Саркопенія як фактор прогнозування розвитку післяопераційних ускладнень у хворих з аденокарциномою підшлункової залози

Мета. Визначення впливу саркопенії на виникнення ускладнень після резекційних оперативних втручань на підшлунковій залозі (ПЗ) з приводу її злоякісних пухлин. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 87 пацієнтів, яким були виконані радикальні оперативні втручання. За допомогою передопераційної комп’ютерної томографії (КТ) розраховували в одиницях Хаунсфільда (од. Х.) середнє значення щільності (Hounsfield Unit Average Calculation - HUAC) та сумарний індекс (Total Psoas Index - TPI) великого поперекового м’яза на рівні ІІІ поперекового хребця. Результати. У 35 (40,2%) пацієнтів виявили саркопенію, застосовуючи показник HUAC. Післяопераційні ускладнення виникли у 21 (60%) хворого з саркопенією, померли 2 (5,7%) хворих. Післяопераційні ускладнення виникли у 16 (30,8%) хворих без саркопенії, помер 1 (1,9%) хворий. Застосовуючи показник TPI, саркопенію діагностували у 38 (43,7%) хворих, із них ускладнення виникли у 21 (55,3%), померли 2 (5,3%). Ускладнення виникли у 16 (32,6%) хворих без саркопенії, помер 1 (2,0%) хворий. Висновки. Саркопенія достовірно впливає на частоту післяопераційних ускладнень, її виявлення може бути використано для покращення відбору пацієнтів перед виконанням резекції ПЗ з приводу її злоякісних новоутворень

ДІАГНОСТИКА ТА ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПУХЛИН ЛІВОГО АНАТОМІЧНОГО СЕГМЕНТА ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Проаналізовані результати діагностики й хірургічного лікування 231 хворого з приводу пухлинного ураження лівого анатомічного сегмента підшлункової залози (ПЗ) в період з 2009 по 2014 р. Відзначені особливості клінічного перебігу пухлинних утворень цієї локалізації, можливості різних методів інструментального дослідження в їх діагностиці та диференційній діагностиці. Розроблений ефективний діагностично-лікувальний алгоритм, визначені діагностичні можливості існуючих та нових інструментальних методів дослідження. Обгрунтовані показання, наведені методики, впроваджені в практику, оцінені результати застосування резекційних втручань на лівому анатомічному сегменті ПЗ, в тому числі з використанням лапароскопічного доступу

Оцінка закваски спонтанного бродіння з вмістом базиліку в технології виробництва житньо-пшеничного хліба

