ДОСЛІДЖЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ СУПОЗИТОРІЇВ «ФІТОПРОСТ» У ПРОЦЕСІ ЗБЕРІГАННЯ

The aim of the work. Research on the stability of “Phytoprost” suppositories during storage. Materials and Methods. The objects of research were “Phytoprost” suppositories which contain a dry plant extracts Sabal palm fruit, Nettle root and Pumpkin seed in their composition, and were made from solid fat by moulding. During storage of the suppositories using physical, physico-chemical, pharmaco-technological, microbiological and analytical methods the following indicators in accordance with the requirements of the State Pharmacopoeia of Ukraine were determined: appearance, average weight, disintegration time, melting point, pH, sterols content, microbiological purity.Results and Discussion. Studies showed that the suppositories are stable within 1 year when stored in a dry, dark place at room temperature, and within 2 years when stored in a dry, dark and cool place.Conclusions. The investigations for studying stability of the rectal suppositories "Phytoprost" for benign hyperplasia treatment during storage were made. It was proven that all indicators of the preparation quality into the norm, that listed in the project developed quality control methods. The storage mode of ''Phytoprost" suppositories was established. It is within 2 years in a dry dark cool place.Мета роботи. Дослідження стабільності супозиторіїв «Фітопрост» у процесі зберігання.Матеріали і методи. Об’єктами досліджень стали супозиторії «Фітопрост», що містять у своєму складі сухі рослинні екстракти плодів пальми Сабаль, кореня кропиви та насіння гарбуза, виготовлені на основі твердого жиру методом виливання. У процесі зберігання супозиторіїв за допомогою фізичних, фізико-хімічних, фармако-технологічних, мікробіологічних і аналітичних методів визначали такі показники відповідно до вимог Державної Фармакопеї України (ДФУ): зовнішній вигляд, середню масу, час розпадання, температуру плавлення, рН, кількісний вміст суми стеринів, мікробіологічну чистоту.Результати й обговорення. Результати проведених досліджень показали, що супозиторії є стабільними при зберіганні у сухому, захищеному від світла місці при кімнатній температурі – протягом одного року, в сухому, захищеному від світла, прохолодному місці – протягом 2 років.Висновки. Проведено дослідження стабільності ректальних супозиторіїв «Фітопрост» для лікування захворювань передміхурової залози в процесі зберігання. Експериментально доведено, що всі показники якості препарату відповідають вимогам, розробленим проектом методик контролю якості. Встановлено режим зберігання супозиторіїв «Фітопрост» – у сухому темному прохолодному місці протягом 2 років

Розробка методів контролю якості на субстанцію 4-бензил-1-{4-[4-(4-метоксифеніл)-піперазин-1-іл]- 4-oксoбутил}[1,2,4]триазоло[4,3-a]хіназолін-5(4Н)-ону

