Development of a food antioxidant complex of plant origin

Розроблено антиоксидантний комплекс для використання в оліях, жирах та продуктах харчування, що потребують збагачення біологічно активними речовинами рослинного походження. Досліджено раціональні умови одержан- ня водно-етанольних екстрактів із рослинної сировини: кори дубу, листя евкаліпту та листя зеленого чаю. Отримано антиоксидант, що здатен запобігати окисненню жировмісних продуктів, зберігаючи їх високу поживну цінність. Антиоксидантні речовини природного походження дозволять створювати збалансовані за складом продукти з підвищеним строком придатності із збереженням початкового природного складу та структури компонентів. Також розроблений антиоксидант є додатковим джерелом речовин, що допомагають організму боротися з вільними радикалами, що утворюються внаслідок фізичних та психічних навантажень. До складу антиоксидантів рослинного походжен- ня входять антиоксидантні вітаміни (токофероли та аскорбінова кислота), рослинні феноли та тиолові антиоксиданти (глутатіон, ліпоєва кислота), мікроелементи. Ці складові беруть участь у процесах гальмування окиснення. Також до таких антиоксидантів входять селен, цинк, фолати та інші речовини. Для планування експериментальних досліджень для кожного виду рослинної сировини стосовно антиоксидантної активності виділених речовин використано повний факторний експеримент першого порядку. Виявлено синергізм дії антиоксидантних речовин при одночасному використанні екстрактів з кори дубу, листя евкаліпта, листя зеленого чаю. Розроблений антиоксидант підвищує період індукції модельної речовини (олії соняшникової) у 2,7 рази, тоді як під час використання антиоксидантів окремо з кожного виду рослин найкращий показник збільшення періоду індукції склав 1,9. Отже, розроблений антиоксидант здатен сприяти збереженню якості і безпечності жировмісних продуктів харчування. Використання даного антиоксиданту може бути запропоновано для продуктів харчування людей, що потребують додаткового введення антиоксидантів та біологічно активних речовин до раціону харчування. Зокрема, це важливо для спортсменів

Розробка психодіагностичної методики оцінки міжособистісної взаємодії

The article presents the results of creating and testing a test questionnaire aimed at assessing interpersonal interaction. Interpersonal interaction is seen as an integration process of the mutual influence of the subjects of the collaborative activity that arises on the basis of communication and relationships. Components of interpersonal interaction were presented, such as: primary contact, communication and interaction. Common and specific signs of interpersonal interaction have been clarified. The former include: objectivity, situationalism, subjective intentions of participants, people contacts, social settings, verbal and non-verbal communication, compatibility; to the second: the possibility of mutual enrichment, which accompanies the realization of the intentions of the subjects, changes in personal characteristics under the influence of this interaction, mutual influence, the attempt to identify specific qualities of each other, reciprocity, mutual understanding, mutual relations, mutual assistance, interconnection, cognition. In accordance with the requirements of psychometrics, a test questionnaire "Interpersonal Interaction Assessment" was developed. Standardization and approbation of the mentioned methodology were carried out, which proved the reliability and validity of the test, which makes it possible to apply it for scientific and practical purposes. Keywords: interaction, contact, communication, interrelationship, joint activity, reliability, validity.У статті викладаються результати створення і перевірки тест-опитувальника, спрямованого на оцінку міжособистісної взаємодії. Міжособистісна взаємодія розглядається як інтеграційний процес взаємовпливу суб’єктів сумісної діяльності, яка виникає на основі спілкування та взаємовідношень. Було представлено складові блоки міжособистісної взаємодії такі як: первинний контакт, спілкування та взаємовідношення. З’ясовані загальні та специфічні ознаки міжособистісної взаємодії. До перших відносяться: предметність, ситуативність, суб’єктивні наміри учасників, контакти людей, соціальні установки, вербальна та невербальна комунікація, сумісність; до других: можливість взаємозбагачення, яке супроводжує реалізацію намірів суб'єктів, зміни особистісних особливостей під впливом цієї взаємодії, взаємовплив, намагання виявити специфічні якості один одного, взаємність, взаєморозуміння, взаємовідношення, взаємодопомога, взаємозв’язок, взаємопізнання. Відповідно до вимог психометрики було розроблено тест-опитувальник «Оцінка міжособистісної взаємодії». Проведено стандартизацію й апробацію зазначеної методики, що довели надійність, валідність тесту, що дає можливість застосовувати у наукових і в практичних цілях.Ключові слова: взаємодія, контакт, спілкування, взаємовідношення, сумісна діяльність, надійність, валідність.

