Трансперсональные основания идентичности «я» в антропологической доктрине С. Л. Франка и христианская религиозно-философская концепция личности (Transpersonal grounds of identity of the self in the anthropological doctrine of S. L. Frank and Christian religious-philosophical concept of personality)

В статье рассмотрены философско-антропологические воззрения С. Л. Франка относительно проблемы личностной идентичности. Основное внимание уделено христианской религиозно-философской концептуализации смыслонесущего коммуникативного сопряжения «Я-Ты-Мы» с задачей выявления основ самобытия личности в ее отождествлении с Абсолютом. Показано, что с точки зрения С. Л. Франка, решение этой задачивозможно лишь в свете христианско-осмысленного представления о любви. (The philosophical and anthropological views of S. L. Frank regarding the problem of personal identity is studied. The article devotes main attention to the Christian religious and philosophical conceptualization of the meaningful communicative coupling «I-You-We» with the task of revealing the foundations of the personality’s identity in its identification with Absolute. It is shown that from the point of view of the S. L. Frank, the solution of this problem is possible only in the light of the Christian meaningful conception of love.

Plantas medicinales de Argentina con actividad gastroprotectora

The gastro protective activity of aqueous extracts from 11 plants native to Argentina was evaluated on ethanol-inducedgastric ulcer model in mice: Aloysia gratissima, Artemisia annua, Calendula offi cinalis, Gaillardia megapotamica,Maytenus ilicifolia, Parthenium hysterophorus, Portulaca oleracea, Rumex obtusifolius, Solanum eleagnifolium,Solidago chilensis and Spartium junceum. The results were expressed in terms of an Ulcer Index (UI), based on themeasurement of the length of the gastric lesions produced. Pharmacological assays demonstrated that aqueous extractsfrom all the plants, administered in oral form, showed signifi cant antiulcerogenic activity (P < 0.01). It has already beenestablished that among other compounds, the fl avonoids possess, gastro protective properties. As some of the aqueousextracts contain these constituents, the partial antiulcer activity found could be attributed to their presence. The mechanisminvolved in this effect has not been entirely elucidated and as a fi rst stage in its analysis, extracts should befractionated in order to better determine the role of each component.Se evaluó la actividad gastroprotectora de extractos acuosos de 11 plantas que se desarrollan en Argentina: Aloysiagratissima, Artemisia annua, Calendula offi cinalis, Gaillardia megapotamica, Maytenus ilicifolia, Parthenium hysterophorus,Portulaca oleracea, Rumex obtusifolius, Solidago chilensis, Solanum eleagnifolium y Spartium junceum frentea un modelo de úlcera gástrica inducida por etanol en ratones. Los resultados se expresaron en términos de Indicede Ulcera (IU), el cual se estableció de acuerdo a la longitud de las lesiones gástricas. Los ensayos farmacológicosdemostraron que los extractos acuosos de todas las plantas, administrados oralmente, exhibieron una signifi cativaactividad antiulcerosa (P < 0,01). Es sabido que los fl avonoides, entre otros compuestos, poseen reconocidas propiedadesgastroprotectoras. Debido a que algunos de los extractos contienen dichos componentes, parte de la actividadantiulcerosa podría deberse a su presencia. El mecanismo involucrado en este efecto no está totalmente elucidado.Por lo tanto, en una primera etapa, los extractos deberán ser fraccionados y analizados para determinar su modode acción y evaluar adecuadamente la actividad gastroprotectora de estas planta

