New crustose Teloschistaceae in Central Europe

Central Europe in general is poor in Teloschistaceae lichen crusts (Caloplaca s. lat.). Diversity of these lichens is increased by the occurrence of some Arctic, Mediterranean and continental species, which are here close to the limits of their range. Examples include: 1) Caloplaca interfulgens, previously known from arid territories of northern Africa and western Asia, is recorded, surprisingly, from Austria, Czech Republic, Germany, Slovakia and southern Russia. In Central Europe, it is restricted to scattered xerothermic limestone outcrops. 2) Caloplaca scabrosa, previously known only from Svalbard, is recorded from the Sudetes in the Czech Republic. It is similar to, but not conspecific with, C. furfuracea. Its diagnostic characters include a blastidiate thallus and the presence of atranorin. Our results show that atranorin is absent in the majority of taxa related to C. furfuracea with only two exceptions: the sample from Eastern Carpathians, here called C. aff. scabrosa, and in one Sudetan sample identified as C. crenularia. 3) Caloplaca emilii, newly described below, is closely related to the Mediterranean C. areolata. We consider C. emilii a Mediterranean species rarely occurring in higher latitudes in Austria, the Czech Republic and Germany. It is distinguished from C. areolata mainly by the presence of vegetative diaspores (blastidia); a possible role of blastidia in the distribution pattern of C. emilii is discussed below. Status of the names Caloplaca areolata, C. isidiigera and C. spalatensisis, formerly used for the new taxon, is clarified. 4) Caloplaca molariformis, newly described below, belongs to the Pyrenodesmia group (a lineage of Caloplaca without anthraquinones). It is a continental species, frequently collected on limestone or lime-rich tuffs in steppes or deserts in Turkey, Iran, western Kazakhstan and southern Russia, and is also known from eastern Ukraine and southern Slovakia. Caloplaca molariformis is characterized by its thick thallus with fungal and algal tissues arranged in high stacks. 5) Caloplaca substerilis, newly described below, is distinguished from the closely related C. ulcerosa by its endophloeodal or minutely squamulose thallus with soralia formed in bark crevices or on margins of squamules. While C. ulcerosa has a maritime distribution in Europe, C. substerilis is typically a continental species. North American continental lichens called C. ulcerosa are phylogenetically closer and more similar to C. substerilis. The positions within Teloschistaceae of the taxa considered are demonstrated by ITS phylogenies. The distributions of C. areolata, C. emilii and C. interfulgens are mapped. The new species are fully described using more than a hundred phenotype characters, and diagnostic characters are indicated separately. Copyright © British Lichen Society 2013

Evaluating methodologies for species delimitation : the mismatch between phenotypes and genotypes in lichenized fungi (Bryoria sect. Implexae, Parmeliaceae)

In many lichen-forming fungi, molecular phylogenetic analyses lead to the discovery of cryptic species within traditional morphospecies. However, in some cases, molecular sequence data also questions the separation of phenotypically characterised species. Here we apply an integrative taxonomy approach - including morphological, chemical, molecular, and distributional characters - to re-assess species boundaries in a traditionally speciose group of hair lichens, Bryoria sect. Implexae. We sampled multilocus sequence and microsatellite data from 142 specimens from a broad intercontinental distribution. Molecular data included DNA sequences of the standard fungal markers ITS, IGS, GAPDH, two newly tested loci (FRBi15 and FRBi16), and SSR frequencies from 18 microsatellite markers. Datasets were analysed with Bayesian and maximum likelihood phylogenetic reconstruction, phenogram reconstruction, STRUCTURE Bayesian clustering, principal coordinate analysis, haplotype network, and several different species delimitation analyses (ABGD, PTP, GMYC, and DISSECT). Additionally, past population demography and divergence times are estimated. The different approaches to species recognition do not support the monophyly of the 11 currently accepted morphospecies, and rather suggest the reduction of these to four phylogenetic species. Moreover, three of these are relatively recent in origin and cryptic, including phenotypically and chemically variable specimens. Issues regarding the integration of an evolutionary perspective into taxonomic conclusions in species complexes, which have undergone recent diversification, are discussed. The four accepted species, all epitypified by sequenced material, are Bryoria fuscescens, B. glabra, B. kockiana, and B. pseudofuscescens. Ten species rank names are reduced to synonymy. In the absence of molecular data, they can be recorded as the B. fuscescens complex. Intraspecific phenotype plasticity and factors affecting the speciation of different morphospecies in this group of Bryoria are outlined.Peer reviewe

