Трансформація комунікативних стратегій теософських спільнот у відповідь на зміни інформаційного середовища (Transformation of communication strategies of theosophical communities in response to changes in the information environment)

Аналіз комунікативних стратегій популяризації теософських знань дозволяє простежити, як східні і західні філософські та релігійні ідеї адаптувалися в українському культурному середовищі, зокрема як ці ідеї сприймалися, трансформувалися та використовувалися в українському інтелектуальному і релігійному просторі. Теософський рух перманентно проходив процес адаптації комунікативних стратегії відповідно до домінуючих форматів передачі інформації – від рукописів і друкованих видань до цифрових платформ, від активної публічної діяльності наприкінці ХІХ – початку ХХ століття до вимушеної тиші в умовах радянської заборони та відродження у пострадянський час, від комунікації, орієнтованої на інтелектуальну еліту, до масової комунікації сьогодення. (The article examines the transformation of communication strategies of theosophical communities in the context of the evolution of the information environment from the late 19th century to the present day. The theosophical movement is viewed as a phenomenon that combines spiritual-philosophical, cultural, and communicative dimensions and acts as a mediator between Eastern and Western traditions. An analysis of the communicative forms of popularising theosophical knowledge allows us to trace how the ideas of universal unity, self-knowledge and spiritual improvement were adapted in the Ukrainian cultural environment, in particular how they were perceived, reinterpreted and integrated into the philosophical, artistic and educational space. The Theosophical movement has been constantly adapting its communication strategies to changes in the information space – from handwritten and printed publications to digital platforms and social media, from the activities of intellectual circles in the late 19th and early 20th centuries to contemporary cultural and educational initiatives. In the Ukrainian context, the continuity of theosophical ideas can be traced from the first centres in Odessa and Kyiv to contemporary forms of cultural and educational activity. This process demonstrates how the spiritual heritage of theosophy has become an integral part of Ukrainian humanistic culture and contributes to the formation of a dialogue between the past and the present, between the local and global dimensions of spiritual experience. The scientific novelty lies in a comprehensive analysis of the evolution of communication strategies of theosophical communities as part of the history of spiritual culture in Ukraine in the context of global integration processes. For the first time, an attempt has been made to reveal the role of the Ukrainian theosophical environment as an active participant in global cultural and information exchange and to combine historical, cultural, philosophical and communicative approaches in order to understand theosophy as a synergistic phenomenon of spiritual culture. The author’s priority is to formulate his own interpretation of theosophy as an open communicative system capable of ensuring intercultural and interreligious dialogue, as well as to highlight Ukraine's contribution to the development of the global theosophical movement and its contemporary transformation. The results of the study can be used for further analysis of spiritual and cultural movements in the context of the latest information technologies.

Микола Мушинка як дослідник і популяризатор постаті Володимира Гнатюка (Mykola Mušinka as a researcher and promoter of Volodymyr Hnatiuk’s legacy)

