Manipulating Memory Associations Changes Decision-making Preferences in a Preconditioning Task

Memories of past experiences can guide our decisions. Thus, if memories are undermined or distorted, decision making should be affected. Nevertheless, little empirical research has been done to examine the role of memory in reinforcement decision-making . We hypothesized that if memories guide choices in a conditioning decision-making task, then manipulating these memories would result in a change of decision preferences to gain reward. We manipulated participants’ memories by providing false feedback that their memory associations were wrong before they made decisions that could lead them to win money . Participants’ memory ratings decreased significantly after receiving false feedback. More importantly, we found that false feedback led participants’ decision bias to disappear after their memory associations were undermined . Our results suggest that reinforcement decision-making can be altered by fasle feedback on memories . The results are discussed using memory mechanisms such as spreading activation theories

Atom lithography without laser cooling

Using direct-write atom lithography, Fe nanolines are deposited with a pitch of 186 nm, a full width at half maximum (FWHM) of 50 nm, and a height of up to 6 nm. These values are achieved by relying on geometrical collimation of the atomic beam, thus without using laser collimation techniques. This opens the way for applying direct-write atom lithography to a wide variety of elements.Comment: 7 pages, 11 figure

γ-H2AX foci as in vivo effect biomarker in children emphasize the importance to minimize x-ray doses in paediatric CT imaging

Objectives: Investigation of DNA damage induced by CT x-rays in paediatric patients versus patient dose in a multicentre setting. Methods: From 51 paediatric patients (median age, 3.8 years) who underwent an abdomen or chest CT examination in one of the five participating radiology departments, blood samples were taken before and shortly after the examination. DNA damage was estimated by scoring gamma-H2AX foci in peripheral blood T lymphocytes. Patient-specific organ and tissue doses were calculated with a validated Monte Carlo program. Individual lifetime attributable risks (LAR) for cancer incidence and mortality were estimated according to the BEIR VII risk models. Results: Despite the low CT doses, a median increase of 0.13 gamma-H2AX foci/cell was observed. Plotting the induced gamma-H2AX foci versus blood dose indicated a low-dose hypersensitivity, supported also by an in vitro dose-response study. Differences in dose levels between radiology centres were reflected in differences in DNA damage. LAR of cancer mortality for the paediatric chest CT and abdomen CT cohort was 0.08 and 0.13% respectively. Conclusion: CT x-rays induce DNA damage in paediatric patients even at low doses and the level of DNA damage is reduced by application of more effective CT dose reduction techniques and paediatric protocols

Similarities between digits’ movements in grasping, touching and pushing

In order to find out whether the movements of single digits are controlled in a special way when grasping, we compared the movements of the digits when grasping an object with their movements in comparable single-digit tasks: pushing or lightly tapping the same object at the same place. The movements of the digits in grasping were very similar to the movements in the single-digit tasks. To determine to what extent the hand transport and grip formation in grasping emerges from a synchronised motion of individual digits, we combined movements of finger and thumb in the single-digit tasks to obtain hypothetical transport and grip components. We found a larger peak grip aperture earlier in the movement for the single-digit tasks. The timing of peak grip aperture depended in the same way on its size for all tasks. Furthermore, the deviations from a straight line of the transport component differed considerably between subjects, but were remarkably similar across tasks. These results support the idea that grasping should be regarded as consisting of moving the digits, rather than transporting the hand and shaping the grip

Motives for studying and student wellbeing:Validation of the motivational mindset model

Research on the joint effect of multiple motives for studying was recently given a push in a new direction with the introduction of the motivational mindset model (MMM). This model contributes to a better understanding of study success and student wellbeing in higher education. The aim of the present study is to validate the newly developed model and the associated mindset classification tool (MCT). To this end, 662 first-year university students were classified in one of the four types of motivational mindset using the classification tool and three exploratory validation procedures were conducted through sense of purpose, study engagement, and students’ background characteristics in terms of gender and ethnicity. Both purpose and study engagement are central dimensions of student wellbeing and predictors of study success. The results show that (1) sense of purpose and study engagement differ across the four types of mindset, (2) students in the low-impact mindset show the least optimal pattern of study engagement and sense of purpose, (3) sense of purpose and study engagement are positively related and this relationship is consistent across mindsets, and (4) overall differences in purpose and study engagement between gender and ethnic subgroups stem from one specific type of motivational mindset. The results provide support for the validity of the MMM and the usefulness of the MCT. The implications of the findings are discussed as well as promising avenues for future research

