Відображення митної та податкової політики в документальній спадщині за доби гетьмана Богдана Хмельницького

У статті розглянуто документальна спадщина (мемуари, щоденники, листи авторів вітчизняних та іноземних літописів, хронік), а також окремі універсали, видані за доби Б. Хмельницького (1648–1657), та їх роль у становленні митної й податкової справи, визначені перспективні напрями подальшого вивчення тематики.В статье рассмотрено документальное наследие (мемуары, дневники, письма авторов отечественных и иностранных летописей, хроника), а также отдельные универсалы, изданные в эпоху Б. Хмельницкого (1648–1657), а также их роль в становлении таможенного и налогового дела, определены перспективные направления дальнейшего изучения тематики.The article considers the documentary heritage (memoirs, diaries, letters, domestic and foreign authors chronicles Chronicle) as well as individual wagons issued in the era of B. Khmelnytskyy (1648–1657), as well as their role in the formation of the customs and tax affairs, identifi ed promising areas for further study subjects

Спроба «ревізії» в оцінках особистості Б. Хмельницького польськими дослідниками часів Другої Речі Посполитої

Особистість ватажка визвольної війни 1648–1657 рр. – українського гетьмана Богдана Хмельницького – завжди викликала жваві коментарі та оцінки польських істориків. У значній мірі ці судження залежали від методологічних підходів та політичних уподобань їхніх авторів. Отримавши в 1918 р. шанс на відродження державності, поляки активно долучилися до розбудови Другої Речі Посполитої. Одним зі складних питань владної еліти стало українське, адже в багатонаціональній Польщі українці становили найбільш численну національну меншину. Відсутність єдності в поглядах на розв’язання цього питання серед політичної еліти держави – пілсудчиків та ендеків – змушувало їх спертися у своїх судженнях на аргументацію, почерпнуту з історичного минулого двох народів. У контексті цих дискусій і навіть відкритої ворожнечі два політичні табори достатньо часто зверталися до подій визвольної війни 1648–1657 рр. та постаті її ватажка – Богдана Хмельницького. Полеміка, яка розгорілася серед політиків, не могла не вплинути й на підходити та оцінки тогочасної польської історіографії. Найбільш контроверсійно це проявилося в дискусії навколо суджень, висловлених Ольгердом Гуркою, який піддав сумніву ключові засади трилогії Генрика Сенкевича.Личность лидера освободительной войны 1648–1657 гг. – украинского гетмана Богдана Хмельницкого – всегда вызывала многочисленные комментарии и оценки польских историков. В значительной степени эти суждения зависели от методологических походов и политической ориентации их авторов. Получив в 1918 г. шанс на возрождение государственности, поляки активно включились в построение Второй Речи Посполитой. Одним из сложных вопросов для правящего класса стал украинский, ведь в многонациональной Польше украинцы были наиболее многочисленным национальным меньшинством. Отсутствие единства во взглядах на решение этого вопроса среди политической элиты государства – пилсудчиков и эндеков – заставляло их опереться в своих суждениях на аргументацию, полученную с исторического прошлого двух народов. В контексте этих дискуссий и даже открытого противостояния два политические лагеря достаточно часто обращались к событиям освободительной войны 1648–1657 гг., в том числе и личности Богдана Хмельницкого. Полемика, которая вспыхнула среди политиков, не могла не повлиять и на оценки событий прошлого польскими историками. Наиболее контроверсионно это проявилось в дискуссии вокруг суждений Ольгерда Гурки, который подверг сомнению ключевые подходы трилогии Генрика Сенкевича.Identity of the leader of libarating war of 1648–1657 of the hetman Bogdan Khmelnytsky always caused courageous comments and estimates of the Polish historians. Substantially these judgments depended upon the methodologycal attitude and political views of their authors. Having got a chances of revival of statehood in 1918 the poles activly turned in creation of the second Polish-Lithuanian Commonwealth. The Ukrainian question became one of difficult questions of the state elite though in multinational Poland Ukrainians made the most numerous social minority. Absence of unity in views of the solution of this problem among political elit of the country forced them apeal in their judgments to the arguments tahen from the historical past of the two Nations. In the context of these discussions and even open hostility two political camps rather often addressed to events of liberating war 1648-1657 and the identity of the leader – Bogdan Khmelnytsky. Pollemic which inflamed among politicians could not affect views and astimates of the Polish historiography of that time. Most brightly it was shown in discussions concerning judgments stated by Olgerd Gurka who called in question positions of key principles of Henryk Sienkiewic’s trilogy

Роль етнічного чинника в тріумфі та трагедії Української революції середини xvii століття

В статті аналізується вплив етнічного чинника на події Національно-Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького 1648-1657 рр

Візія Національно-визвольної війни українського народу (1648–1657 рр.) у спогадах та щоденниках шляхтичів Речі Посполитої середини ХVІІ ст. (The Perception of the National Liberation War of Ukrainian People (1648–1657) by the Polish-Lithuanian Commonwealth Nobility in the mid 17th Century Expressed in their Memoires and Diaries)

Дисертація присвячена дослідженню бачення Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648–1657 рр.), витвореному у спогадах та автобіографічних щоденниках шляхтичів Речі Посполитої – очевидців та сучасників подій. У праці проаналізовано суспільне середовище та традиції створення мемуарів XVII ст., простежено взаємозв’язок фактів з біографій авторів із тенденційністю представлення окремих подій та постатей. На основі джерельного матеріалу досліджується пояснення сучасниками причин розгортання конфлікту, характеристика військових кампаній Національно-визвольної війни, змалювання у певному ракурсі ватажків повстанського війська та ворожої маси в цілому (The dissertation is concerned with the research into the perception of the National Liberation War under Bohdan Khmel’nytsky leadership (1648–1657) found in the memoirs and diaries of the Polish-Lithuanian Commonwealth nobility, the contemporaries and witnesses of those events. The author analyses the social environment, the traditions of writing memoirs in the 17th century and correlation between the nobility’s autobiographical facts and biased interpretation of certain events and personalities. The explanations of the reasons of the conflict, features of the National Liberation War military campaigns, and the descriptions of the guerilla movement leaders and hostile mass in general by the contemporaries are studied on the basis of source materials

