Вплив сухих рослинних екстрактів на перебіг пентилентетразолових судом у мишей: результати скринінгу та взаємозвязок «хімічний склад – фармакологічний ефект»

Aim. Screening of 48 dry extracts of plants belonging to 18 species of 8 families not studied before on anticonvulsant activity, to analyze the chemical composition for the extracts with proved anti- and proconvulsant activity, and to estimate the connection of the effect of herbal products and their phytochemical composition.Methods. On the model of pentylenetetrazole-induced seizures in mice the influence of 48 dry herbal extracts with varied chemical composition has been investigated. Extracts were standardized by the content of alkaloids, flavonoids and polyphenols according to European Pharmacopoeia methods (HPTLC, HPLC, UPLC, GC-MS).Results. By the integral indicator of efficacy – reduction of the mortality rate – it has been found that 11 of herbal preparations have significant anticonvulsant properties, 10 extracts act as proconvulsants, and the remaining 27 extracts have practically no effect on experimental convulsions. It has been established that there is a relationship between the pharmacological effect of preparations and phytochemical composition of the plant being extracted as well as the host species (for parasitic species – Viscum album) and the degree of polarity of the extracting agents. For the extracts with expressed anti- and proconvulsant features the chemical composition has been investigated.Conclusion. The detailed analysis of relationship between phytochemical composition and influence of the extracts on the experimental seizures has found that anticonvulsant peculiarities of extracts most probably depend on rutin high content, but for the herbal medicines with proved proconvulsant properties the role of individual biologically active compounds has not been definedМета. Провести фармакологічний скринінг 48 сухих екстрактів, отриманих із 18 видів рослин 8 родин, протисудомні властивості яких раніше не вивчались, здійснити аналіз хімічного складу екстрактів із виразними анти- та проконвульсивними властивостями, а також оцінити взаємозв’язок між фармакологічним ефектом рослинних препаратів та їх фітохімічним складом.Методи. На моделі пентилентетразолових судом у мишей було встановлено ефект 48 сухих рослинних екстрактів із різним хімічним складом. Екстракти стандартизували за вмістом алкалоїдів, флавоноїдів та поліфенольних сполук відповідно до вимог Європейської Фармакопеї (ВЕТШХ, ВЕРХ, УЕРХ, ГХ з мас-детектором).Результати. За інтегральним показником ефективності – зниженню летальності – встановлено, що 11 рослинних екстрактів мають виразні протисудомні властивості, 10 фітопрепаратів діють як проконвульсанти, а інші 27 екстрактів практично не вливають на експериментальні судоми. Визначений зв’язок між фармакологічним ефектом та фітохімічним складом рослин, з яких одержували екстракти, а також видовою приналежністю рослини-хазяїна (для паратизуючого виду – омели білої) та ступенем полярності екстрагенту. Для екстрактів із вираженими анти- та проконвульсивними властивостями визначено їх хімічний склад.Висновки. Детальний аналіз взаємозв’язку між фітохімічним складом та впливом екстрактів на перебіг судом показав, що протисудомна дія екстрактів найвірогідніше обумовлена високим вмістом рутину, проте для рослин із виразними проконвульсивними властивостями роль окремих груп біологічно активних сполук залишається не визначено

Дигоксин у низькій дозі посилює антиконвульсивний потенціал карбамазепіну та ламотриджину на моделях хемоіндукованих судом із різними нейрохімічними механізмами

