Застосування телмісартану в лікуванні артеріальної гіпертензії з ожирінням

The combined course of arterial hypertension (AH) with overweight or abdominal obesity is considered as one of the most common type of comorbid pathology leading to a significant increase of cardiovascular complications.Aim. To study the effects of telmisartan on the intracardiac hemodynamics, the functional state of the myocardium, the lipid and carbohydrate profile in patients with arterial hypertension (AH) and obesity.Materials and methods. 50 patients with AH of stage II were examined, they were divided into 2 groups. The first (main) group consisted of 23 patients with stage II arterial hypertension and the normal body weight. In the secondgroup (reference group) there were 27 patients, who were diagnosed with AH of stage II and obesity. The diagnosis was verified using laboratory instrumental methods in accordance with the recommendations of the European Cardiologic Society (2013). Obesity was assessed by the body mass index and the waist to the hip ratio. The lipid profile was determined by the enzymatic method.Results. It has been found in the study that the level of values of systolic blood pressure (SBP) in hypertensive patients with the normal body weight treated with telmisartan decreased by 14.5 %, while diastolic blood pressure (DBP) reduced by 11.4 %. In patients with AH of stage II having obesity the SBP level also decreased by 13.4 % and DBP – by 11.5 %. In 3 months of treatment the regression dynamics of the end-diastolic and end-systolic dimensions of the heart in the group of patients without obesity led to a significant decrease in these parameters compared to the baseline values. In obese patients these indicators also decreased; however, they did not reach reliable values. When treating with telmisartan there was a decrease in lipids in AH patients (total cholesterol (TC)– (5.5 %), cholesterol of low density lipoproteins (LDL) – 6.2 %, triglycerides (TG) 7.8 %, cholesterol of HDL – by 10.4 % (p <0.05), there were also unreliable changes in AH patients associated with obesity (total cholesterol – by 5.9 %, LDL – 5.1 %, TG – 8.8 % and increased cholesterol of HDL – by 6.4 %). After the treatment the indicators of carbohydrate metabolism decreased (glycosylated hemoglobin (HbA1c) by 8.45 % and 19.17 %, insulin – by 3.2 % and 13.38 % glucose – by 5.65 % and 4.73 %, respectively, in groups).Conclusions. The study has shown that telmisartan has indirect positive effects on intracardiac hemodynamics due to decrease of blood pressure both in AH patients having the normal body weight and patients with obesity. The use of telmisartan as an antihypertensive agent gives a hypolipidemic effect, improves the parameters of the carbohydrate metabolism in AH patients with the normal body weight and with obesity. These data can be markers for assessing the effectiveness of hypotensive therapy with telmisartan.Сочетанное течение артериальной гипертензии (АГ) с избыточной массой тела или абдоминальным ожирением рассматриваются как один из наиболее распространенных вариантов коморбидной патологии, приводящее к значительному повышению частоты сердечно-сосудистых осложнений.Целью работы было изучение эффектов телмисартана на внутрисердечную гемодинамику, функциональное состояние миокарда, липидный и углеводный профиль у больных артериальной гипертензией с нормальной массой тела и артериальной гипертензией (АГ) с ожирением.Материалы и методы. Обследовано 50 больных АГ II стадии, которые были разделены на 2 группы. Первую (основную группу) составили 23 пациента с артериальной гипертензией II степени с нормальной массой тела. Вторую группу (сравнения) составили 27 пациентов, у которых диагностировалась АГ II ст. с ожирением. Диагноз верифицировали с использованием лабораторно-инструментальных методов. Ожирение оценивали по индексу массы тела и соотношению объема талии к объему бедер. Определение липидного профиля проведено ферментативным методом.