Альтруїстичні аспекти діяльної любові Володимира Соловйова

In his works Vl. Soloviev advocated the proclamation of a great and life-saving power of love. Moreover from his point of view, true love is active love, active participation in the affairs of the world and its transformation. Active love is love that is inspired by God’s grace; it is the ideal of a person’s spiritual achievement. According to Vl. Solovyov, the unity of the divine and human can be attained through morality, virtue and perfection. His moral conception of love follows from these provisions. The philosopher called for striving for perfection, namely absolute perfection, when all people will be united in the idea of love and good. As a result they will implement the altruistic principles of love for one’s neighbour. It is important that true love at least for one person fills a man with a metaphysical state of love that leads to the possibility of doing good deeds. All this moves man into condition of active love for everyone. Love begins from the moment when a person seeks to know another, tries to understand and tries to join. Consequently to love another person means to understand him as unique. Love (like as philosophy) begins with misunderstanding, from the question of the Another, with the desire to understand him. And this is the source of its development. Love calls for action, the action serves as the fact of the beginning of love. Therefore the article is devoted to the phenomenon of active love. The purpose of the study is the conceptualization of the idea of active love in the philosophy of Vl. Solovyov, the extract of its altruistic expression and the description of the key components of this concept. The impact of the views of Plato, R. Descartes, B. Spinoza, I. Kant, G. W. F. Hegel, G. Skovoroda and P. Yurkevich on the formation of ideas of Vl. Solovyov has been assessed. The comparative connections with the ideas of E. Fromm, С. S. Lewis, J. Ortega y Gasset, P. Tillich, G. Marcel, P. Bruckner, were revealed. It is found that active love is a moral love that inspires a person to do good for other people; it is based on respect for another person and on the recognition of its uniqueness and individuality. Active love is the same as a good relationship, however, it includes the act of action that leads to the transformation of individual and society as a whole. It is explored nine manifestations of active love: magnanimity, unselfishness, generosity, patience, sincerity, individual direction, timelessness, freedom from external obstacles, desire for unity. It is shown that love are based on such feelings as compassion (empathy), shame (conscience) and veneration (adoration and deification), which urged a person to the active good.Рассмотрен феномен деятельной любви. Концептуализировано понятие деятельной любви в философии В. Соловьева, выделены ее альтруистические проявления и обозначены ключевые составляющие этого понятия. Оценено влияние взглядов Платона, Р. Декарта, Б. Спинозы, И. Канта, Г. Гегеля, Г. Сковороды и П. Юркевича на формирование идей В. Соловьева. Выявлены компаративные связи с идеями Э. Фромма, К. Льюиса, Х. Ортега-и-Гассета, П. Тиллиха, Г. Марселя, П. Брюкнера. Установлено, что деятельная любовь – это нравственная любовь, которая вдохновляет человека к свершению добра для другого человека; она основана на уважении к другой личности и на признании ее неповторимости и индивидуальности. Деятельная любовь тождественна доброму отношению, однако включает в себя акт действия, который ведет к преобразованию как отдельного человека, так и всего общества в целом. Установлено девять проявлений деятельной любви: великодушие, бескорыстие, щедрость, терпеливость, искренность, индивидуальная направленность, вневременность, свобода от внешних преград и стремление к единству. Показано, что в основе любви лежат такие чувства, как жалость (сочувствие), стыд (совесть) и благоговение (обожание и обожение), которые и побуждают человека к деятельному добру.Розглянуто феномен діяльної любові. Концептуалізовано поняття діяльної любові у філософії В. Соловйова, виділені її альтруїстичні прояви і зазначені ключові складники цього поняття. Оцінено вплив поглядів Платона, Р. Декарта, Б. Спінози, І. Канта, Г. Гегеля, Г. Сковороди та П. Юркевича на формування ідей В. Соловйова. Виявлені компаративні зв’язки з ідеями Е. Фромма, К. Льюїса, Х. Ортега-і-Гассета, П. Тілліха, Г. Марселя, П. Брюкнера. Встановлено, що діяльна любов – це моральна любов, яка надихає людину на здійснення добра для іншої людини; вона заснована на повазі до іншої особистості і на визнанні її неповторності та індивідуальності. Діяльна любов тотожна доброму відношенню, проте включає в себе акт дії, який веде до перетворення як окремої людини, так і всього суспільства в цілому. Встановлено дев’ять проявів діяльної любові: великодушність, безкорисливість, щедрість, терпіння, щирість, індивідуальна спрямованість, позачасовість, свобода від зовнішніх перешкод і прагнення до єдності. Показано, що в основі любові лежать такі почуття, як жаль (співчуття), сором (совість) і благоговіння (обожнювання та обоження), які й спонукають людину до діяльного добра

Любовь как преображение личности в религиозно-философских воззрениях Владимира Соловьева