"Non-antiepileptic" drugs have a strong potential as adjuvants in multidrug-resistant epilepsy treatment. In previous study the influence of low doses of digoxin, which do not affect the myocardium, on the anticonvulsant potential of classical commonly used anti-epileptic drugs under conditions of seizures, induced by pentylenetetrazole and maximal electroshock, has been investigated. The aim of the study was to investigate the influence of digoxin at a sub-cardiotonic dose on the anticonvulsant potential of carbamazepine and lamotrigine in experimental seizures with different neurochemical mechanisms. Material and methods: A total of 192 random-bred male albino mice weighting 22–25 g were used. Carbamazepine and lamotrigine were administered intragastrically in conditionally effective (ED50) and sub-effective (½ ED50) doses: carbamazepine at doses of 100 and 50 mg/kg; lamotrigine at doses of 25 and 12.5 mg/kg. Digoxin was administered subcutaneously at a sub-cardiotonic dose of 0.8 mg/kg as an adjuvant to carbamazepine and lamotrigine in ½ ED50. Picrotoxin (2.5 mg/kg subcutaneously); thiosemicarbazide (25 mg/kg intraperitoneally); strychnine (1.2 mg/kg subcutaneously); camphor (1000 mg/kg intraperitoneally) were used as convulsant agents. Results: It was found that digoxin not only has its own permanent anticonvulsant effect on different models of paroxysms with different neurochemical mechanisms of development, but also significantly enhances the anticonvulsant potential of carbamazepine (to a lesser extent – lamotrigine) regardless of the pathogenesis of experimental paroxysms. Conclusion: Based on the results, it can be concluded that digoxin has a high potential as an adjuvant medicine in complex epilepsy treatment because it enhances the efficiency of low-dose traditional anticonvulsants carbamazepine and lamotrigine«Непротивоэпилептические» препараты имеют выраженный потенциал как вспомогательные средства в лечении полифармакорезистентной эпилепсии. Ранее было исследовано влияние низких доз дигоксина, которые не оказывают влияния на миокард, на антиконвульсивный потенциал классических широко используемых противоэпилептических препаратов в условиях судорог, индуцированных пентилентетразолом и максимальным электрошоком. Целью исследования было изучить влияние дигоксина в субкардиотонической дозе на противосудорожный потенциал карбамазепина и ламотриджина на моделях экспериментальных судорог с разными нейрохимическими механизмами. Материалы и методы. Всего использовали 192 белых рандомбредных мышей-самцов весом 22–25 г. Карбамазепин и ламотриджин вводили внутрижелудочно в условно эффективной (ED50) и субэффективной (½ ED50) дозах: карбамазепин – в дозах 100 и 50 мг/кг; ламотриджин – в дозах 25 и 12,5 мг/кг. Дигоксин вводили подкожно в субкардиотонической дозе 0,8 мг/кг в дополнение к карбамазепину и ламотриджину в ½ ED50. Пикротоксин (2,5 мг/кг подкожно); тиосемикарбазид (25 мг/кг внутрибрюшинно); стрихнин (1,2 мг/кг подкожно); камфору (1000 мг/кг внутрибрюшинно) использовали в качестве судорожных агентов. Результаты: Выявлено, что дигоксин не только оказывает собственное стабильное противосудорожное действие на моделях пароксизмов с разными нейрохимическими механизмами, но также значительно усиливает противосудорожный потенциал карбамазепина (в меньшей степени – ламотриджина) независимо от патогенеза экспериментальных судорог. Выводы. На основании полученных результатов можно сделать вывод, что дигоксин имеет высокий потенциал в качестве адъювантного лекарственного средства в комплексном лечении эпилепсии, поскольку он повышает эффективность низких доз традиционных противосудорожных средств карбамазепина и ламотриджина«Непротиепілептичні» препарати мають виразний потенціал як допоміжні засоби у лікуванні поліфармакорезистентної епілепсії. Раніше було досліджено вплив низьких доз дигоксину, які не чинять ефекту на міокард, на антиконвульсивний потенціал класичних широковживаних протиепілептичних препаратів за умов судом, індукованих пентилентетразолом та максимальним електрошоком. Метою дослідження було вивчити вплив дигоксину в субкардіотонічній дозі на протисудомний потенціал карбамазепіну та ламотриджину на моделях експериментальних судом із різними нейрохімічними механізмами. Матеріали та методи. Усього було використано 192 білих рандомбредних мишей-самців вагою 22–25 г. Карбамазепін та ламотриджин вводили внутрішньошлунково в умовно ефективній (ED50) та субефективній (½ ED50) дозах: карбамазепін – у дозах 100 та 50 мг/кг; ламотриджин – у дозах 25 та 12,5 мг/кг. Дигоксин вводили підшкірно в субкардіотонічній дозі 0,8 мг/кг на додачу до карбамазепіну та ламотриджину в ½ ED50. Пікротоксин (2,5 мг/кг підшкірно); тіосемікарбазид (25 мг/кг внутрішньоочеревинно); стрихнін (1,2 мг/кг підшкірно); камфору (1000 мг/кг внутрішньоочеревинно) використовували як судомні агенти. Результати: Виявлено, що дигоксин не тільки чинить власну стабільну протисудомну дію на моделях пароксизмів із різними нейрохімічними механізмами, але також значно посилює антиконвульсивний потенціал карбамазепіну (меншою мірою – ламотриджину) незалежно від патогенезу експериментальних судом. Висновки. На підставі отриманих результатів можна зробити висновок, що дигоксин має високий потенціал як ад’ювантний лікарський засіб у комплексному лікуванні епілепсії, оскільки він підвищує ефективність низьких доз традиційних протисудомних засобів карбамазепіну та ламотриджин

