Importance of the Pharmacological Synergismin Modern Concept of Anti-Ischemic Therapy

ABSTRACT Nowadays, the increase of therapy efficacy of ischemic conditions in cardiology and neurology is one of the top trends in clinical, pharmaceutical and pharmacological studies on a global scale. In this article the issues of anti-ischemic therapy optimization by the example of the combined use of precursors and carnitine analogues -trimethylhydrasine propionate (TMHP) and γ-butyrobetaine (GBB) are reviewed. The pharmacodynamic advantages of this combined use are characterized by the occurrence of the synergistic phenomenon in the form of a mutual potentiation of its effects. TMHP is a famous cardio-and neuroprotector; in the binary mechanism of its action the metabolic component is more significant than vasodilatation one and its combination with GBB makes up for this shortcoming. Adding GBB, on the background of inhibiting its conversion into carnitine under the impact of TMHP, leads to its quick accumulation in the ischemic tissues, to reinforcement of nitrogen oxide synthesis and to vasodilatation high-speed development of, which, in turn, substantially enhances the pharmacodynamic metabolic component of the given combination. The present concept has underlaid the development of the original regulator of the vascular endothelial function − the drug "Capicor", which has unified the advantages of metabolic and endothelial cytoprotector TMHP, as well as endothelial corrector of GB

Вибір допоміжних речовин та оптимізація складу ородисперсних таблеток на основі парацетамолу та N-ацетил-D-глюкозаміну

Aim. The choice of the qualitative and quantitative composition of excipients to provide the required mechanical strength and disintegration time when developing a pharmaceutical composition in the form of orally disintegrating tablets (ODT) based on paracetamol and N-acetyl-D-glucosamine. Materials and methods. The study object was pharmaceutically accepted excipients used in the pharmaceutical development of solid dosage forms. To conduct the statistical analysis of experimental data, a Minitab® 19.1.1 software was used. Results and discussion. The excipients (povidone of different brands, copovidone, crospovidone of different brands, croscarmellose) used when developing ODT were considered, and it was determined that copovidone and crospovidone type A showed the most optimal quality indicators of the composition. It was found that the particle sizeof crospovidone and the route of its introduction affected the rate of disintegration in the aqueous medium. Using the method of mathematical prediction the optimal content of excipients in the composition and the experimental confirmation ofthe quality indicators of the mixture selected to create ODT were determined. Conclusions. Excipients used in the development of ODT have been considered, and the excipients exhibiting the best quality indicators of the compositions have been found. Both the influence of the particle size of crospovidone, and the route of its administration have been determined. The optimal content of excipients in the composition and their experimental confirmation have been determined due to mathematical prediction.Цель работы. Выбор качественного и количественного состава вспомогательных веществ для обеспечения требуемой механической прочности и времени дезинтеграции при разработке фармацевтической композиции в форме ородисперсных таблеток на основе парацетамола и N-ацетил-D-глюкозамина. Материалы и методы. Объектом исследования были фармацевтически принятые вспомогательные вещества, используемые при фармацевтической разработке твердых лекарственных форм. Для проведения статистического анализа экспериментальных данных применялось программное обеспечение Minitab® 19.1.1. Результаты и их обсуждение. Рассмотрены вспомогательные вещества (повидон разных марок, коповидон, кросповидон разных марок, кроскармелоза), которые используются в разработке ородисперсных таблеток, и установлено, что коповидон и кросповидон типа А проявляют наиболее оптимальные показатели качества композиции. Установлено, что размер частиц кросповидона и путь введения влияет на скорость дезинтеграции в водной среде. Определен с помощью математического прогнозирования оптимальный состав вспомогательных веществ в композиции и получено экспериментальное подтверждение показателей качества композиции для создания ородисперсных таблеток. Выводы. Рассмотрены вспомогательные вещества, которые используются в разработке ородисперсных таблеток, и установлены вспомогательные вещества, проявляющие лучшие показатели качества композиций.Установлены оптимальный размер частиц кросповидона и пути его введения. Определен с помощью математического прогнозирования оптимальный состав вспомогательных веществ в композиции и получено его экспериментальное подтверждение.Мета роботи. Вибір якісного та кількісного складу допоміжних речовин для забезпечення необхідної механічної міцності та часу дезінтеграції для розроблення фармацевтичної композиції у формі ородисперсних таблеток на основі парацетамолу та N-ацетил-D-глюкозаміну. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження були фармацевтично прийняті допоміжні речовини, що їх використовують під час фармацевтичної розробки твердих лікарських форм. Для проведення статистичного аналізу експериментальних даних застосовували програмне забезпечення Minitab® 19.1.1. Результати та їх обговорення. Розглянуто допоміжні речовини (повідон різних марок, коповідон, кросповідон різних марок, кроскармелоза), використовувані в розробці ородисперсних таблеток, і з’ясовано, що коповідон та кросповідон типу А виявляють кращі показники якості композиції. Доведено, що розмір частинок кросповідону та шлях його введення впливає на швидкість дезінтеграції у водному середовищі. За допомогою математичного прогнозування визначено оптимальний склад допоміжних речовин у композиції та отримано експериментальне підтвердження показників якості обраної композиції для створення ородисперсних таблеток. Висновки. Розглянуто допоміжні речовини, використовувані в розробці ородисперсних таблеток, та визначено допоміжні речовини, що виявляють кращі показники якості композицій. Визначено оптимальний розмір частинок кросповідону та шлях його введення. Визначено за допомогою математичного прогнозування оптимальний склад допоміжних речовин у композиції та отримано його експериментальне підтвердження

