Визначення клемастину ВЕРХ-методом у крові

Topicality. Сlemastine fumarate (tavegil)-1-methyl-2 [2-α-methyl-p-chlorobenzhydryloxy)-ethyl]-pyrrolidine fumarate is the first generation H1-histamine receptor blocker. Сlemastine fumarate selectively inhibits histamine H1 receptors and reduces capillary permeability. The drug has a pronounced anti-allergic and antipruritic effect. Clemastine prevents the development of vasodilation and the smooth muscle contraction induced by histamine. Сlemastine fumarate has an isignificant anticholinergic activity, causes sedation. The drug is used to treat pruritus in psoriasis, multiple sclerosis and optic neuritis. Clemastine is characterized by the following side effects: increased fatigue, drowsiness, sedation, weakness, lethargy, impaired coordination of movements; nausea, vomiting, decreased blood pressure, palpitations, hemolytic anemia, skin rash, anaphylactic shock. In case of an overdose, the drug has a neurotoxic effect, which manifests itself in impaired consciousness with the development of generalized anticholinergic convulsive syndrome. The urgent task for monitoring the treatment effectiveness of the population with сlemastine fumarate and diagnosis of drug intoxication is the choice of highly sensitive and selective research methods of its analysis in pharmaceuticals and biological matrices during the treatment. Aim. To develop an algorithm for directed analysis of clemastine in biological extracts from the blood using a unified method of the HPLC research. Materials and methods. The extraction of clemastine was performed with chloroform at Ph 9.0. The extracts were purified from impurities by a combination of TLC and extraction with hexane. The TLC purification and identification of clemastine were carried out under optimal conditions: the system of organic solvents – methanol – 25 % solution of ammonium hydroxide (100 : 1.5) and chromatographic plates – Sorbfil PTLC-AF-A, Rf сlemastine = 0.60 ± 0.03. To detect clemastine, the most sensitive location reagents were used –UV light (λ  = 254 nm) and Dragendorff’s reagent modified by Mounier. The chromatographic analysis was performed on a “Milichrome A-02” microcolumn liquid chromatograph (EkoNova, Closed Joint-Stock Company, Russia) under standardized HPLC conditions: the reversed-phase variant using a metal column with a non-polar absorbent Prontosil 120-5C 18 AQ, 5 μm; the mobile phase in the linear gradient mode – from eluent А (5 % acetonitrile and 95 % buffer solution – 0.2 М solution of lithium perchlorate in 0.005 М solution of perchloric acid) to eluent B (100 % acetonitrile) for 40 min. Regeneration of the column was conducted for 2 min with the mixture of solvents; the flow rate of the mobile phase was 100 μl/min, the injection volume – 4 μl. The multichannel detection of the substance was performed using a two-beam multi-wave UV spectrophotometer at 8 wavelengths of 210, 220, 230, 240, 250, 260, 280, and 300 nm; the optimal value of the column temperature – 37-40 °С and the pump pressure – 2.8-3.2 MPa. Results and discussion. Isolation of clemastine from the blood was performed according to the method developed, including the extraction with chloroform at pH 9.0; the extraction purification of extracts with hexane from impurities; the TLC purification and identification of clemastine. Using the unified HPLC method clemastine was identified by retention parameters and spectral ratios. For the quantitative determination, a calibration graph or the straight line equation corresponding to this graph were used. The results obtained indicated the reliability and reproducibility of the method. It was found that the relative uncertainty of the average result in the analysis of clemastine in the blood was ε = ± 4.63 %, the relative standard deviation of the average result was RSDx = 1.67 %. Conclusions. Clemastine was extracted with chloroform at pH 9.0 from the blood. Purification of extracts from co-extractive compounds was performed by combining TLC and extraction with hexane. It has been found that when isolating сlemastine from the blood according to the methods developed it is possible to determine 36.05-39.55 % of the substance (ε = ± 4.63 %, RSDx = 1.67 %). The method of TLC purification and identification of сlemastine in biogenic extracts was tested under the optimal conditions: the system of organic solvents – methanol – 25 % solution of ammonium hydroxide (100 : 1.5), the use of reagents – UV light, Dragendorff’s reagent modified by Mounier, Rf сlemastine = 0.60 ± 0.03 (Sorbfil PTLC-AF-A). The unified HPLC method for identification and quantification of сlemastine was tested in biogenic extracts from the blood according to the algorithm of the directed analysis developed. It has been found that сlemastine can be identified by the retention time – 25.997-26.011 min; the retention volume – 2599.7-2601.1 μl; spectral ratios – 0.741; 0.536; 0.096; 0.023; 0.027; 0.005; 0.003. The сlemastine content was determined by the equation S = 0.15 · 10-3 С + 0.14 · 10-3; the correlation coefficient was equal to 0.9998. Chromatographic methods can be recommended for implementation in practice of the Bureau of Forensic Medical Examination, poison control centers, clinical laboratories regarding the study of medicinal substances in biological objects.Актуальность. Клемастина фумарат (тавегил) – 1-метил-2 [2 α-метил-п-хлорбензгидрилокси) этил] пирролидина фумарат является блокатором H1-рецепторов первого поколения. Клемастина фумарат избирательно ингибирует гистаминовые Н1-рецепторы и уменьшает проницаемость капилляров. Препарат обладает выраженным противоаллергическим и противозудным действием. Клемастин предотвращает развитие вазодилатации и сокращения гладких мышц, вызванных гистамином. Клемастина фумарат имеет незначительную антихолинергическую активность, вызывает седативный эффект. Препарат применяется для лечения псориаза, рассеянного склероза и неврита зрительного нерва. Для клемастина характерны побочные эффекты: повышенная утомляемость, сонливость, седативный эффект, слабость, вялость, нарушение координации движений; тошнота, рвота, снижение артериального давления, сердцебиение, гемолитическая анемия, кожные высыпания, анафилактический шок. При передозировке препарат оказывает нейротоксическое действие, которое проявляется в нарушении сознания с развитием генерализованного антихолинергического судорожного синдрома. Актуальной задачей мониторинга эффективности лечения населения клемастина фумаратом и диагностики лекарственной интоксикации является выбор высокочувствительных и селективных методов его анализа в фармацевтических препаратах и биологических матрицах во время лечения. Целью исследования является разработка алгоритма направленного анализа клемастина в биологических экстрактах крови с помощью унифицированного метода исследования ВЭЖХ. Материалы и методы. Экстракцию клемастина проводили хлороформом при рН 9,0. Экстракты очищали от примесей комбинацией ТСХ и экстракцией гексаном. Очистка ТСХ и идентификация клемастина проводились в оптимальных условиях: система органических растворителей метанол – 25 % раствор гидроксида аммония (100 : 1,5) и хроматографические пластинки Sorbfil PTLC-AF-A, Rf клемастина = 0,60 ± 0,03. Для обнаружения клемастина использовали наиболее чувствительные реагенты – УФ-свет (λ = 254 нм) и реагент Драгендорфа в модификации Мунье. Хроматографический анализ проводили на микроколоночном жидкостном хроматографе «Milichrome A-02» (ЭкоНова, ЗАО, Россия) с применением унифицированных условий ВЭЖХ: вариант с обращенной фазой с использованием металлической колонки с неполярным сорбентом Prontosil 120-5C 18 