Expandable distal femur megaprosthesis : a European Musculoskeletal Oncology Society study on 299 cases

Background and Objectives Expandable distal femur prostheses have become more popular over the last decades, but scientific data is limited. Methods A retrospective study was performed, including cases treated between 1986 and 2019 in 15 European referral centers for bone sarcomas. Results A total of 299 cases were included. Average follow-up was 80 months (range, 8-287 months). Mean patient age was 10 years. Most (80%) of the implants were noninvasive growers and a fixed hinge knee was used more often (64%) than a rotating hinge. Most prosthetic designs showed good (>80%) implant survival at 10 years, but repeat surgery was required for 63% of the patients. The most frequent reason for revision procedure was the completion of lengthening potential. Noninvasive expandable implants showed less risk of infection compared to invasive growers (11.8% vs 22.9% at 10 years). No difference in aseptic loosening was found between cemented and uncemented stems. Conclusions This study shows the increasing popularity of expandable distal femur prostheses, with overall good results for function and implant survival. However, repeat surgery is frequently required, especially in patients under the age of 10 years old. Infection is less frequent in noninvasive growers compared to implants that require invasive lengthening procedures

COVID-19 at War: The Joint Forces Operation in Ukraine

The ongoing pandemic disaster of coronavirus erupted with the first confirmed cases in Wuhan, China, in December 2019, caused by the severe acute respiratory syndrome coronavirus 2 (SARS-CoV2) novel coronavirus, the disease referred to as coronavirus disease 2019, or COVID-19. The World Health Organization (WHO) confirmed the outbreak and determined it a global pandemic. The current pandemic has infected nearly 300 million people and killed over 3 million. The current COVID-19 pandemic is smashing every public health barrier, guardrail, and safety measure in underdeveloped and the most developed countries alike, with peaks and troughs across time. Greatly impacted are those regions experiencing conflict and war. Morbidity and mortality increase logarithmically for those communities at risk and that lack the ability to promote basic preventative measures. States around the globe struggle to unify responses, make gains on preparedness levels, identify and symptomatically treat positive cases, and labs across the globe frantically rollout various vaccines and effective surveillance and therapeutic mechanisms. The incidence and prevalence of COVID-19 may continue to increase globally as no unified disaster response is manifested and disinformation spreads. During this failure in response, virus variants are erupting at a dizzying pace. Ungoverned spaces where nonstate actors predominate and active war zones may become the next epicenter for COVID-19 fatality rates. As the incidence rates continue to rise, hospitals in North America and Europe exceed surge capacity, and immunity post infection struggles to be adequately described. The global threat in previously high-quality, robust infrastructure health-care systems in the most developed economies are failing the challenge posed by COVID-19; how will less-developed economies and those healthcare infrastructures that are destroyed by war and conflict fare until adequate vaccine penetrance in these communities or adequate treatment are established? Ukraine and other states in the Black Sea Region are under threat and are exposed to armed Russian aggression against territorial sovereignty daily. Ukraine, where Russia has been waging war since 2014, faces this specific dual threat: disaster response to violence and a deadly infectious disease. To best serve biosurveillance, aid in pandemic disaster response, and bolster health security in Europe, across the North Atlantic Treaty Alliance (NATO) and Black Sea regions, increased NATO integration, across Ukraine’s disaster response structures within the Ministries of Health, Defense, and Interior must be reinforced and expanded to mitigate the COVID-19 disaster

Сучасний підхід до лікування злоякісних кісткових пухлин (огляд літератури) (Ч. 2)

