Fourier filtering of linear and circular birefringence in cancer diagnosis

It has been proposed an optical model of linear and circular birefringence polycrystalline structure of biological crystallites. Method of polarizing optical mapping of anisotropic polycrystalline networks with spatial frequency filtering azimuth coordinate distributions of laser radiation polarization in Fourier-plane is analytically proved. Also was made an analytical study of the effectiveness of the method spatial-frequency selection in differentiation distributions azimuth field of laser radiation

Поэтичность и приёмы поэтизации в функциональном стиле

В статті досліджуються поняття функціонального стилю, його особливості, а також таке явище як поетичність. Аналізується термін “поетика”, її основні проблеми, розглянуті сучасними вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Концепція кожного вченого представлена окремо, детально пояснена, що дає змогу сформувати цілісну структуру статті. Розглядаються різні підходи до поняття поетичності, а також джерела виникнення такого поняття як “літературний білінгвізм”, наведені приклади авторів, у творчості яких найяскравіше проявляється дане поняття. Також досліджуються основні ознаки та способи організації поетичної мови. Співставляються різноманітні прийоми поетизації (розгортання тропів, стилістичні конвергенції, повтори, парадигматизація тексту, міжтекстові алюзії). Досліджуються особливості поетичної прози та поняття поетизації прози як взаємозв’язок і взаємовплив двох форм художньої літератури.This article deals with the notion of functional style (which is used in certain sphere of social activities by speakers, and according to this it has its own features of vocabulary, phraseology, grammatical forms and types of sentences' usage), its peculiarities, and also such phenomenon as poetry (there are two main approaches in the modern linguistics which are used for analyzing such notion as poetry – functional and structural). The term “poetics” and its problems, which were investigated by modern native and foreign researchers, are analyzed. The concept of each researcher is represented separately and is explained understandably, which gives the possibility to formulate the integral structure of the article. Different approaches to the notion of poetry are analyzed, as well as the sources of appearance of such a notion which is called “literary bilingualism”, and also the examples of authors who had this notion as their distinguishing characteristic are given. Also main criteria and methods of poetic language organization are investigated. Different poetization devices (expansion of tropes, stylistic convergence, reiteration, paradigmatisation of text, intertextual allusions) are compared. The peculiarities of prose poem and the notion of poetization of prose as the interrelation and interaction of two forms of fiction are investigated.В статье исследуются понятия функционального стиля, его особенности, а также такое явление как поэтичность. Анализируется термин “поэтика”, её основные проблемы, которые рассматривались современными отечественными и зарубежными исследователями. Концепция каждого учёного представлена отдельно, детально объяснена, что даёт возможность сформулировать целостную структуру статьи. Рассматриваются разные подходы к понятию поэтичности, а так же источники появления такого понятия как “литературный билингвизм”, приведены примеры авторов, в творчестве которых наиболее ярко проявляется данное понятие. Также исследуются основные признаки и способы организации поэтического языка. Сопоставляются разнообразные приёмы поэтизации (развёртывание тропов, стилистические конвергенции, повторы, парадигматизация текста, межтекстовые аллюзии). Исследуются особенности поэтической прозы и понятие поэтизации прозы как взаимосвязь и взаимовоздействие двух форм художественной литературы

Effect of SGLT2 inhibitors on stroke and atrial fibrillation in diabetic kidney disease: Results from the CREDENCE trial and meta-analysis