Aim. To develop the project of quality control methods for the leader compound among derivatives of [1,2,4]triazolo[4,3-a]quinazoline-5(4H)-ones, namely 4-benzyl-1-{4-[4-(4-methoxyphenyl)-piperazin-1-yl]-4-oxobutyl}-[1,2,4]triazolo[4,3-a]quinazolin-(4H)-one as a promising antimalarial agent for further in-depth studies.Experimental part. Taking into account the requirements of the general monograph “Substances for pharmaceutical use” it has been proposed to include the following indicators to the project of quality control methods: description, solubility, identification (using infrared and ultraviolet spectroscopy), related impurities (liquid chromatography method), the loss on drying, the residue on ignition, residual organic solvents, microbiological purity, assay by potentiometric titration with chloric acid in acetic acid.Conclusions. The methods of quality control of a leader compound – 4-benzyl-1-{4-[4-(4-methoxyphenyl)- piperazin-1-yl]-4-oxobutyl}[1,2,4]-triazolo[4,3-a]quinazolin-(4H)-one have been developed.Цель работы. Разработка проекта методов контроля качества на соединение-лидер среди производных [1,2,4]триазоло[4,3-а]хиназолин-5(4Н)-онов, а именно 4-бензил-1{4-[4-(4-метоксифенил)-пиперазин-1-ил]-4-oксoбутил}[1,2,4]-триазоло[4,3-a]хиназолин-(4Н)-он как перспективное противомалярийное средство для дальнейших углубленных исследований.Экспериментальная часть. С учетом требований общей монографии «Субстанции для фармацевтического применения» предложено включение в проект методов контроля качества таких показателей как: описание, растворимость, идентификация с помощью методов спектрофотометрии в УФ-области и ИК-области спектра, сопутствующие примеси (метод жидкостной хроматографии), потеря в массе при высушивании, сульфатная зола, остаточное количество органических растворителей, микробиологическая чистота, количественное определение с помощью потенциометрического титрования хлорной кислотой в уксусной кислоте.Выводы. Разработаны методики контроля качества соединения-лидера – 4-бензил-1{4-[4-(4-метоксифенил)-пиперазин-1-ил]-4-oксoбутил}[1,2,4]триазоло-[4,3-a] хиназолин-5(4Н)-она.Мета роботи. Розробка проекту методів контролю якості на сполуку-лідера серед похідних [1,2,4] триазоло[4,3-а]хіназолін-5(4Н)-онів, а саме 4-бензил-1-{4-[4-(4-метоксифеніл)-піперазин-1-іл]-4-oксoбутил} [1,2,4]триазоло-[4,3-a]хіназолін-(4Н)-он як перспективний протималярійний засіб для подальших поглиблених досліджень.Експериментальна частина. З урахуванням вимог загальної монографії «Субстанції для фармацевтичного застосування» запропоновано включення до проекту методів контролю якості таких показників як: опис, розчинність, ідентифікація за допомогою методів спектрофотометрії в УФ-області та ІЧ-області спектра, супровідні домішки (метод рідинної хроматографії), втрата в масі при висушуванні, сульфатна зола, залишкові кількості органічних розчинників, мікробіологічна чистота, кількісне визначення за допомогою потенціометричного титрування хлорною кислотою в оцтовій кислоті.Висновки. Розроблені методики контролю якості сполуки-лідера – 4-бензил-1-{4-[4-(4-метоксифеніл)-піперазин-1-іл]-4-oксoбутил}[1,2,4]триазоло[4,3-a]хіназолін-5(4Н)-ону

РОЗРОБКА СКЛАДУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ КОМБІНОВАНОГО ЗАСОБУ ДЛЯ ФАРМАКОТЕРАПІЇ АЛКОГОЛЬНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ

The aim of the work. To conduct pharmaco-technological research to develop the composition and technology of the combined medicine for pharmacotherapy of alcohol intoxication in the form of effervescent powder for oral solution, the active substances of which are glycine, glutamic acid, acetylsalicylic and ascorbic acid. Materials and Methods. The active pharmaceutical ingredients and excipients (sorbitol, fructose, glucose, sucrose, citric acid monohydrate and citric acid anhydrous) are used in the research, which meet the requirements of regulatory documentation. The analysis was performed using organoleptic, physical and pharmaco-technological research methods. Results and Discussion. The use of sorbitol as a filler and flavor corrector in a medicinal product has been experimentally substantiated; calculated the mass of citric anhydrous acid and sodium bicarbonate, which are optimal for creating an effervescent effect in the preparation of oral solution, as well as determine the highest index of taste sensation (according to the method of A. Tentsova); the main pharmaco-technological characteristics of drug mixtures are determined; resource-saving technology of industrial production is developed, critical parameters of technological process are defined. Conclusions. The obtained results can be used in the development of batches of medicine in the production process.Мета роботи. Проведення фармако-технологічних досліджень із розробки складу та технології комбінованого лікарського засобу для фармакотерапії алкогольної інтоксикації у формі порошку для приготування орального розчину. Матеріали і методи. При виконанні досліджень використано активні фармацевтичні інгредієнти та допоміжні речовини (сорбіт, фруктоза, глюкоза, сахароза, лимонна кислота моногідрат та лимонна кислота безводна), що за якістю відповідають вимогам нормативної документації. Аналіз проводили з використанням органолептичних, фізичних та фармако-технологічних методів дослідження. Результати й обговорення. Експериментально обґрунтовано використання сорбіту як наповнювача та коригента смаку в лікарському засобі; розраховано масу кислоти лимонної безводної та натрію гідрокарбонату, які є оптимальними для створення шипучого ефекту при приготуванні орального розчину, а також зумовлюють найбільший індекс смакового відчуття; визначено основні фармако-технологічні характеристики препарату; розроблено ресурсозберігальну технологію промислового виробництва, визначено критичні параметри технологічного процесу. Висновки. У результаті проведених комплексних досліджень розроблено склад оригінального комбінованого лікарського засобу для лікування алкогольної інтоксикації у формі порошку для приготування орального розчину в саше-пакетах на основі комбінації гліцину, глютамінової, ацетилсаліцилової та аскорбінової кислот

Використання методу ВЕРХ для кількісного визначення цетилпіридинію гексафлуоросилікату у стоматологічному гелі

