Особливості структурного та функціонального ремоделювання серця у хворих на артеріальну гіпертензію та тиреотоксикоз залежно від ступеня його компенсації

The aim: to study the peculiarities of structural and functional remodeling of the heart in arterial hypertension patients depending on the degree of thyrotoxicosis compensation.Materials and methods. The study included 80 patients with AH, 50 patients per AH with concomitant TT (mean age 52.6±12.7 years, mean duration of AG – 6.5±4.0 years, duration of TT 3.9±2.5), depending on the degree of compensation for TT the patients were divided into 2 groups (group 1 – compensated TT, group 2 – decompensated TT). The control group consisted of 30 patients from AH (mean age – 56.2±7.6 years, mean duration of AG – 8.8±4.4 years), who had excluded thyroid dysfunction during the examination.Results and discussion. According to the results of echocardiography, types of myocardial hypertrophy of the left ventricle were studied. Correlation and regression analyses were performed concerning the influence of thyroid hormone on the systolic blood pressure level according to the data of the outpatient blood pressure monitor.Conclusions. It was proved that the absence of thyrotoxicosis compensation in patients with arterial hypertension is accompanied by an increased level of systolic blood pressure, both during the whole day and during the day and night periods as compared to the control group and the group of patients with compensated thyrotoxicosis. Feedback between the systolic blood pressure level and the thyroid hormone has been proved. Based on correlation and regression analyses, it was established that heart remodeling in patients with arterial hypertension and thyrotoxicosis depends both on the level of systolic blood pressure (according to outpatient blood pressure monitoring) and the level of thyroid hormone Цель исследования: изучить особенности структурного и функционального ремоделирования сердца у больных артериальной гипертензией в зависимости от степени компенсации тиреотоксикоза.Материалы и методы. В исследование включено 80 больных с АГ, 50 больных с АГ и сопутствующим ТТ (средний возраст 52,6±12,7 года, средняя длительность АГ -6,5±4,0 году, длительность ТТ 3,9±2,5 ), в зависимости от степени компенсации ТТ больных было разделено на 2 группы (1 группа - компенсированный ТТ, 2 группа - декомпенсированный ТТ). Контрольную группу составили 30 пациентов c АГ (средний возраст – 56,2±в 7,6 лет, средняя продолжительность АГ -8,87±4,45 году), у которых при обследовании была исключенная дисфункция ЩЗ.Результаты и обсуждения. По результатам ЭХО-КГ изученны типы гипертрофии миокарда левого желудочка. Проведены корреляционный и регрессионный анализы относительно влияния тиреотропного гормона на уровень систоличного артериального давления по данным амбулаторного мониторирования артериального давления.Выводы. Доказано, что отсутствие компенсации тиреотоксикоза у больных с артериальной гипертензией сопровождается повышенным уровнем систолического артериального давления, как в целом на протяжении суток, так и в дневные и ночные периоды по сравнению с контрольной группой и с группой больных с компенсированным тиреотоксикозом. Доказано наличие обратной связи между уровнем систолического артериального давления и тиреотропного гормона. На основании корреляционного и регрессионного анализов установлено, что ремоделирование сердца у больных с артериальной гипертензией и тиреотоксикозом зависит, как от уровня систоличного артериального давления (по данным амбулаторного мониторирования артериального давления), так и от уровня тиреотропного гормонаМета дослідження: дослідити особливості структурного та функціонального ремоделювання серця у хворих на артеріальну гіпертензію залежно від ступеню компенсації тиреотоксикозу.Матеріали і методи. До дослідження увійшли 80 хворих на АГ, з яких 50 хворих на АГ у поєднані з ТТ (середній вік 52,6±12,7 року, середня тривалість АГ -6,5±4,0 року, тривалість ТТ 3,9±2,5 ), в залежності від ступеню компенсації хворих було поділено на 2 групи(1 група-компенсований ТТ, 2 група-декомпенсований ТТ). Контрольну групу склали 30 пацієнтів з АГ(середній вік – 56,2±7,6 року, середня тривалість АГ -8,8±4,4 року), у яких при обстеженні була виключена дисфункція ЩЗ.Результати та їх обговорення. За результатами ЕХО-КГ вивчені типи гіпертрофії міокарду лівого шлуночка. Проведений кореляційний та регресійний аналізи щодо впливу тиреотропного гормону на рівень систолічного артеріального тиску за даними амбулаторного моніторування артеріального тиску.Висновки. Доведено, що відсутність компенсації тиреотоксикозу у хворих з артеріальною гіпертензією супроводжується більш високим рівнем систолічного артеріального тиску, як в цілому протягом доби, так і в денний та нічний періоди в порівнянні з контрольною групою та з групою хворих з компенсованим тиреотоксикозом. Доведено наявність зворотнього зв’язку між рівнем систолічного артеріального тиску та тиреотропного гормону. На підставі кореляційного та регресійного аналізів встановлено, що виразність ремоделювання серця у хворих на артеріальну гіпертензію та тиреотоксикоз залежить, як від рівня систолічного артеріального тиску (за даними амбулаторного моніторування артеріального тиску), так і від рівня тиреотропного гормон

