Фактори ризику та профілактика постмастектомічного синдрому при хірургічному лікуванні раку молочної залози

Postmastectomy syndrome (PMES) is considered one of the most frequent complications after radical operations in patients with breast cancer (BC).The aim of the study was to identify risk factors and develop preventive measures for PMES after radical operations in BC patients.Materials and methods. The immediate results of surgical treatment of 147 women with BC who underwent radical surgery were analyzed: the frequency of postoperative edema and PMES depending on the initial clinical and pathological parameters and treatment features using descriptive statistics, χ2 criterion, and correlation analysis.Results. PMES during the observation period was diagnosed in 17 (11.6 %) patients, including: I st. – in 7 (4.8 %); II st. – in 9 (6.1 %) and III st. in one case (0.7 %). In most cases, its development was associated with postoperative edema, which was detected in the early postoperative period in 15 (88 %) of these patients. The dependence of the incidence of PMES on BMI and the age of patients with a tendency to increase it with the use of adjuvant radiation therapy and decrease with primary breast plastic surgery has been established. The use of a complex of preventive measures led to a decrease in the frequency of PMES (from 17 % to 2 %).Conclusions. In patients with BC, a frequent complication of radical surgery is postoperative edema of the upper limb and / or PMES, the risk of which increases with increasing age and BMI, as well as with the use of adjuvant radiation therapy. The use of a complex of preventive measures helps to significantly reduce the frequency of these complicationsПостмастэктомический синдром (ПМЭС) считается одним из наиболее частых осложнений после радикальных операций у больных раком молочной железы (РМЖ).Цель исследования – определение факторов риска и разработка мер профилактики ПМЭС после радикальных операций у больных РМЖ.Материалы и методы. Проанализированы непосредственные результаты хирургического лечения 147 женщин с РМЖ, перенесших радикальную операцию: частоту послеоперационного отека и ПМЭС в зависимости от исходных клинико-патологических показателей и особенностей лечения с использованием методов описательной статистики, критерия χ2 и корреляционного анализа.Результаты. ПМЭС течение периода наблюдения диагностирован у 17 (11,6 %) пациенток, в том числе: I ст. - у 7 (4,8 %); II ст. - у 9 (6,1 %) и III ст. в одном случае (0,7 %). В большинстве случаев его развитие ассоциировалось с послеоперационным отеком, который выявлялся в раннем послеоперационном периоде у 15 (88 %) этих пациенток. Установлена зависимость частоты развития ПМЭС от ИМТ и возраста больных с тенденцией к ее увеличению при применении адъювантной лучевой терапии и уменьшения при первичной пластике молочной железы. Применение комплекса профилактических мероприятий привело к уменьшению частоты ПМЭС (с 17 % до 2 %).Выводы. У больных РМЖ частым осложнением радикальных операций является послеоперационный отек верхней конечности и / или ПМЭС, риск которых увеличивается с увеличением возраста и ИМТ, а также при применении адъювантной лучевой терапии. Применение комплекса профилактических мероприятий способствует достоверному уменьшению частоты этих осложненийПостмастектомічний синдром (ПМЕС) вважається одним з найбільш частих ускладнень після радикальних операцій у хворих на рак молочної залози (РМЗ).Мета дослідження – визначення факторів ризику та розробка заходів профілактики ПМЕС після радикальних операцій у хворих на РМЗ.Матеріали і методи. Проаналізовано безпосередні результати хірургічного лікування 147 жінок з РМЗ, що перенесли радикальну операцію: частоту післяопераційного набряку та ПМЕС залежно від вихідних клініко-патологічних показники та особливостей лікування з використанням методів описової статистики, критерію χ2 та кореляційного аналізу.Результати. ПМЕС протягом періоду спостереження діагностовано у 17 (11,6 %) пацієнток, у тому числі: І ст. – у 7 (4,8 %); ІІ ст. – у 9 (6,1 %) та ІІІ ст. в одному випадку (0,7 %). У більшості випадків його розвиток асоціювався з післяопераційним набряком, що виявлявся у ранньому післяопераційному періоді (в 15 (88 %). Встановлено залежність частоти розвитку ПМЕС від ІМТ та віку хворих з тенденцією до її збільшення при застосуванні ад’ювантної променевої терапії та зменшення при первинній пластики молочної залози. Застосування комплексу профілактичних заходів призвело до зменшення частоти ПМЕС (з 17 % до 2 %).Висновки. У хворих на РМЗ частим ускладненням радикальних операцій є післяопераційний набряк верхньої кінцівки та/або ПМЕС, ризик яких збільшується зі зростанням віку та ІМТ, а також при застосування ад’ювантної променевої терапії. Застосування комплексу профілактичних заходів сприяє достовірному зменшенню частоти цих ускладнен