Вплив сухих рослинних екстрактів на перебіг пентилентетразолових судом у мишей: результати скринінгу та взаємозвязок «хімічний склад – фармакологічний ефект»

Aim. Screening of 48 dry extracts of plants belonging to 18 species of 8 families not studied before on anticonvulsant activity, to analyze the chemical composition for the extracts with proved anti- and proconvulsant activity, and to estimate the connection of the effect of herbal products and their phytochemical composition.Methods. On the model of pentylenetetrazole-induced seizures in mice the influence of 48 dry herbal extracts with varied chemical composition has been investigated. Extracts were standardized by the content of alkaloids, flavonoids and polyphenols according to European Pharmacopoeia methods (HPTLC, HPLC, UPLC, GC-MS).Results. By the integral indicator of efficacy – reduction of the mortality rate – it has been found that 11 of herbal preparations have significant anticonvulsant properties, 10 extracts act as proconvulsants, and the remaining 27 extracts have practically no effect on experimental convulsions. It has been established that there is a relationship between the pharmacological effect of preparations and phytochemical composition of the plant being extracted as well as the host species (for parasitic species – Viscum album) and the degree of polarity of the extracting agents. For the extracts with expressed anti- and proconvulsant features the chemical composition has been investigated.Conclusion. The detailed analysis of relationship between phytochemical composition and influence of the extracts on the experimental seizures has found that anticonvulsant peculiarities of extracts most probably depend on rutin high content, but for the herbal medicines with proved proconvulsant properties the role of individual biologically active compounds has not been definedМета. Провести фармакологічний скринінг 48 сухих екстрактів, отриманих із 18 видів рослин 8 родин, протисудомні властивості яких раніше не вивчались, здійснити аналіз хімічного складу екстрактів із виразними анти- та проконвульсивними властивостями, а також оцінити взаємозв’язок між фармакологічним ефектом рослинних препаратів та їх фітохімічним складом.Методи. На моделі пентилентетразолових судом у мишей було встановлено ефект 48 сухих рослинних екстрактів із різним хімічним складом. Екстракти стандартизували за вмістом алкалоїдів, флавоноїдів та поліфенольних сполук відповідно до вимог Європейської Фармакопеї (ВЕТШХ, ВЕРХ, УЕРХ, ГХ з мас-детектором).Результати. За інтегральним показником ефективності – зниженню летальності – встановлено, що 11 рослинних екстрактів мають виразні протисудомні властивості, 10 фітопрепаратів діють як проконвульсанти, а інші 27 екстрактів практично не вливають на експериментальні судоми. Визначений зв’язок між фармакологічним ефектом та фітохімічним складом рослин, з яких одержували екстракти, а також видовою приналежністю рослини-хазяїна (для паратизуючого виду – омели білої) та ступенем полярності екстрагенту. Для екстрактів із вираженими анти- та проконвульсивними властивостями визначено їх хімічний склад.Висновки. Детальний аналіз взаємозв’язку між фітохімічним складом та впливом екстрактів на перебіг судом показав, що протисудомна дія екстрактів найвірогідніше обумовлена високим вмістом рутину, проте для рослин із виразними проконвульсивними властивостями роль окремих груп біологічно активних сполук залишається не визначено

Інгібітори SGLT-2 як потенційні антиконвульсанти: емпагліфлозин, але не дапагліфлозин, чинить виразний ефект і потенціює дію вальпроату натрію за пентилентетразолових судом

