Management and Support in Higher Education Ecosystems: Convergence of Psychological and Pedagogical Vectors in the Process of Distance Education

Students’ mental health can be impacted by studying, academic pressure, institutional culture, and procedures; this is particularly true for distant learning. There are growing requests for universities to promote students’ well-being in a caring, all-encompassing manner and to recognize the obstacles posed by university cultures, structures, pedagogies, curricula, tuition, and assessment procedures. Our research, which is based on the integrative review method, shows that relationships with peers (e.g., sense of community and belonging), instructors (e.g., approachability, competence, sense of support), course design (e.g., content, delivery, assessment), and academic resources (e.g., learning materials, physical learning spaces) all have an impact on students’ well-being. This is a two way relationship in which learning can be equally impacted by well-being. However, as research shows, the two domains – students’ wellbeing and academic performance – usually are considered separately, and for now the most innovative approach suggested by scholars and implemented by some HE facilities is embedding wellbeing disciplines into curriculum. Based on eco-system paradigm and conceptual modelling methodology, we suggested dynamic capabilities in university distance learning as digital ecosystem, with connectivity as one of the core elements. In higher education, connectedness and value co-creation are said to signify a change from considering students as passive learners to active participants in their education. In addition to improving learning results, this cooperative approach fosters a feeling of community and equips students for a changing workforce

Освітня стійкість у дії: реалії та перспективи навчальної практики (педагогічної) в системі професійної підготовки майбутніх вчителів

У статті обґрунтовано роль навчальної (педагогічної) практики як стратегічного ресурсу для зміцнення освітньої вищої системи України в умовах воєнного стану. Розкрито сутність поняття «освітня стійкість» як здатності системно забезпечувати неперервність навчання та якість освіти в ситуаціях невизначеності. Авторка аналізує трансформацію функцій навчальної практики (педагогічної) – навчальної, діагностичної, формувальної, мотиваційної та рефлексивної – в умовах війни сьогодні. Окреслено особливості організації навчальної практики (педагогічної) для майбутніх вчителів у дистанційному та змішаному форматах, що використовуються Мелітопольським державним педагогічним університетом імені Богдана Хмельницького після релокації. Особливу увагу приділено формуванню професійних компетентностей майбутніх учителів, зокрема навичок кризового менеджменту, психологічної підтримки учнів та здатності адаптувати цифрові методи навчання до нестабільних умов (відключення електроенергії, сигналів повітряної тривоги, ракетної та шахедної атаки). Узагальнено відмінності між традиційною моделлю практики та її реалізацією в умовах війни, де акцент зміщується на гнучкість, цифровізацію та емоційну витривалість. Авторкою було визначено «освітню стійкість» як ключову компетентність XXI століття, що поєднує психологічну витривалість, адаптивність та здатність забезпечувати неперервність навчання за будь-яких обставин. У роботі детально проаналізовано трансформацію змісту практики: організаційний аспект: перехід до змішаних та дистанційних форматів із використанням платформ Google Classroom, Moodle, Zoom та Google Meet; функціональний аспект: реалізація навчальної, діагностичної, формувальної, мотиваційної та рефлексивної функцій у контексті воєнних викликів; безпековий аспект: інтеграція в підготовку майбутніх педагогів навичок кризового менеджменту та алгоритмів дій в умовах війни. Доведено, що навчальна практика (педагогічна) в умовах війни постає як ключовий чинник освітньої стійкості, що поєднує гнучкість, цифрову орієнтацію та стратегічну значущість. Вона виходить за межі традиційної професійної підготовки, перетворюючись на ресурс зміцнення освітньої системи України. Саме завдяки їй формується нове покоління педагогів, здатних не лише забезпечувати якісне навчання, а й підтримувати морально-патріотичний дух та психологічну рівновагу суб’єктів освітнього процесу. Ключові слова: здобувачі вищої освіти, освітня стійкість, процес професійної підготовки, професійні компетентності, педагогічне партнерство

Теоретичні підходи до професійної підготовки IT-фахівців у сфері кібербезпеки в умовах сучасних кіберзагроз

