ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЄДНАННЯ СТАБІЛЬНОЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ ТА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ

Дослідження демонструють динаміку гендерних особливостей ішемічної хвороби серця протягом останніх років. У випадку поєднання з хронічним обструктивним захворюванням легень клінічний перебіг патологій може змінюватись, що потребує оцінки залежно від статі пацієнтів. Мета дослідження – визначити клініко-функціональні особливості перебігу стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень при їх поєднанні, залежно від статі пацієнтів. Матеріали і методи. Обстежено 98 пацієнтів із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень, з них 78 чоловіків та 20 жінок. Проаналізовано дані загальноклінічного обстеження, тяжкість задишки за шкалою Medical Research Council (mMRC), тест з оцінки хронічного обструктивного захворювання легень (ТОХ), ЕКГ, показники спірографії, добового моніторування ЕКГ, ехокардіографії, параметри якості життя за анкетою MOS SF 36. Результати досліджень та їх обговорення. Гендерних відмінностей за клінічними формами ішемічної хвороби серця, ступенем ураження коронарних артерій та групами хронічного обструктивного захворювання легень не встановлено. Показники функції зовнішнього дихання не відрізнялись у чоловіків та жінок, але для жінок характерна більш виражена задишка за даними анкетування mMRC (р=0,007) та ТОХ (р=0,009). Сумарний показник фізичного статусу якості життя у жінок нижче, ніж у чоловіків – 25,8±2,8 проти 38,1±2,3 відповідно (р=0,005). Визначено тенденцію до більшої кількості шлуночкових екстрасистол у чоловіків – 428 (91; 1361) на добу, тоді як у жінок, – 247 (7; 496) на добу. В усіх пацієнтів наявні ознаки ремоделювання лівих та правих камер серця, але достовірної гендерної відмінності не встановлено. Висновки. У жінок із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень спостерігаються нижчі показники якості життя, більша потреба у медичній допомозі, порівняно з чоловіками, хоча достовірної відмінності між інструментальними показниками не виявлено

Pharmacogenetic Warfarin Dosing Algorithm in the Russian Population

Background. To date, there are many pharmacogenetic algorithms for selecting the dose of warfarin. However, there is very little information about the predictive accuracy of the algorithms. We decided to evaluate the predictive accuracy of the Gage algorithm, using a calculator, located on the web site (http://www.warfarindosing.org) in two ethnic groups (Caucasians and Asians), living in Russia.Aim. To compare the actual warfarin dose (AWD) to the calculated warfarin dose (CWD), using the algorithm in two ethnic groups taking warfarin.Materials and methods. We included 114 patients (66 Caucasians and 48 Asians): the mean age was60.91 ± 12.34 years; 61 (53.51 %) men, and 53 (46.49 %) women. The comparative characteristics of the algorithm were tested using the mean absolute error (MAE) between AWD and CWD, and percentage of patients, whose CWD fell within 20 % of AWD (percentage within 20 %). Genotyping for CYP2C9*2, CYP2C9*3, CYP4F*2 and VKORC1 was performed by real-time polymerase chain reaction (RT-PCR) method using Pharmacogenetics Warfarin reagent kits (DNA technology, Russia).Results. The Gage algorithm produced the predictive accuracy with MAE = 1.02 ± 0.16 mg/day and percentage within 20 % for Asian patients was 39.6 %. We obtained MAE = 1.33 ± 0.16 mg/day and percentage within 20 % for Caucasian patients was 40.9 %. In two ethnic groups (Caucasians and Asians) of the Russian population, overall performance of warfarin pharmacogenetic dosing by the Gage algorithm was similar.Conclusions. Despite the performance limitation of the current warfarin pharmacogenetic dosing Gage algorithm, constant international normalized ratio monitoring is important

Improved risk stratification of patients with atrial fibrillation: an integrated GARFIELD-AF tool for the prediction of mortality, stroke and bleed in patients with and without anticoagulation.