Cetylpyridinium hexafluorosilicate has been proposed as a caries preventive and antibacterial agent for use as a gel for oral application, which requires development of quality control methods.Aim. To develop the method for the quantitative determination of cetylpyridinium hexafluorosilicate in a dosage form using HPLC.Materials and methods. The object of the study is the experimental dosage form – a gel proposed for use in dental practice. The research method is HPLC.Results and discussion. The method for the quantitative determination of the active component, which allows determining cetylpyridinium hexafluorosilicate in the gel in the presence of excipients of the dosage form, has been developed. It is recommended to carry out this determination by the HPLC method using the column of 150 × 4.6 mm in size filled with octadecyl silica gel for chromatography, the sorbent particle size of 3.5 μm, a mixture of perchlorate buffer solution (pH 3.0) and acetonitrile (30 : 70) as a mobile phase and UV detection at the wavelength of 254 nm.Conclusions. The conditions of the chromatographic study by the HPLC method proposed provide sufficient selectivity for the quantitative determination of cetylpyridinium hexafluorosilicate in the dosage form, and it has been confirmed by studying the validation characteristics of the method.Цетилпиридиния гексафторосиликат предложен в качестве кариес-профилактического и антибактериального средства для применения в виде геля для оральных аппликаций, для которого необходима разработка методик контроля качества. Цель работы. Разработка методики количественного определения цетилпиридиния гексафторосиликата методом ВЭЖХ в лекарственной форме.Материалы и методы. Объектом исследования является экспериментальная лекарственная форма гель, предлагаемая для использования в стоматологической практике. Метод исследования – ВЭЖХ.Результаты и их обсуждение. В ходе исследования разработана методика количественного определения действующего компонента, позволяющая определять цетилпиридиния гексафторосиликат в геле в присутствии вспомогательных веществ лекарственной формы. Определение рекомендовано проводить методом ВЭЖХ на колонке размером 150 ×4,6 мм, заполненной силикагелем октадецилсилильным для хроматографии с размером зерен сорбента 3,5 мкм с использованием в качестве подвижной фазы смеси перхлоратного буферного раствора рН 3,0 и ацетонитрила (30 : 70), УФ-детектирование при длине волны 254 нм. Выводы. Предложенные условия хроматографического исследования методом ВЭЖХ обеспечивают достаточную селективность количественного определения цетилпиридиния гексафторосиликата в лекарственной форме, что подтверждено изучением валидационных характеристик методики.Цетилпіридинію гексафлуоросилікат запропонований як карієс-профілактичний та антибактеріальний засіб для застосування у вигляді гелю з метою оральних аплікацій, який потребує розробки методик контролю якості.Мета роботи. Розробка методики кількісного визначення цетилпіридинію гексафлуоросилікату методом ВЕРХ у лікарській формі.Матеріали та методи. Об’єктом дослідження є експериментальна лікарська форма гель, запропонована для використання у стоматологічній практиці. Метод дослідження – ВЕРХ.Результати та їх обговорення. У ході дослідження розроблена методика кількісного визначення діючого компоненту, яка дозволяє визначити цетилпіридинію гексафлуоросилікат у гелі у присутності допоміжних речовин лікарської форми. Визначення рекомендовано проводити методом ВЕРХ на колонці розміром 150 ×4,6 мм, заповненій силікагелем октадецилсилільним для хроматографії з розміром зерен сорбенту 3,5 мкм з використанням як рухомої фази суміші перхлоратного буферного розчину рН 3,0 і ацетонітрилу (30 : 70) та УФ-детектуванням за довжини хвилі 254 нм. Висновки. Запропоновані умови хроматографічного дослідження методом ВЕРХ забезпечують достатню селективність кількісного визначення цетилпіридинію гексафлуоросилікату у лікарській формі, що підтверджено вивченням валідаційних характеристик методики