Результаты. Исследованием установлено, что уровень значений систолического артериального давления (САД) у больных АГ с нормальной массой тела при употреблении телмисартана снижался на 14,5 %, а диастолического – на 11,4 %. У больных АГ II ст. с ожирением уровень САД также снижался на 13,4 % и диастолического – на 11,5 %. Через 3 месяца лечения динамика регресса конечно-диастолического и конечно-систолического размеров сердца в группе пациентов без ожирения приводила к достоверному уменьшению этих показателей по сравнению с исходными значениями. У больных с ожирением эти показатели также уменьшались, однако не достигали достоверных значений. При лечении с применением телмисартана происходило снижение липидов у больных АГ (общий холестерин (ХС) – на 5,5 %, ХС липопротеидов низкой плотности (ЛПНП) – на 6,2 %, триглицеридов (ТГ) – на 7,8 % и повышение ХС ЛПВП – на 10,4 % (р < 0,05) и недостоверные изменения у больных АГ с ожирением (ОХС – на 5,9 %, ХС ЛПНП – на 5,1 %, ТГ – на 8,8 % и повышение ХС ЛПВП – на 6,4 %). После проведенного лечения показатели углеводного обмена уменьшались (гликозилированного гемоглобина (НbA1c) на 8,45 % и 19,17 %, инсулина – на 3,2 % и 13,38 %, глюкозы – на 5,65 % и 4,73 % соответственно по группам).Выводы. Телмисартан косвенно положительно влияет на внутрисердечную гемодинамику за счет снижения артериального давления как у больных артериальной гипертензией с нормальной массой тела, так и с ожирением. Применение телмисартана в качестве гипотензивного средства дает гиполипидемический эффект и улучшает показатели углеводного обмена у больных артериальной гипертензией как с нормальной массой тела, так и с ожирением. Приведенные данные могут быть ориентирами для оценки эффективности проведения гипотензивной терапии телмисартаном.Поєднаний перебіг артеріальної гіпертензії (АГ) з надлишковою масою тіла або з абдомінальним ожирінням розглядаються як один з найбільш розповсюджених варіантів коморбідної патології, що приводить до значно-го підвищення частоти серцево-судинних ускладнень.Метою роботи було вивчення ефектів телмісартану на внутрішньосерцеву гемодинаміку, функціональний стан міокарда, ліпідний і вуглеводний профіль у хворих на артеріальну гіпертензію з нормальною масою тілаі артеріальною гіпертензією (АГ) з ожирінням.Матеріали та методи. Обстежено 50 хворих на АГ ІІ стадії, які були розподілені на 2 групи. Першу (основну групу), склали 23 пацієнти з артеріальною гіпертензією II ступеня і з нормальною масою тіла. Другу групу (порівняння) склали 27 пацієнтів, у яких діагностувалась АГ ІІ ст. з ожирінням. Діагноз верифікували з використанням лабораторно-інструментальних методів. Ожиріння оцінювали по індексу маси тіла і співвідношенню об’єму талії до об’єму стегон. Визначення ліпідного профіля проведене ферментативним методом.Результати. Результати свідчать, що рівень «офісних» значень систолічного артеріального тиску (САТ) у хворих на АГ з нормальною масою тіла при вживанні телмісартану знижувався на 14,5 %, а діастолічного – на 11,4 %. У хворих на АГ ІІ ст. з ожирінням рівень САТ також знижувався на 13,4 % і діастолічного – на 11,5 %. Через 3 місяці лікування динаміка регресу кінцево-діастолічного і кінцево-систолічного розміру серця у групі пацієнтів без ожиріння приводила до достовірного зменшення цих показників у порівнянні з початковими значеннями. У хворих з ожирінням ці показники також зменшувались, проте не досягали достовірних значень. При лікуванні із застосовуванням телмісартану відбувалось зниження ліпідів у хворих на АГ (загальний холестерин (ХС) – на 5,5 %, ХС ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) – на 6,2 %, тригліцеридів (ТГ) – на 7,8 % і підвищення ХС ЛПВЩ – на 10,4 % (р < 0,05) та недостовірні зміни у хворих на АГ з ожирінням (ЗХС – на 5,9 %, ХС ЛПНЩ – на 5,1, ТГ – на 8,8 % і підвищення ХС ЛПВЩ – на 6,4 %). Після проведеного лікування ці показники зменшувались (глікозильованого гемоглобіну (НbA1c) на 8,45 % і на 19,17 %, інсуліну – на 3,2 % і на 13,38 %, глюкози – на 5,65 % і на 4,73 % відповідно по групах).  Висновки. Телмісартан опосередковано позитивно впливає на внутрішньосерцеву гемодинаміку за рахунок зниження артеріального тиску як у хворих на артеріальну гіпертензію з нормальною масою тіла, так і з ожирінням. Застосування телмісартану як гіпотензивного заходу дає гіполіпідемічний ефект і покращує показники вуглеводного обміну у хворих на артеріальну гіпертензію як з нормальною масою тіла, так і з ожирінням. Наведені дані можуть бути орієнтирами для оцінки ефективності проведення гіпотензивної терапії телмісартаном

