Optimization of the posterior method of dissection of the anatomical components of the abdominal wall for postoperative ventral hernias of giant sizes

The aim of the work - to increase the effectiveness of surgical treatment of PVH of giant size by using the improved TAR technique. Materials and methods. An analysis of the surgical treatment of 150 patients with post-operative abdominal hernias of giant size, who underwent posterior techniques of disconnection of the anatomical components of the abdominal wall TAR in combination with alloplasty, was performed in the period from 2016 to 2022. The main group consisted of 74 patients with post-operative ventral hernias of giant size who underwent advanced TAR technique in combination with IPOM alloplasty. The comparison group consisted of 76 patients with giant PVH who underwent the classic posterior technique of component separation TAR in combination with retromuscular alloplasty. Results of the studies and their discussion The results of ICP measurement in patients of the main group showed that after 6-24 hours after the operation in 73 (98.6%) patients, ICP was within 7.1 ± 1.3 mmHg and only 1 (1.4%) patient had IAH of the first degree, which was caused by intestinal paresis. After conservative treatment and elimination of intestinal paresis, after 48 hours ICP was 5.7 mmHg which was normal. In 76 patients of the comparison group who underwent classic TAR with retromuscular alloplasty, IAH of varying degrees of severity was diagnosed in 6 (7.9%) patients. Among them, 3 (3.9%) patients developed IAH of the I degree, 2 (2.6%) had IAH of the II degree and 1 (1.3%) patient had IAH of the III degree

Optimization of the posterior method of dissection of the anatomical components of the abdominal wall for postoperative ventral hernias of giant sizes

The aim of the work - to increase the effectiveness of surgical treatment of PVH of giant size by using the improved TAR technique. Materials and methods. An analysis of the surgical treatment of 150 patients with post-operative abdominal hernias of giant size, who underwent posterior techniques of disconnection of the anatomical components of the abdominal wall TAR in combination with alloplasty, was performed in the period from 2016 to 2022. The main group consisted of 74 patients with post-operative ventral hernias of giant size who underwent advanced TAR technique in combination with IPOM alloplasty. The comparison group consisted of 76 patients with giant PVH who underwent the classic posterior technique of component separation TAR in combination with retromuscular alloplasty. Results of the studies and their discussion The results of ICP measurement in patients of the main group showed that after 6-24 hours after the operation in 73 (98.6%) patients, ICP was within 7.1 ± 1.3 mmHg and only 1 (1.4%) patient had IAH of the first degree, which was caused by intestinal paresis. After conservative treatment and elimination of intestinal paresis, after 48 hours ICP was 5.7 mmHg which was normal. In 76 patients of the comparison group who underwent classic TAR with retromuscular alloplasty, IAH of varying degrees of severity was diagnosed in 6 (7.9%) patients. Among them, 3 (3.9%) patients developed IAH of the I degree, 2 (2.6%) had IAH of the II degree and 1 (1.3%) patient had IAH of the III degree

Імунний статус у хворих на цукровий діабет із синдромом діабетичної стопи

The article presents the results of a survey of 32 patients with diabetes with diabetic foot syndrome. The results obtained indicate the involvement of the immune system in the inflammation process and can be a reflection of the processes of massive purulent necrotic inflammation with involvement in the pathological process of autoimmune mechanisms.В статье представлены результаты обследования 32 больных сахарным диабетом с синдромом диабетической стопы. Полученные результаты свидетельствуют о вовлечении иммунной системы в процесс воспаления и могут быть отражением процессов массивного гнойно-некротического воспаления с вовлечением в патологический процесс аутоиммунных механизмов.У статті наведено результати обстеження 32 хворих на цукровий діабет із синдромом діабетичної стопи. Отримані результати свідчать про втягнення імунної системи в процес запалення і можуть бути відображенням процесів масивного гнійно-некротичного запалення з втягненням у патологічний процес автоімунних механізмів

Етапний підхід у хірургічному лікуванні хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки бластоматозного генезу

