Нова монографія Симони Делич

Рецензія на монографію: Komparativna stidija o žanru balade u modernoj hrvatskoj i španjolskoj usmenoj tradiciji. – Zagreb, 2011. – 265 s. (Компаративні студії: про жанр балади в сучасній хорватській та іспанській усній традиції. – Загреб, 2011. – 265 с.

Загреб у фольклорі та літературі

For modern authors who often refer to traditional beliefs, Zagreb is depicted in differentuays – as a sentimental, autobiographic trip through the city; Zagreb’s legends are had in mind of the author from their childhood about the collision of Capitol and Grych, about the origin of the name of the Bloody bridge, about Mandushevec, about executing of Matia Gubac, about Divine Mother Lithoidal, saved from a fire, about the Black queen. The modern ideas about a city have a symbolic character: a city comes forward as a symbol of mother that protects, takes care of the children, the bright and warm feelings are related with it. Zagreb is always an open book for thousands of people, it contains many important and valuable stories.U suvremenih se autora koji prizivaju zagrebačku usmenu (ili povijesnu) tradiciju, Zagreb doživljuje dvojako – kao sentimentalno, autobiografsko, prustovsko putovanje gradom u kojemu se spominju i zagrebačke predaje kojih se autor prisjeća iz djetinjstva: o sukobu Kaptola i Griča i postanku imena Krvavi most, o Popovu tornju, o Manduševcu, o užarenu prijestolju Matije Gupca, o Majci Božjoj Kamenitoj spašenoj iz vatre, o Crnoj kraljici. I suvremenije su predodžbe o gradu naglašeno simbolične: grad je simbol majke koja zaštićuje iograničuje, koja nosi i čuva svoju djecu i priziva tople, afektivne predodžbe. Zagreb je vazda otvorena knjiga tisućama jedankovrijednih i razvnopravnih priča

Formation and activities of rusin-ukrainian societies in the Kingdom of serbs, croats and slovenes in the interwar period

В статті розкривається процес створення та аналізуються напрями діяльності громадських організації русинів-українців в Королівстві сербів, хорватів і словенців у міжвоєнний період. Зокрема, мова йде про Русинське народне товариство «Просвіта» (Новий Сад), «Домагой» (Загреб), Українську студентську громаду (Загреб), Українську громаду в Белграді та ін. Показуються складності, з якими зіткнулася русинськоукраїнська громада у процесі організації свого громадського життя. Найпоширенішою проблемою був дефіцит освічених людей, особливо в сільській місцевості. Серед переселенців інтелігенція траплялася рідко, а ті, які емігрували на Балкани, селилися в містах, де зазвичай працювали в органах місцевої адміністрації. Попри всі складності, результатом громадської діяльність русинів-українців в Югославському королівстві стало те, що їх почали сприймати як окремий народ, який прагне відновити свою державність, зберегти свою мову, духовність тощо. Тоді ж в урядовців королівства почала формуватися позиція до т. зв. «українського питання», про яке вони раніше або не чули, або не розуміли його суті. Разом з тим культурна робота, яку організовували громадські організації русинів-українців, допомагала їм покращити своє матеріальне становище, що завжди залишалося актуальним для переселенців.В статье раскрывается процесс создания и анализируются направления деятельности общественных организаций русинов-украинцев в Королевстве сербов, хорватов и словенцев в межвоенный период. В частности, речь идет о Русинском народном обществе «Просвита» (Новый Сад), «Домагой» (Загреб), Украинском студенческом обществе (Загреб), Украинском обществе в Белграде и др. Раскрываются сложности, с которыми столкнулось русинско-украинское общество в процессе организации своей общественной жизни. Распространенной проблемой был дефицит образованных людей, особенно в сельской местности. Среди переселенцев интеллигенция встречалась редко, а те, кто эмигрировал на Балканы, селились в городах, где обычно работали в органах местной администрации. Несмотря на все сложности, результатом общественной деятельности русинов-украинцев в Королевстве Югославия стало то, что их начали воспринимать как отдельный народ, стремящийся восстановить свою государственность, сохранить язык, духовность и т. п. Тогда же у чиновников Королевства начала формироваться позиция по отношению к т. н. украинскому вопросу, о котором они раньше или не слышали, или не понимали его сути. Вместе с тем культурная работа, которую организовывали общественные организации русинов-украинцев, помогала им улучшить свое материальное положение, что всегда оставалось актуальным для переселенцев.The article describes the formation and activities of Rusin-Ukrainian public organisations in the Kingdom of the Serbs, Croats and Slovenes in the interwar period, with a focus on the Rusin People’s Society “Prosvita” (Novy Sad), “Domagoy” (Zagreb), the Ukrainian Student Community (Zagreb), the Ukrainian Community in Belgrade, etc. The author identifies the difficulties faced by the Rusin-Ukrainian organisations in their social life. The most common problem was the shortage of educated people, especially in rural areas. There were not so many members of the intelligentsia among immigrants: those educated people who emigrated to the Balkans settled in cities, where they usually worked in the local administration. Despite all the difficulties, the Rusin-Ukrainian social activites in the Yugoslav Kingdom lead to their image of a separate nation, seeking to restore their statehood, preserve their language and faith. The officials of the Kingdom began to form their stance on the so-called “Ukrainian question”, they had not heard of or misunderstood before. The cultural work organized by the Rusin-Ukrainian organisations improved their financial situation, which always remained relevant for migrants

