Effects of alirocumab on types of myocardial infarction: insights from the ODYSSEY OUTCOMES trial

Aims  The third Universal Definition of Myocardial Infarction (MI) Task Force classified MIs into five types: Type 1, spontaneous; Type 2, related to oxygen supply/demand imbalance; Type 3, fatal without ascertainment of cardiac biomarkers; Type 4, related to percutaneous coronary intervention; and Type 5, related to coronary artery bypass surgery. Low-density lipoprotein cholesterol (LDL-C) reduction with statins and proprotein convertase subtilisin–kexin Type 9 (PCSK9) inhibitors reduces risk of MI, but less is known about effects on types of MI. ODYSSEY OUTCOMES compared the PCSK9 inhibitor alirocumab with placebo in 18 924 patients with recent acute coronary syndrome (ACS) and elevated LDL-C (≥1.8 mmol/L) despite intensive statin therapy. In a pre-specified analysis, we assessed the effects of alirocumab on types of MI. Methods and results  Median follow-up was 2.8 years. Myocardial infarction types were prospectively adjudicated and classified. Of 1860 total MIs, 1223 (65.8%) were adjudicated as Type 1, 386 (20.8%) as Type 2, and 244 (13.1%) as Type 4. Few events were Type 3 (n = 2) or Type 5 (n = 5). Alirocumab reduced first MIs [hazard ratio (HR) 0.85, 95% confidence interval (CI) 0.77–0.95; P = 0.003], with reductions in both Type 1 (HR 0.87, 95% CI 0.77–0.99; P = 0.032) and Type 2 (0.77, 0.61–0.97; P = 0.025), but not Type 4 MI. Conclusion  After ACS, alirocumab added to intensive statin therapy favourably impacted on Type 1 and 2 MIs. The data indicate for the first time that a lipid-lowering therapy can attenuate the risk of Type 2 MI. Low-density lipoprotein cholesterol reduction below levels achievable with statins is an effective preventive strategy for both MI types.For complete list of authors see http://dx.doi.org/10.1093/eurheartj/ehz299</p

Effect of alirocumab on mortality after acute coronary syndromes. An analysis of the ODYSSEY OUTCOMES randomized clinical trial

Background: Previous trials of PCSK9 (proprotein convertase subtilisin-kexin type 9) inhibitors demonstrated reductions in major adverse cardiovascular events, but not death. We assessed the effects of alirocumab on death after index acute coronary syndrome. Methods: ODYSSEY OUTCOMES (Evaluation of Cardiovascular Outcomes After an Acute Coronary Syndrome During Treatment With Alirocumab) was a double-blind, randomized comparison of alirocumab or placebo in 18 924 patients who had an ACS 1 to 12 months previously and elevated atherogenic lipoproteins despite intensive statin therapy. Alirocumab dose was blindly titrated to target achieved low-density lipoprotein cholesterol (LDL-C) between 25 and 50 mg/dL. We examined the effects of treatment on all-cause death and its components, cardiovascular and noncardiovascular death, with log-rank testing. Joint semiparametric models tested associations between nonfatal cardiovascular events and cardiovascular or noncardiovascular death. Results: Median follow-up was 2.8 years. Death occurred in 334 (3.5%) and 392 (4.1%) patients, respectively, in the alirocumab and placebo groups (hazard ratio [HR], 0.85; 95% CI, 0.73 to 0.98; P=0.03, nominal P value). This resulted from nonsignificantly fewer cardiovascular (240 [2.5%] vs 271 [2.9%]; HR, 0.88; 95% CI, 0.74 to 1.05; P=0.15) and noncardiovascular (94 [1.0%] vs 121 [1.3%]; HR, 0.77; 95% CI, 0.59 to 1.01; P=0.06) deaths with alirocumab. In a prespecified analysis of 8242 patients eligible for ≥3 years follow-up, alirocumab reduced death (HR, 0.78; 95% CI, 0.65 to 0.94; P=0.01). Patients with nonfatal cardiovascular events were at increased risk for cardiovascular and noncardiovascular deaths (P<0.0001 for the associations). Alirocumab reduced total nonfatal cardiovascular events (P<0.001) and thereby may have attenuated the number of cardiovascular and noncardiovascular deaths. A post hoc analysis found that, compared to patients with lower LDL-C, patients with baseline LDL-C ≥100 mg/dL (2.59 mmol/L) had a greater absolute risk of death and a larger mortality benefit from alirocumab (HR, 0.71; 95% CI, 0.56 to 0.90; Pinteraction=0.007). In the alirocumab group, all-cause death declined wit h achieved LDL-C at 4 months of treatment, to a level of approximately 30 mg/dL (adjusted P=0.017 for linear trend). Conclusions: Alirocumab added to intensive statin therapy has the potential to reduce death after acute coronary syndrome, particularly if treatment is maintained for ≥3 years, if baseline LDL-C is ≥100 mg/dL, or if achieved LDL-C is low. Clinical Trial Registration: URL: https://www.clinicaltrials.gov. Unique identifier: NCT01663402

