Сучасні погляди на структуру дентину та його морфо-функціональність як живої матерії

Background. During significant mechanical loading on teeth, dentin plays a crucial role in preserving and maintaining their function due to its unique architectural features. The objective of the research was to study the state of the structural-functional pattern of dentin (dentinal tubules, odontoblast processes, and fibrillar apparatus) in human teeth at different distances from the pulp chamber. Methods. In patients aged 18-20 years, 30 intact teeth extracted for orthodontic indications were studied. Immediately after extraction, the crowns were separated from the roots and divided along the tooth axis and in the mesiodistal direction, followed by immersion in Karnovsky's fixative solution. The samples were washed in cacodylate buffer, demineralized, dried, impregnated with epoxy resin in a VUP-5M vacuum apparatus (VO "SELMI", Sumy, Ukraine), polished and examined under a MICROmed Evolution ES-4140 light optical microscope with a 5 MP digital camera ("Mikromed", Ukraine). Some samples, after freeze-drying by avoiding the critical point transition method, were glued with electrically conductive adhesive onto copper tables and covered with a 20 nm layer of chemically pure aluminum [999 grade]. Sections were prepared using standard methods for scanning electron microscopy and examined in a scanning electron microscope ("JEOL-25M-T220A" (Tokyo, Japan)). Results. The results of light optical examination indicate the existence of a structural-functional pattern of dentin characteristic of all human teeth. This pattern includes 3 elements: dentinal canaliculus, dentinal tubule, and fibrillar apparatus. Together they define four bands of dentin: black, dark, gray, and light. In turn, their intensity and width depend on the presence or absence of the other two constituent elements of the structural-functional pattern of dentin in the dentinal canaliculus. The boundary between each band also depends on whether there is a dentinal tubule with a complete fibrillar system in the dentinal canaliculus. We have shown that numerous microfibers of dentinal canaliculi form a dense fibrillar network - a source of hydrophilic proteins, which is the basis for creating parietal gaps that determine the capillary tension forces necessary to maintain centrifugal transport of pulpal lymph. The complex of constituent elements of the structural-functional pattern of dentin determines the degree of mineralization of teeth and, accordingly, the effectiveness of treatment of carious lesions and remineralization therapy measures, which affects the restoration of the structure of its individual elements. Conclusion. The presented material deepens knowledge about the structure of dentin, demonstrates the composition of its structural-functional pattern capable of creating capillary tension forces to support centrifugal transport of pulpal lymph. Constant circulation of pulpal lymph is the basis of living matter, which not only does not contradict the classical model of structural-functional relationships but is also organically substantiated by morphological research methods.Вступ. При значному механічному навантаженні на зуби в збереженні та підтримці їх функції вирішальну роль відіграє дентин завдяки його унікальним архітектурним особливостям. Метою дослідження було вивчення стану структурно-функціонального патерну дентину (дентинних канальців, відростків одонтобластів і фібрилярного апарату) в зубах людини на різній відстані від пульпової камери. Матеріали та методи. У пацієнтів віком 18-20 років вивчали 30 інтактних зубів, видалених за ортодонтичними показаннями. Відразу після екстракції зуба відділяли від коренів коронки та розділяли їх вздовж осі зуба та в мезіодистальному напрямку з подальшим зануренням у розчин фіксатора за Карновським. Взірці промивали в какодилатному буфері, демінералізували, висушували, просочували епоксидною смолою у вакуумному приладі ВУП-5М (ВО «SELMI», Суми, Україна), шліфували та досліджували на світлооптичному мікроскопі MICROmed Evolution ES-4140 з цифровою камерою 5 МП («Мікромед», Україна). Частину взірців після ліофілізації заморожуванням методом уникнення переходу критичної точки наклеювали електропровідним клеєм на мідні столики і покривали шаром хімічно чистого алюмінію [проба 999] товщиною 20 нм. Шліфи готували загальноприйнятим для скануючої електронної мікроскопії методом і досліджували в сканувальному електронному мікроскопі (“JEOL-25М-Т220А” (Токіо, Японія)). Результати. Результати світлооптичного дослідження свідчать про існування структурно-функціонального патерну дентину, характерного для всіх зубів людини. До складу цього патерну входять 3 елементи: дентинний каналець, дентинна трубочка та фібрилярний апарат. В сукупності вони визначають чотири смужки дентину: чорну, темну, сіру і світлу. В свою чергу їх інтенсивність і ширина залежать від наявності чи відсутності в дентинному канальці двох інших складових елементів структурно-функціонального патерну дентину. Межа між кожною смужкою залежить також від того, чи є в дентинному канальці дентинна трубочка з повноцінною фібрилярною системою. Нами показано, що численні мікроволокна дентинних канальців утворюють густу фібрилярну сітку – джерело гідрофільних білків, яка є основою для створення пристінкових щілин, що визначають сили капілярного натягу, необхідні для підтримки відцентрового транспорту пульпової лімфи. Комплекс складових елементів структурно-функціонального патерну дентину визначає ступінь мінералізації зубів і, відповідно, ефективність лікування каріозних уражень зубів і проведених заходів ремінералізуючої терапії, що впливає на відновлення структури його окремих елементів. Висновки. Представлений матеріал поглиблює знання про структуру дентину, демонструє склад його структурно-функціонального патерну, здатного створювати сили капілярного натягу для підтримки відцентрового транспорту пульпової лімфи. Постійна циркуляція пульпової лімфи є основою живої матерії, що не тільки не суперечить класичній моделі структурно-функціональних взаємовідносин, але й органічно обґрунтовується морфологічними методами дослідження