In the second part of this literature review on treatment of bone tumors are considered up-to-date methods of polychemotherapy (PCT), radiotherapy (RT), and surgical replacement of post-resection bone defects. According to standard protocols of treatment they carry out PCT before and after surgery which is called neoadjuvant and adjuvant therapies respectively. The purpose of neoadjuvant PCT is tumor cell ruination and prevention of metastases development. The most reliable method of assessment of PCT impact on tumor pathologic process is the pathomorphological analysis of the resected tumor tissue. They use adjuvant PCT in the majority of patients with malignant tumors in combination with surgical removal. Absolute indication for this procedure is the corresponding histological grading tumor activity in accordance with the protocols of PCT. RT has got clear indications and they use it just in the treatment of certain sarcomas. The purpose of sparing resection surgery is achievement of local tumor control. Today up to 85 % of patients with tumors of the musculoskeletal system get different kinds of organ salvage operations, and among them 70 % of patients have more than 5-year survival. Each salvage surgery should have three stages: removal of the tumor, reconstruction of the skeleton, soft tissue reconstruction and adequate wound closure. For today, the main method of reconstruction of the skeleton after tumors resection became joint replacement owing to a strong fixation, simultaneous compensation of massive bone defects with preservation of motion in the joint, and a short period of rehabilitation. Development and improvement of methods for the replacement of bone and joints defects after removal of malignant tumors remains an urgent problem of current oncological  orthopaedic surgery.Во второй части обзора медицинской литературы о лечении опухолей костей рассмотрены современные методы полихимиотерапии (ПХТ) и лучевой терапии (ЛТ), хирургического замещения пострезекционных дефектов костей. Согласно стандартным протоколам лечения ПХТ проводят до (неоадъювантная) и после (адъювантная) хирургического вмешательства. Целью неоадъювантной ПХТ является гибель опухолевых клеток и профилактика метастазирования. Наиболее достоверным методом оценки влияния ПХТ на опухолевый процесс является патоморфологический анализ ткани удаленной опухоли. Адъювантную ПХТ используют у большинства пациентов со злокачественными опухолями в комбинации с их хирургическим удалением. Абсолютным показанием к ней является соответствующая гистологическая градация активности опухоли согласно с протоколами ПХТ. ЛТ имеет четкие показания и используется только в лечении некоторых сарком. Цель резекции в органосохраняющей хирургии – достижение местного контроля опухоли. Сегодня до 85 % пациентов с опухолями опорно-двигательной системы получают разные виды органосохраняющих операций, а среди них до 70 % больных имеют более чем 5-летнию выживаемость. Каждая органосохраняющая операция должна иметь три этапа: удаление опухоли, реконструкцию скелета, реконструкцию мягких тканей и адекватное закрытие раны. Сегодня основным методом реконструкции скелета после резекции опухолей стало эндопротезирование благодаря прочной фиксации, одномоментной компенсации массивных костных дефектов с сохранением движений в суставе, короткому периоду реабилитации. Разработка и усовершенствование методов замещения дефектов костей и суставов после удаления злокачественных опухолей остается актуальной проблемой современной онкоортопедии.У другій частині огляду медичної літератури про лікування пухлин кісток розглянуті сучасні методи поліхіміотерапії (ПХТ) та променевої терапії (ПТ), хірургічного заміщення післярезекційних дефектів кісток. Згідно зі стандартними протоколами лікування ПХТ проводять до (нелад’ювантна) і після (ад’ювантна) хірургічного втручання. Метою неоад’ювантної ПХТ є знищення пухлинних клітин і профілактика метастазування. Найдостовірнішим методом оцінювання впливу ПХТ на пухлинний процес вважають патоморфологічний аналіз тканини видаленої пухлини. Ад’ювантну ПХТ використовують у більшості пацієнтів зі злоякісними пухлинами в комбінації з їх хірургічним видаленням. Абсолютним показанням до неї є відповідна гістологічна градація активності пухлини згідно з протоколами ПХТ. ПТ має чіткі показання і використовується тільки в разі лікування деяких сарком. Мета резекції в органозберігаючій хірургії — досягнення місцевого контролю пухлини. Сьогодні до 85 % пацієнтів з пухлинами опорно-рухової системи виконують різні види органозберігаючих операцій, а серед них до 70 % хворих мають більш ніж 5-річну виживаність. Кожна органозберігаюча операція повинна мати три етапи: видалення пухлини, реконструкцію скелета, реконструкцію м’яких тканин і адекватне закриття рани. Сьогодні головним методом реконструкції скелета після резекції пухлин стало ендопротезування завдяки міцній фіксації, одночасній компенсації масивних кісткових дефектів зі збереженням рухів у суглобі та короткому періоду реабілітації. Розроблення та удосконалення методів заміщення дефектів кісток і суглобів після видалення злоякісних пухлин залишається актуальною проблемою сучасної онкоортопедії