Віддалені результати комбінованого лікування тричі-негативного раку молочної залози

The most dangerous immunohistochemical type of breast cancer is the triple-negative type. This subtype is detected in 10-20 % of breast cancer cases and is characterized by an aggressive clinical course with high proliferative activity and growth rate, which leads to more active surgical tactics and systemic treatment.The aim of the study was to study the long-term results of the combined treatment of triple-negative type of breast cancer in comparison with other immunohistochemical types.Materials and methods. The treatment results of 140 women with breast cancer who underwent radical surgery and were available for contact after 6 months and more after the operation were analyzed depending on the initial clinical and pathological parameters and treatment features using the methods of descriptive statistics, χ2 criterion and correlation analysis, survival tables and the Kaplan-Meier method.Results. During the analyzed period, distant metastases were detected in 5 (3.6 %), locoregional recurrence in 15 (10.7 %), 12 (8.6 %) patients died. Long-term results with triple-negative type of breast cancer are worse than with luminal forms. A significant dependence of survival on neoadjuvant chemotherapy was revealed. Radiation therapy, the volume of surgery (radical resection or radical mastectomy), breast reconstruction did not significantly affect the long-term result of treatment.Conclusion. Triple-negative type of breast cancer has the worst long-term results with an increase in the frequency of distant and locoregional metastases and a decrease in overall and relapse-free survival compared with luminal types. After neoadjuvant chemotherapy, the frequency of locoregional relapses decreases and the life expectancy of patients increasesНаиболее сложным иммуногистохимическим типом рака молочной железы считается трижды-негативный тип, который выявляется в 10-20 % случаев заболевания и характеризуется агрессивным клиническим течением с высокой пролиферативной активностью и скоростью роста, побуждает к более активной хирургической тактике и системного лечения.Цель исследования - изучить отдаленные результаты комбинированного лечения трижды-негативного рака молочной железы по сравнению с другими иммуногистохимическими типами.Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 140 женщин с раком молочной железы, перенесших радикальную операцию и были доступны для контакта через 6 мес. и более после операции в зависимости от исходных клинико-патологических показатели и особенностей лечения с использованием методов описательной статистики, критерия χ2 и корреляционного анализа, таблиц дожития и метода Каплана-Мейера.Результаты. В течение анализируемого периода отдаленные метастазы выявлены у 5 (3,6 %), локорегиональные рецидивы - в 15 (10,7 %), умерли 12 (8,6 %) пациенток. Отдаленные результаты при трижды-негативном раке молочной железы хуже, чем при люминальных формах. Выявлена существенная зависимость выживаемости от проведения неоадьюантной химотерапии. Лучевая терапия, объем операции (радикальная резекция или радикальная мастэктомия), реконструкция молочной железы на отдаленный результат лечения существенно не влияли.Выводы. Трижды-негативный рак молочной железы имеет худшие отдаленные результаты с увеличением частоты отдаленных и локорегиональних метастазов и уменьшением общей и безрецидивной выживаемости по сравнению с люминальными типами. После неоадъювантной химиотерапии частота локорегиональных рецидивов уменьшается и увеличивается продолжительность жизни больныхНайбільш складним імуногістохімічним типом раку молочної залози вважається тричі-негативний, що виявляється в 10–20 % випадків захворювання та характеризується агресивним клінічним перебігом з високою проліферативною активністю та швидкістю росту, що спонукає до більш активної хірургічної тактики та системного лікування.Мета дослідження – вивчити віддалені результати комбінованого лікування тричі-негативного раку молочної залози у порівнянні з іншими імуногістохімічними типами.Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 140 жінок з раком молочної залози, що перенесли радикальну операцію та були доступні для контакту через 6 міс. та більше після операції залежно від вихідних клініко-патологічних показники та особливостей лікування з використанням методів описової статистики, критерію χ2 та кореляційного аналізу, таблиць дожиття та методу Каплана-Мейера.Результати. Протягом аналізуємого періоду віддалені метастази виявлено у 5 (3,6 %), локорегіональні рецидиви – у 15 (10,7 %), померли 12 (8,6 %) пацієнток. Віддалені результати при тричі-негативному раку молочної залози гірші ніж при люмінальних формах. Виявлено суттєву залежність виживаності від здійснення неоад’юантної хімотерапії. Променева терапія, обсяг операції (радикальна резекція або радикальна мастектомія), реконструкція молочної залози на віддалений результат лікування суттєво не впливали.Висновки. Тричі-негативний рак молочної залози має гірші віддалені результати зі збільшенням частоти віддалених та локорегіональних метастазів і зменшенням загальної та безрецидивної виживаності у порівнянні з люмінальними типами. Після неоад’ювантної хіміотерапії частота локорегіональних рецидивів зменшується та збільшується тривалість життя хвори

