Study of NAP adsorption and assembly on the surface of HOPG

NAP is an octapeptide that has demonstrated a neuroprotective/therapeutic efficacy at very low concentrations in preclinical studies and in a number of clinical trials. Yet little is known about its structural organization at low concentrations. Here, we have employed atomic force microscopy to investigate NAP peptide assembly on graphite in aqueous media at nanomolar concentration. High spatial resolution scans of NAP assemblies reveal their fine structure with clearly resolved single NAP units. This observation leads us to conclude that NAP molecules do not form complex self-assembled structures at nanomolar concentration when adsorbed on graphite surface

Disruption of diphenylalanine assembly by a Boc-modified variant

Peptide-based biomaterials are key to the future of diagnostics and therapy, promoting applications such as tissue scaffolds and drug delivery vehicles. To realise the full potential of the peptide systems, control and optimisation of material properties are essential. Here we invesigated the co-assembly of the minimal amyloid motif peptide, diphenylalanine (FF), and its tert-butoxycarbonyl (Boc)-modified derivative. Using Atomic Force Microscopy, we demonstrated that the co-assembled fibers are less rigid and show a curvier morphology. We propose that the Boc-modification of FF disrupts the hydrogen bond packing of adjacent N-termini, as supported by Fourier transform infrared and fluorescence spectroscopic data. Such rationally modified co-assemblies offer chemical functionality for after-assembly modification and controllable surface properties for tissue engineering scaffolds, along with tunable morphological vs. mechanical properties

Novel project on total plasma based treatment of waste

An experimental plasmachemical reactor has been started at IPP Prague for the innovative and environmerntally friendly total plasma treatment of waste streams, biomass and low grade fuels, with a view to their sustainable energetic and chemical valorisation and to a reduction of the emission of greenhouse gases. Existing incineration and biological waste elimination processes cannot always fulfil the objectives of sustainable development, i.e. maximum recovery of energy and materials from the waste streams in an environmentally friendly manner. Moreover, these processes often generate residues which are concentrates of hazardous material and need to be landfilled. Plasmas offer an alternative and superior solution for the treatment of waste streams. Plasma torches have the unique capability of increasing the energy of the process gas compared with conventional combustion equipment. They therefore offer several distinct advantages over traditional methods where the energy content of the waste is used as the heat source. Since the process energy is provided by direct heat transfer from an electric arc, gases of widely varying chemical composition may be used; use of electrical energy also reduces the gas flow needs and on-site off-gas production, and offers control over the chemistry. The very high heat conditions in a plasma reactor trigger a dual, simultaneous reaction process: organic materials are converted into synthesis gas (syngas) without formation of toxic products such as dioxins and furans, while inorganic materials are converted into a non-leaching, vitrified, inert slag which has industrial applications. The quality of the syngas can be controlled by non-thermal plasmas, using new generations of gas cleaning corona plasma technologies. A plasmachemical experimental reactor has been commissioned in Prague in August-September 2004, using the novel IPP-CAS hybrid gas-water stabilized torch (160 kW).В ІФП в Празі був запущений експериментальний плазмохімічний реактор з використанням найновіших екологічно чистих технологій для повної плазмової обробки відходів, біомаси та низькосортного палива з урахуванням збереження їх енергетичної і хімічної цінності і зниження викидів парникових газів. Існуючі процеси знищення відходів засобом спалювання та біологічної обробки не завжди забезпечують максимальне відновлення енергії і матеріалів з відходів без завдання шкоди навколишньому середовищу. Крім того, ці процеси часто призводять до створення залишків, що містять небезпечні речовини і підлягають похованню. Плазмові технології пропонують альтернативне и краще рішення задачі переробки рідких відходів. Порівняно зі звичайним обладнанням для спалювання, плазмові факели мають унікальну здібність підвищувати енергію газу, що виділяється під час переробки. Тому вони дають деякі явні переваги над традиційними методами, де енергозміст відходів використовується як джерело тепла. Оскільки процес виділення енергії забезпечується прямим передаванням тепла від електричної дуги, можливе використання газів різноманітного хімічного складу. Використання електричної енергії дозволяє зменшити витрати газу та його супровідне виділення і здійснити хімічний контроль. Сильний нагрів в плазмовому реакторі ініціює два одночасних процеса - перетворення органічних речовин у синтетичний газ (сингаз) без створення токсичних продуктів, таких як діоксини та фурани, а неорганічних речовин – у невилужений склоподібний інертний шлак, що має промислове застосування. Якість сингазу можна контролювати за допомогою нетеплової плазмы за новими плазмовими технологіями очищення газів з вживанням плазмової корони. Плазмохімічний експериментальний реактор з використанням нового гібридного газоводяного стабілізованого факела IPP-CAS (160 квт) прийнятий в експлуатацію в Празі в серпні-вересні 2004 р.В ИФП в Праге запущен экспериментальный плазмохимический реактор с использованием новейших экологически чистых технологий для полной плазменной обработки отходов, биомассы и низкосортного топлива с учётом сохранения их энергетической и химической ценности и снижения выбросов парниковых газов. Существующие процессы уничтожения отходов путём сжигания и биологической обработки не всегда обеспечивают максимальное восстановление энергии и материалов из отходов без ущерба для окружающей среды. Кроме того, эти процессы часто приводят к образованию остатков, содержащих опасные вещества и подлежащих захоронению. Плазменные технологии предлагают альтернативное и лучшее решение задачи переработки отходов. По сравнению с обычным оборудованием для сжигания плазменные факелы обладают уникальной способностью повышать энергию газа, выделяющегося при переработке. Поэтому они дают некоторые явные преимущества над традиционными методами, в которых энергия, содержащаяся в отходах, используется как источник тепла. Так как процесс выделения энергии обеспечивается прямой передачей тепла от электрической дуги, можно использовать газы разнообразного химического состава. Использование электрической энергии позволяет уменьшить потребление газа и его сопутствующее выделение и осуществить химический контроль. Сильный нагрев в плазменном реакторе запускает два одновременных процесса - превращение органических веществ в синтетический газ (сингаз) без образования токсических продуктов, таких как диоксины и фураны, а неорганических веществ – в невыщелоченный стекловидный инертный шлак, имеющий промышленное применение. Качество сингаза можно контролировать с помощью нетепловой плазмы по новым плазменным технологиям очистки газов с использованием плазменной короны. Плазмохимический экспериментальный реактор с использованием нового гибридного газоводяного стабилизированного факела IPP-CAS (160 кВт) принят в эксплуатацию в Праге в августе-сентябре 2004 г