Стаття присвячена висвітленню внеску відомого фольклориста, літературознавця, україніста, організатора науки, академіка Миколи Мушинки у вивчення постаті визначного українського фольклориста та етнографа Володимира Гнатюка. Звернено увагу, що ця тематика є провідною у науковій творчості Вченого та безпосередньо пов’язана з його формуванням і зростанням як науковця. Вивченню життєвого і творчого шляху В. Гнатюка присвячені кандидатська та докторська дисертації М. Мушинки. Зроблено наголоси на новизні досліджень вченого, доповненні наукових напрацювань його попередників у цій тематиці, вказано основні наукові роботи, підготовлені за цією тематикою. Зокрема, йдеться про монографію «Володимир Гнатюк. Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства», яка вийшла друком у 1987 році та була перевидана в 2012 році. Автор вказує, що ця праця є першою спробою цілісної характеристики діяльності В. Гнатюка, спробою показати постаті на тлі доби. М. Мушинка охарактеризував внесок В. Гнатюка в дослідженні різних жанрів фольклору, проаналізував особливості (методику) збору ним матеріалів та їхнього подальшого опрацювання. Окремо звернено увагу на постать М. Мушинки як організатора наукових заходів і популяризатора українського фольклору із виокремленням внеску Вченого у поширення знань про діяльність В. Гнатюка та належне вшанування його пам’яті (проведення тематичних наукових конференцій, впорядкування могили відомого фольклориста тощо). Зроблено висновки, що академік М. Мушинка зробив вагомий внесок у вивчення постаті В. Гнатюка, про що свідчать його наукові праці та активна науково-організаційна діяльність. (. The article is devoted to highlighting the contribution of the renowned folklorist, literary scholar, Ukrainian studies researcher, organizer of academic events, and Academician Mykola Musinka to the study of the outstanding Ukrainian folklorist and ethnographer Volodymyr Hnatiuk. It emphasizes that this topic occupies a central place in Musinka’s scholarly work and is closely connected to his own formation and development as a researcher. Both his candidate (PhD) and doctoral dissertations were dedicated to examining the life and creative path of V. Hnatiuk. The article underscores the originality and novelty of Musinka’s studies, his enhancement of previous scholars’ work on this subject, and lists his key academic publications in this field. In particular, attention is given to the monograph “Volodymyr Hnatiuk: His Life and His Work in the Fields of Folklore Studies, Literary Criticism, and Linguistics” (first published in 1987 and reissued in 2012). The author notes that this book represents the first comprehensive attempt to characterize Hnatiuk’s scholarly activity and to portray his personality against the backdrop of his era. Musinka analyzed Hnatiuk’s contribution to the study of various folklore genres, as well as the methods he used in collecting and processing materials. Special attention is also given to Mykola Musinka as an organizer of academic events and a promoter of Ukrainian folklore, with a focus on his efforts to disseminate knowledge about Volodymyr Hnatiuk’s work and to properly commemorate his legacy (through organizing thematic scholarly conferences, arranging the restoration of the folklorist’s grave, and other initiatives). Notably, it was Musinka who proposed naming the Pedagogical Institute in Ternopil after Volodymyr Hnatiuk (now Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University). The article concludes that Academician Mykola Musinka made a significant contribution to the study of Volodymyr Hnatiuk’s life and work, as evidenced by his academic research and active organizational efforts.

Волинський сеймик у другій половині XVI – першій половині XVII століття (Volyn Dietine in the second half of the XVI – first half of the XVII century)

Повітові сеймики Волинського воєводства виникли в результаті запровадження Другого Литовського статуту 1566 р. Інкорпорація Волині разом з Київщиною і Брацлавщиною до складу Корони в 1569 р. посилила значення цього інституту і в соціальному житті регіону, і у його відносинах з центром. Поступово місцевий сеймик став всеволинським; повітове значення зберегли елекційні сеймики, на яких обиралися кандидати на виборні уряди земських ієрархій. Передсеймовий сеймик воєводства обирав шістьох послів на сейм і формулював своє відношення до королівської легації на шляхетські зібрання в своїх інструкціях послам на сейм. Волинський сеймик у своєму функціонуванні запозичив основні риси коронних сеймиків. Особливою рисою сеймика Волинського воєводства стала наявність у ньому такої соціальної групи як князі. Домінація князів на волинському сеймику тривала до початку 1620-х рр., хоча вже з кінця XVI ст. шляхта активно добивалася рівності з ними, розпочавши творити факції (політичні угрупування зі спільними колективними інтересами). Реляційні або ж післясеймові сеймики з часу свого виникнення наприкінці XVI ст. відігравали важливу роль в сприйнятті волинським шляхетським соціумом рішень сейму, особливо в контексті ухвалених податків. Значення депутатських сеймиків полягало в тому, що обрані на них депутати могли впливати на перебіг судочинства в Коронному трибуналі. На сеймик в Луцьку орієнтувалися шляхетські зʼїзди Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводства. Таким чином формувалися регіональні інтереси українських воєводств. (The county Dietine of the Volyn Voivodeship arose due to the Introduction of the Second Lithuanian Statute in 1566. Incorporation of Volyn with the Kyiv region and Bratslav region into the Crown in 1569 intensified the importance of this institute both in the social life of the region and in its relations with the center. Gradually, the local Dietine became usual across Volyn; county value was preserved by the election Sejmics where candidates for elected governments for Zemsky hierarchies were elected, such as judges, jurisdiction, clerk, and subcommittee. Pre-session Dietine of the Voivodeship elected six ambassadors to the Diet and formulated their attitude towards the royal instruction on noble assemblies in their instructions to the ambassadors Diet. The Volyn Dietine in its functioning borrowed the main features of the Crown Dietines, primarily the Low Polish Voivodeships, or socalled "Burrows". A special feature of the Dietine of the Volyn Voivodeship was the presence of a social group such as princes. The princes held honorable places in the Dietine; They had a priority queue for speeches. Above them were only senators, but they were usually all the same princes. The dominance of princes on the Volyn Dietine lasted until the early 1620s, although from the end of the 16th century the nobility was actively achieving its emancipation, starting to create fractions (political groups) with common collective interests. From the time of the occurrence at the end of the XVI century relational or post-dietine Dietines played an important role in the perception of Volyn noble society of the Diets decisions, especially in the context of taxes. The Dietines of the deputies were regarded by Volyn's nobility as the most important, since the deputies elected at the congress could influence the course of justice in the Crown Tribunal. The nobility has constantly increased the opportunity by borrowing new methods of implementing the Dietines that already existed in the crown. The noble congresses Of Kyiv, Bratslav, and Chernihiv Voivodeships were oriented on the Dietine in Lutsk. Thus, the regional interests of the Ukrainian Voivodeships were formed.

