Features of the postoperative period in patients with uncomplicated forms of ureterolithiasis

In order to study the possibilities of non-drainage management of the postoperative period in patients with uncomplicated ureteral stones, we analyzed the results of treatment of 198 patients with uncomplicated ureterolithiasis, in whom it was decided to refuse stenting of the upper urinary tract. In the uncomplicated course of ureterolithiasis, in most cases (68.2% of patients) in the postoperative period, there is no need for drainage of the upper urinary tract with stent. At the same time, in 31.8% of patients when a stent was not installed in the postoperative period, complications occurred that significantly affected the duration and cost of treatment. In the future a more rigorous consideration of risk criteria is needed to make a decision on non-drainage management of the postoperative period in patients with uncomplicated ureteral stones

Vitamin D Deficiency and Immune Disorders in Combined Endocrine Pathology

Introduction: Combined endocrine pathology is a serious healthcare problem in Ukraine. This prospective study assessed the blood levels of 25-hydroxyvitamin D [25(OH)D] and markers of immune function in response to vitamin D intervention in patients with type 1 and type 2 diabetes mellitus (T1DM and T2DM, respectively) and autoimmune thyroiditis (AIT).Objective: This study evaluated the relationship between the metabolic and immune status of DM + AIT patients with respect to their vitamin D status and changes after vitamin D3 supplementation.Material and Methods: Patients with type 1 or type 2 DM in combination with AIT and decreased circulating levels of 25(OH)D were divided into two groups of 30 patients each. All patients with AIT were euthyroid and receiving hormonal replacement therapy. The levels of carbohydrate and fat metabolism markers, Immunologic markers, namely, Th1-type cytokines [interferon (IFN)-γ, tumor necrosis factor (TNF)-α, interleukin (IL)-2, IL-6, IL-12], Th2-type cytokines (IL-4, IL-5), IL-10, and IL-17 were measured before and after vitamin D3 supplementation. The vitamin D status was assessed according to the level of 25(OH)D.Results: Patients with combined endocrine disorders (DM and AIT) with a decreased vitamin D status had significantly increased background concentrations of Th1-type cytokines and reduced concentrations of Th2-type cytokines (IL-4 and IL-5), IL-10, and IL-17. The results of our study showed that vitamin D3 supplementation in patients with T1DM and T2DM reduced the concentrations of the inflammatory Th1-type cytokines and increased the levels of Th2-type cytokines.Conclusion: The presence of two endocrine diseases, aggravated by decreased circulating levels of 25(OH)D, leads to disorders wherein the immune status is markedly changed. These decreased levels of 25(OH)D contribute to an autoimmune inflammatory process and to the progression of complications in addition to the metabolic disorders. A vitamin D intervention resulted in significant changes in the blood levels of 25(OH)D that are related to parameters of autoimmunity and glucose metabolism. Vitamin D3 supplementation should be considered for the prevention and treatment of combined endocrine pathology

Multidisciplinary approach to research of the adherence to treatment phenomenon in patients with Diabetes Mellitus

Improving the effectiveness of DM patients therapy and demonstrating the consequence of psychosocial factors on their adherence to treatment