Науково-оглядова стаття присвячена підготовці IT-фахівців у галузі кібербезпеки в умовах зростання складності сучасних кіберзагроз, поширення використання зловмисниками технологій штучного інтелекту для автоматизації атак та збільшення фінансових втрат організацій унаслідок кіберінцидентів. Водночас традиційна система професійної підготовки майбутніх фахівців переважно орієнтована на засвоєння ними теоретичних знань, що зумовлює недостатній рівень сформованості практичних компетентностей реагування на інциденти та актуалізує потребу в удосконаленні науково-методичних засад підготовки фахівців з кібербезпеки. У статті виділено п’ять підходів до підготовки фахівців. Перший підхід – симуляційно- технологічний: кіберполігони та віртуалізація. Другий підхід – когнітивно-психологічний: когнітивне навантаження та ситуаційна обізнаність. Третій підхід – геймифікаційний: ігрові механіки та досягнення. Четвертий підхід – організаційний: міжсекторальна співпраця. П’ятий підхід – адаптивний: персоналізоване навчання. Розроблено модель інтеграції цих підходів. Також виявлено шість викликів у підготовці IT-фахівців: швидкість технологічних змін, розрив теорії і практики, когнітивне перевантаження, проблеми мотивації, ресурсоємність платформ, відсутність стандартів оцінювання

Європейські стандарти кримінального правосуддя та їх вплив на реформування КПК України

У статті досліджено європейські стандарти кримінального правосуддя та їх значення для розвитку кримінального процесуального законодавства України. Метою дослідження є здійснення комплексного теоретико-правового аналізу зазначених стандартів, визначення їх змісту, структури та правової природи, а також з’ясування особливостей їх впливу на реформування кримінального процесуального регулювання

Фітоіндикація екологічних режимів техноземів Нікопольського марганцеворудного басейну

Подпрятова Н. О. Фітоіндикація екологічних режимів техноземів Нікопольського марганцеворудного басейну. – Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 101 – екологія. – Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Запоріжжя, 2026. У дисертації представлено дані про біорізноманіття рослинного покриву техноземів, які утворилися в результаті тривалої рекультивації земель, порушених внаслідок відкритих гірничих робіт на території Нікопольського марганцеворудного басейну. Для аналізу екологічної структури рослинних угруповань був застосований екоморфний підхід. Було виявлено високий рівень видового багатства рослинних угруповань. Таксономічний склад флори відтворює структури, типові для регіональної флори. В ценоморфному аспекті в угрупованнях переважають степанти та редуранти. Також було наведено оцінку умов вологості, трофності та освітленості едафотопів на основі екоморфної структури рослинних угруповань. У праці також перевіряються такі гіпотези: 1) динаміку рекультиваційного процесу можна відстежувати за допомогою індексів природності та гемеробності; 2) на початкових етапах рекультивації перевагу має індекс гемеробності через його вищу чутливість у цьому діапазоні рівнів антропогенної трансформації. У дослідженні встановлено кореляційний зв’язок між показниками гемеробності рослинності та фізичними властивостями техноземів, що обґрунтовує доцільність використання гемеробності як індикатора ступеня відновлення порушених екосистем у процесі їх рекультивації. За рівнями антропогенної трансформації рослинні угруповання були диференційовані на бета-, альфа-еугемеробні, полігемеробні та метагемеробні. Виявлено, що варіабельність фізичних властивостей техноземів пов’язана зі співвідношенням рівнів гемеробності рослинних угруповань. Зменшення ступеня гемеробності супроводжується підвищенням електропровідності ґрунту, зниженням його пенетраційного опору та трансформацією агрегатної структури. Отримані результати підтверджують інформативність гемеробності рослинних угруповань як надійного фітоіндикатора відновлення екосистем під час рекультивації. В результаті тривалого спонтанного заростання на рекультивованих ділянках сформувався рослинний покрив, загальне таксономічне різноманіття якого налічує 133 види судинних рослин. З метою моніторингу динаміки рекультивації та розрахунку індексів антропогенної трансформації була сформована вибірка діагностичних видів-індикаторів, що налічує 70 видів судинних рослин. Індивідуальний індекс гемеробності діагностичних видів змінювався від 12 до 100 балів, при цьому середньозважена гемеробність угруповань становила 85,0 ± 0,22. Проєктивне покриття становило 22,0 ± 0,30 %. На одній пробній ділянці виявлено 8,4 ± 0,1 виду рослин. Аналіз синоптичної фітосоціологічної таблиці показав, що рослинний покрив рекультивованої ділянки представлений дев’ятьма асоціаціями з класів рослинності Artemisietea vulgaris та Stellarietea mediae. Найнижчий рівень гемеробності виявлено в угрупованні Cirsio-Lactucetum serriolae. Середній рівень гемеробності виявлено для асоціацій Medicagini lupulinae-Agropyretum repentis, Ambrosio artemisiifoliae-Cirsietum setosi та Carduo acanthoidis-Onopordetum acanthi. Найвищий рівень гемеробності виявлено для асоціацій Agropyretum repentis та Convolvulo arvensis-Agropyretum repentis. Найвищий рівень гемеробності спостерігався у рослинних угрупованнях, сформованих на літоземах на червоно-бурих глинах, а найнижчий – на педоземах. Для всіх літоземів спостерігалася негативна кореляція між гемеробністю та природністю. Для педоземів статистично значущої кореляції не виявлено. Для класифікації асоціацій найбільше значення мають екологічні фактори, такі як вміст солей у ґрунтовому розчині, вміст азоту, світловий режим і природність. Рівень доступної вологи для рослин у середньому становив 39,2 %, а аерація ґрунту – близько 76 %, причому найгірші показники (найнижча аерація та вологозабезпеченість, а також найвищий рівень рН і вмісту карбонатів) стабільно фіксуються на літоземах із червоно-бурими глинами. Традиційним застосуванням шкали гемеробії є оцінка рівня антропогенної трансформації екосистеми, тобто кількісна оцінка того, наскільки екосистема відхилилася від свого природного стану. У дослідженні ми використовуємо індекс гемеробії для спостереження за тим, як рослинне угруповання повертається до свого природного стану, що можна розглядати як маркер ефективності процесу рекультивації