BACKGROUND AND PURPOSE: Chronic kidney disease with reduced estimated glomerular filtration rate or elevated albuminuria increases risk for ischemic and hemorrhagic stroke. This study assessed the effects of sodium glucose cotransporter 2 inhibitors (SGLT2i) on stroke and atrial fibrillation/flutter (AF/AFL) from CREDENCE (Canagliflozin and Renal Events in Diabetes With Established Nephropathy Clinical Evaluation) and a meta-Analysis of large cardiovascular outcome trials (CVOTs) of SGLT2i in type 2 diabetes mellitus. METHODS: CREDENCE randomized 4401 participants with type 2 diabetes mellitus and chronic kidney disease to canagliflozin or placebo. Post hoc, we estimated effects on fatal or nonfatal stroke, stroke subtypes, and intermediate markers of stroke risk including AF/AFL. Stroke and AF/AFL data from 3 other completed large CVOTs and CREDENCE were pooled using random-effects meta-Analysis. RESULTS: In CREDENCE, 142 participants experienced a stroke during follow-up (10.9/1000 patient-years with canagliflozin, 14.2/1000 patient-years with placebo; hazard ratio [HR], 0.77 [95% CI, 0.55-1.08]). Effects by stroke subtypes were: ischemic (HR, 0.88 [95% CI, 0.61-1.28]; n=111), hemorrhagic (HR, 0.50 [95% CI, 0.19-1.32]; n=18), and undetermined (HR, 0.54 [95% CI, 0.20-1.46]; n=17). There was no clear effect on AF/AFL (HR, 0.76 [95% CI, 0.53-1.10]; n=115). The overall effects in the 4 CVOTs combined were: Total stroke (HRpooled, 0.96 [95% CI, 0.82-1.12]), ischemic stroke (HRpooled, 1.01 [95% CI, 0.89-1.14]), hemorrhagic stroke (HRpooled, 0.50 [95% CI, 0.30-0.83]), undetermined stroke (HRpooled, 0.86 [95% CI, 0.49-1.51]), and AF/AFL (HRpooled, 0.81 [95% CI, 0.71-0.93]). There was evidence that SGLT2i effects on total stroke varied by baseline estimated glomerular filtration rate (P=0.01), with protection in the lowest estimated glomerular filtration rate (45 mL/min/1.73 m2]) subgroup (HRpooled, 0.50 [95% CI, 0.31-0.79]). CONCLUSIONS: Although we found no clear effect of SGLT2i on total stroke in CREDENCE or across trials combined, there was some evidence of benefit in preventing hemorrhagic stroke and AF/AFL, as well as total stroke for those with lowest estimated glomerular filtration rate. Future research should focus on confirming these data and exploring potential mechanisms

Canagliflozin and Renal Outcomes in Type 2 Diabetes and Nephropathy

BACKGROUND Type 2 diabetes mellitus is the leading cause of kidney failure worldwide, but few effective long-term treatments are available. In cardiovascular trials of inhibitors of sodium–glucose cotransporter 2 (SGLT2), exploratory results have suggested that such drugs may improve renal outcomes in patients with type 2 diabetes. METHODS In this double-blind, randomized trial, we assigned patients with type 2 diabetes and albuminuric chronic kidney disease to receive canagliflozin, an oral SGLT2 inhibitor, at a dose of 100 mg daily or placebo. All the patients had an estimated glomerular filtration rate (GFR) of 30 to 300 to 5000) and were treated with renin–angiotensin system blockade. The primary outcome was a composite of end-stage kidney disease (dialysis, transplantation, or a sustained estimated GFR of <15 ml per minute per 1.73 m 2), a doubling of the serum creatinine level, or death from renal or cardiovascular causes. Prespecified secondary outcomes were tested hierarchically. RESULTS The trial was stopped early after a planned interim analysis on the recommendation of the data and safety monitoring committee. At that time, 4401 patients had undergone randomization, with a median follow-up of 2.62 years. The relative risk of the primary outcome was 30% lower in the canagliflozin group than in the placebo group, with event rates of 43.2 and 61.2 per 1000 patient-years, respectively (hazard ratio, 0.70; 95% confidence interval [CI], 0.59 to 0.82; P=0.00001). The relative risk of the renal-specific composite of end-stage kidney disease, a doubling of the creatinine level, or death from renal causes was lower by 34% (hazard ratio, 0.66; 95% CI, 0.53 to 0.81; P<0.001), and the relative risk of end-stage kidney disease was lower by 32% (hazard ratio, 0.68; 95% CI, 0.54 to 0.86; P=0.002). The canagliflozin group also had a lower risk of cardiovascular death, myocardial infarction, or stroke (hazard ratio, 0.80; 95% CI, 0.67 to 0.95; P=0.01) and hospitalization for heart failure (hazard ratio, 0.61; 95% CI, 0.47 to 0.80; P<0.001). There were no significant differences in rates of amputation or fracture. CONCLUSIONS In patients with type 2 diabetes and kidney disease, the risk of kidney failure and cardiovascular events was lower in the canagliflozin group than in the placebo group at a median follow-up of 2.62 years

