Property Value in an Era of Climate Change

Climate change impacts are affecting property values across the North American continent. Property losses from both insurable and uninsurable climate hazard related sources are increasing annually. This study aims to discover property value impacts across the market and to understand future impacts of climate hazard on North American real estate values. Property value impacts of climate-risk are evaluated with a broad market approach to understanding the ways site improvement losses (buildings), and property (land) devaluation occur in relations to increases in catastrophic loss, as a result of climate-risk. The research points to urgent need for innovation in the housing sector. The research reveals patterns that demand industry and government attention and which demonstrate that the home owner is the most vulnerable stakeholder. Recommendations are offered as next steps; recommendations are made for helping home owners adapt to emerging climate-risk challenges. Key words: climate change, adaptation, property valuation, climate-risk index, real estate, sea-level, pluvial, fluvial, storm surge, wildfire, drought, resilience, lending, home owner, Abandoning Atlantis, death taxes and climate change, REC Index, real estate climate index, real estate climate-risk index

MLK Day and Racial Attitudes: Liking the Group More but Its Members Less

Peer Reviewedhttp://deepblue.lib.umich.edu/bitstream/2027.42/113780/1/pops12171.pd

Personality change across the life span: Insights from a cross‐cultural, longitudinal study

ObjectivePersonality traits are characterized by both stability and change across the life span. Many of the mechanisms hypothesized to cause personality change (e.g., the timing of various social roles, physical health, and cultural values) differ considerably across culture. Moreover, personality consistency is valued highly in Western societies, but less so in non‐Western societies. Few studies have examined how personality changes differently across cultures.MethodWe employed a multilevel modeling approach to examine age‐related changes in Big Five personality traits in two large panel studies of Americans (n = 6,259; Mage = 46.85; 52.5% female) and Japanese (n = 1,021; Mage = 54.28; 50.9% female). Participants filled out personality measures twice, over either a 9‐year interval (for Americans) or a 4‐year period (for Japanese).ResultsChanges in Agreeableness and Openness to Experience did not systematically vary across cultures; changes in Extraversion, Neuroticism, and Conscientiousness did vary across cultures. Further, Japanese show significantly greater fluctuation in the level of all the traits tested over time than Americans.ConclusionsThe culture‐specific social, ecological, and life‐course factors that are associated with personality change are discussed.Peer Reviewedhttps://deepblue.lib.umich.edu/bitstream/2027.42/144245/1/jopy12332_am.pdfhttps://deepblue.lib.umich.edu/bitstream/2027.42/144245/2/jopy12332.pd

Prospective and dyadic associations between expectant parents’ prenatal hormone changes and postpartum parenting outcomes

During the transition to parenthood, both men and women experience hormone changes that are thought to promote parental care. Yet very few studies have explicitly tested the hypothesis that prenatal hormone changes are associated with postpartum parenting behavior. In a longitudinal study of 27 first‐time expectant couples, we assessed whether prenatal hormone changes were moderated by self‐ and partner‐reported parenting outcomes at 3 months postpartum. Expectant fathers showed prenatal declines in testosterone and estradiol, and larger declines in these hormones were associated with greater contributions to household and infant care tasks postpartum. Women whose partners showed larger testosterone declines also reported receiving more support and more help with household tasks. Expectant mothers showed prenatal increases in testosterone and estradiol, and larger increases in these hormones were associated with lower partner‐rated support. Together, our findings provide some of the first evidence that prenatal hormone changes may indeed be functional and that the implications of these changes may be detectable by co‐parents.Peer Reviewedhttp://deepblue.lib.umich.edu/bitstream/2027.42/135629/1/dev21469_am.pdfhttp://deepblue.lib.umich.edu/bitstream/2027.42/135629/2/dev21469.pd

Біохімічні та біомеханічні обґрунтуваннярепаративної регенерації міжхребцевих дисків у хворих з дегенеративними захворюваннями хребта

Дегенеративні захворювання хребта займають друге місце в загальній структурі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Захворювання опорно-рухового апарату та сполучної тканини у 40 % пацієнтів з остеохондрозом хребта викликають первинну інвалідність. Дегенерація диску – це патологічний процес, який є основною причиною виникнення болю в попереку та турбує переважну більшість людей в певний момент їхнього життя. Вплив механічного навантаження призводить до дегенеративних змін в тканинах пульпозного ядра міжхребцевого диску. Обмежений транспорт і низька клітинна насиченість дисків перешкоджають відновленню, роблять міжхребцевий диск особливо вразливим до травм та сприяють появі морфологічних ушкоджень тканин пов’язаних з процесами біологічного старіння. Патологічний процес поширюється на всі структурні елементи міжхребцевого диску. Найбільш ранні прояви дегенерації диску зазвичай відбуваються в пульпозному ядрі, де знижений вміст протеогліканів порушує механічну функцію, що призводить до прогресуючої морфологічної дегенерації всього міжхребцевого сегменту. Існуючі методи лікування (як хірургічні, так і консервативні) не здатні корегувати кількість клітин пульпозного ядра та не можуть зупинити патологічний процес у міжхребцевому диску. Профілактика дегенерації або репарація міжхребцевого диску є потенційним лікуванням для поперекових больових синдромів. Клітинна терапія стала предметом великого інтересу, оскільки нові дослідження повідомляють про великий регенеративний потенціал для багатьох клітинних джерел, в тому числі і для регенерації області пульпозного ядра міжхребцевого диску. Використання і впровадження в практичну нейрохірургію сучасної клітинної терапії, дозволяє підійти до вирішення проблеми дегенерації міжхребцевого диску, на новому якісному рівні із застосуванням мультипотентних клітин, біохімічних пептидів в репаративних процесах пульпозного ядра, як можливості лікування і профілактики в майбутньому вертеброгенних больових синдромів.Degenerative disc diseases occupy the second place in the overall structure of morbidity with temporary disability. In 40% of patients with spinal osteochondrosis, diseases of the locomotor apparatus and connective tissue cause primary disability. Disc degeneration is a pathological process that is the main cause of low back pain and is observed in the vast majority of people at some point in their lives. The influence of mechanical stress leads to degenerative changes in the tissues of the nucleus pulposus of the intervertebral disc. Limited transport and low cellular saturation of the discs hinder recovery, make the intervertebral disc particularly vulnerable to injury, and contribute to the appearance of morphological tissue damage associated with the processes of biological aging. The pathological process involves all structural elements of the intervertebral disc. The earliest manifestations of disc degeneration usually occur in the nucleus pulposus, where a reduced content of proteoglycans disrupts mechanical function, which leads to progressive morphological degeneration of the entire intervertebral segment. Existing treatment methods (both surgical and conservative) are not able to adjust the number of cells in the nucleus pulposus and are unable to stop the pathological process in the intervertebral disc. Prevention of degeneration or repair of the intervertebral disc is a potential treatment for lumbar pain syndromes. Cell therapy has become a subject of great interest, as new research reports significant regenerative potential for many cellular sources, including the regeneration of the nucleus pulposus region of the intervertebral disc. The use and implementation of modern cell therapy in practical neurosurgery allows us to approach the problem of intervertebral disc degeneration at a new qualitative level with the use of multipotent cells, biochemical peptides in the reparative processes of the nucleus pulposus, as a possibility of treatment and prevention of vertebrogenic pain syndromes in the future

Preregistration of secondary data analysis:A template and tutorial

Multivariate analysis of psychological dat