Вплив гемічної гіпоксії на динаміку концентрацій ГФКБ у структурах мозку та сироватці крові щурів

This article clarifies the questions on study of hypoxic influence on distribution of filament and soluble forms of GFAP in various structures of the brain (neocortex, cerebellum, hippocampus, striatum, middle brain, pons) and blood of the rats. Quantitative analysis of the contents of GFAP in the brain structures of hypoxic rats has established that hemic hypoxia results in changes in intracellular levels of GFAP forms and also in updating their ratio, which allows one to assume not only a change in astroglial cells, but also testifies to reorganization in the system of intermediate filaments of astrocytes. The level of GFAP substantially changed in all cerebral formations, which was already investigated in the early terms of hypoxic period. Observations showed that hemic hypoxia exerted a varied influence on expression of neurospecific protein in the different structures of cerebrum of rats. Differences in expression of GFAP can be caused by the regional differences in astroglial cellular population, and also their internal features that define the possible answers to hypoxic damage in different functional and morphological structures of the brain. An increase in expression of the investigated form of protein can explain strengthening of astroglial reactivity, a feature of the brain that appears in various types of pathologies of the CNS. Reactive asters in such exhibit hypertrophy and are characterized by an increased level of GFAP, which is an early and reliable indicator of astroglial pathology. An increase in expression of the investigated form of protein may be explained by strengthening of astroglial reactivity, a feature of the brain that appears in various types of pathologies of the CNS. The contents of GFAP in the blood of adult rats, as a result of the hypoxic influence received from it, can indicate a release of GFAP from damaged astrocytes in the blood flow. Досліджено ефекти дії гемічної гіпоксії на розподіл філаментної та розчинної форм ГФКБ у різних відділах та структурах головного мозку щурів (кора головного мозку, мозочок, гіпокамп, смугасте тіло, середній мозок, вароліїв міст) і сироватці крові щурів. На основі кількісного аналізу вмісту ГФКБ у структурах головного мозку гіпоксичних щурів установлено, що гемічна гіпоксія викликає зміни внутрішньоклітинного вмісту двох форм білка, а також модифікацію їх співвідношення. Це дозволяє припустити не тільки виникнення змін кількості астрогліальних клітин, а й перебудову системи проміжних філаментів астроцитів. Рівень ГФКБ істотно змінювався в усіх мозкових утворах, що досліджуються вже в ранні терміни постгіпоксичного періоду. Спостереження показали, що гемічна гіпоксія неоднаково впливає на експресію нейроспецифічного білка в різних структурах головного мозку щурів. Відмінності в експресії ГФКБ можуть бути викликані регіональними відмінностями астроцитарної клітинної популяції, а також їх внутрішніми особливостями, які визначають вірогідні відповіді на гіпоксичне пошкодження в різних функціонально та морфологічно структурах мозку. Підвищення експресії досліджуваних форм білка можна пояснити посиленням астрогліальної реактивності – особливістю мозку, що виявляється за різноманітних видів патологій ЦНС. Реактивні астроцити в таких випадках зазнають гіпертрофії та характеризуються підвищеним рівнем ГФКБ, що є раннім та вірогідним індикатором астрогліозу. Вміст ГФКБ у сироватці крові статевозрілих щурів, які зазнали гіпоксичного впливу, може свідчити про вихід із пошкоджених астроцитів у кров’яне русло. Досліджено ефекти дії гемічної гіпоксії на розподіл філаментної та розчинної форм ГФКБ у різних відділах та структурах головного мозку щурів (кора головного мозку, мозочок, гіпокамп, смугасте тіло, середній мозок, вароліїв міст) і сироватці крові щурів. На основі кількісного аналізу вмісту ГФКБ у структурах головного мозку гіпоксичних щурів установлено, що гемічна гіпоксія викликає зміни внутрішньоклітинного вмісту двох форм білка, а також модифікацію їх співвідношення. Це дозволяє припустити не тільки виникнення змін кількості астрогліальних клітин, а й перебудову системи проміжних філаментів астроцитів. Рівень ГФКБ істотно змінювався в усіх мозкових утворах, що досліджуються вже в ранні терміни постгіпоксичного періоду. Спостереження показали, що гемічна гіпоксія неоднаково впливає на експресію нейроспецифічного білка в різних структурах головного мозку щурів. Відмінності в експресії ГФКБ можуть бути викликані регіональними відмінностями астроцитарної клітинної популяції, а також їх внутрішніми особливостями, які визначають вірогідні відповіді на гіпоксичне пошкодження в різних функціонально та морфологічно структурах мозку. Підвищення експресії досліджуваних форм білка можна пояснити посиленням астрогліальної реактивності – особливістю мозку, що виявляється за різноманітних видів патологій ЦНС. Реактивні астроцити в таких випадках зазнають гіпертрофії та характеризуються підвищеним рівнем ГФКБ, що є раннім та вірогідним індикатором астрогліозу. Вміст ГФКБ у сироватці крові статевозрілих щурів, які зазнали гіпоксичного впливу, може свідчити про вихід із пошкоджених астроцитів у кров’яне русло.