Canagliflozin and renal outcomes in type 2 diabetes and nephropathy

BACKGROUND Type 2 diabetes mellitus is the leading cause of kidney failure worldwide, but few effective long-term treatments are available. In cardiovascular trials of inhibitors of sodium–glucose cotransporter 2 (SGLT2), exploratory results have suggested that such drugs may improve renal outcomes in patients with type 2 diabetes. METHODS In this double-blind, randomized trial, we assigned patients with type 2 diabetes and albuminuric chronic kidney disease to receive canagliflozin, an oral SGLT2 inhibitor, at a dose of 100 mg daily or placebo. All the patients had an estimated glomerular filtration rate (GFR) of 30 to &lt;90 ml per minute per 1.73 m2 of body-surface area and albuminuria (ratio of albumin [mg] to creatinine [g], &gt;300 to 5000) and were treated with renin–angiotensin system blockade. The primary outcome was a composite of end-stage kidney disease (dialysis, transplantation, or a sustained estimated GFR of &lt;15 ml per minute per 1.73 m2), a doubling of the serum creatinine level, or death from renal or cardiovascular causes. Prespecified secondary outcomes were tested hierarchically. RESULTS The trial was stopped early after a planned interim analysis on the recommendation of the data and safety monitoring committee. At that time, 4401 patients had undergone randomization, with a median follow-up of 2.62 years. The relative risk of the primary outcome was 30% lower in the canagliflozin group than in the placebo group, with event rates of 43.2 and 61.2 per 1000 patient-years, respectively (hazard ratio, 0.70; 95% confidence interval [CI], 0.59 to 0.82; P=0.00001). The relative risk of the renal-specific composite of end-stage kidney disease, a doubling of the creatinine level, or death from renal causes was lower by 34% (hazard ratio, 0.66; 95% CI, 0.53 to 0.81; P&lt;0.001), and the relative risk of end-stage kidney disease was lower by 32% (hazard ratio, 0.68; 95% CI, 0.54 to 0.86; P=0.002). The canagliflozin group also had a lower risk of cardiovascular death, myocardial infarction, or stroke (hazard ratio, 0.80; 95% CI, 0.67 to 0.95; P=0.01) and hospitalization for heart failure (hazard ratio, 0.61; 95% CI, 0.47 to 0.80; P&lt;0.001). There were no significant differences in rates of amputation or fracture. CONCLUSIONS In patients with type 2 diabetes and kidney disease, the risk of kidney failure and cardiovascular events was lower in the canagliflozin group than in the placebo group at a median follow-up of 2.62 years

Canagliflozin and Renal Outcomes in Type 2 Diabetes and Nephropathy

BACKGROUND Type 2 diabetes mellitus is the leading cause of kidney failure worldwide, but few effective long-term treatments are available. In cardiovascular trials of inhibitors of sodium–glucose cotransporter 2 (SGLT2), exploratory results have suggested that such drugs may improve renal outcomes in patients with type 2 diabetes. METHODS In this double-blind, randomized trial, we assigned patients with type 2 diabetes and albuminuric chronic kidney disease to receive canagliflozin, an oral SGLT2 inhibitor, at a dose of 100 mg daily or placebo. All the patients had an estimated glomerular filtration rate (GFR) of 30 to <90 ml per minute per 1.73 m2 of bodysurface area and albuminuria (ratio of albumin [mg] to creatinine [g], >300 to 5000) and were treated with renin–angiotensin system blockade. The primary outcome was a composite of end-stage kidney disease (dialysis, transplantation, or a sustained estimated GFR of <15 ml per minute per 1.73 m2 ), a doubling of the serum creatinine level, or death from renal or cardiovascular causes. Prespecified secondary outcomes were tested hierarchically. RESULTS The trial was stopped early after a planned interim analysis on the recommendation of the data and safety monitoring committee. At that time, 4401 patients had undergone randomization, with a median follow-up of 2.62 years. The relative risk of the primary outcome was 30% lower in the canagliflozin group than in the placebo group, with event rates of 43.2 and 61.2 per 1000 patient-years, respectively (hazard ratio, 0.70; 95% confidence interval [CI], 0.59 to 0.82; P=0.00001). The relative risk of the renal-specific composite of end-stage kidney disease, a doubling of the creatinine level, or death from renal causes was lower by 34% (hazard ratio, 0.66; 95% CI, 0.53 to 0.81; P<0.001), and the relative risk of endstage kidney disease was lower by 32% (hazard ratio, 0.68; 95% CI, 0.54 to 0.86; P=0.002). The canagliflozin group also had a lower risk of cardiovascular death, myocardial infarction, or stroke (hazard ratio, 0.80; 95% CI, 0.67 to 0.95; P=0.01) and hospitalization for heart failure (hazard ratio, 0.61; 95% CI, 0.47 to 0.80; P<0.001). There were no significant differences in rates of amputation or fracture. CONCLUSIONS In patients with type 2 diabetes and kidney disease, the risk of kidney failure and cardiovascular events was lower in the canagliflozin group than in the placebo group at a median follow-up of 2.62 years. (Funded by Janssen Research and Development; CREDENCE ClinicalTrials.gov number, NCT02065791.

