Apoptosis of cd4+cd25+t_regulatory cells in children with atopic dermatitis and children eczema

Атопічний дерматит є одним з найпоширеніших дерматозів і лишається однією з важливих ме дико соціальних проблем. Проблема атопічного дерматиту набуває особливої гостроти у зв’язку зі збільшенням кількості хворих на цей дерматоз, зокрема серед дітей та підлітків, а також тенден цією до зростання тяжкості перебігу захворюван ня. Складність проблеми атопічного дерматиту пог либлюється недостатнім вивченням етіології та па тогенезу, а також недостатньою ефективністю іс нуючих методів цього дерматозу

Оптимизация лечения больных с инсулинорезистентностью с целью снижения выраженности факторов кардиоваскулярного риска

In patients with CHD and AH associated with MS the TG level is higher and HDL cholesterol is lower in the group with high insulin resistance (HOMA-index 7.52 ± 0.74), as compared to the group with low insulin resistance (НОМА-index 1,92 ± 0.31). More severe manifestations of CHD, namely, exertional angina pectoris and heart failure, have been found in individuals with high IR. Treatment with 30 mg pioglitazone once daily during 3 months leads to reduction of IR level by 2 times, more significant lowering of TG level and increase of HDL cholesterol in patients with high IR. Thus, it has been confirmed that the leading factors of global cardiovascular risk is closely related to IR. It is proposed to consider the issue regarding the prophylactic use of PG in individuals with high IR to reduce IR. У хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) і артеріальну гіпертензію (АГ) на фоні метаболічного синдрому (МС) рівень тригліцеридів (ТГ) вищий, а холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХЛПВЩ) нижчий в групі з високою інсулінорезистентністю – іР (індекс НОМА 7,52 ± 0,74) порівняно з аналогічною групою хворих з низькою ІР (НОМА 1,92 ± 0,31). В осіб з високою ІР відмічено більш виражені прояви ІХС: стенокардію напруги і серцеву недостатность. Лікування піоглітазоном по 30 мг/доба протягом 3 міс приводить до зниження рівня ІР в 2 рази, значнішого зменшення рівня ТГ та підвищення рівня ХЛПВЩ в осіб з високою ІР. Таким чином, підтверджено, що головні чинники глобального кардіоваскулярного ризику тісно пов'язані з ІР. Пропонується розглянути питання про можливість профілактичного застосування піоглітазоном в осіб з високою ІР як засобу, що знижує ІР. У больных ишемической болезнью сердца (ИБС) и артериальной гипертензией (АГ) на фоне метаболического синдрома (МС) уровень триглицеридов (ТГ) выше, а холестерина липопротеидов высокой плотности (ХЛПВП) ниже в группе с высокой инсулинорезистентностью – ИР (индекс НОМА 7,52 ± 0,74) по сравнению с аналогичной группой больных с низкой ИР (НОМА 1,92 ± 0,31). У лиц с высокой ИР отмечены более выраженные проявления ИБС: стенокардия напряжения и сердечная недостаточность. Лечение пиоглитазоном по 30 мг/сут в течение З мес приводит к снижению уровня ИP в 2 раза, значительному уменьшению уровня ТГ и повышению уровня ХЛПВП у лиц с высокой ИР. Таким образом, подтверждено, что основные факторы глобального кардиоваскулярного риска тесно связаны с ИP. Предлагается рассмотреть вопрос о возможности профилактического применения ПГ у лиц с высокой ИР как средства, снижающего ИР

Прогнозирование скорости прогрессирования фиброза печени при хроническом гепатите С на основании клинических и генетических признаков