On the way to the search for effective adjuvant medicines for epilepsy treatment, antidiabetic medicines such as sodium-glucose cotransporter-2 inhibitors, which are expressed not only in the kidneys but also in the brain, attract attention. From previous studies, it is known that dapagliflozin improves electroencephalographic parameters in rats on the model of pentylenetetrazole-induced seizures. However, the anticonvulsant potential of other medicines from this group needs to be clarified. The aim of the study is to estimate the effect of empagliflozin, dapagliflozin per se and their combinations with sodium valproate on pentylenetetrazole-induced seizures, as well as on muscle tone and motor coordination in mice. Material and methods. 42 random-bred male albino mice weighing 24-28 g were used in the experiments. Empagliflozin (20 mg/kg) and dapagliflozin (50 mg/kg) were administered intragastrically for 3 days. The classic anticonvulsant sodium valproate (150 mg/kg) per se, in combination with the medicines mentioned above, was administered in a similar regimen. On the second day, 30 minutes after administering all medicines, their effect on muscle tone and coordination of movements was determined in the rotarod test. On the third day, 30 minutes after the last administration of the medicines, their effect on pentylenetetrazole-induced (80 mg/kg subcutaneously) seizures was studied. Results. For the first time, a pronounced anticonvulsant effect of empagliflozin was established both when used alone (a significant increase in latency of the convulsions and a decrease in lethality by 43 %) and especially in combination with sodium valproate (a significant increase in latency of the convulsions, a decrease in the number and severity of seizures and a decrease in lethality by 83 %), as well as the absence of a muscle relaxant effect in both cases. Dapagliflozin has neither its anticonvulsant properties nor its effect on the action of sodium valproate. However, this medicine caused muscle relaxation, especially when combined with sodium valproate. Conclusions. The results suggest that empagliflozin, unlike dapagliflozin, has a high potential as an adjuvant medicine in treating epilepsy, as it enhances the efficacy of the classic anticonvulsant sodium valproate without muscle relaxant side effectsНа шляху пошуку ефективних ад’ювантних препаратів для лікування епілепсії привертають увагу протидіабетичні засоби – інгібітори натрій-глюкозного контранспортера-2, який експресується не лише в нирках, а й у головному мозку. З попередніх досліджень відомо, що дапагліфлозин покращує електроенцефалографічні показники щурів із моделлю пентилентетразолових судом. Потребує з’ясування антиконвульсантний потенціал інших препаратів цієї групи. Метою дослідження була порівняльна оцінка впливу емпагліфлозину та дапагліфлозину per se і в комбінації з вальпроатом натрію на перебіг пентилентетразолових судом, а також на м’язовий тонус і координацію рухів у мишей. Матеріали та методи. Досліди виконано на 42 білих рандомбредних мишах масою 24-28 г. Емпагліфлозин (20 мг/кг) і дапагліфлозин (50 мг/кг) вводили внутрішньошлунково протягом 3 днів. В аналогічному режимі вводили класичний антиконвульсант вальпроат натрію (150 мг/кг) per se і в комбінації із зазначеними препаратами. На другий день через 30 хв після введення досліджуваних препаратів визначали їхній вплив на м’язовий тонус і координацію рухів у тесті стрижня, що обертається. На третій день через 30 хв після останнього введення препаратів досліджували їхній вплив на перебіг судом, які моделювали пентилентетразолом (80 мг/кг підшкірно). Результати. Вперше встановлено виразний протисудомний ефект емпагліфлозину як за ізольованого використання (достовірне збільшення латентного періоду судом і зменшення летальності на 43 %), так і особливо в комбінації з вальпроатом натріют (достовірне збільшення латентного періоду, зменшення кількості та тяжкості судом і зниження летальності на 83 %), а також відсутність міорелаксантного ефекту в обох випадках. У дапагліфлозину не виявлено ані власних антиконвульсивних властивостей, ані впливу на дію вальпроату натрію, проте цей препарат викликав міорелаксацію, особливо за комбінації з вальпроатом натрію. Висновки. Результати дають підставу для висновку, що емпагліфлозин, на відміну від дапагліфлозину, має високий потенціал як ад’ювантний лікарський засіб у лікуванні епілепсії, оскільки він підвищує ефективність класичного протисудомного препарату вальпроату натрію без побічної міорелаксантної ді

Low-dose Digoxin Enhances the Anticonvulsive Potential of Carbamazepine and Lamotrigine in Chemo-induced Seizures with Different Neurochemical Mechanisms