Stages erfolgreiche management von organisatorischen änderungen in derunternehmen

Die Besonderheit der Verwaltungsabläufe ist es, das Interesse der Spezialisten zu erhöhen, um zu lösen spezifische Führungssituationen in einer sich verändernden äußeren und inneren Umgebung der Organisation. Dies wird vor allem in der Tatsache manifestiert, dass Veränderungen in den Unternehmen erfordern sorgfältige Prüfung aller möglichen Situationen, um Managemententscheidungen treffen wissenschaftlich genau, dynamisch für ausgewogenen und nachhaltigen wirtschaftlichen Mechanismus. Unternehmen ist ein dynamisches System, und es ständig ändert sich ständig. Nach Änderung und alle seine Komponenten, dem Management und Steuerungstechnik, Ausrüstung, professionelle, Qualifikation und Altersstruktur der Mitarbeiter, Organisationsmanagement Struktur, Ziele, Produkte. Die Kenntnis der Ursachen für die Veränderung, können Sie Phasen für die erfolgreiche Einführung und Umsetzung zu entwerfen organisatorische Veränderungen im Unternehmen

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ СУЧАСНОГО ВИГОДОВУВАННЯ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ ТА РЕСПІРАТОРНА ПАТОЛОГІЯ.

The article discusses the problem of the feeding of young children in connection with the incidence of respiratory organs. At the heart of modern research important concept software the impact of nutrition during early childhood on health in later years. We have determined the dependence of the incidence of respiratory organs in children of early age on duration of exclusive breastfeeding. The important point is not only frequent respiratory diseases, but also the formation of bronchitis, pneumonia or other complications of their flow. The study included a survey of mothers and children under 7 years of age, clinical, radiological and laboratory investigations in hospital for diseases of the respiratory system.All studies were conducted in accordance with the characteristic quality of the diet of the child in the first year of life followed by statistical processing.The sample of 601 children aged from 3 months to 7 years. It was found that the duration of breastfeeding in the region is 89 % for only 6-months of age, and upm to 1 year the percentage of children breastfed reduced to 38 %. This affected the resistance of children to respiratory infections, especially in the first year of life. Children exclusively breastfed up to 1 year ached respiratory diseases 1-2 times per year. In children over one year of age breastfeeding does not affect the frequency of respiratory pathology. An increase in the frequency of respiratory diseases in children aged 3 to 5 years are due to start attending preschool institutions and increasing contacts between children, which significantly reduces their resistance.Определена зависимость заболеваемости органов дыхания у детей раннего возраста от продолжительности исключительно грудного вскармливания. Важным моментом являются не только частые респираторные заболевания, но и формирование бронхитов, пневмоний или других осложнений. Исследования включали анкетирование матерей и детей до 7-летнего возраста, клинико-рентгенологические и лабораторные исследования в стационаре при заболеваниях органов дыхания. Все исследования проводились в соответствии с характеристикой качества питания ребенка на первом году жизни с последующей статистической обработкой. Всего обследовано 601 ребенка в возрасте от 3 мес. до 7 лет. Оказалось, что продолжительность грудного вскармливания в регионе составляет 89 % только к 6-месячному возрасту, а до 1 года процент детей на грудном вскармливании снижается до 38 %. Это сказалось на резистентности детей к респираторным заболеваниям, особенно на первом году жизни. Дети, которые находились исключительно на грудном вскармливании до 1 года болели респираторными заболеваниями 1-2 раза в год. У детей старше года грудное вскармливание не влияет на частоту респираторной патологии. Увеличение частоты респираторных заболеваний у детей в возрасте от 3 до 5 лет обусловлено началом посещения детских дошкольных учреждений и увеличением контактов между детьми, что значительно снижает их резистентность.Визначено залежність захворюваності органів дихання у дітей раннього віку від тривалості виключно грудного вигодовування. Важливим моментом є не тільки часті респіраторні захворювання, а й формування бронхітів, пневмоній або інших ускладнень. Дослідження включали анкетування матерів і дітей до 7-річного віку, клініко-рентгенологічні та лабораторні дослідження в стаціонарі при захворюваннях органів дихання. Всі дослідження проводилися відповідно до характеристики якості харчування дитини на першому році життя з подальшою статистичною обробкою. Всього обстежено 601 дитину віком від 3 міс. до 7 років. Виявлено, що тривалість грудного вигодовування в регіоні складає 89 % тільки до 6-місячного віку, а до 1 року відсоток дітей на грудному вигодовуванні знижується до 38 %. Це позначилося на резистентності дітей до респіраторних захворювань, особливо на першому році життя. Діти, які перебували виключно на грудному вигодовуванні до 1 року, хворіли на респіраторні захворювання 1-2 рази на рік. У дітей, старших року, грудне вигодовування не впливає на частоту респіраторної патології. Збільшення частоти респіраторних захворювань у дітей віком від 3 до 5 років зумовлене початком відвідування дитячих дошкільних закладів і збільшенням контактів між дітьми, що значно знижує їх резистентність

