Precise estimation of the S = 2 Haldane gap by numerical diagonalization

The Haldane gap of the S=2 Heisenberg antiferromagnet in a one-dimensional linear chain is examined by a numerical-diagonalization method. A precise estimate for the magnitude of the gap is successfully obtained by a multistep convergence-acceleration procedure applied to finite-size diagonalization data under the twisted boundary condition.Comment: 6 pages, 1 Table, to be published in J. Phys. Soc. Jp

Impressionistic techniques applied in sound art & design

Sound art and design collectively refer to the process of specifying, acquiring, manipulating or generating sonic elements to evoke emotion and environment. Sound is used to convey the intentions, emotions, spirit or aura of a story, performance, or sonic installation. Sound connects unique aural environments, creating an immersive experience via mood and atmosphere. Impressionistic techniques such as Impasto, Pointillism, Sgraffito, Stippling introduced by 19th-century painters captured the essence of their subject in more vivid compositions, exuding authentic movements and atmosphere. This thesis applied impressionistic techniques using sound art and design to project specific mood and atmosphere responses among listeners. Four unique sound textures, each representing a technique from Impressionism, and a fifth composite sound texture were created for this project. All five sound textures were validated as representative of their respective Impressionistic technique. Only sonic Pointillism matched its emotive intent. This outcome supports the research question that sound art and design can be used to direct listeners’ mood and atmosphere responses. Partnering Impressionistic principles with sound art and design offers a deeper palette to sonically deliver more robust, holistic soundscapes for amplifying an audience’s listening experience. This project provides a foundation for future explorations and studies in applying cross-disciplinary artistic techniques with sound art and design or other artistic endeavors

Hugues Dufourt, La musique spectrale. Une révolution épistémologique.

International audienceSpectral music is now more than forty years old. In his preface, French composer and philosopher Hugues Dufourt defines it thus: Spectral music basically represents a change in our ways of thinking music. It is no longer a music based on traditional and well separated categories, such as melody, counterpoint, harmony or timbre. Spectral music, on the contrary, is the music of middle categories and hybrid objects. Its objects stand at the frontier of two or more dimensions, timbre and harmony, harmonicity and inharmonicity, pitch and noise, rhythm and grain. Spectral music is the exploration of continuous transitions between traditionally heterogeneous domains; it creates mixtures and works to breach the thresholds of perception. The music of the end of the last century has irresistibly uncovered colour, as both a predominant and autonomous dimension of its language. We can define it as the art of colour modulation. (15-16) After reading this introductory passage, coming as it does from the person who coined the term " Musique spectrale " (in 1979, Dufourt wrote the famous manifesto " Musique spectrale "), 1 the reader might expect a book that takes stock of the state of this compositional technique / movement, and explores its historical development and main protagonists – a sort of ultimate book on spectral music. In fact, this volume (published in 2014 and running to 485 pages) reunites a series of essays composed by Dufourt over the course of twenty years and should be read in the light of this consideration. As a collection of old and recent articles dealing with spectral questions, it has another goal: neither musicological, nor merely historical, analytical, phenomenological or autobiographical. Placing himself in the dual role of editor and contributor, Dufourt introduces in the preface the underlying themes and motivations: This book […] deals with the structural mutations of 'serious' music from the 1970s. It also traces the portraits of illustrious predecessors who initiated music to the irreversible path of modernity and enabled a moulding of the new matrix of the world. The purpose of this book is to outline the history of categories of musical thought in 1 Written for the Société Nationale de Radiodiffusion, Radio France/Société internationale de musique contemporaine, SIMC, 1979, 30-32

ТЕОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ ДЕКОНСТРУКЦІОНІСТІВ: ВИДИМІСТЬ РІЗНИЦІ

The paper focuses on the challenge deconstructivist theory constitutes for translation via an analysis of Derrida’s theory that revised not only the «violent hierarchy» of the ‘original – translation’ but also the keystones of translatability: equivalency, adequacy, formal correlation, etc., arguing that translation, in the conventional use of the term, is impossible. From the perspective of deconstruction it is viewed only as a powerful tool in unveiling the plurality of the text’s meaning that makes invisible différance visible. Untranslatability in Derrida’s use of the term does not imply that translators should not translate. It simply implies that it is impossible to produce the plurality of the source text in a translation. Derrrida, Paul de Man, Foucault, Jonathan Culler, J. Hillis Miller et al. criticize the traditional views of translation by eliminating equivalence from the purpose of the translation. The focus is on the complex set of relations between the two texts. The article investigates the issue providing explanations for new approaches to translational phenomena through discussion of Derridian ideas on the variation of meanings advocated in his resonant article «Des Tours de Babel». Derrida redefines translation, calling into question any approach as «reproduction», suggesting that translation can be viewed only as deferring the original text without any possibility to grasp what the original text aimed to tell. He argues that deconstruction and translation are phenomena of the same order and one cannot talk about the reproduction of what does not exist. Rather, there is a reason to talk about «unrepresentability.» The deconstructivists gave a fundamentally different dimension to the old translation problem, casting doubt on traditional theories, demonstrating the illusory nature of any attempt to find the meaning of how to read, interpret or translate.Рассмотрены новые подходы к изучению проблем перевода в аспекте влияния идей деконструктивизма, пересмотревшего не только «жесткую иерархию» оригинал – перевод, но и такие центральные категории этой науки, как адекватность, эквивалентность, формальная корреляция и т. д., утверждая, что перевод в обычном понимании вообще невозможен. С точки зрения деконструкции он может рассматриваться только как необходимый инструмент для раскрытия множества значений текста, которые делают «видимыми невидимые различия». Непереводимость для Деррида не означает отказ от перевода, а лишь указывает на невозможность в переводе сохранить множественность вариантов значений исходного текста. В центре деконструктивистской теории перевода – внимание к сложности отношений между двумя текстами. Свои идеи Деррида изложил в резонансной статье «Вокруг вавилонских башен», предполагая, что перевод можно рассматривать только как «отсрочку» оригинала без какойлибо возможности понять его. Он утверждает, что деконструкция и перевод ‒ явления одного порядка. Именно в процессе перевода эта некая ускользающая суть, которую он называет différаnce, как раз и может быть отслежена. Ученый убежден, что нельзя говорить о репродукции того, чего не существует. Скорее, есть основание говорить о «непредставимости». Новое видится в том, что деконструктивисты придали принципиально иное измерение старойпроблеме, поставив под сомнение исходный тезис всех теорий, показав иллюзорность любой операции по поиску смысла, будь то чтение, интерпретация или перевод.Розглянуто нові підходи до вивчення проблем перекладу в аспекті впливу ідей деконструктивізму, який переглянув не тільки «жорстку ієрархію» оригінал ‒ переклад,але й такі центральні категорії цієї науки, як адекватність, еквівалентність, формальна кореляція тощо, стверджуючи, що переклад у звичайному розумінні взагалі неможливий, але він може розглядатися тільки як необхідний інструмент для розкриття безлічі значень тексту, які роблять «видимими невидимі відмінності». Неперекладність для Дерріда не означає відмову від перекладу, це лише вказує на неможливість у перекладі зберегти множинність варіантів значень оригінального тексту. У центрі деконструктивістської теорії перекладу ‒ увага до складнощів у відносинах між двома текстами. Свої ідеї Дерріда виклав у резонансній статті «Навколо вавилонських веж», припускаючи, що переклад можна розглядати тільки як «відстрочку» оригіналу без будь-якої можливості зрозуміти його. Він стверджує, що деконструкція і переклад ‒ явища одного порядку. Саме у процесі перекладу цю особливість, яку він називає différаnce, як раз і може бути відстежено. Вчений переконаний, що не можна говорити про репродукції того, чого не існує. Швидше, є підстави говорити про те, що не може бути «представлене». Нове полягає в тому, що деконструктівісти надали принципово інший вимір старій проблемі, поставивши під сумнів вихідну тезу всіх теорій, показавши ілюзорність будь-якої операції з пошуку сенсу будь то читання, інтерпретація або переклад

Review of recent publications

Bishop, Michael, ed. Women\u27s Poetry in France, 1965-1995. by Martine Antle Black, Stanley. Juan Goytisolo and the Poetics of Contagion: The Evolution of a Radical Aesthetic in the Later Novels by Bernardo Antonio González Fachinger, Petra. Rewriting Germany from the Margins: Other German Literature of the 1980s and 1990s by Cornelius Partsch Graham-Jones, Jean. Exorcising History: Argentine Theater under Dictatorship by Daniel Altamiranda Wishnia, Kenneth J. Twentieth-Century Ecuadorian Narrative by Adelaida López de Martíne

Écrire la voyance. Présence de Dante Alighieri dans Les proscrits de Balzac

Cet article s’intéresse à la représentation que fait Honoré de Balzac de Dante Alighieri dans sa nouvelle Les proscrits (1831). Balzac donne vie au plus grand poète de l’époque médiévale pour rappeler à ses lecteurs que l’écrivain de génie tient nécessairement du voyant. Le Poète véritable serait celui dont la faculté de seconde vue lève le voile, ne serait-ce que partiellement, sur les mystères métaphysiques de la création. On suggère en conclusion que, par le choix du titre général de Comédie humaine, Balzac se réclame implicitement de l’autorité de Dante pour écrire une oeuvre visionnaire et mystique.This paper studies the representation of Dante Alighieri in Balzac’s short story Les proscrits (1831). Balzac summons the greatest medieval poet in order to remind his readers that a writer of genius is necessarily something of a seer. The true Poet is endowed with the gift of second sight, which enables him to partially unveil the metaphysical mysteries of creation. The conclusion suggests that, by his choice of the general title La comédie humaine, Balzac implicitly uses Dante’s authority to justify the writing of a visionary and mystical work

L'émotion du Pacifique

En mayo de 2015, Umberto Todini, invitado por la Universidad del Pacífico, recibió la medalla y el diploma de su esposa. En esa oportunidad, leyó L’émotion du Pacifique. El viaje a Cerveteri se evoca en Dernier moment (que juega, en eco, con Premier moment, poema que Jacqueline Risset publicó en 1988, en su libro L’Amour de loin), escrito en recuerdo de la amiga y la colega. A estos textos se les unen dos imágenes: una de Ricardo Wiesse, que capta el gesto del mar de la bahía de Lima visto por Jacqueline Risset desde el privilegiado mirador de Barranco, y un retrato que Jean Cocteau le dibujó en 1956. Umberto Todini, fiel curador del Archivo Risset-Todini (AART), relata los pormenores del hallazgo. La Universidad del Pacífico, a sus 60 años, recuerda en estas líneas a su profesora honoraria, para quien el Pacífico y la Pacífico fueron descubrimientos singulares