Merkblatt 5 : Dynamik und Biodiversität in Auen

Auen mit einer grossen Vielfalt an Lebensräumen sind ökologisch widerstandsfähiger als solche mit geringer Lebensraumvielfalt. In Auen wird die Lebensraum und Artenvielfalt hauptsächlich durch den Gewässerraum, die Abfluss- und Sedimentdynamik sowie die Lebensraumvernetzung bestimmt. Mit spezifischen Massnahmen zur Förderung von auentypischen Arten kann die Artenvielfalt erhöht werden. Das vorliegende Merkblatt erläutert die wichtigsten Einflussfaktoren, führt Beispiele auf und gibt einen Einblick in die aktuelle Forschung zu Auen

Lichen and bryophyte associations on the lower Dnieper sand dunes: syntaxonomy and weathering indication

ХОДОСОВЦЕВ О.Є., БОЙКО М.Ф., НАДЄІНА О.В., ХОДОСОВЦЕВА Ю.А., 2011: Лишайникові та мохові угруповання нижньодніпровських арен: синтаксономія та індикація дефляційних процесів. Чорноморськ. бот. ж., Т.7, № 1: 44-66.Обговорюється незалежність та відокремленість мохових та лишайникових угруповань від угруповань судинних рослин. Продромус псамофітних угруповань Нижньодніпровських арен складається з чотирьох лишайникових асоціацій – Сladonietum alcicornis Klement (1953), Xanthoparmelietum pokornyi Khodosovtsev ass. nova, Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei Khodosovtsev ass. nova, Cladonietum subulato-fimbriatae Khodosovtsev ass. nova, які належать до союзу Cladonion sylvaticae Klement (1950) порядку Peltigeretalia Klement (1950) та однієї мохової асоціації – Syntrichietum ruraliformis Boiko et Khodosovtsev ass. nova союзу Ceratodonto-Polytrichion piliferi (Waldh. 1947) v. Hübschm. (1967) порядку Polytrichetalia piliferi v. Hübschm. (1975). Усі угруповання об’єднуються у клас Ceratodonto-Polytrichetea piliferi Mohan (1978). Лишайникові угруповання є індикаторами інтенсивності дефляційних процесів на нижньодніпровських аренах. За градієнтом зменшення сили дефляції вони утворюють такий ряд: 1) Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei (інтенсивні процеси дефляції); 2) Cladonietum subulato-fimbriatae (помірні процеси дефляції); 3) Xanthoparmelietum pokornyi (рівновага між дефляційно-демутаційними процесами); 4) Сladonietum alcicornis (інтенсивні процеси демутації). Пірамідальні та коржикоподібні морфоструктури лишайника Placуnthiella uliginosa, які утворюються на пісках, також є біоіндикаторними показниками інтенсивності дефляційних процесів. Робота ілюстрована 6 фітоценотичними таблицями та рисунками. Показано независимость мохових и лишайникових сообществ от сообществ сосудистых растений. Продромус псаммофитных сообществ нижнеднепровских арен состоит из четырѐх лишайникових асоциаций Сladonietum alcicornis Klement (1953), Xanthoparmelietum pokornyi Khodosovtsev ass. nova, Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei Khodosovtsev ass. nova, Cladonietum subulato-fimbriatae Khodosovtsev ass. nova, которые принадлежат союзу Cladonion sylvaticae Klement (1950) порядка Peltigeretalia Klement (1950), и одной моховой ассоциации Syntrichietum ruraliformis Boіko et Khodosovtsev ass. nova союзу Ceratodonto-Polytrichion piliferi (Waldh. 1947) v. Hübschm. (1967) порядка Polytrichetalia piliferi v. Hübschm. (1975). Все сообщества объединяются в класс Ceratodonto-Polytrichetea piliferi Mohan (1978). Формирование эпигейных лишайниковых сообществ на нижнеднепровских аренах зависит от интенсивности дефляционных процесов. По уменьшению силы дефляционных процесов, их можна расположить в ряд: 1) Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei (интенсивные процессы дефляции); 2) Cladonietum subulato-fimbriatae (умеренные процесы дефляции); 3) Xanthoparmelietum pokornyi (равновесие между дефляционно-демутационными процесами); 4) Сladonietum alcicornis (интенсивные процесы демутации). Пирамидальные и коржиковидные морфоструктуры лишайника Placуnthiella uliginosa, которые образуються на песках, также являются биоиндикаторными показателями интенсивности дефляционных процессов. Работа проилюстрирована 6 фитоценотическими таблицами и рисунками. Differences between spatial and functional positions of lichen and bryophyte associations vs. higher plant communities are shown. We recognized four lichen associations in the lower Dnieper sand dunes: Сladonietum alcicornis Klement (1953), Xanthoparmelietum pokornyi Khodosovtsev ass. nova, Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei Khodosovtsev ass. nova, Cladonietum subulato-fimbriatae Khodosovtsev ass. nova; all belonging to the union Cladonion sylvaticae Klement (1950) from the order Peltigeretalia Klement (1950). One bryophyte association, Syntrichietum ruraliformis Boiko et Khodosovtsev ass. nova, was recognized; it belongs to the union Ceratodonto-Polytrichion piliferi (Waldh. 1947) v. Hübschm. (1967) from the order Polytrichetalia piliferi v. Hübschm. (1975). We consider the stage of stabilization of the substrate as the leading factor in succession of terricolous lichen and moss communities on sand dunes at lower Dnieper. With increasing of stabilization of weathering, lichen and bryophyte communities alternate in the following order: (1) Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei; (2) Cladonietum subulato-fimbriatae; (3) Xanthoparmelietum pokornyi; (4). Placуnthiella uliginosa growing on sand dunes forms pyramid-forming or pancake-forming microrelief, which indicate intensities of weathering vs. stabilization

