ЗАКВАСКИ І ЇХ ВИДИ У СИРОВИРОБНИЦТВІ

The results of theoretical and literary data justified the use of lactic acid bacteria in dairy industry. To do this, define the main indicator of quality – the acidity of the milk. Increasing acidity is a major factor that affects the production, composition, drawing and cheese ripening parameters as activity and determines the degree of preservation molokozsidalnoho enzyme in clot, syneresis, colloidal calcium phosphate solubility and suppress pathogens and random mikroorhanizmiv. Zakvasochni culture is being produced and Cheese delivered to the company field many companies. On the market there are starters of mixed strains mesophilic starters thermophilic starters and starters mixed typu. V work confirmed syrovyrobnytstvi use in different types of starter cultures, which differ in the number of strains entering into raw naturalness, method of treatment, contributing the required performance production process different taste properties of the finished product. Cultures are bacterial cultures that are used in the manufacture of cheese due to lower pH controlled fermentation of lactose and lactic acid producing bacteria. Cultures can be made on the cheese-making enterprises by activation of bacterial drug in an appropriate culture medium to obtain so-called industrial starters. Bacterial agents (highly concentrated type starters) can be made directly to the bathroom ( «direct introduction»). Mesophilic starters (with optimum temperature of about 30 °C) usually consist of strains laktokokiv, sometimes next to them are leykonostoky or citrate-positive strains laktokokiv as producers flavoring and aromatic substances. Thermophilic starters (the optimum temperature – 42 °C) containing thermophilic Streptococcus and Lactobacillus Sp. (For example, Lactobacillus delbrueckii or Lactobacillus Helveticus). Other crops such as propionic acid bacteria, bifidobacteria and mold Penicillium.  По результатам теоретических и литературных данных обосновано использование молочнокислых бактерий на предприятиях молочной отрасли. Для этого определяют главный показатель качества – кислотность молока.Повышение кислотности является главным фактором, который влияет на изготовление, состав, рисунок и параметры созревания сыров, поскольку определяет активность и степень сохранности молокосвертывающего фермента в сгустке, синерезис, растворимость коллоидного фосфата кальция и подавления патогенов и случайных микроорганизмов. Заквасочные культуры в настоящее время производятся и поставляются на предприятия сыродельной области множеством компаний. На рынке присутствуют закваски изсмешанных штаммов, мезофильные закваски, термофильные закваски и закваски смешанного типу. В работе проанализировано использование в сировиробництви различных видов заквасок, которые различаются по количеству штамов внесением в сырье, натуральностью, способом обработки, способствует необходимым показателям технологического процесса производства различным вкусовым свойствам готового продукта. Закваски представляют собой бактериальные культуры, используемые при изготовлении сыра для снижения рН вследствие контролируемой ферментации лактозы и выработки бактериями молочной кислоты. Закваски могут быть изготовлены на сыродельных предприятиях путем активизування бактериального препарата в надлежащем питательной среде с получением так называемых производственных заквасок. Бактериальные препараты (высоко концентрированный вид заквасок) можно вносить непосредственно в ванну ( «прямое внесение»).Мезофильные закваски (с оптимальной температурой около 30 °С) обычно состоят из штаммов лактококки, иногда рядом с ними находятся лейконостокы или цитрат-положительные штаммы лактококки как продуцентов вкусовых и ароматических веществ. Термофильные закваски (оптимальная температура – 42 °С) содержат термофильный Streptococcus и Lactobacillus Sp. (Например, Lactobacillus delbrueckii или Lactobacillus Helveticus). Дополнительные культуры, такие как пропионовокислые бактерии, бифидобактерии и плесени Penicillium.За результатами теоретичних та літературних даних обгрунтовано використання молочнокислих бактерій у сировиробництві. Для цього визначають головний показник якості – кислотність молока. Підвищення кислотності є головним фактором, який впливає на виготовлення, склад, малюнок і параметри дозрівання сирів, оскільки визначає активність і ступінь збереження молокозсідального ферменту в згустку, синерезис, розчинність колоїдного фосфату кальцію і придушення патогенів та випадкових мікроорганізмів. Заквасочні культури в даний час виробляються і поставляються на підприємства сироробної галузі безліччю компаній. На ринку присутні закваски із змішаних штамів, мезофільні закваски, термофільні закваски та закваски змішаного типу. В роботі проаналізовано використання в сировиробництві різних видів заквасок, які розрізняються за кількістю штамів, внесенням в сировину, натуральністю, способом обробки, що сприяє необхідним показникам технологічного процесу виробництва, різним смаковим властивостям готового продукту. Закваски являють собою бактеріальні культури, які використовуються при виготовленні сиру для зниження рН внаслідок контрольованої ферментації лактози і продукування бактеріями молочної кислоти. Закваски можуть бути виготовлені на сироробних підприємствах шляхом активізування бактеріального препарату в належному живильному середовищі з отриманням, так званих ,виробничих заквасок. Бактеріальні препарати (високо концентрований вид заквасок) можна вносити безпосередньо у ванну («пряме внесення»). Мезофільні закваски (з оптимальною температурою близько 30 °С) зазвичай складаються з штамів лактококів, іноді поряд з ними містяться лейконостоки або цитрат-позитивні штами лактококів як продуцентів смакових і ароматичних речовин. Термофільні закваски (оптимальна температура – 42 °С) містять термофільний Streptococcus і Lactobacillus Sp. (Наприклад, Lactobacillus delbrueckii або Lactobacillus Helveticus). Додаткові культури, такі як пропіоновокислі бактерії, біфідобактерії і цвілі Penicillium. &nbsp