A cross-sectional study of 166 patients with chronic hepatitis C was carried out. As a result of the analysis, among the 35 possible factors of rapid progression of hepatic fibrosis in chronic hepatitis C, 10 most informative ones were identified: male gender (p=0.005), 1 genotype of HCV (p=0.040), alanine aminotransferase above 3 upper limits of normal (p=0.015), the levels of aspartate aminotransferase, -glutamyltranspeptidase and total bilirubin exceeding the upper limit of normal (p=0.000, p=0.000 and p=0.001, respectively), alcohol consumption >40 g/day (p=0.033), chronic cholecystitis and/or pancreatitis (p=0.000), type II diabetes mellitus (p=0.007) and a carriage of the normal genotype (Gln/Gln, Gln/-) of the TLR7 gene (p=0.001). In order to optimize the prognostication of the affiliation of a patient with chronic hepatitis C to the risk group of rapid progression of hepatic fibrosis there were proposed the highly effective mathematical model, developed on the basis of multiple discriminant analysis, exact forecast of which was 82.5 %; Проведене кросс-секційне дослідження 166 пацієнтів із хронічним гепатитом С. В результаті аналізу серед 35 можливих факторів швидкого прогресування фіброзу печінки при хронічному гепатиті С виявлено 10 найбільш інформативних: чоловіча стать (р=0,005), 1 генотип ВГС (р=0,040), рівень аланін-амінотрансферази вищий за 3 верхніх межі норми (р=0,015), рівні аспартат-амінотрансферази, γ-глутамілтранспептидази та загального білірубіну, що перевищують верхню межу норми (р=0,000, р=0,000 і р=0,001 відповідно), споживання алкоголю >40 г/добу (р=0,033), хронічний холецистит та/або панкреатит (р=0,000), цукровий діабет ІІ типу (р=0,007) і носійство нормального генотипу (Gln/Gln, Gln/-) гена TLR7 (р=0,001). З метою оптимізації прогнозування віднесення пацієнта з хронічним гепатитом С до групи ризику швидкого прогресування фіброзну печінки запропонована високоефективна математична модель, розроблена на основі множинного дискримінантного аналізу, безпомилковий прогноз якої складає 82,5 %; Проведено кросс-секционное исследование 166 пациентов с хроническим гепатитом С. В результате анализа среди 35 возможных факторов быстрого прогрессирования фиброза печени при хроническом гепатите С выявлено 10 наиболее информативных: мужской пол (р=0,005); 1 генотип ВГС (р=0,040); уровень аланин-аминотрансферазы выше 3 верхних границ нормы (р=0,015); уровни аспартат-аминотрансферазы, γ-глутамилтранспептидазы и общего билирубина превышающие верхнюю границу нормы (р=0,000, р=0,000 и р=0,001 соответственно); употребление алкоголя >40 г/сутки (р=0,033); хронический холецистит и/или панкреатит (р=0,000); сахарный диабет ІІ типа (р=0,007) и носительство нормального генотипа (Gln/Gln, Gln/-) гена TLR7 (р=0,001). С целью оптимизации прогнозирования принадлежности пациента с хроническим гепатитом С к группе риска быстрого прогрессирования фиброза печени предложена высокоэффективная математическая модель, разработанная на основе множественного дискриминантного анализа, безошибочный прогноз которой составил 82,5 %

FOCUS 1: a randomized, double-blinded, multicentre, Phase III trial of the efficacy and safety of ceftaroline fosamil versus ceftriaxone in community-acquired pneumonia

International audienc

Effect of Macitentan on the Development of New Ischemic Digital Ulcers in Patients With Systemic Sclerosis DUAL-1 and DUAL-2 Randomized Clinical Trials

