Structure of mass distributions of photofission product yields of ²³⁸U at 17.5 MeV bremsstrahlung energy

The values of 29 relative yields of products belonging to 26 mass chains of photofission of ²³⁸U were obtained at a maximum bremsstrahlung energy of 17.5 MeV (near the second chance fission threshold). The stimulation of the ²³⁸U photofission reaction was performed at the electron accelerator of the Institute of Electron Physics of the National Academy of Sciences of Ukraine, the M-30 microtron. The GEANT4 toolkit was used to model the components of the bremsstrahlung spectrum. The presence of a fine structure in the mass distribution of heavy product yields was found to be localized in the mass range 133-134, 138-139, and 143-144. A multi gaussian model (superposition of three Gaussians) was used to theoretically describe the structure. The calculated values of product yields using the GEF code describe in general terms and predict the fine structure of the mass distribution of photofission products of ²³⁸U.Значення 29-ти відносних виходів продуктів, що належать 26-ти масовим ланцюжкам фотоподілу ²³⁸U, були отримані при максимальній енергії гальмівного випромінювання 17,5 МеВ (біля порога другого шансу поділу). Стимуляція реакції фотоподілу ²³⁸U проводилася на електронному прискорювачі Інституту електронної фізики НАН України – мікротроні М-30. Для моделювання компонент спектра гальмівного випромінювання використовувався інструментарій GEANT4. Встановлено наявність тонкої структури в масовому розподілі виходів важких продуктів, яка локалізована в області мас 133-134, 138-139 і 143-144. Для теоретичного описання структури використано мультигаусову модель (суперпозицію трьох гаусіанів). Розраховані значення виходів продуктів з використанням GEF-коду у загальних рисах описують і прогнозують тонку структуру масового розподілу продуктів фотоподілу ²³⁸U

Інституційне забезпечення формування та розвитку просторових підприємницьких систем

В роботі проаналізовано інституційне забезпечення формування та розвитку кластерів в рамках підходу, що вивчає аспекти кластерної політики і є частиною наукового напряму з дослідження процесів розвитку організованих кластерів. Визначено, що метою застосування кластерної політики є об'єднання підприємств подібного напряму діяльності до груп для підвищення ефективності виробництва, створення та використання інновацій, економічного розвитку регіону. Встановлено, що розробка кластерної політики на рівні кластерів (а не галузей) дозволяє уникнути багатьох спотворень, пов'язаних з постачальниками у ланцюжку створення вартості та краще орієнтуватися на конкретні проблеми, з якими стикаються компанії у ряді суміжних галузей.The paper analyzes the institutional support for the formation and development of clusters within the framework of the approach that studies aspects of cluster policy and is part of the scientific direction of research into the development processes of organized clusters. It was determined that the purpose of applying the cluster policy is to unite enterprises of a similar field of activity into groups to increase the efficiency of production, creation and use of innovations, and economic development of the region. It has been established that the development of cluster policy at the level of clusters (rather than industries) avoids many distortions associated with suppliers in the value chain and better focuses on specific problems faced by companies in a number of related industries

Існуючі методики діагностики та підходи до оцінювання рівня розвитку корпоративної культури підприємств