The aim of the work: to improve the results of surgical treatment of patients with obturation obstruction of the large intestine of the blastomatous genesis by improving the algorithm of therapeutic and diagnostic tactics. Materials and Methods. For the period of 2009–2018 127 patients with obturation obstruction of the large intestine of tumor genesis were treated in the Surgical Clinic of Kyiv City Clinical Hospital No. 3, which is 5.1 % (2485 patients) of the total number of patients with emergency surgery. There were 66.2 % (84 patients) women, and 33.8 % (43 patients) men. The average age of patients was (68.2±15.4) years. Etiologically, intestinal lumen obturation in 10 (7.9 %) patients was a caecum tumor, in 11 (8.7 %) – the ascending colon, in 5 (3.9%) – hepatic flexure of the colon, in 6 (47 %) – transverse colon, 5 (3.9 %) – splenic flexure of the colon, 18 (14.2 %) – descending colon, 32 patients (25.2 %). The level of the obstruction was localized in the sigmoid colon and in 30 (23.6 %) at the level of the rectum. In addition, in 10 (7.9 %) patients obstruction caused germination of tumors of the uterus, ovaries or bladder in the distal colon. Results and Discussion. The results of treatment of 127 patients with obturation obstruction of the colon of the tumor genesis, who were treated in the surgical clinic of the City Clinical Hospital No. 3 for the period of 2000–2018, are presented. A diagnostic and treatment algorithm was developed for the phasing of surgical care for patients with this pathology. The staged approach and the use of minimally invasive methods of intestinal decompression in the form of stenting, recanalization and insertion of the probe proximal to stenosis increased the percentage of delayed surgical interventions (up to 37.8 %) and reduced mortality by 14 %.Цель работы: улучшить результаты хирургического лечения больных с обтурационной непроходимостью толстой кишки бластоматозного генеза путем усовершенствования алгоритма лечебно-диагностической тактики. Материалы и методы. За период 2009 – 2018 гг. в хирургической клинике КГКБ № 3 прошли лечение 127 больных с обтурационной непроходимостью толстой кишки опухолевого генеза, что составляет 5,1 % (2485 пациентов) от общего количества больных с неотложной хирургической помощью. Женщины составляли 66,2 % (84 больные), мужчины составили 33,8 % (43 пациента). Средний возраст больных составил (68,2 ± 15,4) года. Этиологически причинами обтурации просвета кишечника в 10 (7,9%) больных была опухоль слепой кишки, у 11 (8,7 %) – восходящей ободочной кишки, у 5 (3,9 %) – печеночного изгиба ободочной кишки, у 6 (4 7 %) – поперечно-ободочной кишки, у 5 (3,9 %) – селезеночного изгиба ободочной кишки, у 18 (14,2%) – нисходящей ободочной кишки, у 32 пациентов (25,2 %) уровень препятствия локализовался в сигмовидной кишке и в 30 (23,6 %) – на уровне прямой кишки. Кроме этого, у 10 (7,9 %) пациентов непроходимость обусловили прорастания опухолей матки, яичников или мочевого пузыря в дистальные отделы толстой кишки. Результаты исследований и их обсуждение. Представлены результаты лечения 127 больных с обтурационной непроходимостью толстой кишки опухолевого генеза, проходивших лечение в хирургической клинике КГКБ № 3 за период 200– 2018 гг. Разработан лечебно-диагностический алгоритм этапности оказания хирургической помощи пациентам с данной патологией. Этапный подход и использование малоинвазивных методик декомпрессии кишечника в виде стентирования, реканализации и заведения зонда проксимальнее стеноза позволило увеличить процент отсроченных оперативных вмешательств (до 37,8 %) и уменьшить летальность на 14 %.Мета роботи: поліпшити результати хірургічного лікування хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки бластоматозного генезу шляхом удосконалення алгоритму лікувально-діагностичної тактики. Матеріали і методи. За період 2009–2018 рр. у хірургічній клініці КМКЛ № 3 проліковано 127 хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки пухлинного генезу, що складає 5,1 % (2485 пацієнтів) від загальної кількості хворих із невідкладною хірургічною допомогою. Жінки становили 66,2 % (84 хворі), чоловіки склали 33,8 % (43 пацієнти). Середній вік хворих становив (68,2±15,4) року. Етіологічно причинами обтурації просвіту кишечника в 10 (7,9 %) хворих була пухлина сліпої кишки, у 11 (8,7 %) – висхідної ободової кишки, у 5 (3,9 %) – печінкового згину ободової кишки, у 6 (4,7 %) – поперечноободової кишки, у 5 (3,9 %) – селезінкового згину ободової кишки, у 18 (14,2 %) – низхідної ободової кишки, у 32 пацієнтів (25,2 %) рівень перешкоди локалізувався у сигмоподібній кишці та у 30 (23,6 %) – на рівні прямої кишки. Крім цього, у 10 (7,9 %) пацієнтів непрохідність зумовили проростання пухлин матки, яєчників або сечового міхура в дистальні відділи товстої кишки. Результати досліджень та їх обговорення. Представлено результати лікування 127 хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки пухлинного генезу, що проходили лікування в хірургічній клініці КМКЛ № 3 за період 2009 – 2018 рр. Розроблено лікувально-діагностичний алгоритм етапності надання хірургічної допомоги пацієнтам із даною патологією. Етапний підхід та використання малоінвазивних методик декомпресії кишечника у вигляді стентування, реканалізації та заведення зонда проксимальніше стенозу збільшило відсоток відтермінованих оперативних втручань (до 37,8 %) та зменшило летальність на 14 %

Prdm5 Regulates Collagen Gene Transcription by Association with RNA Polymerase II in Developing Bone