OBJECTIVES: To provide an accurate, web-based tool for stratifying patients with atrial fibrillation to facilitate decisions on the potential benefits/risks of anticoagulation, based on mortality, stroke and bleeding risks. DESIGN: The new tool was developed, using stepwise regression, for all and then applied to lower risk patients. C-statistics were compared with CHA2DS2-VASc using 30-fold cross-validation to control for overfitting. External validation was undertaken in an independent dataset, Outcome Registry for Better Informed Treatment of Atrial Fibrillation (ORBIT-AF). PARTICIPANTS: Data from 39 898 patients enrolled in the prospective GARFIELD-AF registry provided the basis for deriving and validating an integrated risk tool to predict stroke risk, mortality and bleeding risk. RESULTS: The discriminatory value of the GARFIELD-AF risk model was superior to CHA2DS2-VASc for patients with or without anticoagulation. C-statistics (95% CI) for all-cause mortality, ischaemic stroke/systemic embolism and haemorrhagic stroke/major bleeding (treated patients) were: 0.77 (0.76 to 0.78), 0.69 (0.67 to 0.71) and 0.66 (0.62 to 0.69), respectively, for the GARFIELD-AF risk models, and 0.66 (0.64-0.67), 0.64 (0.61-0.66) and 0.64 (0.61-0.68), respectively, for CHA2DS2-VASc (or HAS-BLED for bleeding). In very low to low risk patients (CHA2DS2-VASc 0 or 1 (men) and 1 or 2 (women)), the CHA2DS2-VASc and HAS-BLED (for bleeding) scores offered weak discriminatory value for mortality, stroke/systemic embolism and major bleeding. C-statistics for the GARFIELD-AF risk tool were 0.69 (0.64 to 0.75), 0.65 (0.56 to 0.73) and 0.60 (0.47 to 0.73) for each end point, respectively, versus 0.50 (0.45 to 0.55), 0.59 (0.50 to 0.67) and 0.55 (0.53 to 0.56) for CHA2DS2-VASc (or HAS-BLED for bleeding). Upon validation in the ORBIT-AF population, C-statistics showed that the GARFIELD-AF risk tool was effective for predicting 1-year all-cause mortality using the full and simplified model for all-cause mortality: C-statistics 0.75 (0.73 to 0.77) and 0.75 (0.73 to 0.77), respectively, and for predicting for any stroke or systemic embolism over 1 year, C-statistics 0.68 (0.62 to 0.74). CONCLUSIONS: Performance of the GARFIELD-AF risk tool was superior to CHA2DS2-VASc in predicting stroke and mortality and superior to HAS-BLED for bleeding, overall and in lower risk patients. The GARFIELD-AF tool has the potential for incorporation in routine electronic systems, and for the first time, permits simultaneous evaluation of ischaemic stroke, mortality and bleeding risks. CLINICAL TRIAL REGISTRATION: URL: http://www.clinicaltrials.gov. Unique identifier for GARFIELD-AF (NCT01090362) and for ORBIT-AF (NCT01165710)

Two-year outcomes of patients with newly diagnosed atrial fibrillation: results from GARFIELD-AF.

AIMS: The relationship between outcomes and time after diagnosis for patients with non-valvular atrial fibrillation (NVAF) is poorly defined, especially beyond the first year. METHODS AND RESULTS: GARFIELD-AF is an ongoing, global observational study of adults with newly diagnosed NVAF. Two-year outcomes of 17 162 patients prospectively enrolled in GARFIELD-AF were analysed in light of baseline characteristics, risk profiles for stroke/systemic embolism (SE), and antithrombotic therapy. The mean (standard deviation) age was 69.8 (11.4) years, 43.8% were women, and the mean CHA2DS2-VASc score was 3.3 (1.6); 60.8% of patients were prescribed anticoagulant therapy with/without antiplatelet (AP) therapy, 27.4% AP monotherapy, and 11.8% no antithrombotic therapy. At 2-year follow-up, all-cause mortality, stroke/SE, and major bleeding had occurred at a rate (95% confidence interval) of 3.83 (3.62; 4.05), 1.25 (1.13; 1.38), and 0.70 (0.62; 0.81) per 100 person-years, respectively. Rates for all three major events were highest during the first 4 months. Congestive heart failure, acute coronary syndromes, sudden/unwitnessed death, malignancy, respiratory failure, and infection/sepsis accounted for 65% of all known causes of death and strokes for <10%. Anticoagulant treatment was associated with a 35% lower risk of death. CONCLUSION: The most frequent of the three major outcome measures was death, whose most common causes are not known to be significantly influenced by anticoagulation. This suggests that a more comprehensive approach to the management of NVAF may be needed to improve outcome. This could include, in addition to anticoagulation, interventions targeting modifiable, cause-specific risk factors for death. CLINICAL TRIAL REGISTRATION: http://www.clinicaltrials.gov. Unique identifier: NCT01090362

Why Are Outcomes Different for Registry Patients Enrolled Prospectively and Retrospectively? Insights from the Global Anticoagulant Registry in the FIELD-Atrial Fibrillation (GARFIELD-AF).