Harmonization of EU and Ukrainian sustainable finance standards: analysis of compliance with CSRD, SFDR, and ESRS

Стаття присвячена дослідженню гармонізації стандартів сталого фінансування Європейського Союзу та України. Показано, що система сталого фінансування ЄС функціонує як цілісна регуляторна модель, у межах якої ESG-інформація послідовно переходить від корпоративного розкриття до фінансових рішень. Така модель базується на взаємодії Директиви щодо корпоративної звітності зі сталого розвитку, Європейських стандартів звітності зі сталого розвитку, Регламенту щодо розкриття інформації у сфері сталого фінансування та Таксономії ЄС. На основі порівняльного аналізу нормативної бази ЄС і України та побудови матриці відповідності встановлено, що в Україні вже існують окремі елементи наближення до європейського підходу, зокрема у сфері управлінської звітності та врахування ESG-ризиків у банківському секторі. Водночас чинна система має фрагментарний характер і не забезпечує повного циклу формування, стандартизації, перевірки та використання ESG-даних у фінансовому секторі. Найбільші розриви виявлено у сферах стандартизації ESG-звітності, розкриття інформації щодо фінансових продуктів, застосування принципу подвійної суттєвості, зовнішнього запевнення та класифікації сталих видів діяльності. Обґрунтовано, що гармонізацію доцільно розглядати не як точкову імплементацію окремих актів ЄС, а як послідовне формування інтегрованої моделі сталого фінансування. Зроблено висновок, що фактична інтеграція України до європейського ринку сталого фінансування можлива лише за умови узгодженого розвитку стандартизованої ESG-звітності, регулювання фінансових продуктів, класифікаційної системи, зовнішнього запевнення та цифрової інфраструктури.This article examines the harmonization of sustainable finance standards between the European Union and Ukraine. It shows that the EU sustainable finance system functions as a coherent regulatory model in which ESG information moves from corporate disclosure to financial decision-making. This model is based on the interaction of CSRD, ESRS, SFDR, and the EU Taxonomy. A comparative analysis of the EU and Ukrainian regulatory frameworks, supported by a compliance matrix, shows that Ukraine already has certain elements of convergence with the European approach, particularly in management reporting and the consideration of ESG risks in the banking sector. At the same time, the current system remains fragmented and does not ensure a full cycle of ESG data generation, standardization, verification, and use in the financial sector. The main gaps concern ESG reporting standardization, sustainability-related disclosure for financial products, the application of the double materiality principle, external assurance, and the classification of sustainable activities. The article argues that harmonization should be understood not as the selective implementation of individual EU acts, but as the gradual formation of an integrated sustainable finance model. Ukraine’s actual integration into the European sustainable finance market will depend on the coordinated development of standardized ESG reporting, regulation of financial products, a classification system, external assurance, and digital infrastructure