PRDM family members are transcriptional regulators involved in tissue specific differentiation. PRDM5 has been reported to predominantly repress transcription, but a characterization of its molecular functions in a relevant biological context is lacking. We demonstrate here that Prdm5 is highly expressed in developing bones; and, by genome-wide mapping of Prdm5 occupancy in pre-osteoblastic cells, we uncover a novel and unique role for Prdm5 in targeting all mouse collagen genes as well as several SLRP proteoglycan genes. In particular, we show that Prdm5 controls both Collagen I transcription and fibrillogenesis by binding inside the Col1a1 gene body and maintaining RNA polymerase II occupancy. In vivo, Prdm5 loss results in delayed ossification involving a pronounced impairment in the assembly of fibrillar collagens. Collectively, our results define a novel role for Prdm5 in sustaining the transcriptional program necessary to the proper assembly of osteoblastic extracellular matrix

Клінічне значення оксалатурії в пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень і коморбідним хронічним пієлонефритом на тлі сечокам’яної хвороби

Aim. To study clinical peculiarities of chronic obstructive pulmonary disease in patients with comorbid chronic pyelonephritis on the background of urolithiasis with oxaluria.Materials and methods. 60 patients were included into the study and divided into 3 groups. Study groups: I-st group - 18 patients with isolated course of chronic pyelonephritis (CP) and urolithiasis (U) of oxalic and mixed genesis, II-nd group - 19 patients with chronic obstructive pulmonary disease (COPD), study group III - 23 patients with COPD, CP and U of oxalic genesis. Additional control group consisted of 20 practically healthy individuals (PHI) of corresponding age and gender. Laboratory and clinical examination of the patients was conducted. Spectrophotometry with polarization of biologic material was performed. Statistical analysis was done in Primer of Biostatistics, Origin 8.0.Results. Systemic inflammation in patients with COPD and comorbid CP with oxaluria form the syndrome of mutual burdening. This fact was proved by inverse correlation between oxalate salts in sputum (15,5±1,0) mg/24h) and reduction of forced expiratory volume in 1 second (FEV1) in group III. This result was in 2,1 lower than in PHI (r = -0,53,р<0,05).Conclusions. Taking into account data of the anamnesis, patients with COPD, comorbid CP and urolithiasis with oxaluria, had more severe course of COPD than patients with isolated COPD. This can be explained by the oxalic acid crystals deposition in bronchial wall. Stated above clinical characteristics are the features of respiratory oxalosis that needs special treatment. Цель работы - исследовать клинические особенности течения хронического обструктивного заболевания лёгких у пациентов с хроническим пиелонефритом на фоне мочекаменной болезни с оксалатурией.Материалы и методы. Для определения характеристик клинической взаимосвязи между оксалатурией при хроническом пиелонефрите у пациентов с хронической обструктивной болезнью лёгких (ХОБЛ) 60 пациентов были разделены на три репрезентативные группы сравнения. Группу общего контроля составили 20 практически здоровых лиц (ПЗЛ) соответствующего возраста и пола. Группы исследования: І группа – 18 пациентов с изолированным течением хронического пиелонефрита (ХП) на фоне мочекаменной болезни (МКБ) оксалатного и смешанного генеза, группа II – 19 пациентов с хронической обструктивной болезнью лёгких (ХОБЛ), группа IIІ – 23 пациента с ХОБЛ, ХП и МКБ оксалатного генеза. Проведено клиническое и лабораторное обследование пациентов. Дополнительно проведено спектрофотополяриметрическое исследование биологического материала. Системная обработка результатов была выполнена в Primer of Biostatistics, Origin 8.0.Результаты. Наличие системного воспалительного процесса при ХОБЛ на фоне хронического пиелонефрита с оксалатурией составляют синдром взаимного отягощения, что подтверждается обратной корреляционной связью между присутствием солей оксалатов в мокроте (15,5 ± 1,0) мг/сутки) и снижением форсированного выдоха за первую секунду (ОФВ1) у пациентов группы III. Этот результат был в 2,1 раза ниже, чем данные группы ПЗЛ (r = - 0,53, р < 0,05).Выводы. При учёте данных анамнеза пациенты с ХОБЛ и сопутствующим хроническим пиелонефритом (ХП) с оксалатурией на фоне мочекаменной болезни (МКБ) имеют более тяжёлое течение ХОБЛ, чем пациенты с изолированным ХОБЛ. Причиной такого состояния, вероятно, является отложение микрокристаллов оксалата кальция в бронхах. Вышеуказанные клинические особенности характерны для респираторного оксалоза, который требует особого терапевтического подхода.  Мета роботи – дослідити клінічні особливості перебігу хронічного обструктивного захворювання легень у пацієнтів із хронічним пієлонефритом на тлі сечокам’яної хвороби з оксалатурією.Матеріали та методи. Для визначення рис клінічного взаємозв’язку між оксалатурією при хронічному пієлонефриті в пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) 60 пацієнтів поділили на три репрезентативні групи порівняння. Контрольна група становила 20 практично здорових осіб (ПЗО) відповідного віку та статі. Групи дослідження: І – 18 пацієнтів з ізольованим перебігом хронічного пієлонефриту (ХП) і сечокам’яної хвороби (СКХ) оксалатного та змішаного генезу, ІІ група – 19 пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ), ІІІ група – 23 пацієнти з ХОЗЛ, ХП і СКХ оксалатного генезу.Здійснили клінічне та лабораторне обстеження пацієнтів. Додатково біологічний матеріал досліджений спектрофотополяриметрично. Опрацювання результатів виконали в Primer of Biostatistics, Origin 8.0.Результати. Присутність системного запального процесу при поєднаному ХОЗЛ і хронічному пієлонефриті з оксалатурією формує синдром взаємообтяження цих патологій. Це підтвердив зворотний кореляційний зв'язок між вмістом солей оксалату у зразках мокротиння (15,5 ± 1,0) мг/добу) та зниженням об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) у пацієнтів групи ІІІ. Цей результат був у 2,1 раза нижчим від даних групи ПЗО (r = -0,53,р < 0,05).Висновки. При врахуванні анамнестичних даних пацієнти з ХОЗЛ і супутнім хронічним пієлонефритом (ХП) з оксалатурією на тлі сечокам’яної хвороби (СКХ) мають тяжчий перебіг ХОЗЛ, ніж пацієнти з ізольованим перебігом ХОЗЛ. Причиною цього, ймовірно, є відкладення мікрокристалів оксалату кальцію у стінках бронхів. Указані вище клінічні риси характерні для респіраторного оксалозу, що потребує особливої терапії