Background: Retrospective and prospective observational studies are designed to reflect real-world evidence on clinical practice, but can yield conflicting results. The GARFIELD-AF Registry includes both methods of enrolment and allows analysis of differences in patient characteristics and outcomes that may result. Methods and Results: Patients with atrial fibrillation (AF) and ≥1 risk factor for stroke at diagnosis of AF were recruited either retrospectively (n = 5069) or prospectively (n = 5501) from 19 countries and then followed prospectively. The retrospectively enrolled cohort comprised patients with established AF (for a least 6, and up to 24 months before enrolment), who were identified retrospectively (and baseline and partial follow-up data were collected from the emedical records) and then followed prospectively between 0-18 months (such that the total time of follow-up was 24 months; data collection Dec-2009 and Oct-2010). In the prospectively enrolled cohort, patients with newly diagnosed AF (≤6 weeks after diagnosis) were recruited between Mar-2010 and Oct-2011 and were followed for 24 months after enrolment. Differences between the cohorts were observed in clinical characteristics, including type of AF, stroke prevention strategies, and event rates. More patients in the retrospectively identified cohort received vitamin K antagonists (62.1% vs. 53.2%) and fewer received non-vitamin K oral anticoagulants (1.8% vs . 4.2%). All-cause mortality rates per 100 person-years during the prospective follow-up (starting the first study visit up to 1 year) were significantly lower in the retrospective than prospectively identified cohort (3.04 [95% CI 2.51 to 3.67] vs . 4.05 [95% CI 3.53 to 4.63]; p = 0.016). Conclusions: Interpretations of data from registries that aim to evaluate the characteristics and outcomes of patients with AF must take account of differences in registry design and the impact of recall bias and survivorship bias that is incurred with retrospective enrolment. Clinical Trial Registration: - URL: http://www.clinicaltrials.gov . Unique identifier for GARFIELD-AF (NCT01090362)

Risk profiles and one-year outcomes of patients with newly diagnosed atrial fibrillation in India: Insights from the GARFIELD-AF Registry.

BACKGROUND: The Global Anticoagulant Registry in the FIELD-Atrial Fibrillation (GARFIELD-AF) is an ongoing prospective noninterventional registry, which is providing important information on the baseline characteristics, treatment patterns, and 1-year outcomes in patients with newly diagnosed non-valvular atrial fibrillation (NVAF). This report describes data from Indian patients recruited in this registry. METHODS AND RESULTS: A total of 52,014 patients with newly diagnosed AF were enrolled globally; of these, 1388 patients were recruited from 26 sites within India (2012-2016). In India, the mean age was 65.8 years at diagnosis of NVAF. Hypertension was the most prevalent risk factor for AF, present in 68.5% of patients from India and in 76.3% of patients globally (P < 0.001). Diabetes and coronary artery disease (CAD) were prevalent in 36.2% and 28.1% of patients as compared with global prevalence of 22.2% and 21.6%, respectively (P < 0.001 for both). Antiplatelet therapy was the most common antithrombotic treatment in India. With increasing stroke risk, however, patients were more likely to receive oral anticoagulant therapy [mainly vitamin K antagonist (VKA)], but average international normalized ratio (INR) was lower among Indian patients [median INR value 1.6 (interquartile range {IQR}: 1.3-2.3) versus 2.3 (IQR 1.8-2.8) (P < 0.001)]. Compared with other countries, patients from India had markedly higher rates of all-cause mortality [7.68 per 100 person-years (95% confidence interval 6.32-9.35) vs 4.34 (4.16-4.53), P < 0.0001], while rates of stroke/systemic embolism and major bleeding were lower after 1 year of follow-up. CONCLUSION: Compared to previously published registries from India, the GARFIELD-AF registry describes clinical profiles and outcomes in Indian patients with AF of a different etiology. The registry data show that compared to the rest of the world, Indian AF patients are younger in age and have more diabetes and CAD. Patients with a higher stroke risk are more likely to receive anticoagulation therapy with VKA but are underdosed compared with the global average in the GARFIELD-AF. CLINICAL TRIAL REGISTRATION-URL: http://www.clinicaltrials.gov. Unique identifier: NCT01090362