Лишайниковые и моховые сообщества нижнеднепровских арен : синтаксономия и индикация дефляционных процесссов.

ХОДОСОВЦЕВ О.Є., БОЙКО М.Ф., НАДЄІНА О.В., ХОДОСОВЦЕВА Ю.А., 2011: Лишайникові та мохові угруповання нижньодніпровських арен: синтаксономія та індикація дефляційних процесів. Чорноморськ. бот. ж., Т.7, № 1: 44-66.Обговорюється незалежність та відокремленість мохових та лишайникових угруповань від угруповань судинних рослин. Продромус псамофітних угруповань Нижньодніпровських арен складається з чотирьох лишайникових асоціацій – Сladonietum alcicornis Klement (1953), Xanthoparmelietum pokornyi Khodosovtsev ass. nova, Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei Khodosovtsev ass. nova, Cladonietum subulato-fimbriatae Khodosovtsev ass. nova, які належать до союзу Cladonion sylvaticae Klement (1950) порядку Peltigeretalia Klement (1950) та однієї мохової асоціації – Syntrichietum ruraliformis Boiko et Khodosovtsev ass. nova союзу Ceratodonto-Polytrichion piliferi (Waldh. 1947) v. Hübschm. (1967) порядку Polytrichetalia piliferi v. Hübschm. (1975). Усі угруповання об’єднуються у клас Ceratodonto-Polytrichetea piliferi Mohan (1978). Лишайникові угруповання є індикаторами інтенсивності дефляційних процесів на нижньодніпровських аренах. За градієнтом зменшення сили дефляції вони утворюють такий ряд: 1) Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei (інтенсивні процеси дефляції); 2) Cladonietum subulato-fimbriatae (помірні процеси дефляції); 3) Xanthoparmelietum pokornyi (рівновага між дефляційно-демутаційними процесами); 4) Сladonietum alcicornis (інтенсивні процеси демутації). Пірамідальні та коржикоподібні морфоструктури лишайника Placуnthiella uliginosa, які утворюються на пісках, також є біоіндикаторними показниками інтенсивності дефляційних процесів. Робота ілюстрована 6 фітоценотичними таблицями та рисунками. Differences between spatial and functional positions of lichen and bryophyte associations vs. higher plant communities are shown. We recognized four lichen associations in the lower Dnieper sand dunes: Сladonietum alcicornis Klement (1953), Xanthoparmelietum pokornyi Khodosovtsev ass. nova, Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei Khodosovtsev ass. nova, Cladonietum subulato-fimbriatae Khodosovtsev ass. nova; all belonging to the union Cladonion sylvaticae Klement (1950) from the order Peltigeretalia Klement (1950). One bryophyte association, Syntrichietum ruraliformis Boiko et Khodosovtsev ass. nova, was recognized; it belongs to the union Ceratodonto-Polytrichion piliferi (Waldh. 1947) v. Hübschm. (1967) from the order Polytrichetalia piliferi v. Hübschm. (1975). We consider the stage of stabilization of the substrate as the leading factor in succession of terricolous lichen and moss communities on sand dunes at lower Dnieper. With increasing of stabilization of weathering, lichen and bryophyte communities alternate in the following order: (1) Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei; (2) Cladonietum subulato-fimbriatae; (3) Xanthoparmelietum pokornyi; (4). Placуnthiella uliginosa growing on sand dunes forms pyramid-forming or pancake-forming microrelief, which indicate intensities of weathering vs. stabilization. Показано независимость мохових и лишайникових сообществ от сообществ сосудистых растений. Продромус псаммофитных сообществ нижнеднепровских арен состоит из четырѐх лишайникових асоциаций Сladonietum alcicornis Klement (1953), Xanthoparmelietum pokornyi Khodosovtsev ass. nova, Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei Khodosovtsev ass. nova, Cladonietum subulato-fimbriatae Khodosovtsev ass. nova, которые принадлежат союзу Cladonion sylvaticae Klement (1950) порядка Peltigeretalia Klement (1950), и одной моховой ассоциации Syntrichietum ruraliformis Boіko et Khodosovtsev ass. nova союзу Ceratodonto-Polytrichion piliferi (Waldh. 1947) v. Hübschm. (1967) порядка Polytrichetalia piliferi v. Hübschm. (1975). Все сообщества объединяются в класс Ceratodonto-Polytrichetea piliferi Mohan (1978). Формирование эпигейных лишайниковых сообществ на нижнеднепровских аренах зависит от интенсивности дефляционных процесов. По уменьшению силы дефляционных процесов, их можна расположить в ряд: 1) Placynthiello uliginosi-Cladonietum rei (интенсивные процессы дефляции); 2) Cladonietum subulato-fimbriatae (умеренные процесы дефляции); 3) Xanthoparmelietum pokornyi (равновесие между дефляционно-демутационными процесами); 4) Сladonietum alcicornis (интенсивные процесы демутации). Пирамидальные и коржиковидные морфоструктуры лишайника Placуnthiella uliginosa, которые образуються на песках, также являются биоиндикаторными показателями интенсивности дефляционных процессов. Работа проилюстрирована 6 фитоценотическими таблицами и рисунками