"Non-antiepileptic" drugs have a strong potential as adjuvants in multidrug-resistant epilepsy treatment. In previous study the influence of low doses of digoxin, which do not affect the myocardium, on the anticonvulsant potential of classical commonly used anti-epileptic drugs under conditions of seizures, induced by pentylenetetrazole and maximal electroshock, has been investigated. The aim of the study was to investigate the influence of digoxin at a sub-cardiotonic dose on the anticonvulsant potential of carbamazepine and lamotrigine in experimental seizures with different neurochemical mechanisms. Material and methods: A total of 192 random-bred male albino mice weighting 22–25 g were used. Carbamazepine and lamotrigine were administered intragastrically in conditionally effective (ED50) and sub-effective (½ ED50) doses: carbamazepine at doses of 100 and 50 mg/kg; lamotrigine at doses of 25 and 12.5 mg/kg. Digoxin was administered subcutaneously at a sub-cardiotonic dose of 0.8 mg/kg as an adjuvant to carbamazepine and lamotrigine in ½ ED50. Picrotoxin (2.5 mg/kg subcutaneously); thiosemicarbazide (25 mg/kg intraperitoneally); strychnine (1.2 mg/kg subcutaneously); camphor (1000 mg/kg intraperitoneally) were used as convulsant agents. Results: It was found that digoxin not only has its own permanent anticonvulsant effect on different models of paroxysms with different neurochemical mechanisms of development, but also significantly enhances the anticonvulsant potential of carbamazepine (to a lesser extent – lamotrigine) regardless of the pathogenesis of experimental paroxysms. Conclusion: Based on the results, it can be concluded that digoxin has a high potential as an adjuvant medicine in complex epilepsy treatment because it enhances the efficiency of low-dose traditional anticonvulsants carbamazepine and lamotrigin

Синтез та оцінка протисудомної активності нових 1-бензилзаміщенних похідних n-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-2-(2,4-діоксо-1н-хіназолін-3-іл)ацетаміду