Психологічні методи зниження румінації у цивільних осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій

Навчально-методичний посібник присвячений вивченню та практичному впровадженню психологічних методів зниження румінації у цивільних осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій. У виданні розкрито теоретичні основи феномену румінації, її вплив на психічне здоров’я та адаптивність особистості, а також представлено практичні стратегії психоедукації, самоспостереження, формування навичок самодопомоги та використання соціальної підтримки. Особливу увагу приділено комплексним психотерапевтичним підходам – когнітивно-поведінковому, метакогнітивному, технікам усвідомленості, позитивній психотерапії, арт-терапії та бібліотерапії, які адаптовано до потреб цивільного населення в умовах війни та поствоєнної реадаптації. Матеріали посібника поєднують індивідуальні, групові та самостійні форми роботи, що робить їх корисними для психологів, психотерапевтів, соціальних працівників, волонтерів, а також для самих постраждалих. Видання може слугувати як практичним інструментом для відновлення психоемоційної рівноваги та підвищення психологічної стійкості, так і навчальним матеріалом для студентів і дослідників у галузі психології. Посібник підготовлено у межах реалізації Національним університетом «Острозька академія» проєкту фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України «Соціально-психологічна реабілітація ветеранів та осіб, що постраждали від військових дій, засобами формування метакогнітивного моніторингу» (№ 0123U101555). Усі права на посібник захищені законом. Жодну частину цього видання не можна відтворювати, копіювати та розповсюджувати без обов’язкового посилання на джерело

Місто Корець в умовах становлення польської влади на початку 1920-х років (The city of Korets during the establishment of Polish authority in the early 1920s)

У статті зроблено спробу прослідкувати становлення польської влади на прикладі м. Корець. Вста- новлено, що на початку 1920-х років відчутний вплив на місто мав польсько-радянський кордон, який проходив у безпосередній близькості від Корця. На початку 1920-х років у місті почали функціонувати основні органи державної влади та місцевого самоврядування. В досліджуваний період місто перетворилося на важливий економічний центр на східному кордоні Польської держави. (The article attempts to trace the establishment of Polish authority using the city of Korets as a case study. It has been established that in the early 1920s, the city was significantly influenced by the Polish-Soviet border, which ran in the immediate vicinity of Korets. Following the liberation of the Volhynia territory from Bolshevik occupation in the autumn of 1920, the Polish administration returned and restored the operations of government bodies and local self-government. In the early 1920s, the following operated in the city of Korets: the Administration of the Chief of the 1st District, the Korets Gmina Administration, the State Police Commissariat, the Magistrate, the State Police Border Post, the Emigration Office, and the Customs Office. During the period under research, the city transformed into an important economic center on the eastern border of the Polish state. Free assemblies of citizens were held regarding important issues of city life in Korets. One of the acute problems for the residents of Korets and the surrounding areas was the issue of communication with other localities of the poviat, voivodeship, and the state. With Korets acquiring the informal status of a border city, various military formations involved in border protection began to be stationed there, which immediately affected the life of the city and its inhabitants. The border status of the city stimulated the activation of contraband trade, which led to the emergence of a number of trading firms oriented towards foreign buyers in the early 1920s. Shops selling various goods operated in the city, providing for not only the townspeople but also the residents of the surrounding villages.