Дослідження впливу препарату «Капікор» на ендотеліальну дисфункцію у щурів за умов розвитку доксорубіцинової кардіоміопатії

Topicality. An alternative solution in terms of modern anti-ischemic therapy optimization is a combination of metabolic and hemodynamic concepts – joint use of precursors and carnitine analogs – meldonium and gamma-butyrobetaine (GBB). Pharmacodynamic benefits of these substances combined use are characterized by synergetic phenomenon in the form of mutual potentiation of their effects, it is displayed in the drug “Kapikor”.Aim. The aim of this work was the experimental study of the drug “Kapikor” on endothelial dysfunction in rats with doxorubicin cardiomyopathy.Materials and methods. The drug “Kapikor” and its cardioprotective properties study was carried out on the model of doxorubicin cardiomyopathy (DCM) in 90 white nonlinear rats.Results and discussion. At the conditions of doxorubicin cardiomyopathy development it was shown that the cardioprotective properties of the drug “Kapikor” course, which is associated with the presence of metabolic, endothelialprotective, anti-ischemic, antihypoxic, antioxidant and anticytolitic, preconditioning activity. According to the combination of studied parameters in this disease model “Kapikor” excels the objects of comparison Mildronat and GBB.Conclusions. The combined use of GBB and meldonium in the composition of “Kapikor” provides its monocomponents mutual modifying influence on indicators characterizing the inflammatory and destructive, degenerative-dystrophic and ischemic nature of myocardial dystrophy flow and has general protective influence on the cardioprotective effect level of the drug.Альтернативным решением в плане оптимизации современной антиишемической терапии является комбинирование метаболической и гемодинамической концепций – совместное применение предшественников и аналогов карнитина мельдония и гамма-бутиробетаина (ГББ). Фармакодинамические преимущества комбинированного применения данных веществ характеризуются явлением синергетического феномена в виде взаимного потенцирования их эффектов, что отображено в препарате «Капикор».Целью данного исследования стало экспериментальное изучение препарата «Капикор» на эндотелиальную дисфункцию у крыс в условиях развития доксорубициновой кардиомиопатии.Материалы и методы. Изучение кардиопротекторных свойств препарата «Капикор» проведено на модели доксорубициновой кардиомиопатии (ДКМП) на 90 белых нелинейных крысах.Результаты и их обсуждение. Показано, что кардиопротекторные свойства Капикора в условиях развития ДКПМ обусловлены наличием комплексного действия данного средства на течение исследованной кардиопатии, что связано с наличием метаболической, эндотелиопротекторной, антиишемической, антигипоксической, антиоксидантной, антицитолитической и прекондиционирующей активности. По совокупности изученных параметров на данной модельной патологии Капикор превосходит объекты сравнения Милдронат и ГББ.Выводы. Совместное применение мельдония и ГББ в составе Капикора способствует взаимной модификации влияния его монокомпонентов на показатели, характеризующие воспалительно-деструктивный, дегенеративно-дистрофический и ишемический характер течения миокардиодистрофии и оказывает общепотенцирующее влияние на уровень кардиопротекторной активности данного средства.Актуальність. Альтернативним рішенням у плані оптимізації сучасної антиішемічної терапії є комбінування метаболічної та гемодинамічної концепцій – сумісне застосування попередників і аналогів карнітину – мельдонію і гамма-бутиробетаїну (ГББ). Фармакодинамічні переваги комбінованого застосування даних речовин характеризуються явищем синергічного феномена у вигляді взаємного потенціювання їх ефектів, що відображається у препараті «Капікор».Метою даного дослідження стало експериментальне вивчення препарату «Капікор» на ендотеліальну дисфункцію у щурів за умов розвитку доксорубіцинової кардіоміопатії.Матеріали та методи. Вивчення кардіопротекторних властивостей препарату «Капікор» проведено на моделі доксорубіцинової кардіоміопатії (ДКМП) на 90 білих нелінійних щурах.Результати та їх обговорення. Показано, що кардіопротекторні властивості Капікору за умов розвитку ДКПМ обумовлені наявністю комплексної дії даного засобу на перебіг дослідженої кардіопатії, що пов’язано з наявністю метаболічної, ендотелійпротекторної, антиішемічної, антигіпоксичної, антиоксидантної, антицитолітичної та прекондиціювальної активності. За сукупністю вивчених параметрів на даній модельній патології Капікор перевершує об’єкти порівняння Мілдронат і ГББ.Висновки. Сумісне застосування мельдонію та ГББ у складі Капікору сприяє взаємній модифікації впливу його монокомпонентів на показники, що характеризують запально-деструктивний, дегенеративно-дистрофічний та ішемічний характер перебігу міокардіодистрофії і чинить загальнопотенціювальний вплив на рівень кардіопротекторної активності даного засобу

Вивчення специфічної дії Глюкваміну за умов розвитку діабетичної нефропатії в експерименті