Досліджується значення любові і її впливу на сутнісні характеристики людини відповідно до релігійно-філософських поглядів Володимира Соловйова. Особлива увага приділяється питанню: «Що є основною метою любові та якими є наслідки цього її впливу»? Відстежується розуміння Соловйовим взаємозв’язку поміж наявністю любові та позбавленням від егоїзму, поміж люблячим серцем та перспективами осягнення сенсу життя. Показано, що, на думку філософа, любов захищає людину від егоїзму і тим самим – від деградації. Висвітлені основні різновиди любові, що їх виокремлював Вол. Соловйов. На ґрунті ретельного аналізу любові поміж чоловіком та жінкою робиться висновок, що у любові утілюється повнота людського буття. Любов, таким чином, спроможна змінити не тільки одну людину, але й суспільство у цілому, завдяки чому здатна вивести людство на самий високий рівень. Підкреслюється теза, що людина, наповнена любов’ю, у прагненні здолати свій егоїзм бажає також поєднання з іншими людьми. Звідси випливає, що любов дозволяє відчути присутність Царства Божого вже тут, на землі. Також показано, що у філософії Соловйова любов представлена благодатною силою духовного розвитку людства. Цілковито справедливо стверджувати: відчуття того, що людина любить тебе, та усвідомлення, що ти любиш її, надають сенсу власному існуванню. Слід також погодитися і з думкою про те, що любов – це неймовірно могутня сила, яка спричиняє волю до самовдосконалення, зумовлює спрагу до чогось значного. У філософії Соловйова смисл любові полягає у перетворенні людини, у воскресінні її душі. Добре відомо, що, згідно із християнською доктриною, кожна людина містить в собі образ Божий і, на думку Соловйова, цей образ конкретно розкривається саме в любові. Загальновідомо також і те, що філософ розглядає людину у контексті ідеї всеєдності, а саме: для Соловйова Бог і людство утворюють неподільну спільність, поєднану нитками любові. Коли люди пізнають Бога через любов, вони постають ближчими одне до одного. Інакше кажучи, любов – це антропологічно безумовна даність, що нею задовольняється невситима потреба однієї людини у поєднанні з іншою. Отже, знаходячись саме у такому «парному» стані, людина набуває гармонійної цілісності. Дослідження творчості Соловйова дозволяє неупереджено стверджувати, що для нього любов – це істина. Власне кажучи, у його концепції поняття любові, істини та всеєдності неподільно пов’язані, причому «гарантом» улаштування всеєдності є Бог, що постає як всеосяжна любов. Істотно розуміти, що любов у трактуванні Соловйова атрибутивна визначенню любові-Агапе. Агапе – це вища форма любові, безумовне прийняття іншого, любов, яка є непохитною. Той тип любові, що ним благословляє Бог своє створіння, має бути успадкованим людиною у її тутешній любові, у любові до жінки або чоловіка. Така любов є насамперед духовною любов’ю, вона уособлює духовне єднання, духовне злиття люблячих в єдине неподільне ціле, злиття у дусі. У доктрині Соловйова розкривається головне призначення любові – волевиявлення до сполучення двох розділених істот з метою перетвореного самоздійснення ідеальної особистості. Така особистість не може містити тільки чоловіче або тільки жіноче начало, проте утворює їхню єдність. Любов веде до метафізичного сполучання людей, до з’єднання двох окремих життів в одне. Перетворена особистість, у розумінні Соловйова, здатна забезпечити вплив і на світове життя, перемогти смерть та зло. Любов, згідно із таким розумінням, містить надлюдський смисл. Таким чином, із загального контексту метафізики любові Вол. Соловйова випливає положення, яке відповідає фундаментальним настановам східнослов’янського релігійно-філософського світогляду, відповідно до якого любов – це істина, а Бог є любов.The purpose of  this study is to explore the meaning of love in its impact on humans, according to religious-philosophical views of Vladimir Solovyov. The influence of love on human nature is studied. In this research we can find the answer to the question «What love make with people and what is the main purpose of love?». The article presents the research of interrelation between the existence of love and freedom from humans selfishness, the relation between loving heart and opportunities to discover the meaning of life. It was found that love rescues man from selfishness and thus from degradation. The main types of love which were discriminated by Vladimir Solovyov were discussed. A detailed analysis of the the love between man and woman has been carried out. It was concluded that the fullness of human existence is embodied in love. Love can change not only one person, but due to this society as a whole. Love, therefore, is able to bring humanity to the highest level.  Special attention was paid to the fact that the man who filled with love is able to overcome his selfishness, he is able to unite with other people. Because of this love allows the person to feel the presence of the Kingdom of God already here on earth. It was discovered that love is a powerful force for the spiritual development of mankind. It can be concluded that the feeling that the person loves you and knowing that you love him, give meaning to your own existence. Thus love is an incredibly powerful force that encourages self-improvement, inspires the soul to do something significant. In philosophy of V. Solovyov meaning of love is a spiritual birth of person, the resurrection of his soul. According to religious views, each person embodies the image of God. According to the philosophy of  V. Solovyov, this image specifically is learned in love. Vladimir Solovyov sees the person in the context of the formation of unity. For Solovyov God and humanity form a unity that is bound by threads of love. When the people know God through love they become closer to each other. Consequently love is a connection that satisfies a essential need in connection with the other person. In a couple of people becomes a harmonious whole. Exploring the works of V. Solovyov, we can say that for him love is truth. The concept of love, truth and unity are inseparably linked for him.  