Investigate the Possibility of Using Phosphorescence in Clinical Oncology as an Early Prognostic Test in Detecting Brain Carcinogenesis.

Phosphorescence is considered one of the non-invasive glioblastoma testing methods based on studying molecular energy and the metabolism of L-tryptophan (Trp) through KP, which provides essential information on regulating immunity and neuronal function. This study aimed to conduct a feasibility study using phosphorescence in clinical oncology as an early prognostic test in detecting Glioblastoma. This study was conducted on 1039 patients who were operated on with follow-up between January 1, 2014, and December 1, 2022, and retrospectively evaluated in participating institutions in Ukraine (the Department of Oncology, Radiation Therapy, Oncosurgery, and Palliative Care at the Kharkiv National Medical University). Method of protein phosphorescence detection included two steps. During the first step, of luminol-dependent phosphorescence intensity in serum was carried out after its activation by the light source, according to the spectrofluorimeter method, as follows. At a temperature of 30 °C, serum drops were dried for 20 min to form a solid film. After that, we put the quartz plate with dried serum in a phosphoroscope of luminescent complex and measured the intensity. With the help of Max-Flux Diffraction Optic Parallel Beam Graded Multilayer Monochromator (Rigaku Americas Corporation) following spectral lines as 297, 313, 334, 365, 404, and 434 nm were distinguished and absorbed by serum film in the form of light quantum. The monochromator exit split width was 0.5 mm. Considering the limitations of each of the non-invasive tools currently available, phosphorescence-based diagnostic methods are ideally integrated into the NIGT platform: a non-invasive approach for visualizing a tumor and its main tumor characteristics in the spatial and temporal order. Because trp is present in virtually every cell in the body, these fluorescent and phosphorescent fingerprints can be used to detect cancer in many different organs. Using phosphorescence, it is possible to create predictive models for GBM in both primary and secondary diagnostics. This will assist clinicians in selecting the appropriate treatment option, monitoring treatment, and adapting to the era of patient-centered precision medicine

Risk Factors and Prevention of Postmastectomic Syndrome in Breast Cancer Surgery

Postmastectomy syndrome (PMES) is considered one of the most frequent complications after radical operations in patients with breast cancer (BC).The aim of the study was to identify risk factors and develop preventive measures for PMES after radical operations in BC patients.Materials and methods. The immediate results of surgical treatment of 147 women with BC who underwent radical surgery were analyzed: the frequency of postoperative edema and PMES depending on the initial clinical and pathological parameters and treatment features using descriptive statistics, χ2 criterion, and correlation analysis.Results. PMES during the observation period was diagnosed in 17 (11.6 %) patients, including: I st. – in 7 (4.8 %); II st. – in 9 (6.1 %) and III st. in one case (0.7 %). In most cases, its development was associated with postoperative edema, which was detected in the early postoperative period in 15 (88 %) of these patients. The dependence of the incidence of PMES on BMI and the age of patients with a tendency to increase it with the use of adjuvant radiation therapy and decrease with primary breast plastic surgery has been established. The use of a complex of preventive measures led to a decrease in the frequency of PMES (from 17 % to 2 %).Conclusions. In patients with BC, a frequent complication of radical surgery is postoperative edema of the upper limb and / or PMES, the risk of which increases with increasing age and BMI, as well as with the use of adjuvant radiation therapy. The use of a complex of preventive measures helps to significantly reduce the frequency of these complication