Corrigendum: Probiotics Reduce Health Care Cost and Societal Impact of Flu-Like Respiratory Tract Infections in the USA: An Economic Modeling Study.

[This corrects the article DOI: 10.3389/fphar.2019.00980.]

Développement d’un processus multicritère pour informer la décision sur la prise en charge des médicaments orphelins

Dans le but d’améliorer l’accès au traitement pour les patients souffrant des maladies rares, les gouvernements de certains pays ont mis en place une législation ‘orpheline’ dont le but est d’aider à promouvoir la recherche dans ce secteur. En conséquence, le nombre de médicaments orphelins approuvés a significativement augmenté et continue de croître. Cependant, beaucoup de questions restent encore sans réponses. Les coûts par patients élevés, le manque de connaissance sur les maladies, et d’autres spécificités des médicaments orphelins font obstacle à l’utilisation de méthodes d’évaluations standards. L’objectif de cette étude est d’identifier les critères qui permettraient de déterminer la valeur des médicaments orphelins et les préférences de la société vis-à-vis de ces critères.Dans la première phase de l’étude, un état de l’art du marché des médicaments orphelins a été mené. Les défis associés tant à la recherche & développement qu’à l’évaluation des médicaments pour les maladies rares ont été décrits et classifiés. Une revue de toutes les autorisations de mise sur le marché pour les médicaments orphelins en Europe, ainsi que du marché des médicaments orphelins en France, en Italie, en Angleterre et au Pays de Galles a été réalisée. La disponibilité des médicaments orphelins, leur prix et leur remboursement, ainsi que les détails de l’évaluation par les autorités de santé ont été analysés.Dans la seconde phase de l’étude, une revue de littérature a été effectuée afin d’identifier les déterminants potentiels de la valeur des médicaments orphelins. L’impact de certains de ces attributs - dont le choix a été fait en fonction de la disponibilité des données - sur les prix des médicaments orphelins en France, en Italie, en Angleterre et au Pays de Galles a été exploré à l’aide d’une analyse de régression.Enfin, une enquête en ligne a été menée auprès d’un échantillon représentatif de la population française, afin d’étudier ses préférences relatives à certains attributs, sélectionnés au préalable. La liste de déterminants a été développée en se fondant sur un groupe de discussion et des interviews avec des experts. La méthode de l’enquête a suivi la structure d’un questionnaire à choix discrets et a permis d’estimer les poids relatifs des déterminants étudiés.L’étude a permis d’identifier les caractéristiques des médicaments orphelins qui sont le plus appréciées par la société. Ces résultats pourraient être pris en considération dans la méthode d’évaluation des médicaments orphelins, afin de la rendre plus transparente et robuste.In order to improve the access to treatment for patients suffering from rare diseases, the governments of several countries put in place specific ‘orphan’ legislation aiming at promoting research in the field. In response to these measures, the number of approved orphan drugs has dramatically increased and continues to grow. Nevertheless, a number of issues remain unresolved. Thus, high per-patient costs, poor knowledge of the diseases and other specificities of medicines for rare diseases make it impossible to apply standard methods of health technology assessment to orphan drugs. The objective of the present research was to identify the criteria that determine the value of orphan drugs and study public preferences regarding these criteria.In the first phase of the research, a detailed review was conducted of the current situation on orphan drug market. Challenges related to the development and appraisal of orphan drugs were described and catalogued. A review was carried out of all approvals of orphan drugs in Europe, as well as of orphan drug markets in France, Italy and England and Wales. Orphan drug availability, price and reimbursement status, as well as the details of assessment were analysed.In the second phase, a literature review was conducted to identify potential determinants of orphan drug value. The impact of some of these determinants (choice was based on the availability of data) on orphan drug prices in France, Italy and England and Wales was then explored in a regression analysis.Finally, preferences of French general population in relation to the most relevant determinants of orphan drug value were analysed using an online survey. The list of determinants was developed based on a focus group and expert interviews. The survey was designed as a discrete choice experiment and allowed estimating relative weights of the included determinants.The study allowed identification of orphan drug characteristics that are most valued by the society. Its results may be taken into consideration in drug appraisal process in order to enable a fair assessment and pricing of orphan drugs