Therapeutic strategy in patients with long-lasting essential hypertension with comorbid type 2 diabetes mellitus and obesity

Background: Presently the level of blood pressure (BP) control is extremely unsatisfactory in hypertensive patients throughout the world. The aim of our study was to find the optimal drug therapy for patients with hard-to-treat essential hypertension (EH) associated with type 2 diabetes mellitus (T2DM) and obesity, namely the comparison of strategies of fixed and non-fixed combination. Material and methods: Eighty-seven patients with EH, T2DM and obesity were enrolled into the study. Two groups were formed: the 1st group — 41 patients received antihypertensive therapy in the form of unfixed combination of drugs (“multi-pill”) perindopril, indapamide and amlodipine; the 2nd — 46 patients, who received the same drugs, but in a fixed-dose combination (“single pill”). Results: A favorable treatment result was found for fixed-dose combination of antihypertensive drugs, with significant reduction in the frequency of visits to the doctor: relative risk (RR) — 1.27 (95% CI: 1.01‒1.61), p = 0.045, and odds ratio (OR) — 3.10 (95% CI: 1.05‒9.13), p = 0.04. That indicates that patients on fixed-dose combination were less likely to visit a doctor with complaints. Patients on single-pill therapy were less likely to get to progression (worsening) group in contrast to multi-pill non-fixed combination: RR — 1.37 (95% CI: 1.02‒1.84), p = 0.03; OR — 2.91 (95% CI: 1.12‒7.59), p = 0.03. Conclusion: The single-pill triple combination has significant advantage compared to multi-pill regimen in hard-totreat hypertensive patients with comorbid T2DM and obesity. Fixed-dose triple combination leads to significantly faster achievement of blood pressure control

International longitudinal registry of patients with atrial fibrillation and treated with rivaroxaban: RIVaroxaban Evaluation in Real life setting (RIVER)

Background Real-world data on non-vitamin K oral anticoagulants (NOACs) are essential in determining whether evidence from randomised controlled clinical trials translate into meaningful clinical benefits for patients in everyday practice. RIVER (RIVaroxaban Evaluation in Real life setting) is an ongoing international, prospective registry of patients with newly diagnosed non-valvular atrial fibrillation (NVAF) and at least one investigator-determined risk factor for stroke who received rivaroxaban as an initial treatment for the prevention of thromboembolic stroke. The aim of this paper is to describe the design of the RIVER registry and baseline characteristics of patients with newly diagnosed NVAF who received rivaroxaban as an initial treatment. Methods and results Between January 2014 and June 2017, RIVER investigators recruited 5072 patients at 309 centres in 17 countries. The aim was to enroll consecutive patients at sites where rivaroxaban was already routinely prescribed for stroke prevention. Each patient is being followed up prospectively for a minimum of 2-years. The registry will capture data on the rate and nature of all thromboembolic events (stroke / systemic embolism), bleeding complications, all-cause mortality and other major cardiovascular events as they occur. Data quality is assured through a combination of remote electronic monitoring and onsite monitoring (including source data verification in 10% of cases). Patients were mostly enrolled by cardiologists (n = 3776, 74.6%), by internal medicine specialists 14.2% (n = 718) and by primary care/general practice physicians 8.2% (n = 417). The mean (SD) age of the population was 69.5 (11.0) years, 44.3% were women. Mean (SD) CHADS2 score was 1.9 (1.2) and CHA2DS2-VASc scores was 3.2 (1.6). Almost all patients (98.5%) were prescribed with once daily dose of rivaroxaban, most commonly 20 mg (76.5%) and 15 mg (20.0%) as their initial treatment; 17.9% of patients received concomitant antiplatelet therapy. Most patients enrolled in RIVER met the recommended threshold for AC therapy (86.6% for 2012 ESC Guidelines, and 79.8% of patients according to 2016 ESC Guidelines). Conclusions The RIVER prospective registry will expand our knowledge of how rivaroxaban is prescribed in everyday practice and whether evidence from clinical trials can be translated to the broader cross-section of patients in the real world