Визначення можливої загальнотоксичної дії похідних 5,7-дигідро-1Н-піроло[2,3-d]піримідину

It has been experimentally proven that with the intraperitoneal way of introduction of Dezapur the maximum tolerated dose for mice is 2000 mg/kg, the least toxic dose – 1000 mg/kg, the median lethal dose – 3000 mg/kg. When the dose of 3500 mg/kg was introduced to rats one animal died; in the dose of 5000 mg/kg there was 100% death of animals, the median lethal dose was 4500 mg/kg of the animal’s weight. In intragastric introduction the maximum dose of Dezapur for mice was 6000 mg/ kg, for rats it was 11000 mg/kg; by the end of the observation period all animals were alive and alert. According to K.K.Sydorov classification the derivative with the code of KMS-211 (“Dezapur”) has been proven to belong to practically nontoxic substances (the VI class of toxicity).Острую токсичность производных изучали на лабораторных животных (мышах, крысах) при двух путях введения (внутрижелудочном, внутибрюшинном). Экспериментально доказано, что при внутрибрюшинном введении Дезапура наиболее переносимая доза для мышей составляет 2000 мг/кг, наименее токсичная доза – 1000 мг/кг, среднесмертельная доза – 3000 мг/кг. При введении крысам в дозе 3500 мг/кг погибло одно животное, а в дозе 5000 мг/кг наблюдалось 100% гибели животных, среднесмертельная доза составляла 4500 мг/кг массы животного. При внутрижелудочном введении максимально возможной дозы Дезапура мышам 6000 мг/кг, крысам 11000 мг/кг все животные до конца срока наблюдения оставались живыми и бодрыми. Доказано, что производное под шифром KMS-211 (Дезапур) по классификации К.К.Сидорова с учетом пути введения относится к практически нетоксичным веществам (VI класс токсичности).Гостру токсичність похідних вивчали на лабораторних тваринах (мишах, щурах) при двох шляхах введення (внутрішньошлунковому, внутрішньоочеревинному). Експериментально до- ведено, що при внутрішньоочеревинному введенні Дезапуру найкраще переносима доза для мишей становить 2000 мг/кг, найменш токсична доза – 1000 мг/кг, середньосмертельна доза – 3000 мг/кг. При введенні щурам у дозі 3500 мг/кг загинула 1 тварина, а у дозі 5000 мг/кг загинуло 100% тварин, середньосмертельна доза складала 4500 мг/кг маси тварини. При внутрішньошлунковому введенні максимально можливої дози Дезапуру мишам 6000 мг/кг, щурам 11000 мг/кг усі тварини до кінця терміну спостереження залишалися живими і бадьорими. Встановлено, що похідне під шифром KMS-211 (Дезапур) за класифікацією К.К. Сидорова з урахуванням шляху введення належить до практично нетоксичних речовин (VI клас токсичності)

Іхтіофауна ставків ріки Нивка (м. Київ)

Ichthyologic research of the ponds of Nyvka River was carried out firstly. Results of the ecology-toxicological and ichthyological studies made in 2001–2005 are presented. Modern conditions of the commercial fish reproduction are estimated. Negative factors influenced on the reproduction are noticed.Впервые проведены ихтиологические исследования системы прудов р. Нивка. Представлены результаты эколого-токсикологических и ихтиологических исследований прудов р. Нивка в 2001–2005 годах. Оценены современные условия естественного воспроизводства ценных промысловых видов рыб. Отмечены негативные факторы, ограничивающие воспроизводство рыб в системе прудов р. Нивка. Уперше проведено іхтіологічні дослідження ставків р. Нивка. Наведено результати еколого-токсикологічних та іхтіологічних досліджень ставків р. Нивка у 2001–2005 роках. Оцінено сучасні умови відтворення цінних промислових видів риб. Відмічено негативні чинники, які обмежують відтворення риб у системі ставків р. Нивка.

