A cluster of Candida krusei infections in a haematological unit

<p>Abstract</p> <p>Background</p> <p><it>Candida krusei </it>infections are associated with high mortality. In order to explore ways to prevent these infections, we investigated potential routes for nosocomial spread and possible clonality of <it>C. krusei </it>in a haematological unit which had experienced an unusually high incidence of cases.</p> <p>Methods</p> <p>We searched for <it>C. krusei </it>contamination of the hospital environment and determined the level of colonization in patients and health care workers. We also analyzed the possible association between exposure to prophylactic antifungals or chemotherapeutic agents and occurrence of <it>C. krusei</it>. The <it>C. krusei </it>isolates found were genotyped by pulsed-field electrophoresis method in order to determine possible relatedness of the cases.</p> <p>Results</p> <p>Twelve patients with invasive <it>C. krusei </it>infection and ten patients with potentially significant infection or mucosal colonization were documented within nine months. We were unable to identify any exogenic source of infection or colonization. Genetic analysis of the isolates showed little evidence of clonal transmission of <it>C. krusei </it>strains between the patients. Instead, each patient was colonized or infected by several different closely related genotypes. No association between medications and occurrence of <it>C. krusei </it>was found.</p> <p>Conclusion</p> <p>Little evidence of nosocomial spread of a single <it>C. krusei </it>clone was found. The outbreak may have been controlled by cessation of prophylactic antifungals and by intensifying infection control measures, e.g. hand hygiene and cohorting of the patients, although no clear association with these factors was demonstrated.</p

Short-term effects of unilateral lesion of the primary motor cortex (M1) on ipsilesional hand dexterity in adult macaque monkeys

Although the arrangement of the corticospinal projection in primates is consistent with a more prominent role of the ipsilateral motor cortex on proximal muscles, rather than on distal muscles involved in manual dexterity, the role played by the primary motor cortex on the control of manual dexterity for the ipsilateral hand remains a matter a debate, either in the normal function or after a lesion. We, therefore, tested the impact of permanent unilateral motor cortex lesion on the manual dexterity of the ipsilateral hand in 11 macaque monkeys, within a time window of 60 days post-lesion. For comparison, unilateral reversible pharmacological inactivation of the motor cortex was produced in an additional monkey. Manual dexterity was assessed quantitatively based on three motor parameters derived from two reach and grasp manual tasks. In contrast to the expected dramatic, complete deficit of manual dexterity of the contralesional hand that persists for several weeks, the impact on the manual dexterity of the ipsilesional hand was generally moderate (but statistically significant) and, when present, lasted less than 20 days. Out of the 11 monkeys, only 3 showed a deficit of the ipsilesional hand for 2 of the 3 motor parameters, and 4 animals had a deficit for only one motor parameter. Four monkeys did not show any deficit. The reversible inactivation experiment yielded results consistent with the permanent lesion data. In conclusion, the primary motor cortex exerts a modest role on ipsilateral manual dexterity, most likely in the form of indirect hand postural control

How long do nosocomial pathogens persist on inanimate surfaces? A systematic review

BACKGROUND: Inanimate surfaces have often been described as the source for outbreaks of nosocomial infections. The aim of this review is to summarize data on the persistence of different nosocomial pathogens on inanimate surfaces. METHODS: The literature was systematically reviewed in MedLine without language restrictions. In addition, cited articles in a report were assessed and standard textbooks on the topic were reviewed. All reports with experimental evidence on the duration of persistence of a nosocomial pathogen on any type of surface were included. RESULTS: Most gram-positive bacteria, such as Enterococcus spp. (including VRE), Staphylococcus aureus (including MRSA), or Streptococcus pyogenes, survive for months on dry surfaces. Many gram-negative species, such as Acinetobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens, or Shigella spp., can also survive for months. A few others, such as Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae, Proteus vulgaris, or Vibrio cholerae, however, persist only for days. Mycobacteria, including Mycobacterium tuberculosis, and spore-forming bacteria, including Clostridium difficile, can also survive for months on surfaces. Candida albicans as the most important nosocomial fungal pathogen can survive up to 4 months on surfaces. Persistence of other yeasts, such as Torulopsis glabrata, was described to be similar (5 months) or shorter (Candida parapsilosis, 14 days). Most viruses from the respiratory tract, such as corona, coxsackie, influenza, SARS or rhino virus, can persist on surfaces for a few days. Viruses from the gastrointestinal tract, such as astrovirus, HAV, polio- or rota virus, persist for approximately 2 months. Blood-borne viruses, such as HBV or HIV, can persist for more than one week. Herpes viruses, such as CMV or HSV type 1 and 2, have been shown to persist from only a few hours up to 7 days. CONCLUSION: The most common nosocomial pathogens may well survive or persist on surfaces for months and can thereby be a continuous source of transmission if no regular preventive surface disinfection is performed