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ГОСТРУ ТА ХРОНІЧНУ ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ: АНАЛІЗ ЦИФРОВОЇ ОБРОБКИ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАМИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРОГРАМНОГО КОМПЛЕКСУ «СМАРТ-ЕКГ»

Abstract. In order to determine the cardioprotective effect of metabolic therapy, the results of the digital processing of the standard ECG using the own software "Smart ECG" with the evaluation of effects in patients with ischemic heart disease (stable angina II functional class in comparison with the group of acute Q-myocardial infarction) were analysed . The possibility of an effective quantitative evaluation of the ECG during its digital processing (digitalization) using the own software "Smart ECG" in these patient groups was proved. In comparison with the results of the study at myocardial infarction, in contrast to stable angina, tivortin reduces the SDNN index and activates a sympathetic contour. It is positive to reduce the dispersion of the QT interval when using tivortin and corvitin. Also, these drugs reduce ST segment depression in myocardial infarction, and consequently reduce the risk of ischemia and do not increase the risk of arrhythmic death. The anti-ischemic direction of the ratio of the maximum velocities of the differentiated T wave is more pronounced in tivortin than in corvitin. Quantitative evaluation of ECG with its digital processing can be recommended to increase the effectiveness of an individual approach in the treatment of patients with acute and chronic ischemic heart disease with objective cardioprotection.Резюме. С целью определения крдиопротекторного влияния метаболической терапии были подвергнуты анализу результаты цифровой обработки стандартной ЭКГ с использованием собственного программного обеспечения «Смарт-ЭКГ» с оценкой эффектов от применения у больных ИБС (стабильная стенокардия напряжение ІІ функционального класса в сравнении с группой острого Q-инфаркта миокарда). Была доказана возможность эффективной количественной оценки ЭКГ при ее цифровой обработке (дигитализации) с использованием собственного программного обеспечения «Смарт-ЭКГ» в данных группах больных. В сопоставлении с результатами исследования при инфаркте миокарда, в отличие от стабильной стенокардии, тивортин уменьшает показатель SDNN и активирует симпатичный контур. Положительным является уменьшение дисперсии интервала QT при использовании тивортина и корвитина. Также эти препараты уменьшают депрессию сегмента ST при инфаркте миокарда, а следовательно уменьшают риск ишемии и не повышают риск аритмической смерти. Антиишемическое направление показателя отношения максимальных скоростей дифференцированного зубца Т более выражено у тивортин, чем у корвитина. Количественная оценка ЭКГ с ее цифровой обработкой может быть рекомендована для повышения эффективности индивидуального подхода в лечении больных острой и хронической ИБС с объективизацией кардиопротекции.Резюме. З метою визначення кардіопротективного впливу метаболічної терапії піддано аналізу результати цифрової обробки стандартної ЕКГ з використанням власного програмного забезпечення «Смарт-ЕКГ» (свідоцтво про реєстрацію авторського права №73687 від 05.09.2017) з оцінкою ефектів від застосування у хворих на ІХС (стабільна стенокардія напруження ІІ функціонального класу в зіставленні з групою гострого Q-інфаркту міокарда). Доведено можливість ефективної кількісної оцінки ЕКГ за її цифрової обробки (дигіталізації) з використанням власного програмного забезпечення «Смарт-ЕКГ» у виділених групах хворих. У зіставленні з результатами дослідження щодо інфаркту міокарда, на відміну від стабільної стенокардії, тівортін зменшує показник SDNN і активує симпатичний контур. Позитивним є зменшення дисперсії інтервалу QT внаслідок використання, тівортіну і корвітину. Також ці препарати зменшують депресію сегмента ST у зв’язку з інфарктом міокарда, а отже, зменшують ризик ішемії і не підвищують ризик аритмічної смерті. Антиішемічне спрямування показника відношення максимальних швидкостей диференційованого зубця Т більш виражене внаслідок прийому тівортіну, ніж  корвітину. Кількісна оцінка ЕКГ з її цифровою обробкою може бути рекомендованою для підвищення ефективності індивідуального підходу в лікуванні хворих на гостру та хронічну ІХС з об’єктивізацією кардіопротекції