Клініко-морфологічні особливості зубчастих колоректальних неоплаcтичних утворень

Мета. Проаналізувати спостереження зубчастих неопластичних утворень (ЗНУ), визначивши частоту їх виявлення і особливості морфологічної будови. Матеріали і методи. Проаналізовані результати морфологічного дослідження матеріалу, взятого під час діагностичної колоноскопії (ДКС) з біопсією, проведеної 376 пацієнтам. Результати. У 289 (77,0%) пацієнтів із 376 виявлено 1058 колоректальних поверхневих неопластичних утворень (КПНУ). Індекс виявлення КПНУ (кількість виявлених КПНУ по відношенню до загальної кількості обстежених пацієнтів) становив 2,81. Із 376 пацієнтів ЗНУ діагностовано у 157 (42%) (95% довірчого інтервалу (ДІ) 32,6-53,5), папілярно-тубулярні неопластичні утворення (ПТНУ) - у 248 (66%) (95% ДІ 58,2-70,8), причому у 116 (31%) пацієнтів спостерігали одночасно ПТНУ і ЗНУ (95% ДІ 28,6-42,7). Серед 1058 КПНУ діагностовано 672 (63,5%) ПТНУ і 386 (36,5%) – ЗНУ, тобто ЗНУ виявляли достовірно рідше, ніж ПТНУ (р < 0,01; відношення шансів 2,69). Серед 386 ЗНУ діагностовано 95 (24,6%) гіперпластичних поліпів (ГП), 144 (37,2%) ЗНУ на широкій основі (SSA), 74 (19,4%) традиційних (TSA) і 73 (18,8%) некласифікованих. Висновки. ЗНУ є частою колоректальною патологією. ДКС з видаленням ЗНУ - ефективний метод профілактики колоректального раку

Вопросы безопасности и оптимального дозирования ингибитора интерлейкина 17А (секукинумаб) при лечении псориатического артрита у пациента с сопутствующим вирусным гепатитом С

Psoriatic arthritis (PsA) is a chronic inflammatory disease of the group of spondylitides, which is associated with psoriasis. The decisive role is played by the activation of the interleukin (IL)-23/IL-17 axis in the pathogenesis of PsA [1]. Secukinumab (SEC) is a fully human antibody that binds to human IL-17A and neutralizes the activity of this cytokine. That the patient has concomitant diseases, chronic hepatitis B virus infection and hepatitis C viral (HCV) infection in particular, limits the use of tumor necrosis factor- α inhibitors in the treatment of PsA [2, 3]. The paper describes a clinical case that demonstrates the successful treatment with SEC in a patient with PsA and concomitant HCV infection. In addition to the safety aspects of the use of SEC to treat chronic HCV infection, the issues on optimal dosing of the drug are discussed.Псориатический артрит (ПсА) – хроническое воспалительное заболевание из группы спондилоартритов, ассоциированное с псориазом. Решающая роль в патогенезе ПсА отводится активации оси интерлейкин (ИЛ) 23/ИЛ17 [1]. Секукинумаб (СЕК) представляет собой полностью человеческие антитела, которые связываются с ИЛ17А человека и нейтрализуют активность этого цитокина. Наличие у пациента сопутствующих заболеваний, в частности хронического вирусного гепатита В и вирусного гепатита С (ВГС), ограничивает применение ингибиторов фактора некроза опухоли α в лечении ПсА [2, 3].Приведено клиническое наблюдение, демонстрирующее успешное лечение СЕК у пациента с ПсА и сопутствующим ВГС. Помимо аспектов безопасности применения СЕК при хроническом ВГС, обсуждаются вопросы оптимального дозирования препарата

Bone mineral density in patients with early axial spondyloarthritis

Objective: to study bone mineral density (BMD) of the lumbar spine (LS) and femoral neck (FN) in patients with early axial spondyloarthritis (SpA) and to reveal its association with inflammatory disease activity.Subjects and methods. Seventy-three patients aged 18–45 years with inflammatory back pain lasting at least 3 months and not more than 5 years were examined. Axial SpA was diagnosed according to the 2009 ASAS criteria. BASDAI and ASDAS C-reactive protein (CRP) values were used to estimate disease activity; BASFI was employed to evaluate functional status. The examination encompassed determination of HLA-B27, X-ray of the pelvis and LS, magnetic resonance imaging (MRI) of sacroiliac joints, LS, and hip joints (in the presence of clinical signs of their injuries), densitometry of LS (LI-IV) and FN. By taking into account the young age of patients, the Z-score was applied to measure BMD. The latter is considered lower if the Z-score is 1–2 standard deviations (SD) in at least one of the segments under study.Results. The median Z-score was -0.7 (-1.3; -0.3) SD for FN and 0.9 (-1.6; -0.5) SD for LS. Reduced BMD in at least one of the segments under study was detected in 13 (17.8%) patients: that in LS and FN in 11 (15.1%) and 5 (6.8%) patients, respectively. Lower BMD was observed in two segments in 3 (4.1%) patients. No association was found between lower BMD and age, gender, disease activity (BASDAI, ASDAS), and laboratory inflammatory markers (erythrocyte sedimentation rate (ESR) and CRP). A relationship was established between inflammatory changes according to the data of MRI of LS (MRI spondylitis) and reduced BMD in the same segment. MRI spondylitis was detected in 8 patients. Five and 3 patients with spondylitis of LS were found to have lower and normal BMD in this segment, respectively. Six out of 65 patients without MRI spondylitis in LS had its reduced BMD and the remaining (n=59) patients had its normal BMD (p=0.0014).Conclusion. There was an association between the active inflammatory changes as evidenced by LS MRI and the reduced BMD in this segment of the axial skeleton. Our data validate the hypothesis that in early axial SpA, bone is lost in the vertebral bodies due to local inflammation