В умовах формування ринкових відносин, посилення конкуренції, глобалізації та інтеграції України в ЄС, підприємства змушені постійно еволюціонувати й швидко реагувати на зміни. Рушійною силою в цих процесах виступає корпоративна культура, яка обʼєднує підприємство та персонал єдиною місією, єдиною філософією, стратегією розвитку, принципами, цінностями, традиціями, створює репутацію в діловому світі, формує імідж організації, підвищує її конкурентоспроможність і забезпечує конкурентну перевагу. Для досягнення поставленої мети були використані різні методи дослідження, такі як порівняльний аналіз, системного підходу, структурного аналізу, факторного аналізу, методу синтезу, формалізації, структурно-логічного узагальнення. Метою наукової роботи є теоретичне узагальнення методів діагностики, оцінювання й аналізу корпоративної культури та обґрунтування методичного підходу до її оцінки. Зокрема у науковій роботі досліджено: різноманіття підходів та методів оцінювання культури, в основу яких покладено різні способи діагностики, параметри і складові корпоративної культури та методи представлення результатів. Виділено переваги та недоліки якісних та кількісних методів оцінювання корпоративної культури. Досліджено та узагальнено основні методологічні підходи до дослідження організаційної культури. Зʼясовано, що сьогодні вчені надають перевагу кількісним методам оцінювання, які дають можливість дослідити достатньо велику кількість організацій і дати формалізований опис притаманних їх корпоративної культури. Виявлено, що діагностика корпоративної культури повинна ґрунтуватись на таких методологічних принципах, як: науковість (використання досягнень наукових дисциплін, які мають своїм об’єктом людину, організації, працю); системність у сприйнятті об’єктів дослідження та управління; професіоналізм, що передбачає наявність у дослідника специфічного досвіду та навичок; визнання підприємства як частини суспільства; гуманізм, що базується на визнанні індивідуума найвищою цінністю. Проведено аналіз методик оцінювання корпоративної культури іноземними та українськими науковцями, виокремлено їх переваги та недоліки. Та зʼясовано, що сьогодні немає єдиного підходу до оцінювання корпоративної культури підприємства.In the context of the formation of market relations, the strengthening of competition, globalization, and Ukraine's integration into the EU, enterprises are forced to constantly evolve and quickly respond to changes. The driving force in these processes is corporate culture, which unites the enterprise and staff with a single mission, a single philosophy, a development strategy, principles, values, traditions, creates a reputation in the business world, shapes the organization's image, increases its competitiveness, and provides a competitive advantage. To achieve the set goal, various research methods were used, such as comparative analysis, systems approach, structural analysis, factor analysis, synthesis method, formalization, and structural-logical generalization. The purpose of the research is to theoretically summarize the methods of diagnostics, evaluation, and analysis of corporate culture and to substantiate a methodological approach to its assessment. In particular, the research paper investigates: the diversity of approaches and methods for assessing organizational culture, which are based on different diagnostic methods, parameters and components of corporate culture, and methods for presenting results. The advantages and disadvantages of qualitative and quantitative methods for assessing corporate culture are identified. The main methodological approaches to the study of organizational culture are investigated and summarized. It was found that today scientists prefer quantitative methods of assessment, which make it possible to study a sufficiently large number of organizations and give a formalized description of their corporate culture. It was revealed that the diagnostics of corporate culture should be based on the following methodological principles: Scientificity (the use of the achievements of scientific disciplines that have a person, organization, and work as their object); Systematicity in the perception of objects of research and management; Professionalism, which implies the presence of specific experience and skills in the researcher; Recognition of the enterprise as part of society; Humanism, which is based on the recognition of the individual as the highest value. An analysis of methods for assessing corporate culture by foreign and Ukrainian scientists was conducted, their advantages and disadvantages were identified. It was found that today there is no single approach to assessing the corporate culture of an enterprise. It was analyzed that each of the mentioned approaches makes it possible to carry out only the diagnostics of the corporate culture of the enterprise, but does not fully take into account the practice of functioning of economic entities, including domestic ones. It was investigated and analyzed that European and American researchers, for the assessment of the corporate culture of the enterprise, first of all, take into account the personal characteristics of the personnel. On the other hand, in the works of domestic scientists, it is stated that the diagnostics of the corporate culture of the enterprise should be carried out according to indicators that directly affect the efficiency of the enterprise. It was found that the main purpose of corporate culture diagnostics is the systematic interpretation of existing cultural symptoms using certain tools, and the result is the visualization of the existing corporate culture

Забезпечення збалансованого соціально-трудового розвитку України: виклики та можливості

