Free boundary minimal surfaces in the unit 3-ball

In a recent paper A. Fraser and R. Schoen have proved the existence of free boundary minimal surfaces $\Sigma\_n$ in $B^3$ which have genus $0$ and $n$ boundary components, for all $n \geq 3$. For large $n$, we give an independent construction of $\Sigma\_n$ and prove the existence of free boundary minimal surfaces $\tilde \Sigma\_n$ in $B^3$ which have genus $1$ and $n$ boundary components. As $n$ tends to infinity, the sequence $\Sigma\_n$ converges to a double copy of the unit horizontal (open) disk, uniformly on compacts of $B^3$ while the sequence $\tilde \Sigma\_n$ converges to a double copy of the unit horizontal (open) punctured disk, uniformly on compacts of $B^3-\{0\}$

Comparative efficiency of different lipid-lowering drugs combinations for the treatment of coronary atherosclerosis

The article presents a study results on the dynamics of lipid spectrum under the influence of combination regimens of lipid-lowering therapy (statin + fibrate and a statin + ω-3 PUFA). The data shown a significant lipid-lowering effect of combinated therapy by fibrate with a statin on all the atherogenic fractions. Integrated application of statin with ω-3 PUFA allowed not only to reduce the atherogenic lipid fractions, but also achieve a higher level of HDL. The results indicate a greater effectiveness of the medication complex as compared with statin monotherapy, as well as the need for a differentiated approach to lipid-corrective therapy based on blood lipid fractions baseline

Higher codimension isoperimetric problems

We consider a variational problem for submanifolds Q $\subset$ M with nonempty boundary $\partial$Q = K. We propose the definition that the boundary K of any critical point Q have constant mean curvature, which seems to be a new perspective when dim Q \textless{} dim M . We then construct small nearly-spherical solutions of this higher codimension CMC prob-lem; these concentrate near the critical points of a certain curvature function

