Инструменты и коммуникационные стратегии внешней политики в теории международных отношений

The purpose of this article is to analyze the nature of non-military instruments (economic sanctions, soft power and communication strategies) of foreign policy within the international relations theory, because these tools are becoming increasingly central to shaping strategic outcomes in the XXI centuryМета цієї статті - проаналізувати природу невійськових інструменти (економічні санкції, м'яка влада та комунікації стратегії) зовнішньої політики в рамках теорії міжнародних відносин, тому що ці інструменти стають все більш центральними у формуванні стратегічні результати у XXI стЦелью данной статьи является анализ характера невоенных инструменты (экономические санкции, мягкая сила и связь стратегии) ​​внешней политики в рамках теории международных отношений, потому что эти инструменты становятся все более важными для формирования стратегические итоги в XXI век

Экономические санкции как инструмент внешней политики исследование международных отношений

It is undeniable that economic sanctions have become an international relations tool of choice in the post-bipolar era. The range of nations that have become targets of this foreign policy instrument is growing month by month, as is the list of those states applying the sanctions. This rush to sanction has generated a great deal of criticism in both academic circles and among the multinational firms that are typically the bearers of a large part of the implicit taxation that economic sanctions represent. It is a reasonable generalization to characterize international economic sanctions as overused, ineffective, and unfair. Nevertheless, this characterization of sanctions is a generalization. In order to more fully understand what should be used and what should not, what is effective and what is not, and what is fair and what is not, a better understanding of what economic sanctions do is necessary. The article surveys the definitional issues of the economic sanctions in the international relations theory. It opens with a review of the conceptual background of the economic sanctions through the prism of the methodological approaches of political realism, liberalism and constructivism and then goes on to explore the variables of the efficiency of economic sanctions as foreign policy tool. In conclusion, we discuss the suggestions for perspectives of further research and development of economic sanctions in the foreign policy analysis.Безсумнівно, що економічні санкції стали міжнародними відносинами інструмент вибору в постбіполярну еру. Діапазон націй, які стали цілями цього Інструмент зовнішньої політики зростає з кожним місяцем, як і список тих держав, які застосовують санкції. Ця швидка санкція викликає велику критику в обох академічних колах і серед багатонаціональних фірм, які, як правило, є носіями значної частини неявних оподаткування, яке представляють економічні санкції. Охарактеризувати розумне узагальнення міжнародні економічні санкції є надмірними, неефективними і несправедливими. Проте це Характеристика санкцій є узагальненням. Для того, щоб більш повно зрозуміти, що повинно використовувати, а що не слід, що є ефективним, а що ні, і що справедливо, а що ні, необхідне краще розуміння того, що роблять економічні санкції. Стаття описує Дефініційні питання економічних санкцій у теорії міжнародних відносин. Він відкривається з перегляд концептуальної основи економічних санкцій через призму Росії методологічні підходи до політичного реалізму, лібералізму та конструктивізму, а потім продовжуються вивчити змінні ефективності економічних санкцій як інструменту зовнішньої політики. В На закінчення обговорюються пропозиції щодо перспектив подальших досліджень і розробок економічні санкції в аналізі зовнішньої політики.Нельзя отрицать, что экономические санкции стали международными отношениями инструмент выбора в постбиполярную эпоху. Целый ряд стран, которые стали целями этого инструмент внешней политики растет с каждым месяцем, как и список государств, применяющих санкции. Этот порыв к санкциям вызвал много критики в обеих академических кругах и среди многонациональных фирм, которые, как правило, являются носителями значительной части скрытого налогообложение, которое представляют экономические санкции. Это разумное обобщение для характеристики международные экономические санкции как чрезмерно используемые, неэффективные и несправедливые. Тем не менее, это Характеристика санкций является обобщением. Для того, чтобы более полно понять, что должно использовать, а что нет, что эффективно, а что нет, а что справедливо, а что нет, необходимо лучшее понимание того, что делают экономические санкции. В статье рассматриваются вопросы определения экономических санкций в теории международных отношений. Открывается с обзор концептуальной основы экономических санкций через призму методологические подходы политического реализма, либерализма и конструктивизма, а затем продолжается изучить переменные эффективности экономических санкций как инструмента внешней политики. В В заключение обсудим предложения по перспективам дальнейших исследований и разработок экономические санкции в анализе внешней политики

Дослідження параметрів ліофілізації при одержанні ліпосомальної форми іринотекану