Ефективність подвійної фіксованої комбінованої антигіпертензивної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім тиреотоксикозом через рік лікування

The aim: to evaluate the effectiveness of different fixed double antihypertensive combinations based on the results of outpatient monitoring of arterial pressure and to analyze their effect on central arterial pressure and cardiac remodeling in patients with arterial hypertension and thyrotoxicosis.Materials and methods: patients with hypertension and TT who were included in the study were divided into groups using the blind envelope method with compensated TT: patients of group 1 were prescribed a fixed combination of perindopril with indapamide, group 2 - a combination of perindopril with amlodipine. Patients with uncompensated TT were prescribed a combination of bisoprolol with perindopril. The groups were statistically comparable in terms of age, duration of AH and TT, SBP and DBP levels. The observation of the patients lasted 12 months. After a year of follow-up, AMAD and EchoCG were performed in order to study AHT in patients with hypertension and TT. The patients were consulted by a cardiologist and endocrinologist.Results: After 6 months of treatment, 8 (16 %) patients were excluded from the study, of which 6 (75 %) due to the need for surgical treatment and did not achieve euthyroidism, 2 (25 %) due to the need for antiarrhythmic therapy. Studied double fixed combinations effectively reduce blood pressure (BP) according to the results of ambulatory blood pressure monitoring (ABPM).Conclusions: The fixed combination of perindopril with indapamide, perindopril with amlodipine, bisoprolol with perindopril provided a decrease in both blood pressure according to ABPM results and central pressure, however, this was not accompanied by a significant improvement in the structural and functional state of the heartЦель: оценить эффективность разных фиксированных двойных антигипертензивных комбинаций по результатам амбулаторного мониторирования аритериального давления и проанализировать их влияние на центральное артериальное давление и ремоделирование сердца у больных с артериальной гипертензией и тиреотоксикозом.Материалы и методы: Пациенты с АГ та ТТ, которые были включены в исследование были поделены на группы методом слепых конвертов с компенсированным ТТ: больным 1 группы была назначена фиксированная комбинация периндоприла с индапамидом, 2 группы комбинация периндоприла с амлодипином. Больным с некомпенсированным ТТ назначена комбинация бисопролола с периндоприлом. Группы были статистически сопоставимы по возрасту, длительности АГ и ТТ, уровню САД и ДАД. Наблюдение за больными длилось 12 месяцев. Через год наблюдения было проведено АМАД и ЭхоКГ с целью изучения АГТ у больных на АГ та ТТ. Больные были консультпрованы кардиологом и эндокринологом.