Жанр Paraphrase в системі жанрів фортепіанних транскрипцій Ференца Ліста

Purpose of the research is to reveal the location of Paraphrase in the genre system of Franz Liszt's pianistic transcription heritage. Methodology. The research methodology is based on the principle of historicism, system approach, genre analysis, methods of intonation-dramaturgy, and structural-functional analysis. Scientific novelty. The place of Paraphrase in the system of genres of the transcriptional sphere of F. Liszt was revealed; artistic methods and principles, operating in time-space Liszt’s "Rigoletto. Paraphrase de Concert" were established; the content of the Paraphrase concept in the legacy of F. Liszt is clarified. Conclusions. A review of the scientific literature has made it possible to determine the place of the Paraphrase genre in the hierarchical system of piano transcriptions as a species, along with Reminiscences which goes back to the genus Fantaisie and the type of Transcription. Paraphrases in the works of F. List appear at a later stage than the Reminiscences ("Ernani., Paraphrase de Concert" - 1849, revised in 1859, "Rigoletto, Paraphrase de Concert" - 1859). It is revealed that in the work of F. Liszt Paraphrase does not play the role of genre generalization in the system of writings of the transcriptor sphere, and Reminiscences, having reached the heyday phase, has a significant impact on the interpretation of Paraphrase, the essence of which is the transformation from salon into a concert genre. At the same time, fragments from operas remain the object of the Paraphrase replay, and the method of recomposition is retelling of fragments of operatic memories. "Rigoletto is analyzed. Paraphrase de Concert" of F. Liszt allowed to reveal artistic methods and principles that operate in time-space compositions. The use of the reminiscence method is manifested in the conceptualization of the genre and philosophical interpretation of the operatic prototype. The interaction of the reminiscence method with fantasy is evidenced by the free sequence of episodes of the fragment of the quartet from the third act of the opera by G. Verdi. The process of synthesis is the interaction of genres of transcription, fantasy, reminiscences, opera, features Capriccio, which unites the style of Paraphrase. The method of symphonism is expressed in a through development, and the method of Shakespearization is in gravitation towards drama, in an effort to philosophical generalization. Among the principles applied by F. Liszt there are the laws of transcendental virtuosity and concerts. The innovative interpretation of Paraphrase in the works of F. Liszt marks the beginning of a new stage in the history of the genre.Цель исследования. Исследование направлено на выявление местоположения Paraphrase в жанровой системе фортепианного транскрипторского наследия Ф. Листа. Методология исследования базируется на принципе историзма, системном подходе, жанровом анализе, методах интонационно-драматургического и структурно-функционального анализа. Научная новизна. Выявлено место Paraphrase в системе жанров транскрипторской сферы Ф. Листа; установлены художественные методы и принципы, действующие во времени-пространстве листовской «Rigoletto. Paraphrase de Concert»; уточнено содержание понятия Paraphrase в наследии Ф. Листа. Выводы. Обзор научной литературы позволил определить место жанра Paraphrase в иерархической системе фортепианных транскрипций как вида, наряду с Reminiscences, который восходит к роду Fantaisie и типу Transcription. Paraphrases в творчестве Ф. Листа появляются на более позднем этапе, чем Reminiscences («Ernani. Paraphrase de Concert» – 1849, перераб. в 1859; «Rigoletto. Paraphrase de Concert» – 1859). Выявлено, что в творчестве Ф. Листа Paraphrase не играет роль жанрового обобщения в системе сочинений транскрипторской сферы, а Reminiscences, достигнув фазы расцвета, оказывает значительное воздействие на трактовку Paraphrase, сущность которого заключается в превращении из салонного в концертный жанр. При этом объектом воспроизведения в Paraphrase остаются фрагменты из опер, а методом рекомпозиции – пересказ фрагментов оперных воспоминаний. Осуществленный анализ «Rigoletto. Paraphrase de Concert» Ф. Листа позволил выявить художественные методы и принципы, которые действуют во времени-пространстве сочинения. Применение реминисцентного метода проявляется в концептуализации жанра, философской интерпретации оперного прообраза. О взаимодействии реминисцентного метода с фантазийностью свидетельствует свободная последовательность эпизодов фрагмента квартета из третьего действия оперы Дж. Верди. Метод синтеза заключается во взаимодействии жанров транскрипции, фантазии, реминисценций, оперы, черт Capriccio, объединяет которые жанр Paraphrase. Метод симфонизма выражается в сквозном развитии, а метод шекспиризации – в тяготении к драме, в стремлении к философскому обобщению. Среди принципов, примененных Ф. Листом – принципы трансцендентной виртуозности и концертности. Новаторская трактовка Paraphrase в творчестве Ф. Листа означает начало нового этапа в истории жанра..Мета дослідження. Дослідження спрямовано на виявлення місця Paraphrase в жанровій системі фортепіанної транскрипторської спадщини Ф. Ліста. Методологія дослідження базується на принципі історизму, системному підході, жанровому аналізі, методах інтонаційно-драматургічного і структурно-функціонального аналізу. Наукова новизна. Виявлено місце Paraphrase в системі жанрів транскріпторской сфери Ф. Ліста; встановлені художні методи і принципи, які діють у часі-просторі лістівської «Rigoletto. Paraphrase de Concert»; уточнено зміст поняття Paraphrase в спадщині Ф. Ліста. Огляд наукової літератури дозволив визначити місце жанру Paraphrase в ієрархічній системі фортепіанних транскрипцій як виду, поряд з Reminiscences, висхідного до роду Fantaisie і типу Transcription. Paraphrases в творчості Ф. Ліста з’являються на більш пізньому етапі, ніж Reminiscences («Ernani. Paraphrase de Concert» – 1849, переробл. 1859; «Rigoletto. Paraphrase de Concert» – 1859 р.). Виявлено, що в творчості Ф. Ліста Paraphrase не відіграє ролі жанрового узагальнення в системі творів транскрипторської сфери, а Reminiscences, досягнувши фази розквіту, здійснює значний вплив на трактування Paraphrase, сутність якого полягає в перетворенні з салонного на концертний жанр. При цьому об’єктом відтворення в Paraphrase залишаються фрагменти з опер, а методом рекомпозиції – переказ фрагментів оперних спогадів. Здійснений аналіз «Rigoletto. Paraphrase de Concer » Ф. Ліста дозволив виявити художні методи і принципи, які діють у часі-просторі твору. Застосування ремінісцентного методу проявляється в концептуалізації жанру, філософській інтерпретації оперного прообразу. Про взаємодію ремінісцентного методу з фантазійністю свідчить вільна послідовність епізодів фрагменту квартету з третьої дії опери Дж. Верді. Метод синтезу полягає у взаємодії жанрів транскрипції, фантазії, ремінісценцій, опери, ознак Capriccio, які об’єднує  жанр Paraphrase. Метод симфонізму виражається в наскрізному розвитку, а метод шекспіризаціі – в тяжінні до драми, в прагненні до філософського узагальнення. Серед принципів, застосованих Ф. Лістом – принципи трансцендентної віртуозності і концертності. Новаторське трактування Paraphrase в творчості Ф. Ліста означає початок нового етапу в історії жанру