The bakery industry is increasingly using technologies that improve the quality of finished products. Such technologies of bread production include technology with the use of natural leavens of spontaneous fermentation, which are made without the addition of various artificially created chemical ingredients. The aim of the work was to determine the influence of basil seeds on the activity of rye-wheat leaven in the technology of its renewal and to investigate the physicochemical, organoleptic characteristics of the dough during fermentation and the quality of bread. The research used generally accepted in the bakery industry methods of physical and chemical research of sourdough, dough and finished products. It was found that the introduction of basil seeds in the composition of spontaneous leaven in the amount of 1.5 to 3.0 % reduces the time of renewal of the leaven and accelerate the increase in acidity, which is the result of the development of its own microbiota. The expediency of adding basil seeds (up to 2.0 %) to the technology of spontaneous leaven production was established, as the time of ball emergence after the fifth stage of renewal was 8 minutes shorter compared to the control sample of leaven. The addition of basil accelerates the development and biochemical activity of the yeast microbiota, resulting in more enzymes of the reductase class. The dough is made with the addition of spontaneous fermentation leaven, which contains basil seeds ferment and ripen faster. In the evaluation of bread samples, the highest total score was obtained by samples № 2 and №3, which were made on spontaneous leaven with a content of 1.0 and 1.5 basil – the total number of points was 19.3 points, which is 0.5 points more than the control sample. Therefore, for the production of rye-wheat spontaneous leaven, it is advisable to add basil seeds to its composition to enhance biochemical and microbiological processes.У хлібопекарській промисловості усе частіше почали використовувати технології, які поліпшують якість готових продуктів. До таких технологій виробництва хліба належить технологія із застосуванням природних заквасок спонтанного бродіння, які виготовлені без додавання різних штучно створених хімічних інгредієнтів. Метою роботи було визначити вплив насіння базиліку на активність житньо-пшеничної закваски в технології її оновлення та дослідити фізико-хімічні, органолептичні показники тіста в процесі бродіння та якість хліба. У дослідженнях використовували загальноприйняті у хлібопекарському виробництві методики фізико-хімічних досліджень закваски, тіста і готових виробів. Виявлено, що введення насіння базиліку у склад спонтанних заквасок у кількості від 1,5 до 3,0 % дозволяє скоротити час оновлення закваски і пришвидшити наростання кислотності, яка є результатом розвитку власної мікробіоти. Встановлено доцільність додавання насіння базиліку (до 2,0 %) у технологію виробництва спонтанної закваски, оскільки час спливання кульки після п’ятої стадії оновлення був на 8 хв менший, порівняно з контрольним зразком закваски. Додавання базиліку прискорює розвиток і біохімічну активність мікробіоти закваски, внаслідок чого виробляється більше ферментів класу редуктаз. Тісто виготовлене з додаванням закваски спонтанного бродіння, яке у своєму складі містить насіння базиліку, швидше бродить і дозріває. За бального оцінювання зразків хліба найбільшу сумарну оцінку балів отримали зразки № 2 та № 3, які були виготовленні на спонтанній заквасці з вмістом 1,0 та 1,5 базиліку – загальна кількість балів становила 19,3 бала, що на 0,5 бала більше, ніж у контрольного зразка. Отже, для виготовлення житньо-пшеничної спонтанної закваски доцільно додавати у її склад насіння базиліку для посилення біохімічних і мікробіологічних процесів

Serous cystic neoplasm of the pancreas: A multinational study of 2622 patients under the auspices of the International Association of Pancreatology and European Pancreatic Club (European Study Group on Cystic Tumors of the Pancreas)

OBJECTIVES: Serous cystic neoplasm (SCN) is a cystic neoplasm of the pancreas whose natural history is poorly known. The purpose of the study was to attempt to describe the natural history of SCN, including the specific mortality. DESIGN: Retrospective multinational study including SCN diagnosed between 1990 and 2014. RESULTS: 2622 patients were included. Seventy-four per cent were women, and median age at diagnosis was 58\u2005years (16-99). Patients presented with non-specific abdominal pain (27%), pancreaticobiliary symptoms (9%), diabetes mellitus (5%), other symptoms (4%) and/or were asymptomatic (61%). Fifty-two per cent of patients were operated on during the first year after diagnosis (median size: 40\u2005mm (2-200)), 9% had resection beyond 1\u2005year of follow-up (3\u2005years (1-20), size at diagnosis: 25\u2005mm (4-140)) and 39% had no surgery (3.6\u2005years (1-23), 25.5\u2005mm (1-200)). Surgical indications were (not exclusive) uncertain diagnosis (60%), symptoms (23%), size increase (12%), large size (6%) and adjacent organ compression (5%). In patients followed beyond 1\u2005year (n=1271), size increased in 37% (growth rate: 4\u2005mm/year), was stable in 57% and decreased in 6%. Three serous cystadenocarcinomas were recorded. Postoperative mortality was 0.6% (n=10), and SCN's related mortality was 0.1% (n=1). CONCLUSIONS: After a 3-year follow-up, clinical relevant symptoms occurred in a very small proportion of patients and size slowly increased in less than half. Surgical treatment should be proposed only for diagnosis remaining uncertain after complete workup, significant and related symptoms or exceptionally when exists concern with malignancy. This study supports an initial conservative management in the majority of patients with SCN

Хірургічне лікування місцево-розповсюджених та рецидивних солідних пухлин черевної порожнини та заочеревинного простору з нефректомією ex vivo ex situ та аутотрансплантацією нирки