Оптимальний вибір антигіпертензивної терапії у хворих з коморбідною патологією: хронічне обструктивне захворювання легень та артеріальна гіпертензія. Обґрунтування засноване на власному досвіді

The aim of our study was to evaluate the effectiveness of various schemes of antihypertensive therapy in patients with chronic obstructive pulmonary disease and concomitant hypertension. Three different schemes of combined therapy with antihypertensive drugs have been assessed. It has been established that prolonged use of a combination of ACE inhibitors and beta –blockers caused a significant decrease in heart rate, in the number of episodes of painful and silent myocardial ischemia, ventricular extrasystoles of high grade. When combined, ACE inhibitor and diuretic decrease the value of the functional class of heart failure, the positive inotropic effect and the quality of life parameters improve significantly.A combination of ramipril and amlodipine had much better antyremodulating effect, and the pressure in the pulmonary arteries dropped. At the same time, all three therapies equally effectively reduced the level of office pressure.Целью нашей работы было оценить эффективность различных схем антигипертензивной терапии у больных хронической обструктивной болезнью легких и сопутствующей артериальной гипертензией. Оценено триразличных схемы комбинированной терапии антигипертензивными препаратами. Установлено, что при длительном применении комбинации ингибиторов АПФ и бета – блокаторов отмечалось достоверное уменьшение частоты сердечных сокращений, количества эпизодов болевой и безболевой ишемии миокарда, желудочковых экстрасистол высоких градаций. При применении комбинации ингибитора АПФ и диуретика наблюдается уменьшение величины функционального класса сердечной недостаточности, положительный инотропный эффект и существенное улучшение параметров качества жизни. При применении комбинации ингибитора АПФ и антагонистов кальция был значительно лучший антиремоделирующий эффект, уменьшение давления в легочной артерий. В то же время все три схемы терапии одинаково эффективно снижали уровень офисного давления.Метою нашої роботи було оцінити ефективність різних схем антигіпертензивної терапії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень та супутню артеріальну гіпертензію. Оцінено три різних схеми комбінованої терапії антигіпертензивними препаратами. Встановлено, що при тривалому застосуванні комбінації інгібіторів АПФ та β-блокаторів достовірно зменшується частота серцевих скорочень, кількість епізодів больової та безбольової ішемії міокарда, шлуночкових екстрасистол високих градацій. При застосуванні комбінації інгібітора АПФ та діуретика спостері-гається зменшення величини функціонального класу серцевої недостатності, позитивний інотропний ефект та суттєве покращення параметрів якості життя. При застосуванні комбінації раміприлу та амлодипіну спостерігався значно кращий антиремоделюючий ефект,зменшення тиску в легеневій артерій. Водночас всі три схеми терапії однаково ефективно зменшували рівень офісного тиску

Гендерні особливості впливу комбінованої антигіпертензивної терапії на основі телмісартану на динаміку показників добового профілю артеріального тиску