Architectural Space of the City As a Value System (On the Example of Karaganda)

The research article is dedicated to the 85th anniversary of Karaganda (Kazakhstan), which determines its relevance. The author considers formal, artistic, aesthetic, historical, sacral, public and individual, ideological and other values, which are closely interrelated. On the example of the architectural space of Karaganda, the system of values is analyzed, and this contributes to the formation of a social and ethno-cultural consciousness. Keywords: architectural space, Karaganda, city history, value system, social and cultural environmen

Effects of the combined therapy with using of magnetic fields and mexicor for redox homeostasis on patients with stable angina pectoris

The article is devoted to the redox homeostasis in 101 patients with stable angina FC IIII. Comparative effectiveness analysis was conducted for traditional medical complex for the complex that included of cytoprotector Mexicor, and its combination with magnetic therapy. Mexicor adding to standard therapy results in a significant reduction of radical processes and increased of antioxidant protection. Mexicor sharing with magnetotherapy is even more pronounced antioxidant effect. This effect allows to get the impaired pro-and antioxidant system in balance

Developing General Cultural Literacy through Teaching English in a Russian University: Competence and Semiotic Approach

The article is devoted to some of the issues of teaching English in a Russian university, which arouse as a result of introducing new educational standards and it discusses the ways of forming students’ general cultural competence by using authentic curricula, in order to meet the requirements of those standards. It also shows the importance of semiotics for acquisition a foreign language and culture, and reveals the worth of “personalia” as a culture language sign, as well as peculiarity of its functioning, which lies in its ability to represent social and cultural values and priorities in personal-precedential form, thus making a contribution to developingan individual’sconcept scheme and, consequently, general cultural literacy

Structural and functional peculiarities of plasminogen activator inhibitor PAI-1

PAI-1, an important component of the hemostasis system, is a specific inhibitor of both urokinase type and tissue type plasminogen activators. PAI-1 belongs to the serpin family. The interaction between somatomedin-like domain of vitronectin and PAI-1 leads to stabilization of the latter. PAI-1 latency transition is related to the conformational changes in the reactive central loop. The inhibitory mechanism of PAI-1 is in accordance with the classic scheme of serpin action. PAI-1 blocks the adhesion mediated by UPA and integrins, so this inhibitor plays an important role in adhesion process and angiogenesis. An altered PAI-1level is associated with the development of cardiovascular diseases, kidney fibrosis, diabetis, cancerogenesis.ПАИ-1,важный компонент системы гемостаза, является специфическим ингибитором активаторов плазминогена тканевого (ТПA) и урокиназного (УПА) типов. ПАИ-1 относится к семейству серпинов. Взаимодействие с соматомединоподобным доменом витронектина стабилизирует ак- тивную форму ингибитора. Переход ПАИ-1 в латентное состояние сопряжен с конформационными изменениями в области петли реактивного центра. Механизм ингибиторного действия ПАИ-1 соответствует классической схеме ингибирования серпинами. ПАИ-1 блокирует адгезию, опосредованную рецептором УПА и интегринами, выполняя при этом важную роль в адгезивных процессах и ангиогенезе. Изменения уровня ПАИ-1 рассматривают как важный прогностический признак при заболеваниях сердечно-сосудистой системы (инфаркт миокарда, инсульт), фиброзе почек, диабете, канцерогенезе.ПАІ-1, важливий компонент системи гемостазу, є специфічним інгібітором активаторів плазміногену тканинного (ТПА) та урокіназного типів. ПАІ-1 належить до серпінової родини. Взаємодія з соматоподібним доменом вітронектину стабілізує активну форму інгібітора. Перехід ПАІ-1 до латентного стану пов’язаний з конформаційними змінами у ділянці петлі реактивного центра. Механізм інгібіторної дії ПАІ-1 відповідає класичній схемі серпінового інгібування. ПАІ-1 блокує адгезію опосередковану рецептором УПА та інтегринами, виконуючи при цьому важливу роль в адгезивних процессах та ангіогенезі. Зміни рівня ПАІ-1 розглядають як істотну прогностичну ознаку при захворюваннях серцево-судинної системи, фіброзі нирок, діабеті, канцерогенезі

