Вплив фотостимуляції на біоелектричну реакцію листя кукурудзи

Dynamics of the maize leaves’ biopotentials evoked by white, blue, green and red light stimuli with an intensity of 90 Lx illumination is analyzed. Qualitative similarity in dynamics of plant’s bioelectrical response to white and colored stimuli is determined. Hyperpolarization levels are quantitatively estimated for each experimental series. Dependence of the total hyperpolarization levels on the photostimulus wave length is detected. Mean amplitude of the hyperpolarization potentials lessens when the wave length decreases: from 57.7 mV under the red light to 27.7 mV under the blue one. Probable forms of bioelectrical response initiation in photostimulated plants are analyzed.Охарактеризованы закономерности динамики биопотенциалов листьев проростков кукурузы, вызванных фотостимулами белого, синего, зеленого и красного цветов освещенностью 90 лк. Выявлена качественно схожая динамика биоэлектрической реакции растения на белый и цветные стимулы. Количествененно оценены уровни гиперполяризации в каждой серии опытов. Установлена зависимость уровней суммарной гиперполяризации от длины волны фотостимула. При уменьшении длины волны средняя амплитуда потенциала гиперполяризации уменьшается от 57,7 для красного до 27,7 мВ для синего света. Проанализированы возможные механизмы возникновения биоэлектрической реакции растения на световой стимул.Охарактеризовано закономірності динаміки біопотенціалів листя паростків кукурудзи, що спричиняються фотостимулами білого, синього, зеленого та червоного кольорів освітленістю 90 лк. Виявлено якісно подібну динаміку біоелектричної реакції рослини на білий і кольорові стимули. Кількісно оцінено рівні гіперполяризації у кожній серії дослідів. Установлено залежність рівнів сумарної гіперполяризації від довжини хвилі фотостимулу. Із ншеннямзме  довжини хвилі середня амплітуда потенціалу гіперполяризації зменшується з 57,7 для червоного до 27,7 мВ для синього світла. Проаналізовано можливі механізми виникнення біоелектричної реакції рослини на світлове подразнення

ЗАСТОСУВАННЯ КАЛЬЦІЮ ІОНОФОРУ У ПАЦІЄНТОК ЗІ ЗНИЖЕНИМ РЕПРОДУКТИВНИМ ПРОГНОЗОМ У ПРОТОКОЛАХ ДРТ

The aim of the study – to learn the effectiveness of the use of Ca ionophore in IVF – ICSI protocols in patients with a reduced reproductive prognosis. Materials and Methods. A study was conducted of the effectiveness of the method of oocyte activation in ECO-ICSI protocols in patients after at least one unsuccessful attempt of ART. Identical CSR protocols were used. Effectiveness was estimated on the basis of embryological (frequency of fertilization, embryo cleavage, percentage of blastulation) and clinical indicators (frequency of pregnancy). Results and Discussion. The use of calcium ionophore at the time of the ICSI procedure allows to improve the percentage of oocyte fertilization, the percentage of cleavage, the percentage of blastulation. This, in turn, has increased the pregnancy rate in the IVF-ICSI treatment. Conclusion. Improvement of embryological parameters allowed to significantly improve the results of the frequency of pregnancy in women of older reproductive age with a reduced prognosis for the occurrence of pregnancy.Мета дослідження – вивчення ефективності використання Са іонофору в протоколах ЕКЗ – ICSI у пацієнток зі зниженим репродуктивним прогнозом. Матеріали та методи. Проведено дослідження ефективності методики активації ооцитів у протоколах ЕКЗ – ICSI у пацієнток після як мінімум однієї невдалої спроби ДРТ. Застосовували ідентичні протоколи КСО. Результативність оцінювали, виходячи з ембріологічних (частота запліднення, дроблення ембріонів, відсоток бластуляції) і клінічних показників (частота настання вагітності). Результати дослідження та їх обговорення. Застосування кальцію іонофору в момент проведення процедури ICSI дозволяє поліпшити відсоток запліднення ооцитів, відсоток дроблення, відсоток бластуляції. Це, у свою чергу, дозволило підвищити частоту настання вагітності в програмах ЕКЗ – ICSI. Висновок. Поліпшення ембріологічних показників дозволило істотно поліпшити результати щодо частоти настання вагітності в жінок старшого репродуктивного віку зі зниженим прогнозом по настанню вагітності.Мета дослідження – вивчення ефективності використання Са іонофору в протоколах ЕКЗ – ICSI у пацієнток зі зниженим репродуктивним прогнозом. Матеріали та методи. Проведено дослідження ефективності методики активації ооцитів у протоколах ЕКЗ – ICSI у пацієнток після як мінімум однієї невдалої спроби ДРТ. Застосовували ідентичні протоколи КСО. Результативність оцінювали, виходячи з ембріологічних (частота запліднення, дроблення ембріонів, відсоток бластуляції) і клінічних показників (частота настання вагітності). Результати дослідження та їх обговорення. Застосування кальцію іонофору в момент проведення процедури ICSI дозволяє поліпшити відсоток запліднення ооцитів, відсоток дроблення, відсоток бластуляції. Це, у свою чергу, дозволило підвищити частоту настання вагітності в програмах ЕКЗ – ICSI. Висновок. Поліпшення ембріологічних показників дозволило істотно поліпшити результати щодо частоти настання вагітності в жінок старшого репродуктивного віку зі зниженим прогнозом по настанню вагітності