AQ, 5 мкм; подвижная фаза в режиме линейного градиента – от элюента А (5 % ацетонитрила и 95 % буферного раствора – 0,2 М раствора перхлората лития в 0,005 М растворе кислоты хлорной) до элюента В (100 % ацетонитрил) в течение 40 мин. Регенерацию колонки проводили в течение 2 мин смесью растворителей; скорость потока подвижной фазы составляла 100 мкл/мин, объем пробы – 4 мкл. Многоканальное детектирование вещества проводили с помощью двухлучевого УФ-спектрофотометра при 8 длинах волн 210, 220, 230, 240, 250, 260, 280 и 300 нм; оптимальное значение температуры колонки – 37-40 °С ; давление насоса – 2,8-3,2 МПа. Результаты и их обсуждение. Выделение клемастина из крови проводили по разработанной методике, включая экстракцию хлороформом при рН 9,0; экстракционную очистку экстрактов гексаном от примесей; TСХ-очистку и идентификацию клемастина. С помощью унифицированного метода ВЭЖХ клемастин идентифицировали по параметрам удерживания и спектральным соотношениям. Для количественного определения использовали калибровочный график или уравнение прямой линии, соответствующее этому графику. Полученные результаты свидетельствовали о надежности и воспроизводимость метода. Установлено, что относительная неопределенность среднего результата при анализе клемастина в крови составляла ε = ± 4,63 %, относительное стандартное отклонение среднего результата было равным RSDx = 1,67 %. Выводы. Клемастин экстрагировали хлороформом при рН 9,0 из крови. Очистку экстрактов от соэкстрактивних веществ проводили путем комбинирования ТСХ и экстракции гексаном. Установлено, что при выделении клемастина из крови по разработанным методикам можно определить 36,05-39,55 % вещества (ε = ± 4,63 %, RSDx = 1,67 %). Метод очистки ТСХ и идентификации клемастина в биогенных экстрактах апробирован в оптимальных условиях: система органических растворителей метанол – 25 % раствор гидроксида аммония (100 : 1,5), применение реагентов – УФ-света и реагента Драгендорфа в модификации Мунье, Rf клемастина = 0,60 ± 0,03 (Sorbfil PTLC-AF-A). Унифицированный метод ВЭЖХ для идентификации и количественной оценки клемастина был апробирован в биогенных экстрактах крови согласно разработанного алгоритма направленного анализа. Установлено, что клемастин можно идентифицировать по времени удерживания 25,997-26,011 мин; объему удерживания 2599,7-2601,1 мкл; спектральным соотношениям – 0,741; 0,536; 0,096; 0,023; 0,027; 0,005; 0,003. Содержание клемастина определяли по уравнению S = 0,15 · 10-3 С + 0,14 · 10-3, коэффициент корреляции равен 0,9998. Хроматографические методы можно рекомендовать для внедрения в практику бюро судебно-медицинской экспертизы, центров контроля за отравлениями, клинических лабораторий по изучению лекарственных веществ на биологических объектах.Актуальність. Клемастину фумарат (тавегіл) –1-метил-2 [2-α-метил-п-хлорбензгідрилоксі) етил] піролідину фумарат є блокатором H1-гістамінових рецепторів першого покоління. Клемастину фумарат вибірково інгібує гістамінові Н1-рецептори та зменшує проникність капілярів. Препарат має виражену протиалергічну та протисвербіжну дію. Клемастин запобігає розвитку вазодилатації та скорочення гладких м’язів, викликаних гістаміном. Клемастину фумарат має незначну антихолінергічну активність, викликає седацію. Препарат застосовують для лікування псоріазу, розсіяного склерозу та невриту зорового нерва. Для клемастину характерні побічні ефекти: підвищена стомлюваність, сонливість, седативний ефект, слабкість, млявість, порушення координації рухів; нудота, блювота, зниження артеріального тиску, серцебиття, гемолітична анемія, шкірні висипання, анафілактичний шок. За передозування препарат чинить нейротоксичну дію, що проявляється порушенням свідомості з розвитком генералізованого антихолінергічного судомного синдрому. Актуальним завданням моніторингу ефективності лікування населення клемастину фумаратом і діагностики інтоксикації ліками є вибір високочутливих і селективних методів аналізу його у фармацевтичних препаратах і біологічних матрицях під час лікування. Метою дослідження є розробка алгоритму спрямованого аналізу клемастину в біологічних екстрактах крові за допомогою уніфікованого методу дослідження ВЕРХ. Матеріали і методи. Екстракцію клемастину проводили хлороформом за рН 9,0. Екстракти очищували від домішок комбінацією ТШХ та екстракцією гексаном. Очищення ТШХ та ідентифікацію клемастину проводили в оптимальних умовах: система органічних розчинників метанол – 25 % розчин гідроксиду амонію (100 : 1,5) та хроматографічні пластинки Sorbfil PTLC-AF-A, Rf клемастину = 0,60 ± 0,03. Для виявлення клемастину використовували найбільш чутливі реагенти – УФ-світло (λ = 254 нм) та реагент Драгендорфа у модифікації Муньє. Хроматографічний аналіз проводили на мікроколонковому рідинному хроматографі «Milichrome A-02» (ЕкоНова, ЗАТ, Росія) із застосуванням уніфікованих умов ВЕРХ: варіант з оберненою фазою з використанням металевої колонки з неполярним сорбентом Prontosil 120-5C 18 AQ, 5 мкм; рухома фаза в режимі лінійного градієнта – від елюента А (5 % ацетонітрилу та 95 % буферного розчину – 0,2 М розчину перхлорату літію в 0,005 М розчині кислоти хлорної) до елюента В (100 % ацетонітрил) протягом 40 хв. Регенерацію колонки проводили протягом 2 хв сумішшю розчинників; швидкість потоку рухомої фази складала 100 мкл/хв, об’єм проби – 4 мкл. Багатоканальне виявлення речовини проводили за допомогою двопроменевого багатохвильового УФ-спектрофотометра за 8 довжин хвиль 210, 220, 230, 240, 250, 260, 280 і 300 нм; оптимальне значення температури колонки – 37-40 °С; тиск насоса – 2,8-3,2 МПа. Результати та їх обговорення. Виділення клемастину з крові проводили за розробленою методикою, яка передбачала екстракцію хлороформом за рН 9,0; екстракційне очищення екстрактів гексаном від домішок; TШХ-очищення та ідентифікацію клемастину. За допомогою уніфікованого методу ВЕРХ клемастин ідентифікували за параметрами утримування та спектральними співвідношеннями. Для кількісного визначення використовували калібрувальний графік або рівняння прямої лінії, що відповідало цьому графіку. Отримані результати свідчили про надійність і відтворюваність методу. Було з’ясовано, що відносна невизначеність середнього результату під час аналізу клемастину в крові становила ε = ± 4,63 %, відносне стандартне відхилення середнього результату дорівнювало RSDx = 1,67 %. Висновки. Клемастин екстрагували хлороформом за рН 9,0 з крові. Очищення екстрактів від співекстрактивних сполук проводили шляхом комбінування ТШХ та екстракції гексаном. З’ясовано, що в разі виділення клемастину з крові за розробленими методами можна визначити 36,05-39,55 % речовини (ε = ± 4,63 %, RSDx = 1,67 %). Метод очищення ТШХ та ідентифікації клемастину в біогенних екстрактах апробовано в оптимальних умовах: система органічних розчинників – метанол – 25 % розчин амонію гідроксиду (100 : 1,5) за застосування реагентів – УФ-світла та реагента Драгендорфа у модифікації Муньє, Rf клемастину = 0,60 ± 0,03 (Sorbfil PTLC-AF-A). Уніфікований метод ВЕРХ для ідентифікації та кількісної оцінки клемастину було опрацьовано в біогенних екстрактах крові згідно з розробленим алгоритмом спрямованого аналізу. Виявлено, що клемастин можна ідентифікувати за часом утримування 25,997-26,011 хв; об’ємом утримування 2599,7-2601,1 мкл; спектральними співвідношеннями – 0,741; 0,536; 0,096; 0,023; 0,027; 0,005; 0,003. Вміст клемастину визначали за рівнянням S = 0,15 · 10-3 С + 0,14 · 10-3; коефіцієнт кореляції дорівнював 0,9998. Хроматографічні методи можна рекомендувати для впровадження у практику бюро судово-медичної експертизи, центрів контролю за отруєннями, клінічних лабораторій щодо вивчення лікарських речовин на біологічних об’єктах