Гіпотиреоз і вагітність

The article presents data on the peculiarities of hypothyroidism course during pregnancy and the postpartum period, and provides information on the current approaches to diagnosis, treatment and prevention of this disease in pregnant women, according to the latest international recommendations developed from positions of evidence based medicine.В статье представлены данные об особенностях течения гипотиреоза во время беременности и в послеродовом периоде, а также приведена информация о современных подходах к диагностике, лечению и профилактике этого заболевания у беременных согласно последних мировых рекомендаций, разработанных с позиций доказательной медицины.У статті представлені дані щодо особливостей перебігу гіпотиреозу під час вагітності та в післяпологовому періоді, а також наведена інформація щодо сучасних підходів до діагностики, лікування та профілактики даного захворювання у вагітних згідно з останніми світовими рекомендаціями, розробленими із позицій доказової медицини

ВПЛИВ PRO197LEU ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА GPX 1 НА ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЕНДОТЕЛІЮ У ХВОРИХ ІЗ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

Abstract.Background.Many pathological processes develop as a result of antioxidant defense mechanisms violations against a background of the metabolic syndrome (MS). Therefore, we have investigated gene polymorphism of glutathione peroxidase 1 enzyme (GPX 1), which is present in all tissues of the human body.The aim of the study. To investigate the dependence of functional state of endothelium parameters subject to Pro197Leu polymorphism of the GPX 1 gene against a background of metabolic syndrome.Material and methods. Pro197Leu polymorphism of the gene GPX 1 has been studied in 102 patients with MS and 97 healthy individuals. The vascular endothelial growth factor (VEGF) and number of circulating desquamated endothelial cells were investigated in 102 patients, 20 healthy individuals made control group.Results. Disorders of genotype frequencies distribution comparing with the control group at the expense of the reduction of Pro/Pro genotype frequency have been found in the main group (р &lt; 0,05). Assessment of the relative risk was carried by odds ratio (OR) magnitude. The OR calculation showed the growth of risk of GPX 1 activity disorder in patients with Pro/Leu and Leu/Leu variants of polymorphism comparing with homozygous for the Pro-allele at 4,7 and 6,9 times respectively (р &lt; 0,05). Individuals with Leu/Leu genotype had significantly higher level of VEGF and endothelial desquamation intensity as compared with the persons with Pro/Pro genotype (р &lt; 0,05).Conclusions: 1. Inpatients with with metabolic syndrome the risk of glutathione peroxidase 1 activity reduction is associated in a dose-dependent manner with the presence of Leu-allele, while homozygous for the Pro-allele had a significantly lower risk of this disorder.2. The presence of Leu-allele in genotype of patients with metabolic syndrome is associated with functional state of the endothelium violation which is probably due to the decreased GPX 1 activity.Резюме. Нами исследовано Pro197Leu полиморфизм гена GPX 1 у 102 пациентов с метаболическим синдромом и 97 практически здоровых лиц. В основной группе выявлены нарушения распределения частот генотипов по сравнению с группой контроля за счет снижения частоты Pro/Pro генотипа (р&lt;0,05). При анализе полученных данных мы обнаружили увеличение риска нарушения активности GPX 1 у лиц с Pro/Leu и Leu/Leu вариантами полиморфизма по сравнению с гомозиготами по «дикому» аллелю в 4,7 и 6,9 раза соответственно (р&lt;0,05). У пациентов с Leu/Leu генотипом достоверно возрастала экспрессия сосудистого эндотелиального фактора роста и интенсивность десквамации эндотелиоцитов по сравнению с гомозиготами по «дикиму» Pro-аллелю.Итак, Pro-аллель обладает протекторными свойствами, препятствуя снижению активности глутатионпероксидазы. У носителей Leu-аллеля, на фоне снижения активности GPX 1, происходит накопление свободных радикалов, являющихся причиной перекисного окисления липидов и активации факторов транскрипции с последующим ростом экспрессии цитокинов, которые также непосредственно поражают эндотелий.Резюме. Нами досліджено Pro197Leu поліморфізм гену GPX 1 у 102 хворих із метаболічним синдромом та 97 практично здорових осіб. В основній групі виявлено порушення розподілу частот генотипів порівняно із групою контролю за рахунок зниження частоти Pro/Pro генотипу (р&lt;0,05). При аналізі отриманих даних ми виявили зростання ризику порушення активності GPX 1 у осіб із Pro/Leu та Leu/Leu варіантами поліморфізму порівняно із гомозиготами за «диким» алелем у 4,7 та 6,9 раза (р&lt;0,05).  У осіб із Leu/Leu генотипом вірогідно зростала експресія судинного ендотеліального фактору росту та інтенсивність десквамації ендотеліоцитів порівняно із гомозиготами за «диким» Pro-алелем.Отже, Pro-алель володіє протекторними властивостями щодо зниження активності глутатіонпероксидази. У носіїв Leu-алелю, на тлі зниження активності GPX 1, відбувається накопичення вільних радикалів, що є причиною пероксидного окиснення ліпідів та активації факторів транскрипції із наступним зростанням експресії цитокінів, які також безпосередньо вражають ендотелій

Особливості вуглеводного обміну в пацієнтів із метаболічним синдромом залежно від С/Т поліморфізму гена DIO 1