Параметри стандартизації модифікованих екстрактів мучниці звичайної листя

Topicality. 25 % of the Ukrainian population is prone to the urinary system diseases and 10 % has signs of kidney and bladder chronic diseases. Common bearberry (Arctostaphylos uva-ursi L.) leaves are one of the most well-known types of the medicinal plant raw material with the uroantiseptic and diuretic activity. The method of obtaining a decoction from bearberry leaves is well known, but this dosage form is non-standardized, poorly stored, and it is difficult to maintain the accuracy of dosing. Therefore, the development of standardized medicines based on bearberry leaves is a crucial task.Aim. To determine standardization parameters of modified dry extracts from Arctostaphylos uva-ursi L. leaves in accordance with the requirements of the State Pharmacopeia of Ukraine (SPhU) and develop a draft of quality control methods (QCM) for these substances.Materials and methods. The study subjects were dry extracts of bearberry leaves modified with cysteine, phenylalanine, valine, glycine and arginine. For the analysis of the extracts obtained the pharmacopoeial methods were used in accordance with the monographs of the SPhU “Common bearberry leaves”. Identification of biologically active substances (BAS) in the extracts was performed using TLC. The content of hydroquinone derivatives and flavonoids in the extracts was determined by the spectrophotometric method according to the SPhU.Results and discussion. As a result of the research conducted the QCM drafts were developed; and according to their requirements dry extracts of bearberry modified with cysteine, phenylalanine, valine, glycine and arginine were studied. The QCM drafts for dry extracts of bearberry were developed by the following indicators: description, solubility, identification (TLC: method A (hydroquinone derivatives), B (flavonoids) and C (amino acids)), loss on drying (not more than 10 %), residual amounts of organic solvents (ethyl alcohol not more than 1.0 %), heavy metals (not more than 100 ppm), microbiological purity, the content of hydroquinone derivatives (not less than 5 % calculated with reference to arbutin) and flavonoids (not less than 2 % calculated with reference to rutin)). All extracts met the requirements of the documentation developed.Conclusions. The QCM drafts for modified dry extracts of bearberry leaves have been developed; according to their requirements, 5 dry extracts modified with cysteine, glycine, valine, phenylalanine and arginine have been studied. The standardized extracts obtained are promising substances. They can be used for developing dosage forms of new medicines with the uroantiseptic, diuretic and hypoglycemic activity.Актуальность. В Украине 25 % населения имеют предрасположенность к заболеваниям мочеполовой системы и 10 % – признаки хронических заболеваний почек и мочевого пузыря. Толокнянки обыкновенной (Arctostaphylos uva-ursi L.) листья является одним из наиболее известных видов лекарственного растительного сырья с уроантисептическим и диуретическим действием. Способ получения отвара из листьев толокнянки общеизвестный, однако эта лекарственная форма является нестандартизированной, плохо хранится, и трудно соблюсти точность дозирования. В связи с этим разработка стандартизированных лекарственных средств на основе толокнянки обыкновенной листьев является актуальной задачей.Цель. Определить параметры стандартизации модифицированных сухих экстрактов толокнянки обыкновенной листьев в соответствии с требованиями ГФУ и разработать проекты методик контроля качества на эти субстанции.Материалы и методы. Объектами исследования стали сухие экстракты толокнянки обыкновенной листьев, которые были модифицированы цистеином, фенилаланином, валином, глицином и аргинином. Для анализа полученных экстрактов использовали фармакопейные методы, в соответствии с монографией ГФУ «Толокнянки обыкновенной листья». Идентификацию БАР в экстрактах проводили с помощью метода ТСХ. Содержание гидрохинон-производных и флаваноидов в экстрактах определяли спектрофотометрическим методом согласно ГФУ.