Дослідження антидепресантної та актопротекторної активності синтетичного аналога кінцевої ділянки нейропептиду Y

Topicality. Neuropeptide Y (NPY), which is significantly widespread in the human body, is responsible for various physiological processes, in particular it is involved in the regulation of the emotional behavior, memory and metabolism. The modified short fragment of NPY proposed – NP9 nonapeptide for intranasal administration – shows certain biological properties of the native peptide, in particular the anxiolytic and antiamnesic action. The effect of NP9 on affective disorders of depressive nature and physical endurance remains unknown. Aim. To study the antidepressant and actoprotective activity of NP9 in models of tail suspension, reserpine-induced depression, and forced weighted swimming. Materials and methods. The antidepressant properties of NP9 were studied in the immobilization tail suspension test in mice and on a model of reserpine-induced depression with registration of the body temperature, ptosis, and behavior in the Porsolt forced swimming tests and the open field test. The actoprotective properties of NP9 were studied in the swimming test with a load (10 % of the weight of the animal). Results and discussion. In the tail suspension test, NP9 significantly increased the latent time of the first immobilization compared to the indicators of intact animals (3.2 times) and the imipramine group (2.7 times). NP9 did not significantly affect the manifestations of reserpine-induced depression. These results indicate the weak antidepressant properties of NP9. Nonapeptide significantly increased the swimming time to exhaustion by 2.5 times, indicating actoprotective properties, according to which NP9 exceeded the reference drug Semax. Conclusions. In the tail suspension test, nonapeptide NP9 exhibits dose-dependent antidepressant properties after the first administration, but this effect is practically not manifested in the rigid reserpine-induced model of depression. NP9 increases the physical endurance of animals in the forced weighted swimming test and is superior to the reference drug Semax by its effectiveness.Актуальность. Значительно распространенный в организме человека нейропептид Y (NPY) отвечает за различные физиологические процессы, в частности участвует в регуляции эмоциональной сферы, памяти, обмена веществ. Предложенный нами короткий модифицированный фрагмент NPY – нонапептид NP9 для интраназального введения –проявляет определенные биологические свойства нативного пептида, в частности анксиолитическое и антиамнестическое действие. Остается неизвестным влияние NP9 на аффективные нарушения депрессивного характера и на физическую работоспособность. Цель. Исследовать антидепрессантную и актопротекторную активность NP9 на моделях подвешивания мышей за хвост, резерпин-индуцированной депрессии и плавания с нагрузкой. Материалы и методы. Антидепрессантные свойства NP9 исследовали в иммобилизационном тесте подвешивания мышей за хвост и на модели резерпин-индуцированной депрессии с регистрацией температуры тела, блефораптоза и поведения в тестах принудительного плавания по Порсолту и открытого поля. Актопротекторные свойства NP9 изучали в тесте плавания с нагрузкой (10 % от массы животного). Результаты и их обсуждение. В тесте подвешивания мышей за хвост NP9 достоверно увеличивал латентное время первой иммобилизации по сравнению с показателями интактных животных (в 3,2 раза) и группы имипрамина (в 2,7 раза). На проявления резерпин-индуцированной депрессии NP9 существенно не влиял. Эти результаты указывают на слабые антидепрессантные свойства NP9. Нонапептид достоверно увеличивал время плавания до истощения в 2,5 раза, что свидетельствует об актопротекторных свойствах, по которым NP9 превосходит препарат сравнения «Семакс». Выводы. В мягком тесте подвешивания мышей за хвост нонапептид NP9 проявляет дозозависимые антидепрессантные свойства уже после первого введения, но на жесткой резерпин-индуцированной модели депрессии этот эффект практически не проявляется. NP9 повышает физическую выносливость животных в тесте плавания с нагрузкой и по эффективности превосходит препарат сравнения «Семакс».Актуальність. Значно поширений в організмі людини нейропептид Y (NPY) відповідає за різноманітні фізіологічні процеси, зокрема бере участь у регуляції емоційної сфери, пам’яті, обміну речовин. Запропонований нами короткий модифікований фрагмент NPY – нонапептид NP9 для інтраназального введення – виявляє певні біологічні властивості нативного пептиду, зокрема анксіолітичну та антиамнестичну дію. Залишається невідомим впив NP9 на афективні порушення депресивного характеру та на фізичну працездатність. Мета. Дослідити антидепресантну та актопротекторну активність NP9 на моделях підвішування мишей за хвіст, резерпін-індукованої депресії і плавання з навантаженням. Матеріали та методи. Антидепресантні властивості NP9 досліджували в іммобілізаційному тесті підвішування мишей за хвіст, на моделі резерпін-індукованої депресії з реєстрацією температури тіла, блефораптозу та поведінки в тестах примусового плавання за Порсолтом і відкритого поля. Актопротекторні властивості NP9 вивчали в тесті плавання з навантаженням (10% від маси тварини). Результати та їх обговорення. У тесті підвішування мишей за хвіст NP9 достовірно збільшував латентний час першої іммобілізації порівняно з показниками інтактних тварин (у 3,2 раза) та групи іміпраміну (у 2,7 раза). На прояви резерпін-індукованої депресії NP9 суттєво не впливав. Ці результати свідчать про слабкі антидепресантні властивості NP9. Нонапептид достовірно збільшував час плавання до виснаження у 2,5 раза, що свідчить про актопротекторні властивості, за якими NP9 переважає препарат порівняння «Семакс». Висновки. У м’якому тесті підвішування мишей за хвіст нонапептид NP9 виявляє дозозалежні антидепресантні властивості вже після першого введення, але на жорсткій резерпін-індукованій моделі депресії цей ефект практично не виявляється. NP9 підвищує фізичну витривалість тварин у тесті плавання з навантаженням та за ефективністю перевершує препарат порівняння «Семакс»

Обґрунтування вибору гелеутворювача для розробки складу гелю з кислотою гіалуроновою та декаметоксином

Topicality. Bedsores are an urgent problem of modern medicine both at the outpatient and inpatient stage. For the treatment of infected bedsores it is advisable to use drugs that have a complex effect focused on various parts of the pathological process. For the treatment of chronic wounds and bedsores together with the inhibition of the growth of microorganisms the drug must provide the optimal conditions for the growth of granulation, have a reparative and anti-inflammatory effect. Aim. To experimentally substantiate the composition of the gel base with hyaluronic acid and decamethoxine. Materials and methods. To select the structure-forming component in the gel base, the possibility of using “Ultrez 10 NF” carbomer, “Aristoflex AVC” (copolymer of acrylamidomethylpropanesulfonic acid and vinyl pyrrolidone) from Clariant Surfactants company, “Structure XL” (hydropropylated corn starch) as a gelling agent was studied. Organoleptic, physicochemical, structural and mechanical parameters of gel model samples were determined according to the methods of the State Pharmacopoeia of Ukraine. The statistical processing of the results was performed using the Statistica 6.0 program. Results and discussion. The choice of the optimal gelling agent was performed taking into account the results of the study of organoleptic, physicochemical, structural and mechanical parameters of gel model samples. The experimental studies conducted allowed to choose the optimal gelling agent – “Aristoflex AVC” in the concentration of 1 %. It is easily dispersed with water and does not require the addition of a neutralizer. It has been proven that the base selected has the optimal consumer, structural-mechanical, and physicochemical properties. Conclusions. Based on the organoleptic, physicochemical, structural-mechanical studies the composition of the gel base with hyaluronic acid and decamethoxine has been experimentally substantiated.Актуальность. Пролежни являются актуальной проблемой современной медицины как на амбулаторном, так и на стационарном этапе. Для лечения инфицированных пролежней целесообразно применять препараты, которые имеют комплексное действие, направленное на различные звенья патологического процесса. Для лечения хронических ран и пролежней, вместе с угнетением роста микроорганизмов, препарат должен обеспечивать оптимальные условия для роста грануляции, оказывать репаративное и противовоспалительное действие. Цель работы. Экспериментально обосновать состав основы геля с кислотой гиалуроновой и декаметоксином. Материалы и методы. Для выбора структурообразующего компонента в составе гелевой основы исследовали возможность использования в качестве гелеобразователя карбомер «Ultrez 10 NF», «Aristoflex AVC» (сополимер акриламидометилпропансульфоновой кислоты и винилпирролидона) фирмы «Clariant Surfactants», «Structure XL» (гидропропилированный крахмал кукурузы). Органолептические, физико-химические, структурно-механические показатели модельных образцов геля определяли по методикам Государственной фармакопеи Украины. Статистическую обработку результатов выполнили с помощью программы Statistica 6.0. Результаты. Выбор оптимального гелеобразователя выполнили, учитывая результаты исследования органолептических, физико-химических, структурно-механических показателей модельных образцов геля. Проведенные экспериментальные исследования позволили выбрать оптимальный гелеобразователь – «Aristoflex AVC» в концентрации 1%, который легко диспергируется с водой и не требует добавления нейтрализатора. Доказано, что выбранная основа имеет оптимальные потребительские, структурно-механические, физико-химические свойства. Выводы. На основании органолептических, физико-химических, структурно-механических исследований экспериментально обоснован состав основы геля с кислотой гиалуроновой и декаметоксином для лечения хронических ран и пролежней.Актуальність. Пролежні є актуальною проблемою сучасної медицини як на амбулаторному, так і на стаціонарному етапі. Для лікування інфікованих пролежнів доцільно застосовувати препарати, що виявляють комплексну дію, спрямовану на різні ланки патологічного процесу. Для лікування хронічних ран та пролежнів, разом із пригніченням зростання мікроорганізмів, препарат повинен забезпечувати оптимальні умови для зростання грануляції, чинити репаративну й протизапальну дію. Мета роботи. Експериментально обґрунтувати склад основи гелю з кислотою гіалуроновою та декаметоксином.  Матеріали та методи. Для вибору структуроутворювального компонента у складі гелевої основи досліджували можливість використання як гелеутворювача карбомер «Ultrez 10 NF», «Aristoflex AVC» (співполімер акриламідометилпропансульфонової кислоти і вінілпіролідону) фірми «Clariant Surfactants», «Structure XL» (гідропропільований крохмаль кукурудзи). Органолептичні, фізико-хімічні, структурно-механічні показники модельних зразків гелю визначали за методиками Державної фармакопеї України. Статистичне опрацювання результатів виконали за допомогою програми Statistica 6.0. Результати та їх обговорення. Вибір оптимального гелеутворювача виконали, враховуючи дослідження з вивчення органолептичних, фізико-хімічних, структурно-механічних показників модельних зразків гелю. Проведені експериментальні дослідження дозволили обрати раціональний гелеутворювач – «Aristoflex AVC» в концентрації 1 %, який легко диспергується з водою та не потребує додавання нейтралізатора. Доведено, що обрана основа має оптимальні споживчі структурно-механічні, фізико-хімічні властивості. Висновки. На підставі органолептичних, фізико-хімічних, структурно-механічних досліджень експериментально обґрунтовано склад основи гелю з кислотою гіалуроновою та декаметоксином для лікування хронічних ран та пролежнів.

