К вопросу о хронологии киликийского наместничества Суллы

Будко Валерій Олександрович – студент Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.Стаття присвячена питанню датування намісництва Сулли в Кілікії. Було доведено, що Сулла став намісником Кілікії в 96 р. до н.е. У тому ж році або на початку 95 р. до н.е. Сулла поновив на троні Аріобарзана I, що дозволило йому пробути на посаді намісника ще кілька років. Статья посвящена вопросу датировки наместничества Суллы в Киликии. Было доказано, что Сулла стал наместником Киликии в 96 г. до н.э. В том же году или в начале 95 г. до н.э. Сулла восстановил на троне Ариобарзана I, что позволило ему пробыть на посту наместника еще несколько лет. The article is devoted to the dating of Sulla’s governorship in Cilicia. It has been proven that Sulla became governor of Cilicia in 96 BC. In the same year or in early 95 BC Sulla restored on the throne Ariobarzanes I, which allowed him to stay in Cilicia a few more years

Образы триумвира Марка Антония и царицы Клеопатры VII в трудах Иосифа Флавия

Богомазова Людмила Миколаївна – студентка Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.У статті розглядається можливість використання праць Йосипа Флавія: «Іудейська війна», «Іудейські старожитності» та «Проти Апіона» у якості історичних джерел для вивчення діяльності тріумвіра Марка Антонія та цариці Клеопатри VII. Автор робить висновок, що твори єврейського історика доповнюють свідчення інших античних авторів, його характеристики Антонія та Клеопатри відрізняються від грецько-римської традиції зображення цих історичних постатей. В статье рассматривается возможность использования трудов Иосифа Флавия: «Иудейская война», «Иудейские древности» и «Против Апиона» в качестве исторических источников для изучения деятельности триумвира Марка Антония и царицы Клеопатры VII. Автор делает вывод, что сочинения еврейского историка дополняют свидетельства других античных авторов, его характеристики Антония и Клеопатры отличаются от греко-римской традиции изображения этих исторических личностей. In the article examined usage of the works by Josephus Flavius such as «Jewish War», «Jewish Antiquities», «Contra Apion» as historical sources for research of triumvir Mark Antony and queen Cleopatra VII actions. An author concludes that the works of Jewish historian supplements notes of other ancient authors. His characteristics of Anthony and Cleopatra differ from Greek-Roman tradition of depiction of these historical persons

Образы и символы пассионарных личностей в свете теории этногенеза Л. Н. Гумилёва и концепции парадигмальных образов и символов эпох, цивилизаций и народов

Цель работы – рассмотрев в свете вышеуказанных теории и концепции такие пассионарные личности как Александр Македонский, Ганнибал, Луций Корнелий Сулла, Ян Гус, Жанна д’Арк, протопоп Аввакум, Наполеон и генерал Шарль де Голль, доказать, что образы и символы пассионарных личностей становятся парадигмальными образами и символами эпох, цивилизаций и народов и должны быть предметом рассмотрения философии истории

The main philosophical problems of Early (Ancient) Platonism

У загальній картині платонізму зберігається суттєва прогалина: випадає період, який розпочався зі смер-тю Платона. Складається враження, що між Платоном і Плотином Академія взагалі не діяла. Перед цією роботою стоїть завдання здійснити спробу систематизувати і лаконічно викласти в одному тексті те, що відомо вузькому колу спеціалістів про розвиток платонізму в перші десятиліття після смерті Платона. Після смерті Платона його філософія продовжила свій роз-виток. Осередком платонівського філософствування стала заснована великим мислителем школа в Афінах – Академія, яка безперебійно проіснувала до 84 року до РХ, коли її зруйнував Сулла. Академію відродив римський імператор Марк Аврелій. Період розвитку платонівської філософії між смертю Платона і зруйнування Академії Суллою прийнято називати раннім платонізмом. За чверть тисячоліття розвитку раннього платонізму платонівська філософська думка зазнала значних змін. Цей період прийнято поділяти на три відрізки: древня або пер-ша Академія, яка відзначалася впливами піфагорійства; друга Академія, яка відзначалася радикальним скептицизмом; нова або третя Академія, в якій розвивалися ідеї поміркованого скептицизму.В об- щата картина на платонизма има значителна празнина: изпада периодът, който започва със смъртта на Платон. Изглежда, че между Платон и Плотин Академията изобщо не работише. Тази статия е опит за систематизиране и кратко представяне в един текст онова, което е из-вестно на тесен кръг от специалисти за развитието на платонизма през първите десетилетия след смъртта на Платон. След смъртта на Платон философията му продължава да се раз-вива. Центърът на платоническата философия стана основаната от великия мислител школа в Атина - Академията, която непрекъснато съществува до 84 г. преди РХ, когато беше разру-шена от Съла. Академията беше възродена от римския император Марк Аврелий. Периодът на развитието на платоническата философия между смъртта на Платон и унищожаването на Академията от Съла обикновено се нарича ранен платонизъм. През четвърт хилядолетие на развитието на ранния платонизъм платоническата философска мисъл претърпя значителни промени. Този период обикновено се разделя на три етапа: древна или първа академия, която се характеризира с влиянието на питагореанизма; втора академия, която се отличава с радикален скептицизъм; нова или трета академия, в която се развиват идеите на умерен скептицизъм.A significant gap generally remains within Platonism – a period that began with the death of Plato drops out. It seems that Academy did not function between Plato and Plotinus. The purpose of this research is to make an attempt to systematize and succinctly present in one text what is known to narrow circle of specialists about the development of Platonism in the first decades after the death of Plato. After the Plato’s death his philosophy has continued its development. Center of Platonic philosophy was the school in Athens – Academy, founded by the great philosopher, which continuously existed until 84 BC when it was destroyed by Sulla. Roman Emperor Marcus Aurelius has revived the Academy. Period of development of Platonic philosophy between the Plato’s death and destruction of the Academy by Sulla is called Early (Ancient) Platonism. For the quarter of the millennium of Early (Ancient) Platonism, Plato’s philosophical thought has undergone significant changes. This period can be divided into three intervals: the first or Ancient Academy, which was marked by Pythagorean influences; second Academy, which was marked by a radical skepticism; new or third Academy, which developed the ideas of moderate skepticism