 According to the WHO, the prevalence of metabolic syndrome (MS) is 20–40 %. Thyroid hormones are involved in the regulation of almost all physiological processes in the body, including carbohydrate metabolism.The aim of the research was to study the dependence of carbohydrate metabolism on C/T polymorphism in the DIO 1 gene in patients with metabolic syndrome.Material and methods. The C/T polymorphism in the DIO1 gene was studied in 102 patients and 97 healthy subjects. To assess the dependence of carbohydrate metabolism on the C/T polymorphism in the DIO 1 gene, the following groups has been formed: 19 patients with CC genotype, 69 individuals – with CT and 14 ones – with TT genotypes.Results. Disorders of distribution of genotype frequencies contributed by the reduction of CC genotype frequency was revealed in the group of enrolled patients comparing to the control group (χ2 = 6.8, P &lt; 0.05), while there was no significant difference between the frequencies of CT and TT genotypes in the main and control groups (χ2 = 2.4, P &gt; 0.05 and χ2 = 1.2, P &gt; 0.05). Taking into account that the difference in genotypes frequencies occurs mainly due to a decrease in the number of patients homozygous for C allele, it can be assumed that the C allele has protective properties against deiodinase 1 activity reduction,  that indicates the assotiation of C/T polymorphism in the DIO1 gene with the development of thyroid hormone disturbances in the patients with metabolic syndrome as compared to the control group.Elevation of HOMA-IR index was established in patients with TT genotype. Insulin resistance develops in the carriers of T allele, that causes disturbances in carbohydrate metabolism.Conclusions. Presence of the T allele in genotype is associated with HOMA-IR index elevation as a consequence of the triiodothyronine level reduction and further development of insulin resistance.  По данным ВОЗ, распространенность метаболического синдрома (МС) составляет 20–40 %. Тиреоидные гормоны участвуют в регуляции практически всех физиологических процессов в организме, в том числе и углеводного обмена.Цель работы – изучить зависимость показателей углеводного обмена у пациентов с метаболическим синдромом от С/Т полиморфизма гена DIO 1.Материалы и методы. У 102 пациентов с метаболическим синдромом и 97 практически здоровых лиц исследовали С/Т полиморфизм гена DIO 1. Для оценки зависимости углеводного обмена от С/Т полиморфизма гена DIO 1 больных разделили на группы: 19 – с CC, 69 – с СТ, 14 – с ТТ генотипом.