Вибір допоміжних речовин з метою отримання таблеток на основі екстракту примули дрібнозубчастої методом вологої грануляції

Introduction. Herbal medicines are increasingly being used in the treatment of various diseases. Significant number of resources, high-level availability and the possibility of cultivation have provided high prospects of plant raw materials in the development of new herbal medicines. Primula denticulate Smith. is one of the most interesting medicinal plant raw materials source in modern medicine and pharmacy with the wide spectrum of pharmacotherapeutic action, that is mainly used only in traditional medicine. Thus, nowadays the development of new and effective medicines based on Primula denticulate Smith. in tablet dosage form is the topical task of pharmacy. The aim of the work. To study the influence of excipients on the pharmaco­technological parameters of tablets with Primula denticulate Smith, are obtained by wet granulation method and to substantiate the choosing of the best excipients by the method of mathematical planning of the experiment. Materials and Methods. It was used a self-prepared dense extract of Primula denticulate Smith. and excipients, which are complied with the requirements of State Pharmacopoeia of Ukraine in terms of pharmaco-technological quality parameters, for developing tablets. The hyper Greek-Latin square 4x4 was used to study the four qualitative factors. Results and Discussion. In the course of the experiment, it was determined the dependence of pharmaco­technological parameters (friability, resistance to crushing and disintegration of tablets) on type of excipients. It was selected excipients with the optimal pharmaco-technological parameters for further research the tablets quality. Conclusions. According to the method of mathematical planning of the experiment, it’s chosen the optimal excipients for obtaining tablets based on dense extract of Primula denticulate Smith. Considering the investigated pharmaco-technological properties (friability, resistance to crushing and disintegration of tablets) the qualitative composition of excipients for obtaining tablets by the method of wet granulation was determined: Avicel PH - 105 and MCC 101, croscarmellose sodium, colloidal anhydrous silicon dioxide, magnesium stearate and Prosolv 90.Актуальность. Лекарственные средства на основе растительного сырья все чаще находят применение при лечении различных заболеваний. Значительные ресурсы, доступность и возможность культивации обеспечивают высокую перспективность растительного сырья при разработке новых лекарственных средств растительного происхождения. Одним из источников лекарственного растительного сырья, который представляет особенный интерес для современной медицины и фармации вследствие широкого фармакотерапевтического спектра действия, – является примула мелкозубчатая, которая в основном используется только в народной медицине. Таким образом, в настоящее время актуальной задачей фармации является разработка новых и эффективных лекарственных средств на основе примулы мелкозубчатой в таблетированной лекарственной форме. Цель работы. Изучение влияния вспомогательных веществ (ВВ) на фармако-технологические показатели таблеток, которые содержат густой экстракт примулы мелко мелкозубчатой, полученных методом влажной грануляции и обоснование выбора оптимальных ВВ методом математического планирования эксперимента. Материалы и методы. При разработке таблетированного лекарственного средства использовали самостоятельно приготовленный густой экстракт примулы мелкозубчатой и вспомогательные вещества, которые соответствуют требованиям ГФУ по фармако-технологическим показателям качества для таблетированных препаратов. Для реализации эксперимента использовали математическое планирование, а именно, четырехфакторный анализ на основе гипер-греко латинского квадрата. Результаты и их обсуждение. В ходе исследования определили зависимость экспериментальных показателей (истираемость, устойчивость к раздавливанию и распадаемость) от вида вспомогательных веществ, которые входили в состав таблеток согласно определенного плана эксперимента. Для дальнейших исследований были отобраны вспомогательные вещества, которые отличались оптимальными фармако-технологическими параметрами качества исследуемых таблеток. Выводы. Используя метод математического планирования эксперимента, выбраны оптимальные вспомогательные вещества для производства таблеток на основе густого экстракта примулы мелкозубчатой. На основании исследованных фармако-технологических свойств (истираемость, устойчивость к раздавливанию и распадаемость таблеток) определен качественный состав вспомогательных веществ для получения таблеток методом влажной грануляции: Avicel PH – 105 и МКЦ 101, натрия кроскармелоза, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат и просолв 90.Актуальність. Лікарські засоби на основі рослинної сировини все частіше застосовуються при лікуванні багатьох захворювань. Значні ресурси, доступність та можливість культивування, - роблять рослинну сировину дуже перспективною при розробці нових лікарських засобів рослинного походження. Одним з джерел, що представляє особливий інтерес для сучасної медицини та фармації внаслідок широкого спектра фармакотерапевтичної дії – є примула дрібнозубчаста, яка в основному використовуються тільки в народній медицині. Тому розробка нових та ефективних лікарських засобів на основі примули дрібнозубчастої у таблетованій формі є актуальним завданням сьогодення. Мета. Вивчення впливу допоміжних речовин (ДР) на фармако-технологічні показники таблеток, що містять густий екстракт примули дрібнозубчастої, отриманих методом вологої грануляції та обґрунтування вибору кращих ДР при розробці таблетованого лікарського засобу із застосуванням методу математичного планування експерименту. Матеріали та методи. При розробці таблетованого засобу використовували густий екстракт примули дрібнозубчастої, який отримували самостійно, та допоміжні речовини, які відповідають вимогам ДФУ і забезпечують виконання всіх фармако-технологічних показників якості таблетованих препаратів. Для реалізації експерименту використовували математичне планування, а саме чотирьох факторний план на основі гіпер-греко латинського квадрату. Результати та їх обговорення. У процесі досліджень визначили залежність усіх досліджуваних показників (стираність, стійкість таблеток до роздавлювання та час розпадання) від допоміжних речовин, які водилися в склад таблеток на основі густого екстракту примули дрібнозубчастої, згідно вибраного плану експерименту. На основі аналізу було відібрано для подальших досліджень допоміжні речовини, які чинили максимальний ефект на основні фармако-технологічні показники якості досліджуваних таблеток. Висновки. Використовуючи метод математичного планування експерименту, визначили оптимальні допоміжні речовини для виробництва таблеток на основі густого екстракту примули дрібнозубчастої. На підставі показників таблеток (час розпадання, стираність, стійкість до роздавлювання) визначили якісний склад допоміжних речовин для отримання таблеток методом вологої грануляції: Avicel PH – 105 та МКЦ 101, натрію кроскармельоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат та просолв 90

Динаміка вмісту метаболітів сполучної тканини у крові щурів різного віку за гіпокінезії