Dielectric properties of the pb2moo5 crystals irradiated with uv light

The dielectric properties of the Pb2MoO5 crystals, exposed to UV light radiation (290 K), were studied. It was shown that UV irradiation led to appearance of permittivity maximum near 530 K (AC field frequency f=1 kHz). Heating up to 700 K resulted in thermal dissociation of the dipole complexes, induced by UV light irradiation and contributing to ε εε ε peak. The magnitude of the ε εε ε maximum increased with increasing time of UV light exposure and saturated for t>90 min. It is supposed that the observed anomaly of ε εε ε is determined by dielectric response of (MoO3)- complexes. These centers arise when photoelectrons are trapped by molybdenum ions with oxygen vacancy VO in the nearest surroundings

Heavy quarkonium: progress, puzzles, and opportunities

A golden age for heavy quarkonium physics dawned a decade ago, initiated by the confluence of exciting advances in quantum chromodynamics (QCD) and an explosion of related experimental activity. The early years of this period were chronicled in the Quarkonium Working Group (QWG) CERN Yellow Report (YR) in 2004, which presented a comprehensive review of the status of the field at that time and provided specific recommendations for further progress. However, the broad spectrum of subsequent breakthroughs, surprises, and continuing puzzles could only be partially anticipated. Since the release of the YR, the BESII program concluded only to give birth to BESIII; the $B$-factories and CLEO-c flourished; quarkonium production and polarization measurements at HERA and the Tevatron matured; and heavy-ion collisions at RHIC have opened a window on the deconfinement regime. All these experiments leave legacies of quality, precision, and unsolved mysteries for quarkonium physics, and therefore beg for continuing investigations. The plethora of newly-found quarkonium-like states unleashed a flood of theoretical investigations into new forms of matter such as quark-gluon hybrids, mesonic molecules, and tetraquarks. Measurements of the spectroscopy, decays, production, and in-medium behavior of c\bar{c}, b\bar{b}, and b\bar{c} bound states have been shown to validate some theoretical approaches to QCD and highlight lack of quantitative success for others. The intriguing details of quarkonium suppression in heavy-ion collisions that have emerged from RHIC have elevated the importance of separating hot- and cold-nuclear-matter effects in quark-gluon plasma studies. This review systematically addresses all these matters and concludes by prioritizing directions for ongoing and future efforts.Comment: 182 pages, 112 figures. Editors: N. Brambilla, S. Eidelman, B. K. Heltsley, R. Vogt. Section Coordinators: G. T. Bodwin, E. Eichten, A. D. Frawley, A. B. Meyer, R. E. Mitchell, V. Papadimitriou, P. Petreczky, A. A. Petrov, P. Robbe, A. Vair

Фундаментальні основи формування екологічно орієнтованих механізмів реалізації соціально-економічного потенціалу в умовах інформаційного суспільства

Обґрунтування екологічно орієнтованих механізмів реалізації соціально-економічного потенціалу при переході до інформаційного суспільства. Відповідно до поставлених завдань в роботі використовувалися методи порівняльного, багатофакторного, статистичного та системно-структурного аналізу, а також підходи: системний та інтеграційний – пов'язаний з інтегруванням науки економіки природокористування в систему управління національною економікою. Робота обґрунтовує систему дій та управлінських При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3555

Observation of a new structure near 10.75 GeV in the energy dependence of the e+e−→ ϒ (nS)π+π− (n = 1, 2, 3) cross sections