Результаты. Сравнение распределения частот генотипов гена DIO1 показало, что С/Т полиморфизм гена DIO1 ассоциирован с развитием нарушения обмена тиреоидных гормонов у обследуемых пациентов по сравнению с группой контроля (р &lt; 0,05). Обнаружено, что такие изменения обусловлены уменьшением частоты СС генотипа в группе пациентов с метаболическим синдромом по сравнению с группой контроля (χ2 = 6,8, р &lt; 0,05), тогда как достоверной разницы между частотами СТ и ТТ генотипов в основной и контрольной группах не было (χ2 = 2,4, р &gt; 0,05; χ2= 1,2, р &gt; 0,05).Учитывая, что разница частот генотипов возникает преимущественно за счет снижения количества лиц, гомозиготных по С-аллели, можно предположить, что С-аллель обладает протекторными свойствами, что свидетельствует о роли С/Т полиморфизма гена DIO1 в развитии тиреоидного дисбаланса.Анализируя данные показателей углеводного обмена в зависимости от генотипа, в группе лиц с ТТ генотипом установлено достоверное увеличение показателя HOMA-IR по сравнению с группой лиц с СС генотипом (р &lt; 0,05).Выводы. Носительство «мутантной» Т-аллели гена DIO 1 ассоциировано с достоверным увеличением HOMA-IR в результате снижения уровня стимулирующего трийодтиронина с развитием инсулинорезистентности. За даними ВООЗ, поширеність метаболічного синдрому (МС) становить 20–40 %. Тиреоїдні гормони беруть участь у регуляції майже всіх фізіологічних процесів в організмі, зокрема і вуглеводного обміну.Мета роботи – вивчити залежність показників вуглеводного обміну в пацієнтів із метаболічним синдромом від С/Т поліморфізму гена DIO 1.Матеріали та методи. У 102 осіб із метаболічним синдромом і 97 практично здорових осіб дослідили С/Т поліморфізм гена DIO 1. Для оцінювання залежності вуглеводного обміну від С/Т поліморфізму гена DIO 1 хворих поділили на групи: 19 – із CC, 69 – із СТ, 14 – із ТТ генотипом.Результати. Порівняння розподілу частот генотипів гена DIO1 показало, що С/Т поліморфізм гена DIO1 асоційований із розвитком порушення обміну тиреоїдних гормонів у пацієнтів, яких обстежили, порівняно з групою контролю (р &lt; 0,05). Виявили, що такі зміни зумовлені зменшенням частоти СС генотипу у групі осіб із метаболічним синдромом порівняно з групою контролю (χ2= 6,8, р &lt; 0,05), вірогідної різниці між частотами СТ і ТТ генотипів в основній і контрольній групах не було (χ2= 2,4, р &gt; 0,05; χ2=1,2, р &gt; 0,05).Враховуючи, що різниця частот генотипів виникає переважно внаслідок зменшення кількості осіб, гомозиготних за алелем С, можна припустити: С-алель характеризується протекторними властивостями, а це свідчить про роль С/Т поліморфізму гена DIO1 у розвитку тиреоїдного дисбалансу.Аналізуючи дані показників вуглеводного обміну залежно від генотипу, у групі осіб із ТТ генотипом встановили вірогідне зростання HOMA-IR порівняно з групою осіб із СС генотипом (р &lt; 0,05).Висновки. Носійство «мутантного» Т-алеля гена DIO 1 асоційоване з вірогідним зростанням HOMA-IR як наслідок зниження рівня стимулювального трийодтироніну із розвитком інсулінорезистентності.