Основні принципи хірургічного лікування злоякісних пухлин кісток

The author highlights the modern vision of the basic principles of replacing bone and joint defects during surgical treatment of patients with malignant tumors of bones. He emphasizes the need and effectiveness of an interdisciplinary approach to the definition of a tumor process and the use of a full-scale preoperative examination and all treatment methods in accordance with approved international protocols. One of the main methods of treatment of malignant bone tumors is considered  organ salvage surgery, and only in the presence of contraindications - amputation. The classification of surgical interventions, their characteristics, difficulties during execution, application for replacement of postreaction defects of bones and joints of allografts or modular tumor endoprostheses is given. The necessity to adhere to the basic principles of bone oncosurgery and protocols of specific therapy for successful treatment is emphasized. Автор освещает современное видение основных принципов замещения костно-суставных дефектов во время хирургического лечения пациентов со злокачественными опухолями костей.Он подчеркивает необходимость и эффективность междисциплинарного подхода к определению опухолевого процесса и применения полноценного дооперационного обследования и всех методов лечения согласно утвержденных международных протоколов.Одним из основных методов лечения злокачественных опухолей костей автор считает хирургический органосохраняющий, и лишь при наличии противопоказаний — ампутацию. Приведена классификация хирургических вмешательств, их характеристика, трудности во время выполнения, применение для замещения пострезекционных дефектов костей и суставов аллотрансплантатов или модульных опухолевых эндопротезов. Подчеркнута необходимость соблюдать основные принципы костной онкохирургии и протоколов специфической терапии для успешного лечения.Автор висвітлює сучасне бачення основних принципів заміщення кістково-суглобових дефектів під час хірургічного лікування пацієнтів зі злоякісними пухлинами кісток.Він підкреслює необхідність та ефективність міждисциплінарного підходу до визначення пухлинного процесу та застосування повноцінного доопераційного обстеження та всіх методів лікування згідно зі затвердженими міжнародними протоколами.Одним із основних методів лікування злоякісних пухлин кісток автор вважає хірургічний органозбережний, і лише за наявності протипоказань — ампутацію. Наведено класифікацію хірургічних втручань, їх характеристику, труднощі під час виконання, застосування для заміщення пострезекційних дефектів кісток і суглобів алотрансплантатів або модульних пухлинних ендопротезів. Підкреслено необхідність додержуватися основних принципів кісткової онкохірургії та протоколів специфічної терапії для успішного лікування

Звіт про Всесвітній конгрес «Остеопороз, остеоартроз і захворювання скелетно-мʼязової системи»

August 20-22, 2020 the World Congress "Osteoporosis, Osteoarthritis and Diseases of the Musculoskeletal System" was held in Barcelona20-22 августа 2020г. в Барселоне прошел Всемирный конгресс «Остеопороз, остеоартроз и заболевания скелетно-мышечной системы»20-22 серпня 2020р. у Барселоні відбувся Всесвітній конгрес «Остеопороз, остеоартроз і захворювання скелетно-мʼязової системи

Можливості контрастної спіральної артрографії в діагностиці внутрішніх ушкоджень колінного суглоба

The article contains statistical data about internal damages of the knee joint, grounds indications and methodology of the knee joint investigation with help of spiral computed arthrography, and describes the authors’ own experience of using the above method on the basis of their examination of 96 patients with such pathology. It is proved that the above methodology can be recommended as a reliable low-invasive diagnostic procedure in damages of the knee joint side by side with MRI, US diagnosis and diagnostic arthroscopy. Examples of the most common damages with the above localization are given.Приведены статистические данные внутренних повреждений коленного сустава; обоснованы показания и методика исследования коленного сустава с использованием спиральной компьютерной артрографии; приведен собственный опыт использования данного метода, базирующийся на обследовании 96 больных с этой патологией. Доказано, методика может быть рекомендована как достоверная малоинвазивная диагностическая процедура при повреждениях коленного сустава наряду с МР-томографией, УЗ-диагностикой, диагностической артроскопией. Приведены примеры наиболее частых повреждений данной локализации.Наведено статистичні дані внутрішніх ушкоджень колінного суглоба; обґрунтовано показання та методику дослідження колінного суглоба з використанням спіральної комп’ютерної артрографії; наведено власний досвід використання даного методу, що базується на обстежені 96 хворих з цією патологією. Доведено, що методика може бути рекомендована як достовірна малоінвазивна діагностична процедура в разі ушкоджень колінного суглоба нарівні з МР-томографією, УЗ-діагностикою, діагностичною артроскопією. Наведено приклади видів ушкоджень даної локалізації, які виникають найбільш часто

Порівнювальна оцінка ефективності ривароксабана и еноксапарина у профілактиці тромбоутворення після ендопротезування кульшового суглоба. Результати досліджень RECORD1

