Аксіологічні характеристики хронотопу англійської провінції у творчості Дж. Остен та Дж. Еліот

В статті встановлюються ціннісні характеристики хронотопу англійської провінції в романах Дж. Остен та Дж. Еліот. Дослідження простору провінції як ментально-географічного і духовного феномену дозволяє окреслити типи цінностей (ідилічні, героїчні, романтичні) та варіанти їх співвідношення (піднесений, трагічний, комічний), а також дійти висновку стосовно значення аксіологічних трансформацій в художньому світі письменниць.В статье устанавливаются ценностные характеристики хронотопа английской провинции в романах Дж. Остен и Дж. Элиот. Исследование пространства провинции в качестве ментально-географического и духовно-нравственного феномена позволяет выделить типы ценностей (идиллические, героические, романтические) и различные варианты их соотношения (возвышенный, трагический, комический), а также сделать вывод о значении аксиологических трансформаций в художественном мире писательниц.In the article the value descriptions of the chronotop of English province are defined in the novels of J.Austen and G.Eliot. Research of space of province as the mentally-geographical and spiritually-moral phenomenon allows to select the types of values (idyllic, heroic, romantic) and different variants of their correlation (elevated, tragic, comic), and also to make conclusion about the meaning of acciological transformations in the artistic world of authoresses