Topicality. Hypokinesia is a condition of insufficient motor activity of the body with limited pace and volume of movement, and is currently the fourth leading cause of endemic death in the world. It is known that hypokinesia can affect the metabolism of components of bone and cartilage, which is the basis for the development of pathological processes, but there are no biochemical markers of this process in the literature. Thus, currently, there is insufficient number of experimental scientific works devoted to the study of biochemical parameters characterizing the state of the connective tissue in the experiment to assess the impact of hypokinesia on the body, and this fact determines the relevance of the study. Aim. To study the dynamics of the main metabolites characterizing the state of the connective tissue in the blood serum in hypokinesia in rats of different ages. Materials and methods. The studies were performed on 42 white male rats aged 3 and 12 months, kept in the vivarium of the Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kharkiv. The conditions of hypokinesia were reproduced using a specially designed device that limited the mobility of the animal without disturbing the ventilation of the body. Animals were removed from the experiment by decapitation in Day 7 and 30 of immobilization under thiopental anesthesia. The content of sialic acids in the serum was determined by the Hess method, chondroitin sulfate – by Nemeth-Csoka method modified by L. I. Slutsky, the fractional composition of glycosaminoglycans (GAG) – by the reaction with resoquine. Results and discussion. In the study of the rat serum, it was found that in intact animals of 3 and 12 months of age the content of sialic acids was different; it was 2.94 ± 0.16 and 1.98 ± 0.09 mmol/L, respectively. After 7 days of hypokinesia, their concentration in young animals did not change, but in older animals, this figure increased. By Day 30, the serum sialic acid levels suddenly increased compared to intact animals. In animals of 12 months of age, the concentration of sialic acids in the blood serum increased by both Day 7 and Day 30 of hypokinesia, especially at the end of the experiment. Hypokinesia also showed a significant increase in serum concentrations of chondroitin sulfates on Day 7 of the experiment in animals of both age groups. At the same time, the level of these metabolites on Day 30 was at the same level. In young rats on Day 7 the fraction of GAG remained unchanged, but on Day 30 there was a significant decrease. During this period, the second fraction of GAG increased. In animals aged 12 months on Day 7 and 30, the content of most GAG fractions was lower than the values characterizing the fractional composition of GAG in intact rats. Conclusions. Thus, the determination of sialic acids, GAG fractions and chondroitin sulfates in the serum can be presented as a set of biochemical tests to assess disorders of the connective tissue metabolism while limiting the motor activity of the body. It has been found that the 30-day hypokinesia causes significant disorders of the connective tissue, and it is reflected in changes in the biochemical parameters of the serum of experimental rats.Актуальность. Гипокинезия – состояние недостаточной двигательной активности организма с ограничением темпа и объема движения, что является на сегодня четвертой причиной эндемичной смерти в мире. Известно, что гипокинезия способна влиять на метаболизм компонентов костной и хрящевой ткани, лежит в основе развития патологических процессов, однако биохимических маркеров этого процесса в литературе не приводится. Таким образом, экспериментальных научных трудов, посвященных изучению биохимических показателей, характеризующих состояние соединительной ткани в эксперименте для оценки влияния гипокинезии на организм, сегодня недостаточно, что и обусловливает актуальность исследования. Цель исследования. Изучение динамики основных метаболитов, которые характеризуют состояние соединительной ткани, в сыворотке крови при гипокинезии у крыс разного возраста. Материалы и методы. Исследования проводили на 42 белых крысах-самцах в возрасте 3 и 12 месяцев, которые содержались в виварии ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов имени проф. М. И. Ситенко НАМН Украины», г. Харьков. Условия гипокинезии воспроизводили с использованием специально сконструированного прибора, который обеспечивал ограничение подвижности животного без нарушений вентиляции тела. Животных выводили из эксперимента путем декапитации через 7 и 30 дней иммобилизации под тиопенталовым наркозом. Содержание сиаловых кислот в сыворотке крови определяли по методу Гесса, хондроитинсульфатов – по методу Nemeth-Csoka в модификации Л. И. Слуцкого, фракционный состав гликозаминогликанов (ГАГ) – по реакции с резохином. Результаты и их обсуждение. Во время исследования сыворотки крови крыс было установлено, что у интактных животных 3-х и 12-месячного возраста содержание сиаловых кислот было разным – 2,94 ± 0,16 и 1,98 ± 0,09 ммоль/л соответственно. После 7-дневной гипокинезии их концентрация у молодых животных без изменений, однако у животных старшей группы этот показатель увеличивался. К 30-м суткам уровень сиаловых кислот в сыворотке крови внезапно увеличивался по сравнению с показателем у интактных животных. У животных 12-месячного возраста отмечалось повышение концентрации сиаловых кислот в сыворотке крови как на 7, так и на 30 сутки гипокинезии, особенно на конечном этапе эксперимента. Также в условиях гипокинезии наблюдалось существенное увеличение концентрации в сыворотке крови хондроитинсульфатов уже на 7 сутки эксперимента у животных обеих возрастных групп, при этом показатели этих метаболитов на 30 сутки были на одинаковом уровне. У молодых крыс на 7 сутки фракция ГАГ оставалась без изменений, однако на 30 сутки наблюдалось значительное ее снижение. В этот период повышалась ИИ фракция ГАГ. У животных в возрасте 12 месяцев на 7 и 30 сутки содержание большинства фракций ГАГ было ниже значений, характеризующих фракционный состав ГАГ у интактных крыс. Выводы. Таким образом, определение в сыворотке крови сиаловых кислот, фракций ГАГ и хондроитинсульфатов можно представить в качестве комплекса биохимических тестов для оценки нарушений метаболизма соединительной ткани во время ограничения двигательной активности организма. Установлено, что 30-суточная гипокинезия вызывала существенные нарушения состояния соединительной ткани, что отражалось в изменениях биохимических показателей сыворотки крови крыс в эксперименте.Актуальність. Гіпокінезія є станом недостатньої рухової активності організму з обмеженням темпу та обсягу руху і постає на сьогодні четвертою причиною ендемічної смерті у світі. Відомо, що гіпокінезія здатна впливати на метаболізм компонентів кісткової та хрящової тканини, що є основою розвитку патологічних процесів, проте біохімічних маркерів цього в літературі не наведено. Отже, експериментальних наукових праць, присвячених вивченню біохімічних показників, які характеризують стан сполучної тканини в експерименті для оцінювання впливу гіпокінезії на організм, на сьогодні недостатньо, що й зумовлює актуальність дослідження. Мета дослідження. Вивчення динаміки основних метаболітів, які характеризують стан сполучної тканини, у сироватці крові за гіпокінезії у щурів різного віку. Матеріали та методи. Дослідження проводили на 42 білих щурах-самцях віком 3 та 12 місяців, утримуваних у віварії ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені проф. М. І. Ситенка НАМН України», м. Харків. Умови гіпокінезії відтворювали з використанням спеціально сконструйованого приладу, який забезпечував обмеження рухливості тварини без порушень вентиляції тіла. Тварин виводили з експерименту шляхом декапітації через 7 та 30 днів іммобілізації під тіопенталовим наркозом. Вміст сіалових кислот у сироватці крові визначали за методом Гесса, хондроїтинсульфатів – за Nemeth-Csoka в модифікації Л.І. Слуцького, фракційний склад глікозаміногліканів (ГАГ) – за реакцією з резохіном. Результати та їх обговорення. Під час дослідження сироватки крові щурів було з’ясовано, що в інтактних тварин 3-х та 12-місячного віку вміст сіалових кислот різний – 2,94 ± 0,16 та 1,98 ± 0,09 ммоль/л відповідно. Після 7-денної гіпокінезії їх концентрація у молодих тварин не змінювалась, проте у тварин старшої групи цей показник збільшувався. До 30-ї доби рівень сіалових кислот у сироватці крові раптово збільшувався проти показника в інтактних тварин. У тварин 12-місячного віку спостерігалось підвищення концентрації сіалових кислот у сироватці крові як на 7, так і на 30 добу гіпокінезії, особливо на кінцевому етапі експерименту. Також за гіпокінезії спостерігалось суттєве збільшення концентрації в сироватці крові хондроїтинсульфатів уже на 7 добу експерименту у тварин обох вікових груп, при цьому показники цих метаболітів на 30 добу були на однаковому рівні. У молодих щурів на 7 добу І фракція ГАГ залишалась без змін, проте на 30 добу спостерігалось значне її зниження. У цей період підвищувалась ІІ фракція ГАГ. У тварин віком 12 місяців на 7 та 30 добу вміст більшості фракцій ГАГ був нижчий від значень, що характеризують фракційний склад ГАГ у інтактних щурів. Висновки. Отже, визначення в сироватці крові сіалових кислот, фракцій ГАГ та хондроїтинсульфатів можна розглядати як комплекс біохімічних тестів для оцінювання порушень метаболізму сполучної тканини під час обмеження рухової активності організму. Доведено, що 30-добова гіпокінезія спричиняла суттєві порушення стану сполучної тканини, що виявлялось у змінах біохімічних показників сироватки крові експериментальних щурів

Вивчення хлорофілів та каротиноїдів листя сансевієрії гіацинтової (Sansevieria hyacinthoides)

Topicality. Sansevieria hyacinthoides (L.) Druce belongs to the Asparagaceae family. The plant is native to African countries. It has been introduced and naturalized in some countries of America, Asia, Australia and Europe. This species is grown as an ornamental plant in many countries, and as a medicinal plant in Africa. Aim. To determine the quantitative content of chlorophylls a and b and the amount of carotenoids in Sansevieria hyacinthoides leaves freshly collected and dried. Materials and methods. The quantitative content was determined by the spectrophotometric method. This method allows determining the amount of chlorophyll a and b and carotenoids by the characteristics of the absorption spectra without their prior separation. Results and discussion. The amount of chlorophyll a and b in the dried leaves was almost 7 times higher than in the freshly collected ones (1.82 ± 0.036 mg/g vs. 0.25 ± 0.005 mg/g, and 2.08 ± 0.038 mg/g vs. 0.29 ± 0.006 mg/g, respectively). The quantitative content of the amount of carotenoids differed by 3.6 times (0.05 ± 0.001 mg/g in freshly collected leaves, and 0.18 ± 0.004 mg/g in the dried raw material). Conclusions. The quantitative content of the amount of carotenoids, chlorophyll a and chlorophyll b in freshly collected and dried leaves of Sansevieria hyacinthoides has been determined by the spectrophotometric method. The dried plant raw material of Sansevieria leaves has a higher content of biologically active substances: chlorophyll a – 1.82 ± 0.036 mg/g, chlorophyll b – 2.08 ± 0.038 mg/g, and the amount of carotenoids – 0.18 ± 0.004 mg/g.Актуальность. Sansevieria hyacinthoides (L.) Druce относится к семейству Asparagaceae. Растение является родным для стран Африки. Интродуцировано и натурализовано в некоторых странах Америки, Азии, Австралии и Европы. Данный вид выращивают как декоративное растение, а в Африке еще и как лекарственное. Цель. Определить количественное содержание хлорофиллов a и b, суммы каротиноидов в свежесобранных и высушенных листьях Sansevieria hyacinthoides. Материалы и методы. Определение количественного содержания проводили спектрофотометрическим методом, который позволяет установить количество хлорофиллов а и b, каротиноидов по особенностям спектров поглощения без предварительного их разделения. Результаты и их обсуждение. Высушенные листья имели почти в 7 раз выше содержание хлорофилла а и хлорофилла b по сравнению со свежесобранными (1,82 ± 0,036 мг/г – 0,25 ± 0,005 мг/г и 2,08 ± 0,038 мг/г – 0,29 ± 0,006 мг/г соответственно). Количественное содержание суммы каротиноидов отличалось в 3,6 раза (0,05 ± 0,001 мг/г в свежесобранном и 0,18 ± 0,004 мг/г в высушенном сырье). Выводы. Установлено количественное содержание суммы каротиноидов, хлорофилла а и хлорофилла b в свежесобранных и высушенных листьях сансевиерии гиацинтовой спектрофотометрическим методом. Большее содержание имеет высушенное сырье Sansevieriae folia: хлорофилл а – 1,82 ± 0,036 мг/г, хлорофилл b – 2,08 ± 0,038 мг/г, сумма каротиноидов – 0,18 ± 0,004 мг/г.Актуальність. Sansevieria hyacinthoides (L.) Druce належить до родини Asparagaceae. Рослина є рідною для країн Африки. Інтродукована й натуралізована в деяких країнах Америки, Азії, Австралії та Європи. Цей вид вирощують як декоративну рослину, а в Африці ще і як лікарську. Мета. Визначити кількісний вміст хлорофілів a і b та суми каротиноїдів у свіжозібраному та висушеному листі Sansevieria hyacinthoides. Матеріали та методи. Дослідження проводили спектрофотометричним методом, який дозволяє визначити кількість хлорофілів а і b та каротиноїдів за особливостями спектрів поглинання без попереднього їх розділення. Результати та їх обговорення. Висушене листя мало майже в 7 разів вищий вміст хлорофілу а і хлорофілу b порівняно зі свіжозібраним (1,82 ± 0,036 мг/г проти 0,25 ± 0,005 мг/г та 2,08 ± 0,038 мг/г проти 0,29 ± 0,006 мг/г відповідно). Кількісний вміст суми каротиноїдів відрізнявся у 3,6 раза (0,05 ± 0,001 мг/г у свіжозібраній та 0,18 ± 0,004 мг/г у висушеній сировині). Висновки. Спектрофотометричним методом визначено кількісний вміст суми каротиноїдів, хлорофілу а та хлорофілу b у свіжозібраному та висушеному листі сансев’єри гіацинтової. Більший вміст має висушена сировина Sansevieriae folia: хлорофіл а – 1,82 ± 0,036 мг/г, хлорофіл b – 2,08 ± 0,038 мг/г, сума каротиноїдів – 0,18 ± 0,004 мг/г.

