Міжнародно-правове регулювання застосування репресалій як форми політичної відповідальності держав

У статті робиться спроба визначити засади міжнародно-правового регулювання застосу­вання репресалій як форми політичної відпові­дальності в міжнародному праві, так як репре­салії — це протиправні дії, вчинені у відповідь на попередні незаконні дії держави, пропорційні початковій кривді. Міжнародне право змінило застосування доктрини репресалії, щоб уникну­ти зростаючої спіралі насильства, коли одна сто­рона репресує проти незаконних дій іншої, що спричиняє все більш насильницьке кровопролит­тя, тоді як закони війни покликані регулювати та обмежувати таку шкоду. Проаналізовано тео­ретичні положення щодо міжнародно-правового регулювання застосування репресалій як однією із форм політичної відповідальності згідно між­народного права. Для того, щоб репресалії про­ти дозволених категорій осіб і об'єктів, не були протиправними, необхідно виконати п'ять умов. Більшість із цих умов викладено у військових інструкціях і підтверджено офіційними заявами. Це наступні умови: - мета репресалії (можуть бути вжиті лише у відповідь на попереднє сер­йозне порушення міжнародного права та лише з метою спонукання супротивника дотримуватись закону); - крайній захід (можуть бути застосова­ні лише як крайній захід, коли немає інших за­конних заходів), - пропорційність (заходи мають бути пропорційними порушенню, яке воно має на меті припинити), - рішення на найвищому рівні влади (рішення про застосування має бути при­йняте на найвищому рівні держави), - припинен­ня (повинні бути припинені, як тільки супротив­ник почне виконувати закон). Проаналізовано застування репресалій в реальних кейсах - Ін­цидент Науліллаа «Naulilaa Incident» (Коли Пор­тугалія була нейтральною, у жовтні 1914 року, німецька група увійшла на португальсько-аф­риканські території з німецької Південно-Захід­ної Африки) і «Ізраїль проти Палестини» (Після Другої світової війни євреї хотіли власної країни. Їм була передана значна частина Палестини, яку вони вважали своїм традиційним домом, але ара­би не прийняли нову країну. У 1948 році обидві сторони вступили у війну); проаналізовано вико­ристання репресалій в сьогоденні у світі

Season, weather, and suicide:Further evidence for ecological complexity

Background: easonality in suicide is reported worldwide, and peaks in late spring. Despite the potential connection to the weather, associations between meteorological variables and suicide does not explain seasonality. Studies testing for seasonality while controlling for the weather show patterns that are more complex than a straightforward link between spring-like weather and suicide. Methods: We tested whether seasonality in suicide was due to meteorological variation (hours of sunshine, rainfall, or temperature) in a novel population (Scotland; 2003–2013). We also sought to further explore the ecological complexity demonstrated in previous work by testing associations at a single location (Tay Road Bridge; 1968–2017). RESULTS: We found peaks in suicidal behavior in June at the bridge, but no seasonality for Scotland as a whole. Seasonality was reduced when we controlled for maximum temperature and hours of sunshine. We found patterns to be dependent upon sex, with stronger seasonal and meteorological effects amongst men. Limitations: Our study was exploratory and relies on population-level data. Conclusions: Seasonal and meteorological effects on suicide are dependent upon local and individual context, with significant effects apparent at the Tay Road Bridge and not across Scotland as a whole. Men may be more sensitive to season and weather. In order to determine whether seasonality in suicide is due to meteorological variation, future research should test patterns in small geographical units, in men and women, and for different suicide methods, and seek to identify the social and physical factors which predict variation in patterns

Priority focus areas for a sub-national response to climate change and health: A South African provincial case study

Introduction: The intersection of health and climate change is often absent or under-represented in sub-national government strategies. This analysis of the literature, using a new methodological framework, highlights priority focus areas for a sub-national government response to health and climate change, using the Western Cape (WC) province of South Africa as a case study. Methods: A methodological framework was created to conduct a review of priority focus areas relevant for sub-national governments. The framework encompassed the establishment of a Project Steering Group consisting of relevant, sub-national stakeholders (e.g. provincial officials, public and environmental health specialists and academics); an analysis of local climatic projections as well as an analysis of global, national and sub-national health risk factors and impacts. Results: Globally, the discussion of health and climate change adaptation strategies in sub-national, or provincial government is often limited. For the case study presented, multiple health risk factors were identified. WC climatic projections include a warmer and potentially drier future with an increased frequency and intensity of extreme weather events. WC government priority focus areas requiring further research on health risk factors include: population migration and environmental refugees, land use change, violence and human conflict and vulnerable groups. WC government priority focus areas for further research on health impacts include: mental ill-health, non-communicable diseases, injuries, poisonings (e.g. pesticides), food and nutrition insecurity-related diseases, water- and food-borne diseases and reproductive health. These areas are currently under-addressed, or not addressed at all, in the current provincial climate change strategy. Conclusions: Sub-national government adaptation strategies often display limited discussion on the health and climate change intersect. The methodological framework presented in this case study can be globally utilized by other sub-national governments for decision-making and development of climate change and health adaptation strategies. Additionally, due to the broad range of sectoral issues identified, a primary recommendation from this study is that sub-national governments internationally should consider a “health and climate change in all policies” approach when developing adaptation and mitigation strategies to address climate change

ニホン ニオケル キオン ト シボウリツ ノ カンケイ ノ モデルカ

Thesis (Ph. D.)--University of Tsukuba, (A), no. 5070, 2009.3.25Includes bibliographical references (p. 93-105

Estimation des impacts sanitaires futurs de la pollution de l'air dans le monde, en Europe et Île-de-France : le projet A-C HIA

International audienc

A multi-scale health impact assessment of air pollution over the 21st century

International audienceBackground: Ozone and PM2.5 are current risk factors for premature death all over the globe. In coming decades, substantial improvements in public health may be achieved by reducing air pollution. To better understand the potential of emissions policies, studies are needed that assess possible future health impacts under alternative assumptions about future emissions and climate across multiple spatial scales. Method: We used consistent climate-air-quality-health modeling framework across three geographical scales (World, Europe and Ile-de-France) to assess future (2030-2050) health impacts of ozone and PM2.5 under two emissions scenarios (Current Legislation Emissions, CLE, and Maximum Feasible Reductions, MFR). Results: Consistently across the scales, we found more reductions in deaths under MFR scenario compared to CLE. 1.5 [95% CI: 0.4, 2.4] million CV deaths could be delayed each year in 2030 compared to 2010 under MFR scenario, 84% of which would occur in Asia, especially in China. In Europe, the benefits under MFR scenario (219000 CV deaths) are noticeably larger than those under CLE (109000 CV deaths). In Ile-de-France, under MFR more than 2830 annual CV deaths associated with PM2.5 changes could be delayed in 2050 compared to 2010. In Paris, ozone-related respiratory mortality should increase under both scenarios