God is the manifestation of this unity, God is love, God is revealed as universal love. It is essential that love Solovyov understands in the attribute definition of love-Agape. Agape is the highest form of love, unconditional acceptance of the other, love that is unwavering. The type of love that God loves his creation, must be inherited by man in his earthly love, the love of a woman or a man. This love is above all spiritual love, which represents the spiritual unity, spiritual merging between loving in one inseparable entity, merging in the spirit. The doctrine of  Solovyov reveals the main meaning of love – a combination of two separate creatures for transformed self-actualization of the ideal personality. Such person can not be only male or only female but it forms their unity. Love leads people to the metaphysical merger, to the joining of two separate lives into one. Transformed personality, in the understanding of V. Solovyov, is able to influence world life, to defeat death and evil. As a result love contains extraordinary meaning. Thus, from the overall context of the metaphysics of love by V. Solovyov, the displayed position corresponding to the fundamental units of the Eastern Slavic religious and philosophical beliefs that love is truth and God is love.Исследуется значение любви в ее воздействии на сущностные характеристики человека, согласно религиозно-философским воззрениям Владимира Соловьева. Особое внимание уделяется вопросу: «Какое действие любовь оказывает на человека и что является ее основной целью?». Изучаются взгляды Соловьева относительно взаимосвязи между наличием любви и избавлением от эгоизма, между любящим сердцем и перспективами постижения смысла жизни. Показано, что, по мнению философа, любовь спасает человека от эгоизма и тем самым – от деградации. Освещены основные виды любви, которые выделял Вл. Соловьев. На основе тщательного анализа любви между мужчиной и женщиной делается вывод, что в любви воплощается полнота человеческого бытия. Любовь, таким образом, может изменить не только одного человека, но и все общество в целом, благодаря чему способна вывести человечество на самый высокий уровень. Особое внимание уделялось тому положению, что человек, наполненный любовью, в стремлении побороть свой эгоизм способен к единению с другими людьми. По этой причине любовь позволяет ощутить присутствие Царства Божьего уже здесь, на земле. Также показано, что в философии Соловьева любовь представлена благодатной силой духовного развития человечества. Вполне справедливо утверждать, что ощущение того, что человек тебя любит и осознание, что ты любишь его, придают смысл собственному существованию. Следует также согласиться и с мыслью о том, что любовь – это невероятно могучая сила, которая побуждает к самосовершенствованию, окрыляет душу на свершение чего-то значительного. В философии Соловьева смысл любви состоит в преображении человека, воскрешении его души. Хорошо известно, что, согласно христианской доктрине, каждый человек заключает в себе образ Божий и, по мнению Соловьева, этот образ конкретно раскрывается именно в любви. Общеизвестно также и то, что философ рассматривает человека в контексте идеи всеединства, а именно: для Соловьева Бог и человечество образуют нераздельную общность, соединенную нитями любви. Когда люди познают Бога через любовь, то они становятся ближе друг к другу. Иными словами, любовь – это антропологически безусловная данность, посредством которой удовлетворяется сущностная потребность одного человека в связи с другим. И, сочетаясь в таком «парном» единении, человек обретает гармоничную целостность. Исследование творчества Вл. Соловьева позволяет непредвзято утверждать, что для него любовь – это истина. Вообще говоря, в его концепции понятия любви, истины и всеединства неразрывно связаны, причем «гарантом» устроения всеединства является Бог, открывающийся как всеобъемлющая любовь. Существенно важно, что любовь в понимании Соловьева атрибутивна определению любви-Агапэ. Агапэ – это высшая форма любви, безусловное принятие другого, любовь, которая непоколебима. Тот тип любви, которым Бог любит свое создание, должен быть наследован человеком в его земной любви, в любви к женщине или к мужчине. Эта любовь является прежде всего духовной любовью, которая олицетворяет духовное единение, духовное слияние любящего и любимого в одно неразрывное целое, слияние в духе. В доктрине Соловьева раскрывается главное предназначение любви – волеизъявленное сочетание двух разделенных существ в целях преображенного самоосуществления идеальной личности. Такая личность не может заключать только мужское либо только женское начало, а образует их единство. Любовь приводит людей к метафизическому слиянию, к соединению двух отдельных жизней в одну. Преображенная личность, в понимании Соловьева, способна оказать влияние на мировую жизнь, победить смерть и зло. Любовь, согласно подобному пониманию, содержит сверхчеловеческий смысл. Таким образом, из общего контекста метафизики любви Вл. Соловьева выводится положение, соответствующее фундаментальным установкам восточнославянского религиозно-философского мировоззрения, и гласящее о том, что любовь – это истина, а Бог есть любовь