The clinical meaning of oxaluria in chronic obstructive pulmonary disease patients with comorbid chronic pyelonephritis on the background of urolithiasis.

Aim. To study clinical peculiarities of chronic obstructive pulmonary disease in patients with comorbid chronic pyelonephritis on the background of urolithiasis with oxaluria. Materials and methods. 60 patients were included into the study and divided into 3 groups. Study groups: I-st group - 18 patients with isolated course of chronic pyelonephritis (CP) and urolithiasis (U) of oxalic and mixed genesis, II-nd group - 19 patients with chronic obstructive pulmonary disease (COPD), study group III - 23 patients with COPD, CP and U of oxalic genesis. Additional control group consisted of 20 practically healthy individuals (PHI) of corresponding age and gender. Laboratory and clinical examination of the patients was conducted. Spectrophotometry with polarization of biologic material was performed. Statistical analysis was done in Primer of Biostatistics, Origin 8.0. Results. Systemic inflammation in patients with COPD and comorbid CP with oxaluria form the syndrome of mutual burdening. This fact was proved by inverse correlation between oxalate salts in sputum (15,5±1,0) mg/24h) and reduction of forced expiratory volume in 1 second (FEV1) in group III. This result was in 2,1 lower than in PHI (r = -0,53,р<0,05). Conclusions. Taking into account data of the anamnesis, patients with COPD, comorbid CP and urolithiasis with oxaluria, had more severe course of COPD than patients with isolated COPD. This can be explained by the oxalic acid crystals deposition in bronchial wall. Stated above clinical characteristics are the features of respiratory oxalosis that needs special treatment

Opposing regulation of the late phase TNF response by mTORC1-IL-10 signaling and hypoxia in human macrophages

Tumor necrosis factor (TNF) is best known for inducing a rapid but transient NF-kappa B-mediated inflammatory response. We investigated later phases of TNF signaling, after the initial transient induction of inflammatory genes has subsided, in primary human macrophages. TNF signaling induced expression of late response genes, including inhibitors of NF-kappa B and TLR signaling, with delayed and sustained kinetics 6-24 hr after TNF stimulation. A subset of late phase genes was expressed in rheumatoid arthritis synovial macrophages, confirming their expression under chronic inflammatory conditions in vivo. Expression of a subset of late phase genes was mediated by autocrine IL-10, which activated STAT3 with delayed kinetics. Hypoxia, which occurs at sites of infection or inflammation where TNF is expressed, suppressed this IL-10-STAT3 autocrine loop and expression of late phase genes. TNF-induced expression of IL-10 and downstream genes was also dependent on signaling by mTORC1, which senses the metabolic state of cells and is modulated by hypoxia. These results reveal an mTORC1-dependent IL-10- mediated late phase response to TNF by primary human macrophages, and identify suppression of IL-10 responses as a new mechanism by which hypoxia can promote inflammation. Thus, hypoxic and metabolic pathways may modulate TNF responses during chronic inflammation