Псевдонім у жіночій літературі: феміністські аспекти в гендерному контексті

The problem of the identity of the woman hiding her gender under a male pseudonym makes us recollect U. Eco’s arguments about the truth and the purpose of literature as well as A. F. Losev’s ideas about the name and the meaning, the theories of the feminist literary critics K. Millett, M. Ellman, T. Moi, E. Showalter, etc. who have presented "women`s writing" and "writing about women" in the feminist field. As one of the central principles of feminist criticism is that no scientific view can ever be neutral, the problem of pseudonyms occupies an important place in the contemporary gender studies, explicitly or implicitly highlighting the artificially constructed debate, which divides "serious male literature" and "superficial and secondary female writing". On the one hand, this is the problem of feminism itself, on the other, it is a question of the role and place of the woman in the world` culture and history. In this kind of the analysis we cannot ignore such an epiphenomenon of postmodernism as "label change" with the postmodern emphasis on the sociocultural role of the context, which is especially relevant in aspects of the gender "name problem". The last one, undoubtedly, is included in the problematization of postmodern culture on the whole, since all cultural narratives have always been gender "stories". Today an individual construct his or her gender-reflecting reality, still the modelling of the new gender system is far from being complete. The created sign systems are ambivalent, the meanings are very unstable and can easily be hermeneutically interpreted. However, the role of hermeneutics in analyzing the relationship between the author and the sociocultural context is in the core of the gender aspects of literature, in general, and in the problems of the pseudonym as a change of "name", in particular. The latter is by all means relevant and important. Undoubtedly, one of the main incentives for feminist scholars in their turn to women's literature is connected with the patriarchal demand for women's "silence", their "dumbness" in culture and, accordingly, in literature. Obviously, there are two main interpretations of the concept of "female literature" in feminist criticism. The first one is the representation of female subjectivity in its difference from the male one. The second approach is the representation of "non-essentialist" female subjectivity, which is understood as the logical structure of the difference. In general, in the patriarchal dichotomy of the femininity and masculinity "women who write" are always dangerous. "Three strange sisters" – Anne, Charlotte and Emily Bronte wrote their novels under disguise of male pen names, exactly specifying two conceptual motives: the "Other" concept and the image of "Veil". In this context the motive of androgyny is also important from the point of view of both analysis and literary criticism. In ХIXth century George Sand (Aurora Dupin), having most vividly represented this concept, became an example for many subsequent generations of feminists – writers, actresses and media representatives. However, in our era of gender plurality, the question of the pseudonym as a problem of "genders" is not so relevant; more likely it is still a question of the priorities in the feminist theory. In the contemporary discourse of literary criticism many of the author’s socially significant features are perceived as gender neutral. In the postmodern paradigm the question of the androgynous identity of the man/woman writer requires its further actualization as the androgynous is often replaced by the bisexuality (J. Irving` "In One Person"). In general, it should be recognized that postmodern approaches to gender identity, which paint a "picture of the world" today, transform the female experience of being as the "Other", secondary and insignificant with a conceptual orientation to a fundamental variety of postmodern cognitive perspectives.Проблема идентичности писателя, автора-женщины, скрывающей свой пол под мужским псевдонимом, бесспорно, имея междисциплинарный характер, вовлекает постмодернистскую множественность научных подходов и методов, что представляет особый интерес в проблематизации культуры постмодерна в целом и в оформлении новой гендерной системы культуры в частности. Акцентуализация специфики псевдонима на основе идей феминистской философии с привлечением герменевтической интерпретации взаимоотношений автора и социокультурного контекста позволяет поместить псевдоним в парадигмальные отношения знака/символа, смысла/имени, нарратива и гендера, культуры и истории. В данном контексте рассматривается как андрогинная поэтика, так и гинокритика в их связи с общим теоретическим характером приоритетов феминистской критики и гендерных исследований. Замена имени как «замена ярлыка» или полная анонимность анализируется на примерах Дж. Элиот, Д. Остен, В. Вульф, Ли Харпер, Дж. Румельт, С. Шелдон, Т. Бэгшоу, М. Вовчок, Л. Косач и др. В современном дискурсе социально и культурально значимые черты личности автора произведения, как правило, не воспроизводят бинарно-оппозиционную идентичность. В постсовременном контексте андрогинная («универсальная») идентичность также находится в процессе трансформации и зачастую репрезентируется в дискурсах бисексуальности (Дж. Ирвинг «В одном лице»). В то же время необходимо признать, что гендерно-нейтральная концепция рациональность/эмоциональность автора произведения не оказала заметного влияния на проблему изменений идентичности автора-писательницы. Однако традиционное представление о женском опыте бытия как о вторичном и несущественном теряет свое доминирующее положение в обществе постмодерна с его теоретической установкой на принципиальное многообразие познавательных перспектив. Поскольку «женская литература» – даже в списке признанных бестселлеров – объединяет очень разные произведения и в жанровом, и в стилевом отношениях, сложно рассматривать в одном ряду романы Ш. Бронте и М. Митчел, Л. Мориарти и Дж. Элиот, В. Вулф и Ли Харпер. Отсюда – некая размытость исторических периодов и литературных стилей, которой трудно избежать в анализе псевдонимов писателей-женщин в подобной статье как специфическом жанре научного исследования.Проблема ідентичності письменника, автора-жінки, що приховує свою стать під чоловічим псевдонімом, безперечно, маючи міждисциплінарний характер, залучає постмодерністську множинність наукових підходів і методів, що становить особливий інтерес у проблематизації культури постмодерну загалом і в оформленні нової гендерної системи культури зокрема. Акцентуалізація специфіки псевдоніма на основі ідей феміністської філософії із залученням герменевтичної інтерпретації відносин автора й соціокультурного контексту дозволяє помістити псевдонім у парадигмальні відношення знака/символу, сенсу/імені, наратива й гендера, культури та історії. У цьому контексті розглядається як андрогінна поетика, так і гінокритика в їх зв’язку із загальним теоретичним характером пріоритетів феміністської критики й гендерних досліджень.Заміна імені як «заміна ярлика» або повна анонімність аналізується на прикладах Дж. Еліот, Д. Остен, В. Вульф, Лі Харпер, Дж. Румельт, С. Шелдон, Т. Бегшоу, М. Вовчок, Л. Косач та ін. У сучасному дискурсі соціально й культурально значущі риси особи автора твору, як правило, не відтворюють бінарно-опозиційну ідентичність. У постсучасному контексті андрогінна («універсальна») ідентичність також перебуває в процесі трансформації і часто репрезентується в дискурсах бісексуальності (Дж. Ірвінг «В одній особі»).Водночас необхідно визнати, що гендерно-нейтральна концепція раціональність/емоційність автора твору не мала помітного впливу на проблему змін ідентичності автора-письменниці. Проте традиційне уявлення про жіночий досвід буття як про вторинний і несуттєвий втрачає своє домінуюче становище в суспільстві постмодерну з його теоретичною установкою на принципове різноманіття пізнавальних перспектив.Оскільки «жіноча література» – навіть у списку визнаних бестселерів – об’єднує дуже різні твори і за жанром, і за стилем, складно розглядати в одному ряду романи Ш. Бронте і М. Мітчел, Л. Моріарті й Дж. Еліот, В. Вулф і Лі Харпер. Звідси – деяка розмитість історичних періодів і літературних стилів, якої важко уникнути в аналізі псевдонімів письменників-жінок у такій статті як специфічному жанрі наукового дослідження

Русская филология : сборник научных работ молодых филологов. 25

Kopeerimine ja printimine lubatudhttp://tartu.ester.ee/record=b1061765~S1*es

Зарубежная литература в вузе: инновации, методика, проблемы преподавания и изучения : сборник статей

В сборнике представлены материалы Второй международной научно-практической конференции «Зарубежная литература в вузе: инновации, методика, проблемы преподавания и изучения», состоявшейся 26 марта 2010 года в Екатеринбурге. Книга адресована преподавателям зарубежной литературы, студентам, аспирантам и всем, кому интересна заявленная в названии проблематика