The Idea of a National Church in the Ukrainian Intellectual Discourse

The reception of the idea of a national church in the Ukrainian intellectual environment in the context of current socio-political events in the country is examined here. Among the most influential Ukrainian religious scholars, there is a dominant idea that the formation of a national church is a part of the state formation and security of the country. They opposed historical distortions of this idea, as it occurs in case of ethnophyletism—domination of the national over the ecclesiastical, and etatism—the domination of the state, imperial (in the form of the Orthodox empire) over the ecclesiastical. Signs of these distortions are observed in the modern Russian Orthodox Church. They were recognized by the participants of the Pan-Orthodox Council in Crete in 2016. In Ukraine, a fundamentally different model is being formed, which presupposes the unity of religious and national values on the basis of synergy. According to such criteria, a national church is the church of any denomination that bears the national idea—independence of the country, promotes the development and preservation of the national culture, in particular its language, represents the idea of a sovereign state in various religious centers and institutions including the center of its jurisdiction. The concept of “a national church” is not synonymous with the concept of “a national religion.” In Ukraine, within the same confession, there are ideologically opposing Orthodox churches (Ukrainocentric and Moscow-centric)–the Orthodox Church of Ukraine (PCU) and the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate (UOC MP). Similar to the concept of “a national church” is the concept of “national religious associations.” In terms of the Ukrainian reality, these include the Orthodox Church of Ukraine (formed in December 2018), the Ukrainian Greek Catholic Church, the Ukrainian Lutheran Church, and various ethnic communities of Ukrainian neo-pagans, as well as some Muslim organizations, especially those who care for the Crimean ethno-autochthon—the Crimean Tatars. Therefore, in Ukraine, most churches support the country\u27s progressive development. But none of them influences the majority of the population, and therefore can claim to be the only national church

Магістерська дисертація: організаційно-методичні аспекти її виконання

Узагальнено методичні вимоги до виконання магістерських дисертацій за спеціальністю 073 «Менеджмент», за спеціалізацією «Медіаменеджмент та адміністрування у видавничо-поліграфічній галузі», зокрема до їх тематики, структури, написання окремих розділів, використання статистичних, економіко-математичних методів у вирішенні складних проблем управління. Визначено правила оформлення пояснювальної записки та графічного матеріалу

Теоретичні засади адміністративно-правового регулювання діяльності податкової міліції в Україні

Стаття присвячена комплексному дослідженню адміністративно-правових засад функціонування підрозділів податкової міліції і вироблення практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності здійснюваної ними діяльності. У роботі вперше в рамках дослідження, з використанням значної кількості нових нормативних джерел та наукової літератури, проведено комплексне дослідження адміністративно-правових засад діяльності податкової міліції, здійснено системний аналіз правовідносин, що регламентують діяльність податкової міліції, визначені основні проблеми, зроблено ряд концептуальних висновків, а також обґрунтовані найбільш істотні напрями вдосконалення правового регулювання податкової міліції

Наукові здобутки кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка

Висвітлені основні наукові здобутки кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Буковинського державного медичного університету з часу її заснування по теперішній час

Кафедра внутрішньої медицини: досягнення та перспективи розвитку (1945-2014 рр.)

У статті наведені основні досягнення кафедри внутрішньої медицини (факультетської терапії) з часу її заснування та перспективи розвитку

Основи наукових досліджень. Дисертація на здобуття наукового ступеня. Навчальний посібник

Дисертація повинна містити сукупність нових наукових результатів і положень, висунутих автором для прилюдного захисту. Нові рішення, запропоновані здобувачем, необхідно добре аргументувати і критично оцінити порівняно з відомими положеннями. У дисертаціях, що мають прикладне значення, додатково до основного тексту наводяться відомості та документи, що підтверджують практичне використання отриманих автором результатів, а в дисертаціях, що мають теоретичне значення, - рекомендації щодо використання наукових висновків.Приведена методологія написання дисертації на здобуття наукового ступеня. Для студентів-магістрантів МЕГУ. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/2886Приведена методология написания диссертации на соискание учёной степени. Для студентов-магистрантов МЕГУ. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/2886Methodology of writing of dissertation is resulted on the receipt of scientific degree. For students-magistring IEGU. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/2886Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем`янчук

Відгук офіційного опонента доктора філологічних наук, професора Мазохи Г.І. на дисертацію Ільків А.В. за темою:"Інтимний дискурс письменницького епістолярію другої половини ХІХ – початку ХХ століть"

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли.У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли.У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли

Відгук офіційного опонента доктора філологічних наук, професора Мазохи Г.І. на дисертацію Ільків А.В. за темою:"Інтимний дискурс письменницького епістолярію другої половини ХІХ – початку ХХ століть"

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли.У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли.У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли