Transitions of care from child and adolescent mental health services to adult mental health services (TRACK Study) : a study of protocols in Greater London

Background: Although young people's transition from Child and Adolescent Mental Health Services (CAMHS) to Adult Mental Health Services (AMHS) in England is a significant health issue for service users, commissioners and providers, there is little evidence available to guide service development. The TRACK study aims to identify factors which facilitate or impede effective transition from CAHMS to AMHS. This paper presents findings from a survey of transition protocols in Greater London. Methods: A questionnaire survey (Jan-April 2005) of Greater London CAMHS to identify transition protocols and collect data on team size, structure, transition protocols, population served and referral rates to AMHS. Identified transition protocols were subjected to content analysis. Results: Forty two of the 65 teams contacted (65%) responded to the survey. Teams varied in type (generic/targeted/in-patient), catchment area (locality-based, wider or national) and transition boundaries with AMHS. Estimated annual average number of cases considered suitable for transfer to AMHS, per CAMHS team (mean 12.3, range 0–70, SD 14.5, n = 37) was greater than the annual average number of cases actually accepted by AMHS (mean 8.3, range 0–50, SD 9.5, n = 33). In April 2005, there were 13 active and 2 draft protocols in Greater London. Protocols were largely similar in stated aims and policies, but differed in key procedural details, such as joint working between CAHMS and AMHS and whether protocols were shared at Trust or locality level. While the centrality of service users' involvement in the transition process was identified, no protocol specified how users should be prepared for transition. A major omission from protocols was procedures to ensure continuity of care for patients not accepted by AMHS. Conclusion: At least 13 transition protocols were in operation in Greater London in April 2005. Not all protocols meet all requirements set by government policy. Variation in protocol-sharing organisational units and transition process suggest that practice may vary. There is discontinuity of care provision for some patients who 'graduate' from CAMHS services but are not accepted by adult services

Assessing variations of extreme indices inducing weather-hazards on critical infrastructures over Europe?the INTACT framework

Extreme weather events are projected to be more frequent and severe across the globe because of global warming. This poses challenging problems for critical infrastructures, which could be dramatically affected (or disrupted), and may require adaptation plans to the changing climate conditions. The INTACT FP7-European project evaluated the resilience and vulnerability of critical infrastructures to extreme weather events in a climate change scenario. To identify changes in the hazard induced by climate change, appropriate extreme weather indicators (EWIs), as proxies of the main atmospheric features triggering events with high impact on the infrastructures, were defined for a number of case studies and different approaches were analyzed to obtain local climate projections. We considered the influence of weighting and bias correction schemes on the delta approach followed to obtain the resulting projections, considering data from the Euro-CORDEX ensemble of regional future climate scenarios over Europe. The aim is to provide practitioners, decision-makers, and administrators with appropriate methods to obtain actionable and plausible results on local/regional future climate scenarios. Our results show a small sensitivity to the weighting approach and a large sensitivity to bias correcting the future projections.This work has been carried out within the activities of INTACT project, receiving funding from the European Union Seventh Framework Programme (FP7/2007-2013) under grant agreement n° FP7-SEC-2013-1-606799. The information and views set out in this paper are those of the authors and do not necessarily reflect the opinion of the European Union. We acknowledge the World Climate Research Programme's Working Group on Regional Climate, and the Working Group on Coupled Modelling, former coordinating body of CORDEX and responsible panel for CMIP5

Unchaining miniBacillus PG10:Relief of FlgM-mediated repression of autolysin genes

Cell chaining in Bacillus subtilis is naturally observed in a subset of cells during exponential growth and during biofilm formation. However, the recently constructed large-scale genome-minimized B. subtilis strain PG10 displays a severe and permanent defect in cell separation, as it exclusively grows in the form of long filaments of nonseparated cells. In this study, we investigated the underlying mechanisms responsible for the incomplete cell division of PG10 by genomic and transcriptomic analyses. Repression of the SigD regulon, including the major autolysin gene lytF, was identified as the cause for the cell separation problem of PG10. It appeared that SigD-regulated genes are downregulated in PG10 due to the absence of the flagellar export apparatus, which normally is responsible for secretion of FlgM, the anti-sigma factor of SigD. Although mild negative effects on growth and cell morphology were observed, deletion of flgM could revert the aberrant cell-chaining phenotype and increased transformation efficiency. Interestingly, our work also demonstrates the occurrence of increased antisense transcription of slrR, a transcriptional repressor of autolysin genes, in PG10 and provides further understanding for this observation. In addition to revealing the molecular basis of the cell separation defect in PG10, our work provides novel targets for subsequent genome reduction efforts and future directions for further optimization of miniBacillus PG10. IMPORTANCE Reduction of the size of bacterial genomes is relevant for understanding the minimal requirements for cellular life as well as from a biotechnological point of view. Although the genome-minimized Bacillus subtilis strain PG10 displays several beneficial traits as a microbial cell factory compared to its parental strain, a defect at the final stage of cell division was introduced during the genome reduction process. By genetic and transcriptomic analyses, we identified the underlying reasons for the cell separation problem of PG10. In addition to enabling PG10 to grow in a way similar to that of B. subtilis wild-type strains, our work points toward subsequent targets for fine-tuning and further reduction of the genome of PG10. Moreover, solving the cell separation defect facilitates laboratory handling of PG10 by increasing the transformation efficiency, among other means. Overall, our work contributes to understanding and improving biotechnologically attractive minimal bacterial cell factories

