Миколаїв революційний: березень 1917-го року

У статті на підставі архівних матеріалів і періодики того періоду розглянуто суспільнополітичні перетворення в Миколаєві в перший місяць революції. Показаний процес створення нових органів влади: Громадського комітету, Рад робітничих і військових депутатів, народної міліції, революціонізації місцевого гарнізону

Вклад семьи Гаспринских в социализацию крымскотатарской женщины

Цель работы показать значение газеты «Терджиман» в освещении проблем женщин-мусульманок в исламском мире и роль жены Исмаила Гаспринского Зухры ханум в защите прогрессивных методов преподавания в крымскотатарских школах, а также раскрыть значение первой конференции мусульманок мира. Указать на роль журнала «Алем-и-нисван» и комитетов крымскотатарских женщин в образовании мусульманок Крыма, и деятельность Шефикъи Гаспринской в целях улучшения социально-экономического и общественного положения женщин

Духовно-исторические смыслы поэзии А.С. Хомякова : опыт культурологической реконструкции

В статье актуализируется архивная записка 1911 г., посвященная А.С. Хомякову как мыслителю, занимавшему умы русского юношества в начале ХХ в. Основным методологическим приоритетом исследования, результаты которого изложены в статье, является культурологический анализ. Исследование заключается в реконструкции историко-культурных и духовно-исторических контекстов эпистолярной реплики учащегося Киевского ремесленного училища Виктора [Фрица], свидетельствовавшего в письме к своим родным в Хабаровск об участии в киевском Хомяковском утре и на вечере в Киевском ремесленном училище (с декламацией стихов А.С. Хомякова "Русская песня" и "Киев"). Полученные результаты могут быть применены в разноуровневых культурологических исследованиях наследия А.С. Хомякова и при изучении истории восприятия этого наследия в русском культурном самосознанииyesБелгородский госуниверсите

Художественно-культурная жизнь белоэмигрантов в Стамбуле

Октябрьская революция 1917-го года в России и последовавшая за ней Гражданская война привели к тому, что сотни тысяч людей были вынуждены покинуть родину. Отправной точкой наиболее массовой эмиграции стало побережье Черного моря. А пунктом назначения оказался Стамбул - ближайшим и наиболее возможным мостом, до которого можно было добраться. Помимо промежуточного пункта, способствующего русским эмигрантам добраться до главных столиц Европы, Стамбул, будучи оккупированным в то время армиями Антанты, стал для них надежного убежища. В этой работе исследуется художественно-культурная жизнь белоэмигрантов, которые, осев в Турции в 1920-х годах, создали свою диаспору. Основным источником исследования послужили издания того периода, государственные и частные архивы, как пресс-архивы и архивы действующих в Стамбуле российских ассоциаций, а также мемуары десятков "белых русских", проливающих свет на исследуюмую тему.The 1917, October Revolution in Russia and the Civil War, which came after it, forced hundreds of thousands of people to leave their native land. The coast of the Black Sea became the starting point of these mass emigrations. Istanbul proved to be the most active station on their destination. It was a bridge, the nearest and the most possible bridge, to be reached. Besides being a station that helped Russian emigrants to reach to the most important capitals of Europe, Istanbul, which was occupied then by the Allied Armies, became a special shelter for them. In this study, the cultural life of Russian emigrants, (which were named as "White Russians"), who had formed their own Diaspora by settling down to Turkey in 1920s, will be analyzed. The books that were published in that period, official and special archives such, as the press archives, the archives of Russian associations, which were continuing their activities in Istanbul, and memoirs of tens of White Russians' which shed light to the subject, forms the main source of the research

Михайло Грушевський і Франція (Mykhailo Hrushevskyi and France)

Текст стосується одного з багатьох аспектів грушевськознавства – Михайла Грушевського і Франції. Хоча це дослідження не становить наукової новизни, але все ж потребує доопрацювання та переосмислення. Історіографія питання становить низку праць, що включає в себе не лише вивчення «французьких» епізодів з життя вченого, але й також рецепцію його особи французькою історіографією. Дві поїздки до цієї країни, публікації на сторінках українського часопису у Франції, взаємини із французькими науковцями М.С. Грушевського становлять предмет дослідження та заслуговують на увагу вчених. (The article deals with one of the many aspects of the study about Mykhailo Hrushevskyi namely the historian and France. Although the topic of this research is not innovative but still needs some analysis and reconsideration. The historiography of this issue has a number of works that include not only the study of “French” episodes from the life of a scholar but also the reception of his personality by the French historiography. The two trips of the scholar to the country, the publication in the Ukrainian magazine in France, relations with between Mykhailo Hrushevskyi and French scholars are the subject of the research and deserve the attention of academics.

КИЇВСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ В ДОСЛІДЖЕННЯХ НАУКОВЦІВ

 У статті здійснено огляд публікацій, що стосуються діяльності Київського археологічного інституту – першого спеціалізованого навчально-наукового закладу на території України, що готував професійних археологів та музеєзнавців. Встановлено, що у більшості праць, у яких у своєму контексті розглядаються проблеми вивчення археологічної освіти в Україні кінця ХІХ – 20-х рр. ХХ ст., відсутні повноцінні історіографічні огляди, а наявні мають вузькотематичний (переважно археографічний) та побіжний характер і не враховують всього комплексу джерел з даної проблематики.  Ключові слова: Київський археологічний інститут, археологічна освіта, наукові дослідження, історіографічні огляди, наука.Ставицкая А. В. Киевский археологический институт в исследованиях ученых / Государственное высшее учебное заведение «Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды», Украина, Переяслав-Хмельницкий.В статье сделан обзор публикаций, касающихся деятельности Киевского археологического института – первого специализированного учебно-научного учреждения на территории Украины, который готовил профессиональных археологов и музееведов. Установлено, что в большинстве работ, в которых в своем контексте рассматриваются проблемы изучения археологической образования в Украине конца XIX – 20-х гг. ХХ в., отсутствуют полноценные историографические обзоры, а имеющиеся имеют узкотематические (преимущественно археографический) и беглый характер и не учитывают всего комплекса источников по данной проблематике.Ключевые слова: Киевский археологический институт, археологическая образование, научные исследования, историографические обзоры, наука.Stavytska A. V. Kyiv Institute of archaeology in scientific studies / State Institution of higner education «Pereyaslav-Khmelnytsky Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University», Ukraine, Pereyaslav-Khmelnytsky.This article provides an overview of publications relating to the activities of the Kyiv Institute of archaeology – the first specialized educational and research institution in Ukraine that trained professional archaeologists and museum employees. It was established that the majority of works, which in their context the problems of the study of archaeological education in Ukraine late XIX - 20's XX century, no full historiographical review, and available with narrow (mainly archaeological) and cursory in nature and do not include the whole complex of sources on this subject.Keywords: Kyiv Institute of archaeology, archaeological education, research, historiography reviews, science

До питання вивчення Ф. І. Шмітом собору Св. Софії у Києві

Ростислав Філіппенко, канд. іст. наук, доцент, Національний фармацевтичний університет. Марина Боброва, зав. відділу книжкових пам’яток, цінних видань і рукописів, Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.Ф.І. Шміт (1877–1937) – видатний представник російської та української історичної науки, відомий візантиніст, блискучий лектор і педагог, один із засновників музейної справи в УРСР і СРСР. Після переїзду до Харкова у 1912 р. Ф.І. Шміт продовжував активно займатися дослідженням візантійського мистецтва. Однак візантійська тема поступово перестала бути головною в науковій творчості вченого. Дослідник почав жваво цікавитися питаннями давньоруського мистецтва, зокрема зайнявся вивченням собору Св. Софії у Києві. Тезисы посвящены выдающемуся представителю российской и украинской искусствоведческой науки Ф. И. Шмиту, который оставил заметный след в изучении истории византийского и древнерусского искусства. Ученый является одним из основателей музейного дела в УССР и СССР. The thesis deals with the work of an outstanding representative of the Russian and Ukrainian art science F. I. Schmit, who made a considerable contribution to the study of the history of Byzantine and Old Russian art. The scientist was one of the founders of museums in the UkrSSR and the USSR

КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНСЬКА ЗЕМСЬКА УПРАВА В СВІТЛІ БІОГРАФІЙ

РЕЦЕНЗІЯ НАМОНОГРАФІЮ І.О.КОЧЕР- ГІНА ЗЕМСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ (ПЕРСОНО- ЛОГІЧНИЙ ВИМІР): МОНОГРАФІЯ. – Д.: ГЕРДА, 2011. – 216 С. – (СЕРІЯ «DNIPROVIANA »