Результаты и обсуждение. В результате проведенных исследований разработаны проекты МКК и в соответствии с их требованиями проведены исследования сухих экстрактов толокнянки обыкновенной, модифицированных с цистеином, фенилаланином, валином, глицином и аргинином. Проекты МКК на сухие экстракты толокнянки обыкновенной листьев разработаны по следующим показателям: описание, растворимость, идентификация (ТСХ: метод А (гидрохинон-производные), метод В (флавоноиды) и метод С (аминокислоты)), потеря в массе при высушивании (не более 10 %), остаточные количества органических растворителей (спирт этиловый не более 1,0 %), тяжелые металлы (не более 100 ppm), микробиологическая чистота, содержание гидрохинон-производных (не менее 5 % в пересчете на арбутин) и флавоноидов (не менее 2 % в пересчете на рутин). Все экстракты отвечали требованиям разработанной документации.Выводы. Разработаны проекты МКК на модифицированные сухие экстракты толокнянки обыкновенной листьев и, согласно их требованиям, проведено исследование 5 сухих экстрактов, которые были модифицированы с цистеином, глицином, валином, фенилаланином и аргинином. Полученные стандартизированные экстракты являются перспективными субстанциями. Их можно использовать для разработки лекарственных форм новых лекарственных средств с уроантисептическим, диуретическим и гипогликемическим действием.Актуальність. В Україні 25 % населення мають схильність до захворювань сечовидільної системи та 10 % – ознаки хронічних захворювань нирок та сечового міхура. Мучниці звичайної (Arctostaphylos uva-ursi L.) листя є одним з найвідоміших видів лікарської рослинної сировини з уроантисептичною та діуретичної дією. Спосіб одержання відвару з листя мучниці загальновідомий, проте ця лікарська форма є нестандартизованою, погано зберігається, до того ж важко дотримуватися точності дозування. У зв’язку з цим розробка стандартизованих лікарських засобів на основі мучниці звичайної листя є актуальним завданням.Мета. Визначити параметри стандартизації модифікованих сухих екстрактів мучниці звичайної листя відповідно до вимог ДФУ та розробити проєкти методик контролю якості на ці субстанції.Матеріали та методи. Об’єктами дослідження були сухі екстракти з мучниці звичайної листя, модифіковані цистеїном, фенілаланіном, валіном, гліцином і аргініном. Для аналізу одержаних екстрактів використовували фармакопейні методи відповідно до монографій ДФУ «Мучниці звичайної листя». Ідентифікацію БАР у екстрактах проводили за допомогою методу ТШХ. Вміст гідрохінон-похідних та флаваноїдів у екстрактах визначали спектрофотометричним методом за ДФУ.Результати та їх обговорення. У результаті проведених досліджень розроблено проєкти МКЯ та згідно з їх вимогами проведено дослідження сухих екстрактів мучниці звичайної, модифікованих з цистеїном, фенілаланіном, валіном, гліцином та аргініном. Проєкти МКЯ на сухі екстракти мучниці звичайної листя розроблено за такими показниками: опис, розчинність, ідентифікація (ТШХ: метод А (гідрохінон-похідні), метод В (флавоноїди) та метод С (амінокислоти)), втрата в масі під час висушування (не більше 10 %), залишкові кількості органічних розчинників (спирт етиловий не більше 1,0 %), важкі метали (не більше 100 ppm), мікробіологічна чистота, вміст гідрохінон-похідних (не менше 5 % у перерахунку на арбутин) та флавоноїдів (не менше 2 % у перерахунку на рутин). Усі екстракти відповідали вимогам розробленої документації.Висновки. Розроблено проєкти МКЯ на модифіковані сухі екстракти мучниці звичайної листя та згідно з їх вимогами проведено дослідження 5 сухих екстрактів, які було модифіковано з цистеїном, гліцином, валіном, фенілаланіном та аргініном. Одержані стандартизовані екстракти є перспективними субстанціями та будуть використані для розробки лікарських форм нових лікарських засобів з уроантисептичною, діуретичною та гіпоглікемічною дією