Достижение минимальной активности болезни при псориатическом артрите в зависимости от времени назначения синтетических базисных противовоспалительных препаратов, сравнительный анализ эффективности пероральной и подкожной форм метотрексата. Данные Общероссийского регистра пациентов с псориатическим артритом

The goal of psoriatic arthritis (PsA) therapy is to achieve remission or minimal disease activity (MDA). According to the EULAR guidelines, synthetic disease-modifying antirheumatic drugs (sDMARDs), methotrexate (MTX) in particular, are first-line therapy for PsA.Objective: to study the rate of MDA achievement after initiation of sDMARD therapy in patients with early- and late-stage PsA and the efficacy of oral and parenteral MTX.Patients and methods. The investigation enrolled 253 patients (93 men and 160 women) diagnosed with PsA who met the appropriate 2006 CASPAR (ClASsification criteria for Psoriatic ARthritis) criteria and were recorded in the All-Russian PsA Registry. The median (Me) age was 47 (Min 20 – Max 82) years. All the patients took sDMARDs: MTX (n=211) that was received orally (as tablets) (n=102) and parenterally (n=109); leflunomide (n=7); sulfasalazine (n=24); apremilast (n=10); and tofacitinib (n=1). According to the disease duration at sDMARD treatment initiation, the patients were divided into two groups. Group 1 included 165 patients with an early PsA duration of less than 2 years and Group 2 consisted of 88 patients with a disease duration of &gt;2 years. The efficiency of oral and parenteral MTX was evaluated in 182 patients (68 men and 114 women). Every 6 months, the patients underwent a standard rheumatology examination that included PsA activity assessment. The efficiency of MTX therapy was evaluated from MDA achievement (5 out of the 7 criteria) in the patients.Results and discussion. After sDMARD prescription, MDA was achieved in 39 (24%) of the 165 patients with early PsA and in 4 (5%) of the 88 long-term patients. The patients who started sDMARD at an early stage of the disease were significantly more likely to achieve MDA than those with late-stage PsA (odds ratio (OR) 6.5; 95% confidence interval (CI) 2.2–18.9). At 11 years after sDMARD therapy initiation, the cumulative MDA achievement rate in the patients with late-stage disease was 5% (p&lt;0.05). MDA was achieved by 16.5% of the 182 patients receiving oral or subcutaneous MTX. MDA was observed in 25 (31%) patients who received parenteral MTX and in only 5 (5%) patients who took oral MTX. The patients who received parenteral MTX were significantly more likely to achieve MDA than those who took oral MTX as tablets (OR 8.8; 95% CI 3.2–24.3). Following 27-month parenteral MTX therapy, the cumulative rate of MDA achievement was 48%, whereas after oral MTX treatment, that was 7% (p&lt;0.05). In the patients who achieved MDA, the mean dose of parenteral MTX was 17 mg/week, and in those who failed, that was 15 mg/week. The mean dose of oral MTX was 15 mg/week, regardless of MDA achievement.Conclusion. The administration of sDMARD at an early stage of PsA lasting less than 2 years allows MDA to be achieved significantly more often and faster than at later stages of the disease. Among sDMARDs, preference is mostly given to the use of MTX in real clinical practice; the treatment with the latter enables 16.5% of patients to achieve MDA. Parenteral MTX significantly enhances the efficiency of therapy and can achieve MDA in almost one third (31%) of patients.Целью терапии псориатического артрита (ПсА) является достижение ремиссии или минимальной активности болезни (МАБ). В соответствии с рекомендациями EULAR синтетические базисные противовоспалительные препараты (сБПВП), в частности метотрексат (МТ), являются первой линией терапии (ПсА).Цель исследования – изучение частоты достижения МАБ после инициации терапии сБПВП у больных с ранней и поздней стадиями ПсА и эффективности перорального и парентерального применения МТ.Пациенты и методы. В исследование включено 253 пациента (93 мужчины и 160 женщин) с диагнозом ПсА, соответствующим критериям CASPAR (2006), наблюдающихся в Общероссийском регистре пациентов с ПсА. Медиана (Me) возраста составила 47 (Min 20 – Max 82) лет. Все пациенты получали сБПВП: МТ – 211 пациентов, из них 102 в таблетированной форме и 109 парентерально; лефлуномид – 7, сульфасалазин – 24, апремиласт – 10, тофацитиниб – 1. В зависимости от длительности болезни в момент инициации терапии cБПВП пациенты были разделены на две группы. В 1-ю группу вошли 165 больных ранним ПсА с длительностью болезни ≤2 года, во 2-ю группу – 88 пациентов с длительностью болезни &gt;2 лет. У 182 пациентов (68 мужчин и 114 женщин) была оценена эффективность таблетированной и парентеральной форм МТ. Каждые 6 мес больным проводилось стандартное ревматологическое обследование, включавшее оценку активности ПсА. Эффективность терапии МТ оценивалась по достижению больными МАБ (5 критериев из 7).Результаты и обсуждение. МАБ после назначения сБПВП достигли 39 (24%) из 165 больных ранним ПсА и 4 (5%) из 88 длительно болеющих пациентов. Пациенты, начавшие принимать сБПВП на ранней стадии болезни, значимо чаще достигали MAБ, чем пациенты с поздней стадией ПсА (отношение шансов, OШ 6,5; 95% доверительный интервал, ДИ 2,2–18,9). Через 11 лет после начала терапии сБПВП у пациентов с поздней стадией заболевания кумулятивная частота достижения MAБ составила 5% (p&lt;0,05). Из 182 больных, получавших МТ в пероральной или подкожной форме, 16,5% достигли МАБ. На фоне парентерального введения МТ МАБ отмечена у 25 (31%) пациентов, тогда как при пероральном применении МТ – только у 5 (5%). Пациенты, получавшие МТ парентерально, значимо чаще достигали МАБ, чем получавшие МТ в таблетированной форме (ОШ 8,8; 95% ДИ 3,2–24,3). За 27 мес терапии парентеральным МТ кумулятивная частота достижения МАБ составила 48%, тогда как при пероральном приеме – 7% (p&lt;0,05). У пациентов, достигших МАБ, средняя доза парентерального МТ составила 17 мг/нед, а у не достигших МАБ – 15 мг/нед. Средняя доза пероральной формы МТ равнялась 15 мг/нед независимо от достижения МАБ.Заключение. Назначение сБПВП при раннем ПсА, длительностью ≤2 года, позволяет достигать МАБ значимо чаще и быстрее, чем на более поздних стадиях заболевания. В реальной клинической практике из сБПВП в большинстве случаев назначается МТ, на фоне лечения которым 16,5% больных достигают МАБ. Применение парентеральной формы МТ значимо повышает эффективность терапии и позволяет достичь МАБ практически у трети (31%) больных