Острозька Біблія

В цьому томі подано повністю текст Острозької Біблії з 1581 р.б з українським перекладом, включно з усіма передмовами. Текст друковано такими самими черенками, що й оригінальний текст, тільки додано пробіли між словами та в кінці критичний апарат, в якому вказано старогрецькі, єврейські та латинські тексти, вживані при перекладі Біблії. Паралельно подано також український переклад

Літописець Нестор: міф і реалії (Chronicler Nestor: myth and reality)

Ім’я Нестора, котрого називають Літописцем, перетворилося у важливий символ – передусім в укра- їнській та російській культурах. Його вважають автором (чи укладачем) початкового руського літопису, іменованого «Повістю минулих літ». Навіть фахівці допускають, що цей автор мав стосунок до цього грандіозного твору. Насправді тут ми маємо справу з науковим міфом, який утвердився в літературі. У статті на основі оригінальних джерел з’ясовано, що, фактично, існує три Нестора-Літописця. Перший – міфічний Нестор-Літописець, якому приписують написання початкового літопису. Другий – Нестор, який написав «Житіє Феодосія Печерського» та інші твори агіографічного характеру. Третій – Нестер, що написав початковий монастирський літопис Києво-Печерської лаври і фрагменти творів якого ввійшли до «Повісті минулих літ». (The name Nestor, known as the Chronicler, has become an important symbol, especially in Ukrainian and Russian cultures. He is considered the author (or compiler) of the original Rus’ chronicle, called the «Tale of Bygone Years». Even experts admit that this author had something to do with this grandiose work. In fact, here we are dealing with a scientific myth that has become established in literature. The article, based on original sources, states that there are, in fact, three Nestors-Chroniclers. The first is the mythical Nestor-Chronicler, who is credited with writing the original chronicle. The second is Nestor, who wrote the «Life of Theodosius of the Caves» and other works of a hagiographic nature. The third is Nestor, who wrote the initial monastic chronicle of the Kyivan Cave Monastery and fragments of whose works were included in the «Tale of Bygone Years».

Інвентар міста Заслава 1700 року (The inventory of the town of Zaslav, 1700)

У статті проаналізовано інвентар міста Заслава 1700 р. Розглянуто структуру, датування та обставини укладення документу. Джерело дозволяє реконструювати топографію Заслава, що складався з двох частин – Старого (9 вулиць і замок) та Нового міста (5 вулиць і фортеця). Інвентар містить відомості про стан оборонних споруд, більшість з яких перебували в занепаді. Простежено соціальну структуру міста: шляхта (15,6%), духовенство (1,1%) міщани (73,1%) та військові (10,2%). Магдебурзьке право існувало в місті в обмеженому обсязі. Містяни зверталися до власниці Заслава, княгині Т. Любомирської, з проханням щодо повторного надання привілею. Мешканці брали участь у міському самоврядуванні через виборний колегіальний орган – магістрат. У документі зафіксовано його урядників: війта, бурмистра, міського писаря тощо. В економічному розвиткові важливе значення посідали ремесло та промисли. У Заславі функціонували млини, броварні, винниці та фільварок. Етнорелігійний склад населення відзначався різноманіттям: українці (62,9%), поляки (21,2%), євреї (14,4%), а також татари, угри й волохи (1,5%). У місті наявні русько-унійна, римо-католицька, православна та юдейська громади. Інвентар фіксує соціально-економічний стан, рівень повинностей і демографічні особливості Заслава початку XVIII ст., становлячи важливе джерело для вивчення історії міст Волині та Правобережної України. (The article analyzes the Inventory of the City of Zaslav (1700). The structure, dating, and circumstances of the compilation of the document are examined. The source makes it possible to reconstruct the topography of Zaslav, which consisted of two parts–the Old Town (nine streets and a castle) and the New Town (five streets and a fortress). The inventory contains information on the condition of defensive structures, most of which were in a state of decline. The social structure of the city is traced as follows: the szlachta (nobility) (15.6%), clergy (1.1%), burghers (townspeople) (73.1%), and military personnel (10.2%). Magdeburg Law existed in the city in a limited form. The townspeople appealed to the owner of Zaslav, Princess T. Lubomirska, requesting the renewal of the privilege. The inhabitants participated in urban self-government through an elected collegial body–the magistrate. The document records its officials, including the vogt (wojt), burgomaster, town scribe, and others. Crafts and trades played an important role in the city’s economic development. Zaslav had functioning mills, breweries, distilleries, and a folwark. The ethno-religious composition of the population was diverse: Ukrainians (62.9%), Poles (21.2%), Jews (14.4%), as well as Tatars, Hungarians, and Vlachs (1.5%). The city contained Ruthenian Uniate, Roman Catholic, Orthodox, and Jewish communities. The inventory records the socio-economic condition, the level of obligations, and the demographic characteristics of Zaslav at the beginning of the eighteenth century, constituting an important source for the study of the history of towns in Volhynia and Right-Bank Ukraine.