Objective — to evaluate the gender-related peculiarities of the effects of telmisartan-based combined antihypertensive therapy on the dynamics of 24-hours profile of blood pressure in patients with arterial hypertension depending on gender.Materials and methods. The study included 50 patients with arterial hypertension (AH), who received antihypertensive therapy and had uncontrolled arterial pressure as per the results of 24-hours ambulatory BP monitoring (DABPM). Among them were 23 men, average age (60.1 ± 2.7) years and 27 women, average age (64.4 ± 2.2) years. DABPM was performed to all patients before treatment and after 12 weeks of therapy. Prior to the study enrolment, all patients received combined antihypertensive therapy. After DABPM completion, the renin-angiotensin system (RAS) blocker used before enrolment was replaced by telmisartan in a dose of 40 — 80 mg.Results. It has been established that the average daily level of systolic blood pressure (SBP) after 12 weeks of therapy decreased significantly in men by 4.4 mm Hg and in women by 6.3 mm Hg. The average daily level of diastolic blood pressure (DBP) decreased in men by 7.1 mm Hg, in women — by 6.7 mm Hg. A decrease in the maximum SBP in the morning by 22.8 mm Hg in men and 23.4 mm Hg in women was determined. The maximal DBP in the morning decreased in men by 14.9 mm Hg, in women — by 19.1 mm Hg. The morning SBP index in men decreased by 41.5 %, in women — by 41.8 %, the morning DBP index — by 44.0 % and 33.7 %, respectively.Conclusions. After 12 weeks of telmisartan therapy, there was a significant decrease in mean daily SBP and DBP in men and women. Significant decrease in SBP and DBP in the active period was determined only in men, and decrease in SBP and DBP in the passive period was more pronounced in women. The positive effects of telmisartan therapy have been revealed in both men and women in terms of significant reduction of the maximal morning SBP and DBP, more than 40 % decrease of the morning SBP and DBP indices and the value of the morning SBP and DBP rise.Цель — оценить особенности влияния телмисартана в составе комбинированной антигипертензивной терапии на суточный профиль артериального давления пациентов с гипертонической болезнью в зависимости от пола.Материалы и методы. В исследование было включено 50 пациентов с гипертонической болезнью, которые получали антигипертензивную терапию и имели неконтролируемое артериальное давление по результатам суточного амбулаторного мониторинга артериального давления (САМАД). Среди пациентов было 23 мужчины (средний возраст — (60,1 ± 2,7) года) и 27 женщин (средний возраст — (64,4 ± 2,2) года). Пациентам выполнено САМАД до лечения и через 12 нед терапии. Все пациенты до включения в исследование получали комбинированную гипотензивную терапию. После выполнения САМАД блокатор ренин-ангиотензиновой системы, который использовали до включения в исследование, заменен на телмисартан в дозе 40 — 80 мг.Результаты. Установлено, что среднесуточный уровень систолического артериального давления (САД) через 12 нед терапии статистически значимо снизился у мужчин на 4,4 мм рт. ст., у женщин — на 6,3 мм рт. ст., среднесуточный уровень диастолического артериального давления (ДАД) — соответственно на 7,1 и 6,7 мм рт. ст., максимальный САД в утренний период — на 22,8 и 23,4 мм рт. ст., максимальный ДАД в утренний период — на 14,9 и 19,1 мм рт. ст., утренний индекс САД — на 41,5 и 41,8 %, утренний индекс ДАД — на 44,0 и 33,7 %.Выводы. Через 12 нед терапии с использованием телмисартана наблюдали статистически значимое снижение показателей среднесуточного САД и ДАД у мужчин и женщин. Статистически значимое снижение САД и ДАД в активный период отмечено только у мужчин, а снижение САД и ДАД в пассивный период более выражено у женщин. Выявлено положительное влияние терапии с применением телмисартана на показатели утреннего профиля АД у мужчин и женщин: статистически значимое снижение максимальных утренних САД и ДАД, на &gt; 40 % — утреннего индекса САД и ДАД, а также величины утреннего подъема САД и ДАД.Мета — оцінити особливості впливу телмісартану у складі комбінованої антигіпертензивної терапії на добовий профіль артеріального тиску пацієнтів з гіпертонічною хворобою залежно від статі.Матеріали та методи. В дослідження було залучено 50 пацієнтів з гіпертонічною хворобою, котрі отримували антигіпертензивну терапію і мали неконтрольований артеріальний тиск за результатами добового амбулаторного моніторингу артеріального тиску (ДАМАТ). Серед пацієнтів було 23 чоловіки (середній вік — (60,1 ± 2,7) року) та 27 жінок (середній вік — (64,4 ± 2,2) року). Пацієнтам виконано ДАМАТ до лікування та через 12 тиж терапії. Всі пацієнти до залучення в дослідження отримували комбіновану гіпотензивну терапію. Після виконання ДАМАТ блокатор ренін-ангіотензинової системи, який використовували до залучення в дослідження, замінено на телмісартан у дозі 40 — 80 мг.Результати. Встановлено, що середньодобовий рівень систолічного артеріального тиску (САТ) через 12 тиж терапії статистично значущо знизився у чоловіків на 4,4 мм рт. ст., у жінок — на 6,3 мм рт. ст., середньодобовий рівень діастолічного артеріального тиску (ДАТ) — відповідно на 7,1 і 6,7 мм рт. ст., максимальний САТ у ранковий період — на 22,8 та 23,4 мм рт. ст., максимальний ДАТ у ранковий період — на 14,9 і 19,1 мм рт. ст., ранковий індекс САТ — на 41,5 і 41,8 %, ранковий індекс ДАТ — на 44,0 та 33,7 %.Висновки. Через 12 тиж терапії з використанням телмісартану спостерігали статистично значуще зниження показників середньодобового САТ і ДАТ у чоловіків та жінок. Статистично значуще зниження САТ і ДАТ в активний період відзначено лише у чоловіків, а зниження САТ і ДАТ у пасивний період більш виражене у жінок. Виявлено позитивний вплив терапії із застосуванням телмісартану на показники ранкового профілю АТ у чоловіків та жінок: статистично значуще зниження максимальних ранкових САТ і ДАТ, на &gt; 40 % — ранкового індексу САТ і ДАТ, а також величини ранкового підйому САТ і ДАТ