Использование метода ВЭЖХ для количественного определения цетилпиридиния гексафторосиликата в стоматологическом геле

Cetylpyridinium hexafluorosilicate has been proposed as a caries preventive and antibacterial agent for use as a gel for oral application, which requires development of quality control methods. Aim. To develop the method for the quantitative determination of cetylpyridinium hexafluorosilicate in a dosage form using HPLC. The object of the study is the experimental dosage form – a gel proposed for use in dental practice. The research method is HPLC. The method for the quantitative determination of the active component, which allows determining cetylpyridinium hexafluorosilicate in the gel in the presence of excipients of the dosage form, has been developed. It is recommended to carry out this determination by the HPLC method using the column of 150 × 4.6 mm in size flled with octadecyl silica gel for chromatography, the sorbent particle size of 3.5 μm, a mixture of perchlorate buffer solution (pH 3.0) and acetonitrile (30 : 70) as a mobile phase and UV detection at the wavelength of 254 nm.Цетилпіридинію гексафлуоросилікат запропонований як карієс-профілактичний та антибактеріальний засіб для застосування у вигляді гелю з метою оральних аплікацій, який потребує розробки методик контролю якості. Мета роботи: розробка методики кількісного визначення цетилпіридинію гексафлуоросилікату методом ВЕРХ у лікарській формі. Об’єктом дослідження є експериментальна лікарська форма гель, запропонована для використання у стоматологічній практиці. Метод дослідження – ВЕРХ. У ході дослідження розроблена методика кількісного визначення діючого компоненту, яка дозволяє визначити цетилпіридинію гексафлуоросилікат у гелі у присутності допоміжних речовин лікарської форми. Визначення рекомендовано проводити методом ВЕРХ на колонці розміром 150 ×4,6 мм, заповненій силікагелем октадецилсилільним для хроматографії з розміром зерен сорбенту 3,5 мкм з використанням як рухомої фази суміші перхлоратного буферного розчину рН 3,0 і ацетонітрилу (30 : 70) та УФ-детектуванням за довжини хвилі 254 нм.Цетилпиридиния гексафторосиликат предложен в качестве кариес-профилактического и антибактериального средства для применения в виде геля для оральных аппликаций, для которого необходима разработка методик контроля качества. Цель работы: разработка методики количественного определения цетилпиридиния гексафторосиликата методом ВЭЖХ в лекарственной форме. Объектом исследования является экспериментальная лекарственная форма гель, предлагаемая для использования в стоматологической практике. Метод исследования – ВЭЖХ. В ходе исследования разработана методика количественного определения действующего компонента, позволяющая определять цетилпиридиния гексафторосиликат в геле в присутствии вспомогательных веществ лекарственной формы. Определение рекомендовано проводить методом ВЭЖХ на колонке размером 150 ×4,6 мм, заполненной силикагелем октадецилсилильным для хроматографии с размером зерен сорбента 3,5 мкм с использованием в качестве подвижной фазы смеси перхлоратного буферного раствора рН 3,0 и ацетонитрила (30 : 70), УФ-детектирование при длине волны 254 нм