Методичні вказівки до виконання практичних і самостійних завдань із дисципліни "Фіскальна політика"

Практичні завдання з дисципліни «Фіскальна політика» спрямовані на закріплення теоретичних знань студентів і формування практичних навичок аналізу, оцінювання та інтерпретації процесів формування й реалізації фіскальної політики держави. Виконання практичних завдань дозволяє студентам поглибити розуміння механізмів функціонування податково-бюджетної системи, дослідити інструменти фіскального регулювання економіки, а також сформувати навички роботи з офіційними статистичними даними, нормативно-правовими актами та аналітичними матеріалами

From correspondence between Mykhailo Petriv and Stepan Smal-Stotskyi: ukrainian political emigration to the Kingdom of serbs, croats and slovenes and Czechoslovakia in early 1920s.

Метою роботи є залучення до наукового обігу й аналіз листування українського громадсько-політичного діяча, журналіста, науковця Михайла Петріва з відомим українським ученим-славістом, професором Українського вільного університету у Празі Степаном Смаль-Стоцьким, що зберігається в Національному архіві Чеської республіки. Методологія. Дослідження базується на принципах історизму, об’єктивності та науковості. Застосовано загальноісторичні методи — хронологічний, ретроспективний, джерелознавчої критики. Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу епістолярію . Петріва й С. Смаль-Стоцького як важливого джерела з історії формування української політичної еміграції в Королівстві сербів, хорватів і словенців, порушення українського питання на сторінках хорватської преси, обговорення проблем об’єднавчого руху в емігрантському середовищі в Європі. Прокоментовано зміст епістолярію, акцентовано увагу на журналістській діяльності М. Петріва та заходах української еміграції в Королівстві сербів, хорватів і словенців щодо порушення українського питання на форумах югославських і чехословацьких науковців. Висновки. Листування Михайла Петріва зі Степаном Смаль-Стоцьким є цінним джерелом з історії української політичної еміграції як у Королівстві сербів, хорватів і словенців (Югославія), так і в Чехословаччині. Його зміст розкриває перипетії процесу формування української політичної еміграції в цій балканській країні, проблеми об’єднавчого руху в українському емігрантському середовищі як в Європі взагалі, так і в Югославії та Чехословаччині зокрема, порушення українського питання на сторінках югославської преси та наукових форумах учених-славістів Югославії та Чехословаччини, публіцистичну діяльність М. Петріва.The purpose of this work is to introduce into scientific circulation and analyse the correspondence between Ukrainian public and political figure, journalist, and scholar Mykhailo Petriv and renowned Ukrainian Slavic scholar, professor at the Ukrainian Free University in Prague Stepan Smal-Stotskyi, which is stored in the National Archives of the Czech Republic. Methodology. The study is based on the principles of historicism, objectivity, and scientific rigour. General historical methods were used, including chronological, retrospective, and source criticism. The scientific novelty lies in introducing the correspondence between M.Petriv and S.Smal-Stotskyi as an important source on the history of the formation of Ukrainian political emigration in the Kingdom of Serbs, Croats and Slovenes, the raising of the Ukrainian question in the Croatian press, and the discussion of the problems of the unification movement in the emigrant community in Europe. The content of the correspondence is commented on, with emphasis on M. Petriv's journalistic activities and the activities of Ukrainian emigration in the Kingdom of Serbs, Croats and Slovenes regarding the raising of the Ukrainian question at forums of Yugoslav and Czechoslovak scientists. Conclusions. The correspondence between Mykhailo Petriv and Stepan Smal-Stotskyi is a valuable source on the history of Ukrainian political emigration both in the Kingdom of Serbs, Croats and Slovenes (Yugoslavia) and in Czechoslovakia. Its content reveals the vicissitudes of the formation of Ukrainian political emigration in this Balkan country, the problems of the unification movement in the Ukrainian émigré community both in Europe in general and in Yugoslavia in particular, the raising of the Ukrainian question in the Yugoslav press and at scientific forums of Slavic scholars in Yugoslavia and Czechoslovakia, and M.Petriv's journalistic activities