Результаты. Через 6 мес. лечения 8 (16 %) больных были выключены из исследования, из которых 6 (75 %) в связи с необходимостью хирургического лечения и не достижения эутиреоза, 2 (25 %) в связи с необходимостью антиаритмической терапии. Выученные двойные фиксированные комбинации эффективно снижают артериального давления (АД) по результатам амбулаторного мониторирования АД (АМАД).Выводы. Фиксированная комбинация периндоприла с индапамидом, периндоприла с амлодипином, бисопролола с периндоприлом обеспечивали снижение, как АД по результатам АМАД, так и центрального, однако, это не сопровождалось достоверным улучшением структурно-функционального состояния сердцаМета дослідження: оцінити ефективність різних фіксованих подвійних комбінацій антигіпертензивних препаратів за результатами амбулаторного моніторування артеріального тиску проаналізувати їх вплив на центральний артеріальний тиск та ремоделювання серця у хворих на артеріальну гіпертензію та тиреотоксикоз.Матеріали і методи. До дослідження увійшло 50 хворих.Включені у дослідження хворі на АГ та компенсований ТТ (n=25) методом сліпих конвертів були рандомізовані на групи терапії фіксованими комбінаціями периндоприл+індапамід у добовій дозі 5/1,25 мг вранці натче або периндоприл+амлодипін у добовій дозі 5/5 мг вранці натче. Хворим на АГ та некомпенсований ТТ призначали фіксовану комбінацію бісопрололу з периндоприлом у добовій дозі 5/5 мг вранці натче. Групи були статистично порівняні за віком, тривалістю ЗГТ, тривалістю АГ, рівнем офісного САТ, ДАТ при включенні у дослідження. Кожен пацієнт був обстежений та консультований ендокринологом та кардіологом. Спостереження за хворими тривало 12 місяців, через рік дослідження проведено АМАТ та ЕхоКГ з метою вивчення ефективності АГТ у хворих на АГ та ТТ.Результати та їх обговорення. Через 6 міс. лікування 8 (16 %) хворих були виключенні з дослідження, з яких 6 (75 %) у зв’язку з відсутністю досягнення еутиреозу та потребою у хірургічному лікуванні ТТ, 2 (25 %)в зв’язку з необхідністю призначення іншої антиаритмічної терапії, ніж бісопролол. Вивчені фіксовані комбінації антигіпертензивних препаратів, а саме периндоприла з індапамідом, периндоприла з амлодипіном та бісопрололу з периндоприлом забезпечують зниження артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім тиреотоксикозом за результатами АМАТ.Висновки. Фіксована комбінація периндоприла з індапамідом, периндоприла з амлодипіном та бісопрололу з периндоприлом забезпечували як зниження АТ за показниками АМАТ, так і центрального артеріального тиску. Проте достовірного поліпшення структурно-функціонального станусерця не встановлен