Сравнительная эффективность тофацитиниба и адалимумаба у пациентов с псориатическим артритом в реальной клинической практике. Данные Общероссийского регистра пациентов с псориатическим артритом

Objective: to compare the clinical efficacy in real clinical practice of the targeted synthetic disease-modifying antirheumatic drug (sDMARD) tofacitinib (TOFA) and the biologic DMARD (bDMARD), an inhibitor of tumor necrosis factor alpha (TNFα), adalimumab (ADA) in patients with psoriatic arthritis (PsA), included in the Russian nationwide register of patients with PsA.Patients and methods. The study included 77 patients with PsA (43 men and 34 women) who met the CASPAR criteria and were observed in the Russian nationwide register. Patients were divided into two groups depending on the treatment. Group 1, in which oral TOFA was prescribed, 5 mg 2 times a day, included 41 patients: 24 (58.5%) men and 17 (41.5%) women, the median age was 41 [34; 50] years, the median duration of PsA was 72 [35; 120] months. Group 2, in which subcutaneous ADA was used, 40 mg every 2 weeks, included 36 patients: 19 (52.8%) men and 17 (47.2%) women, the median age was 44 [34; 51] years, the median duration of PsA was 59 [22; 102] months. Combination therapy, including methotrexate (MT), received 80.5% of patients in the TOFA group and 52.8% of patients in the ADA group. At the beginning of the study and every 6 months further, the activity and efficacy of PsA therapy were assessed in all patients according to DAPSA and criteria for minimal disease activity – MDA (number of painful joints ≤1, number of swollen joints ≤1, PASI ≤1 or BSA ≤3 , pain score ≤15, patient's general assessment of disease activity ≤20 mm on a visual analogue scale, HAQ ≤0.5, enthesitis ≤1), dynamics of BASDAI and BSA were also assessed. The number of patients who achieved remission (DAPSA ≤4) or MDA (5 criteria out of 7) during therapy with TOFA and ADA was determined.Results and discussion. Before the start of the therapy in the 1st group, the median DAPSA was 44.2 [37.8; 55.3]: moderate PsA activity was in 5 (12.2%) patients, high in 36 (87.8%) patients. In group 2, the median DAPSA was 35.8 [21.1; 52]: low activity was detected in 3 (8.6%), moderate – in 11 (31.4%), high – in 21 (60%) patients (data from 35 patients was available). 6 months after the start of treatment in patients of the 1st and the 2nd group, there was a significant decrease in all indicators of PsA activity compared to the baseline. The median DAPSA was 11 [4.3; 17.3] and 9.1 [6; 19.6]; remissions according to DAPSA reached 11 (26.8%) and 6 (20.8%) patients, respectively, low activity – 15 (36.6%) and 13 (44.8%), MDA – 16 (40%) and 9 (30%). The number of patients with dactylitis in the 1st and in the 2nd group significantly decreased: from 22 (53.7%) to 5 (13.2%) and from 13 (36.1%) to 6 (20%), respectively. Median HAQ decreased from 1 [0.625; 1.5] to 0.5 [0; 0.875] and from 0.875 [0.5; 1.38] to 0.5 [0; 0.875]; median BASDAI – from 6 [4.2; 7] to 1.4 [0.6; 3.2] and from 4.4 [1.9; 5.8] to 3 [0.8; 4.5], respectively. In group 1, the number of patients with BSA&gt; 3% decreased from 16 (39%) to 8 (26.7%; p&lt;0.225), and in group 2, due to insufficient data (5 patients), we failed to evaluate BSA dynamics.Conclusion. In real clinical practice TOFA and ADA both had comparable efficacy on all clinical manifestations of PsA: after 6 months of therapy, most patients with PsA achieved MDA, low disease activity and remission according to DAPSA and BASDAI.