Повоєнне відродження України визначатиметься набором параметрів, серед яких важливе місце посідає соціально-трудова сфера. Справедлива збалансованість прав і реальних можливостей роботодавців і найманих працівників має забезпечити ефективність каналів соціальної мобільності, нагромадження людського та соціального капіталу. Мета статті – визначити вимоги й обґрунтувати можливості забезпечення трудового розвитку на засадах збалансованості та стійкості в умовах повоєнної розбудови України. Соціально-трудовий розвиток інтерпретується як процес трансформації та адаптації інститутів соціально-трудової сфери, її суб’єктів, а також соціально-трудових відносин між ними та з іншими зацікавленими сторонами, у результаті чого набуваються якості, адекватні викликам зовнішнього та внутрішнього середовища. Встановлено, що нинішня державна політика у сфері праці в Україні ґрунтується на ідеології неолібералізму, переважно відображає інтереси роботодавців й істотно обмежує права працівників, що посилює ризики руйнування усталених інститутів соціально-трудових відносин, має негативні соціальні наслідки. Аргументовано необхідність орієнтації державної політики на принципи гідної праці, концепт якої має бути розширений з урахуванням нових процесів і явищ, що виникають у соціально-трудовій сфері під впливом цифровізації. Наголошено, що повоєнна соціально-трудова сфера повинна мати потенціал стійкості, адаптації та функціонування в умовах поновлення воєнного конфлікту. Обґрунтовано, що існуючі моделі забезпечення національної стійкості можуть набути нових якостей з урахуванням здобутків міждисциплінарних досліджень щодо резильєнтності, у яких приділено особливу увагу соціально-поведінковим чинникам розвитку соціально-економічних систем. Проаналізовано наукові підходи до трактування резильєнтності, визначено коло проблем, що потребують подальшого дослідження.The post-war revival of Ukraine will be determined by a set of parameters, among which an important place belongs to the social and labor sphere. A fair balance of rights and real opportunities of employers and employees should ensure the effectiveness of channels of social mobility, accumulation of human and social capital. The purpose of the article is to determine the requirements and substantiate the possibilities for ensuring labor development on the basis of balance and stability in the conditions of the post-war development of Ukraine. Social and labor development is interpreted as a process of transformation and adaptation of institutions of the social and labor sphere, its subjects, as well as social and labor relations between them and with other interested parties, as a result of which qualities adequate to the challenges of the external and internal environment are acquired. It was established that the current state policy in the field of labor in Ukraine is based on the ideology of neoliberalism, mainly reflects the interests of employers and significantly limits the rights of employees, which increases the risks of destroying established institutions of social and labor relations, and has negative social consequences. The need to orientate state policy on the principles of decent work, the concept of which should be expanded taking into account new processes and phenomena arising in the social and labor sphere under the influence of digitalization, is argued. It was emphasized that the post-war social and labor sphere should have the potential of stability, adaptation and functioning in the conditions of renewed military conflict. It was concluded that the existing models of ensuring national stability can acquire new qualities, taking into account the achievements of interdisciplinary research on the issue of resilience, which pay special attention to socio-behavioral factors of the development of socio-economic systems. Scientific approaches to the interpretation of resilience have been analyzed, and a range of problems requiring further research has been identified

Українська мова в сучасних реаліях державотворення в Україні (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 9 листопада 2022 р.)

У доповіді наголошено, що державна мова повинна мати офіційну підтримку на найвищому рівні керівництва держави, оскільки це питання національної безпеки і майбутнього Української держави. Ця підтримка має бути організаційною, координативною, фінансовою, спрямованою на збереження і розвиток української мови як в Україні, так і поза її межами — на історичних етномовних українських теренах і в місцях проживання сучасної діаспори. Сформульовано невідкладні завдання, які стоять сьогодні перед мовознавцями, насамперед НАН України.The report emphasizes that the official language should have state support at the highest level of nation’s leadership, since this is a matter of national security and the future of the Ukrainian state. This support should be organizational, coordinating, financial, aimed at the preservation and development of the Ukrainian language both in Ukraine and outside its borders — in the historical ethno-linguistic Ukrainian territories and in the places of residence of the modern diaspora. Urgent tasks facing linguists, primarily those of the NAS of Ukraine, today are formulated

Із зали засідань Президії НАН України (28 грудня 2022 р.)