Методичні вказівки та завдання до проведення практичних занять і самостійної роботи з дисципліни "Інформаційне право"

Метою дисципліни є формування в здобувачів комплексного розуміння правових основ інформаційних відносин, розвиток здатності застосовувати норми інформаційного законодавства в практичній діяльності правоохоронних органів та набуття навичок виявлення та розслідування правопорушень у цифровому просторі

Методичні вказівки для проведення лабораторних занять з курсу "Електричні апарати та системи електропостачання". Розділ "Електричні апарати"

Мета курсу – формування в здобувачів комплексу знань сучасних інженерних технологій електроенергетики, розрахункових та експериментальних методів досліджень, знань стандартів, методик проєктування процесів, систем і обладнання та їх автоматизації у сфері електроенергетики

Analysis of the implementation of European blood service standards in Ukraine

У статі проведено аналіз європейських стандартів функціонування служби крові, оцінено рівень їх імплементації в Україні та визначено можливі шляхи подальшої гармонізації національної системи із вимогами Європейського Союзу. Система крові є одним із ключових елементів охорони здоров’я, що забезпечує безпечне переливання крові та її компонентів. З огляду на це впровадження міжнародних стандартів якості та безпеки є важливим напрямом модернізації галузі. У роботі проаналізовано основні нормативні документи ЄС та Ради Європи, які регламентують діяльність служби крові, зокрема й директиви, що визначають вимоги до відбору донорів, тестування, обробки, зберігання і розподілу компонентів крові, функціонування систем управління якістю, гемонагляду та простежуваності. З метою впровадження цих стандартів в Україні застосовано метод експертних оцінок із залученням фахівців служби крові. За результатами дослідження встановлено, що середній рівень імплементації європейських вимог становить 62,43%. Найбільш високий рівень інтеграції спостерігається у сфері технічних стандартів медичного обладнання та регулювання медичних виробів. Низький рівень спостерігається у впровадженні систем управління якістю, простежуваності донорської крові та функціонуванні повноцінної системи гемонагляду. Виявлено, що ключовими перешкодами повної імплементації стандартів є недостатня централізація управління службою крові, відсутність єдиної національної інформаційної системи та нерівномірність технічного забезпечення закладів у різних регіонах. У роботі запропоновано основні напрями удосконалення національної системи крові, зокрема створення єдиного електронного реєстру донорів та компонентів крові, впровадження сучасних систем управління якістю, розвиток гемонагляду, гармонізацію нормативно-правової бази із законодавством ЄС та посилення підготовки персоналу. Реалізація цих заходів сприятиме підвищенню безпеки трансфузійної терапії ефективності використання компонентів крові та інтеграції України до європейського простору охорони здоров’я.The article analyzes European standards for the functioning of blood services, assesses the level of their implementation in Ukraine, and identifies possible ways for further harmonization of the national system with the requirements of the European Union. The blood system is one of the key elements of healthcare that ensures safe transfusion of blood and its components; therefore, the implementation of international quality and safety standards is an important direction for modernization of the sector. The study analyzes the main regulatory documents of the European Union and the Council of Europe governing blood service activities, including directives and regulations that define requirements for donor selection, testing, processing, storage, and distribution of blood components, as well as the functioning of quality management systems, haemovigilance, and traceability. To assess the level of implementation of these standards in Ukraine, the method of expert evaluation was applied with the involvement of specialists in the blood service field. According to the results of the study, the average level of implementation of European requirements in Ukraine is 62,43%. The highest level of integration is observed in the field of technical standards for medical equipment and regulation of medical devices, while the lowest level is associated with the implementation of quality management systems, traceability of donated blood, and the establishment of a fully functional haemovigilance system. The study revealed that the key barriers to full implementation of the standards include insufficient centralization of blood service management, the absence of a unified national information system, and uneven technical capacity of healthcare institutions across different regions. The article proposes the main directions for improving the national blood system, including the creation of a unified electronic registry of donors and blood components, implementation of modern quality management systems, development of haemovigilance, harmonization of the regulatory framework with EU legislation, and strengthening professional training of personnel. Implementation of these measures will contribute to improving the safety of transfusion therapy, increasing the efficiency of blood component utilization, and integrating Ukraine’s blood system into the European healthcare