Мета. Покращення результатів лікування хворих з місцево-розповсюдженими та рецидивними солідними пухлинами черевної порожнини та заочеревинного простору.   Матеріали і методи. За період з червня 2015 по січень 2018 р. в Національному інституті раку виконали комбіновані оперативні втручання з нефректомією 28 хворим з приводу первинних місцево-розповсюджених та рецидивних солідних пухлин черевної порожнини та заочеревинного простору. Результати. У 5 із 28 пацієнтів виконали нефректомію ex vivo ex situ з аутотрансплантацією нирки, у 4 - успішно. Гостре ушкодження нирок спостерігали у 6 (26%) хворих, яким аутотрансплантації нирки не виконували. Після операції померли 2 (8,7%) хворих. У пацієнтів, яким нирка була збережена, не спостерігали гострого ушкодження нирок, ніхто з цих пацієнтів не помер. Висновки. З метою профілактики розвитку гострого ушкодження та хронічної хвороби нирок у майбутньому можливість виконання аутотрансплантації нирки у разі хірургічного лікування солідних пухлин черевної порожнини та заочеревинного простору, окрім первинного раку нирки, повинна бути розглянута щодо кожного хворого. Дану процедуру доцільно виконувати в спеціалізованих лікувальних закладах, де накопичено досвід в онковаскулярній хірургії

Kabuki Theater [131] Kabukiza Theater (113) The Soga Design and the Gallant's Dyed Kimono (005)

Photo shows a kabuki performance: possibly known as "Gosho no Gorozo" ("Gorozo the Gallant") from the play "Soga Moyo Tateshi no Goshozome" also known as "Soga Moyo Otokodate no Goshozome" ("The Soga Design and the Gallant's Dyed Kimono") probably at the Kabuki-za Theater in Tokyo, JapanKabuki performance, Tokyo, Japan

Пухлини зовнішніх геніталій у жінок: роль диференціації, локалізації та гістологічних типів у прогнозуванні рівня тривалого виживання