Залежність ступеня депресії від лікувальної тактики при гострому інфаркті міокарда

The purpose of our work is to establish the depression prevalence and its level among patients with acute myocardial infarction depending on the chosen treatment strategy. We have questionned 125 patients with AMI, average age (64,2 ±4,7) years old. The patients were divided into 2 groups -1 group – patients with AMI who experienced the myocardial revascularization, n=52, average age (62,3±6,1) years old, 2 group – (decisive), patients with AMI who did not pass the myocardial revascularization, n=28, average age (65,4±5,4) years old. The anxiety-depressive disorders of different level were found among 68 patients( 54,4 %). Among the patients who passed – 40 patients (47 %). In the 1 group of patients prevailed men (p=0,05), to the key factors that can influence the emerge of the anxiety-depressive changes in this group should be included the concomitant hypertension (p=0,05) and diabetes (p=0,05). The majority of the patients in this group had the signs of mild subclinical depression. In the group of patients with AMI who did not pass the myocardial revascularization the signs of the depression were found among 27 patients (67,5 %), equally among men and women. The connection between the severity level of depression and the previous AMI (p=0,05), the existence of the history of angina (p=0,05), the comorbidities (p=0,001) is discovered, medium level of depression and severe depression are more often founded.Целью нашей работы было установить распространенность депрессии и ее степень среди пациентов с острым инфарктом миокарда (ИМ) в зависимости от тактики лечения. Проанкетировано 125 пациентов с ИМ, средний возраст (64,2±4,7) года. Пациентов разделили на две группы: І группа – пациенты с ИМ, которым проводили чрезкожное коронарное вмешательство (ЧКВ), n=52, средний возраст (62,3±6,1) года; ІІ группа - (контрольная), пациенты с ИМ, которым не проводили ЧКВ, n=28, средний возраст (65,4±5,4) года. Тревожно-депрессивные расстройства разной степени диагностировали у 68 пациентов (54,4 %). В І группе преобладали мужчины (р=0,05). Основные факторы, которые способствовали возникновение тревожно-депрессивных изменений в этой группе - сопутствующая артериальная гипертензия (р=0,05) и сахарный диабет (р=0,05). Большинство пациентов в этой группе имели признаки легкой «субклинической» депрессии. В группе больных с ИМ без ЧКВ признаки депрессии диагностировали в 27 пациентов (67,5 %), одинаково часто у мужчин и женщин. Отмечается связь между степенью тяжести депрессии и перенесенным в анамнезе ИМ (р=0,05), наличием стенокардии в анамнезе (р=0,05), сопутствующими заболеваниями (р=0,001), чаще диагностировали депрессию средней степени тяжести и тяжелую депрессию.Метою нашої роботи було встановити поширеність депресії та її ступінь серед пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ІМ) залежно від обраної тактики лікування. Проанкетовано 125 хворих на ІМ, середній вік (64,2±4,7) років. Пацієнтів розподілили на дві групи: І група – хворі на ІМ, котрим виконувалося черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), n=52, середній вік (62,3±6,1) років; ІІ група - (контрольна), пацієнти з ІМ, котрим не проводили ЧКВ, n=28, середній вік (65,4±5,4) років. Тривожно-депресивні розлади різного ступеня виявлені у 68 пацієнтів (54,4 %). Серед хворих, котрим виконували ЧКВ – у 40 пацієнтів (47 %). У І групі пацієнтів переважали чоловіки (р=0,05), до основних чинників, що здатні впливати на появу тривожно-депресивних змін у цій групі слід віднести супутню артеріальну гіпертензію (р=0,05) та цукровий діабет (р=0,05). Переважна більшість хворих у цій групі мали ознаки легкої «субклінічної» депресії. У групі хворих на ІМ, котрим не виконувалось ЧКВ, ознаки депресії виявлені у 27 осіб (67,5 %), однаково як у чоловіків, так і в жінок. Відзначається зв'язок між ступенем тяжкості депресії та перенесеним раніше ІМ (р=0,05), наявністю стенокардії в анамнезі (р=0,05), супутніми захворюваннями (р=0,001), частіше виявляється середнього ступеня депресія та тяжка депресія

