СИМУЛЯЦІЙНИЙ ТРЕНІНГ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ФАРМАКОЛОГІЇ

Nowadays simulation technologies are being actively implemented in the educational process of Ukrainian higher educational establishments both for students’ education and for the assessment of their professional skills. In addition, simulation-based training can be a way of protecting healthcare professionals and patients from unnecessary risks and medical errors due to their lack of physician experience. But unfortunately, compared to other countries, ours is taking the first steps in this area, especially in the teaching of fundamental disciplines. This process requires new approaches to the teaching process for teachers and students. The purpose of our study was to substantiate methodological approaches to the effectiveness increase of pharmacology studies by third-year medical students via the introduction of simulating teaching methods. In preparation for the study content analysis using modern medical and scientific-pedagogical Internet sources, biblio-semantic, as well as analysis of final products of activity were used. So, the Department of Pharmacology of M. Pyrohov Vinnytsia National Medical University developed a simulation situation on the topic “Anaphylactic shock. Pharmacological therapy” which is used in the educational process. The teachers and students noted out a high level of effectiveness of simultaneous mastering of theoretical material and practical skills in simulator-dummies. An important point in this methodological approach is to form the basis for clinical thinking development. Educational simulation can be considered as an important component of preparation for an objective structured clinical exam (OSCE). Thus, using imitation technologies allows acquiring professional practical skills at a higher level than just theoretical, and helps to bring training in theoretical departments to practical medicine, allows transferring the acquired competencies to real clinical activity.На сьогодні в українських вищих медичних навчальних закладах симуляційні технології активно впроваджуються в освітній процес як для навчання студентів, так і для оцінки їх професійних навичок. Крім цього, навчання на основі моделювання може стати способом захисту медичних працівників та пацієнтів від непотрібних ризиків і лікарських помилок через брак практичного досвіду лікаря. Та, на жаль, порівняно з іншими країнами, наша робить перші кроки у цій сфері, особливо це стосується викладання фундаментальних дисциплін. Цей процес вимагає пошуку нових підходів до навчального процесу у викладачів і студентів. Мета нашого дослідження – обґрунтувати методичні підходи підвищення ефективності вивчення фармакології студентами ІІІ курсу медичного факультету через впровадження симуляційних методів навчання. При підготовці до дослідження було використано контент-аналіз із використанням сучасних медичних та науково-педагогічних Internet-джерел, бібліосемантичний, а також аналіз кінцевих продуктів діяльності. На кафедрі фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова була розроблена імітаційна ситуація за темою «Анафілактичний шок. Фармакологічна терапія», яка використовується в навчальному процесі. Викладачі та студенти відмічали високий рівень ефективності одночасного засвоєння теоретичного матеріалу та набуття практичних навичок на симуляторах-манекенах. Важливим моментом такого методологічного підходу є формування бази для розвитку клінічного мислення. Освітню симуляцію можна вважати важливою складовою підготовки до об’єктивного структурованого клінічного іспиту (ОСКІ). Таким чином, використання імітаційних технологій дозволяє оволодіти професійними практичними навичками на більш високому рівні, ніж лише теоретичний, та сприяє наблизити навчання на теоретичних кафедрах до практичної медицини, дозволяє перенести набуті компетенції в реальну клінічну діяльність

ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ НОВІТНІХ ТА “ЗАБУТИХ” МЕТОДІВ ВИКЛАДАННЯ ФАРМАКОЛОГІЇ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

The article considers the role and position of some methods of memorizing large amounts of material at the Department of Pharmacology of M. Pyrohov Vinnytsia National Medical University, as an effective supplemental forms to increase the amount of memory the mastering of knowledge, acquisition of skills of the educational process. There were proposed mnemotechnical methods, one of which is acronyms, fit perfectly into the pedagogical process, help to save time of students, complement and diversify the teaching and to meet the conditions of educational environment of higher education.У статті розглянуті роль та місце деяких прийомів запам’ятовування великої кількості матеріалу на кафедрі фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова як дієвої допоміжної форми для збільшення обсягу пам’яті, засвоєння студентами знань, набуття умінь та навичок навчального процесу. Запропоновані мнемотехнічні методи, одним із яких є акроніми, органічно вписуються в педагогічний процес, сприяють економії часу студентів, доповнюють та урізноманітнюють викладання, а також відповідають умовам педагогічного середовища вищих навчальних закладів

МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ ЯК ФАКТОР УДОСКОНАЛЕННЯ ВИКЛАДАННЯ ФАРМАКОЛОГІЇ У МЕДИЧНОМУ ВИШІ

The role and place of interdisciplinary integration are considered in this article as a factor of improving teaching at the Department of Pharmacology in M. Pyrohov Vinnytsia National Medical University. Interdisciplinary connections help to supplement the content of knowledge in one discipline from another, combine them and ensure formation of professionally important skills and abilities. The use of interdisciplinary technologies of doctor’s training allows to rise him on a new level of clinical thinking. This makes him able to solve tasks of medical practice comprehensively, basing on extensive data integration of different disciplines.У статті розглянуті роль та місце міждисциплінарної інтеграції як фактора удосконалення викладання  на кафедрі фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Міждисциплінарні зв’язки допомагають доповнити зміст однієї дисципліни знаннями з іншої, об’єднують їх і забезпечують формування професійно важливих вмінь та навичок. Застосування міждисциплінарних технологій підготовки лікаря дозволяє підняти його на якісно новий рівень клінічного мислення, здатного комплексно вирішувати завдання медичної практики на основі широкого інтегрування даних різноманітних дисциплін

Cardioprotective activity and screening of N-substituted of quinazolin-4(3Н)-ones

Cardioprotection is a promising direction of therapy for myocardial infarction and the search for new substances with cardioprotective properties remains an urgent task in pharmacology. N-substituted quinazolin-4(3H)-ones, which are characterized by antihypoxic, antioxidant, angioprotective, anti-inflammatory, and others properties may have the cardioprotective activity. The purpose of the study is to detect the presence and the degree of cardioprotective effect in a number of N-substituted quinazolin-4(3H)-ones in the model of acute experimental myocardial infarction in different modes of administration, to determine a “structure – action” dependence, to identify a leader compound promising for in-depth study of its pharmacological properties. Materials and methods. 300 non-linear rats of both sexes, weighing 180–220 g, were used in this study. Myocardial infarction was modeled by diathermocoagulation of the coronary artery. In the 1st series of experiments, the studied substances and reference drugs amiodarone, mexidol and thiotriazoline were administered in the prophylactic, and in the 2nd series – in the therapeutic regimen. The cardioprotective effect size was estimated on the basis of the mortality rate of animals. Results. The cardioprotective activity of both the test compounds and reference drugs was evidenced by a decrease in the mortality rate of animals with a heart attack in the critical periods of the experiment relative to the control. The PC-66 has been found to be the most effective: the mortality rate was 20 % versus 54 % of the control in the critical period of the experiment, that is, it was 2.7 times less than in the control. The test substances by the degree of cardioprotective effect in the course of therapeutic introduction into the body can be arranged in the following order: PC-66 = amiodarone ≥ mexidol ≥ thiotriazoline> PC-32 = PC-51. Cardioprotection, the signs of which were found in the PC-66 compound, are well combined with the presence of central analgesic and cerebroprotective effects, which suggests the multifactorial effects of this substance. We can state the originality of the resulting substance and its potential properties. Conclusions. N-substituted quinazolin-4(3H)-ones exhibit cardioprotective activity. 4-(4-oxo-4H-quinazolin-3-yl) benzoic acid (compound PC-66) displays cardioprotective properties the most. The obtained data testify to the prospects of the pharmacological properties and safety of the PC-66 compound in-depth study