The creation of the liposomal irinotecan is one of the main ways to reduce toxicity and increase the effectiveness of chemotherapy. Lyophilization makes it possible to obtain a product with a guaranteed stability of the size and encapsulation efficiency.Aim. To optimize the content of the cryoprotector in the liposomal irinotecan, and develop lyophilization parameters to produce liposomes with the maximum encapsulation of irinotecan in them, alongside while maintaining the nanosize.Materials and methods. Egg phosphatidylcholine from Lipoid (Germany) was used for preparation of liposomes. Lyophilization was carried out in a Quarco device (PR China). The encapsulation degree was determined on a Shimadzu LC-20 instrument (Japan) by HPLC method developed earlier.Results and discussion. The optimal content of the cryoprotector – trehalose dihydrate has been studied. It has been found that the optimal content of trehalose dihydrate is 8 % (w/w). The modes of the product lyophilization have been studied. The secondary drying temperature in the range of 10-20 °C has been determined. At the secondary drying temperature of 10 °C the residual moisture content was 5-8 %, which was beyond the target range. At 20 °C the water content in the lyophilizate was 0.5-0.8 %, the loss of encapsulation was up to 20 %. The mode of drying at 15 °C was optimal, while the residual water content in the lyophilizate was 1.5-2.8 %, the loss of encapsulation was 13 %, the size of the liposomes after lyophilization and rehydration did not change significantly compared to the initial one.Conclusions. As a result of the studies, liposomes with irinotecan have been obtained. The content of trehalose dihydrate as a cryoprotector in the range of 4-10 % has been studied. It has been shown that the optimum content of trehalose dihydrate is 8 % (w/w); moreover, the encapsulation decrease in lyophilization is 13 %. The modes of the liposomal irinotecan lyophilization have been studied at the final drying temperature of 10, 15 and 20 °C. It has been found that the optimum final drying temperature is 15 °C.Создание липосомальной формы иринотекана – один из основных путей уменьшения токсичности и повышения эффективности при проведении химиотерапии. Лиофилизация позволяет получать продукт с гарантированным сохранением размеров и параметров инкапсуляции, поэтому исследование параметров данного процесса является актуальным.Целью исследования являются оптимизация содержания криопротектора в липосомальной форме иринотекана, разработка процесса лиофилизации для получения ЛС с максимальной инкапсуляцией в них иринотекана при сохранении наноразмеров.Материалы и методы. Для изготовления ЛС использовали яичный фосфатидилхолин фирмы Lipoid, лиофилизацию проводили в аппарате Quarco производства КНР. Определение степени инкапсуляции проводили методом ВЭЖХ на приборе Shimadzu LC-20.Результаты и их обсуждение. Проведено исследование содержания криопротектора – трегалозы дигидрата. Установлено, что оптимальным является содержание трегалозы дигидрата 8 % (масс). Проведено изучение режимов лиофилизации продукта. Изучена температура вторичного высушивания от 10 до 20 °С. При температуре вторичной сушки 10 °С содержание остаточной влаги составляло 5-8 %, что выходило за целевые рамки. При 20 °С содержание воды в лиофилизате составляло 0,5-0,8 %, потеря инкапсуляции – до 20 %. Оптимальным являлся режим при досушивании при 15 °С, при этом содержание остаточной воды в лиофилизате составило 1,5-2,8 %, потеря инкапсуляции составила 13 %, размер липосом после лиофилизации и регидратации существенно не изменялся в сравнении с исходным.Выводы. В результате проведенных исследований получены лекарственные средства с иринотеканом. Исследовано содержание трегалозы дигидрата в качестве криопротектора в диапазоне от 4 до 10 %. Показано, что оптимальным является содержание трегалозы дигидрата 8 % (мас), при этом снижение инкапсуляции при лиофилизации составляет 13 %. Исследованы режимы лиофилизации ЛС с иринотеканом при температуре досушивания 10, 15, 20 °С. Установлено, что оптимальной является температура досушивания 15 °С.Створення ліпосомальной форми іринотекану – один з основних шляхів зменшення токсичності і підвищення ефективності при проведенні хіміотерапії. Ліофілізація дозволяє отримувати продукт з гарантованим збереженням розмірів і параметрів інкапсуляції, тому дослідження параметрів даного процесу є актуальним. Метою дослідження є оптимізація вмісту кріопротектора в ліпосомальній формі іринотекану, розробка процесу ліофілізаціі для отримання ЛЗ з максимальною інкапсуляцією в них іринотекану при збереженні нанорозмірів. Матеріали та методи. Для виготовлення лікарського засобу використовували яєчний фосфатидилхолін фірми Lipoid, ліофілізацію проводили в апараті Quarco виробництва КНР. Визначення ступеня інкапсуляції проводили методом ВЕРХ на приладі Shimadzu LC-20.Результати та їх обговорення. Проведено дослідження вмісту кріопротектора – трегалози дигідрату. Встановлено, що оптимальним є вміст трегалози дигідрату 8 % (мас). Проведено вивчення режимів ліофілізації продукту. Вивчено температуру вторинного висушування від 10 до 20 °С. При температурі вторинного висушування 10 °С вміст залишкової вологи становив 5-8 %, що виходило за цільові рамки. При 20 °С вміст води в ліофілізаті становив 0,5- 0,8 %, втрата інкапсуляції – до 20 %. Оптимальним був режим при досушуванні при 15 °С, при цьому вміст залишкової води в ліофілізаті склав 1,5-2,8 %, втрата інкапсуляції склала 13 %, розмір ліпосом після ліофілізації та регідратації істотно не змінювався в порівнянні з вихідним значенням.Висновки. В результаті проведених досліджень отримані лікарські засоби з іринотеканом. Досліджено вміст трегалози дигідрату як кріопротектора в діапазоні від 4 до 10 %. Показано, що оптимальним є вміст трегалози дигідрату 8 % (мас), при цьому зниження інкапсуляції при ліофілізації становить 13 %. Досліджені режими ліофілізації лікарських засобів з іринотеканом при температурі досушування 10, 15, 20 °С. Встановлено, що оптимальною є температура досушування 15 °С