Імуногістохімічна концентрація плацентарних гормонів у трофобласті хоріальних ворсинок у вагітних із залізодефіцитною анемією при передчасному дозріванні хоріального дерева

As the result of the conducted research it was found that immunohistochemical concentration of placental lactogen in the trophoblast of the chorial villi on the basis of preterm maturation of the chorial tree is extremelly low, and it is characterized by the parameters related to normal maturation of the chorial tree with preterm delivery. The concentration of placental lactogen in the trophoblast of the chorial villi, however, remains constantly decreased at the same terms of gestation in gravidas with iron-deficiency anemia compared with gravidas without anemia, notwithstanding the degree of morphological maturity of the chorial placental tree. Immunohistochemical concentration of chorionic gonadotropin in the trophoblast of the chorial villi on the basis of preterm maturation of the chorial tree is higher than it would have been predicted for both terms of pregnancy under investigation. Yet it is lower in gravidas with iron-deficiency anemia in comparison to those without the above mentioned deficiency regardless the presence of the preterm maturation of the chorial tree.На основании проведенных исследований установлено, что иммуногистохимическая концентрация плацентарного лактогена в трофобласте хориальных ворсинок на фоне преждевременного дозревания хориального дерева является парадоксально низкой, причем она характеризируется величинами, которые близкие для нормального дозревания хориального дерева при преждевременных родах. Однако, в одинаковые периоды беременности при железодефицитной анемии беременных концентрация плацентарного лактогена в трофобласте хориальных ворсинок всегда ниже в сравнении с беременными без анемии, причем невзирая на степень морфологической зрелости хориального дерева плаценты. Иммуногистохимическая концентрация хорионического гонадотропина в трофобласте хориальных ворсинок на фоне преждевременного дозревания хориального дерева для двух изученных терминов беременности – выше, чем можно было прогнозировать, хотя на фоне железодефицитной анемии беременных она ниже, чем без анемии, независимо от наличия преждевременного дозревания хориального дерева.На підставі проведених досліджень встановлено, що імуногістохімічна концентрація плацентарного лактогену в трофобласті хоріальних ворсинок на фоні передчасного дозрівання хоріального дерева є парадоксально низькою, причому вона характеризується величинами, які близькі для нормального дозрівання хоріального дерева при передчасних пологах. Проте в однакові терміни гестації при залізодефіцитній анемії вагітних концентрація плацентарного лактогену в трофобласті хоріальних ворсинок завжди знижена порівняно з вагітними без анемії, навіть незважаючи на ступінь морфологічної зрілості хоріального дерева плаценти. Імуногістохімічна концентрація хоріонічного гонадотропіну в трофобласті хоріальних ворсинок на фоні передчасного дозрівання хоріального дерева для обох вивчених термінів вагітності вище, ніж можна було прогнозувати, хоча на фоні залізодефіцитної анемії вагітних вона є нижчою ніж без анемії, незалежно від того, чи присутнє передчасне дозрівання хоріального дерева

БАКТЕРИЦИДНА ТА ПРОТИГРИБКОВА АКТИВНІСТЬ НОВИХ БІС-ЧЕТВЕРТИННИХ АМОНІЄВИХ СОЛЕЙ

The paper discusses methods for the synthesis of bys-quaternary ammonium salts containing fragment menthol. A study of the bactericidal activity of the compounds synthesized in a series of strains bakteria and fungi. The dependence of the bactericidal activity of the carbon chain length and type of the ammonium salt. Among the studies found connections substance with a high bactericidal activity.Работа посвящена синтезу бис-четвертичных аммониевых солей, содержащих фрагменты ментола. Проведено исследование бактерицидной и антимикотической активностей синтезированных соединений на серии «музейных» и выделенных у больных известных штаммов бактерий и грибов. Поведен анализ влияния длины углеводородной цепи и типа аниона аммонийной соли на антисептическое действие. Среди синтезированных препаратов определены соединения с высокой бактерицидной активностью.Робота присвячена синтезу біс-четвертинних амонійних солей що містять фрагменти ментолу. Проведено дослідження бактерицидної та антимікотичної активностей синтезованих сполук на серії «музейних» та виділених у хворих поширених штамів бактерій і грибів. Здійснено аналіз впливу довжини вуглеводневого ланцюга та типу аніону амонійної солі на антисептичну дію досліджуваного класу сполук. Серед синтезованих препаратів виявлено сполуки з високою бактерицидною активністю