Management of intra-abdominal infections : recommendations by the WSES 2016 consensus conference

This paper reports on the consensus conference on the management of intra-abdominal infections (IAIs) which was held on July 23, 2016, in Dublin, Ireland, as a part of the annual World Society of Emergency Surgery (WSES) meeting. This document covers all aspects of the management of IAIs. The Grading of Recommendations Assessment, Development and Evaluation recommendation is used, and this document represents the executive summary of the consensus conference findings.Peer reviewe

Об'єктивна діагностика патофізіологічно-орієнтованих відхилень гомеостазу методом лазерної кореляційної спектроскопії

У залежності від етіопатогенезу захворювання в субфракційному складі біологічних рідин відбуваються зкорельовані між собою відхилення, що відображають ступінь вираженості функціональних порушень у метаболізмі та гуморальному імунітеті, за спрямованістю яких шляхом лазерної кореляційної спектроскопії (ЛКС) можна кількісно визначити рівень подібних зсувів – від початкової сенсибілізації до вираженої автоімунної реакції, за направленістю останніх – рівень катаболічних зсувів (від початкових у гліколіпопротеїдних комплексах до низькомолекулярної дезагрегації біосубстратів, що супроводжують порушення дезінтоксикаційних функцій та наростання алергічних, інтоксикаційних та дегенеративно-дистрофічних процесів). Наприклад, сенсибілізація може супроводжувати не тільки інтоксикаційний синдром, але й деякі стадії новоутворень, легеневих патологічних процесів, захворювань шлунково-кишкового тракту тощо, порушення у гліколіпопротеїновому метаболізмі виявляються при атеросклеротичних, гормональних та печінкових патологіях, дегенеративно-дистрофічні відхилення формуються при розвитку автоімунних, нейродистрофічних захворювань, а також на відповідних стадіях гіпертонічної хвороби

Комп'ютерна діагностична система оцінки функціонального стану ефекторних систем

Апробовано визначення інтегральних коефіціентів функціонування систем життєзабезпечення, отриманих при вивченні стану найбільш важливих із них, в осіб контрольної та референтних груп. Дослідження проведено серед практично здорових осіб і робітників Одеського припортового заводу, в яких вивчали біологічні зразки плазми крові, ротоглоткових змивів і конденсату видихаємого повітря. Використано валеологічну експертну систему ВЕС-"Інтокс" ( С. -Петербург, 1997) шляхом реєстрації ряду незалежних параметрів, визначено ступені збалансованості адаптаційних можливостей серцево-судинної та респіраторної систем. Результати оброблено з використанням уніфікованої програми класифікації рівнів регуляції за чотирибальною шкалою, при цьому 1-ий бал відповідав високому адаптаційному резерву, 2-ий бал – більш помірному, 3-ий бал – відносному напруженню у системі, 4-ий бал – передпатологічному стану

Нейрофізіологічні аспекти діяльності ЦНС у працівників потенційно шкідливого хімічного підприємства

У працівників Одеського припортового заводу вивчено характер напруженості у регуляції психомоторних функцій на стадіях синаптичного, нейром'язового та центрального рівнів рефлекторної сфери. Виділено шість груп порівняння: дві "контрольні" (1А – службовці та 1Б – працівники ОПЗ, які майже не зазнають шкідливого впливу професейних факторів) та чотири референтні групи (працівники цехів: 2 – виробництва аміаку, 3 – виробництва карбаміду, 4 – перевантаження аміаку та 5 – перевантаження карбаміду). Загальновідомо, що регуляція психомоторних функцій є суворо диференційованою. Так, в осіб групи 1А найбільший ступінь напруженості було відзначено з боку нейром'язового рівня регуляції. Подібний тип регуляції психомоторної діяльності цілком відповідає здебільше гіподинамічному характеру організації праці