The aim. Synthesis of 1-benzylsubstituted derivatives of N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(2,4-dioxo-1h-quinazolin-3-yl)acetamide, and determination of affinity to GABAergic biotargets with the following anticonvulsant activity estimation using PTZ-induced seizures model in mice. Materials and methods. Standard organic synthesis methods were used; the structure of the synthesized compounds was proved by elemental analysis, 1H and 13C NMR spectroscopy, and LC/MS method; composition of the synthesized compounds – by elemental analysis, their individuality – by TLC and LC/MS methods. AutoDockTools-1.5.6, as well as AutoDock Vina software, was used to perform molecular docking. Anticonvulsant activity was studied using pentylenetetrazole-induced seizures in mice. Results. A targeted N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(1-(R-benzyl)-2,4-dioxo-quinazolin-3-yl)acetamides were obtained by alkylation of N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(2,4-dioxo-1H-quinazolin-3-yl)acetamide by corresponding 1-chloromethylbenzene in dimethylformamide environment with excess of potassium carbonate at a temperature 70-80 ˚С. Prediction of activity of 1-benzyl derivatives in the pentylenetetrazole-induced seizures in an in vivo experiment was carried out according to the obtained results of docking studies – affinity calculation for GABA receptor and GABA enzyme active sites, as well as analysis of conformational placement in them. In relation to the binding energy, the studied ligands were inferior to the reference drugs: GABA receptor positive allosteric modulators – benzamidine and diazepam, and GABA inhibitor – vigabatrin. The synthesized substances did not show anticonvulsant activity: only 2 compounds have shown a tendency to their activity manifestation according to the criterion of integral protective indicator – reduction of mortality by 17 % compared to control, as well as prolonging the time death of the animals. Comparison with the preliminary obtained results of the activity of the promising anticonvulsant N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl] -2-(2,4-dioxo-1H-quinazolin-3-yl) acetamide N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(2,4-dioxo-1H-quinazolin-3-yl)acetamide made possible to prove the pharmacophore role of the cyclic amide fragment in anticonvulsant activity manifestation. Conclusion. The synthesis of N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(1-(R-benzyl)-2,4-dioxo-quinazolin-3-yl)acetamides, which have not still described in the literature, was carried out, as well as the structure of the mentioned compounds was proved. Unfortunately, the substances did not show anticonvulsant activity on the model of pentylenetetrazole-induced seizures. However, the obtained results allowed establishing the key role of the NHCO cyclic fragment on anticonvulsant activity. A positive correlation between the results of in vivo studies and in silico calculations was found – the model of pentylenetetrazole-induced seizures and docking into the active sites of PAMs GABAА receptor and enzyme inhibitor GABAАТ, which allows to recommend the given docking methodology as a tool to streamline and optimize the screening on the mentioned modelЦель. Синтез 1-бензилзамещенных производных N-[(2,4-дихлорофенил)метил]-2-(2,4-диоксо-1Н)-хиназолин-3-ил)ацетамида, определение аффинитета к ГАМКергических биомишеней с последующим исследованием противосудорожной активности на PTZ -модели судорог у мышей. Материалы и методы. В работе использовали стандартные методы органического синтеза, структура синтезированных соединений подтверждена элементным анализом, 1H и 13С ЯМР-спектроскопией, LC/MS, состав – элементным анализом, индивидуальность – ТСХ и хромато-масс-спектрометрией. Молекулярный докинг осуществлен AutoDockTools-1.5.6 и AutoDock Vina. Противосудорожная активность изучена на пентилентетразоловой модели судорог у мышей. Результаты. Целевые N-[(2,4-дихлорофенил)метил]-2-(1-(R-бензил)-2,4-диоксо-хиназолин-3-ил)ацетамиды получены алкилированием N-[(2,4-дихлорфенил)метил]-2-(2,4-диоксо-1H-хиназолин-3-ил)ацетамида соответствующими 1-хлорметилбензенами в среде диметилформамида в присутствии избытка калия карбоната при температуре 70-80 ˚С. Прогнозирование активности 1-бензилпроизводных на пентилентетразоловой модели судорог в in vivo эксперименте осуществлено по результатам докинговых исследований – расчета аффинности к активным сайтам ГАМКА рецептора и энзима ГАМКАТ, а также анализа конформационного размещения в них. Исследуемые лиганды уступали по показателю энергии связывания препаратам сравнения: положительным аллостерическим модуляторам ГАМКА рецептора – бензамидину и диазепаму, и ингибитору ГАМКАТ – вигабатрину. Синтезированные вещества не продемонстрировали противосудорожную активность: только 2 соединения выявили тенденцию к проявлению активности по критерию интегрального защитного показателя – уменьшение летальности на 17 % по сравнению с контролем и продлевая время до гибели животных. Сопоставление с предварительными результатами активности перспективного антиконвульсанта N-[(2,4-дихлорфенил)метил]-2-(2,4-диоксо-1H-хиназолин-3-ил)ацетамида позволило доказать фармакофорную роль циклического амидного фрагмента в проявлении противосудорожной активности. Выводы. Осуществлен синтез и доказано строение не описанных в литературе N-[(2,4-дихлорофенил)метил]-2-(1-(R-бензил)-2,4-диоксо-хиназолин-3-ил)ацетамидов. На пентилентетразоловой модели судорог у мышей исследуемые соединения, к сожалению, не продемонстрировали противосудорожную активность. Однако полученные результаты позволили установить ключевую роль циклического фрагмента NHCO на противосудорожную активность. Определена положительная корреляция между результатами in vivo исследований и in silico расчетов – модель пентилентетразоловых судорог и докинг в активные сайты PAMs ГАМКА рецептора и ингибитора энзима ГАМКАТ, что позволяет рекомендовать представленную методологию докинга как инструмент как рационализации и оптимизации скринингаМета. Синтез 1-бензилзаміщених похідних N-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-2-(2,4-діоксо-1Н)-хіназолін-3-іл)ацетаміду, визначення афінітету до ГАМКергічних біомішеней з наступним дослідженням протисудомної активності на PTZ-моделі судом у мишей. Матеріали та методи. У роботі використовували стандартні методи органічного синтезу, структура синтезованих сполук доведено елементним аналізом, 1H та 13С ЯМР-спектроскопією, LC/MS, склад елементним аналізом, індивідуальність – ТШХ та хромато-мас-спектрометрією. Молекулярний докінг здійснено AutoDockTools-1.5.6 та AutoDock Vina. Протисудомну активність вивчено на пентилентетразоловій моделі судом у мишей. Результати. Цільові N-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-2-(1-(R-бензил)-2,4-диоксо-хіназолін-3-іл)ацетаміди одержано алкілуванням N-[(2,4-дихлорфеніл)метил]-2-(2,4-диоксо-1H-хіназолін-3-іл)ацетаміду відповідними 1-хлорометилбензенами у середовищі диметилформаміду в присутності надлишку калій карбонату при температурі 70–80 ˚С. Прогнозування активності 1-бензилпохідних на пентилентетразоловій моделі судом в in vivo експерименті здійснено за результатами докінгових досліджень – розрахунку афінності до активних сайтів ГАМКА рецептора та ензиму ГАМКАТ, а також аналізу конформаційного розміщення в них. Досліджувані ліганди поступалися за показником енергії зв’язування препаратам порівняння: позитивним алостеричним модуляторам ГАМКА рецептора – бензамідину та діазепаму, та інгібітору ГАМКАТ – вігабатрину. Синтезовані речовини не продемонстрували протисудомної активності: лише 2 сполуки виявили тенденція до прояву активності за критерієм інтегрального захисного показника – зменшення летальності на 17 % порівняно з контролем та подовжуючи час до загибелі тварин. Співставлення з попередніми результатами активності перспективного антиконвульсанта N-[(2,4-дихлорфеніл)метил]-2-(2,4-диоксо-1H-хіназолін-3-іл)ацетаміду дозволило довести фармакофорну роль циклічного амідного фрагменту в прояві протисудомної активності. Висновки. Здійснено синтез та доведено будову не описаних в літературі N-[(2,4-дихлорофеніл)метил]-2-(1-(R-бензил)-2,4-диоксо-хіназолін-3-іл)ацетамідів. На пентилентетразоловій моделі судом у мишей досліджувані сполуки на жаль не виявили протисудомої активності. Однак, одержані результати дозволили встановити ключову роль циклічного NHCO фрагменту на протисудомну активність. Визначено позитивну кореляцію між результатами in vivo досліджень та in silico розрахунків – модель пентилентетразолових судом та докінг в активні сайти PAMs ГАМКА рецептору та інгібітора ензиму ГАМКАТ, що дозволяє рекомендувати представлену методологію докінгу інструмент як для раціоналізації та оптимізації скринінгу на вказаній модел