Фіскальна політика як ключовий інструмент економічного зростання країни (Fiscal policy as a key tool for the economic growth of the country)

У статті фіскальну політику розглянуто як комплексний інструмент державного регулювання, що визначає па- раметри економічного зростання в умовах структурних дисбалансів, обмеженості фінансових ресурсів та, зокрема, воєнних ризиків. Систематизовано теоретичні підходи до трактування її сутності, уточнено зміст і взаємозв’язок податкової та бюджетної складових у межах фінансового механізму держави та фінансово-економічних відносин. Проаналізовано сучасні тенденції формування доходів і видатків бюджету, трансформацію структури податкових надходжень, зростання дефіциту та боргового навантаження. Окремо акцентовано увагу на важливості оцінки результативності та ефективності фіскальної політики під час її реалізації. Визначено вплив податкових і бюджетних інструментів на інвестиційну, ділову активність та фінансову стійкість держави. Окреслено пріоритетні напрями вдосконалення фіскальної політики України з урахуванням потреб сьогодення та післявоєнного відновлення, структурної модернізації економіки та посилення її конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі. (This paper examines fiscal policy as a key instrument for economic growth under macroeconomic instability and fiscal constraints. The research is justified by persistent budget deficits, rising public debt, reliance on external financing, and the need to balance short-term stabilization with long-term development, particularly during post-war recovery. The study reviews theoretical approaches to fiscal policy, emphasizing differing views on taxation and public expenditure. Defined as an integrated system of budgetary and tax instruments, fiscal policy enables the state to influence economic activity and structural transformation. The research aims to determine fiscal policy's role in sustainable economic growth and identify directions for improving its components, using theoretical generalization, structural analysis, and institutional approaches. The core analysis focuses on public expenditure structures, the balance between current and capital spending, and prioritizing productive expenditures that stimulate investment, human capital formation, and technological modernization. Furthermore, analyzing tax revenues confirms taxation's dominant role in forming the budgetary base, highlighting the need for a balanced tax system combining fiscal sufficiency with investment attractiveness. Results demonstrate that fiscal policy effectiveness depends on instrument coherence, fiscal rule stability, budget planning quality, and tax administration efficiency. Ultimately, the findings emphasize the necessity of transforming fiscal policy from short-term budget balancing into a strategic tool for sustainable, long-term economic growth.

Румінація – руйнація!? Мисленнєві пастки у контексті психічного здоров’я

Монографія «Румінація – руйнація!? Мисленнєві пастки у контексті психічного здоров’я» присвячена вивченню румінації як форми повторюваного негативного мислення, що може посилювати депресивні, тривожні та посттравматичні прояви. У роботі поєднано теоретичний аналіз, результати емпіричних досліджень та практичні підходи до оцінювання і зниження румінації у військовослужбовців і цивільних осіб. Представлено адаптацію та психометричну перевірку українськомовних інструментів вимірювання румінації, визначено психолінгвістичні маркери румінаційного мислення та обґрунтовано систему психологічних інтервенцій, що включає когнітивноповедінкові, метакогнітивні, тілесно-орієнтовані та психоедукаційні стратегії. Монографія призначена для науковців, практичних психологів, психотерапевтів, військових психологів, студентів психологічних спеціальностей, а також для всіх, хто прагне розвивати навички саморегуляції та зменшувати негативний вплив румінації. Видання підготовлено у межах реалізації Національним університетом «Острозька академія» проєкту фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України «Соціально-психологічна реабілітація ветеранів та осіб, що постраждали від військових дій, засобами формування метакогнітивного моніторингу» (№ 0123U101555). Усі права захищені законом. Жодну частину цього видання не можна відтворювати, копіювати та розповсюджувати без обов’язкового посилання на джерело