Порівняльне дослідження гепатотропних властивостей нестероїдних протизапальних препаратів

Topicality. Recently, more and more works on the hepatotoxicity of NSAIDs have appeared in the literature. Presumably, all NSAIDs have hepatotoxicity, but the degree of adverse effects on the liver in different drugs is variable. Aim. To study the effect of different generations of NSAIDs on the functional state of the liver of the experimental animals. Materials and methods. Diclofenac sodium, piroxicam, indomethacin, meloxicam and celecocosib were selected for the comparative study. Changes in the functional state of the liver of intact rats during subchronic administration of the drugs selected, as well as their impact on the course of the model hepatitis were determined. The state of the liver was determined by the following indicators: the mass coefficient of the liver, the activity of alanine aminotransferase, alkaline phosphatase, the content of total protein, urea, cholesterol in the blood serum, the level of TBA-active products, diene conjugates, reduced glutathione, catalase and glycogen in the liver homogenate. Results and discussion. It was found that diclofenac, piroxicam, indomethacin in the doses of ED50 by the antiexudative activity when used for 14 days adversely affected the liver of intact animals, as well as worsened the course of the model hepatitis, i.e. had a pronounced hepatotoxic effect. Meloxicam and celecoxib did not show a pronounced adverse effect in the carbon tetrachloride hepatitis, but contributed to the deterioration of the functional state of the liver of intact rats, i.e. had a moderate hepatotoxic effect. Conclusions. By the level of hepatotoxicity the drugs studied can be arranged as follows: diclofenac > indomethacin > piroxicam > meloxicam > celecoxib.Актуальность. В последнее время в литературе появляется все больше работ, посвященных вопросам гепатоксичности НПВП. Вероятно, все НПВП обладают гепатотоксичностью, однако степень негативного воздействия на печень у различных препаратов вариабельна. Целью данной работы является сравнительное исследование влияния наиболее широко применяемых НПВП разных поколений на функциональное состояние печени экспериментальных животных. Материалы и методы. Для сравнительного исследования были выбраны диклофенак натрия, пироксикам, индометацин, мелоксикам и целекоксиб. Определяли изменения функционального состояния печени интактных крыс при субхроническом введении избранных препаратов, а также их влияние на развитие модельного гепатита у экспериментальных животных. Состояние печени определяли по следующим показателям: массовый коэффициент печени, активность аланинаминотрансферазы, щелочной фосфатазы, содержание общего белка, мочевины, холестерина в сыворотке крови, уровень ТБК-активных продуктов, диеновых конъюгатов, восстановленного глутатиона, каталазы и гликогена в гомогенате печени. Результаты и их обсуждение. Установлено, что диклофенак, пироксикам, индометацин в дозе ЕД50 по антиэкссудативной активности при применении в течение 14 дней негативно влияют на состояние печени интактных животных, а также ухудшают течение модельного гепатита, то есть проявляют выраженное гепатотоксическое действие. Мелоксикам и целекоксиб не проявляют выраженного негативного воздействия при тетрахлорметановом гепатите, но способствуют ухудшению функционального состояния печени интактных крыс, то есть обладают умеренным гепатотоксическим действием. Выводы. По уровню гепатотоксичности сравниваемые препараты можно расположить так: диклофенак > индометацин > пироксикам > мелоксикам > целекоксиб.Актуальність. Останнім часом у літературі з’являється все більше робіт, присвячених питанням гепатоксичності НПЗП. Імовірно, всі НПЗП характеризуються гепатотоксичністю, однак ступінь негативного впливу на печінку в різних препаратів варіабельний. Метою пропонованої роботи стало порівняльне вивчення впливу препаратів різних поколінь НПЗП на функціональний стан печінки експериментальних тварин. Матеріали та методи. Для порівняльного дослідження було обрано диклофенак натрію, піроксикам, індометацин, мелоксикам та целекоксиб. Визначали зміни функціонального стану печінки інтактних щурів за субхронічного введення обраних препаратів, а також їх вплив на перебіг модельного гепатиту. Стан печінки визначали за такими показниками: масовий коефіцієнт печінки; активність аланінамінотрансферази, лужної фосфатази, вміст загального білка, сечовини, холестеролу в сироватці крові; рівень ТБК-активних продуктів, дієнових кон’югатів, відновленого глутатіону, каталази та глікогену в гомогенаті печінки. Результати та їх обговорення. З’ясовано, що диклофенак, піроксикам, індометацин у дозах ЕД50 за антиексудативною активністю за застосування протягом 14-ти днів негативно впливають на стан печінки інтактних тварин, а також погіршують перебіг модельного гепатиту, тобто проявляють виражену гепато­токсичну дію. Мелоксикам і целекоксиб не виявляють вираженої негативної дії у разі тетрахлорметанового гепатиту, але сприяють погіршенню функціонального стану печінки інтактних щурів, тобто чинять помірну гепатотоксичну дію. Висновки. За рівнем гепатоксичності порівнювані препарати можна розташувати так: диклофенак > індометацин > піроксикам > мелоксикам > целекоксиб

Перспективи створення нового лікарського засобу для корекції метаболічного синдрому на основі БАР мучниці звичайної листя