Studying the physical-chemical properties of alloyed metallurgical waste as secondary resource-saving raw materials

Дослiджено особливостi фазового складу та мiкроструктури шлакiв алюмотермiчного виробництва лiгатур тугоплавких елементiв рiзних марок та окалини швидкорiжучої сталi Р6М5 щодо природи присутностi легуючих елементiв. Це необхiдно для забезпечення зменшення втрат Mo, W та iнших легуючих елементiв сублiмацiєю з пiдвищенням температури при переробцi техногенних вiдходiв. Фазовий склад визначали методом рентгенофазового аналiзу. Мiкроструктуру дослiджували на растровому електронному мiкроскопi в комплексi з рентгенiвським мiкроаналiзом використанням безеталоного методу розрахунку фундаментальних параметрiв. Визначено, що шлаки алюмотермiчного виробництва лiгатур АХМ-50 та АМВТ складаються з CaAl4O7 та з’єднань AlV2O4 i CrO2. Це може обумовлювати певний рiвень легованостi шлаку тугоплавкими елементами. У шлаку вiд виплавки лiгатури МФТА виявлено фази Al75Mo20W5 та Mo(Si, Al)3, що можуть бути представленi металевими вкрапленнями. Фази окалини сталi Р6М5 в основному представленi Fe3O4, Fe2O3 та FeO. Також виявлено FeWO4, MoO2, WC, Mo2C, що обумовлюється пiдвищеним ступенем легованостi W та Mo. Не виключено, що деяка частка атомiв легуючих елементiв, в тому числi Cr та V, може знаходитися в якостi атомiв замiщення в оксидах Fe. Мiкроструктура дослiджених шлакiв та окалини характеризувалася розупорядкованiстю часток рiзного розмiру та форми. Виявлено присутнiсть в окалинi часток з вiдносно високим вмiстом легуючих елементiв. В дослiджених матерiалах вiдсутнi з’єднання з пiдвищеною схильнiстю до сублiмацiї. Це зумовлює вiдносно високий ступiнь використання легуючих елементiв. В дослiджених матерiалах вiдсутнi з’єднання з пiдвищеною схильнiстю до сублiмацiї. Це зумовлює вiдносно високий ступiнь використання легуючих елементiв i зменшує певнi обмеження додавання дослiджених шлакiв у шлакоутворюючi сумiшi та температурнi обмеження режимiв плавлення. Використання шлакiв алюмотермiчгого виробництва та окалини швидкорiжучих сталей в шихтi для виплавки легуючого сплаву забезпечило вилучення тугоплавких елементiв та додаткову легованiсть кiнцевого продукт

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАПАСУ У ДЕРЖАВНОМУ ЗАКЛАДІ “ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

