drivers of subnational death reduction. Further, by doing a counterfactual analysis of the remaining disease burden using key risk factors, we identified potential intervention strategies for vulnerable populations. In view of the demands for limited resources in LMICs, accurately quantifying the burden of diarrhoea and its drivers is important for precision public health. Funding: Bill & Melinda Gates Foundation

Mapping routine measles vaccination in low- and middle-income countries

The safe, highly effective measles vaccine has been recommended globally since 1974, yet in 2017 there were more than 17 million cases of measles and 83,400 deaths in children under 5 years old, and more than 99% of both occurred in low- and middle-income countries (LMICs)1–4. Globally comparable, annual, local estimates of routine first-dose measles-containing vaccine (MCV1) coverage are critical for understanding geographically precise immunity patterns, progress towards the targets of the Global Vaccine Action Plan (GVAP), and high-risk areas amid disruptions to vaccination programmes caused by coronavirus disease 2019 (COVID-19)5–8. Here we generated annual estimates of routine childhood MCV1 coverage at 5 × 5-km2 pixel and second administrative levels from 2000 to 2019 in 101 LMICs, quantified geographical inequality and assessed vaccination status by geographical remoteness. After widespread MCV1 gains from 2000 to 2010, coverage regressed in more than half of the districts between 2010 and 2019, leaving many LMICs far from the GVAP goal of 80% coverage in all districts by 2019. MCV1 coverage was lower in rural than in urban locations, although a larger proportion of unvaccinated children overall lived in urban locations; strategies to provide essential vaccination services should address both geographical contexts. These results provide a tool for decision-makers to strengthen routine MCV1 immunization programmes and provide equitable disease protection for all children