Brief International Cognitive Assessment for MS (BICAMS): International Standards for Validation

An international expert consensus committee recently recommended a brief battery of tests for cognitive evaluation in multiple sclerosis. The Brief International Cognitive Assessment for MS (BICAMS) battery includes tests of mental processing speed and memory. Recognizing that resources for validation will vary internationally, the committee identified validation priorities, to facilitate international acceptance of BICAMS. Practical matters pertaining to implementation across different languages and countries were discussed. Five steps to achieve optimal psychometric validation were proposed. In Step 1, test stimuli should be standardized for the target culture or language under consideration. In Step 2, examiner instructions must be standardized and translated, including all information from manuals necessary for administration and interpretation. In Step 3, samples of at least 65 healthy persons should be studied for normalization, matched to patients on demographics such as age, gender and education. The objective of Step 4 is test-retest reliability, which can be investigated in a small sample of MS and/or healthy volunteers over 1–3 weeks. Finally, in Step 5, criterion validity should be established by comparing MS and healthy controls. At this time, preliminary studies are underway in a number of countries as we move forward with this international assessment tool for cognition in MS

Inhibition of 4-aminopyridine-induced seizures in mice by a novel 3-substituted 1,4-benzodiazepine

Some of highly effective antiepileptic substances share the polymodal pharmacological action which determines the possibility of their use for treatment of pathogenetically similar diseases. Inhibitory mediator systems influence for example, suggests the combination in the pharmacological spectrum such actions as antiepileptic, analgesic (antineuropathic) and other actions. The aim of the study was evaluation of anticonvulsant effect of 7-bromo-5-(o-chlorophenyl)-3-propoxy-1,2-dihydro-3H-1,4-benzodiazepin-2-one (propoxazepam) on the model of 4-aminopyridine (4-AP) – induced myoclonic seizures and characterization of its possible participation in modulation of the function of voltage-dependent potassium channels. 4-AP (10.3 mg/kg, subcutaneously) was administered 30 minutes after intraperitoneal administration of propoxazepam different doses (20, 28, 40, 60 and 80 mg/kg) and the time and quantity of myoclonic and tonic convulsions as well as total time to the lethal effect were evaluated. It was found that in this model, propoxazepam possess moderate activity (ED50 = 37,3 ± 7.9 mg/kg) Even at high doses (80 mg/kg) of the test compound, anticonvulsive action did not reach 100%. The quantity of myoclonic seizures and the latency time of their onset have no statistically significant differences in comparison with the data of animals of the control group. On the contrary, the number (and percentage representation) of tonic convulsions in the common seizure episode increased, which is due to the possible inhibitory effect of propoxazepam, which is carried out primarily through GABA-ergic mechanisms

Tree Instance Segmentation in Urban 3D Point Clouds Using a Coarse-to-Fine Algorithm Based on Semantic Segmentation

3D point clouds acquired with terrestrial or mobile LiDAR sensors are increasingly used to map urban forests. The segmentation of separate tree instances, i.e., subsets of points representing individual trees, is a relevant step in automatically extracting tree inventory data from 3D point clouds. Various algorithms have been proposed for tree instance segmentation, offering different trade-offs between accuracy, runtime, and robustness against data incompleteness and noise. In this work, we propose a coarse-to-fine algorithm for segmenting tree instances in urban 3D point clouds from terrestrial or mobile LiDAR scanning that combines two existing techniques: (1) the computationally efficient marker-controlled Watershed algorithm and (2) a more accurate 3D region growing algorithm. Initially, the marker-controlled Watershed algorithm generates a coarse segmentation, which is further improved by a Voronoi segmentation-based error removal. Subsequently, the coarse segmentation is refined by the 3D region growing algorithm in areas with overlapping tree crowns and sufficient data quality. In both steps, our algorithm uses the results of a prior semantic segmentation to select suitable markers and seed points. We evaluated our coarse-to-fine algorithm in an ablation study using two mobile LiDAR datasets and one terrestrial LiDAR dataset from three German cities. Our results show that our algorithm outperforms the standard marker-controlled Watershed algorithm in terms of panoptic quality by 3.7, 25.5, and 29.6 percentage points, respectively, while being computationally more efficient than an approach purely based on 3D region growing