Topicality. The metabolic syndrome is pathogenetically interrelated metabolic disorders in the condition of a sick person. A large set of factors is involved in its occurrence. Risk factors include genetic predisposition, overeating, insulin resistance, obesity, bad habits, hypodynamics, stress and unfavorable environmental conditions. First of all, defects of the lipid and carbohydrate metabolism provoke a cascade of genetic, metabolic, hormonal, nervous, inflammatory and other reactions and disorders in cells, tissues and organs, causing the metabolic syndrome and associated diseases, such as diabetes, kidney and gallstone disease, hypertension, platelet hyperaggregation, etc. Therefore, the rational use of synthetic and herbal medicines in the complex correction of these disorders can slow down the development of the metabolic syndrome. Aim. To develop the method for obtaining a dry modified extract from bearberry, study its chemical composition, hypoglycemic and hypolipidemic activity in order to determine the prospects of its use for the correction of the metabolic syndrome. Materials and methods. The study object was a dry extract of bearberry leaves modified with cysteine. HPLC and spectrophotometry were used to analyze the extract obtained. The hypoglycemic and hypolipidemic activity of dry extracts of bearberry was studied in rats with insulin resistance. Results and discussion. The method for obtaining a dry modified extract from bearberry leaves was developed by adding cysteine. Phenologlycoside (arbutin), 2 phenolic acids (gallic and ellagic), 6 flavonoids, 8 saponins were identified in the extract, and their quantitative content was determined. Hyperoside and catechin were dominant among flavonoids, and ursolic acid, uvaol, and lupeol prevailed among saponins. The content of the main groups of phenolic compounds was determined in the extract by spectrophotometry. The introduction of the dry extract from bearberry leaves modified with cysteine has a normalizing effect on metabolic disorders on the background of a high-fructose diet; therefore, it can be a promising agent for the correction of the metabolic syndrome. Conclusions. As a result of the research conducted, a new dry extract from bearberry leaves modified with cysteine has been created. The phytochemical composition, hypoglycemic and hypolipidemic activities of the extract have been studied, indicating the prospects for its use to correct the metabolic syndrome.Актуальность. Метаболический синдром – это патогенетически взаимосвязанные метаболические нарушения в состоянии больного человека. Значительный комплекс факторов участвует в его возникновении. К факторам риска относятся: генетическая предрасположенность, избыточное питание, инсулинорезистентность, ожирение, вредные привычки, гиподинамия, стрессовые воздействия и неблагоприятные экологические условия окружающей среды. В первую очередь дефекты липидного и углеводного обменов провоцируют каскад генетических, метаболических, гормональных, нервных, воспалительных и других реакций и нарушений в клетках, тканях и органах, вызывает метаболический синдром и ассоциированные с ним заболевания, такие, как сахарный диабет, почечно- и желчнокаменная болезни, артериальная гипертензия, гиперагрегация тромбоцитов и тому подобное. Рациональное использование синтетических и растительных лекарственных средств в комплексной коррекции этих нарушений позволяет приостановить развитие метаболического синдрома. Цель исследования. Разработать способ получения сухого модифицированного экстракта толокнянки обыкновенной листьев, изучить его химический состав, гипогликемическую и гиполипидемическую активность с целью установления перспективы его использования для коррекции метаболического синдрома. Материалы и методы. Объектом исследования был сухой экстракт толокнянки обыкновенной листьев, модифицированный цистеином. Для анализа полученного экстракта использовали метод ВЭЖХ и спектрофотометрию. Гипогликемическую и гиполипидемическую активность сухих экстрактов толокнянки обыкновенной листьев изучали на крысах с инсулинорезистентностью. Результаты и обсуждение. Разработан способ получения сухого модифицированного экстракта с добавлением цистеина с толокнянки обыкновенной листьев. В экстракте идентифицированы фенологликозид (арбутин), 2 фенолкарбоновые кислоты (галловая и элаговая), 6 флавоноидов, 8 сапонинов, а также установлено их количественное содержание. Среди флавоноидов доминирующими были гиперозид и катехины, среди сапонинов – урсоловая кислота, уваол и лупеол. В экстракте методом спектрофотометрии установлено содержание основных групп фенольных соединений. Введение сухого экстракта толокнянки обыкновенной листьев, модифицированного цистеином, проявляет нормализующее действие на метаболические нарушения на фоне высокофруктозной диеты, поэтому он может быть перспективным агентом для коррекции метаболического синдрома. Выводы. В результате проведенных исследований был создан новый сухой экстракт толокнянки обыкновенной листьев, модифицированный цистеином, изучен его фитохимический состав, гипогликемическая и гиполипидемическая активность. Результаты исследований свидетельствуют о перспективности использования данного экстракта для коррекции метаболического синдрома.Актуальність. Метаболічний синдром – це патогенетично взаємозв’язані метаболічні порушення у стані хворої людини. Великий комплекс чинників зумовлює його виникнення. До факторів ризику належать: генетична схильність, надмірне харчування, інсулінорезистентність, ожиріння, шкідливі звички, гіподинамія, стресові впливи та несприятливі екологічні умови довкілля. Насамперед дефекти ліпідного і вуглеводного обмінів провокують каскад генетичних, метаболічних, гормональних, нервових, запальних та інших реакцій і порушень у клітинах, тканинах і органах, що спричиняє метаболічний синдром і асоційовані з ним захворювання, як-от: цукровий діабет; нирково- та жовчнокам’яна хвороби; артеріальна гіпертензія, гіперагрегація тромбоцитів тощо. Раціональне використання синтетичних і рослинних лікарських засобів у комплексній корекції цих порушень дозволяє призупинити розвиток метаболічного синдрому. Мета дослідження. Розробити спосіб одержання сухого модифікованого екстракту мучниці звичайної листя, вивчити його хімічний склад, гіпоглікемічну і гіполіпідемічну активність з метою визначення перспективи його використання для корекції метаболічного синдрому. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження був сухий екстракт мучниці звичайної листя, модифікований цистеїном. Для аналізу одержаного екстракту використовували метод ВЕРХ і спектрофотометрію. Гіпоглікемічну й гіполіпідемічну активність сухих екстрактів мучниці звичайної листя вивчали на щурах з інсулінорезистентністю. Результати та їх обговорення. Розроблено спосіб одержання сухого модифікованого екстракту з мучниці звичайної листя з додаванням цистеїну. В екстракті ідентифіковано фенологлікозид (арбутин), 2 фенолкарбонові кислоти (галову та елагову), 6 флавоноїдів, 8 сапонінів і визначено їх кількісний вміст. Серед флавоноїдів переважали гіперозид і катехін, серед сапонінів – урсолова кислота, уваол і лупеол. В екстракті методом спектрофотометрії виявлено вміст основних груп фенольних сполук. Введення сухого екстракту мучниці звичайної листя, модифікованого цистеїном, проявляє нормалізувальну дію на метаболічні порушення на тлі високофруктозної дієти, і тому він може бути перспективним агентом для корекції метаболічного синдрому. Висновки. У результаті проведених досліджень було створено новий сухий екстракт мучниці звичайної листя, модифікований цистеїном, проведено дослідження його фітохімічного складу, гіпоглікемічної та гіполіпідемічної активності, що засвідчило перспективність його використання для корекції метаболічного синдрому

Вивчення антиоксидантної активності поліфенольних екстрактів з листя журавлини на моделі резистентності до інсуліну