Treatment of Edema Syndrome in Patients with Chronic Cor Pulmonale

66 patients with chronic cor pulmonale and edema syndrome received torasemide. Additionally, the main group (21 patients) received angiotensin II receptor antagonist - irbesartan. Hemodynamic parameters, parameters of ventilation and renin-angiotensin-aldosterone system as well as dynamics of cyclic nucleotides and endothelin-1 were investigated. More pronounced positive clinical and laboratory changes resulting in edema syndrome and recovery of myocardial function were observed in the main group of patients who received torasemide and irbesartan compared to the comparison group

Застосування телмісартану в лікуванні артеріальної гіпертензії з ожирінням

The combined course of arterial hypertension (AH) with overweight or abdominal obesity is considered as one of the most common type of comorbid pathology leading to a significant increase of cardiovascular complications.Aim. To study the effects of telmisartan on the intracardiac hemodynamics, the functional state of the myocardium, the lipid and carbohydrate profile in patients with arterial hypertension (AH) and obesity.Materials and methods. 50 patients with AH of stage II were examined, they were divided into 2 groups. The first (main) group consisted of 23 patients with stage II arterial hypertension and the normal body weight. In the secondgroup (reference group) there were 27 patients, who were diagnosed with AH of stage II and obesity. The diagnosis was verified using laboratory instrumental methods in accordance with the recommendations of the European Cardiologic Society (2013). Obesity was assessed by the body mass index and the waist to the hip ratio. The lipid profile was determined by the enzymatic method.Results. It has been found in the study that the level of values of systolic blood pressure (SBP) in hypertensive patients with the normal body weight treated with telmisartan decreased by 14.5 %, while diastolic blood pressure (DBP) reduced by 11.4 %. In patients with AH of stage II having obesity the SBP level also decreased by 13.4 % and DBP – by 11.5 %. In 3 months of treatment the regression dynamics of the end-diastolic and end-systolic dimensions of the heart in the group of patients without obesity led to a significant decrease in these parameters compared to the baseline values. In obese patients these indicators also decreased; however, they did not reach reliable values. When treating with telmisartan there was a decrease in lipids in AH patients (total cholesterol (TC)– (5.5 %), cholesterol of low density lipoproteins (LDL) – 6.2 %, triglycerides (TG) 7.8 %, cholesterol of HDL – by 10.4 % (p <0.05), there were also unreliable changes in AH patients associated with obesity (total cholesterol – by 5.9 %, LDL – 5.1 %, TG – 8.8 % and increased cholesterol of HDL – by 6.4 %). After the treatment the indicators of carbohydrate metabolism decreased (glycosylated hemoglobin (HbA1c) by 8.45 % and 19.17 %, insulin – by 3.2 % and 13.38 % glucose – by 5.65 % and 4.73 %, respectively, in groups).Conclusions. The study has shown that telmisartan has indirect positive effects on intracardiac hemodynamics due to decrease of blood pressure both in AH patients having the normal body weight and patients with obesity. The use of telmisartan as an antihypertensive agent gives a hypolipidemic effect, improves the parameters of the carbohydrate metabolism in AH patients with the normal body weight and with obesity. These data can be markers for assessing the effectiveness of hypotensive therapy with telmisartan.Сочетанное течение артериальной гипертензии (АГ) с избыточной массой тела или абдоминальным ожирением рассматриваются как один из наиболее распространенных вариантов коморбидной патологии, приводящее к значительному повышению частоты сердечно-сосудистых осложнений.Целью работы было изучение эффектов телмисартана на внутрисердечную гемодинамику, функциональное состояние миокарда, липидный и углеводный профиль у больных артериальной гипертензией с нормальной массой тела и артериальной гипертензией (АГ) с ожирением.Материалы и методы. Обследовано 50 больных АГ II стадии, которые были разделены на 2 группы. Первую (основную группу) составили 23 пациента с артериальной гипертензией II степени с нормальной массой тела. Вторую группу (сравнения) составили 27 пациентов, у которых диагностировалась АГ II ст. с ожирением. Диагноз верифицировали с использованием лабораторно-инструментальных методов. Ожирение оценивали по индексу массы тела и соотношению объема талии к объему бедер. Определение липидного профиля проведено ферментативным методом.