Specifics of stress disorders’ impact on the course of acute respiratory infections in infants and preschoolers during the full-scale war in Ukraine

Вступ. Повномасштабна війна в Україні стала потужним фактором «токсичного стресу», що через активацію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі спричиняє імунну дисрегуляцію та соматизацію тривожних станів у дітей. Особливо вразливими є діти раннього та дошкільного віку. Питання взаємозв’язку між клінічним перебігом гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) та специфічними емоційними реакціями в умовах тривалого збройного конфлікту залишається недостатньо вивченим. Мета роботи: визначити особливості впливу довготривалих проявів стресових розладів у дітей раннього та дошкільного віку, які більше, ніж 1,5 роки постійно проживали на території України під час повномасштабної війни (2023-2024 рр.), на перебіг у них ГРІ шляхом оцінки частоти попередніх рекурентних респіраторних інфекцій та тяжкості наявної симптоматики. Матеріали та методи. У мультицентрове дослідження включено 119 дітей (від 6 міс. до 6 років) із ГРІ, які були розділені на групи: ті, що попередньо хворіли рідко (≤6 епізодів/рік) та часто (≥7 епізодів/рік). Тяжкість наявної симптоматики ГРІ оцінювали за шкалами WURSS-21 та BSS, стресові розлади - за опитувальником Центру громадського здоров’я МОЗ України відповідного віку. Статистичний аналіз проводили за допомогою критерію Манна–Уїтні та кореляції Спірмена. Результати. Порівняльний аналіз не виявив значущих відмінностей у проявах стресу між групами (p > 0,05), що свідчить про універсальний характер військового дистресу. Однак у часто хворіючих дітей виявлено тенденцію до глибших неврологічних порушень (тики, заїкання, затримка мовлення). Кореляційний аналіз підтвердив прямий зв'язок помірної сили (r approx 0,4; p 0.05), indicating the universal nature of war-related distress. However, frequently ill children showed a trend towards deeper neurological disorders (tics, stuttering, speech delay). Correlation analysis confirmed a moderate direct relationship (r \approx 0.4; p < 0.01) between symptoms of intoxication (diarrhea in bronchitis) and behavioral regression. It was established that physical discomfort (sputum, loss of appetite) acts as a direct trigger for affective outbursts – anger (r=0.329) and uncontrolled crying (r=0.307). Conclusions. Under war conditions, the factor of military stress dominates over the frequency of somatic diseases. Behavioral regression, triggered by physical discomfort and intoxication, is the leading defense mechanism of the child's psyche in children under 6 years old. The data obtained substantiate the necessity of an integrated approach to ARI treatment during this period, with mandatory psychological support