Left-right symmetry in 5D and neutrino mass in TeV scale gravity models

We construct a left-right symmetric model based on the gauge group $SU(2)_L\times SU(2)_R\times U(1)_{B-L}$ in five dimensions where both the gauge bosons and fermions reside in all five dimensions. The orbifold boundary conditions are used not only to break the gauge symmetry down to $SU(2)_L\times U(1)_Y\times U(1)_{Y'}$ but also to ``project'' the right handed neutrino out of the zero mode part of the spectrum, providing a new way to understand the small neutrino masses without adding (singlet) bulk neutrinos. This formulation of the left-right model has also two new features: (i) it avoids most existing phenomenological bounds on the scale of the right handed $W_R$ boson allowing for the possibility that the right handed gauge bosons could have masses under a TeV, and (ii) it predicts a stable lepton with mass of order of the inverse radius of the fifth dimension.Comment: 20 pages; some new materials and references adde

Brabykinin B1 Receptor Antagonism Is Beneficial in Renal Ischemia-Reperfusion Injury

Previously we have demonstrated that bradykinin B1 receptor deficient mice (B1KO) were protected against renal ischemia and reperfusion injury (IRI). Here, we aimed to analyze the effect of B1 antagonism on renal IRI and to study whether B1R knockout or antagonism could modulate the renal expression of pro and anti-inflammatory molecules. To this end, mice were subjected to 45 minutes ischemia and reperfused at 4, 24, 48 and 120 hours. Wild-type mice were treated intra-peritoneally with antagonists of either B1 (R-954, 200 µg/kg) or B2 receptor (HOE140, 200 µg/kg) 30 minutes prior to ischemia. Blood samples were collected to ascertain serum creatinine level, and kidneys were harvested for gene transcript analyses by real-time PCR. Herein, B1R antagonism (R-954) was able to decrease serum creatinine levels, whereas B2R antagonism had no effect. The protection seen under B1R deletion or antagonism was associated with an increased expression of GATA-3, IL-4 and IL-10 and a decreased T-bet and IL-1β transcription. Moreover, treatment with R-954 resulted in lower MCP-1, and higher HO-1 expression. Our results demonstrated that bradykinin B1R antagonism is beneficial in renal IRI

Role of Esrrg in the Fibrate-Mediated Regulation of Lipid Metabolism Genes in Human ApoA-I Transgenic Mice