IMPORTANCE Digital ulcers in patients with systemic sclerosis are associated with pain and poor quality of life. Endothelin-1 promotes vasculopathy in systemic sclerosis after macitentan, an endothelin-1 blocker. OBJECTIVE To evaluate the efficacy of macitentan in reducing the number of new digital ulcers in patients with systemic sclerosis. DESIGN, SETTING, AND PARTICIPANTS Two international, randomized, double-blind, placebo-controlled trials (DUAL-1, DUAL-2) were conducted between January 2012 and February 2014. Participants were patients with systemic sclerosis and active digital ulcers at baseline. Target enrollment for each study was 285 patients. INTERVENTIONS Patients were randomized (1: 1: 1) to receive oral doses of 3 mg of macitentan, 10mg of macitentan, or placebo once daily and stratified according to number of digital ulcers at baseline (3). MAIN OUTCOMES AND MEASURES The primary outcome for each trial was the cumulative number of new digital ulcers from baseline to week 16. Treatment effect was expressed as the ratio between treatment groups. RESULTS In DUAL-1, among 289 randomized patients (mean age 51.2 years; 85.8% women), 226 completed the study. The adjusted mean number of new digital ulcers per patient over 16 weeks was 0.94 in the 3-mg macitentan group (n = 95) and 1.08 in the 10-mg macitentan group (n = 97) compared with 0.85 in the placebo group (n = 97) (absolute difference, 0.09 [95% CI, -0.37 to 0.54] for 3mg of macitentan vs placebo and 0.23 [-0.27 to 0.72] for 10mg of macitentan vs placebo). Among 265 patients randomized in DUAL-2 (mean age 49.6 years; 81.9% women), 216 completed the study. In DUAL-2, the adjusted mean number of new digital ulcers was 1.44 in the 3-mg macitentan group (n = 88) and 1.46 in the 10-mg macitentan group (n = 88) compared with 1.21 in the placebo group (n = 89) (absolute difference, 0.23 [95% CI, -0.35 to 0.82] for 3mg of macitentan vs placebo and 0.25 [95% CI, -0.34 to 0.84] for 10mg of macitentan vs placebo). Adverse events more frequently associated with macitentan than with placebo were headache, peripheral edema, skin ulcer, anemia, upper respiratory tract infection, diarrhea, and nasopharyngitis. CONCLUSIONS AND RELEVANCE Among patients with systemic sclerosis and active ischemic digital ulcers, treatment with macitentan did not reduce new digital ulcers over 16 weeks. These results do not support the use of macitentan for the treatment of digital ulcers in this patient population

Edoxaban versus warfarin in patients with atrial fibrillation

Contains fulltext : 125374.pdf (publisher's version ) (Open Access)BACKGROUND: Edoxaban is a direct oral factor Xa inhibitor with proven antithrombotic effects. The long-term efficacy and safety of edoxaban as compared with warfarin in patients with atrial fibrillation is not known. METHODS: We conducted a randomized, double-blind, double-dummy trial comparing two once-daily regimens of edoxaban with warfarin in 21,105 patients with moderate-to-high-risk atrial fibrillation (median follow-up, 2.8 years). The primary efficacy end point was stroke or systemic embolism. Each edoxaban regimen was tested for noninferiority to warfarin during the treatment period. The principal safety end point was major bleeding. RESULTS: The annualized rate of the primary end point during treatment was 1.50% with warfarin (median time in the therapeutic range, 68.4%), as compared with 1.18% with high-dose edoxaban (hazard ratio, 0.79; 97.5% confidence interval [CI], 0.63 to 0.99; P<0.001 for noninferiority) and 1.61% with low-dose edoxaban (hazard ratio, 1.07; 97.5% CI, 0.87 to 1.31; P=0.005 for noninferiority). In the intention-to-treat analysis, there was a trend favoring high-dose edoxaban versus warfarin (hazard ratio, 0.87; 97.5% CI, 0.73 to 1.04; P=0.08) and an unfavorable trend with low-dose edoxaban versus warfarin (hazard ratio, 1.13; 97.5% CI, 0.96 to 1.34; P=0.10). The annualized rate of major bleeding was 3.43% with warfarin versus 2.75% with high-dose edoxaban (hazard ratio, 0.80; 95% CI, 0.71 to 0.91; P<0.001) and 1.61% with low-dose edoxaban (hazard ratio, 0.47; 95% CI, 0.41 to 0.55; P<0.001). The corresponding annualized rates of death from cardiovascular causes were 3.17% versus 2.74% (hazard ratio, 0.86; 95% CI, 0.77 to 0.97; P=0.01), and 2.71% (hazard ratio, 0.85; 95% CI, 0.76 to 0.96; P=0.008), and the corresponding rates of the key secondary end point (a composite of stroke, systemic embolism, or death from cardiovascular causes) were 4.43% versus 3.85% (hazard ratio, 0.87; 95% CI, 0.78 to 0.96; P=0.005), and 4.23% (hazard ratio, 0.95; 95% CI, 0.86 to 1.05; P=0.32). CONCLUSIONS: Both once-daily regimens of edoxaban were noninferior to warfarin with respect to the prevention of stroke or systemic embolism and were associated with significantly lower rates of bleeding and death from cardiovascular causes. (Funded by Daiichi Sankyo Pharma Development; ENGAGE AF-TIMI 48 ClinicalTrials.gov number, NCT00781391.)