The article contains results of a randomized multinational double blind study (RECORG 1) of the efficacy and safety of Xarelto® (Rivaroxaban) for preventing deep vein thrombosis and pulmonary embolism in patients, who have survived an operation of hip joint replacement, versus Enoxaparin. The study involved 4,541 patients at the age of at least 18 years. Before the operation all the patients took the drugs once a day on an average during 35 days. A day after the last taking of the drugs the patients underwent bilateral venography. The content of renal enzymes in blood plasma was studied. It was proved that a single oral taking of Rivaroxaban could be used to prevent formation of thrombi after hip joint arthroplasty. If compared with Enoxaparin, Rivaroxaban was more effective for preventing development of venous thromboembolism, as it was evidenced by an absolute decrease of the risk of developing extensive venous thromboembolism by 2.6 % (relative risk decrease by 70 %) and thromboembolism of large veins by 1.7 % (relative risk decrease by 88 %). In patients, who underwent total hip joint arthroplasty, long-term (five weeks) prophylaxis of thrombus formation with help of oral taking of Rivaroxaban at a dose of 10 mg once a day was more effective than use of Enoxaparin at a dose of 40 mg once a day subcutaneously.В статье приведены результаты рандомизированного многонационального двойного слепого исследования (RECORD 1) эффективности и безопасности Ксарелто® (ривароксабан) для профилактики тромбоза глубоких вен и тромбоэмболии легочной артерии у пациентов, перенесших операциюпо замене тазобедренного сустава, в сравнении с эноксапарином. В исследование был включен 4 541 пациент в возрасте не менее 18 лет. В послеоперационном периоде все больные получали препараты один раз в день в среднем в течение 35 дней. На следующий день после последнего приема препаратов больным выполняли двустороннюю венографию. Изучали содержание печеночных ферментов в плазе крови. Доказано, что одноразовый пероральный прием ривароксабана может быть использован для профилактики тромбообразования после эндопротезирования тазобедренного сустава. Ривароксабан по сравнению с эноксапарином эффективнее предотвращает развитие венозных тромбоэмболий, о чем свидетельствует абсолютное снижение риска развития обширной венозной тромбоэмболии на 2,6 % (снижение относительного риска 70 %) и тромбоэмболии крупных вен на 1,7 % (снижение относительного риска 88 %). У пациентов, перенесших тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава, длительная (пять недель) профилактика тромбообразования с помощью приема ривароксабана в дозе 10 мг один раз в день per os является более эффективной, чем использование эноксапарина в дозе 40 мг один раз в день подкожно.У статті наведено результати рандомізованого багатонаціонального подвійного сліпого дослідження (RECORD 1) ефективності та безпеки Ксарелто ® (ривароксабан) для профілактики тромбозу глибоких вен і тромбоемболії легеневої артерії в пацієнтів, які перенесли операцію заміни кульшового суглоба, у порівнянні з еноксапарином. У дослідження увійшов 4 541 пацієнт віком від 18 років. У післяопераційному періоді всі хворі отримували препарати один раз на день в середньому впродовж 35 днів. Наступного дня після останнього прийому препаратів хворим виконували двосторонню венографію. Вивчено вміст печінкових ферментів у плазмі крові. Доведено, що одноразовий пероральний прийом ривароксабану може бути використаний для профілактики тромбоутворення після ендопротезування кульшового суглоба. Ривароксабан у порівнянні з еноксапарином ефективніше запобігає розвитку венозних тромбоемболій, про що свідчить абсолютне зниження ризику розвинення обширної венозної тромбоемболії на 2,6 % (зниження відносного ризику 70 %) і тромбоемболії великих вен на 1,7 % (зниження відносного ризику 88 %). У пацієнтів, які перенесли тотальне ендопротезування кульшового суглоба, тривала (п’ять тижнів) профілактика тромбоутворення завдяки прийому ривароксабану в дозі 10 мг один раз на день per os є ефективнішою, ніж використання еноксапарину в дозі 40 мг один раз на день підшкірно

Sentiment analysis in social media

Starateljstvo je institut međunarodnog prava za koji se danas smatra da više nema svrhe, tj. da je uspjehom dekolonizacije prestala potreba za njime i djelovanjem Starateljskog vijeća. Međutim, starateljstvo i starateljski sustav i dalje nose ulogu u međunarodnom pravu te i dalje možemo istražiti njegovu primjenjivost i možebitnu svrhu u moderno doba, kao i argumentirati u korist sustava starateljstva kao jednog od oruđa Ujedinjenih naroda i međunarodne zajednice. Nakon svoje bogate povijesti, upotreba vijeća je danas tema s velikom potrebom za reaktualizacijom, pod što spada određivanje mjerila po kojima je moguće utvrditi primjerena područja za starateljstvo te pitanje kako bi bilo moguće u današnjim okvirima Povelje Ujedinjenih naroda uspostaviti i ojačati starateljstvo

Сучасний підхід до лікування злоякісних кісткових пухлин (огляд літератури) (Ч. 1)

