The use of autologous bone grafts and xenogenic bone materials for reconstruction of the facial bone defects (randomized prospective study)

The objective - to compare the efficacy of surgical interventions to replace jaw defects with the use of different types of bone grafts based on objective clinical and radiological criteria. The study included 90 patients with postoperative jaws defects. They underwent reconstructive operation for creating conditions for further prosthetic rehabilitation. The patients were divided into 3 randomized groups, depending on the surgical treatment used: group I - xenogenic bone substitutes were used, group II - autologous corticocancellous bone grafts from the iliac crest and in group III autograft combined with PRGF. Patients' status was assessed in the early (up to 1 month) and long-term postoperative period (more than 6 months). In the study series, xenogenic materials showed the highest volumetric stability in the remote postoperative period (19,9 ± 8,1% versus 45.6 ± 21.84% for bone autografts). However, autologous grafts demonstrated better integration and quality of bone tissue. There were no significant differences in frequency of postoperative complications or the possibility of implant placement in the study groups. The use of PRGF in combination with autograft accelerated the regeneration of soft tissues, but it does not affect significantly the incidence of infection complications and volume loss of the bone grafts

Evaluation of the accuracy of surgical reconstruction of mandibular defects when using navigation templates and patient-specific titanium implants

The management of patients with post-traumatic and post-operative mandibular defects is a major challenge even for experienced surgeons. Performing traditional reconstructive interventions with the use of bone autografts is always confronted with the problem of inconsistency between the shape, architecture, a biological. An alternative to conventional bone grafting is the use of digital protocol and CAD /CAMtechnology, which allows fabricating different types of customised medical devices. All patients underwent reconstructive and restoring interventions with the use of patient-specific titanium implants guided by a full digital protocol.Patients were examined in compliance with the standard scheme. To repair the defects, PSIs were fabricated with the use of selective laser sintering of titanium.The introduction of digital technologies and computer technique of diagnosing, planning and implementation of surgical interventions has been the main direction aimed at the improving the accuracy and predictability of reconstructive restorative surgery. Among the main achievements in this direction are the improvement of software and methods of computer modeling, as well as the introduction of CAD /CAMtechnology.The use of CAD /CAMtechnologies, in particular, navigational surgical templates and patient-specific implants for the repair of mandibular defects ensures a high level of accuracy and predictability

Результати хірургічного лікування парадуоденального (groove) панкреатиту

Мета. Покращити результати хірургічного лікування пацієнтів з парадуоденальним панкреатитом шляхом розробки та впровадження нових методик оперативних втручань та застосування диференційованої тактики лікування хворих. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 1261 пацієнта з хронічним панкреатитом в Інституті за період з 2014 по 2018 р., 106 із них, у яких діагностовано парадуоденальний панкреатит, включено до дослідження. Результати. Консервативне лікування проведено 34 (32,1%) пацієнтам. Мініінвазивні втручання під контролем ендоскопічної ультрасонографії виконані 25 (23,6%) пацієнтам. Відкрите хірургічне втручання виконано 47 (44,3%) пацієнтам: дуоденозберігаючу резекцію підшлункової залози - 40 (37,8%), панкреатодуоденектомію - 7 (6,6%). Висновки. У разі застосування мініінвазивних методів лікування та органозберігаючих операцій скорочується тривалість перебування хворих у стаціонарі з (18,4 ± 2,6) (95% довірчий інтервал - ДІ) до (14,2 ± 5,5) (95% ДІ) дня та знижується частота розвитку післяопераційних ускладнень з 42,9 до 4 - 12,5%

Оцінка закваски спонтанного бродіння з вмістом базиліку в технології виробництва житньо-пшеничного хліба