Ефективність подвійної фіксованої комбінованої антигіпертензивної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім тиреотоксикозом через рік лікування

The aim: to evaluate the effectiveness of different fixed double antihypertensive combinations based on the results of outpatient monitoring of arterial pressure and to analyze their effect on central arterial pressure and cardiac remodeling in patients with arterial hypertension and thyrotoxicosis.Materials and methods: patients with hypertension and TT who were included in the study were divided into groups using the blind envelope method with compensated TT: patients of group 1 were prescribed a fixed combination of perindopril with indapamide, group 2 - a combination of perindopril with amlodipine. Patients with uncompensated TT were prescribed a combination of bisoprolol with perindopril. The groups were statistically comparable in terms of age, duration of AH and TT, SBP and DBP levels. The observation of the patients lasted 12 months. After a year of follow-up, AMAD and EchoCG were performed in order to study AHT in patients with hypertension and TT. The patients were consulted by a cardiologist and endocrinologist.Results: After 6 months of treatment, 8 (16 %) patients were excluded from the study, of which 6 (75 %) due to the need for surgical treatment and did not achieve euthyroidism, 2 (25 %) due to the need for antiarrhythmic therapy. Studied double fixed combinations effectively reduce blood pressure (BP) according to the results of ambulatory blood pressure monitoring (ABPM).Conclusions: The fixed combination of perindopril with indapamide, perindopril with amlodipine, bisoprolol with perindopril provided a decrease in both blood pressure according to ABPM results and central pressure, however, this was not accompanied by a significant improvement in the structural and functional state of the heartЦель: оценить эффективность разных фиксированных двойных антигипертензивных комбинаций по результатам амбулаторного мониторирования аритериального давления и проанализировать их влияние на центральное артериальное давление и ремоделирование сердца у больных с артериальной гипертензией и тиреотоксикозом.Материалы и методы: Пациенты с АГ та ТТ, которые были включены в исследование были поделены на группы методом слепых конвертов с компенсированным ТТ: больным 1 группы была назначена фиксированная комбинация периндоприла с индапамидом, 2 группы комбинация периндоприла с амлодипином. Больным с некомпенсированным ТТ назначена комбинация бисопролола с периндоприлом. Группы были статистически сопоставимы по возрасту, длительности АГ и ТТ, уровню САД и ДАД. Наблюдение за больными длилось 12 месяцев. Через год наблюдения было проведено АМАД и ЭхоКГ с целью изучения АГТ у больных на АГ та ТТ. Больные были консультпрованы кардиологом и эндокринологом.Результаты. Через 6 мес. лечения 8 (16 %) больных были выключены из исследования, из которых 6 (75 %) в связи с необходимостью хирургического лечения и не достижения эутиреоза, 2 (25 %) в связи с необходимостью антиаритмической терапии. Выученные двойные фиксированные комбинации эффективно снижают артериального давления (АД) по результатам амбулаторного мониторирования АД (АМАД).Выводы. Фиксированная комбинация периндоприла с индапамидом, периндоприла с амлодипином, бисопролола с периндоприлом обеспечивали снижение, как АД по результатам АМАД, так и центрального, однако, это не сопровождалось достоверным улучшением структурно-функционального состояния сердцаМета дослідження: оцінити ефективність різних фіксованих подвійних комбінацій антигіпертензивних препаратів за результатами амбулаторного моніторування артеріального тиску проаналізувати їх вплив на центральний артеріальний тиск та ремоделювання серця у хворих на артеріальну гіпертензію та тиреотоксикоз.Матеріали і методи. До дослідження увійшло 50 хворих.Включені у дослідження хворі на АГ та компенсований ТТ (n=25) методом сліпих конвертів були рандомізовані на групи терапії фіксованими комбінаціями периндоприл+індапамід у добовій дозі 5/1,25 мг вранці натче або периндоприл+амлодипін у добовій дозі 5/5 мг вранці натче. Хворим на АГ та некомпенсований ТТ призначали фіксовану комбінацію бісопрололу з периндоприлом у добовій дозі 5/5 мг вранці натче. Групи були статистично порівняні за віком, тривалістю ЗГТ, тривалістю АГ, рівнем офісного САТ, ДАТ при включенні у дослідження. Кожен пацієнт був обстежений та консультований ендокринологом та кардіологом. Спостереження за хворими тривало 12 місяців, через рік дослідження проведено АМАТ та ЕхоКГ з метою вивчення ефективності АГТ у хворих на АГ та ТТ.Результати та їх обговорення. Через 6 міс. лікування 8 (16 %) хворих були виключенні з дослідження, з яких 6 (75 %) у зв’язку з відсутністю досягнення еутиреозу та потребою у хірургічному лікуванні ТТ, 2 (25 %)в зв’язку з необхідністю призначення іншої антиаритмічної терапії, ніж бісопролол. Вивчені фіксовані комбінації антигіпертензивних препаратів, а саме периндоприла з індапамідом, периндоприла з амлодипіном та бісопрололу з периндоприлом забезпечують зниження артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім тиреотоксикозом за результатами АМАТ.Висновки. Фіксована комбінація периндоприла з індапамідом, периндоприла з амлодипіном та бісопрололу з периндоприлом забезпечували як зниження АТ за показниками АМАТ, так і центрального артеріального тиску. Проте достовірного поліпшення структурно-функціонального станусерця не встановлен