Можливості карбокситерапії при захворюваннях органів сечостатевої системи

Recently carboxytherapy has been widely used for the treatment of many diseases, and it is associated with the high efficiency and low cost. Carboxytherapy as the method of treatment has been used for 70 years in the international medical practice and more than 50 years in aesthetic medicine. Aim. To substantiate the use of carboxytherapy as an innovative method of treatment for diseases of the urogenital system organs.Materials and methods. The analysis of scientific sources concerning the treatment of sexual dysfunction, erosion of the cervix, menopause, vulvovaginal atrophy, initial stages of the stress urinary incontinence, erectile dysfunction, and impotence was performed.Results. It has been determined that various variants of carboxytherapy can be used to obtain the antihypoxic, reparative-regenerative, spasmolitic, anti-inflammatory, analgesic and antioxidant effects in clinical practice as a result of the treatment. Patients with different pathologies of the urogenital system noted improvement in functioning of urogenital organs, release of pain, decrease in inflammation, mood stability, and good mental and physical performance. Therefore, the quality of life has been improved.Conclusions. Thus, CO2 can be considered as a unique medicinal product, and carboxytherapy as an alternative treatment for many diseases. В последнее время карбокситерапия широко применяется для лечения многих заболеваний, что связано с высокоэффективностью и дешевизной данного метода. Карбокситерапия как метод лечения используется на протяжении 70 лет в мировой медицинской практике и более 50 лет в эстетической медицине.Цель работы. Обоснование применения инновационного метода лечения – карбокситерапии при заболеваниях органов мочеполовой системы.Материалы и методы. Анализ литературы проводили путем обработки научных статей относительно лечения сексуальной дисфункции, эрозии шейки матки, климакса, вульвовагинальной атрофии, начальных стадий стрессового недержания мочи, эректильной дисфункции, импотенции.Результаты. Установлено, что в клинической практике используются различные варианты карбокситерапии для получения антигипоксического, репаративно-регенеративного, спазмолитического, противовоспалительного, анальгезирующего и антиоксидантного эффектов. В результате лечения пациенты с различными патологиями органов мочеполовой системы отмечали улучшение самочувствия, улучшение функционирования этих органов, устранение боли, воспаления, повышение настроения, умственной и физической работоспособности, а следовательно и качества жизни.Выводы. Таким образом, можно считать СО2 уникальным лекарственным средством, а карбокситерапию альтернативным методом лечения при многих заболеваниях.Останнім часом карбокситерапія широко застосовується для лікування багатьох захворювань, що пов’язано з високоефективністю і дешевизною даного методу. Карбокситерапія як альтернативний метод лікування використовується впродовж 70 років у світовій медичній практиці і більше 50 років в естетичній медицині. Мета роботи. Обґрунтування застосування інноваційного методу лікування – карбокситерапії при захворюваннях органів сечостатевої системи.Матеріали та методи. Аналіз літератури проводили шляхом опрацювання наукових статей щодо лікування сексуальної дисфункції, ерозії шийки матки, клімаксу, вульвовагінальної атрофії, початкових стадій стресового нетримання сечі, еректильної дисфункції, імпотенції.Результати. Встановлено, що в клінічній практиці використовуються різні варіанти карбокситерапії для отримання антигіпоксичного, репаративно-регенеративного, спазмолітичного, протизапального, аналгезуючого та антиоксидантного ефектів. У результаті пацієнти з різними патологіями органів сечостатевої системи відзначають поліпшення самопочуття, покращення функціонування цих органів, усунення болю, запалення, підвищення настрою, розумової і фізичної працездатності, а в цілому і якості життя.Висновки. Таким чином, можна вважати СО2 унікальним лікарським засобом, а карбокситерапію альтернативним методом лікування при багатьох захворюваннях.