Вплив пропоксазепаму на розвиток ГАМК-дефіцитних судом у мишей, викликаних тіосемікарбазидом

Aim. To study the mechanisms of action for propoxazepam, a new compound with the analgesic action, on the model of thiosemicarbazide-induced GABA-deficient seizures.Matherials and methods. A chemoconvulsive agent was injected subcutaneously (20 mg/kg) 0.5 hours after intraperitoneal introduction of propoxazepam. The number and the time of appearance of different types of convulsions, as well as the relative number of survived animals (for ED50 calculation) were registered.Results. The first seizure manifestations in animals began to appear at the first minute after thiosemicarbazide introduction (control), while introduction of propoxazepam already in the dose of 0.01 mg/kg increased this time up to 70 min. Against the background of propoxazepam introduction (0.1 mg/kg) there was an increase in the animals’ life duration up to 128 ± 16 min, with the doses above 0.3 mg/kg the survival was longer than 3-hour period of observation. The increase of the propoxazepam dose led to redistribution between the clonic and tonic convulsions. In the experimental groups there was a decrease in the time of occurrence of myoclonic convulsions and an increase in their number along with a reduction in the number of tonic convulsions. It indicates the increase in efficiency of inhibitory processes in the CNS. Conclusions. The mean effective dose of propoxazepam as a protective effect on the model of thiosemicarbazide-induced seizures is 0.18 ± 0.10 mg/kg (0.31 ± 0.05 mmol/kg) with the “dose–effect” curve slope of 0.6 corresponding to the rapid development of the protective effect and antagonistic interactions at the receptor level.Цель работы – изучение механизмов действия нового соединения с анальгетическим действием пропоксазепама на модели ГАМК-дефицитных судорог, вызванных тиосемикарбазидом.Материалы и методы. Хемоконвульсант вводили подкожно (20 мг/кг) через 0,5 часа после внутрибрюшинного введения пропоксазепама. Регистрировали количество и время возникновения отдельных типов судорог, а также относительное количество выживших животных для расчета ЕД50.Результаты. Первые проявления судорожной активности у животных проявляются уже на первой минуте после введения тиосемикарбазида (контрольная группа), тогда как введение пропоксазепама уже в дозе 0,01 мг/кг увеличивает это время до ~70 мин. На фоне введения пропоксазепама (0,1 мг/кг) наблюдается увеличение длительности жизни животных до 128 ± 16 мин, в дозах выше 0,3 мг/кг животные переживали период 3 часа наблюдения. Повышение дозы пропоксазепама приводит к перераспределению между проявлением клонических и тонических судорог. В экспериментальных группах отмечается уменьшение времени возникновения миоклонических судорог вместе с увеличением их количества наряду с уменьшением количества тонических судорог, что отражает повышение эффективности тормозных процессов в ЦНС.Выводы. Средняя эффективная доза по защитному действию пропоксазепама на модели индуцированных тиосемикарбазидом судорог составляет 0,18 ± 0,10 мг/кг (0,31 ± 0,05 мкмоль/кг) с углом наклона кривой «доза-эффект» 0,6, что соответствует быстрому развитию защитного эффекта и антагонистическим взаимодействиям на рецепторном уровне.Мета роботи – визначення механізмів дії нової сполуки з аналгетичною дією пропоксазепаму на моделі ГАМК-дефіцитних судом, викликаних тіосемікарбазидом.Матеріали та методи. Хемоконвульсант вводили підшкірно (20 мг/кг) через 0,5 год після внутрішньоочеревинного введення пропоксазепаму. Реєстрували кількість та час виникнення окремих типів судом, а також відносну кількість тварин, що вижили, для розрахунку ЕД50.Результати. Перші прояви судомної активності у тварин починають проявлятись уже на першій хвилині після введення тіосемікарбазиду (контрольна група), тоді як введення пропоксазепаму вже у дозі 0,01 мг/кг підвищує цей час до ~70 хв. На тлі введення пропоксазепаму (0,1 мг/кг) спостерігалось підвищення тривалості життя тварин до 128 ± 16 хв, а в дозах понад 0,3 мг/кг тварини переживали період у три години спостереження. Підвищення дози пропоксазепаму, що вводиться, приводить до певного перерозподілу між проявом клонічних та тонічних судом. В експериментальних групах відмічається скорочення часу виникнення міоклонічних судом разом із підвищенням їх кількості поряд із зменшенням виникнення кількості тонічних судом, що відображає підвищення ефективності гальмівних процесів у ЦНС.Висновки. Середня ефективна доза захисної дії пропоксазепаму на моделі тіосемікарбазид-індукованих судом складає 0,18 ± 0,10 мг/кг (0,31 ± 0,05 мкмоль/кг) із кутом нахилу кривої «доза-ефект» 0,6, що відповідає швидкому розвитку захисного ефекту та антагоністичній взаємодії на рецепторному рівні