Non‐equilibrium self‐organization of steel‐bronze tribosystem on the basis of the acoustic emission method

Directed copper to steel mass transfer caused by tribochemical activation and heat flow optimisation is researched in this article. It allows the application of selective transfer effect for contact surfaces of tribosystems without clad metal alloy injection into the lubricant environment. Santrauka Darbe pateiktas kryptiniu vario mases mainu tyrimas, kai varis perne šamas link plieno ne tik del tribocheminio aktyvinimo, bet ir del šilumos srauto oprtimizavimo. Tai leidžia pritaikyti “rinktiniu mainu” efekta nepanardinant tribosistemos kontakto paviršiaus medžiagos i aliejiniu mišiniu, skirtu metalo padengimui, terpe. First Published Online: 10 Feb 2011 Reikšminiai žodžiai: rinktiniai mainai, trintis, nusidevejimas, akustine emisija, savaiminis susiformavima

Немилитаристские инструменти внешней политики в современних международних отношениях

Іt іs undeniable that economic sanctions have become an international relations tool of choice in the post-bipolar era. The range of nations that have become targets of this foreign policy instrument is growing month by month, as is the list of those states applying the sanctions. This rush to sanction has generated a great deal of criticism in both academic circles and among the multinational firms that are typically the bearers of a large part of the implicit taxation that economic sanctions represent.Безперечно, що економічні санкції стали інструментом вибору міжнародних відносин у постбіполярну епоху. Коло націй, які стали цілями цього інструменту зовнішньої політики, зростає з кожним місяцем, як і перелік тих держав, які застосовують санкції. Цей порив до санкцій викликав велику критику як в академічних колах, так і серед багатонаціональних фірм, які, як правило, є носіями значної частини неявного оподаткування, яке представляють економічні санкції.Неоспорим тот факт, что экономические санкции стали инструментом выбора международных отношений в постбиполярную эпоху. Диапазон стран, которые стали объектами этого инструмента внешней политики, растет с каждым месяцем, как и список государств, применяющих санкции. Этот порыв к санкциям вызвал большую критику как в академических кругах, так и среди многонациональных компаний, которые обычно являются носителями значительной части скрытого налогообложения, которое представляют экономические санкции