Polymorphism of IL-8 cytokine gene in patients with pancreatogenic peritonitis

ОСТРЫЙ ПАНКРЕАТИТПАНКРЕАТОГЕННЫЙ ПЕРИТОНИТИНТЕРЛЕЙКИН-8ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙИММУННЫЙ ОТВЕТЦИТОКИНЫЦель. Данное предварительное исследование проводилось с целью определения возможной связи генетического полиморфизма цитокина IL-8 (-251А/Т) с его влиянием на варианты клинического течения и исхода острого панкреатита, осложненного панкреатогенным перитонитом. Материал и методы. Данными для исследования были образцы ДНК из лейкоцитов периферической крови 143 человек: 83 пациента с острым панкреатитом, осложненным панкреатогенным перитонитом, 60 здоровых доноров без острого панкреатита в анамнезе как группа сравнения. Анализ полиморфизма гена цитокина IL-8 (-251А/Т) выполнялся методом полимеразной цепной реакции с последующим анализом длины рестрикционных фрагментов (PCR-RFLP). Результаты. Анализ частоты аллельных вариантов гена цитокина IL-8 (-251А/Т) выявил, что в группе здоровых доноров доминирующим вариантом в 45% случаев были гетерозиготы (генотип А/Т). При исследовании наблюдалась достоверно (р1). Среди оперированных пациентов наблюдалась достоверно (р1). Among patients after surgical treatment genotype A/T was less often met in comparison with the group without it (p<0.05). This may indicate the association of genotype A/T and favorable clinical course of pancreatogenic peritonitis (OR<1). Genotype A/A was rarely registered, which may be due to regional peculiarities of the patient’s genotype. Conclusions. This preliminary study suggests that the identification of genetic polymorphism of IL-8 (-251A/T) may be informative and serve as an additional criterion to predict both the clinical course and outcome of pancreatogenic peritonitis; it may also specify indications for surgical treatment. However, the possible role of IL-8 (-251A/T) cytokine polymorphism in the outcome of pancreatogenic peritonitis requires further carefully planned cohort investigations

Comparative experimental evaluation of the bactericidal effect of an antiseptic „ANK-neutral”

The article presents the results of an experimental study of the bactericidal action of the disinfectant "ANK-neutral" on bacterial cultures: ESCHERICHIA COLI, KLEBSIELLA PNEUMONIAE, PSEUDOMONAS AERUGINOSA, STAPHYLOCOCCUS AUREUS, CANDIDA ALBICANS.&nbsp;Оptions for the use of "ANK-neutral" for preventive and therapeutic purposes are proposed

Electrochemical surface treatment of glass by a lead-copper melt

Electrochemical surface treatment of a glass by lead-copper melts was investigated and the contents of the anode elements in the glass were determined. It was shown that the glass colour changes as a function of the treatment time. The variation in the content of lead and copper in the glass was established also as function of the treatment duration. Based on the data obtained a technology for the production of new materials from glass can be developed. The surface of these materials is coloured by the ions of lead and copper

Polymorphism of gene of IL-8 cytokine in acute pancreatitis complicated with peritonitis

This study has assessed the possible association of IL-8 (-251А/Т) polymorphism with clinical course of pancreatogenic peritonitis and suggests that the identification of genetic polymorphism of IL-8 (-251A/T) may be informative and serve as an additional criterion to predict both the clinical course and outcome of pancreatogenic peritonitis.Te studium zostało przeprowadzone w celu określenia możliwego związku miedzy genetycznym polimorfem cytokiny IL-8 (-251А/Т), a jego wpływu na warianty klinicznego przebiegu ostrego zapalenia trzustki, skomplikowanego zapaleniem otrzewnej i może dostarczać informacyji i służyć jak dodatkowe kryterium prognozowania