The laser technologies of targeted opening of blood-brain barrier for drug brain delivery

Here we show the photodynamic treatmen

Isolation of Central Asian Subspecies of Tularemia Agent in the Altai Territory

Within the frames of activities attributed to the Reference Center for tularemia monitoring at SRC AMB, genetically identified are 4 isolates of Francisella tularensis , isolated in 2011 in the Altai Territory. These bacteria prove to be virulent for BALB/c mice, DCL being lower than 10 CFU. Using single-primer PCR-typing and MLVA assay distinguished have been the subspecies of the isolates. Three of them refer to the Central Asian subspecies, one – to the Holarctic, the former being isolated in the territory of the Russian Federation for the first time ever

DETERMINATION OF RARE EARTH ELEMENTS IN PUROLITE C160 RESIN BY WD-XRF

Rare earth elements in resin Purolite C160 were determined by X-ray fluorescence method. Sample preparation was carried out by pressing crushed resin into a pressed sample on a boric acid substrate. The metrological characteristics of the analysis technique were also evaluated

Assessment of polymorbidity, antihypertensive therapy, renal function and electrolyte disorders in hospitalized cardiac patients

The purpose of the study is to evaluate the differences in kidney function and the state of electrolyte metabolism.Цель исследования – оценить различия функций почек и состояния электролитного обмена

ИММУНОФЕНОТИПИЧЕСКИЕ И ЦИТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ОСТРОГО ЛЕЙКОЗА У ДЕТЕЙ АРХАНГЕЛЬСКОЙ ОБЛАСТИ: РЕТРОСПЕКТИВНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ

 Background. For the proper diagnosis and optimal prognosis of acute leukemia (AL), a complex of clinical and laboratory methods is used. Among them, chromosomal analysis plays an important role. Cytogenetic markers of leukemic cells are widely used in clinical settings. WHO classification of Tumors of Haematopoietic and Lymphoid Tissues is based on a combined analysis of clinical, cytomorphological, immunophenotypic and cytogenetic findings. Immunophenotyping of blast cells using monoclonal antibodies has significantly improved the diagnosis of leukemia by detecting the grade of tumor differentiation. Aim: based on the results of immunophenotypic and cytogenetic examinations, to describe the structure of AL and to study the effect of cytogenetic abnormalities on the prognosis of acute leukemia in the child population of the Arkhangelsk region.Material and Methods. Archived data were used to analyze the results of cytogenetic and immunophenotypic examinations of all children aged 0–17 years in the Arkhangelsk region, who were diagnosed with AL in the period from January, 2004 to december, 2018. Results. Immunophenotypic examination of bone marrow blast cells in patients with AL revealed that B-linear lymphoblastic leukemia was the most common (74.8 %). Among the quantitative anomalies, hyperploidy was the most common (additional chromosomes 4, 10 and 17 were observed). The t(12; 21) was the most frequent structural chromosomal abnormality. The  philadelphia chromosome (ph) (9;22) was found in 6.5 % of cases. The highest risk of death was observed in AL patients with the acute myeloid leukemia phenotype (p<0.001). The overall survival in AL patients  significantly improved over the study period (p<0.001). Conclusion. No specific differences in the structure of chromosomal abnormalities were detected. All chromosomal abnormalities which usually have negative effects on the prognosis of the disease also showed negative impacts on the prognosis. Survival of AL patients significantly increased over the study period. The lowest survival was in patients with the acute myeloid leukemia phenotype.  Актуальность. Для диагностики и прогнозирования острого лейкоза (ОЛ) применяется комплекс клинических и лабораторных методов. Важную роль среди них играет хромосомный анализ. В клинической практике постоянно используются цитогенетические маркеры лейкозного клона. Современная классификационная система ВОЗ опухолей кроветворных и лимфоидных тканей создана на основеобъединенного анализа клинических,  цитоморфологических, иммунофенотипических и  цитогенетических данных. Иммунофенотипирование  бластных клеток с использованием моноклональных антител позволило значительно улучшить диагностику лейкозов за  счет выявления степени дифференцировки опухолевых клеток. Цель исследования – описать структуру ОЛ на основании результатов иммунофенотипического и цитогенетического исследований и изучить влияние цитогенетических нарушений на прогноз при ОЛ в детской популяции Архангельской области. Материал и методы. Архивные данные были использованы для анализа результатов цитогенетического и иммунофенотипического обследований всех детей в  возрасте от 0 до 17 лет в Архангельской области, у которых в  период с 01.01.2004 по 31.12.2018 был диагностирован ОЛ. Результаты. В результате иммунофенотипического  исследования бластных клеток костного мозга больных ОЛ выявлено, что преобладал В-линейный лимфобластный лейкоз (74,8 %). Среди количественных аномалий были  выявлены гиперплоидии, наблюдались дополнительные  хромосомы 4,10,17. Среди структурных хромосомных  аномалий больше всего случаев пришлось на t(12;21). Филадельфийская хромосома (ph) (9;22) встретилась в 6,5 % случаев. Риск смертельного исхода у пациентов с ОЛ был наиболее высоким при остром миелобластном лейкозе (p<0,001). Общая выживаемость пациентов с ОЛ  значительно увеличилась за период исследования (p<0,001). Заключение. По данным проведенной работы, в Архангельской области структура ОЛ детской популяции по иммунофенотипической характеристике не противоречит общероссийским тенденциям. В структуре установленных хромосомных аномалий в ходе исследования специфических отличий не выявлено. Все хромосомные изменения, имеющие отрицательное влияние на течение заболевания, также проявляли свое негативное влияние на прогноз. Представлено увеличение числа хромосомных   нарушений в последние годы, протекающее на фоне  повышения выживаемости пациентов. Наиболее высокие риски смерти были определены у пациентов с острым  миелобластным лейкозом.