L’expérience de devenir préceptrice chez des infirmières débutantes

Dans plusieurs milieux on s’attend à ce que les infirmières récemment diplômées fassent du préceptorat (Cubit et Ryan, 2011). Ainsi, les infirmières sont fréquemment affectées à ce rôle tôt après leur intégration sur le marché du travail et souvent sans préparation adéquate (Debra, 2014; Elmers, 2010). Le but de la présente étude était d’explorer l’expérience de devenir infirmières préceptrices auprès de Candidates à l’exercice de la profession infirmière [CEPI], dans un délai de 0 à 3 ans après avoir elles-mêmes été CEPI. La théorie de la transition d’Afaf Ibrahim Meleis (2010) a servi de cadre de référence en guidant la formulation du but de cette étude qualitative interprétative. La théorie de Meleis (2010) a également accompagné la discussion des résultats de notre recherche. Cinq infirmières nouvellement préceptrices âgées de 24 à 27 ans ont participé à des entretiens semi-structurés. L’analyse des données a été conduite selon les étapes d’analyse thématique proposée par Benner (1994) et Paillé et Muchielli (2006). D’abord, il résulte de notre étude que l’expérience de devenir préceptrice suscite chez les jeunes infirmières l’occasion d’un engagement réflexif sur leur propre expérience d’infirmière et de préceptrice. Puis, elles font l’expérience du sens des responsabilités pour «façonner» la CEPI. Finalement, une proximité avec l’expérience de la CEPI influence l’expérience de devenir préceptrice. Devenir préceptrice tôt dans la carrière d’infirmière semble être le moment opportun. Toutefois, il importe d’essayer d’uniformiser et de standardiser la préparation de l’infirmière soignante à devenir préceptrice. Également, jumeler une infirmière préceptrice plus aînée pour guider la nouvelle préceptrice dans cette expérience serait un atout. Finalement, l’approfondissement du besoin de soutien dans l’accompagnement de l’infirmière dans son expérience de devenir préceptrices est une des pistes pour la future recherche.In today’s reality, nurses start to precept soon in their career (Cubit and Ryan, 2011), and often without any prior notice or preparation (Debra, 2014; Elmers, 2010). The purpose of the present study is to explore the experience of nurses becoming a preceptor for a Candidate to the Profession of Nursing Practice [CPNP], within 0 to 3 years of being CPNP themselves. Five young nurses who were newly preceptors participated in semi-structured interviews. Participants were between 24 et 27 years of age. Data was analysed using Benner`s (1994) and Paillé et Muchielli’s (2006) thematic analysis. The theoretical framework of Transition theory by Afaf Ibrahim Meleis (2010) directed the formulation of the purpose of this qualitative interpretive study. Meleis’s theory also accompanied the discussion of the results of the present study. The results of the present study suggest that the young nurses who are newly preceptors are living through the sense of responsibility of shaping the CPNP, they find themselves situated close to the CPNP experience and their experience of becoming a preceptor leads them to reflect on their personal experience as a nurse and a preceptor. Becoming a nurse preceptor early in their career seems to be an opportune moment. However, it would be recommended to standardise the preparation of the nurses for this new responsibility which could ease their experience of becoming a preceptor. Also pairing a more experienced nurse preceptor to guide the new nurse in the process of acquiring the new role of a preceptor would be an asset. Finally a further research could explore the need for support during the experience of becoming a preceptor