На засіданні Президії НАН України 28 грудня 2022 року розглядалися такі питання: наукові повідомлення молодих учених установ НАН України (доповідачі — доктор філософії (PhD) О.В. Дубіковський; кандидат біологічних наук В.М. Говоруха; кандидат історичних наук Ю.З. Артимишин); про результати виконання цільової комплексної програми НАН України з наукових космічних досліджень на 2018— 2022 роки (доповідач — академік НАН України Я.С. Яцків); про результати виконання цільової комплексної програми наукових досліджень НАН України «Розвиток вітчизняної радіоастрономії та її інтеграція в сучасні світові мережі радіодосліджень Всесвіту» у 2018—2022 рр. (доповідач — академік НАН України О.О. Коноваленко); про виконання цільової програми наукових досліджень НАН України «Фізика плазми і плазмова електроніка: фундаментальні дослідження та застосування» на 2020—2022 рр. (доповідач — академік НАН України І.Є. Гаркуша); про нагородження відзнаками НАН України та Почесними грамотами НАН України і Центрального комітету профспілки працівників НАН України (доповідач — академік НАН України В.Л. Богданов); кадрові та поточні питання

Русько-Скандинавські історичні зв’язки як чинник розвитку колективних уявлень про Схід у середньовічних ісландських джерелах

Метою статті є дослідження соціо-культурних відносин між Руссю та Скандинавськими королівствами в IX–XIII ст. та їх вплив на формування східноєвропейських сюжетів ісландських саг. У цій статті ми хочемо окреслити в загальних рисах ключові етапи таких взаємин, їхнє значення для історії цих спільнот та вплив на розвиток каналів обміну інформацією. Окрім того, ми хочемо розглянути, як ці канали привели до формування в Скандинавії бази знань про Східноєвропейські землі та розміщення цих знань у системі координат колективних уявлень про минуле. Наукова новизна. Дослідження спирається на значну кількість висновків істориків та археологів, які займаються питаннями русько-скандинавських відносин. Утім, ми пропонуємо підхід, який поєднуватиме ці знання із дослідницькими здобутками в царині ісландських саг. Таке поєднання може дати нам нову перспективу та внести корективи в методологію джерелознавчих студій давньоскандинавської писемності. Висновки. Різні етапи політичних та культурних відносин між Руссю та Північними королівствами залишили свій слід у сагах. Події історичної комунікації перетворилися на праобрази сюжетів, які століттями циркулювали у пам’яті спільнот. Рефлексія цих подій перетворилася на набір міфів, стереотипів та легенд, які асоціювалися з територіями Східної Європи. Проте, розуміння цих відносин прояснює, чому саме Русь, а не інші території були такими популярними декораціями для авторів саг, а також, чому вона була такою важливою для формування історичного світогляду домодерних скандинавських держав.The purpose of the publication is to study socio-cultural relations between Rus and Scandinavian kingdoms in the 9th–13th c. and the influence of these relations on the formation of Eastern European plots of Icelandic sagas. In this article, we want to outline the key stages of these relationships, their significance for the history of these communities, and their impact on the development of information exchange channels. In addition, we want to consider how these channels led to the formation of a knowledge base about Eastern European lands in Scandinavia and the placement of this knowledge in the coordinate system of collective ideas about the past. Scientific novelty. Our research is based on a significant number of conclusions of historians and archaeologists who deal with issues of Rus-Scandinavian relations. However, we propose an approach that will combine this knowledge with research achievements in the realm of Icelandic sagas. Such a combination can give us a new perspective and make corrections in the methodology of source studies of Old Norse literature. Conclusions. Different stages of political and cultural relations between Rus and Northern kingdoms are reflected in the sagas. Events of historical communication turned into archetypes of stories that circulated in the memory of communities for centuries. The reflection of these events turned into a set of myths, stereotypes and legends associated with the territories of Eastern Europe. However, an understanding of these relations clarifies why Rus, rather than other territories, were such popular scenery for the authors of the sagas, as well as why it was so important for the formation of the historical worldview of the pre-modern Scandinavian states