Результаты. Исследованием установлено, что уровень значений систолического артериального давления (САД) у больных АГ с нормальной массой тела при употреблении телмисартана снижался на 14,5 %, а диастолического – на 11,4 %. У больных АГ II ст. с ожирением уровень САД также снижался на 13,4 % и диастолического – на 11,5 %. Через 3 месяца лечения динамика регресса конечно-диастолического и конечно-систолического размеров сердца в группе пациентов без ожирения приводила к достоверному уменьшению этих показателей по сравнению с исходными значениями. У больных с ожирением эти показатели также уменьшались, однако не достигали достоверных значений. При лечении с применением телмисартана происходило снижение липидов у больных АГ (общий холестерин (ХС) – на 5,5 %, ХС липопротеидов низкой плотности (ЛПНП) – на 6,2 %, триглицеридов (ТГ) – на 7,8 % и повышение ХС ЛПВП – на 10,4 % (р < 0,05) и недостоверные изменения у больных АГ с ожирением (ОХС – на 5,9 %, ХС ЛПНП – на 5,1 %, ТГ – на 8,8 % и повышение ХС ЛПВП – на 6,4 %). После проведенного лечения показатели углеводного обмена уменьшались (гликозилированного гемоглобина (НbA1c) на 8,45 % и 19,17 %, инсулина – на 3,2 % и 13,38 %, глюкозы – на 5,65 % и 4,73 % соответственно по группам).Выводы. Телмисартан косвенно положительно влияет на внутрисердечную гемодинамику за счет снижения артериального давления как у больных артериальной гипертензией с нормальной массой тела, так и с ожирением. Применение телмисартана в качестве гипотензивного средства дает гиполипидемический эффект и улучшает показатели углеводного обмена у больных артериальной гипертензией как с нормальной массой тела, так и с ожирением. Приведенные данные могут быть ориентирами для оценки эффективности проведения гипотензивной терапии телмисартаном.Поєднаний перебіг артеріальної гіпертензії (АГ) з надлишковою масою тіла або з абдомінальним ожирінням розглядаються як один з найбільш розповсюджених варіантів коморбідної патології, що приводить до значно-го підвищення частоти серцево-судинних ускладнень.Метою роботи було вивчення ефектів телмісартану на внутрішньосерцеву гемодинаміку, функціональний стан міокарда, ліпідний і вуглеводний профіль у хворих на артеріальну гіпертензію з нормальною масою тілаі артеріальною гіпертензією (АГ) з ожирінням.Матеріали та методи. Обстежено 50 хворих на АГ ІІ стадії, які були розподілені на 2 групи. Першу (основну групу), склали 23 пацієнти з артеріальною гіпертензією II ступеня і з нормальною масою тіла. Другу групу (порівняння) склали 27 пацієнтів, у яких діагностувалась АГ ІІ ст. з ожирінням. Діагноз верифікували з використанням лабораторно-інструментальних методів. Ожиріння оцінювали по індексу маси тіла і співвідношенню об’єму талії до об’єму стегон. Визначення ліпідного профіля проведене ферментативним методом.Результати. Результати свідчать, що рівень «офісних» значень систолічного артеріального тиску (САТ) у хворих на АГ з нормальною масою тіла при вживанні телмісартану знижувався на 14,5 %, а діастолічного – на 11,4 %. У хворих на АГ ІІ ст. з ожирінням рівень САТ також знижувався на 13,4 % і діастолічного – на 11,5 %. Через 3 місяці лікування динаміка регресу кінцево-діастолічного і кінцево-систолічного розміру серця у групі пацієнтів без ожиріння приводила до достовірного зменшення цих показників у порівнянні з початковими значеннями. У хворих з ожирінням ці показники також зменшувались, проте не досягали достовірних значень. При лікуванні із застосовуванням телмісартану відбувалось зниження ліпідів у хворих на АГ (загальний холестерин (ХС) – на 5,5 %, ХС ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) – на 6,2 %, тригліцеридів (ТГ) – на 7,8 % і підвищення ХС ЛПВЩ – на 10,4 % (р < 0,05) та недостовірні зміни у хворих на АГ з ожирінням (ЗХС – на 5,9 %, ХС ЛПНЩ – на 5,1, ТГ – на 8,8 % і підвищення ХС ЛПВЩ – на 6,4 %). Після проведеного лікування ці показники зменшувались (глікозильованого гемоглобіну (НbA1c) на 8,45 % і на 19,17 %, інсуліну – на 3,2 % і на 13,38 %, глюкози – на 5,65 % і на 4,73 % відповідно по групах).  Висновки. Телмісартан опосередковано позитивно впливає на внутрішньосерцеву гемодинаміку за рахунок зниження артеріального тиску як у хворих на артеріальну гіпертензію з нормальною масою тіла, так і з ожирінням. Застосування телмісартану як гіпотензивного заходу дає гіполіпідемічний ефект і покращує показники вуглеводного обміну у хворих на артеріальну гіпертензію як з нормальною масою тіла, так і з ожирінням. Наведені дані можуть бути орієнтирами для оцінки ефективності проведення гіпотензивної терапії телмісартаном

