Творчість Шевченка в поетичному освоєнні та публіцистично-літературознавчому осмисленні Євгена Маланюка

Усебічно висвітлено рецепцію Шевченкового феномена в усій творчості українського поета, літературознавця і публіциста Євгена Маланюка (1897–1968). Докладно простежено поетичний інтертекст (епіграфи, згадки, символічні образи, аплікації, асоціативні зв’язки, ремінісценції, алюзії, мотиви, продовження сатиричної, інвективної, міфотворчої та екзистенційноліричної традицій), оригінальне розуміння Шевченка як “діонісійського” вияву української душі, створення віршованого портрета поета. Розкрито проблематику шевченкознавчих роздумів Маланюка (у спеціальних статтях, рецензіях, принагідно в інших працях): обґрунтування «національного підходу до національного генія» та відхилення “формальної методи”; роль і значення Шевченка для України, його боротьба проти комплексу малоросійства, ставлення до Росії; порівняння Шевченка з Гоголем, Міцкевичем і Пушкіним, творчий метод (поєднання романтизму з класицизмом і реалізмом); загадка Шевченкової особистості, “відбронзовування” канонічної ікони “кобзаря Тараса”, “бунти проти Шевченка”, полеміка з народниками і М. Драгомановим; шевченківські традиції в українській поезії ХХ ст.; російські переклади Шевченкових творів

Religious overtones in soviet anthems

В данной статье рассматривается советский государственный гимн, проникнутый религиозным пафосом и библейскими аллюзиями

Тихвин - 2014

Излагаются истории некоторых православных реликвий – редких икон, судьба которых связана с деятельностью православных духовных подвижнико

Цитати з Пісні над Піснями та Одкровення в руських гоміліях на Успення (XVII ст.): між латинськими впливами і тяглістю візантійської моделі

Стаття містить аналіз дев’яти українських гомілій XVII ст., присвячених Успенню Богородиці, — проповідей Лазаря Барановича, Йоаникія Ґалятовського, Леонтія Карповича, Антонія Радивилoвського, Кирила Транквілліона-Ставровецького та Симеона Полоцького. Проповіді Полоцького розглядаються як приклад текстів, написаних для московської публіки автором, вихованим у мультиконфесійному середовищі Речі Посполитої. Авторка зосереджує свою увагу на біблійних цитатах (особливо з Пісні над Піснями 6,9 та Одкровення 12), зокрема на їхніх літургійних і позалітургійних джерелах. У статті сформульовано гіпотезу, згідно з якою руські проповідники часто запозичували образи Богородиці з західних гомілетико-літургійних творів, що підтверджує низка текстуальних запозичень із творів католицької екзегетики, наприклад, Корнелія а Ляпіде, св. Бернарда та св. Бонавентури. Аналіз образу Богородиці здійснено в контексті співвідношення православ’я (включно з візантійською й ісихастською гомілетічною традицією) і католицизму в Україні XVII ст