загальна культура як основа формування професійної культури майбутнього фахівця: теоретичний та структурно-функціональний вимір

Анотація. У статті здійснено теоретичне та емпіричне осмислення ролі загальної культури у формуванні професійної культури майбутнього фахівця в умовах сучасних соціокультурних трансформацій. На основі аналізу наукових джерел уточнено сутність понять «загальна культура» та «професійна культура», обґрунтовано їх взаємозв’язок і взаємозумовленість. Розроблено структурно-функціональну модель формування професійної культури майбутнього фахівця, яка відображає взаємодію базового, інтегра- ційного, результативного та контекстуального блоків. Доведено, що загальна культура визначає ціннісно-смислові орієнтири особистості, формує її світогляд, морально-етичні установки та забезпечує цілісність професійного становлення. Акцентовано, що редукція професійної підготовки до засвоєння спеціальних знань і вмінь без належної уваги до загальнокультурного розвитку призводить до фрагментарності професійної культури та зниження рівня соціальної відповідальності фахівця. Представлено результати емпіричного дослідження, проведеного серед здобувачів вищої освіти та науково-педагогічних працівників, які підтвердили важливу роль загальної культури у формуванні професійної культури та виявили наявність кореляційного зв’язку між рівнем її сформованості та характером професійного вибору. Обґрунтовано доцільність переорієнтації професійної підготовки на засадах інтеграції загальнокультурного та професійного компонентів як умови формування компетентного, культурно зрілого та соціально відповідального фахівця. Теоретичні положення дослідження конкретизовано через запропоновану модель, що має практичне значення для модернізації освітнього процесу. Зазначено, що отримані результати можуть бути використані для удосконалення змісту освітніх програм та розроблення практикоорієнтованих стратегій формування професійної культури майбутніх фахівців. Ключові слова: загальна культура, професійна культура, майбутній фахівець, педагогічна освіта, професійна підготовка, ціннісні орієнтації, етичні цінності, освітній процес, структурно-функціональна модель, інтеграція загальної та професійної культури

Сучасні підходи до методики викладання української літератури в закладі загальної середньої освіти

Сучасна освітня парадигма зумовлює ґрунтовне переосмислення методики викладання української літератури в закладі загальної середньої освіти, орієнтуючи освітній процес на реалізацію компетентнісного, особистісно зорієнтованого та діяльнісного підходів. У межах таких підходів змінюється роль учителя, який постає не лише транслятором знань, а й фасилітатором навчальної діяльності, наставником і партнером у пізнавальному процесі, що сприяє активному залученню учнів до аналізу й інтерпретації художніх текстів. У центрі навчального процесу перебуває учень як активний суб’єкт пізнання, здатний до самостійного осмислення літературних явищ, формулювання власних суджень, аргументованого висловлення думок і рефлексії над прочитаним

Толерантність у освітньо-цифровому середовищі майбутніх вчителів: етика взаємодії під час війни

У період війни особливо актуальним є формування цифрової толерантності як здатності до конструктивного діалогу, підтримки та недопущення дискримінації в освітньому процесі. Етика взаємодії в освітньо-цифровому середовищі майбутніх педагогів має ґрунтуватися на принципах гуманізму, солідарності та професійної відповідальності, адже саме вони забезпечують стійкість освітньої системи та сприяють розвитку педагогічної культури. Отже, дослідження проблеми толерантності в освітньо-цифровому середовищі майбутніх учителів є важливим кроком до формування нової моделі педагогічної взаємодії, що відповідає європейським цінностям і водночас враховує реалії воєнного сьогодення