Topicality. Diabetic nephropathy has a great medical and social importance, since it is the main cause of chronic kidney disease (CKD) and its terminal form. For today, there are no effective drugs for treatment of diabetic nephropathyand CKD in medical practice.Aim. Experimental study of Glucuamine specific action on the background of diabetic nephropathy development in order to substantiate the feasibility of its using in CKD therapy.Materials and methods. The study were carried out on the model of diabetic nephropathy, which was caused by intraperitoneal administration of alloxan at the dose 200 mg/kg using 56 rats. There was urine studied in animals, thekidney mass coefficient, the glomerular filtration rate (GFR), the index of tubular reabsorption, the total protein, glucose, creatinine and urea in the blood were determined.Results and discussion. Under the Glucuamine influence on the 90th day of the study there was a significant decrease in the level of proteinuria, the kidney mass index and an increase in the relative diuresis and GFR, which indicates the normalization of the functional state of the kidneys. There was also an increase the total protein content in animals’ blood as well as a decrease in creatinine and urea, which indicates an improvement in protein and ni-trogen metabolism. At the same time according to the degree of influence, Glucuamine drug was superior in comparative activity of quercetin and lespephril.Conclusions. Under conditions of nephropathy development on the background of diabetes mellitus type I in rats Glucuamine exerts a pronounced nephroprotective and hypo-azotemic action and it is a promising drug for CKD therapy.Актуальность. Диабетическая нефропатия имеет огромное медико-социальное значение, поскольку является основной причиной возникновения терминальной формы хронической болезни почек (ХБП). На сегодняшний день в медицинской практике отсутствуют эффективные средства лечения диабетической нефропатии и ХБП.Цель работы. Экспериментальное изучение специфической активности препарата Глюквамин на фоне развития диабетической нефропатии для обоснования целесообразности его применения в терапии ХБП.                      Материалы и методы. Исследование проводили на модели диабетической нефропатии, вызванной внутрибрюшинным введением аллоксана в дозе 200 мг/кг на 56 крысах. У животных проводили изучение мочи, определяли массовый коэффициент почек, скорость клубочковой фильтрации (СКФ), канальцевую реабсорбцию, содержание общего белка, глюкозы, креатинина и мочевины в крови.                                                                                Результаты и их обсуждение. Под влиянием Глюквамина по состоянию на 90 сутки исследования наблюдалось достоверное уменьшение уровня протеинурии, массового коэффициента почек, увеличение относительного диуреза и показателя СКФ, что свидетельствует о нормализации функционального состояния почек. Также у животных наблюдалось увеличение содержания в крови общего белка, а также уменьшение креатинина и мочевины, что говорит об улучшении белкового и азотистого обменов. При этом по степени влияния Глюквамин превосходил активность препаратов сравнения кверцетина и леспефрила.                                          Выводы. В условиях развития нефропатии на фоне сахарного диабета І типа у крыс Глюквамин оказывает выраженное нефропротекторное и гипоазотемическое действие и является перспективным средством лечения ХБП.Актуальність. Діабетична нефропатія має вагоме медико-соціальне значення, оскільки є основною причиною виникнення термінальної форми хронічної хвороби нирок (ХХН). На сьогоднішній день у медичній практиці відсутні ефективні засоби лікування діабетичної нефропатії та ХХН.Мета роботи. Експериментальне вивчення специфічної дії препарату Глюквамін на тлі розвитку діабетичної нефропатії для обґрунтування доцільності застосування в терапії ХХН.Матеріали та методи. Дослідження проводили на моделі діабетичної нефропатії, викликаної внутрішньоочеревинним введенням алоксану у дозі 200 мг/кг на 56 щурах. У тварин проводили дослідження сечі, визначали масовий коефіцієнт нирок, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), канальцеву реабсорбцію, вміст загального білка, глюкози, креатиніну та сечовини у крові.Результати та їх обговорення. Під впливом Глюкваміну станом на 90 добу дослідження спостерігалось вірогідне зменшення рівня протеїнурії, масового коефіцієнту нирок та збільшення відносного діурезу і показника ШКФ, що свідчить про нормалізацію функціонального стану нирок. Також у тварин спостерігалось збільшення вмісту у крові загального білка та зменшення креатиніну і сечовини, що свідчить про покращення білкового та азотистого обмінів. При цьому за ступенем впливу Глюквамін перевершував активність препаратів порівняння кверцетину та леспефрилу.Висновки. За умов розвитку нефропатії на тлі цукрового діабету І типу Глюквамін чинить виражену нефропротекторну і гіпоазотемічну дію та є перспективним засобом лікування ХХН

Експериментальне дослідження антиоксидантних властивостей Глюкваміну за умов розвитку діабетичної нефропатії