Перипетії шляхетської долі: сторінки біографії Миколая Киселя та Миколая Мелешка

У статті розглядаються біографії офіцерів армії Речі Посполитої Миколая Киселя та Миколая Мелешка, які загинули під час облоги Вінниці 1651 року. Особливо акцентується увага на їх участі у війні проти козаків в Україні (1648–1657 рр.). У межах цієї статті було показано, що життєві шляхи польських ротмістрів Киселя та Мелешка мають багато спільних рис. Ці шляхтичі, цілком вірогідно, могли зустрічатися й до війни з козаками, причому у ті «мирні» часи вони належали до ворожих шляхетських угруповань, що вели запеклу боротьбу за землі на території новоутвореного Чернігівського воєводства. Під час Хмельниччини ці офіцери також могли зустрічатися на елекційному сеймі 1648 р., де обирали нового короля Речі Посполитої. В статье рассматриваются биографии офицеров армии Речи Посполитой Николая Киселя и Николая Мелешко, погибших в ходе осады Винницы в 1651 году. Особо акцентируется внимание на их участии в войне против казаков в Украине (1648–1657 гг.). В рамках данной статьи было показано, что жизненные пути польских ротмистров Киселя и Мелешко имеют много общего. Эти шляхтичи, вполне вероятно, могли встречаться и до войны с казаками, причем в те «мирные» времена они принадлежали к враждующим дворянским группировкам, ведущим ожесточенную борьбу за земли на территории недавно созданного Черниговского воеводства. Во время Хмельниччины эти офицеры также могли встречаться на элекционном сейме 1648, где избирали нового короля Речи Посполитой. The article deals with the biography of the Rzeczpospolita army’s officers Nikolai Kisel and Nikolai Meleshko who were killed during the siege of Vinnytsia in 1651. Special attention is paid to their participation in the war against the Cossacks in Ukraine (1648–1657). The article demonstrates that the ways of life of Polish Captains Kisel and Meleshko have much in common. It is likely that these nobles could meet each other before the war against the Cossacks and in those "peaceful" times they belonged to warring factions, which lead a bitter struggle for lands on the territory of the newly created Chernigov voivodeship. During the Khmelnytsky Uprising, these officers could also occur on Election Sejm in 1648, where a new king of Rzeczpospolita was elected

Визначні битви національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького

Навчальний посібник для вивчення дисципліни «Історія українського війська» спрямований на надання теоретичної допомоги студентам денної форми навчання у вивченні курсу. У курсі викладено перебіг основних військових подій визвольної війни 1648-1657 рр., приділено увагу стратегії й тактичним прийомам Б. Хмельницького

Ніжинський козацький полк та зовнішня політика Гетьманщини (1648-1657 рр.): литовський, російський і шведський вектори

В даній статті на основі краєзнавчих, документальних та монографічних праць зроблено спробу проаналізувати основні напрямки зовнішньополітичної діяльності Гетьманщини часів Б. Хмельницького (1648-1657 рр.) крізь призму участі в них представників Ніжинського козацького полку. Особлива увага звернена на причини, особливості та наслідки дипломатичних відносин України з Великим князівством Литовським, Московською державою та Шведським королівством; роль в цих процесах ніжинського полковника Івана Золотаренка (1652-1655 рр.) і його оточення. Автором розглянуто плани російського та шведського урядів відносно молодої Козацької держави та викликані ними, перш за все, українсько-російські міждержавні протиріччя.В данной статье на основе краеведческих, документальных и монографических работ сделана попытка проанализировать главные направления внешнеполитической деятельности Гетманщины времен Б. Хмельницкого (1648-1657 гг.) сквозь призму участия в них представителей Нежинского казацкого полка. Особое внимание обращено на причины, особенности и последствия дипломатических отношений Украины с Великим княжеством Литовским, Московским государством и Шведским королевством; роль в этих процессах нежинского полковника Ивана Золотаренка (1652-1655 гг.) и его окружения. Автором рассмотрено планы российского и шведского правительств относительно молодого Казацкого государства и вызванные ими, в первую очередь, украинско-российские межгосударственные противоречия.The author of the article, using country knowledge, materials and scientifi c accounts, tries to analyze main diplomatic relations of foreign policy led by Bogdan Khmelnitsky (1648-1657) and participation in this process of the Nizhyn Cossack regiment leaders. Much attention is paid to the relationships of Ukraine with Great Lithuanian kingdom, Moscow state and Sweden kingdom; and role of the chief staff of the Nizhyn Cossack regiment headed by Zolotarenko (1652-1655). Author treats the plans of Russian and Sweden governments and their attitude to young Cossack state. Some attention is paid contradictions of foreign polices of these countries

Особливості державно-правового розвитку України за часів Б. Хмельницького

Процесу розвитку української держави і права завжди була притаманна складність і суперечливість. Особливо ж ці риси виявилися в ті часи, коли відбувався революційний злам старих державних інститутів. Саме таким етапом в історії держави та права України став період гетьманування Б. Хмельницького (1648 – 1657 рр.), коли замість існуючих на території України інститутів Польщі встановлювалися самобутні національні державні інституції