We report a new measurement of the e$^{+}$e$^{-}$→ ϒ(nS)π$^{+l}$π$^{-}$ (n = 1, 2, 3) cross sections at energies from 10.52 to 11.02 GeV using data collected with the Belle detector at the KEKB asymmetric-energy e$^{+}$e$^{-}$ collider. We observe a new structure in the energy dependence of the cross sections; if described by a Breit-Wigner function its mass and width are found to be M=(10752.7±5.9$^{+0.7}$$_{-1.1}$)MeV/c$^{2}$ and Γ=(35.5$^{+17.6+3.9}$$_{−11.3−3.3}$)MeV, where the first error is statistical and the second is systematic. The global significance of the new structure including systematic uncertainty is 5.2 standard deviations. We also find evidence for the e$^{+}$e$^{-}$→ ϒ (1S) π$^{+l}$π$^{-}$ process at the energy 10.52 GeV, which is below the BB̅ threshold

Track D Social Science, Human Rights and Political Science

Peer Reviewedhttps://deepblue.lib.umich.edu/bitstream/2027.42/138414/1/jia218442.pd

Clinical-physiological ground of application of medical physical culture in the rehabilitation of patients ulcerous illness of stomach and duodenum

The data on influence of physical exercises are submitted at an aftertreatment of patients. Methodical references, frame of employment, the basic exercises are resulted. It is recommended to apply dumbbells in weight up to 2-4 kg, stuffed balls in weight not more than 2-3 kg, exercises on sports shells. Gradually in employment are included and complicated exercises on attention. Gradually grows (approximately up to 40-50 %) an intensity of performance of exercises by resistance. For struggle against a dyskinesia of a thick intestine change of starting positions becomes frequent, sharp movements are excluded

Pathogenetic therapy of COVID-19: focus on glucocorticoids

The problem of preventing excessive production of pro-inflammatory cytokines in the case of COVID-19 remains unresolved. The use of steroids in the treatment of coronavirus pneumonia remains controversial. To date, there is insufficient literature data for the routine use of steroids in COVID-19 intensive care programs, and this issue remains the subject of continuous research and endless debate. The review of the scientific literature focuses on one of the areas of pathogenetic therapy for COVID-19 — the prevention and elimination of hyperproduction of pro-inflammatory cytokines using glucocorticoid drugs. The review presents modern international recommendations on the use of glucocorticoid drugs in severe COVID-19, examines the pathogenetic mechanisms of their action and side effects

Асоціація поліморфізмів генів β-адренорецепції з перебігом серцевої недостатності