The main cause of the terminal form of chronic kidney disease (CKD) is diabetic nephropathy. For today there are no effective drugs for the treatment of diabetic nephropathy in medical practice.Aim. To study experimentally the antioxidant properties of drug Gluquamine on the background of the diabetic nephropathy development in order to substantiate the feasibility of its use in CKD therapy.Materials and methods. The study was performed on the model of diabetic nephropathy caused by intraperitoneal administration of alloxan in the dose of 200 mg/kg in 56 rats. The content of lipid peroxidation products in the blood and kidneys of animals, as well as the state of the antioxidant defense system, were determined.Results. Under the effect of Gluquamine on day 90 of the study there was a significant decrease in the content of diene conjugates and TBA-reactants in the blood and the homogenate of the rat kidneys. It indicates a decrease in the intensity of lipid peroxidation processes. In addition, an increase in the content of reduced glutathione, as well as the activity of SOD and catalase, was observed in the kidney homogenate. It indicates normalization of the state of the antioxidant system. In this case, Gluquamine by most indicators was superior to the reference drugs Quercetin and Lespephril.Conclusions. Under the conditions of the nephropathy development on the background of diabetes mellitus Gluquamine exerts a pronounced antioxidant action and is a promising drug for CKD therapy.Основной причиной возникновения терминальной формы хронической болезни почек (ХБП) является диабетическая нефропатия (ДН). На сегодняшний день в медицинской практике эффективные средства лечениядиабетической нефропатии отсутствуют.Цель исследования. Экспериментальное изучение антиоксидантных свойств препарата Глюквамин на фоне развития диабетической нефропатии для обоснования целесообразности применения в терапии ХБП.Материалы и методы. Исследование проводили на модели диабетической нефропатии, вызванной внутрибрюшинным введением аллоксана в дозе 200 мг/кг на 56 крысах. У животных определяли содержание продуктов липопероксидации в крови и почках, а также показатели состояния системы антиоксидантной защиты.                                                                    Результаты. Под влиянием Глюквамина на 90 сутки исследования наблюдалось достоверное уменьшение содержания в крови и гомогенате почек крыс диеновых конъюгатов и ТБК-реактантов, что говорит о снижении интенсивности процессов перекисного окисления липидов. Кроме того, в почках наблюдалось увеличение содержания восстановленного глутатиона, а также активности СОД и каталазы, что свидетельствует о нормализации состояния антиоксидантной системы. При этом Глюквамин по большинству показателей превосходил влияние препаратов сравнения кверцетина и Леспефрила.                                                                                              Выводы. В условиях развития нефропатии на фоне сахарного диабета Глюквамин оказывает выраженное антиоксидантное действие и является перспективным средством лечения ХБП.Основною причиною виникнення термінальної форми хронічної хвороби нирок (ХХН) є діабетична нефропатія. На сьогоднішній день у медичній практиці ефективні засоби лікування діабетичної нефропатії відсутні.Мета дослідження. Експериментальне вивчення антиоксидантних властивостей препарату Глюквамін на тлі розвитку діабетичної нефропатії для обґрунтування доцільності застосування в терапії ХХН.Матеріали та методи. Дослідження проводили на моделі діабетичної нефропатії, викликаної внутрішньоочеревинним введенням алоксану у дозі 200 мг/кг на 56 щурах. У тварин визначали вміст продуктів ліпопероксидації у крові та нирках та показники стану системи антиоксидантного захисту.Результати. Під впливом Глюкваміну на 90 добу дослідження спостерігалось вірогідне зменшення вмісту у крові та гомогенаті нирок щурів дієнових кон’югатів та ТБК-реактантів, що свідчить про зниження інтенсивності процесів перекисного окиснення ліпідів. Крім того, у нирках спостерігалось збільшення вмісту відновленого глутатіону, а також активності СОД і каталази, що свідчить про нормалізацію стану антиоксидантної системи. При цьому Глюквамін за більшістю показників перевершував вплив препаратів порівняння кверцетину та Леспефрилу.Висновки. За умов розвитку нефропатії на тлі цукрового діабету Глюквамін чинить виражену антиоксидантну дію та є перспективним засобом лікування ХХН

Дослідження дозозалежності антиексудативної дії нового назального спрею з протизапальними властивостями