Стан кардіоваскулярних порушень та їх корекція у хворих на хронічне легеневе серце

The study involved 45 patients with chronic pulmonary heart disease with stable angina treated by complex therapy (group of comparison) and γ-butirobetain dihydrate in combination with meldonium (main group – 19 patients). We studied rates of intracardiac hemodynamics, cytokine profile, and changes of endothelin-1, nitric oxide and platelet-vascular hemostasis. After the treatment, there was a decrease in pulmonary artery pressure. Improvement of hemodynamic performance was accompanied by a decrease in the level of endothelin-1, interleukin-1b, tumor necrosis factor and platelets aggregation ability, increase of nitric oxide. There was a trend to increasing interleukin-4. The received positive clinical and laboratory dynamics was more pronounced in the main group than in the comparison one.Сорок пять больных хроническим легочным сердцем со стабильной стенокардией получали комплексную терапию, а 19 больных дополнительно получали мельдоний + γ-бутиробетаин дигидрат (основная группа). Исследовали динамику оксида азота, цитокинов, эндотелина-1, тромбоцитарно-сосудистого гемостаза, а также показатели гемодинамики. После лечения отмечалось уменьшение частоты сердечных сокращений, улучшение клинических проявлений заболевания, что сопровождалось снижением уровня эндотелина-1, интерлейкина-1b, фактора некроза опухоли, агрегационной способности тромбоцитов, повышением уровня оксида азота и снижением давления в легочной артерии и повышением процента фракции выброса. Полученая положительная лабораторно-клиническая динамика была более выражена в основной группе, чем в группе сравнения.Сорок п’ять хворих на хронічне легеневе серце зі стабільною стенокардією отримували комплексну терапію, а 19 хворих додатково отримували мельдоній + γ-бутиробетаїн дигідрат (основна група). Досліджували динаміку рівнів оксиду азоту, цитокінів, ендотеліну-1, тромбоцитарно-судинного гемостазу, а також показники гемодинаміки. Після лікування відзначалося зменшення частоти серцевих скорочень, поліпшення клінічних проявів захворювання, що супроводжувалося зниженням рівня ендотеліну-1, інтерлейкіну-1b, фактора некрозу пухлини, агрегаційної здатності тромбоцитів, підвищенням рівня оксиду азоту та зниженням тиску в легеневій артерії і підвищенням відсотка фракції викиду. Отримана позитивна лабораторно-клінічна динаміка була більш виражена в основній групі, ніж у групі порівняння