The bakery industry is increasingly using technologies that improve the quality of finished products. Such technologies of bread production include technology with the use of natural leavens of spontaneous fermentation, which are made without the addition of various artificially created chemical ingredients. The aim of the work was to determine the influence of basil seeds on the activity of rye-wheat leaven in the technology of its renewal and to investigate the physicochemical, organoleptic characteristics of the dough during fermentation and the quality of bread. The research used generally accepted in the bakery industry methods of physical and chemical research of sourdough, dough and finished products. It was found that the introduction of basil seeds in the composition of spontaneous leaven in the amount of 1.5 to 3.0 % reduces the time of renewal of the leaven and accelerate the increase in acidity, which is the result of the development of its own microbiota. The expediency of adding basil seeds (up to 2.0 %) to the technology of spontaneous leaven production was established, as the time of ball emergence after the fifth stage of renewal was 8 minutes shorter compared to the control sample of leaven. The addition of basil accelerates the development and biochemical activity of the yeast microbiota, resulting in more enzymes of the reductase class. The dough is made with the addition of spontaneous fermentation leaven, which contains basil seeds ferment and ripen faster. In the evaluation of bread samples, the highest total score was obtained by samples № 2 and №3, which were made on spontaneous leaven with a content of 1.0 and 1.5 basil – the total number of points was 19.3 points, which is 0.5 points more than the control sample. Therefore, for the production of rye-wheat spontaneous leaven, it is advisable to add basil seeds to its composition to enhance biochemical and microbiological processes.У хлібопекарській промисловості усе частіше почали використовувати технології, які поліпшують якість готових продуктів. До таких технологій виробництва хліба належить технологія із застосуванням природних заквасок спонтанного бродіння, які виготовлені без додавання різних штучно створених хімічних інгредієнтів. Метою роботи було визначити вплив насіння базиліку на активність житньо-пшеничної закваски в технології її оновлення та дослідити фізико-хімічні, органолептичні показники тіста в процесі бродіння та якість хліба. У дослідженнях використовували загальноприйняті у хлібопекарському виробництві методики фізико-хімічних досліджень закваски, тіста і готових виробів. Виявлено, що введення насіння базиліку у склад спонтанних заквасок у кількості від 1,5 до 3,0 % дозволяє скоротити час оновлення закваски і пришвидшити наростання кислотності, яка є результатом розвитку власної мікробіоти. Встановлено доцільність додавання насіння базиліку (до 2,0 %) у технологію виробництва спонтанної закваски, оскільки час спливання кульки після п’ятої стадії оновлення був на 8 хв менший, порівняно з контрольним зразком закваски. Додавання базиліку прискорює розвиток і біохімічну активність мікробіоти закваски, внаслідок чого виробляється більше ферментів класу редуктаз. Тісто виготовлене з додаванням закваски спонтанного бродіння, яке у своєму складі містить насіння базиліку, швидше бродить і дозріває. За бального оцінювання зразків хліба найбільшу сумарну оцінку балів отримали зразки № 2 та № 3, які були виготовленні на спонтанній заквасці з вмістом 1,0 та 1,5 базиліку – загальна кількість балів становила 19,3 бала, що на 0,5 бала більше, ніж у контрольного зразка. Отже, для виготовлення житньо-пшеничної спонтанної закваски доцільно додавати у її склад насіння базиліку для посилення біохімічних і мікробіологічних процесів

Ефективність застосування регіонарного модифікованого клаптя великого грудного м’яза та проти вільного променевого клаптя передпліччя для заміщення субтотальних дефектів язика в онкологічних хворих

Мета. Порівняти ефективність застосування регіонарного модифікованого клаптя великого грудного м’яза (РМКВГМ) та вільного променевого клаптя передпліччя (ВПКП) для пластичного заміщення субтотальних дефектів язика. Матеріали і методи. До дослідження включено 69 пацієнтів з раком язика III – IV стадій. Хворих розподілили на дві групи в залежності від виду реконструктивної методики. Основну групу склав 31 пацієнт, якому для усунення дефекту язика використали ВПКП, порівняльну – 38 хворих, яким для усунення дефектів язика використали РМКВГМ. Результати. Середня тривалість операції у пацієнтів основної групи становила (9,91 ± 0,21) год, у пацієнтів порівняльної групи – (6,03 ± 0,19) год (p 0,05) та якістю життя (p > 0,05) між групами не виявлено. Висновки. У разі застосування РМКВГМ для заміщення субтотальних дефектів язика у порівнянні із застосуванням ВПКП достовірно скорочується тривалість оперативного втручання та стаціонарного лікування, а показники функціональної реабілітації і якості життя хворих порівнянні

Retroperitoneal paraganglioma

Retroperitoneal paragangliom

Slowing of motor-evacuation function of the stomach after pancreatoduodenal resection: a modern approach to the problem

Slowing of motor-evacuation function of the stomach after pancreatoduodenal resection: a modern approach to the proble

Serous cystic neoplasm of the pancreas: A multinational study of 2622 patients under the auspices of the International Association of Pancreatology and European Pancreatic Club (European Study Group on Cystic Tumors of the Pancreas)

OBJECTIVES: Serous cystic neoplasm (SCN) is a cystic neoplasm of the pancreas whose natural history is poorly known. The purpose of the study was to attempt to describe the natural history of SCN, including the specific mortality. DESIGN: Retrospective multinational study including SCN diagnosed between 1990 and 2014. RESULTS: 2622 patients were included. Seventy-four per cent were women, and median age at diagnosis was 58\u2005years (16-99). Patients presented with non-specific abdominal pain (27%), pancreaticobiliary symptoms (9%), diabetes mellitus (5%), other symptoms (4%) and/or were asymptomatic (61%). Fifty-two per cent of patients were operated on during the first year after diagnosis (median size: 40\u2005mm (2-200)), 9% had resection beyond 1\u2005year of follow-up (3\u2005years (1-20), size at diagnosis: 25\u2005mm (4-140)) and 39% had no surgery (3.6\u2005years (1-23), 25.5\u2005mm (1-200)). Surgical indications were (not exclusive) uncertain diagnosis (60%), symptoms (23%), size increase (12%), large size (6%) and adjacent organ compression (5%). In patients followed beyond 1\u2005year (n=1271), size increased in 37% (growth rate: 4\u2005mm/year), was stable in 57% and decreased in 6%. Three serous cystadenocarcinomas were recorded. Postoperative mortality was 0.6% (n=10), and SCN's related mortality was 0.1% (n=1). CONCLUSIONS: After a 3-year follow-up, clinical relevant symptoms occurred in a very small proportion of patients and size slowly increased in less than half. Surgical treatment should be proposed only for diagnosis remaining uncertain after complete workup, significant and related symptoms or exceptionally when exists concern with malignancy. This study supports an initial conservative management in the majority of patients with SCN