It is possible to assume that intranasal forms of drugs with the anti-inflammatory effect (AIE) can be effective for the pathogenic therapy of acute rhinosinusitis (ARS) to relieve nasal congestion.Aim. To determine AIE of Enisamium iodide (EI), assess the dose dependence of the effect, and substantiate the choice of the concentration for the active substance of EI in the form of a nasal spray for external use.Materials and methods. Enisamium iodide nasal spray – “Amizon” manufactured by JSC Farmak (Ukraine) was used in different concentrations extracutaneously. As a reference drug Ibuprofen – “Nurofen”, film-coated tablets, 200 mg, was used intragastrically in the dose of 48 mg/kg. The primary screening for the study of EI antiexudative action in three concentrations was conducted on the carrageenan-induced acute inflammatory model in rats. The anti-inflammatory activity (AIA) of EI in the concentrations of 5, 10 and 20 mg/ml was assessed in three hours compared to Ibuprofen. Results. EI in all studied concentrations had a statistically significant anti-inflammatory activity of various degrees with a non-linear character in the route of administration studied and the concentration range selected. Therefore, the choice of the most optimal concentration of EI (nasal spray) was on the basis of the comparative analysis of AIA of the drug test samples studied. The most pronounced AIA (35.3 %) was in the EI concentration of 10 mg/ml. This concentration is recommended for further preclinical studies. Conclusions. The study of AIA of Enisanium iodide (nasal spray) in the range of concentrations of 5, 10 and 20 mg/ml has shown the “activity-concentration” non-linear dependence. The most pronounced AIA is in the EI concentration of 10 mg/ml. Enisamium iodide (nasal spray) is a promising drug for further preclinical studies.Можно предположить, что интраназальные формы препаратов, которые обладают противовоспалительным действием (ПВД), могут быть эффективными для патогенетической терапии острого риносинусита (ГРС) с учетом потенциального уменьшения такого симптома как назальная обструкция.Цель работы: определить наличие противовоспалительных свойств, оценить их дозозависимость и обосновать выбор концентрации действующего вещества Энисамиума йодида в форме назального спрея при наружном применении.Материалы и методы. Объектом исследования стал препарат «Амизон» (спрей назальный) производства ОАО «Фармак» (Украина), действующим веществом которого является Энисамиума йодид в различных концентрациях. В качестве референтного объекта был использован Ибупрофен («Нурофен») – таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 200 мг, который применялся в дозе 48 мг/кг внутрижелудочно. Был проведен первичный скрининг по изучению антиэкссудативного действия Энисамиума йодида в трех концентрациях в условиях развития экспериментального воспалительного процесса с использованием модели карагенинового воспаление стопы у крыс. Противовоспалительной активностью (ПВА) Энисамиума йодида в концентрациях 5, 10 и 20 мг/мл по сравнению с Ибупрофеном оценивали в процентах на 3 час наблюдения.Результаты. Энисамиум йодид во всех изученных концентрациях оказывал статистически значимое ПВД различной степени выраженности, которое имело нелинейный характер при исследованном пути введения и выбранном диапазоне концентраций. Поэтому выбор наиболее оптимальной концентрации Энисамиума йодида в форме назального спрея было проведено по результатам сравнительного анализа ПВА тест-образцов исследованного препарата. Самый высокий уровень ПЗА (35.3 %) Энисамиума йодид проявил при применении в концентрации 10 мг/мл, которая и является оптимальной для дальнейших экспериментальных исследований.Выводы. Исследование ПВА Энисаниума йодида (спрей назальный) в диапазоне концентраций 5, 10 и 20 мг/мл показало наличие нелинейной зависимости «активность – концентрация». ПВД исследуемого препарата является наиболее выраженным при использовании концентрации 10 мг/мл. Энисамиума йодид 10 мг/мл в форме назального спрея является средством, перспективным для дальнейших доклинических исследований.Можна припустити, що інтраназальні форми препаратів, які чинять протизапальну дію (ПЗД), можуть бути ефективними для патогенетичної терапії гострого риносинуситу (ГРС) з урахуванням потенційного зменшення такого симптому як назальна обструкція.Мета роботи: визначити наявність протизапальних властивостей, оцінити їх дозозалежність та обґрунтувати вибір концентрації діючої речовини Енісаміуму йодиду у формі назального спрею при зовнішньому застосуванні.Матеріали та методи. Об’єктом дослідження став препарат «Амізон» (спрей назальний) виробництва ПАТ «Фармак» (Україна), діючою речовиною якого є Енісаміуму йодид у різних концентраціях. В якості референтного об’єкту був використаний Ібупрофен («Нурофен») – таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 200 мг, який застосовувався у дозі 48 мг/кг внутрішньошлунково. Був проведений первинний скринінг з вивчення антиексудативної дії Енісаміуму йодиду у трьох концентраціях за умови розвитку експериментального запального процесу з використанням моделі карагенінового запалення стопи у щурів. Протизапальну активність (ПЗА) Енісаміуму йодиду у концентраціях 5, 10 та 20 мг/мл в порівнянні з Ібупрофеном оцінювали у відсотках на 3 годину спостереження. Результати. Енісаміуму йодид в усіх вивчених концентраціях чинив статистично значиму протизапальну дію різного ступеня виразності, яка носила нелінійний характер при дослідженому шляху введення та обраному діапазоні концентрацій. Тому вибір найбільш оптимальної концентрації Енісаміуму йодиду у формі назального спрею було проведено за результатами порівняльного аналізу ПЗА тест-зразків дослідного засобу. Найвищий рівень ПЗА (35.3 %) Енісаміуму йодид проявив при застосуванні концентрації 10 мг/мл, яка й є оптимальною для подальших експериментальних досліджень.Висновки. Дослідження ПЗА Енісаніуму йодиду (спрей назальний) у діапазоні концентрацій 5, 10 та 20 мг/мл показало наявність нелінійної залежності «активність – концентрація». ПЗД досліджуваного засобу є найбільш вираженою при використанні концентрації 10 мг/мл. Енісаміуму йодид 10 мг/мл у формі назального спрею є засобом, перспективним для подальших доклінічних досліджень

ВПЛИВ КОМБІНАЦІЇ N-АЦЕТИЛГЛЮКОЗАМІНУ ТА КВЕРЦЕТИНУ В ІН’ЄКЦІЙНІЙ ФОРМІ НА ПЕРЕБІГ ІШЕМІЧНОЇ ГОСТРОЇ НИРКОВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ В ЩУРІВ