Journalistic Material as a Tool for Advocating Military Accountability

Вступ. Документування воєнних злочинів та інших порушень міжнародного гуманітарного права є ключовою умовою забезпечення справедливості та притягнення винних до відповідальності. В умовах сучасних збройних конфліктів журналістика дедалі частіше виконує функцію не лише інформування, а й фіксації фактів порушень, що робить журналістські матеріали важливим інструментом адвокації правосуддя.Актуальність і мета дослідження. Дослідження спрямоване на з’ясування того, яким чином журналістські матеріали можуть бути ефективним інструментом адвокації справедливості та забезпечення відповідальності за воєнні злочини. Мета – аналіз ролі журналістських матеріалів як інструменту адвокації в процесі притягнення до відповідальності винних у вчиненні воєнних злочинів в умовах міжнародного збройного конфлікту.Методологія дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід, який поєднує методи контент-аналізу, порівняльно-правовий аналіз прикладів використання журналістських розслідувань у міжнародних та національних судових процесах, аналіз нормативно-правових актів та міжнародних стандартів. Результати. Визначено основні типи журналістських матеріалів, включаючи розслідування з використанням відкритих джерел, фото- та відеофіксації, документальні свідчення та аналітичні публікації, що висвітлюють порушення прав людини під час міжнародних конфліктів. Виявлено ключові способи використання таких матеріалів як інструменту адвокації. Проаналізовано приклади з практики, зокрема розслідування по-дій у Бучі, Україні загалом, використання матеріалів Bellingcat та інших журналістських ініціатив, що мали вплив на розслідування та винесення судових рішень. Встановлено можливості використання журналістських матеріалів як доказів у судових процесах разом із розкриттям правових, процесуальних та етичних обмежень такого використання. Висновки. Журналістські матеріали мають значний потенціал для документування та розслідування воєнних злочинів, виступаючи інструментом адвокації та засобом мобілізації громадськості. Проте їх доказова цінність у судових процесах обмежується необхідністю суворої верифікації, дотриманням процесуальних стандартів та правових норм.Introduction. Documenting war crimes and other violations of international humanitarian law is key to ensuring justice and holding perpetrators accountable. In the context of modern armed conflicts, journalism increasingly serves not only to inform, but also to record violations, making journalistic materials an important tool for advocating justice.Relevance and purpose of the study. The study aims to determine how journalistic ma-terials can be an effective tool for advocating justice and ensuring accountability for war crimes.The purpose of the article is to analyze the role of journalism in identifying, documenting, and exposing violations of international humanitarian law, as well as to determine the possibilities and limitations of using such materials in international and national court proceedings.Research methodology. The study uses an interdisciplinary approach that combines con-tent analysis of journalistic materials, comparative legal analysis of examples of the use of journalistic investigations in international and national court proceedings, and analysis of regulatory acts and international standards.Results. The study identified the main types of journalistic materials, including investigations using open sources, photo and video recordings, documentary evidence, and analytical publications highlighting human rights violations during international conflicts. Key ways of using such materials as an advocacy tool aimed at mobilizing the attention of the international community, forming public pressure, and initiating legal proceedings were identified. Practical examples were analyzed, including investigations into events in Bucha, Ukraine in general, the use of materials from Bellingcat and other journalistic initiatives that influenced investigations and court decisions. The possibilities of using journalistic materials as evidence in international and national court proceedings have been established, along with the disclosure of the legal, procedural, and ethical limitations of such use. Conclusions. Journalistic materials have significant potential for documenting and inves-tigating war crimes, serving as an advocacy tool and a means of mobilizing the public. However, their evidentiary value in court proceedings is limited by the need for rigorous verification and compliance with procedural standards and legal norms

Від Подєбрад до Реґенсбурґа: традиції української журналістської освіти в Європі ХХ століття