Topicality. In Ukraine, the number of patients with diabetes is growing rapidly, it ranks the 4th in the structure of diseases of the endocrine system, and it is one of the main causes of incapacitation and disability among the population and takes the second place by the number of deaths. Polyphenolic extracts from leaves of the heather (Ericaceae) family, in particular blueberries, cranberries and bearberry, in the previous studies demonstrated the presence of antioxidant, hypoglycemic and lipotropic properties. However, the pharmacological activity of extracts from cranberry leaves has not been sufficiently studied. Aim. To study the effect of polyphenolic extracts from cranberry leaves on the processes of LPO and the state of the antioxidant defense in the liver and serum in rats with the experimental insulin resistance. Materials and methods. The study was performed on white outbred male rats weighing 180 ± 15 g, kept in the vivarium of the NUPh. Insulin resistance was induced by keeping animals on a high fructose diet for 6 weeks according to the recommendations. The extracts were administered intragastrically in the dose of 200 μg/100 g of the body weight from the fourth week of the experiment for 14 days. The POL activity was assessed by the level of TBA reactants, diene conjugates and conjugated trienes in the liver and serum. The state of the antioxidant defense was assessed by the level of reduced glutathione, as well as the activity of catalase and superoxide dismutase. Indicators were determined by the spectrophotometric method. Results and discussion. The development of the experimental resistance was accompanied by an increase in LPS activity in the liver and serum of rats. In the serum of animals with IR the content of primary products of LPO increased in 1.75 times, the content of triene conjugates in 1.7 times, respectively, while the content of TBA reactants in 1.61 times. The introduction of the polyphenolic concentrate from cranberry leaves was accompanied by a sharp decrease in the products of lipid peroxidation both in the eserum and liver to almost ascending levels. There was normalization of the activity of enzymes of the first line of the antioxidant defense compared to animals with insulin resistance due to the presence of plant flavonoids in the extract. Conclusions. Thus, the data obtained indicate that the polyphenolic extract from cranberry leaves exhibits antioxidant properties in the liver and serum of rats with the experimental insulin resistance. The polyphenolic extract also restored the antioxidant defense of cells and the body as a whole. The data obtained indicate the need for further research to create a new herbal medicine for use in the treatment of insulin resistance and diabetes.Актуальность. В Украине количество больных СД стремительно растет, он занимает 4-е место в структуре болезней эндокринной системы, является одной из основных причин инвалидизации и потери трудоспособности среди населения и занимает второе место по количеству летальных исходов. Полифенольные экстракты из листьев представителей семейства вересковых (в частности черники, брусники и толокнянки) в предыдущих исследованиях продемонстрировали наличие антиоксидантных, гипогликемических и липотропных свойств. Однако фармакологическая активность экстрактов из листьев клюквы крупноплодной достаточно не изучена. Цель исследования. Изучение влияния полифенольных экстрактов из листьев клюквы на процессы ПОЛ и состояние антиоксидантной защиты в печени и сыворотке крови крыс с экспериментальной резистентностью к инсулину. Материалы и методы. Исследования проводились на белых беспородных крысах-самцах массой 180 ± 15 г, содержавшихся в виварии НФаУ. Резистентность к инсулину индуцировали предоставлением животным рациона с высоким содержанием фруктозы в течение 6 недель, согласно рекомендациям. Экстракты вводили внутрижелудочно в дозе 200 мкг/100 г массы тела с 4 недели эксперимента в течение 14 суток. Активность ПОЛ оценивали по уровню ТБК-реактантов, диеновых конъюгатов и сопряженных триенов в печени и сыворотке крови. Состояние антиоксидантной защиты оценивали по уровню восстановленного глутатиона, активности каталазы и супероксиддисмутазы. Показатели определяли спектрофотометрическим методом. Результаты и их обсуждение. Развитие экспериментальной резистентности сопровождалось повышением активности ПОЛ в печени и сыворотке крови крыс. В сыворотке крови животных с IP содержание первичных продуктов ПОЛ повышалось в 1,75 раза, а содержание триенових конъюгатов – в 1,7 раза, соответственно, содержание ТБК-реактантов – в 1,61 раза. Введение полифенольного концентрата из листьев клюквы сопровождалось резким снижением продуктов перекисного окисления липидов как в сыворотке крови, так и в печени, практически к восходящему уровню. Наблюдалась нормализация активности ферментов первой линии антиоксидантной защиты по сравнению с животными с резистентностью к инсулину, что обусловлено присутствием в составе экстракта растительных флавоноидов. Выводы. Таким образом, полученные данные свидетельствуют, что полифенольный экстракт из листьев клюквы проявляет антиоксидантные свойства в печени и сыворотке крови крыс с экспериментальной резистентностью к инсулину. Полифенольный экстракт также восстанавливал антиоксидантную защиту клеток и организма в целом. Полученные данные свидетельствуют о необходимости дальнейших исследований с целью создания нового фитопрепарата для использования в комплексной терапии состояний инсулинорезистентности и сахарного диабета.Актуальність. В Україні кількість хворих на ЦД стрімко зростає. Захворювання посідає 4-те місце у структурі паталогій ендокринної системи, є однією з основних причин інвалідизації і втрати працездатності серед населення та перебуває на другому місці за кількістю летальних випадків. Поліфенольні екстракти з листя представників родини Вересові (зокрема чорниці, брусниці та мучниці) у попередніх дослідженнях продемонстрували наявність антиоксидантних, гіпоглікемічних та ліпотропних властивостей. Проте фармакологічну активність екстрактів з листя журавлини великоплідної достатньо не вивчено. Мета дослідження. Вивчення впливу поліфенольних екстрактів з листя журавлини на процеси ПОЛ та стан антиоксидантного захисту в печінці й сироватці крові щурів з експериментальною резистентністю до інсуліну. Матеріали та методи. Дослідження проводили на білих безпородних щурах-самцях масою 180 ± 15 г, що утримувалися у віварії НФаУ. Резистентність до інсуліну індукували утриманням тварин на раціоні з високим вмістом фруктози протягом 6 тижнів згідно з рекомендаціями. Екстракти вводили внутрішньошлунково в дозі 200 мкг/100 г маси тіла з 4 тижня експерименту протягом 14 діб. Активність ПОЛ оцінювали за рівнем ТБК-реактантів, дієнових кон’югатів та спряжених триєнів у печінці й сироватці крові. Стан антиоксидантного захисту оцінювали за рівнем відновленого глутатіону, активністю каталази та супероксидисмутази. Показники визначали спектрофотометричними методами. Результати та їх обговорення. Розвиток експериментальної резистентності супроводжувався підвищенням активності ПОЛ у печінці й сироватці крові щурів. У сироватці крові тварин з ІР вміст первинних продуктів ПОЛ підвищувався в 1,75 раза, а вміст триєнових кон’югантів – у 1,7 раза, відповідно, вміст ТБК-реактантів – в 1,61 раза. Введення поліфенольного концентрату з листя журавлини супроводжувалося різким зниженням продуктів перекисного окиснення ліпідів як у сироватці крові, так і в печінці, практично до висхідного рівня. Спостерігалася нормалізація активності ферментів першої лінії антиоксидантного захисту порівняно з тваринами з резистентністю до інсуліну, що зумовлено присутністю у складі екстракту рослинних флавоноїдів. Висновки. Отже, отримані дані свідчать, що поліфенольний екстракт з листя журавлини проявляє антиоксидантні властивості в печінці та сироватці крові щурів з експериментальною резистентністю до інсуліну. Поліфенольний екстракт також відновлював антиоксидантний захист клітин та організму в цілому. Отримані дані свідчать про необхідність подальших досліджень з метою створення нового фітопрепарату для використання в комплексній терапії станів інсулінорезистентності та цукрового діабету

Дослідження цитотоксичної активності сухого екстракту та антоціанового комплексу квіток жоржини сорту Gebu

Topicality. For today, the search for promising plants with a high content of anthocyanins to create safe herbal medicines is an urgent problem of modern science. Aim. To study the presence and severity of the cytotoxic activity of the dry extract of Gebu Dahlia variety flowers, the qualitative analysis and quantify the amount of anthocyanins in flowers of this variety. Materials and methods. For the study, the dry extract of Gebu flowers was obtained. The cytotoxicity analysis of 1 %; 0.5 %; 0.25 %; 0.125 %; 0.0625 % solutions of the extract were performed by microscopy on red bone marrow (RBM) cells of rats at an exposure of 15, 45, 90 minutes. The spectrophotometric study and high-performance liquid chromatography were used to assess the quantitative and qualitative content of the amount of anthocyanins. Results and discussion. The results obtained indicate that the viability of RBM cells is affected by the concentration of the extract and exposure: in the concentrations of 0.063-0.125 % no toxic effect of the extract was detected, while 0.25-1 % solutions were able to show cytostatic properties. The content of anthocyanin amount in the flowers was determined (1.8 % ± 0.02); 18 substances were identified, among them substances from the groups of cyanidin (54.7 %) and delphinidin (28 %) predominated. Conclusions. The first stage of testing of the dry extract from Gebu Dahlia variety flowers for potential toxicity has been carried out: the extract is potentially non-toxic in the lowest of the concentrations studied. For the first time, the content of anthocyanins in flowers of Gebu Dahlia variety has been determined, 18 substances from the groups of delphinidin, cyanidin, petunidine, peonidine, malvidin have been identified.Актуальность. поиск перспективных растений с высоким содержанием антоцианов для создания безопасных растительных лекарственных средств является актуальной проблемой современной науки. Целью работы было исследование наличия и выраженности цитотоксической активности сухого экстракта из цветков георгины сорта Gebu, качественный анализ и определение количественного содержания суммы антоцианов в цветках данного сорта. Материалы и методы. Для исследования был получен сухой экстракт из цветов сорта Gebu. Анализ цитотоксичности 1 %; 0,5 %; 0,25 %; 0,125 %; 0,0625 % растворов экстракта проведен методом микроскопии на клетках красного костного мозга крыс (ККМ) при экспозиции 15, 45, 90 мин. Для оценки количественного и качественного содержания суммы антоцианов использовали спектрофотометрический анализ и метод высокоэффективной жидкостной хроматографии. Результаты и их обсуждение. Полученные результаты свидетельствуют о том, что на жизнеспособность клеток ККМ влияют концентрация экстракта и экспозиция: в концентрациях 0,063-0,125 % токсического действия экстракта не обнаружено, тогда как 0,25-1 % растворы способны проявлять цитостатические свойства. Определено содержание суммы антоцианов в цветках георгины сорта Gebu (1,8 % ± 0,02), идентифицировано 18 веществ, среди которых преобладали вещества из групп цианидина (54,7 %) и дельфинидина (28 %). Выводы. Проведен первый этап тестирования сухого экстракта из цветков георгины сорта Gebu на потенциальную токсичность – в наименьших из изученных концентраций экстракт является потенциально нетоксичным. Впервые определено содержание суммы антоцианов в цветках георгины сорта Gebu, идентифицировано 18 веществ из групп дельфинидина, цианидина, петунидина, пеонидина, мальвидина.Актуальність. пошук перспективних рослин з високим вмістом антоціанів для створення безпечних рослинних лікарських засобів є актуальною проблемою сучасної науки. Метою роботи було дослідження наявності і вираженості цитотоксичної активності сухого екстракту з квіток жоржини сорту Gebu, якісний аналіз і визначення кількісного вмісту суми антоціанів у квітках зазначеного сорту. Матеріали та методи. Для дослідження отримано сухий екстракт з квітів сорту Gebu. Аналіз цитотоксичності 1 %; 0,5 %; 0,25 %; 0,125 %; 0,0625 % розчинів екстракту проведено методом мікроскопії на клітинах червоного кісткового мозку щурів (ЧКМ) за експозиції 15, 45, 90 хв. Для оцінювання кількісного та якісного вмісту суми антоціанів застосовано спектрофотометричне дослідження та метод високоефективної рідинної хроматографії. Результати та їх обговорення. Отримані результати свідчать про те, що на життєздатність клітин ЧКМ впливають концентрація екстракту та експозиція: у концентраціях 0,063-0,125 % не виявлено токсичного впливу екстракту, тоді як 0,25-1 %  розчини здатні проявляти цитостатичні властивості. Визначено вміст суми антоціанів у квітках жоржини сорту Gebu (1,8 % ± 0,02) та ідентифіковано 18 речовин, серед яких переважали речовини з груп ціанідину (54,7 %) та дельфінідину (28 %). Висновки. Проведено перший етап тестування сухого екстракту з квіток жоржини сорту Gebu на потенційну токсичність – у найменших з вивчених концентрацій екстракт є потенційно нетоксичним. Уперше визначено вміст суми антоціанів у квітках жоржини сорту Gebu, ідентифіковано 18 речовин з груп дельфінідину, ціанідину, петунідину, пеонідину, мальвідину