Introduction. Optimization of the treatment of acute kidney injury (AKI) is an important medical and pharmaceutical problem. AKI is a common complication not only of kidney diseases, but also of various treatment methods. Mortality caused by AKI reaches 80 % in some groups of patients. Therefore, the search for effective agents for AKI treatment is an important task of modern experimental pharmacology. A promising approach in the solution of this problem may be the implementation of pharmaceutical combination of flavonoid quercetin and amino sugar N-acetylglucosamine in injectable dosage form. The aim of the study – experimental study of the efficacy of N-acetylglucosamine and quercetin combination in injectable dosage form under the condition of ischemic AKI. Research Methods. Studies were performed on a model of ischemic AKI in rats, which was induced by total occlusion of the renal blood vessels for 75 minutes. The test combination was studied at a dose of 30 mg/kg with daily intravenous (i.v.) administration for 3 days in comparison with quercetin (“Corvitin” medication), which was injected i.v. at a dose of 34 mg/kg. The efficacy of test drugs was assessed by the animal functional state, excretory renal function and nitrogen metabolism indicators. Results and Discussion. Under the influence of test combination, there was a significant decrease (p<0.05) in mortality rate in rats with AKI compared to untreated animals, a decrease in diuresis by 1.5 times and proteinuria by 2.4 times, an increase in glomerular filtration by 3.0 times and tubular reabsorption by 9.9 %, creatinine and urea excretion were increased by 1.4 and 1.9 times, respectively, which indicates the normalization of kidney functional state and nitrogen metabolism. Moreover, the combination was significantly (p<0.05) superior to the Corvitin effect in efficacy level by all studied parameters. Conclusions. Thus, the N-acetylglucosamine and quercetin combination is an effective agent for AKI treatment, which can be used at i.v. administration. It is advisable to further study of this drug as a therapy for renal pathology.Вступление. Оптимизация лечения острой почечной недостаточности (ОПН) – важная медико-фармацевтическая проблема. Острая почечная недостаточность является распространенным осложнением не только заболеваний почек, но и различных паллиативных и оперативных методов лечения. В отдельных группах больных смертность от нее достигает 80 %. Поэтому поиск эффективных средств коррекции ОПН является актуальной задачей современной экспериментальной фармакологии. Перспективным подходом в решении данной проблемы может стать внедрение фармацевтической комбинации на основе флавоноида кверцетина и аминосахара N-ацетилглюкозамина в инъекционной форме. Цель исследования – провести экспериментальное изучение эффективности комбинации N-ацетилглюкозамина и кверцетина в инъекционной форме в условиях развития ишемической острой почечной недостаточности. Методы исследования. Исследования выполняли на модели ишемической ОПН у крыс, которую воспроизводили путем тотальной окклюзии почечных сосудов в течение 75 мин. Исследуемую комбинацию изучали в дозе 30 мг/кг при ежедневном внутривенном введении в течение 3-х суток в сравнении с кверцетином (препарат “Корвитин”), который вводили внутривенно в дозе 34 мг/кг. Эффективность препаратов оценивали по общему физическому состоянию животных, выделительной функции почек и показателям азотистого обмена. Результаты и обсуждение. Под влиянием исследуемой комбинации у крыс с ОПН достоверно (p<0,05) относительно нелеченных животных снижалась летальность, наблюдали уменьшение диуреза в 1,5 раза, протеинурии в 2,4 раза, усиление клубочковой фильтрации в 3,0 раза и канальцевой реабсорбции на 9,9 %, повышение мочевой экскреции креатинина в 1,4 раза и мочевины в 1,9 раза, что в целом свидельствовало о нормализации функционального состояния почек и азотистого обмена. Что касается эффективности, то комбинация при этом достоверно (p<0,05) превосходила действие корвитина по всем исследованным показателям. Выводы. Комбинация N-ацетилглюкозамина и кверцетина – эффективное средство коррекции острой почечной недостаточности, которое можно вводить внутривенно. Целесообразно дальнейшее изучение этого препарата как средства лечения почечной патологии.Вступ. Оптимізація лікування гострої ниркової недостатності (ГНН) – важлива медико-фармацев­тична проблема. Гостра ниркова недостатність є поширеним ускладненням не тільки захворювань нирок, а й різних паліативних та оперативних методів лікування. В окремих групах хворих смертність від неї сягає 80 %. Тому пошук ефективних засобів корекції ГНН є актуальним завданням сучасної експериментальної фармакології. Перспективним підходом у вирішенні даної проблеми може стати впровадження фармацевтичної комбінації на основі флавоноїду кверцетину та аміноцукру N-ацетилглюкозаміну в ін’єкційній формі. Мета дослідження – провести експериментальне вивчення ефективності комбінації N-ацетилглюкозаміну та кверцетину в ін’єкційній формі за умов розвитку ішемічної гострої ниркової недостатності. Методи дослідження. Дослідження виконували на моделі ішемічної ГНН у щурів, яку відтворювали шляхом тотальної оклюзії ниркових судин протягом 75 хв. Досліджувану комбінацію вивчали в дозі 30 мг/кг при щоденному внутрішньовенному введенні протягом 3-х діб порівняно з кверцетином (препарат “Корвітин”), який вводили внутрішньовенно у дозі 34 мг/кг. Ефективність препаратів оцінювали за загальним фізичним станом тварин, видільною функцією нирок та показниками азотистого обміну. Результати й обговорення. Під впливом досліджуваної комбінації в щурів з ГНН вірогідно (p<0,05) відносно нелікованих тварин знижувалася летальність, спостерігали зменшення діурезу в 1,5 раза, протеїнурії у 2,4 раза, посилення клубочкової фільтрації у 3,0 рази та канальцевої реабсорбції на 9,9 %, підвищення сечової екскреції креатиніну в 1,4 раза і сечовини в 1,9 раза, що в цілому свідчило про нормалізацію функціонального стану нирок й азотистого обміну. Що стосується ефективності, то комбінація при цьому вірогідно (p<0,05) перевершувала дію корвітину за всіма дослідженими показниками. Висновки. Комбінація N-ацетилглюкозаміну та кверцетину – ефективний засіб корекції гострої нир­кової недостатності, який можна вводити внутрішньовенно. Доцільним є подальше вивчення цього препарату як засобу лікування ниркової патології