Long-term Results of Combined Treatment of Triple-negative Breast Cancer

The most dangerous immunohistochemical type of breast cancer is the triple-negative type. This subtype is detected in 10-20 % of breast cancer cases and is characterized by an aggressive clinical course with high proliferative activity and growth rate, which leads to more active surgical tactics and systemic treatment.The aim of the study was to study the long-term results of the combined treatment of triple-negative type of breast cancer in comparison with other immunohistochemical types.Materials and methods. The treatment results of 140 women with breast cancer who underwent radical surgery and were available for contact after 6 months and more after the operation were analyzed depending on the initial clinical and pathological parameters and treatment features using the methods of descriptive statistics, χ2 criterion and correlation analysis, survival tables and the Kaplan-Meier method.Results. During the analyzed period, distant metastases were detected in 5 (3.6 %), locoregional recurrence in 15 (10.7 %), 12 (8.6 %) patients died. Long-term results with triple-negative type of breast cancer are worse than with luminal forms. A significant dependence of survival on neoadjuvant chemotherapy was revealed. Radiation therapy, the volume of surgery (radical resection or radical mastectomy), breast reconstruction did not significantly affect the long-term result of treatment.Conclusion. Triple-negative type of breast cancer has the worst long-term results with an increase in the frequency of distant and locoregional metastases and a decrease in overall and relapse-free survival compared with luminal types. After neoadjuvant chemotherapy, the frequency of locoregional relapses decreases and the life expectancy of patients increase

Phase III, randomized, double-blind study comparing the efficacy, safety, and immunogenicity of SB3 (trastuzumab biosimilar) and reference trastuzumab in patients treated with neoadjuvant therapy for human epidermal growth factor receptor 2-positive early breast cancer

PurposeThis phase III study compared SB3, a trastuzumab (TRZ) biosimilar, with reference TRZ in patients with human epidermal growth factor receptor 2-positive early breast cancer in the neoadjuvant setting (ClinicalTrials.gov identifier: NCT02149524).Patients and MethodsPatients were randomly assigned to receive neoadjuvant SB3 or TRZ for eight cycles concurrently with chemotherapy (four cycles of docetaxel followed by four cycles of fluorouracil, epirubicin, and cyclophosphamide) followed by surgery, and then 10 cycles of adjuvant SB3 or TRZ. The primary objective was comparison of breast pathologic complete response (bpCR) rate in the per-protocol set; equivalence was declared if the 95% CI of the ratio was within 0.785 to 1.546 or the 95% CI of the difference was within 13%. Secondary end points included comparisons of total pathologic complete response rate, overall response rate, event-free survival, overall survival, safety, pharmacokinetics, and immunogenicity.ResultsEight hundred patients were included in the per-protocol set (SB3, n = 402; TRZ, n = 398). The bpCR rates were 51.7% and 42.0% with SB3 and TRZ, respectively. The adjusted ratio of bpCR was 1.259 (95% CI, 1.085 to 1.460), which was within the predefined equivalence margins. The adjusted difference was 10.70% (95% CI, 4.13% to 17.26%), with the lower limit contained within and the upper limit outside the equivalence margin. The total pathologic complete response rates were 45.8% and 35.8% and the overall response rates were 96.3% and 91.2% with SB3 and TRZ, respectively. Overall, 96.6% and 95.2% of patients experienced one or more adverse event, 10.5% and 10.7% had a serious adverse event, and 0.7% and 0.0% had antidrug antibodies (up to cycle 9) with SB3 and TRZ, respectively.ConclusionEquivalence for efficacy was demonstrated between SB3 and TRZ on the basis of the ratio of bpCR rates. Safety and immunogenicity were comparable. (C) 2018 by American Society of Clinical Oncolog

Results of bevacizumab biosimilar compared with RMP for the treatment of metastatic colorectal cancer

Background: BEVZ92 has being developed as a proposed biosimilar approved reference medicine product (RMP). BEVZ92 has an identical amino acid sequence and highly similar physicochemical and in vitro functional properties to RMP. The aim of this study was to demonstrate pharmacokinetics (PK) similarity of BEVZ92 to RMP, in combination in combination with FOLFOX or FOLFIRI, as first-line treatment in patients with mCRC (NCT02069704). Methods: PK analysis for multiple dose studies was conducted, ..