Цель исследования – сравнение клинической эффективности таргетного синтетического базисного противовоспалительного препарата (тсБПВП) тофацитиниба (ТОФА) и генно-инженерного биологического препарата (ГИБП), ингибитора фактора некроза опухоли α (иФНОα) адалимумаба (АДА) у больных псориатическим артритом (ПсА) в реальной клинической практике по данным Общероссийского регистра пациентов с ПсА.Пациенты и методы. В исследование включено 77 больных ПсА (43 мужчины и 34 женщины), соответствовавших критериям CASPAR и наблюдавшихся в Общероссийском регистре. Пациенты были разделены на две группы в зависимости от проводимого лечения. В 1-ю группу, в которой назначали таблетированный ТОФА по 5 мг 2 раза в день, вошел 41 пациент: 24 (58,5%) мужчины и 17 (41,5%) женщин, медиана возраста – 41 [34; 50] год, медиана длительности ПсА – 72 [35; 120] мес. Ко 2-й группе, в которой использовали АДА по 40 мг/2 нед подкожно, отнесены 36 больных: 19 (52,8%) мужчин и 17 (47,2%) женщин, медиана возраста – 44 [34; 51] года, медиана длительности ПсА – 59 [22; 102] мес. Комбинированную терапию, включавшую метотрексат (МТ), получали 80,5% пациентов группы ТОФА и 52,8% пациента группы АДА. У всех пациентов в начале исследования и каждые 6 мес оценивали активность и эффективность терапии ПсА по DAPSA и критериям минимальной активности болезни – MAБ (число болезненных суставов ≤1, число припухших суставов ≤1, PASI ≤1 или BSA ≤3, оценка боли ≤15, общая оценка активности болезни больным ≤20 мм по визуальной аналоговой шкале, HAQ ≤0,5, энтези- ты ≤1), динамику BASDAI и BSA. Определяли число больных, достигших ремиссии (DAPSA ≤4) или МАБ (5 критериев из 7) на фоне терапии ТОФА и АДА.Результаты и обсуждение. До начала терапии в 1-й группе медиана DAPSA составляла 44,2 [37,8; 55,3]: умеренная активность ПсА была у 5 (12,2%), высокая – у 36 (87,8%) больных. Во 2-й группе медиана DAPSA равнялась 35,8 [21,1; 52]: низкая активность выявлена у 3 (8,6%), умеренная – у 11 (31,4%), высокая – у 21 (60%) больного (доступны данные 35 пациентов). Через 6 мес после начала лечения у пациентов 1-й и 2-й групп произошло значимое снижение всех показателей активности ПсА по сравнению с исходными. Мeдиана DAPSA составила соответственно 11 [4,3; 17,3] и 9,1 [6; 19,6]; ремиссии по DAPSA достигли соответственно 11 (26,8%) и 6 (20,8%) больных, низкой активности – 15 (36,6%) и 13 (44,8%), МАБ – 16 (40%) и 9 (30%). Число пациентов с дактилитом значимо уменьшилось: с 22 (53,7%) до 5 (13,2%) и с 13 (36,1%) до 6 (20%) соответственно в 1-й и 2-й группах. Мeдиана HAQ снизилась с 1 [0,625; 1,5] дo 0,5 [0; 0,875] и с 0,875 [0,5; 1,38] дo 0,5 [0; 0,875]; мeдиана BASDAI – с 6 [4,2; 7] дo 1,4 [0,6; 3,2] и с 4,4 [1,9; 5,8] дo 3 [0,8; 4,5] соответственно. В 1-й группе число пациентов с BSA &gt;3% сократилось с 16 (39%) до 8 (26,7%; p&lt;0,225), а во 2-й группе из-за недостаточного объема данных (5 пациентов) динамику BSA оценить не удалось.Заключение. Показана сопоставимая эффективность ТОФА и АДА в реальной клинической практике в отношении всех клинических проявлений ПсА: через 6 мес терапии у большинства пациентов с ПсА отмечено достижение МАБ, низкой активности болезни и ремиссии по DAPSA и BASDAI