Characterization of a Non-Contact Imaging Scintillator-Based Dosimetry System for Total Skin Electron Therapy.

Surface dosimetry is required for ensuring effective administration of total skin electron therapy (TSET); however, its use is often reduced due to the time consuming and complex nature of acquisition. A new surface dose imaging technique was characterized in this study and found to provide accurate, rapid and remote measurement of surface doses without the need for post-exposure processing. Disc-shaped plastic scintillators (1 mm thick  ×  15 mm [Formula: see text]) were chosen as optimal-sized samples and designed to attach to a flat-faced phantom for irradiation using electron beams. Scintillator dosimeter response to radiation damage, dose rate, and temperature were studied. The effect of varying scintillator diameter and thickness on light output was evaluated. Furthermore, the scintillator emission spectra and impact of dosimeter thickness on surface dose were also quantified. Since the scintillators were custom-machined, dosimeter-to-dosimeter variation was tested. Scintillator surface dose measurements were compared to those obtained by optically stimulated luminescence dosimeters (OSLD). Light output from scintillator dosimeters evaluated in this study was insensitive to radiation damage, temperature, and dose rate. Maximum wavelength of emission was found to be 422 nm. Dose reported by scintillators was linearly related to that from OSLDs. Build-up from placement of scintillators and OSLDs had a similar effect on surface dose (4.9% increase). Variation among scintillator dosimeters was found to be 0.3  ±  0.2%. Scintillator light output increased linearly with dosimeter thickness (~1.9  ×  /mm). All dosimeter diameters tested were able to accurately measure surface dose. Scintillator dosimeters can potentially improve surface dosimetry-associated workflow for TSET in the radiation oncology clinic. Since scintillator data output can be automatically recorded to a patient medical record, the chances of human error in reading out and recording surface dose are minimized

Strategic management of the health workforce in developing countries: what have we learned?

The study of the health workforce has gained in prominence in recent years, as the dynamic interconnections between human resource issues and health system effectiveness have come into sharper focus. This paper reviews lessons relating to strategic management challenges emerging from the growing literature in this area. Workforce issues are strategic: they affect overall system performance as well as the feasibility and sustainability of health reforms. Viewing workforce issues strategically forces health authorities to confront the yawning gaps between policy and implementation in many developing countries. Lessons emerge in four areas. One concerns imbalances in workforce structure, whether from a functional specialization, geographical or facility lens. These imbalances pose a strategic challenge in that authorities must attempt to steer workforce distribution over time using a limited range of policy tools. A second group of lessons concerns the difficulties of central-level steering of the health workforce, often critically weak due to the lack of proper information systems and the complexities of public sector decentralization and service commercialization trends affecting the grassroots. A third cluster examines worker capacity and motivation, often shaped in developing countries as much by the informal norms and incentives as by formal attempts to support workers or to hold them accountable. Finally, a range of reforms centering on service contracting and improvements to human resource management are emerging. Since these have as a necessary (but not sufficient) condition some flexibility in personnel practices, recent trends towards the sharing of such functions with local authorities are promising. The paper identifies a number of current lines of productive research, focusing on the relationship between health policy reforms and the local institutional environments in which the workforce, both public and private, is deployed