Purpose of the study was to investigate the role of the tumor degree, localization and histological type of tumor at the level of long-term survival by 25-year retrospective observation in women with external genitalia cancer.Materials and methods. 557 medical records of patients treated in National Cancer Institute have been analyzed during the period of 1993–2018 years. Impact of the differentiation degree, localization and histological type on the long-term survival value has been evaluated.Results. It has been proved that the long-term survival value decreased by 27.3% during transition from high (G3) to intermediate (G2) tumor grade, by 10.8% during transition from intermediate (G2) to low (G1) tumor grade. The overall level of 25-year survival retrospectively constituted 45.0% with G3 tumor grade, 31.0% with G2, and 26.0% with G1 tumor grade (p <0.05).The highest mortality has been demonstrated with total affection (66.7%), as well as with lesions of several zones (80.9%). The multiple Kaplan-Meier survival analysis showed that the most unfavorable localization was the area of labia minora, where the probability of survival at 25-year-long observation was 6.0% versus 23.0% for the primary tumor localization in the area of labia majora, and versus 35.0% in the vulvar region localization.Conclusion. The highest rates of cancer mortality are verified in non-differentiated forms of tumor (100.0%) and for sarcoma (63.6%) depending on the morphological form of primary tumor. Mortality rate was more than 50.0% for all forms of squamous cell cancer. Carcinoma and adenocarcinoma with a level of mortality by 20.6 % and 21.4% respectively were more favorable compared to the other morphological forms.Целью исследования было изучение роли степени опухоли, ее локализации и гистологического типа на уровне длительного выживания путем 25-летнего ретроспективного наблюдения женщин с раком наружных половых органов.Материалы и методы. Проанализированы 557 историй болезней пациенток за период 1993–2018 гг., которые проходили лечение на базе Национального института рака. Проведена оценка зависимости отдаленной летальности от степени дифференцировки, локализации и гистологического типа опухоли.Результаты. Доказано, что при переходе от высокой к умеренной степени дифференцировки общая смертность увеличивалась на 27,3%, при переходе от умеренной к низкой степени дифференцировки – на 10,8%. Общий уровень 25-летней выживаемости при ретроспективном наблюдении составил 45,0% при высокой степени дифференцировки, 31,0% – при умеренной, 26,0% – при низкой степени дифференцировки (р < 0,05).При оценке прогностического значения локализации первичной опухоли наиболее высокий уровень смертности наблюдался при тотальном поражении (66,7%), а также поражении нескольких участков (80,9%). При анализе выживаемости по методу Каплана-Мейера наиболее неблагоприятной локализацией был участок малых половых губ, где вероятность выживаемости при 25-летнем ретроспективном наблюдении достигала 6,0% против 23,0% при локализации первичной опухоли в области больших половых губ и 35,0% при локализации в области вульвы.Выводы. В зависимости от морфологической формы первичной опухоли наиболее высокие показатели смертности верифицированы при недифференцированных формах опухоли (100,0%) и саркоме (63,6%). При всех формах плоскоклеточного рака смертность составляла более 50,0%. Сравнительно более благоприятными были карцинома и аденокарцинома с уровнем смертности соответственно 20,6% и 21,4%.Метою дослідження було вивчення ролі ступеня пухлини, її локалізації та гістологічного типу на рівні тривалого виживання шляхом 25-річного ретроспективного спостереження жінок із раком зовнішніх статевих органів.Матеріали та методи. Проаналізовано 557 історій хвороб пацієнток за період 1993–2018 рр., які лікувались на базі Національного інституту раку. Проведено оцінку впливу ступеня диференціювання, локалізації та гістологічного типу на рівень віддаленої летальності.Результати. Доведено, що при переході від високого до помірного ступеня диференціювання смертність зростала на 27,3%, при переході від помірного до низького ступеня диференціювання – на 10,8%. Загальний рівень 25-річної виживаності при ретроспективному спостереженні становив 45,0% при високому ступені диференціювання пухлини, 31,0% – при помірному, 26,0% – при низькому ступені диференціювання (р < 0,05).Під час оцінювання прогностичного значення локалізації первинної пухлини найвищу смертність доведено при тотальному ураженні (66,7%), а також при ураженні кількох ділянок (80,9%). При множинному аналізі виживаності за методом Каплана-Мейера найбільш несприятливою локалізацією була ділянка малих статевих губ, де вірогідність виживаності при 25-річному ретроспективному спостереженні досягала 6,0% проти 23,0% при локалізації первинної пухлини в ділянці великих статевих губ та 35,0% при локалізації в ділянці вульви.Висновки. Залежно від морфологічної форми первинної пухлини найвищі показники смертності верифіковані при недиференційованих формах пухлини (100,0%) та при саркомі (63,6%). При всіх формах плоскоклітинного раку смертність становила більше 50,0%. Порівняно сприятливішими відносно інших морфологічних форм були карцинома та аденокарцинома з рівнем смертності відповідно 20,6% та 21,4%

Controversies in ameloblastoma management: Evaluation of decision making, based on a retrospective analysis

Background: The ameloblastoma management is still challenging to the high recurrence rates and significant morbidity associated with radical treatment. The purpose of this 10-year retrospective study was to analyze the influence of ameloblastoma type and treatment strategy on the long-term outcomes and recurrence rates. Material and Methods: The retrospective analyses of 64 histologically-confirmed ameloblastoma cases was performed. The possible risk factors for recurrence and the development of complications were estimated statistically. Results: The treatment strategy applied for this group of patients was the following: thirty-four patients (53.1%) were treated conservatively with enucleation or extended bone curettage. Radical treatment (bone resection) was applied in 30 (46.9%) cases. The follow-up period ranged from 2 to 10 years (mean value 4.28 ± 3,26). General recurrence rate consisted 32.8%. This study did not find significant correlations between clinical or histopathological features of the ameloblastoma and the recurrence rate. The only factor that significantly influence recurrence rate was the treatment strategy (41% in conservative treatment vs 15% in radical treatment, p<0.05). Postoperative complications were observed in 42 patients (65.6%) and included face asymmetry and disfigurement (17.2%), temporary paresthesia of the inferior alveolar nerve (IAN)-23.4%, permanent paresthesia of IAN-20.3%, paresis of a marginal branch of the facial nerve-6.3%, infection 12.5%, and swelling-20.3%. The complication rates, esthetic and functional deficiency were significantly higher in radically treated patients (p<0.05) Conclusions: Our study confirms that higher recurrence rate is associated with conservative treatment for am-eloblastoma, while radical treatment leads to an increased number of postoperative complications that affect the patient's quality of life