COVID-19 та тиреоїдна патологія: клінічний перебіг тапрогноз

The aim is to analyze current scientific data on the prevalence of thyroid dysfunction in patients with COVID-19 and to evaluate the relationship between possible complications of COVID-19 and vaccination. Materials and methods. Open digital archive of journal articles on biomedical and biological sciences of the National Institutes of Health (USA), developed by the National Center for Biotechnological Information of the National Medical Library (USA) – PubMed, Google Academy and Academic Journals. Results. The development of thyroid diseases in SARS-CoV-2 may be associated with various mechanisms of its damage, including an excessive immune response, infection-induced immunodeficiency, or direct cell damage due to significant tissue tropism and high affinity of SARS-CoV-2 to thyroid tissue. Possible mechanisms of formation of post-vaccination dysfunction of the thyroid gland are proposed. Conclusions. Thyroid hormone deficiency is associated with an increased risk of adverse events and in-hospital mortality of COVID-19 and depended on the age of the patient. The severe course of Covid-19 is characterized by an increase in the prevalence of TT secondary to destructive or inflammatory thyroiditis. Thyroid-related thyrotoxicosis exacerbates the clinical course of comorbidities and long-term consequences, such as autoimmune hypothyroidism, which occurs in patients of all ages and with any severity of COVID-19. The prevalence of TD in patients with COVID-19 varies from 13 to 64 %. 2. The presence of thyroid dysfunction is positively correlated with the clinical severity of COVID-19. Patients with confirmed thyroid disease should receive COVID-19 vaccine to reduce the risk of morbidity and mortality from COVID-19 infectionЦель – проанализировать современные научные данные о распространенности дисфункции щитовидной железы у пациентов с COVID-19 и оценить взаимосвязь возможных осложнений течения COVID-19 и вакцинации. Материалы и методы. Открытый цифровой архив журнальных статей по биомедицинским и биологическим наукам Национального института здравоохранения (США), разработанный Национальным центром биотехнологической информации Национальной медицинской библиотеки (США) –PubMed, Google Академии и Academic Journals. Результаты. Развитие заболеваний щитовидной железы (ЩЖ) при SARS-CoV-2 может быть связано с различными механизмами ее повреждения, включая чрезмерный иммунный ответ, иммунодефицит, обусловленный инфекцией, или прямое повреждение клеток за счет значительного тканевого тропизма и высокого родства SARS-CoV-2 к ткани щитовидной железы Предложены возможные механизмы формирования поствакцинальной дисфункции ЩЖ. Выводы. Недостаток гормонов щитовидной железы связан с увеличением риска неблагоприятных последствий и внутрибольничной смертности COVID-19 и зависели от возраста пациента. Для тяжелого течения Covid-19 характерно повышение распространенности ТТ вторичного по отношению к деструктивному или воспалительному тиреоидиту. Связанный с тиреоидитом тиреотоксикоз усугубляет клиническое течение сопутствующих расстройств и долгосрочных последствий таких, как аутоиммунный гипотиреоз, встречающийся у пациентов всех возрастов и при любой тяжести течения COVID-19. Распространенность ТД у пациентов с COVID-19 варьируется от 13 до 64 %. Наличие тироидной дисфункции положительно коррелирует с клинической тяжестью COVID-19. Пациенты с подтвержденным заболеванием ЩЖ должны получить вакцины COVID-19 для снижения риска заболеваемости и смертности от инфекции COVID-19Мета – проаналізуватисучасні науковідані, щодо поширеності дисфункції щитоподібної залози у пацієнтів з COVID-19 та оцінитивзаємозв'язок можливих ускладнень перебігу COVID-19 та вакцинації. Матеріали і методи. Відкритий цифровий архів журнальних статей з біомедичних і біологічних наук Національного інституту охорони здоров'я (США), розроблений Національним центром біотехнологічної інформації Національної медичної бібліотеки (США) –PubMed, Google Академії та Academic Journals. Результати. Розвиток захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) при SARS-CoV-2 може бутипов'язаний з різними механізмами її пошкодження, включаючи надмірну імунну відповідь, імунодефіцит, обумовлений інфекцією, або пряме пошкодження клітин за рахунокзначного тканинного тропізму та високої спорідненості SARS-CoV-2 до тканини щитоподібної залози. Запропоновані можливі механізми формування поствакцинальної дисфункції ЩЗ . Висновки. Нестача гормонів щитоподібної залозипов'язана збільшенням ризику несприятливих наслідків та внутрішньолікарняної смертності COVID-19 і залежали від віку пацієнта.Для важкого перебігу Covid - 19 характерне підвищення поширеності тиреотоксикозу (ТТ) вторинного по відношенню до деструктивного або запального тиреоїдиту. Пов’язаний з тиреоїдитомтиреотоксикоз погіршує клінічний перебіг супутніх розладів і довгострокових наслідків таких, як аутоімунний гіпотиреоз, що зустрічається у пацієнтів різного віку і при будь якій тяжкості перебігу COVID-19. Поширеність ТД у пацієнтів з COVID-19 варіюєтьсявід 13 до 64%. Наявність тироїдної дисфункції позитивно корелює з клінічною тяжкістю COVID-19. Пацієнти з підтвердженим захворюванням ЩЗ повинні отримати вакцини COVID-19 для зниження ризику захворюваності та смертності від інфекції COVID-1