Вплив коронарного стентування на віддалені показники якості життя у пацієнтів із стабільною ішемічною хворобою серця

The purpose of the work is to assess the impact of percutaneous coronary intervention (PCI) on quality of life (QOL) parameters in patients with stable coronary heart disease (CHD).Material and methods. 175 people with stable CHD were examined, group I consisted of 77 people who underwent PCI for 1 year, group II - 98 patients who did not undergo myocardial revascularization. During the study, all patients underwent general clinical examination, ECG recording in standard 12 leads, echocardiography (ECHOCG), daily ECG monitoring to determine heart rate variability, determination of QOL parameters according to the Ukrainian version of the international questionnaire Medical Outcomes Study Short Form (MOS SF-36).Results. It was established that for patients with stable CHD is characterized by a decrease in all indicators of QOL. No significant difference was found in the parameters of QOL of persons who underwent PCI and patients who were not revascularized. There was a tendency to greater limitation of vital activity due to physical problems in the group of persons without revascularization - (13.9 ± 3.6) points against (22.3 ± 4.9) points in group I, (p = 0.16). The physical status of patients of group I was (44.8 ± 2.8) points, persons of group II - (41.7 ± 2.6) points, p = 0.42. Mental status was in group I (36.8 ± 1.8) points, in group II - (35.1 ± 2.0) points (p = 0.54). The general status of persons who underwent revascularization was (61.6 ± 3.1) points, persons without revascularization - (62.7 ± 3.2) points (p = 0.8). The negative correlation of physical status with the age of patients (r = -0.36), the presence of chronic respiratory diseases (r = -0.41), the presence of ventricular extrasystoles (VE) when recording the ECG (r = -0.25) , as well as the number of VE during the day according to daily monitoring (r = -0.29), the number of paired VE (r = -0.27), the number of episodes of ventricular bigeminy (r = -0.23) and trigeminy (r = -0.26).Conclusions. In persons with stable CHD there is a decrease in physical, mental and general status of QOL according to the questionnaire MOS SF36. The QOL values of patients with stable CHD who underwent PCI during the year do not differ significantly from the parameters of persons who did not undergo revascularization. The physical and mental status of patients with stable CHD is most associated with age, the presence of concomitant chronic pathology, ventricular arrhythmias.Цель работы – оценить влияние чрескожного коронарного вмешательства (ЧКВ) на параметры качества жизни (КЖ) у пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС).Материал и методы. Обследовано 175 человек со стабильной ИБС, І группу составили 77 человек, которым выполнялось ЧКВ в течение 1 года, II группу - 98 пациентов, которым реваскуляризация миокарда не выполнялась. В ходе исследования всем пациентам выполнено общеклиническое обследование, регистрация ЭКГ в стандартных 12 отведениях, эхокардиография (ЭхоКГ), суточное мониторирование ЭКГ с определением вариабельности сердечного ритма, оценка параметров КЖ по украинской версии международного опросника Medical Outcomes Study Short Form (MOS SF-36).