Design, development and validity testing of the Gang Affiliation Risk Measure (GARM)

This study aimed to create a measure of risk for gang affiliation, for use in the UK. A pilot stage invited gang affiliated and non-gang affiliated participants between the ages of 16–25 years to retrospectively self-report on 58 items of risk exposure at the age of 11 years. Based on performance of these items, a 26-item measure was developed and administered to a main study sample (n=185) of gang affiliated and non-gang affiliated participants. Categorical Principal Component Analysis was applied to data, yielding a single-factor solution (historic lack of safety and current perception of threat). A 15-item gang affiliation risk measure (GARM) was subsequently created. The GARM demonstrated good internal consistency, construct validity and discriminative ability. Items from the GARM were then transformed to read prospectively, resulting in a test measure for predictive purposes (T-GARM). The T-GARM requires further validation regarding its predictive utility and generalisability. However, this study has resulted in the first measure of gang affiliation, with promising results

Антагонізм алостеричних модуляторів ГАМКА-рецепторного комплексу пропоксазепаму та бемегриду, що мають спорідненість до різних субодиниць макромолекули

Introduction. Both GABA and its agonists/antagonists do not compete with benzodiazepines for binding sites and their action takes place only in the presence of GABA. The fact that benzodiazepines mitigate antagonists-induced seizures is the evidence of the GABA-receptor agglomerate complexity, as well as tight junction of its components. Analgesic and antoconvulsive components of propoxazepam (new 1.4-benzodiazepine alcoxy derivative) assume its interaction with GABAA-receptor which differs from binding sites for other benzodiazepines.The aim of the study – propoxazepam anticonvulsive action pharmacological estimation on the bemegrideinduced convulsions experimental model for determining its binding sites.Research Methods. Anticonvulsive action of propoxazepam (intraperitoneally administered) was estimated after bemegride-induced seizures (58 mg/kg subcutaneously, 0.5 hours after propoxazepam administration) as their quantity and appearance time (for both myoclonic and tonic components) and total animals survival time.Results and Discussion. Propoxazepam administration increases the time of different seizures development on experimental animals. Even in low doses which do not exhibit significant protective action (from 0.35 mg/kg) animals survival time increases substantially in compare to control group but not in a dose-dependent manner. Antagonism between propoxazepam and bemegride in vivo seems to take place through different binding sites what determinates dose-dependence absence between survival time and propoxazepam dose. There is no significant difference between time of different seizures types (myoclonic or tonic) appearance and their quantity (bemegrideor picrotoxine-inuced) after their suppression with propoxazepam.Conclusions. It was found that propoxazepam ED50 on this model is 0,96±0,12 μmol/kg. Propoxazepam dose increase lead to increasing of myoclonic seisures appearance time, which indicates GABA-ergic functionality increase, impaired by bemegride. Relatively high propoxazepam doses (>1.5 mg/kg) inhibited tonic seizures with mainly represented myoclonic component. At the dose of 4 mg/kg propoxazepam totally blocked these seizures appearance.Вступление. Гамма-аминомасляная кислота (ГАМК), ее агонисты и антагонисты не конкурируют с бенздиазепинами за места связывания, и их действие имеет место только в присутствии этой кислоты. Тот факт, что бенздиазепины облегчают протекание судорог, вызванных антагонистами, свидетельствует не только о сложности ГАМК-рецепторного комплекса, но и о тесном контакте его компонентов. Анальгетический и противосудорожный компоненты фармакологической активности нового алкоксипроизводного 1,4-бенздиазепина (пропоксазепама) предполагают его взаимодействие с ГАМКА-рецептором, которое отличается от мест связывания других бенздиазепинов.