The main philosophical problems of Early (Ancient) Platonism

У загальній картині платонізму зберігається суттєва прогалина: випадає період, який розпочався зі смер-тю Платона. Складається враження, що між Платоном і Плотином Академія взагалі не діяла. Перед цією роботою стоїть завдання здійснити спробу систематизувати і лаконічно викласти в одному тексті те, що відомо вузькому колу спеціалістів про розвиток платонізму в перші десятиліття після смерті Платона. Після смерті Платона його філософія продовжила свій роз-виток. Осередком платонівського філософствування стала заснована великим мислителем школа в Афінах – Академія, яка безперебійно проіснувала до 84 року до РХ, коли її зруйнував Сулла. Академію відродив римський імператор Марк Аврелій. Період розвитку платонівської філософії між смертю Платона і зруйнування Академії Суллою прийнято називати раннім платонізмом. За чверть тисячоліття розвитку раннього платонізму платонівська філософська думка зазнала значних змін. Цей період прийнято поділяти на три відрізки: древня або пер-ша Академія, яка відзначалася впливами піфагорійства; друга Академія, яка відзначалася радикальним скептицизмом; нова або третя Академія, в якій розвивалися ідеї поміркованого скептицизму.В об- щата картина на платонизма има значителна празнина: изпада периодът, който започва със смъртта на Платон. Изглежда, че между Платон и Плотин Академията изобщо не работише. Тази статия е опит за систематизиране и кратко представяне в един текст онова, което е из-вестно на тесен кръг от специалисти за развитието на платонизма през първите десетилетия след смъртта на Платон. След смъртта на Платон философията му продължава да се раз-вива. Центърът на платоническата философия стана основаната от великия мислител школа в Атина - Академията, която непрекъснато съществува до 84 г. преди РХ, когато беше разру-шена от Съла. Академията беше възродена от римския император Марк Аврелий. Периодът на развитието на платоническата философия между смъртта на Платон и унищожаването на Академията от Съла обикновено се нарича ранен платонизъм. През четвърт хилядолетие на развитието на ранния платонизъм платоническата философска мисъл претърпя значителни промени. Този период обикновено се разделя на три етапа: древна или първа академия, която се характеризира с влиянието на питагореанизма; втора академия, която се отличава с радикален скептицизъм; нова или трета академия, в която се развиват идеите на умерен скептицизъм.A significant gap generally remains within Platonism – a period that began with the death of Plato drops out. It seems that Academy did not function between Plato and Plotinus. The purpose of this research is to make an attempt to systematize and succinctly present in one text what is known to narrow circle of specialists about the development of Platonism in the first decades after the death of Plato. After the Plato’s death his philosophy has continued its development. Center of Platonic philosophy was the school in Athens – Academy, founded by the great philosopher, which continuously existed until 84 BC when it was destroyed by Sulla. Roman Emperor Marcus Aurelius has revived the Academy. Period of development of Platonic philosophy between the Plato’s death and destruction of the Academy by Sulla is called Early (Ancient) Platonism. For the quarter of the millennium of Early (Ancient) Platonism, Plato’s philosophical thought has undergone significant changes. This period can be divided into three intervals: the first or Ancient Academy, which was marked by Pythagorean influences; second Academy, which was marked by a radical skepticism; new or third Academy, which developed the ideas of moderate skepticism

The Military and Political Activity of Lucius Cornelia Sulla Prior to the Establishment of His Dictatorship (107-82 BC)

У даній статті була розглянута проблематика військово-політичної діяльності Луція Корнелія Сулли до початку встановлення його диктатури в контексті розпаду пізньої Римської Республіки. На основі вітчизняних та іноземних джерел було висвітлено шлях Луція Корнелія Сулли до диктатури в Римі, який не був схожий на будь-який інший прихід до влади правителів Римської республіки.This article is devoted the problem military-political activity of Lucius Cornelius Sulla to the beginning of establishment his dictatorship in the context of decay Late Roman Republic. On the basis of local and foreign sources represented way Lucius Cornelius Sulla to dictatorship in Rome, which was not like that on either other coming to power ruler of Rome Republic

Between two wars: Lviv satirical and humorous periodical press during interwar twenty years about dictators and dictatorship (based on the materials of the scientific library of Lviv Ivan Franko national university)

У статті досліджується діяльність сатирично-гумористичної періодики Львова в 20–30 рр. ХХ століття, аналізується критична оцінка нею політичної атмосфери та диктаторських режимів в міжвоєнній Європі.The article examines the activities of Lviv satirical and humorous periodical press in the 1920s and 1930s and its critical assessment of political atmosphere and dictatorial regimes in interwar Europe

On the beginning of sullan proscriptions

The article is devoted to the question whether a wave of uncontrol­led murders preceded and caused Sullan proscriptions. In modern scholarship these proscriptions are often considered as an instrument that should have cur­bed the bloody chaos, though some authors believe this plan failed. Having ana­lyzed the point of view of F. Hinard, H. Heftner, and J. Urso, the author con­clu­des that there was no disorderly massacre after the battle of the Colline Gate, because Sulla controlled the situation and was interested not only in the physical elimination of his enemies, but also in large-scale confiscations in order to enrich himself and his supporters. This task involved the legal formalization of ho­mi­cides rather than uncontrolled slaughter