Actualization of the “rusyn issue” in Сroatia at the beginningof the 21st century: origins and consequences

У статті висвітлено розкол у середовищі української діаспори у Хорватії, який почав посилюватися в останні роки. Простежується, як русини Хорватії почали демонструвати свою окремішність і віддаленість від українців. Дається оцінка суспільній діяльності обох частин діаспори — української та русинської, доводиться, що такі сепаратистські тенденції мають політичне підґрунтя.The article highlights the split within the Ukrainian diaspora in Croatia which has developed in recent years. It is shown how the Rusyns of Croatia began to demonstrate their separateness and distance from the Ukrainians. It is carried out evaluation of social activity of both parts of diaspora— the Ukrainian and the Rusyn, proved that these separatist tendencies are politically motivated

SMALL TRANSITION EMERGING MARKET FUTURE

Changing conditions in modern capital markets environment transforms stock exchanges from non for profit organizations with central positions in capital market and special governmental treatment to profit oriented companies with own listed stocks. This changes increase competition between stock exchanges and force increase in business combinations, from some form of cooperations to M&A activities. The new conditions in modern capital markets environment challenge futures for small, emerging capital markets in European transition countries. This paper contains brief discussion about the future of small transition emerging markets focusing on certain central and south‐east countries. There are many arguments for cooperation between these markets. Cooperation can range from simple cross listing to creation of regional stock quotation and some complex forms of business combinations. There are also arguments for cooperation between these small emerging markets and other developed small and big European markets, but with certain loss of control and loss of possibilities to use nation stock exchange for developing other national capital markets segments

Forecasting of the processing time as the base of simulation of the production system behavior in real conditions

The absence of precise information on the magnitudes that determine the behavior of the production system generates the disturbances of the system. The consequence is the low efficacy of the system and the high costs. Therefore, it is necessary to create the base for the prediction of individual magnitudes and thus enable the simulation of the production system behavior in real conditions. The information on time norms has a special significance. It is the base of planning the terms and of defining a part of direct costs. Modern approach in the identification of standard times should be established on new foundations. It should appreciate the specificities of the present moment, as well as the future tendencies in wood processing. They are the production system dynamistic, conditioned predominantly by discontinuous production, as well as by the necessity of cooperation of the production systems. In this study, the approach to the identification of standard times is original, supporting the modern tendencies in wood processing and it has an applicative character

Ways of choice of global marketing strategies

At the beginning of the 21th century changes caused by globalisation have became real and present in all areas of society. The most signifcant changes are changes on the market and changes in business activities. Changes in the area of the economy have raised the dilemma which international marketing strategy should be used by the companies dealing in international business transactions. Companies can choose between standardization strategy and adjustment strategy. No matter which strategy is chosen, companies must make a decision which elements of mix marketing will be standardized or adjusted and to which degree this should be done. In standardization startegy a special emphasis is put on economic effects that are caused by increased standardization of international marketing activities. On the other side, in adjustment strategy the emphasis is placed on diversity of different national markets