We have used a new ApoA-I transgenic mouse model to identify by global gene expression profiling, candidate genes that affect lipid and lipoprotein metabolism in response to fenofibrate treatment. Multilevel bioinformatical analysis and stringent selection criteria (2-fold change, 0% false discovery rate) identified 267 significantly changed genes involved in several molecular pathways. The fenofibrate-treated group did not have significantly altered levels of hepatic human APOA-I mRNA and plasma ApoA-I compared with the control group. However, the treatment increased cholesterol levels to 1.95-fold mainly due to the increase in high-density lipoprotein (HDL) cholesterol. The observed changes in HDL are associated with the upregulation of genes involved in phospholipid biosynthesis and lipid hydrolysis, as well as phospholipid transfer protein. Significant upregulation was observed in genes involved in fatty acid transport and β-oxidation, but not in those of fatty acid and cholesterol biosynthesis, Krebs cycle and gluconeogenesis. Fenofibrate changed significantly the expression of seven transcription factors. The estrogen receptor-related gamma gene was upregulated 2.36-fold and had a significant positive correlation with genes of lipid and lipoprotein metabolism and mitochondrial functions, indicating an important role of this orphan receptor in mediating the fenofibrate-induced activation of a specific subset of its target genes.National Institutes of Health (HL48739 and HL68216); European Union (LSHM-CT-2006-0376331, LSHG-CT-2006-037277); the Biomedical Research Foundation of the Academy of Athens; the Hellenic Cardiological Society; the John F Kostopoulos Foundatio

Decreased hippocampal translocator protein (18 kDa) expression in alcohol dependence: a [11C]PBR28 PET study

Repeated withdrawal from alcohol is clinically associated with progressive cognitive impairment. Microglial activation occurring during pre-clinical models of alcohol withdrawal is associated with learning deficits. We investigated whether there was microglial activation in recently detoxified alcohol-dependent patients (ADP), using [11C]PBR28 positron emission tomography (PET), selective for the 18kDa translocator protein (TSPO) highly expressed in activated microglia and astrocytes. We investigated the relationship between microglial activation and cognitive performance. Twenty healthy control (HC) subjects (45±13; M:F 14:6) and nine ADP (45±6, M:F 9:0) were evaluated. Dynamic PET data were acquired for 90 min following an injection of 331±15 MBq [11C]PBR28. Regional volumes of distribution (VT) for regions of interest (ROIs) identified a priori were estimated using a two-tissue compartmental model with metabolite-corrected arterial plasma input function. ADP had an ~20% lower [11C]PBR28 VT, in the hippocampus (F(1,24) 5.694; P=0.025), but no difference in VT in other ROIs. Hippocampal [11C]PBR28 VT was positively correlated with verbal memory performance in a combined group of HC and ADP (r=0.720, P<0.001), an effect seen in HC alone (r=0.738; P=0.001) but not in ADP. We did not find evidence for increased microglial activation in ADP, as seen pre-clinically. Instead, our findings suggest lower glial density or an altered activation state with lower TSPO expression. The correlation between verbal memory and [11C]PBR28 VT, raises the possibility that abnormalities of glial function may contribute to cognitive impairment in ADP

Double-blind, 12 month follow-up, placebo-controlled trial of mifepristone on cognition in alcoholics: the MIFCOG trial protocol

Background: Increased levels of cortisol during acute alcohol withdrawal have been linked to cognitive deficits and depression. Preclinical research found that the glucocorticoid Type II receptor antagonist, mifepristone, prevented some of the neurotoxic effects of withdrawal and memory loss. Clinical trials have shown mifepristone effective in the treatment of depression. This study aims to examine the extent to which the glucocorticoid Type II receptor antagonist, mifepristone, when given to alcohol dependent males during the acute phase of alcohol withdrawal, will protect against the subsequent memory loss and depressive symptoms during abstinence from alcohol. Methods/Design: The study is a Phase 4 therapeutic use, “Proof of Concept” trial. The trial is a double-blind randomised controlled clinical trial of mifepristone versus inactive placebo. The trial aims to recruit 120 participants referred for an inpatient alcohol detoxification from community alcohol teams, who meet the inclusion criteria; 1) Male, 2) Aged 18–60 inclusive, 3) alcohol dependent for 5 or more years. A screening appointment will take place prior to admission to inpatient alcohol treatment units to ensure that the individual is suitable for inclusion in the trial in accordance with the inclusion and exclusion criteria. On admission participants are randomised to receive 600 mg a day of mifepristone (200 mg morning, afternoon and evening) for 7 days and 400 mg for the subsequent 7 days (200 mg morning and evening) or the equivalent number of placebo tablets for 14 days. Participants will remain in the trial for 4 weeks (at least 2 weeks as an inpatient) and will be followed up at 3, 6 and 12 months post randomisation. Primary outcome measures are cognitive function at week 3 and 4 after cessation of drinking and symptoms of depression over the 4 weeks after cession of drinking, measured using the Cambridge Neuropsychological Test Automated battery and Beck Depression Inventory, respectively. Secondary outcome measures are severity of the acute phase of alcohol withdrawal, alcohol craving, symptoms of protracted withdrawal and maintenance of abstinence and levels of relapse drinking at follow-up. Discussion: The current trial will provide evidence concerning the role of glucocorticoid Type II receptor activation in cognitive function and depression during acute alcohol withdrawal and the efficacy of treatment with mifepristone