Дослідження сапонінів спиртового екстракту зі жмиху плодів малини звичайної методом ВЕРХ

Aim. To study saponins of the raspberry cake ethanol extract.Materials and methods. The object of the study was the extract obtained from the cake of Rubus idaeus fruit. The study of saponin compounds was carried out by HPLC.Results and discussion. The following saponins were found in the extract: euscapic acid (0.24 %), tormentic acid (0.14 %), lupeol (0.65 %). These compounds are of interest to pharmacy and medicine as substances with the oncoprotective and hepatoprotective activity.Conclusions. The qualitative and quantitative composition of saponins in the cake extract of raspberry fruits has been studied. The results indicate the prospects of creating new drugs based on biologically active substances of the raspberry fruit cake, as well as necessity of more profound study of phenolic compounds of this type of the raw material.Цель. Целью данной работы было исследование сапонинов этанольного экстракта из жмыха плодов малины обыкновенной.Материалы и методы. Объектом исследования был экстракт, полученный из жмыха плодов R. idaeus. Исследование сапониновых соединений проводили методом ВЭЖХ.Результаты и их обсуждение. В экстракте были обнаружены такие сапонины: эускаповая кислота (0,24 %), торментиновая кислота (0,14 %), лупеол (0,65 %). Эти соединения представляют интерес для фармации и медицины как вещества с онкопротекторной и гепатопротекторной активностью. Выводы. Изучен качественный и количественный состав сапонинов экстракта из жмыха плодов малины. Результаты указывают на перспективность создания новых лекарственных средств на основе биологически активных веществ из жмыха плодов малины, а также на необходимость более глубокого изучения фенольных соединений данного вида сырья.Мета. Метою даної роботи стало дослідження сапонінів етанольного екстракту зі жмиху плодів малини звичайної.Матеріали та методи. Об’єктом дослідження був екстракт, отриманий зі жмиху плодів R. Idaeus. Дослідження сапонінових сполук проводили методом ВЕРХ.Результати та їх обговорення. В екстракті були виявлені такі сапоніни: еускапова кислота (0,24 %), торментинова кислота (0,14 %), лупеол (0,65 %). Ці сполуки становлять інтерес для фармації і медицини як речовини з онкопротекторною і гепатопротекторною активністю.Висновки. Вивчений якісний і кількісний склад сапонінів екстракту зі жмиху плодів малини. Результати вказують на перспективність створення нових лікарських засобів на основі біологічно активних речовин зі жмиху плодів малини, а також на необхідність більш глибокого вивчення фенольних сполук даного виду сировини

Дослідження рідких екстрактів з трави підмаренника справжнього (Galium verum L.) та їх антибактеріальної активності