Curvature in hand movements as a result of visual misjudgements of direction

The path that our hand takes when moving from one position to another is often slightly curved. Part of this curvature is caused by perceptual errors. We examine here whether this is so for the influence that a surface's orientation has on the approaching hand's path. When moving our hand towards a point on a surface we tend to follow a path that makes the final approach more orthogonal to the surface at that point. Doing so makes us less sensitive to imperfection in controlling our movements. Here we show that this tendency is also present when moving towards a point along an edge of a drawing of an oriented bar. The influence of the bar's orientation is no smaller when people are explicitly asked to move as straight as possible, than when they are instructed to move as fast as possible. The bar's orientation also influences perceptual judgements of a straight path, but this influence is only as large as it is on the curvature of the hand's path for judgements of the direction from the hand's initial position to the target. We conclude that the influence of the bar's orientation on the curvature of the hand's path is caused by a misperception of the initial direction in which the hand has to move to reach the target

З історії озброєння козацького війська першої половини 18 ст.

В низці реформ, які спіткали у 18 ст. військо гетьманського регіменту, та їхня невелика частина, котра стосувалася озброєння є чи не найменше відомою не тільки широкому загалу істориків, але й вузьким спеціалістам з періоду. Перші спроби прищеплення козакам “регулярства” ще з часів Петра І були спрямовані головним чином, на впровадження адміністративних і організаційних новацій, впорядкування фінансування й забезпечення при одночасному нехтуванні власне озброєнням і бойовою підготовкою війська. Втім, саме вони після Північної війни і “Низових” походів, які виявили всі недоліки, притаманні становій організації збройних сил, дуже гостро поставили питання боєздатності козацьких полків. Наріжною проблемою була якість озброєння реєстрових козаків. Як відомо, для цієї частини гетьманського війська традиційно не існувало жодних регламентацій, що б визначали види й перелік озброєння, термін його служби, навчання застосування тощо. Виняток становили лише наймані формування, забезпечення яких вогнепальною й деякими іншими видами зброї, а також боєприпасами, перебрала на себе держава [1]. На початку 18 ст. комплекс озброєння лівобережного козацтва загалом мало чим відрізнявся від попереднього століття, складаючись з традиційних піки, шаблі, різноманітних видів рушниць й іноді – пістолів і луків зі стрілами [2]. Кожен козак мусив власним коштом купувати необхідну йому амуніцію та зброю, вряди-годи дістаючи зі скарбу лише боєприпаси до неї. В умовах постійно прогресуючої майнової диференціації козацтва це призводило з одного боку до того, що частина збіднілого товариства взагалі не могла відбувати воєнну службу, а та, що була спроможною оплачувати спорядження, озброювалася відповідно не до воєнних потреб, а своїх матеріальних можливостей і бажання. Так, при підготовці кампанії 1707 р., Петро І наказував Мазепі виправити до діючої армії виборних козаків і компанійців, “которые б имели добрые кони и ружье”, дорікаючи за минулорічні бої в яких у козаків “почитай что ни у кого сабли не видали, кроме пищалей и сайдаков” [3]. Стан озброєності істотно погіршився ще й внаслідок поразок гетьманського війська у битвах зі шведами, виснажливих чергувань на форпостах і походів на Каспій. Годі й говорити, що за таких умов будь-яка уніфікація козацького озброєння була справою бажаною, але надзвичайно складною. Скарб Гетьманщини після численних реформ Малоросійської колегії й хронічної децентралізованості фінансового господарства навряд чи зміг би подужати проведення подібних заходів. Окрім того, в Україні практично не існувало ані необхідної сировинної бази, ані мережі зброярських підприємств мануфактурного типу, котрі б працювали на державне замовлення й могли б виконувати великі замовлення. Розвиток численних рудень Лівобережжя, котрі були зобовязані віддавати частину продукованого ними заліза на потребу війська, як відомо, не призвів до їх перетворення на металургійні заводи