Notes for genera – Ascomycota

Knowledge of the relationships and thus the classification of fungi, has developed rapidly with increasingly widespread use of molecular techniques, over the past 10--15 years, and continues to accelerate. Several genera have been found to be polyphyletic, and their generic concepts have subsequently been emended. New names have thus been introduced for species which are phylogenetically distinct from the type species of particular genera. The ending of the separate naming of morphs of the same species in 2011, has also caused changes in fungal generic names. In order to facilitate access to all important changes, it was desirable to compile these in a single document. The present article provides a list of generic names of Ascomycota (approximately 6500 accepted names published to the end of 2016), including those which are lichen-forming. Notes and summaries of the changes since the last edition of `Ainsworth Bisby's Dictionary of the Fungi' in 2008 are provided. The notes include the number of accepted species, classification, type species (with location of the type material), culture availability, life-styles, distribution, and selected publications that have appeared since 2008. This work is intended to provide the foundation for updating the ascomycete component of the ``Without prejudice list of generic names of Fungi'' published in 2013, which will be developed into a list of protected generic names. This will be subjected to the XIXth International Botanical Congress in Shenzhen in July 2017 agreeing to a modification in the rules relating to protected lists, and scrutiny by procedures determined by the Nomenclature Committee for Fungi (NCF). The previously invalidly published generic names Barriopsis, Collophora (as Collophorina), Cryomyces, Dematiopleospora, Heterospora (as Heterosporicola), Lithophila, Palmomyces (as Palmaria) and Saxomyces are validated, as are two previously invalid family names, Bartaliniaceae and Wiesneriomycetaceae. Four species of Lalaria, which were invalidly published are transferred to Taphrina and validated as new combinations. Catenomycopsis Tibell Constant. is reduced under Chaenothecopsis Vain., while Dichomera Cooke is reduced under Botryosphaeria Ces. De Not. (Art. 59)