Aim. To obtain and study the qualitative composition and the content of the main groups of biologically active substances (BAS) of fluid extracts (FEs) of Galium verum L. herb and to assess their antibacterial activity.Materials and methods. FEs of Galium verum L. herb were obtained by three-fold water extraction or ethanol (20 %, 60 %, 96 %) extraction of the raw material when heating, followed by the concentration of the combined extracts. Phenolic compounds of FEs were studied by the methods of paper and thin-layer chromatography, and spectrophotometry. The content of polysaccharides was determined gravimetrically. The antibacterial activity of FEs was determined in vitro by the agar diffusion method.Results and discussion. The chromatographic study of FEs of Galium verum L. herb revealed the presence of chlorogenic acid and rutin in all FEs, the fluid 96 % ethanol extract contains chlorogenic acid, cyanoside, quercetin and rutin. Hydroxycinnamic acids, flavonoids and the amount of phenolic compounds were quantified in all extracts, and polysaccharides were determined in the aqueous extract and 20 % ethanol extract. When studying the antimicrobial activity of FEs it has been found that the fluid 96 % ethanol extract exhibits the highest activity. Bacillus subtilis was the most susceptible to all the extracts under study. Proteus vulgaris showed insignificant sensitivity to the test concentration of fluid extracts obtained with water and 60 % ethanol. The rest of the microorganism test strains used were sufficiently sensitive to the FEs under study.Conclusions. The results obtained indicate the prospects of further in-depth study of the antimicrobial activity of fluid extracts of Galium verum L. herb in order to develop antibacterial agents on their basis.Цель работы – получение, исследование качественного состава и содержания основных групп биологически активных соединений (БАС) экстрактов жидких (ЭЖ) травы подмаренника настоящего и изучение их антибактериальной активности.Материалы и методы. ЭЖ травы подмаренника настоящего полученны путем трехкратной экстракции сырья водой или 20 %, 60 %, 96 % этанолом при нагревании с последующим концентрированием объединенных извлечений. Фенольные соединения ЭЖ исследовали методами бумажной и тонкослойной хроматографии и спектрофотометрии. Содержание полисахаридов определяли гравиметрическим методом. Антибактериальную активность ЭЖ устанавливали методом «колодцев» in vitro.Результаты и их обсуждение. При хроматографическом изучении ЭЖ травы подмаренника настоящего установлено, что все ЭЖ содержат хлорогеновую кислоту и рутин, ЭЖ с использованием в качестве экстрагента 96 % этанола содержит  хлорогеновую кислоту, цинарозид, кверцетин и рутин. Установлено содержание гидроксикоричных кислот, флавоноидов и суммы фенольных соединений во всех экстрактах, содержание полисахаридов – в водном и спиртовом (20 % этанол) экстрактах. При изучении антимикробной активности ЭЖ установлено, что наиболее активным является экстракт, полученный с использованием 96 % этанола. Наиболее чувствительным ко всем исследованным экстрактам оказался Bacillus subtilis. Незначительную чувствительность к испытуемой концентрации ЭЖ, полученных с использованием воды и 60 % этанола, показал Proteus vulgaris. Остальные использованные тест-штаммы микроорганизмов оказались достаточно чувствительными к исследованным ЭЖ.Выводы. Полученные результаты свидетельствуют о перспективности дальнейшего углубленного изучения антимикробной активности жидких экстрактов из травы подмаренника настоящего с целью создания на их основе антибактериальных средств.Мета роботи – одержання, дослідження якісного складу та вмісту основних груп біологічно активних речовин (БАР) екстрактів рідких (ЕР) трави підмаренника справжнього і вивчення їх антибактеріальної активності.Матеріали та методи. ЕР трави підмаренника справжнього отримані шляхом триразової екстракції сировини водою або 20 %, 60 %, 96 % етанолом при нагріванні з подальшим концентруванням об’єднаних витяжок. Фенольні сполуки ЕР досліджували методами паперової та тонкошарової хроматографії і спектрофотометрії. Вміст полісахаридів визначали гравіметричним методом. Антибактеріальну активність ЕР встановлювали методом «колодязів» in vitro.Результати та їх обговорення. При хроматографічному дослідженні ЕР трави підмаренника справжнього встановлено, що в усіх ЕР міститься хлорогенова кислота та рутин; ЕР з використанням як екстрагенту 96 % етанолу містить хлорогенову кислоту, цинарозид, кверцетин і рутин. Визначено вміст гідроксикоричних кислот, флавоноїдів та суми фенольних сполук в усіх екстрактах, вміст полісахаридів – у водному та спиртовому (20 %) екстрактах. При дослідженні антимікробної активності РЕ встановлено, що найбільшу активність проявляє екстракт, одержаний з використанням 96 % етанолу. Найбільш чутливим до всіх досліджуваних екстрактів виявився Bacillus subtilis. Незначну чутливість до випробовуваної концентрації ЕР, отриманих за допомогою води та 60 % етанолу, показав Proteus vulgaris. Решта використаних тест-штамів мікроорганізмів виявилась достатньо чутливою до досліджуваних ЕР.Висновки. Отримані результати свідчать про перспективність подальшого поглибленого дослідження антимікробної активності ЕР з трави підмаренника справжнього з метою створення на їх основі антибактеріальних засобів

ПОЄДНАНА ДІЯ ПІРАЗОЛОВМІСНИХ БІСФОСФОНАТІВ І ВІТАМІНУ D3 У КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ МІНЕРАЛЬНОГО ОБМІНУ ЗА АЛІМЕНТАРНОГО ОСТЕОПОРОЗУ В ЩУРІВ