Вступ. Етапи формування журналістської освітньої моделі та процеси її історичної трансформації, особливо в європейському еміграційному середовищі (Польща, Чехословаччина, Німеччина) першої половини ХХ ст., залишаються маловивченими й важливими для з’ясування національної парадигми підготовки професійних кадрів. Актуальність і мета дослідження. Сучасне переформатування навчальних програм і зміна взаємозв’язків в освітньому та професійному середовищі потребують розуміння здобутків і традицій, опертя на підґрунтя професійних, етично-правових, інтелектуально-світоглядних цінностей. Мета дослідження – визначити центри журналістської освіти української еміграції в Європі (30–40-і рр. ХХ ст.) та з’ясувати педагогічний персонал, пов’язаний із викладанням дисциплін журналістського циклу.Методологія. Основні методи – історичний, логічний і порівняльний. Дали змогу відтворити факти освітньої та видавничої діяльності української еміграції в Чехословаччині й Німеччині 1930–1940-х рр. Проведено моніторинг преси, яку видавав УТГІ в Подєбрадах і Реґенсбурзі, а також інших українських видань у Європі; біографічний метод використано для з’ясування творчого й педагогічного шляху викладачів журналістикознавчих дисциплін.Результати. Українські освітньо-наукові установи в Чехословаччині (Прага, Подєбради), а згодом у повоєнній Німеччині (Реґенсбурґ, Мюнхен, Аугсбург, Ашаффенбург) стали важливими осередками розвитку української журналістської думки та підготовки кадрів для національної преси. Значну роль відіграв Український технічно-господарський інститут позаочного навчання, де в різних структурах викладалися журналістські дисципліни, що поєднували теоретичні знання з практичними навичками.Висновки. Українська журналістська освіта в еміграції спиралася на синтез європейських університетських традицій та інтелектуальних надбань української публіцистики. Важливу роль у формуванні цього напряму відіграли праці О.-І. Бочковського, А. Животка та С. Сірополка, які систематизували знання про розвиток української та світової преси й сприяли становленню журналістикознавства (журналологія / часописознавство) як окремої наукової галузі.Introduction. The stages of the formation of the journalism education model and the processes of its historical transformation, particularly within the European émigré environment (Po-land, Czechoslovakia, Germany) of the first half of the twentieth century, remain insufficiently studied and are important for understanding the national paradigm of professional training.Relevance and purpose of the study. The current reformatting of academic curricula and changes in the relationships within educational and professional environments require an understanding of achievements and traditions, as well as reliance on the foundations of professional, ethicallegal, and intellectual-worldview values. The purpose of the study is to identify the centers of journalism education of the Ukrainian émigré community in Europe (1930s–1940s) and to de-termine the teaching staff involved in delivering journalism-related disciplines.Methodology. The main methods include historical, logical, and comparative approaches, which made it possible to reconstruct the facts of educational and publishing activities of the Ukrainian émigré community in Czechoslovakia and Germany in the 1930s–1940s. The study also involved monitoring the press published by the Ukrainian Technical and Economic Institute in Poděbrady and Regensburg, as well as other Ukrainian publications in Europe. The biographical method was applied to clarify the scholarly and pedagogical trajectories of instructors who taught journalism-related disciplines.Results. Ukrainian academic institutions in Czechoslovakia (Prague, Poděbrady), and later in postwar Germany (Regensburg, Munich, Augsburg, Aschaffenburg), became important centers for the development of Ukrainian journalistic thought and the training of personnel for the na-tional press. A significant role was played by the Ukrainian Technical and Economic Institute (distance learning), where journalism disciplines were taught within various institutional structures, combining theoretical knowledge with practical skills.Conclusions. Journalism education in the Ukrainian émigré environment was based on a synthesis of European university traditions and the intellectual achievements of Ukrainian publicistic thought. An important role in shaping this field was played by the works of O.-I. Bochk-ovskyi, A. Zhyvotko, and S. Siropolko, whose studies systematized knowledge about the develop-ment of the Ukrainian and world press and contributed to the formation of journalism studies (journalology / periodical studies) as a distinct academic field