The aim of the work – to highlight the problems of the organizing process the training of medical reserve officers at a moving higher medical school.The main body. The urgent necessity and the main problems of organizing of training of the medical reserve service officers in the transferred higher medical educational establishment have been proved. The ways of formation and development of military medical training at the State Establishment “Luhansk State Medical University” is shown.Conclusions.Military medicine is now in a state of rebirth and requires new highly qualified personnel from the graduates of the Institute of Veterinary Medicine. This problem is especially acute in the context of the armed conflict in the East. Therefore, given the current situation, and despite some difficulties, the establishment of a military department at the State Enterprise “LSMU” was a necessity that was dictated by time and events. Мета роботи полягає у висвітленні проблем процесу організації підготовки офіцерів медичної служби запасу у переміщеному вищому медичному навчальному закладі.Основна частина. Доведено гостру необхідність та окреслено основні проблеми організації підготовки офіцерів медичної служби запасу у переміщеному вищому медичному навчальному закладі. Показано шлях становлення та розвитку військово-медичної підготовки у Державному закладі “Луганський державний медичний університет”.Висновки. Військова медицина нині перебуває у стані відродження та потребує нових висококваліфікованих кадрів із числа випускників ВМНЗ. Особливо гостро ця проблема відчутна в умовах збройного конфлікту на Сході України. Отже, з огляду на ситуацію, що склалася, і незважаючи на певні труднощі, створення військової кафедри у ДЗ “ЛДМУ” стало необхідністю, яка була продиктована часом і подіями

Підготовка поліцейського до дій в умовах раптового близького вогневого контакту

Кірічок А. О. Підготовка поліцейського до дій в умовах раптового близького вогневого контакту / А. О. Кірічок, О. С. Скляр, А. В. Забора // Підготовка правоохоронців в системі МВС України в умовах воєнного стану : зб. наук. пр. (м. Харків, 26 трав. 2022 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ, Каф. тактич. та спец. фізич. підготовки ф-ту № 3, Наук. парк «Наука та безпека». – Харків : ХНУВС, 2022. - С. 195-197.В статті розкриваються особливості підготовки поліцейського до дій в умовах раптового близького вогневого контакту. У службовій діяльності поліцейського близький вогневий контакт – це контакт між поліцейським та правопорушником, який застосовує вогнепальну зброю проти нього, на відстані від 2 до 20 метрів. Подібна ситуація характеризується обмеженням у часі на прицілювання, необхідністю відкривати і вести вогонь з не зручних положень та без можливості прицілювання. В такому випадку поліцейському необхідні навички інтуїтивної стрільби. Інтуїтивна стрільба – це вміння швидко та точно спрямовувати зброю, відкривати і вести вогонь у ціль без зорового контакту. Розглядаються альтернативні способи набуття відповідних навичок з використанням імітаційних засобів не летальної дії, а саме пейнтбольного обладнання.The article reveals the features of preparing a policeman for actions in conditions of sudden close fire contact. In police work, close fire contact is contact between a police officer and an offender using firearms against him, at a distance of 2 to 20 meters. Such a situation is characterized by a time limit for aiming, the need to open and fire at uncomfortable positions and without the possibility of aiming. In this case, the policeman needs intuitive shooting skills. Intuitive shooting is the ability to quickly and accurately aim a weapon, open and fire at a target without eye contact. Alternative ways of acquiring appropriate skills using non-lethal imitation tools, namely paintball equipment, are considered.В статье раскрываются особенности подготовки полицейского к действиям в условиях внезапного близкого огневого контакта. В служебной деятельности полицейского близкий огневой контакт – это контакт между полицейским и правонарушителем, применяющим огнестрельное оружие против него, на расстоянии от 2 до 20 метров. Подобная ситуация характеризуется ограничением во времени на прицеливание, необходимостью открывать и вести огонь с неудобных положений и без возможности прицеливания. В таком случае полицейскому необходимы навыки интуитивной стрельбы. Интуитивная стрельба – это умение быстро и точно устремлять оружие, открывать и вести огонь в цель без зрительного контакта. Рассматриваются альтернативные способы обретения соответствующих навыков с использованием имитационных средств не летального действия, а именно пейнтбольного оборудования