Introduction. According to the WHO, osteoporosis ranks central position among all known diseases as a cause of premature disability and mortality, and therefore the development of effective treatment strategies for this disease is one of the priority research areas for scientific and medical institutions. One of these areas is the development of new modern bisphosphonates and the study of their therapeutic effects in animal models. The aim of the study – to explore the effectiveness of combined action of synthesized nitrogen-containing bisphosphonates (pyrazole-containing analogs), which inhibit osteoclast activity and bone resorption, and vitamin D3 – the main regulator of bone remodeling and osteogenesis, in the correction of mineral metabolism disturbances accompanying the development of osteoporosis. Research Methods. The study of the biological effectiveness of the synthesized pyrazole-containing bisphosphonates was carried out on female Wistar rats (1 month old, initial weight (90±5) g). Alimentary osteoporosis was induced by keeping the rats for 30 days on a D-hypovitaminosis diet according to GOST 11222-65, balanced in calcium and phosphorus. Pyrazole-containing bisphosphonates (1.7 mg/kg) and cholecalciferol (400 IU/kg body weight) were used per os as corrective compounds. Serum 25OHD was tested by ELISA. The quantitative analysis of the components of mineral metabolism in the blood serum and bone tissue was determined by routine biochemical methods. Results and Discussion. Our pyrazole-containing bisphosphonates inhibited the process of bone tissue demineralization (resorption) and enhanced mineral metabolism in rats with alimentary osteoporosis with various efficiency. After bisphosphonate supplementation, the content of calcium and inorganic phosphate increased, while the activity of alkaline phosphatase and its isoenzymes in blood serum decreased. The ash content and the levels of calcium and phosphorus in the ash of the tibia have been increased. The combination of pyrazole-containing bisphosphonates with vitamin D3, which normalizes the serum 25OHD content and provides the synthesis of biologically active hydroxylated forms of cholecalciferol, has been effective in the correction of mineral metabolism abnormalities in osteoporotic rats. Conclusions. The study of the combined action of vitamin D3 and bisphosphonate I-12, as the substance with the highest biological efficiency in enhancing the bone remodeling through a balanced combination of bone resorption and formation, is most promising for further research.Вступление. По данным ВОЗ, остеопороз занимает ведущее место среди всех известных заболеваний как причина преждевременной инвалидности и смертности в мире, а поэтому разработка эффективной стратегии лечения этого заболевания является одним из приоритетных направлений исследований для научных и медицинских учреждений. К таким подходам относятся разработка новых современных азотсодержащих бисфосфонатов и исследование их терапевтических эффектов на животных моделях. Цель исследования – изучить эффективность сочетанного действия синтезированных азотсодержащих бисфосфонатов (пиразолсодержащих аналогов), которые подавляют активность остеокластов и уменьшают резорбцию костной ткани, и витамина D3, который является основным регулятором процесса ремоделирования костной ткани и активатором остеогенеза, в коррекции нарушений минерального обмена при остеопорозе. Методы исследования. Биологическую эффективность синтезированных пиразолсодержащих бисфосфонатов исследовали на крысах-самках линии Вистар (возраст – 1 месяц, исходная масса – (90±5) г). Алиментарный остеопороз вызывали путем содержания животных в течение 30-ти дней на D-гиповитаминозном рационе согласно ГОСТу 11222-65, сбалансированном по содержанию кальция и фосфора. В качестве корректирующих соединений использовали per os пиразолсодержащие бисфосфонаты (1,7 мг/кг) и холекальциферол (400 МЕ/кг массы тела). 25-Гидроксивитамин D в сыворотке крови исследовали методом ELISA. Количественный анализ компонентов минерального обмена в сыворотке крови и костной ткани проводили с помощью общепринятых биохимических  ­методов. Результаты и обсуждение. Исследуемые пиразолсодержащие бисфосфонаты с разной эффективностью ингибировали процесс деминерализации (резорбции) костной ткани и интенсифицировали минеральный обмен у крыс с алиментарной формой остеопороза. При действии препаратов возрастало содержание кальция, неорганического фосфата и снижалась активность щелочной фосфатазы и ее изоэнзимов в сыворотке крови. Повышались зольность и содержание кальция и фосфора в золе большеберцовой кости. Наиболее эффективным в коррекции нарушений минерального обмена при остеопорозе оказалось сочетание пиразолсодержащих бисфосфонатов и витамина D3, который нормализует содержание 25-гидроксивитамина D в сыворотке крови и обеспечивает синтез биологически активных, гидроксилированных форм холекальциферола. Вывод. Перспективным для дальнейших исследований является изучение совместного действия витамина D3 и бисфосфоната I-12 как препарата с наиболее высокой биологической эффективностью по усилению процесса ремоделирования костной ткани благодаря согласованности процессов резорбции и формирования кости.Вступ. За даними ВООЗ, остеопороз займає чільне місце серед усіх відомих захворювань як причина передчасної інвалідності та смертності у світі, а тому розробка ефективної стратегії лікування цього захворювання є одним із пріоритетних напрямків досліджень для наукових та медичних інституцій. До таких підходів належать розробка нових сучасних нітрогеновмісних бісфосфонатів та дослідження їх терапевтичних ефектів на тваринних моделях. Мета дослідження – вивчити ефективність поєднаної дії синтезованих нітрогеновмісних бісфосфонатів (піразоловмісних аналогів), які пригнічують активність остеокластів та зменшують резорбцію кісткової тканини, і вітаміну D3, що є основним регулятором процесу ремоделювання кісткової тканини й активатором остеогенезу, в корекції порушень мінерального обміну за остеопорозу. Методи дослідження. Біологічну ефективність синтезованих піразоловмісних бісфосфонатів дослі­джували на щурах-самицях лінії Вістар (вік – 1 місяць, вихідна маса – (90±5) г). Аліментарний остеопороз викликали шляхом утримування тварин протягом 30-ти діб на D-гіповітамінозному раціоні відповідно до ДСТУ 11222-65, збалансованому за вмістом кальцію та фосфору. Як коригувальні сполуки ­використовували per os піразоловмісні бісфосфонати (1,7 мг/кг) та холекальциферол (400 МО/кг маси тіла). 25-Гідро­ксиві­тамін D у сироватці крові досліджували методом ELISA. Кількісний аналіз компонентів мінерального ­обміну в сироватці крові та кістковій тканині проводили за допомогою загальноприйнятих біохімічних методів. Результати й обговорення. Досліджувані піразоловмісні бісфосфонати з різною ефективністю гальмували процес демінералізації (резорбції) кісткової тканини та посилювали мінеральний обмін у щурів з аліментарною формою остеопорозу. За дії препаратів зростав вміст кальцію, неорганічного фосфату і знижувалась активність лужної фосфатази та її ізоензимів у сироватці крові. Підвищувались зольність і вміст кальцію та фосфору в золі великогомілкової кістки. Найефективнішим у корекції порушень мінерального обміну за остеопорозу виявилось поєднання піразоловмісних бісфосфонатів і вітаміну D3, який нормалізує вміст 25-гідроксивітаміну D у сироватці крові та забезпечує синтез біологічно активних, гід­ро­ксильованих форм холекальциферолу. Висновок. Перспективним для подальших досліджень є вивчення сумісної дії вітаміну D3 і бісфосфонату І-12 як препарату з найвищою біологічною ефективністю щодо посилення процесу ремоделювання кісткової тканини завдяки поєднанню процесів резорбції та формування кістки