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ВЕНОЗНОГО ТРОМБОЕМБОЛІЗМУ

Thromboembolism of the pulmonary artery (TEPA) is a pathology, the incidence of which is progressively increasing and requires an integrated approach that includes an assessment of the clinical symptomatology, risk factors registration and data of the additional research methods.The purpose - to analyze the clinical case of thromboembolism of the pulmonary arteryand determine the main aspects of early diagnostics and treatment.Matherial and methods. The case report of a patient who was hospitalized with a diagnosis of pulmonary embolism has been analyzed. The patient underwent general clinical,biochemical and instrumental methods of examination.Results. Presented results indicate that in most cases the diagnosis of TEPA can't bemade only on the basis of clinical manifestations, the verification of the diagnosis, as arule, requires instrumental methods of examination: echocardiography, ultrasoundexamination of lower extremity veins, coronary angiography and angiopulmonography.Algorithms for thrombolic and anticoagulant therapy were considered taking intoaccount the volume of embolic lesion and severity of hemodynamic disorders.Conclusion. The clinical case description indicates the need for timely diagnostics ofthromboembolism of the pulmonary artery and its treatment according to currentguidelines.Тромбоэмболия легочной артерии - это патология, частота коротой прогрессивно увеличивается и требует комплексного подхода, который включает оценкуклинической симптоматики, учет факторов риска и данные дополнительных методов исследования.Цель работы - проанализировать клинический случай тромбоэмболии легочнойартерии и обозначить основные аспекты специфики ранней диагностики и лечения.Материал и методы. Проведен анализ истории болезни пациента, которыйпребывал на стационарном лечении с диагнозом тромбоэбмолия легочной артерии.Больному были проведены общеклинические, биохимические и инструментальныеметоды исследования.Результаты. Представленные результаты свидетельствуют, что в большинствеслучаев диагноз ТЭЛА не может быть поставлен на основе только клиническихпроявлений, его верификация, как правило, требует проведения инструментальныхметодов исследования: эхокардиографии, ультразвукового исследования вен нижних конечностей, коронарографии и ангиопульмонографии. Рассмотрен алгоритмтромболитической и аннтикоагулянтной терапии с учетом эмболичного поражения и сложности гемодинамических нарушений.Выводы. Данное описание клинического случая указывает на необходимость своевременной диагностики тромбоэмболии легочной артерии и ее лечение согласносовременных рекомендаций.Тромбоемболія легеневої артерії - це патологія, частота випадків якої прогресивнозбільшується і потребує комплексного підходу, який включає оцінку клінічноїсимптоматики, врахування наявних факторів ризику та даних додаткових методівдослідження.Мета роботи - проаналізувати клінічний випадок тромбоемболії легеневої артеріїта визначити основні аспекти специфіки ранньої діагностики та лікування.Матеріал і методи. Проведений аналіз історії хвороби пацієнта, який перебував настаціонарному лікуванні з діагнозом тромбоемболія легеневої артерії. Хворомубули проведені загальноклінічні, біохімічні та інструментальні методи дослідження.Результати. Представлені результати засвідчують, що в більшості випадківдіагноз ТЕЛА не може бути поставлений на підставі тільки клінічних проявів, йоговерифікація, як правило, вимагає проведення інструментальних методів дослідження: ехокардіографії, ультразвукового дослідження вен нижніх кінцівок,коронарографії та ангіопульмонографії. Розглянуто алгоритми тромболітичної іантикоагулянтної терапії з урахуванням об'єму емболічного враження та важкості гемодинамічних порушень.Висновки. Наведене описання клінічного випадку вказує на необхідність своєчасноїдіагностики тромбоемболії легеневої артерії та її лікування відповідно до сучасних рекомендацій

Електрокардіографічні маркери в диференціації ішемії і некоронарних ушкоджень серця у пацієнтів молодого віку