Перший серед перших (до 75-річчя академіка НАН України С.І. Пирожкова)

20 червня виповнюється 75 років відомому в Україні та за її межами вченому в галузі демографії, методології стратегічного аналізу та дослідження економічного розвитку, національної безпеки, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), заслуженому діячеві науки і техніки України (2003), лауреату премії імені М.І. Туган-Барановського НАН України (1996), віцепрезиденту Національної академії наук України, голові Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, доктору економічних наук, професору, академіку НАН України Сергію Івановичу Пирожкову.June 20 marks the 75th anniversary of a known in Ukraine and abroad scientist in the field of demography, methodology of strategic analysis and economic development, national security, laureate of the State Prize of Ukraine in the field of science and technology (2002), honored worker of science and technology of Ukraine (2003), laureate of M.I. Tugan- Baranovsky Prize of the NAS of Ukraine (1996), vice-president of the NAS of Ukraine, head of the Section of Social Sciences and Humanities of the NAS of Ukraine, doctor of economics, professor, academician of the NAS of Ukraine Serhii I. Pyrozhkov

Донбас в горнилі війни: чи буде людський потенціал для відновлення регіону

У статті проаналізовано стан і проблеми відтворення людського потенціалу регіонів Донбасу в умовах гібридної та повномасштабної війни. Встановлено, що внаслідок розв’язаного Росією у 2014 році збройного конфлікту та окупації частини територій Донбасу, Донецький і Луганський регіони понесли значні економічні і людські втрати. Упродовж 2014-2021 років погіршувалися умови відтворення людського потенціалу, тому відбувалося неухильне зменшення населення регіонів та погіршення його вікової структури. В період повномасштабної війна, розпочатої у лютому 2022 року, Донбас опинився у зоні найбільш інтенсивних бойових дій. Внаслідок цього фактично зруйновані базові соціально- економічні умови життєдіяльності та відтворення людського потенціалу регіону. Систематизовано втрати і руйнування Донецької області за рік повномасштабної війни. Зроблено висновок, що на Донбасі в прямому сенсі розгорнулася демографічна, гуманітарна та екологічна катастрофа. Відбувається інтенсивне збезлюднення цих територій. Масштабні руйнування житлової, освітньої та соціальної інфраструктури ставлять під загрозу спроможність цих регіонів до відтворення людських активів у короткостроковий та середньостроковий післявоєнний період. Втрата людського потенціалу регіонів Донбасу буде головною перешкодою на шляху відновлення та модернізації регіональної економіки.The article analyzes the state and problems of reproduction of human potential of Donbas regions in conditions of hybrid and full-scale war. It has been established that as a result of the armed conflict unleashed by Russia in 2014 and the occupation of part of the territories of Donbas, Donetsk and Luhansk regions suffered significant economic and human losses. During 2014-2021, the conditions for the reproduction of human potential deteriorated, so there was a steady decrease in the population of the regions and a deterioration in its age structure. During the full-scale war that began in February 2022, Donbas found itself in the zone of the most intense hostilities. As a result, the basic socio-economic conditions of life and reproduction of the human potential of the region have actually been destroyed. The losses and destruction of Donetsk region during the year of full-scale war are systematized. It is concluded that a demographic, humanitarian and environmental catastrophe literally unfolded in the Donbas. There is an intensive depopulation of these territories. Large-scale destruction of housing, educational and social infrastructure threatens the ability of these regions to reproduce human assets in the short and medium term post-war period. The loss of human potential of Donbas regions will be the main obstacle to the restoration and modernization of the regional economy