Haemostasis modulation by calix[4]arene methylenebisphosphonic acid C-145 and its sulfur-containing analogue

C-145 (octasodium salt of calix[4]arene-tetra-methylenebisphosphonic acid) was previously considered as specific anti-сoagulant agent that affects fibrin polymerization and does not notably influence other parameters of coagulation system. C-145S (octasodium salt of thiacalix[4]arene-tetra-methylenebisphosphonic acid) possessing wider hydrophobic hole was expected to be more effective antithrombotic agent than C-145. The aim of present work was to compare the action of both organic compounds on fibrin polymerization, fibrinolysis, platelets and endothelial cells. The change of turbidity during fibrin clot formation induced by APTT-reagent and digestion induced by tPA was estimated. Turbidity study was used for the estimation of polymeric fibrin hydrolysis by plasmin in the presence of thiacalix[4]arene C-145S and calix[4]arene C-145. Effects of thiacalix[4]arene C-145S and calix[4]arene C-145 on the activation of Glu-plasminogen by streptokinase were studied using chromogenic substrate S2251. Platelet aggregation study was performed using aggregometry. Stimulated Ca2+ efflux from endoplasmic reticulum and cytoplasm were determined using specific Ca2+-sensitive probes targeted to endoplasmic reticulum (Mag-Fluo-4) and cytoplasm (FURA-2) by spectrofluorimetry. Both C-145 and C-145S decreased the final turbidity of clot and prolonged clot lysis time in blood plasma in comparison to control value. C-145 was shown to be the more effective fibrinolysis inhibitor when studied in model system of polymerized fibrin desAB. C-145S but not C-145 induced concentration changes of Ca2+ in cytoplasm of resting platelets and significantly inhibited (up to 30%) Ca2+ efflux from endoplasmic reticulum of platelets activated by ADP. Both C-145 and C-145S stimulated the proliferation of endothelial cells of PAE cell line. The effect of C-145S was more prominent. In conclusion, calix[4]arene C 145S proved to be the more potent inhibitor of fibrin polymerization in comparison to C-145, which suggested earlier as anticoagulant agent. C-145S proved to have much more outlined inhibitory action on Ca2+-signaling in platelets and stimulatory effect on endothelial cells proliferation. Thus C-145 remained the most prospective molecular platform for the development of antithrombotic agent

Canagliflozin and Renal Outcomes in Type 2 Diabetes and Nephropathy

BACKGROUND Type 2 diabetes mellitus is the leading cause of kidney failure worldwide, but few effective long-term treatments are available. In cardiovascular trials of inhibitors of sodium–glucose cotransporter 2 (SGLT2), exploratory results have suggested that such drugs may improve renal outcomes in patients with type 2 diabetes. METHODS In this double-blind, randomized trial, we assigned patients with type 2 diabetes and albuminuric chronic kidney disease to receive canagliflozin, an oral SGLT2 inhibitor, at a dose of 100 mg daily or placebo. All the patients had an estimated glomerular filtration rate (GFR) of 30 to 300 to 5000) and were treated with renin–angiotensin system blockade. The primary outcome was a composite of end-stage kidney disease (dialysis, transplantation, or a sustained estimated GFR of <15 ml per minute per 1.73 m 2), a doubling of the serum creatinine level, or death from renal or cardiovascular causes. Prespecified secondary outcomes were tested hierarchically. RESULTS The trial was stopped early after a planned interim analysis on the recommendation of the data and safety monitoring committee. At that time, 4401 patients had undergone randomization, with a median follow-up of 2.62 years. The relative risk of the primary outcome was 30% lower in the canagliflozin group than in the placebo group, with event rates of 43.2 and 61.2 per 1000 patient-years, respectively (hazard ratio, 0.70; 95% confidence interval [CI], 0.59 to 0.82; P=0.00001). The relative risk of the renal-specific composite of end-stage kidney disease, a doubling of the creatinine level, or death from renal causes was lower by 34% (hazard ratio, 0.66; 95% CI, 0.53 to 0.81; P<0.001), and the relative risk of end-stage kidney disease was lower by 32% (hazard ratio, 0.68; 95% CI, 0.54 to 0.86; P=0.002). The canagliflozin group also had a lower risk of cardiovascular death, myocardial infarction, or stroke (hazard ratio, 0.80; 95% CI, 0.67 to 0.95; P=0.01) and hospitalization for heart failure (hazard ratio, 0.61; 95% CI, 0.47 to 0.80; P<0.001). There were no significant differences in rates of amputation or fracture. CONCLUSIONS In patients with type 2 diabetes and kidney disease, the risk of kidney failure and cardiovascular events was lower in the canagliflozin group than in the placebo group at a median follow-up of 2.62 years