The first part of this review of medical literature about the modern state of the problem of treatment of bone tumours shows that these neoplasms belong to the least studied group with significant positive changes in their treatment during past years. Early detection of pathological foci prevents malignant transformation of benign tumours and tumour-like diseases. Use of up-to-date techniques of examination and modern protocols of multimodality therapy for malignant tumours provides positive long-term results. Individual multimodality therapy of malignant tumours of bones includes neoadjuvant and adjuvant polychemotherapy (PCT), radiation therapy, immunotherapy, plastic surgery, vascular interventions and other methods with compulsory pathomorphological verification of the disease and continuous monitoring for correction of the proper therapy. The concrete clinical situation having been assessed, the method of treatment is agreed by the oncoorthopaedist, oncologist, radiologist, chemotherapeutist and rehabilitation therapist, whose cooperation contributes to creation of the optimum plan of treatment. The chief aim of management of the patient with a malignant bone tumour must consist in effective organ-salvation treatment, the latter being given with observation of principles of ablastics. It is shown that organ-salvation operations are regarded today as the best method of treatment for thoroughly selected patients with osteosarcomata. Amputation is made when it is impossible to remove the primary tumour because of technical problems or a severe, life-endangering state of the patient, a significant dissemination of tumour elements, pathological fractures or a dangerous introduction of major neurovascular formations into the tumour.В первой части обзора медицинской литературы о современном состоянии проблемы лечения опухолей костей показано, что данные новообразования являются одной из наименее изученных групп и в последние годы в их лечении произошли существенные положительные изменения. Раннее обнаружение патологических очагов предотвращает малигнизацию доброкачественных опухолей и опухолеподобных заболеваний. Использование новейших методик обследования и современных протоколов комплексного лечения злокачественных опухолей обеспечивает позитивные отдаленные результаты. Индивидуальное комплексное лечение злокачественных опухолей костей предполагает неоадъювантную и адъювантную полихимиотерапию (ПХТ), лучевую терапию, иммунотерапию, пластическую хирургию, сосудистые вмешательства и другие методы с обязательной патоморфологической верификацией заболевания и постоянным мониторингом для коррекции соответствующей терапии. После оценки конкретной клинической ситуации метод лечения согласовывают онкоортопед, онколог, радиолог, химиотерапевт, реабилитолог, физиотерапевт, сотрудничество которых способствует созданию оптимального лечебного плана. Главной целью курации больного со злокачественной опухолью кости должно быть эффективное органосохраняющее лечение, выполненное с соблюдением принципов абластики. Показано, что органосохраняющие операции рассматривают сегодня как лучший метод лечения тщательно отобранных больных с остеосаркомами. Ампутацию выполняют, когда первичную опухоль невозможно удалить по техническим причинам или в связи с тяжелым, угрожающим жизни состоянием пациента, значительной диссеминацией опухолевых элементов, патологическими переломами или опасным внедрением в опухоль магистральных сосудисто-нервных образований.У першій частині огляду медичної літератури про сучасний стан проблеми лікування пухлин кісток показано, що зазначені новоутворення є однією з найменш вивчених груп і останніми роками у їх лікуванні відбулися суттєві позитивні зміни. Раннє виявлення патологічних вогнищ попереджує малігнізацію доброякісних пухлин і пухлиноподібних захворювань. Використання новітніх методик обстеження і сучасних протоколів комплексного лікування злоякісних пухлин забезпечує позитивні віддалені результати. Індивідуальне комплексне лікування злоякісних пухлин кісток передбачає неоад’ювантну та ад’ювантну поліхіміотерапію (ПХТ), променеву терапію, імунотерапію, пластичну хірургію, судинні втручання та інші методи з обов’язковою патоморфологічною верифікацією захворювання і постійним моніторингом для корекції відповідної терапії. Після оцінювання конкретної клінічної ситуації метод лікування узгоджують онкоортопед, онколог, радіолог, хіміотерапевт, реабілітолог, фізіотерапевт, взаємодія яких сприяє  створенню оптимального лікувального плану. Головною метою курації хворого зі злоякісною кістковою пухлиною має бути ефективне органозберігаюче лікування, виконане з дотриманням принципів абластики. Показано, що органозберігаючі операції розглядають нині як найкращий метод лікування ретельно відібраних хворих із остеосаркомами. Ампутацію здійснюють, коли первинну пухлину неможливо видалити з технічних причин або у зв’язку з важким, загрозливим для життя станом хворого, значною дисемінацією пухлинних елементів, патологічними переломами або небезпечним залученням в пухлину магістральних судинно-нервових утворень