Кардіопротекторна активність і скринінг у ряду N-заміщених хіназолін-4(3Н)-онів

Cardioprotection is a promising direction of therapy for myocardial infarction and the search for new substances with cardioprotective properties remains an urgent task in pharmacology. N-substituted quinazolin-4(3H)-ones, which are characterized by antihypoxic, antioxidant, angioprotective, anti-inflammatory, and others properties may have the cardioprotective activity.The purpose of the study is to detect the presence and the degree of cardioprotective effect in a number of N-substituted quinazolin-4(3H)-ones in the model of acute experimental myocardial infarction in different modes of administration, to determine a “structure – action” dependence, to identify a leader compound promising for in-depth study of its pharmacological properties.Materials and methods. 300 non-linear rats of both sexes, weighing 180–220 g, were used in this study. Myocardial infarction was modeled by diathermocoagulation of the coronary artery. In the 1st series of experiments, the studied substances and reference drugs amiodarone, mexidol and thiotriazoline were administered in the prophylactic, and in the 2nd series – in the therapeutic regimen. The cardioprotective effect size was estimated on the basis of the mortality rate of animals.Results. The cardioprotective activity of both the test compounds and reference drugs was evidenced by a decrease in the mortality rate of animals with a heart attack in the critical periods of the experiment relative to the control. The PC-66 has been found to be the most effective: the mortality rate was 20 % versus 54 % of the control in the critical period of the experiment, that is, it was 2.7 times less than in the control. The test substances by the degree of cardioprotective effect in the course of therapeutic introduction into the body can be arranged in the following order: PC-66 = amiodarone ≥ mexidol ≥ thiotriazoline> PC-32 = PC-51. Cardioprotection, the signs of which were found in the PC-66 compound, are well combined with the presence of central analgesic and cerebroprotective effects, which suggests the multifactorial effects of this substance. We can state the originality of the resulting substance and its potential properties.Conclusions. N-substituted quinazolin-4(3H)-ones exhibit cardioprotective activity. 4-(4-oxo-4H-quinazolin-3-yl) benzoic acid (compound PC-66) displays cardioprotective properties the most. The obtained data testify to the prospects of the pharmacological properties and safety of the PC-66 compound in-depth study.Кардиопротекция – перспективное направление терапии инфаркта миокарда, и поиск новых веществ с кардиопротективными свойствами остается актуальной задачей в фармакологии. N-замещенные хиназолин-4(3Н)-оны, обладающие противогипоксическим, антиоксидантным, ангиопротекторным, противовоспалительным и др. свойствами, могут быть носителями кардиопротекторной активности.Цель работы – установить наличие и степень кардиопротекторного эффекта в ряду N-замещенных хиназолин-4(3Н)-онов на модели острого экспериментального инфаркта миокарда при различных режимах введения в организм, установить зависимость «структура–действие», определить соединение-лидер, перспективное для углубленного изучения его фармакологических свойств.Материалы и методы. Исследование выполнено на 300 нелинейных крысах (самцы и самки) массой 180–220 г. Инфаркт миокарда моделировали путем диатермокоагуляции коронарной артерии. В 1 серии опытов исследуемые вещества и референс-препараты амиодарон, мексидол и тиотриазолин вводили в профилактическом, а во 2 серии – в лечебном режиме. Величину кардиопротекторного эффекта оценивали по показателю летальности животных.Результаты. О наличии кардиопротекторной активности у изучаемых соединений, как и у препаратов сравнения, свидетельствовало снижение показателя летальности животных с инфарктом в критические периоды эксперимента относительно контроля. Наиболее эффективным оказалось соединение ПК-66: показатель летальности в критический период эксперимента составил 20 % против 54 % в контроле, то есть был меньше контрольного в 2,7 раза. По степени кардиопротекторного действия при лечебном введении в организм исследуемые вещества можно расположить в такой ряд: ПК-66 = амиодарон ≥ мексидол ≥ тиотриазолин > ПК-32 = ПК-51.Кардиопротекция, признаки которой установлены у соединения ПК-66, хорошо сочетается с наличием у него центрального анальгетического и церебропротекторного эффектов, что позволяет думать о полифакторном влиянии данной субстанции. Можем констатировать оригинальность полученного вещества и его потенциальных свойств.Выводы. N-замещенные хиназолин-4(3Н)-оны – носители кардиопротекторной активности. В наибольшей степени кардиопротекторные свойства присущи 4-(4-оксо-4H-хиназолин-3-ил)бензойной кислоте (соединение ПК-66). Полученные данные свидетельствуют о перспективности углубленного изучения фармакологических свойств и безопасности соединения ПК-66.Кардіопротекція – перспективний напрям терапії інфаркту міокарда,  пошук нових речовин із кардіопротективними властивостями залишається актуальним завданням у фармакології. N-заміщені хіназолін-4 (3Н)-они, яким притаманні протигіпоксичні, антиоксидантні, ангіопротекторні, протизапальні та інші властивості, можуть бути носіями кардіопротекторної активності.Мета роботи – визначити наявність і ступінь кардіопротекторного ефекту в ряду N-заміщених хіназолін-4(3Н)-онів на моделі гострого експериментального інфаркту міокарда при різних режимах введення в організм, встановити залежність «структура – дія», виявити сполуку-лідер, перспективну для поглибленого вивчення його фармакологічних властивостей.Матеріали та методи. Дослідження виконали на 300 нелінійних щурах (самці та самки)  масою 180–220 г. Інфаркт міокарда моделювали шляхом діатермокоагуляції коронарної артерії. В 1 серії дослідів речовини, які вивчали, та референс-препарати аміодарон, мексидол і тіотріазолін уводили у профілактичному, а у 2 серії – в лікувальному режимі. Величину кардіопротекторного ефекту оцінювали за показником летальності тварин.Результати. Про наявність кардіопротекторної активності в досліджуваних сполуках, як і в препаратах-порівняння, свідчило зниження показника летальності тварин з інфарктом у критичні періоди експерименту щодо контролю. Найбільш ефективним виявилася сполука ПК-66: показник летальності у критичний період експерименту становив 20 % проти 54 % у контролі, тобто був менше контрольного у 2,7 раза. За ступенем кардіопротекторної дії при лікувальному введенні в організм досліджувані речовини можна розташувати в такий ряд: ПК-66 = аміодарон ≥ мексидол ≥ тіотріазолін > ПК-32 = ПК-51. Кардіопротекція, ознаки якої виявлені у сполуки ПК-66, добре поєднується з наявністю у неї центрального аналгетичного та церебропротекторного ефектів, що дає змогу говорити про поліфакторний вплив цієї субстанції. Можемо констатувати оригінальність отриманої речовини та її потенційних властивостей.Висновки. N-заміщені хіназолін-4 (3Н)-они – носії кардіопротекторної активності. Найбільше кардіопротекторні властивості притаманні 4-(4-оксо-4H-хіназолін-3-іл) бензойної кислоти (сполука ПК-66). Результати свідчать про перспективність поглибленого вивчення фармакологічних властивостей і безпеки з’єднання ПК-66. 