Synthesis and Anticonvulsant Activity Evaluation of N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(2,4-dioxo-1h-quinazolin-3-yl)acetamide Novel 1-benzylsubstituted Derivatives

The aim. Synthesis of 1-benzylsubstituted derivatives of N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(2,4-dioxo-1h-quinazolin-3-yl)acetamide, and determination of affinity to GABAergic biotargets with the following anticonvulsant activity estimation using PTZ-induced seizures model in mice. Materials and methods. Standard organic synthesis methods were used; the structure of the synthesized compounds was proved by elemental analysis, 1H and 13C NMR spectroscopy, and LC/MS method; composition of the synthesized compounds – by elemental analysis, their individuality – by TLC and LC/MS methods. AutoDockTools-1.5.6, as well as AutoDock Vina software, was used to perform molecular docking. Anticonvulsant activity was studied using pentylenetetrazole-induced seizures in mice. Results. A targeted N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(1-(R-benzyl)-2,4-dioxo-quinazolin-3-yl)acetamides were obtained by alkylation of N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(2,4-dioxo-1H-quinazolin-3-yl)acetamide by corresponding 1-chloromethylbenzene in dimethylformamide environment with excess of potassium carbonate at a temperature 70-80 ˚С. Prediction of activity of 1-benzyl derivatives in the pentylenetetrazole-induced seizures in an in vivo experiment was carried out according to the obtained results of docking studies – affinity calculation for GABA receptor and GABA enzyme active sites, as well as analysis of conformational placement in them. In relation to the binding energy, the studied ligands were inferior to the reference drugs: GABA receptor positive allosteric modulators – benzamidine and diazepam, and GABA inhibitor – vigabatrin. The synthesized substances did not show anticonvulsant activity: only 2 compounds have shown a tendency to their activity manifestation according to the criterion of integral protective indicator – reduction of mortality by 17 % compared to control, as well as prolonging the time death of the animals. Comparison with the preliminary obtained results of the activity of the promising anticonvulsant N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl] -2-(2,4-dioxo-1H-quinazolin-3-yl) acetamide N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(2,4-dioxo-1H-quinazolin-3-yl)acetamide made possible to prove the pharmacophore role of the cyclic amide fragment in anticonvulsant activity manifestation. Conclusion. The synthesis of N-[(2,4-dichlorophenyl)methyl]-2-(1-(R-benzyl)-2,4-dioxo-quinazolin-3-yl)acetamides, which have not still described in the literature, was carried out, as well as the structure of the mentioned compounds was proved. Unfortunately, the substances did not show anticonvulsant activity on the model of pentylenetetrazole-induced seizures. However, the obtained results allowed establishing the key role of the NHCO cyclic fragment on anticonvulsant activity. A positive correlation between the results of in vivo studies and in silico calculations was found – the model of pentylenetetrazole-induced seizures and docking into the active sites of PAMs GABAА receptor and enzyme inhibitor GABAАТ, which allows to recommend the given docking methodology as a tool to streamline and optimize the screening on the mentioned mode