Експериментальне вивчення впливу Глюкваміну на електролітний обмін у щурів з нирковою недостатністю

Renal failure, which is the main clinical manifestation of chronic kidney disease (CKD), is accompanied by development of severe electrolyte metabolism disorders. Therefore, when searching effective drugs for the CKD treatment it is expedient to study their effect on the metabolism of electrolytes in conditions of renal failure development.Aim. To study experimentally the effect of Gluquamine on the electrolyte metabolism in rats with renal failure in order to substantiate the feasibility of its use in the CKD therapy.Materials and methods. Mercuric chloride nephropathy in rats was used as a model of renal failure. Urinary excretion of sodium, potassium and chloride ions was determined in animals, and the sodium filtration charge, its relative reabsorption and sodium-potassium coefficient were also calculated.Results. Three weeks after the renal failure simulation under the effect of Gluquamine there was a significant increase in excretion of sodium, potassium and chloride ions compared to untreated animals, indicating the normalization of the excretory function of the kidneys. The stimulating effect on the sodium filtration charge index, its relative reabsorption, and the sodium-potassium coefficient decrease were also observed. This indicates the normalization of the electrolyte metabolism. At the same time, by its effect Gluquamine significantly exceeded the activity of reference drugs quercetin and lesprefil by the majority of parameters.Conclusions. In conditions of development of renal failure in rats Gluquamine normalizes urinary excretion of ions, has a positive effect on the electrolyte metabolism and is a promising drug for the CKD therapy.Почечная недостаточность, являющаяся основным клиническим проявлением хронической болезни почек (ХБП), сопровождается развитием тяжелых нарушений электролитного обмена. Поэтому при поиске эффективных средств лечения ХБП целесообразно исследование их влияния на обмен электролитов в условиях развития почечной недостаточности.Цель исследования. Экспериментальное изучение влияния препарата Глюквамин на электролитный обмен у крыс с почечной недостаточностью для обоснования целесообразности применения в терапии ХБП.Материалы и методы. В качестве модели почечной недостаточности использовали сулемовую нефропатию у крыс. У животных определяли выведение с мочой ионов натрия, калия и хлоридов, также рассчитывали фильтрационный заряд натрия, его относительную реабсорбцию и натрий-калиевый коэффициент.Результаты. Через 3 недели после воспроизведения почечной недостаточности под влиянием Глюквамина наблюдалось достоверное увеличение относительно нелеченных животных экскреции ионов натрия, калия и хлоридов, что свидетельствует о нормализации выделительной функции почек. Также наблюдалось стимулирующее влияние на показатели фильтрационного заряда натрия, его относительной реабсорбции и снижение натрий-калиевого коэффициента, что говорит о нормализации обмена электролитов. При этом по степени влияния Глюквамин по большинству показателей достоверно превосходил активность препаратов сравнения кверцетина и леспефрила.Выводы. В условиях развития почечной недостаточности у крыс Глюквамин нормализует мочевую экскрецию ионов, оказывает положительное влияние на электролитный обмен и является перспективным средством лечения ХБП.Ниркова недостатність, що є основним клінічним проявом хронічної хвороби нирок (ХХН), супроводжується розвитком важких порушень електролітного обміну. Тому при пошуку ефективних засобів лікування ХХН доцільним є дослідження їх впливу на обмін електролітів за умов розвитку ниркової недостатності.Мета дослідження. Експериментальне вивчення впливу препарату Глюквамін на електролітний обмін у щурів з нирковою недостатністю для обґрунтування доцільності застосування в терапії ХХН.Матеріали та методи. В якості моделі ниркової недостатності використовували сулемову нефропатію у щурів. У тварин визначали екскрецію із сечею іонів натрію, калію та хлоридів, також розраховували фільтраційний заряд натрію, його відносну реабсорбцію та натрій-калієвий коефіцієнт.Результати. Через 3 тижні після відтворення ниркової недостатності під впливом Глюкваміну спостерігалось вірогідне збільшення стосовно нелікованих тварин екскреції іонів натрію, калію та хлоридів, що свідчить про нормалізацію видільної функції нирок. Також спостерігався посилюючий вплив на показники фільтраційного заряду натрію, його відносної реабсорбції та зниження натрій-калієвого коефіцієнту, що говорить про нормалізацію обміну електролітів. При цьому за ступенем впливу Глюквамін за більшістю показників вірогідно перевершував активність препаратів порівняння кверцетину та леспефрилу.Висновки. За умов розвитку ниркової недостатності у щурів Глюквамін нормалізує сечову екскрецію іонів, чинить позитивний вплив на електролітний обмін та є перспективним засобом лікування ХХН.