Дослідження діуретичної активності нових похідних бензилової кислоти

Diuretics increase the urine volume and sodium excretion, and therefore, they are often used to remove the excess fluid from the body during various diseases, including hypertension, heart and kidney failure, nephrotic syndrome, cirrhosis, and a number of other diseases.Aim. To study the diuretic activity of new benzyl acid derivatives.Materials and methods. The diuretic activity of the test compounds and the reference drugs – hypothiazide and furosemide was studied in intact white rats weighing 200.0 ±20.0 g by the method of Ye. B. Berkhin. Benzyl acid derivatives in the doses of 12 mg/kg and the reference drugs – hypothiazide and furosemide in the doses of 50 mg/kg and 20 mg/kg, respectively, were administered orally as aqueous solutions 60 min before the start of the experiment. A spontaneous diuretic activity was assessed by the amount of urine excreted in 2, 4 and 6 hours after the start of the experiment.Results. In the course of the study it was found that the diuretic activity was shown by substances KMS-68, KMS-70 and KMS-229 in 2 hours from the beginning of the experiment. The most active was KMS-229 (5-oxo-6,6-diphenyl-5,6-dihydro-4-H-benzo[d]thieno[3,4-b]azepine-3-carboxylic acid methyl ester), which significantly increased the volume of urine excreted compared to the control and the activity of hypothiazide by 2 times.Conclusions. The study of the diuretic activity of new derivatives of benzyl acid has been conducted. Compounds KMS-229 and KMS-70 have been shown to act as short-acting diuretics.Диуретики увеличивают объем мочи и выведение натрия, поэтому часто используются для выведения избытка жидкости из организма при различных заболеваниях, в частности при артериальной гипертензии, сердечной и почечной недостаточности, нефротическом синдроме, циррозе и ряде других заболеваний.Цель исследования. Определение диуретической активности новых производных бензиловой кислоты.Материалы и методы. Диуретическую активность исследуемых соединений и препаратов сравнения гипотиазида и фуросемида изучали на интактных белых крысах массой 200,0 ±20,0 г по методу Е. Б. Берхина. Производные бензиловой кислоты в дозах 12 мг/кг и препараты сравнения гипотиазид и фуросемид в дозе 50 мг/кг и 20 мг/кг соответственно вводили перорально в виде водных растворов за 60 минут до начала эксперимента. Оценивали спонтанную диуретическую активность по количеству выделенной мочи через 2, 4 и 6 часов от начала эксперимента.Результаты. В ходе проведенного исследования установлено, что через 2 часа после начала эксперимента диуретическую активность проявляют субстанции KMS-68, KMS-70 и KMS-229. Наиболее активным оказалось соединение KMS-229 (метиловый эфир 5-оксо-6,6-дифенил-5,6-дигидро-4-Н-бензо[d]тиено[3,4-b]азепин-3-карбоновой кислоты), достоверно увеличивающее объем выделенной мочи в 2 раза по сравнению с контролем и вдвое превышающее активность гипотиазида.Выводы. Проведено исследование диуретической активности новых производных бензиловой кислоты. Установлено, что соединения KMS-229 и KMS-70 выступают в качестве диуретиков короткого действия.Діуретики збільшують обсяг сечі та екскрецію натрію, а тому часто використовуються для виведення надлишку рідини з організму під час різних захворювань, зокрема при артеріальній гіпертензії, серцевій та нирковій недостатності, нефротичному синдромі, цирозі тощо.Мета дослідження. Визначення діуретичної активності нових похідних бензилової кислоти.Матеріали та методи. Діуретичну активність досліджуваних сполук та препаратів порівняння гіпотіазиду і фуросеміду вивчали на інтактних білих щурах масою 200,0±20,0 г по методу Є. Б. Берхіна. Похідні бензилової кислоти в дозах 12 мг/кг і препарати порівняння гіпотіазид і фуросемід у дозах 50 мг/кг і 20 мг/кг відповідно вводили перорально у вигляді водних розчинiв за 60 хвилин до початку експерименту. Оцінювали спонтанну діуретичну активність за кількістю виділеної сечі через 2, 4 та 6 годин від початку експерименту.Результати. В ході проведеного дослідження встановлено, що діуретичну активність проявляють речовини KMS-68, KMS-70 та KMS-229 через 2 години від початку експерименту. Найактивнішою виявилась сполука KMS-229 (метиловий естер 5-оксо-6,6-дифеніл-5,6-дигідро-4-Н-бензо[d]тієно[3,4-b]азепін-3-карбонової кислоти), що достовірно збільшувала об’єм виділеної сечі в 2 рази в порівнянні з контролем і вдвічі перевищувала активність гіпотіазиду.Висновки. Проведено дослідження діуретичної активності нових похідних бензилової кислоти. Встановлено, що сполуки KMS-229 та KMS-70 виступають в якості діуретиків короткої дії

Combination of captopril and darbepoetin alfa attenuate radiation-induced-endothelial dysfunction

The combination of captopril + darbepoetin alfa has a high radio- and endothelioprotective potential and can be recommended for further preclinical and clinical studie