Objective — to study the relationship of β-adrenoreception gene polymorphisms with the course of heart failure.Materials and methods. The study involved 285 patients with heart failure against the background of post­infarction cardiosclerosis included. The genotyping was performed using 4 polymorphisms (Gly389Arg of the β1­-adrenoreceptors gene, Ser49Gly of the β1-adrenoreceptors gene, Gln27Glu of the β2­-adrenoreceptors gene and Ser275 of the β3­-subunit of G-­protein gene) using the polymerase chain reaction. Over the two-years follow up period, from 285 patients, 81 (28.4 %) had re­hospitalization or outpatient intravenous administration of the loop diuretics due to HF decompensation. During this period, 18 patients died (6.3 %). 93 patients (32.6 %) had a combined endpoint. The genetic and epidemio­lo­gical analysis was carried out using the SNPStats program.Results and discussion. The allele A of a Ser49Gly polymorphism (c.145A > G) of a β1­-adrenoreception gene is associated with a reduced risk of combined endpoint in patients with a heart failure (OR = 0.52 (0.28—0.96), p = 0.032, dominant model and OR = 0.51 (0.28—0.92), p = 0.02, in the log-­additive inheritance model). This allele of a Ser49Gly polymorphism (c.145A > G) of a β1­-adrenoreceptor gene is also associated with a decrease in the frequency of rehospita­lization (OR = 0.50 (0.26—0.95), p = 0.028, the dominant model and OR = 0.49 (0.26—0.92), p = 0.019, for the log-ad­­di­tive model). The allele G of Gln27Glu polymorphism (c.79C > G) of a β2-adrenergic receptor gene increases the risk of a combined endpoint in patients with a heart failure (OR = 1.76 (1.04—2.96), p = 0.032, the dominant model of inheri­tance and OR = 1,75 (1.06—2.90), p = 0.029, for an over­dominant model). No significant effect of the Gly389Arg polymorphism (c.1165G > C) of the β1­-adrenergic receptor gene and the Ser275 polymorphism (c.79C > G) of the β3-­subunit of the G­-protein on the course of heart failure was revealed.Conclusions. The obtained results allow to conclude that peculiarities of the heart failure course may have associations with the genetic differences in the pathways of β-adrenoreception.Цель работы — изучить взаимосвязь полиморфизмов генов β-адренорецепции с течением сердечной недостаточности (СН).Материалы и методы. В исследовании принимали участие 285 больных с СН на фоне постинфарктного кардио­склероза. Проводилось генотипирование по 4 полиморфизмам (Gly389Arg гена β1-адренорецепторов, Ser49Gly гена β1-адренорецепторов, Gln27Glu гена β2-адренорецепторов и Ser275 гена β3-субъединицы G-протеина) с помощью полимеразной цепной реакции. За 2 года наблюдения из 285 больных с СН 81 (28,4 %) имел повторную госпитализацию или амбулаторное внутривенное применение петлевых диуретиков в связи с декомпенсацией патологии. За указанный период умерли 18 больных (6,3 %). Комбинированную конечную точку имели 93 пациента (32,6 %). Генетико-эпидемиологический анализ осуществлялся с помощью программы SNPStats.Результаты и обсуждение. Аллель А полиморфизма Ser49Gly (c.145A > G) гена β1-адренорецепции ассоциирована со снижением риска комбинированной конечной точки у больных с СН (отношение шансов (ОШ) = 0,52 (0,28—0,96); р = 0,032; доминантная модель и ОШ = 0,51 (0,28—0,92); р = 0,02, в лог-аддитивной модели наследст­венности). Данная аллель полиморфизма Ser49Gly (c.145A > G) гена β1-адренорецепторов также ассоциирована со снижением частоты повторной госпитализации (ОШ = 0,50 (0,26—0,95); р = 0,028, доминантная модель наследственности и ОШ = 0,49 (0,26—0,92); р = 0,019, в лог-аддитивной модели). Аллель G полиморфизма Gln27Glu (c.79C > G) гена β2-адренорецепторов повышает риск комбинированной конечной точки у больных с СН (ОШ = 1,76 (1,04—2,96); р = 0,032; доминантная модель наследственности и ОШ = 1,75 (1,06—2,90); р = 0,029, в сверхдоминантной модели). Не выявлено достоверного влияния полиморфизма Gly389Arg (c.1165G > C) гена β1-ад­ренорецепторов и полиморфизма Ser275 (c.79C > G) гена β3-субединицы G-протеина на особенности течения СН.Выводы. Полученные результаты позволяют сделать вывод о том, что особенности течения сердечной недостаточности могут иметь ассоциации с генетическими различиями в путях β-адренорецепции.Мета роботи — вивчити взаємозв’язок поліморфізмів генів β-адренорецепції з перебігом серцевої недостатності (СН).Матеріали та методи. У дослідження залучили 285 пацієнтів із СН на тлі післяінфарктного кардіосклерозу. Проводилось генотипування за 4 поліморфізмами (Gly389Arg гена β1-адренорецепторів, Ser49Gly гена β1-адренорецепторів, Gln27Glu гена β2-адренорецепторів та Ser275 гена β3-субодиниці G-протеїну) за допомогою полімеразно-ланцюгової реакції. За 2 роки спостереження з 285 хворих на СН 81 (28,4 %) мав повторну госпіталізацію чи амбулаторне внутрішньовенне застосування петлевих діуретиків у зв’язку з декомпенсацією патології. За вказаний період померли 18 хворих (6,3 %). Комбіновану кінцеву точку мали 93 пацієнти (32,6 %). Генетико-епідеміологічний аналіз здійснювався за допомогою програми SNPStats.Результати та обговорення. Алель А поліморфізму Ser49Gly (c.145A > G) гена β1-адренорецепції асоційований зі зниженням ризику комбінованої кінцевої точки у хворих на СН (відношення шансів (ВШ) = 0,52 (0,28—0,96); р = 0,032, домінантна модель та ВШ = 0,51 (0,28—0,92); р = 0,02, у лог-адитивній моделі спадковості). Даний алель поліморфізму Ser49Gly (c.145A > G) гена β1-АР також асоційований зі зниженням частоти повторної госпіталізації (ВШ = 0,50 (0,26—0,95); р = 0,028, домінантна модель спадковості та ВШ = 0,49 (0,26—0,92); р = 0,019, у лог-адитивній моделі). Алель G поліморфізму Gln27Glu (c.79C > G) гена β2-АР підвищує ризик комбінованої кінцевої точки у хворих на СН (ВШ = 1,76 (1,04—2,96); р = 0,032, домінантна модель спадковості та ВШ = 1,75 (1,06—2,90); р = 0,029, у наддомінантній моделі). Не виявлено достовірного впливу поліморфізму Gly389Arg (c.1165G > C) гена β1-АР та поліморфізму Ser275 (c.79C > G) гена GNβ3 на особливості перебігу СН.Висновки. Отримані результати дозволяють зробити висновок про те, що особливості перебігу серцевої недостатності можуть мати асоціацію з генетичними відмінностями в шляхах β-адренорецепції