Належна фармацевтична практика: імплементація протоколів провізора / фармацевта у післядипломну освіту спеціалістів фармації

The article deals with the current state of implementation of the protocols of provisor/pharmacists in practical activities of of pharmacy specialists as an important component of good pharmacy practice in Ukraine. The authors summarize the experience of short cycles of thematic improvement in the form of workshops and seminars as a promising form of continuing professional education, most adapted to modern conditions of existence of the pharmaceutical sector, the health care industry. The successful combination of initiatives of governmental regulatory bodies, in particular the Ministry of Health, with the latest educational technologies, leading specialists practitioners, teachers can become real method to improving the quality of pharmaceutical care.Статья освещает современное состояние внедрения протоколов провизора/фармацевта в практическую деятельность аптечных учреждений как важной составляющей надлежащей фармацевтической практики в Украине. Авторами обобщен опыт проведения краткосрочных циклов тематического усовершенствования в форме научно-практических семинаров как перспективной формы непрерывного профессионального образования, наиболее адаптированной для современных условий существования фармацевтического сектора отрасли здравоохранения. Удачное сочетание инициативы государственных регуляторных органов, в частности Министерства здравоохранения Украины, с новейшими образовательными технологиями, привлечением ведущих специалистов-практиков, педагогов может стать реальным путем повышения качества фармацевтической помощи населению.Стаття висвітлює сучасний стан впровадження протоколів провізора/фармацевта у практичну діяльність аптечних закладів як важливої складової належної фармацевтичної практики в Україні. Авторами узагальнено досвід проведення короткотривалих циклів тематичного удосконалення у формі науково-практичних семінарів як перспективної форми безперервної професійної освіти, найбільш адаптованої для сучасних умов існування фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я. Вдале поєднання ініціативи державних регуляторних органів, зокрема міністерства охорони здоров’я України з новітніми освітніми технологіями, залученням провідних фахівців-практиків, освітян може стати  реальним шляхом підвищення якості фармацевтичної допомоги населенню

Морфологічне дослідження антиальтеративних властивостей препарату «Диклокор» за умов розвитку фуразолідон-ізадринового міокардиту у щурів

The article presents the results of morphological study by assessment of the antialterative activity of the drug Diclocor (capsules) of PJSC SPC "Borschagivskiy CPP" production, which is an original composition of NSAID diclofenac sodium with flavonoid quercetin. During the study was calculated the values of the mass coefficients of hearts (MCH), analyzed morphostructural changes and conducted semi-quantitative assessment of the degree of necrotic lesion in rat’s myocardium. According to the results of the conducted study it was found that the effectiveness of the drug Diclocor, its ability to normalize values MCH in rats with furasolidone-isadrine lesion of myocardium was 79% and was significantly higher than in the reference objects. The results of semi-quantitative assessment of the degree of necrotic lesion in rat’s myocardium confirm the ability of the study drug to restore the morphostructures of the rat’s myocardium at conditions of alterative lesion. Pronounced antiinflammatory effect of Diclocor on the model of furasolidone-isadrine myocardial lesion in rats allows to substantiate the prospects of application of the investigated object as a cardioprotective remedy.В статье представлены результаты морфологического исследования по оценке антиальтеративной активности препарата Диклокор (капсулы) производства ПАО НПЦ «Борщаговский ХФЗ», представляющего собой оригинальную композицию НПВС диклофенак натрия с флавоноидом кверцетин. В ходе экспериментального исследования рассчитывали значения массовых коэффициентов сердец (МКС), анализировали морфоструктурные изменения и проводили полуколичественную оценку степени некротического поражения миокарда экспериментальных крыс. По результатам проведенной работы установлено, что эффективность препарата Диклокор по способности к нормализации значений МКС крыс с фуразолидон-изадриновым поражением миокарда составила 79% и достоверно превысила аналогичные показатели референтных объектов. Результаты полуколичественной оценки степени некротического поражения миокарда крыс подтверждают способность исследуемого препарата к восстановлению морфоструктуры миокарда крыс в условиях альтеративного поражения. Выраженный противовоспалительный эффект Диклокора на модели фуразолидон-изадринового поражения миокарда у крыс позволяет обосновать перспективы применения исследуемого объекта в качестве кардиопротекторного лекарственного средства.У статті наведено результати морфологічного дослідження з оцінки антиальтеративної активності препарату Диклокор (капсули) виробництва ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», що представляє собою оригінальну композицію НПЗЗ диклофенак натрію з флавоноїдом кверцетин. В ході експериментального дослідження проводили розрахунки масових коефіцієнтів сердець (МКС), аналізували морфоструктурні зміни і проводили напівкількісну оцінку ступеня некротичного ураження міокарда експериментальних щурів. За результатами проведеної роботи встановлено, що ефективність препарату Диклокор за здатністю до нормалізації значень МКС щурів з фуразолідон-ізадриновим ураженням дорівнювала 79% та достовірно перевищувала аналогічні показники референтних об’єктів. Результати напівкількісної оцінки ступеня некротичного ураження міокарда щурів підтверджують здатність досліджуваного препарату до відновлення морфоструктури міокарда щурів в умовах альтеративного ураження. Виражений протизапальний ефект Диклокору на моделі фуразолідон-ізадринового ураження міокарда у щурів дозволяє обгрунтувати перспективи застосування досліджуваного об’єкту в якості кардіопротекторного лікарського засобу