Результаты. Установлено, что для пациентов со стабильной ИБС характерно снижение всех показателей КЖ. Не выявлено достоверного различия по параметрам КЖ лиц, которым выполнялось ЧКВ и пациентов, которым реваскуляризация не проводилась. Наблюдалась тенденция к большему ограничению жизнедеятельности из-за физических проблем в группе лиц без реваскуляризации – (13,9±3,6) баллов против (22,3±4,9) баллов в группе I (р=0,16). Физический статус пациентов I группы составил (44,8±2,8) баллов, лиц II группы – (41,7±2,6) баллов, р=0,42. Психический статус составлял в первой группе (36,8±1,8) баллов, во II группе – (35,1±2,0) баллов (р=0,54). Общий статус лиц, которым выполнялась реваскуляризация, составил (61,6±3,1) баллов, лиц без реваскуляризации – (62,7±3,2) баллов (р=0,8). Установлена обратная связь физического статуса с возрастом пациентов (r=-0,36), наличием хронических заболеваний органов дыхания (r=-0,41), наличием желудочковой экстрасистолии (ЖЭ) при записи ЭКГ (r=- 0,25) , а также количеством ЖЭ в течение суток по данным суточного мониторирования (r=-0,29), количеством парных ЖЭ (r=- 0,27), количеством эпизодов желудочковой бигеминии (r=-0,23) и тригеминии (r=-0,26).Выводы. У лиц со стабильной ишемической болезнью сердца отмечается снижение физического, психического и общего статуса качества жизни по опроснику MOS SF-36. Показатели качества жизни пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца, которым в течение года было выполнено чрескожное коронарное вмешательство, достоверно не отличаются от параметров лиц, которым реваскуляризация не проводилась. Физический и психический статус пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца более всего взаимосвязан с возрастом, наличием сопутствующей хронической патологии, желудочковыми нарушениями сердечного ритма.Мета роботи – оцінити вплив черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) на параметри якості життя (ЯЖ) у пацієнтів із стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС).Матеріал і методи. Обстежено 175 осіб із стабільною ІХС, І групу склали 77 осіб, котрим виконувалось ЧКВ протягом 1 року, ІІ групу – 98 пацієнтів, котрим реваскуляризація міокарда не виконувалась. Під час дослідження всім пацієнтам виконано загальноклінічне обстеження, реєстрацію ЕКГ у стандартних 12 відведеннях, ехокардіографія (ЕхоКГ), добове моніторування ЕКГ із визначенням варіабельності серцевого ритму, визначення параметрів ЯЖ за українською версією міжнародного опитувальника Medical Outcomes Study Short Form (MOS SF-36).Результати. Встановлено, що для пацієнтів із стабільною ІХС характерно зниження всіх показників ЯЖ. Не виявлено достовірної відмінності за параметрами ЯЖ осіб, котрим виконувалось ЧКВ, та пацієнтів, котрим реваскуляризація не проводилась. Спостерігалась тенденція до більшого обмеження життєдіяльності через фізичні проблеми в групі осіб без реваскуляризації – (13,9±3,6) балів проти (22,3±4,9) балів у групі І, (р=0,16). Фізичний статус пацієнтів І групи становив (44,8±2,8) балів, осіб ІІ групи – (41,7±2,6) балів, р=0,42. Психічний статус складав в І групі (36,8±1,8) балів, у ІІ групі – (35,1±2,0) балів, (р=0,54). Загальний статус осіб, котрим виконувалась реваскуляризація, становив (61,6±3,1) балів, осіб без реваскуляризації – (62,7±3,2) балів, (р=0,8). Встановлено зворотний зв'язок фізичного статусу пацієнтів з ІХС з віком (r=-0,36), наявністю хронічних захворювань органів дихання (r=-0,41), наявністю шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) при записі ЕКГ (r=- 0,25), а також кількістю ШЕ протягом доби за даними добового моніторування (r=-0,29), кількістю парних ШЕ (r=-0,27), кількістю епізодів шлуночкової бігемінії (r=-0,23) та тригемінії (r=-0,26).Висновки. В осіб із стабільною ішемічною хворобою серця відзначається зниження фізичного, психічного та загального статусу якості життя за опитувальником MOS SF-36. Показники якості життя пацієнтів із стабільною ішемічною хворобою серця, котрим протягом року виконано черезшкірне коронарне втручання, достовірно не відрізняються від параметрів осіб, котрим реваскуляризація не проводилась. Фізичний та психічний статус пацієнтів із стабільною ішемічною хворобою серця найбільше пов'язаний із віком, наявністю супутньої хронічної патології, шлуночковими порушеннями серцевого ритму