Цель исследования – провести фармакологическую оценку противосудорожного действия пропоксазепама по отношению к судорогам, вызванным бемегридом, для определения взаимодействия мест связывания соединений на ГАМКА-рецепторном комплексе.Методы исследования. На модели судорог, индуцированных бемегридом (58 мг/кг, подкожно, через 0,5 ч после введения пропоксазепама), определяли противосудорожное действие пропоксазепама (после его внутрибрюшинного введения), оценивали время развития и количество отдельных типов судорог (миоклонические или тонические) и общее время длительности жизни животных.Результаты и обсуждение. Введение пропоксазепама увеличивает время развития отдельных типов судорог у животных. Даже в низких дозах, при которых не отмечают высокого защитного действия (с 0,35 мг/кг), значительно увеличивается длительность жизни животных в сравнении с контрольной группой, но не наблюдают дозозависимого характера между этими величинами. Антагонизм между пропоксазепамом и бемегридом в условиях in vivo с высокой вероятностью осуществляется через разные места связывания, что проявляется отсутствием дозозависимости между временем длительности жизни и дозой пропоксазепама. Не определено значимой разницы между временем возникновения отдельных компонентов судорог (миоклонические или тонические) и их количеством у бемегрида и пикротоксина и их подавления пропоксазепамом.Выводы. Установлено, что ЕД50 пропоксазепама в данной модели составляет (0,96±0,12) мкмоль/кг. С повышением его дозы отмечают увеличение времени возникновения миоклонических судорог, что указывает на способность соединения повышать функциональную активность ГАМК-эргической системы, блокированной бемегридом. При введении относительно высоких доз пропоксазепама (>1,5 мг/кг) наблюдают более эффективное торможение тонических судорог с почти полной репрезентацией судорожного приступа в виде миоклонического компонента. В дозе 4 мг/кг пропоксазепам полностью блокирует развитие этих судорог.Вступ. Гамма-аміномасляна кислота (ГАМК), її агоністи й антагоністи не конкурують з бенздіазепінами за місця зв’язування, і їх дія має місце тільки за присутності цієї кислоти. Той факт, що бенздіазепіни полегшують перебіг судом, викликаних антагоністами, свідчить не тільки про складність ГАМК-рецепторного комплексу, але й про тісний контакт його компонентів. Аналгетичний та протисудомний компоненти фармакологічної активності нового алкоксипохідного 1,4-бенздіазепіну (пропоксазепаму) припускають його взаємодію з ГАМКА-рецептором, відмінну від місць зв’язування інших бенздіазепінів.Мета дослідження – провести фармакологічну оцінку протисудомної дії пропоксазепаму відносно судом, викликаних бемегридом, для визначення взаємодії місць зв’язування сполук на ГАМКА-рецепторному комплексі. Методи дослідження. На моделі судом, індукованих бемегридом (58 мг/кг, підшкірно, через 0,5 год після введення пропоксазепаму), визначали протисудомну дію пропоксазепаму (після його внутрішньоочеревинного введення), оцінювали час розвитку і кількість окремих типів судом (міоклонічні чи тонічні) та загальний час тривалості життя тварин.Результати й обговорення. Введення пропоксазепаму збільшує час розвитку окремих типів судом у тварин. Навіть у низьких дозах, при яких не відзначають високої захисної дії (з 0,35 мг/кг), значно збільшується тривалість життя тварин порівняно з контрольною групою, але не  спостерігають дозозалежного характеру між цими величинами. Антагонізм між пропоксазепамом та бемегридом за умов in vivo з високою ймовірністю відбувається через різні місця зв’язування, що проявляється відсутністю дозозалежності між часом тривалості життя та дозою пропоксазепаму. Не визначено значущої різниці між часом виникнення окремих компонентів судом (міоклонічні чи тонічні) та їх кількістю в бемегриду і пікротоксинута їх гальмування пропоксазепамом.Висновки. Встановлено, що ЕД50 пропоксазепаму в даній моделі становить (0,96±0,12) мкмоль/кг. Із підвищенням його дози відмічають збільшення часу виникнення міоклонічних судом, що вказує на здатність сполуки підвищувати функціональну активність ГАМК-ергічної системи, блокованої бемегридом. При введенні відносно високих доз пропоксазепаму (>1,5 мг/кг) спостерігають ефективніше гальмування тонічних судом із майже повною репрезентацією судомного нападу у вигляді міоклонічного компонента. У дозі 4 мг/кг пропоксазепам повністю блокує розвиток цих судом