NEGDJE IZMEĐU: O JEZIKU SRPSKIH PISACA IZ HRVATSKE

Since 1991, Serbian citizens in the Republic of Croatia have held the status of a national minority, and the Serbian language is categorized as a minority language. Surprisingly, the population censuses of 2001 and 2011 have shown that only a quarter of Croatian Serbs listed Serbian as their mother tongue. Those censuses (as well as legal acts on minority language rights) do not reveal much about the actual language used by Croatian Serbs, but only reflect how they have listed their native language. This paper analyzes the language of literature written by Serbian writers from Croatia whose works were published after 1991 by the Serbian Cultural Society Prosvjeta's publication company in the edition Mala plava biblioteka. Since their works reflect the tension between Deleuze’s and Guattari’s (1986) concept of a minor literature as a literature “that which a minority constructs within a major language” and the preservation of a minority language through literary production, this paper will analyze the collective and political values attributed to the literature written by Serbian writers from Croatia.Od 1991. godine srpsko stanovništvo u Republici Hrvatskoj ima status pripadnika nacionalne manjine, dok je srpski klasificiran kao manjinski jezik. Popisi stanovništva provedeni 2001. i 2011. godine donijeli su neočekivane podatke prema kojima je tek četvrtina hrvatskih Srba navela srpski jezik kao materinji. Takvi podaci, međutim, (jednako kao ni zakonski akti o manjinskim jezičnim pravima) ne govore mnogo o tome kakvim se jezikom oni doista služe, već svjedoče tek o tome kojim su imenom ispitanici nazvali svoj materinji jezik. Ovaj rad posvećen je jeziku književnosti, točnije analizi jezičnih obilježja književnih djela srpskih pisaca iz Hrvatske objavljenih nakon 1991. godine u izdanju Srpskog kulturnog društva Prosvjeta, u ediciji pod naslovom Mala plava biblioteka. Budući da publicirana književna djela reflektiraju napetost između Deleuzova i Guattarijeva (2013) koncepta manjinske književnosti kao književnosti koju neka manjina stvara na većinskom jeziku te očuvanja manjinskog jezika kroz književno stvaralaštvo, rad propituje kako stvaralaštvo srpskih autora u Hrvatskoj poprima kolektivnu i političku vrijednost

The religious factor in the formation of the rusin ethnic identity in the Balkans

Стаття розкриває роль релігійного чинника в житті українсько-русинської діаспори на землях югослов’ян. З часів переселення в середині XVIII ст. і в даний час пе- реважна більшість українсько-русинської діаспори залишається вірною Української греко-католицької церкви. Для українців і русинів греко-католицька віра мала чітку національну орієнтованість. Релігійні обряди були тісно переплетені з національними традиціями, і тому церква виховувала не тільки релігійну, а й національну свідо- мість. Релігійне життя українців-русинів в Югославії до Другої світової війни знало і неприємні моменти. Вони були породжені протистоянням між греко-католиками і іншими конфесіями. Період 40-х – початок 90-х рр. ХХ ст. в життя релігійної грома- ди українців Югославії виявився досить складним. Однак більшість проблем було все-таки подолано: відновлені храми, відкриті нові парафії, налагоджено культурно- просвітницьку діяльність при церквах. Всі ці дії починалися з ініціативи невеликої групи активістів в тому чи іншому українсько-русинською центрі. Згодом такі ідеї знаходили підтримку всієї української спільноти, плекало національно-релігійну ідентичність, допомогло її зберегти і зміцнити.Статья раскрывает роль религиозного фактора в жизни украинско-русинской диаспоры на землях югославян. Со времен переселения в середине XVIII в. и до насто- ящего времени подавляющее большинство представителей украинско-русинской диаспоры остается верной Украинской греко-католической церкви. Для украинцев и русинов греко-католическая вера имела четкую национальную ориентированность. Религиозные обряды тесно переплетались с национальными традициями, и потому церковь воспитывала не только религиозное, но и национальное сознание. В ре- лигиозной жизни украинцев-русинов Югославии до Второй мировой войны были и неприятные моменты. Их породило противостояние между греко-католиками и другими конфессиями. Период 40-х – начала 90-х гг. ХХ в. в жизни религиозной общины украинцев Югославии оказался довольно сложным. Однако большинство проблем было все-таки решено: восстановлены храмы, открыты новые приходы, на- лажена культурно-просветительская деятельность при церквах. Все это произошло по инициативе небольшой группы активистов того или иного украинско-русинского центра. Впоследствии такие идеи находили поддержку всей украинской общности, что помогло ее сохранить и укрепить национально-религиозную идентичность.The article reveals the role of the religious factor in the life of the Ukrainian-Rusin diaspora in Yugoslavia. Since the relocation in the middle of the 18th century and up to now, the vast majority of the Ukrainian-Rusin diaspora has remained loyal to the Ukrainian Greek Catholic Church. For Ukrainians and Rusins, the Greek Catholic faith has a clear national orientation. Religious rituals closely intertwound with national traditions; therefore the church raised not only religious, but also national consciousness. The religious life of Ukrainians-Rusins in Yugoslavia before World War II also knew unpleasant moments, generated by the opposition between the Greek Catholics and other confessions. The life of the religious community of Yugoslavian Ukrainians was quite difficult during the period from the 1940s to the early 1990s. However, most of the problems were fixed, with churches restored, new parishes opened, cultural and educational activities organised by churches. It was possible due to the initiative of a small group of activists in a particular Ukrainian-Rusinian center. Subsequently, such ideas were supported by the entire Ukrainian community, which helped to cherish and preserve the national-religious identity