Евроскептицизм и политика памяти: пример Чехии, Польши и Германии

By the beginning of the 21st century, the EU has made significant progress in implementing the United Europe project by introducing a single currency – the euro. It successfully solved the tasks related to the movement toward a "global cosmopolitan memory", the formation of common European identity. At the beginning of the 21st century, more than 67% of EU citizens perceived themselves primarily as Europeans. The pan-European culture of memory, becoming, in fact, cosmopolitan, took a dominant position in the historical narrative of the European space. In 2004, there was a large-scale expansion of the EU at the expense of the countries of the former socialist camp. The expansion carried out for purely political purposes and without economic justification, caused the development of a whole range of negative phenomena for the EU, one of which was the emergence of a conflict of memory. The principles of the policy of memory were adjusted, the transition from a cosmopolitan approach to the principle of agonist, i.e. dialogue based not only on the conflict of interests but also on the mutual respect of the disputants. Within the framework of this approach, key assessments of the historical narrative were corrected. Thus, in 2009, the European Parliament made additions to the previously adopted in 2005. It was a document giving an assessment of the Holocaust and the fascist regime with the inclusion of Soviet totalitarianism in this assessment framework. In subsequent years, assessments of the narrative of the Second World War began to more and more correspond to the concept of the culture of historical memory adopted by the countries of ‘Young Europe’. The culture of memory in the countries of Central and Eastern Europe was based on fundamentally different concepts of understanding the experience of the historical past and its most important layer associated with the Second World War – it was a different historical memory.До початку XXI століття ЄС значно просунувся в реалізації проекту Об'єднаної Європи, ввівши єдину валюту – євро. Вона успішно вирішувала завдання, пов’язані з рухом до «глобальної космополітичної пам’яті», формуванням загальноєвропейської ідентичності. На початку XXI століття більше 67% громадян ЄС сприймали себе насамперед європейцями. Загальноєвропейська культура пам’яті, ставши, по суті, космополітичною, зайняла домінуючу позицію в історичному наративі європейського простору. У 2004 році відбулося масштабне розширення ЄС за рахунок країн колишнього соціалістичного табору. Розширення, здійснене в суто політичних цілях і без економічного обґрунтування, спричинило розвиток цілого ряду негативних для ЄС явищ, одним із яких стало виникнення конфлікту пам'яті. Відкориговано принципи політики пам’яті, перехід від космополітичного підходу до принципу агонізму, тобто діалогу, заснованого не лише на конфлікті інтересів, а й на взаємоповазі учасників суперечки. У рамках цього підходу були скориговані ключові оцінки історичного наративу. Так, у 2009 році Європарламент вніс доповнення до раніше прийнятого у 2005 році. Це був документ, який дає оцінку Голокосту та фашистському режиму з включенням у цю рамку оцінки радянського тоталітаризму. У наступні роки оцінки наративу Другої світової війни почали дедалі більше відповідати прийнятій країнами «Молодої Європи» концепції культури історичної пам’яті. Культура пам’яті в країнах Центрально-Східної Європи базувалася на принципово різних концепціях розуміння досвіду історичного минулого та його найважливішого пласта, пов’язаного з Другою світовою війною – це була інша історична пам’ять. Щоб подолати «кризу пам’яті», ЄС та його інституції управління активізують діяльність, спрямовану на її вирішення. Вона набуває системно планового характеру, розрахованого на довгострокову перспективу. Це засвідчує реалізація в зазначений період двох спеціальних програм, метою яких було подолання кризи та зміцнення спільної європейської ідентичності.К началу XXI века ЕС значительно продвинулся в реализации проекта Объединенной Европы, введя единую валюту. евро. Она успешно решала задачи, связанные с движением к «глобальной космополитической памяти», формированием общеевропейской идентичности. В начале XXI века более 67% граждан ЕС воспринимали себя прежде всего европейцами. Общеевропейская культура памяти, став по сути космополитической, заняла доминирующую позицию в историческом нарративе европейского пространства

Development of pilot technology for liposomal irinotecan production

Purpose of the study. Based on the experiment to propose technology for obtaining the liposomal form of irinotecan. To analyze the resulting intermediates, suggest control points. Materials and methods. Lipids manufactured by Lipoid, Germany were used to make liposomes. Cholesterol, citric acid monohydrate, solvents were used by Sigma-Aldrich, USA. The lipid film was produced on a rotary evaporator Buchi 210 with a vacuum controller at a residual pressure of 0.02 atm. The pH was monitored on a pH meter of Seven Compact (Mettler Toledo, USA). For homogenization, a high-pressure extrusion method was used, which was carried out on a Microfluidiser M-110P (Microfluidics, USA). The size of the liposomes was determined at 20 °C on a Zetasizer Nano ZS (Malvern Instruments, UK). The technology of the “chemical gradient” was carried out using the ultrafiltration method at the pilot plant ASF-018 (Vladiart, Russia). The level of encapsulation of irinotecan in liposomes, irinotecan concentration, and impurity content were monitored by high performance liquid chromatography (HPLC) using Shimadzu LC-20 chromatographs (Japan). The lyophilization process was performed on Quarco equipment (PRC). Results. Technologies of nano-structured drugs obtaining require an integrated approach to development. The article discusses the order of the liposomal form of irinotecan production, the experience gained in the pharmaceutical development and the introduction of the drug into pilot production is structured. The key stages of production, the necessary points for "in process" control, and quality control of the finished medicinal product are analyzed. The differences between the laboratory scale technology and the technology implemented in pilot scale are considered. The implementation of the presented technology was laid down at the stage of pharmaceutical development and scientifically-practically confirmed by a number of conducted experiments. As a result, product series with stable quality indicators were obtained with reproducible and controlled process parameters. Conclusions. The original experimental-industrial technology of obtaining liposomal form of irinotecan is proposed. The stages of the technology are analyzed from the point of view of industrial implementation, control points are proposed

ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИРОБНИЦТВА ЛІПОСОМ З ОКСАЛІПЛАТИНОМ

The development of medicines of a nanoscale diapason opens a new trend in the modern pharmaceutical industry. Reducing the toxicity of known cytotoxic agents is one of the advantages of the liposomal biotechnology platform. The aim of the work is to offer scientifically grounded technology of production of liposomal form of oxaliplatin based on the experiment. To analyze intermediate products, define control points.Materials and Methods. Egg phosphatidylcholine produced byLipoid,Germany was used to make liposomes. Dipalmitoylphosphatidylglycerin, cholesterol, solvents used by the companySigma-Aldrich,USA. The lipid film was obtained on a rotary evaporator Buchi 210. For homogenization, an extrusion method at high pressure was used. The lyophilization process was carried out on Quarco equipment (PRC).Results and Discussion. The experimental industrial technology of obtaining the liposomal form of oxaliplatin was developed. The development of a full-fledged technology requires the study of colloidal properties of a heterogeneous nano-system, especially at the rehydration stage, lyophilization parameters, validation of control methods for the encapsulation of oxaliplatin into liposomes, validation of quantitative determination and determination of impurities.Conclusions. A new, original technology and control points for obtaining liposomal form of oxaliplatin are proposed. The technology has been tested on batches of preparations, used for preclinical studies.Мета роботи: на основі експерименту запропонувати науково-обґрунтовану технологію виробництва ліпосомальної форми оксаліплатину. Провести аналіз проміжних продуктів, визначити контрольні точки.Матеріали і методи. Для виготовлення ліпосом використовували яєчний фосфатидилхолін виробництва Lipoid (Німеччина). Дипальмітоілфосфатидилгліцерин, холестерин і розчинники використовували виробництва фірми Sigma-Aldrich (США). Ліпідну плівку отримували на роторному випарювачі Buchi 210. Для гомогенізації використовували метод екструзії при високому тиску. Процес ліофілізації здійснювали на обладнанні Quarco (КНР).Результати й обговорення.  Розроблено дослідно-промислову технологію отримання ліпосомальної форми оксаліплатину. Створення повноцінної технології вимагало вивчення колоїдних властивостей гетерогенної лікарської наносистеми, особливо на етапі регідратації, параметрів ліофілізації, валідації методик контролю ступеня інкапсуляції оксаліплатину в ліпосоми, валідації кількісного визначення і визначення сторонніх домішок.Висновки. Запропоновано нову, оригінальну технологію отримання ліпосомальної форми оксаліплатину. Технологію апробовано на серіях препарату для проведення доклінічних досліджень

Electronic structure, charge transfer, and intrinsic luminescence of gadolinium oxide nanoparticles: Experiment and theory

The cubic (c) and monoclinic (m) polymorphs of Gd2O3 were studied using the combined analysis of several materials science techniques - X-ray diffraction (XRD), scanning electron microscopy (SEM), X-ray photoelectron spectroscopy (XPS), and photoluminescence (PL) spectroscopy. Density functional theory (DFT) based calculations for the samples under study were performed as well. The cubic phase of gadolinium oxide (c-Gd2O3) synthesized using a precipitation method exhibits spheroidal-like nanoclusters with well-defined edges assembled from primary nanoparticles with an average size of 50 nm, whereas the monoclinic phase of gadolinium oxide (m-Gd2O3) deposited using explosive pyrolysis has a denser structure compared with natural gadolinia. This phase also has a structure composed of three-dimensional complex agglomerates without clear-edged boundaries that are ~21 nm in size plus a cubic phase admixture of only 2 at. % composed of primary edge-boundary nanoparticles ~15 nm in size. These atomic features appear in the electronic structure as different defects ([Gd...O-OH] and [Gd...O-O]) and have dissimilar contributions to the charge-transfer processes among the appropriate electronic states with ambiguous contributions in the Gd 5p - O 2s core-like levels in the valence band structures. The origin of [Gd...O-OH] defects found by XPS was well-supported by PL analysis. The electronic and atomic structures of the synthesized gadolinias calculated using DFT were compared and discussed on the basis of the well-known joint OKT-van der Laan model, and good agreement was established.Comment: 27 pages, 10 figures, accepted in Appl. Surf. Sc