COVID-19 and Thyroid Disease: Clinical Course and Prognosis

The aim is to analyze current scientific data on the prevalence of thyroid dysfunction in patients with COVID-19 and to evaluate the relationship between possible complications of COVID-19 and vaccination. Materials and methods. Open digital archive of journal articles on biomedical and biological sciences of the National Institutes of Health (USA), developed by the National Center for Biotechnological Information of the National Medical Library (USA) – PubMed, Google Academy and Academic Journals. Results. The development of thyroid diseases in SARS-CoV-2 may be associated with various mechanisms of its damage, including an excessive immune response, infection-induced immunodeficiency, or direct cell damage due to significant tissue tropism and high affinity of SARS-CoV-2 to thyroid tissue. Possible mechanisms of formation of post-vaccination dysfunction of the thyroid gland are proposed. Conclusions. Thyroid hormone deficiency is associated with an increased risk of adverse events and in-hospital mortality of COVID-19 and depended on the age of the patient. The severe course of Covid-19 is characterized by an increase in the prevalence of TT secondary to destructive or inflammatory thyroiditis. Thyroid-related thyrotoxicosis exacerbates the clinical course of comorbidities and long-term consequences, such as autoimmune hypothyroidism, which occurs in patients of all ages and with any severity of COVID-19. The prevalence of TD in patients with COVID-19 varies from 13 to 64 %. 2. The presence of thyroid dysfunction is positively correlated with the clinical severity of COVID-19. Patients with confirmed thyroid disease should receive COVID-19 vaccine to reduce the risk of morbidity and mortality from COVID-19 infectio

Quantifying the persisting orphan-drug shortage public health crisis in the United States

Background: Orphan drugs (ODs) are pharmaceuticals manufactured for rare conditions that affect less than 200,000 people in the US. ODs are therefore produced in small quantities to meet sparse demand. Since 2010, OD shortages have become frequent, but no comprehensive, quantitative studies exist. Objective: The objective of this study is to assess the rates of OD shortages per therapeutic class and their trends over time in the United States. Study design: OD approvals were collected from publicly available information on the US Food and Drug Administration (FDA) website on 13 June 2016. Data on OD shortages were collected from the FDA and the American Society of Health-System Pharmacists (ASHP) websites. We reviewed the number of shortages per year and per therapeutic area. Multiple indications for the same drug were counted individually. Results: Of 569 ODs approved, 50% were approved in the decade ending in 2015. Oncology was found to be the most represented therapeutic area (34% of all OD approvals), followed by endocrinology (11%). Shortage data were available from 2008. In total, there were 66 (12%) OD shortages, with an average shortage duration of 455.5 days. Shortages were observed mainly for oncology products (19 cases, 13% of oncology ODs) and endocrinology products (14 cases, 22% of endocrinology ODs) Conclusion: Despite the FDA strategic plan for preventing and mitigating drug shortages (October 2013), remaining OD shortages still pose an enduring challenge to patient care, with a median shortage duration of almost 15 months. In many instances, ODs are the only available therapy for rare diseases, and OD shortages can lead to serious health deterioration and death. More research is needed to elucidate the causes of shortages and their impact on patients’ health