ОСОБЛИВОСТІ БЕШИХИ ОБЛИЧЧЯ НА ТЛІ ВТОРИННОГО ІМУНОДЕФІЦИТУ

SUMMARY. A case of primary facial hysteria in an immunocompromised person is described. In the presented case, the diagnosis of facial erysipelas was complicated due to the atypicality of clinical and laboratory-instrumental manifestations, caused, apparently, by secondary immunodeficiency: 1) the onset of the disease without a prodrome, not from manifestations of general intoxication, but directly from a local skin lesion that preceded the fever by 2 days; 2) absence of classic erythema in the form of tongues of flame and clear borders of the inflammation area without a peripheral ridge; 3) erysipelas of the face acquires the appearance of a butterfly: almost symmetrical erythema of the cheekbones, which, however, is significantly inferior to edema, which spreads beyond the erythema and is more significant in places with developed subcutaneous tissue (primarily eyelids); 4) absence of neutrophilic leukocytosis due to a shift of the formula to the left; 5) areas of hyperthermia on the thermogram are not bright, the temperature difference does not reach significant figures (ΔТ=0.8–1.1 ° versus 3–8 ° in the absence of immunodeficiency); 6) the normalization of the thermographic picture significantly lags behind the clinical signs of convalescence, which requires prolongation of antibiotic therapy and/or its addition or change of the drug. Recognition of such cases is important to ensure prompt and adequate therapeutic intervention.Описано випадок первинної бешихи обличчя в імуноскомпрометованої особи. У представленому випадку діагноз бешихи обличчя був утруднений через нетиповість клінічних і лабораторно-інструментальних проявів, зумовлену, очевидно, вторинним імунодефіцитом: початок хвороби без продрому не з проявів загальної інтоксикації, а безпосередньо із локального ураження шкіри, що випередило гарячку на 2 доби; відсутність класичної еритеми у вигляді язиків полум’я і чітких меж ділянки запалення без периферійного валика; бешиха обличчя набуває вигляду метелика: майже симетрична еритема вилиць, яка, однак, суттєво поступається набряку, що поширюється за межі еритеми і значніший у місцях з розвинутою підшкірною клітковиною (передусім повіки); відсутність нейтрофільного лейкоцитозу із зрушення формули вліво; ділянки гіпертермії на термограмі не яскраві, перепад температури не досягає значних цифр (ΔТ=0,8-1,1 °С проти 3-8 °С за відсутності імунодефіциту); нормалізація термографічної картини суттєво відстає від клінічних ознак реконвалесценції, що вимагає подовження антибіотикотерапії та/або її доповнення чи зміни препарату. Розпізнавання подібних випадків важливе для забезпечення швидкого та адекватного терапевтичного втручання

Route and duration of antibiotic therapy in acute cellulitis: a systematic review and meta-analysis of the effectiveness and harms of antibiotic treatment

Objectives Compared with guideline recommendations, antibiotic overuse is common in treating cellulitis. We conducted a systematic review and meta-analyses on antibiotic route and duration of treatment for cellulitis in adults and children. Methods We searched MEDLINE, EMBASE and trial registries from inception to Dec 11, 2019 for interventional and observational studies of antibiotic treatment for cellulitis. Exclusions included case series/reports, pre-septal/orbital cellulitis and non-English language articles. Random-effects meta-analyses were used to produce summary relative risk (RR) estimates for our primary outcome of clinical response. PROSPERO CRD42018100602. Results We included 47/8423 articles, incorporating data from eleven trials (1855 patients) in two meta-analyses. The overall risk of bias was moderate. Only two trials compared the same antibiotic agent in each group. We found no evidence of difference in clinical response rates for antibiotic route or duration (RR(oral:IV)=1.12, 95%CI 0.98–1.27, I 2=32% and RR(shorter:longer)=0.99, 95%CI 0•96–1.03, I 2 = 0%, respectively). Findings were consistent in observational studies. Follow-up data beyond 30 days were sparse. Conclusions The evidence base for antibiotic treatment decisions in cellulitis is flawed by biased comparisons, short follow-up and lack of data around harms of antibiotic overuse. Future research should focus on developing patient-tailored antibiotic prescribing for cellulitis to reduce unnecessary antibiotic use