Kinin B1 Receptor Enhances the Oxidative Stress in a Rat Model of Insulin Resistance: Outcome in Hypertension, Allodynia and Metabolic Complications

BACKGROUND: Kinin B(1) receptor (B(1)R) is induced by the oxidative stress in models of diabetes mellitus. This study aims at determining whether B(1)R activation could perpetuate the oxidative stress which leads to diabetic complications. METHODS AND FINDINGS: Young Sprague-Dawley rats were fed with 10% D-Glucose or tap water (controls) for 8-12 weeks. A selective B(1)R antagonist (SSR240612) was administered acutely (3-30 mg/kg) or daily for a period of 7 days (10 mg/kg) and the impact was measured on systolic blood pressure, allodynia, protein and/or mRNA B(1)R expression, aortic superoxide anion (O(2)(*-)) production and expression of superoxide dismutase (MnSOD) and catalase. SSR240612 reduced dose-dependently (3-30 mg/kg) high blood pressure in 12-week glucose-fed rats, but had no effect in controls. Eight-week glucose-fed rats exhibited insulin resistance (HOMA index), hypertension, tactile and cold allodynia and significant increases of plasma levels of glucose and insulin. This was associated with higher aortic levels of O(2)(*-), NADPH oxidase activity, MnSOD and catalase expression. All these abnormalities including B(1)R overexpression (spinal cord, aorta, liver and gastrocnemius muscle) were normalized by the prolonged treatment with SSR240612. The production of O(2)(*-) in the aorta of glucose-fed rats was also measured in the presence and absence of inhibitors (10-100 microM) of NADPH oxidase (apocynin), xanthine oxidase (allopurinol) or nitric oxide synthase (L-NAME) with and without Sar[D-Phe(8)]des-Arg(9)-BK (20 microM; B(1)R agonist). Data show that the greater aortic O(2)(*-) production induced by the B(1)R agonist was blocked only by apocynin. CONCLUSIONS: Activation of kinin B(1)R increased O(2)(*-) through the activation of NADPH oxidase in the vasculature. Prolonged blockade of B(1)R restored cardiovascular, sensory and metabolic abnormalities by reducing oxidative stress and B(1)R gene expression in this model

Functional Role of the Polymorphic 647 T/C Variant of ENT1 (SLC29A1) and Its Association with Alcohol Withdrawal Seizures

Adenosine is involved in several neurological and behavioral disorders including alcoholism. In cultured cell and animal studies, type 1 equilibrative nucleoside transporter (ENT1, slc29a1), which regulates adenosine levels, is known to regulate ethanol sensitivity and preference. Interestingly, in humans, the ENT1 (SLC29A1) gene contains a non-synonymous single nucleotide polymorphism (647 T/C; rs45573936) that might be involved in the functional change of ENT1. Our functional analysis showed that prolonged ethanol exposure increased adenosine uptake activity of mutant cells (ENT1-216Thr) compared to wild-type (ENT1-216Ile) transfected cells, which might result in reduced extracellular adenosine levels. We found that mice lacking ENT1 displayed increased propensity to ethanol withdrawal seizures compared to wild-type littermates. We further investigated a possible association of the 647C variant with alcoholism and the history of alcohol withdrawal seizures in subjects of European ancestry recruited from two independent sites. Analyses of the combined data set showed an association of the 647C variant and alcohol dependence with withdrawal seizures at the nominally significant level. Together with the functional data, our findings suggest a potential contribution of a genetic variant of ENT1 to the development of alcoholism with increased risk of alcohol withdrawal-induced seizures in humans