Early acquisition and high nasopharyngeal co-colonisation by Streptococcus pneumoniae and three respiratory pathogens amongst Gambian new-borns and infants

BACKGROUND: Although Haemophilus influenzae type b (Hib), Staphylococcus aureus and Moraxella catarrhalis are important causes of invasive and mucosal bacterial disease among children, co-carriage with Streptococcus pneumoniae during infancy has not been determined in West Africa. METHODS: Species specific PCR was applied to detect each microbe using purified genomic DNA from 498 nasopharyngeal (NP) swabs collected from 30 Gambian neonates every two weeks from 0 to 6 months and bi-monthly up to 12 months. RESULTS: All infants carried S. pneumoniae, H. influenzae and M. catarrhalis at several time points during infancy. S.pneumoniae co-colonized the infant nasopharynx with at least one other pathogen nine out of ten times. There was early colonization of the newborns and neonates, the average times to first detection were 5, 7, 3 and 14 weeks for S. pneumoniae, H. influenzae, M. catarrhalis and S. aureus respectively. The prevalence of S. pneumoniae, H. influenzae and M. catarrhalis increased among the neonates and exceeded 80% by 13, 15 and 23 weeks respectively. In contrast, the prevalence of S. aureus decreased from 50% among the newborns to 20% amongst nine-week old neonates. S. pneumoniae appeared to have a strong positive association with H. influenzae (OR 5.03; 95% CI 3.02, 8.39; p<0.01) and M. catarrhalis (OR 2.20; 95% CI 1.29; p<0.01) but it was negatively associated with S. aureus (OR 0.53; 95% CI 0.30, 0.94; p=0.03). CONCLUSION: This study shows early acquisition and high co-carriage of three important respiratory pathogens with S. pneumoniae in the nasopharyngeal mucosa among Gambian neonates and infants. This has important potential implications for the aetiology of respiratory polymicrobial infections, biofilm formation and vaccine strategies

Fusion of the Mycobacterium tuberculosis Antigen 85A to an Oligomerization Domain Enhances Its Immunogenicity in Both Mice and Non-Human Primates

To prevent important infectious diseases such as tuberculosis, malaria and HIV, vaccines inducing greater T cell responses are required. In this study, we investigated whether fusion of the M. tuberculosis antigen 85A to recently described adjuvant IMX313, a hybrid avian C4bp oligomerization domain, could increase T cell responses in pre-clinical vaccine model species. In mice, the fused antigen 85A showed consistent increases in CD4+ and CD8+ T cell responses after DNA and MVA vaccination. In rhesus macaques, higher IFN-γ responses were observed in animals vaccinated with MVA-Ag85A IMX313 after both primary and secondary immunizations. In both animal models, fusion to IMX313 induced a quantitative enhancement in the response without altering its quality: multifunctional cytokines were uniformly increased and differentiation into effector and memory T cell subsets was augmented rather than skewed. An extensive in vivo characterization suggests that IMX313 improves the initiation of immune responses as an increase in antigen 85A specific cells was observed as early as day 3 after vaccination. This report demonstrates that antigen multimerization using IMX313 is a simple and effective cross-species method to improve vaccine immunogenicity with potentially broad applicability