Competition between counterions and active protein sites to bind bisquaternary ammonium groups. A combined mass spectrometry and quantum chemistry model study

A model study of the interaction between biologically active bisquaternary ammonium salts and their molecular targets in living systems is urgently needed to elucidate the molecular mechanisms involved in the interactions between these compounds. To address this need a combined experimental-computational study of the interaction of two tetramethylammonium cations (modeling two quaternary groups) with the chlorine anion and with the deprotonated 2,5-dihydroxybenzoic acid (modeling a carboxylic group and an aromatic ring of side radicals of proteins) has been performed. Fast atom bombardment mass spectrometry method and DFT/B3LYP/6-31++G** and MP2/6-31++G** calculations have been employed in the study. Stable noncovalent complexes with different ratios of the tetramethylammonium cations and chlorine anions or deprotonated 2,5-dihydroxybenzoic acid anions were registered in the mass spectra of tetramethylammonium chloride and 2,5-dihydroxybenzoic acid mixture. This finding shows that the organic and inorganic anions compete to bind tetramethylammonium in the studied system. The theoretically determined stabilities of the noncovalent complexes were compared with the relative stabilities evaluated from the mass spectrometric measurements. The results of the study allow us to elucidate the competing interactions that exist between quaternary groups with inorganic counterions or with active groups of molecular protein targets

Differential Effects of Increasing Salinity on Germination and Seedling Growth of Native and Exotic Invasive Cordgrasses

Soil salinity is a key environmental factor influencing germination and seedling establishment in salt marshes. Global warming and sea level rise are changing estuarine salinity, and may modify the colonization ability of halophytes. We evaluated the e ects of increasing salinity on germination and seedling growth of native Spartina maritima and invasive S. densiflora from wetlands of the Odiel-Tinto Estuary. Responses were assessed following salinity exposure from fresh water to hypersaline conditions and germination recovery of non-germinated seeds when transferred to fresh water. The germination of both species was inhibited and delayed at high salinities, while pre-exposure to salinity accelerated the speed of germination in recovery assays compared to non-pre-exposed seeds. S. densiflora was more tolerant of salinity at germination than S. maritima. S. densiflora was able to germinate at hypersalinity and its germination percentage decreased at higher salinities compared to S. maritima. In contrast, S. maritima showed higher salinity tolerance in relation to seedling growth. Contrasting results were observed with di erences in the tidal elevation of populations. Our results suggest S. maritima is a specialist species with respect to salinity, while S. densiflora is a generalist capable of germination of growth under suboptimal conditions. Invasive S. densiflora has greater capacity than native S. maritima to establish from seed with continued climate change and sea level rise