The aim of the work is to investigate the differences between acute coronary syndrome (ACS), myocarditis, Takotsubo cardiomyopathy, Brugada syndrome, vasospasm based on the clinical, instrumental, laboratory examinations to reduce the frequency of medical errors in diagnostics and prescribe adequate treatment according to the disease.Material and methods. The analysis of the clinical cases of a young patients’ group admitted to the medical establishment with manifestations of “J-waves syndromes”, which had similar “ischemic” ECG changes.Results. The examination of patients showed that the cases with a disorder of the repolarization phase from the group “J-waves syndromes” of young people include ACS with elevation of the ST segment, vasospastic reactions, "pseudocoronary" type of the myocarditis, cardiomyopathy Takotsubo, Brugada syndrome, etc. For differential diagnostics, it is advisable to refer the patient for the following examinations: electrocardiography, echocardiography, magnetic resonance imaging with gadolinium, computer tomography of the coronary arteries (CTCA), coronary angiography and left ventriculography (CAG &amp; LVG) and radioisotope scintigraphy of the myocardium.Conclusion. The similarity of electrocardiographic results and the lack of clear criteria for distinguishing these diseases provide for the order to some additional methods of examination, but only computer tomography of the coronary arteries can determine the degree of coronary artery damage and help in the differentiation between coronary and non-coronary pathologies at the screening approach, at the same time, coronary angiography and left ventriculography remains the “golden criterion” of diagnostics.Цель работы — исследовать дифференциальные различия острого коронарного синдрома (ОКС), миокардита, кардиомиопатии Такоцубо, синдрома Бругада и вазоспазма в соответствии с клиникой, инструментальными и лабораторными обследованиями для уменьшения частоты врачебных ошибок в установлении диагноза и назначения адекватного лечения заболевания.Материал и методы. Проведен анализ клинических случаев группы пациентов молодого возраста, поступивших в медицинское учреждение с проявлениями “J‑waves syndromes”, которые имели подобные «ишемические» изменения ЭКГ.                                                 Результаты. При обследовании больных объективизировано, что к состояниям с нарушением фазы реполяризации из группы “J‑waves syndromes” в молодом возрасте принадлежат ОКС с элевацией сегмента ST, вазоспастические реакции, «псевдокоронарный» вариант миокардита, кардиомиопатия Такоцубо, синдром Бругада и др. Для их дифференциальной диагностики целесообразно назначать ряд исследований: электрокардиографию, эхокардиографию, магнитно-резонансную томографию с гадолинием, компьютерную томографию коронарных артерий, коронаровентрикулографию и радиоизотопную сцинтиграфию миокарда.                                         Выводы. Сходство электрокардиографических признаков и отсутствие четких критериев для различения данных заболеваний предусматривают назначение дополнительных методов обследования, но только компьютерная томография коронарных артерий позволяет определить степень поражения коронарных артерий и помочь при дифференциации коронарных и некоронарных патологий при скрининговом подходе, в то же время коронаровенрикулография остается «золотым критерием» диагностики.Мета роботи — дослідити диференційні відмінності гострого коронарного синдрому (ГКС), міокардиту, кардіоміопатії Такоцубо, синдрому Бругада та вазоспазму відповідно до клініки, інструментальних та лабораторних обстежень для зменшення частоти лікарських помилок у встановленні діагнозу та призначення адекватного лікування захворювання.Матеріал і методи. Проведено аналіз клінічних випадків групи пацієнтів молодого віку, які надійшли до медичної установи з проявами “J‑waves syndromes” та мали подібні «ішемічні» зміни ЕКГ.Результати. При обстеженні хворих об’єктивізовано, що до станів із порушенням фази реполяризації з групи “J‑waves syndromes” у молодому віці належать ГКС з елевацією сегмента ST, вазоспастичні прояви, «псевдокоронарний» варіант міокардиту, кардіоміопатія Такоцубо, синдромБругада та ін. Для їх диференційної діагностики доцільно призначати ряд досліджень: електрокардіографію (ЕКГ), ехокардіографію (ЕхоКГ), магнітно-резонансну томографію (МРТ) з гадолінієм, комп’ютерну томографію коронарних артерій (КТКА), коронаровентрикулографію (КВГ) та радіоізотопну сцинтиграфію міокарда.Висновки. Схожість електрокардіографічних ознак та відсутність чітких критеріїв для розрізнення даних захворювань передбачають призначення додаткових методів обстеження, проте лише комп’ютерна томографія коронарних артерій дозволяє неінвазивно визначити ступінь ураження коронарних артерій та допомогти при диференціації коронарних та некоронарних патологій за скринінгового підходу, натомість коронаровентрикулографія залишається «золотим критерієм» діагностики

Alirocumab and cardiovascular outcomes after acute coronary syndrome

BACKGROUND Patients who have had an acute coronary syndrome are at high risk for recurrent ischemic cardiovascular events. We sought to determine whether alirocumab, a human monoclonal antibody to proprotein convertase subtilisin-kexin type 9 (PCSK9), would improve cardiovascular outcomes after an acute coronary syndrome in patients receiving high-intensity statin therapy. METHODS We conducted a multicenter, randomized, double-blind, placebo-controlled trial involving 18,924 patients who had an acute coronary syndrome 1 to 12 months earlier, had a low-density lipoprotein (LDL) cholesterol level of at least 70 mg per deciliter (1.8 mmol per liter), a non-highdensity lipoprotein cholesterol level of at least 100 mg per deciliter (2.6 mmol per liter), or an apolipoprotein B level of at least 80 mg per deciliter, and were receiving statin therapy at a high-intensity dose or at the maximum tolerated dose. Patients were randomly assigned to receive alirocumab subcutaneously at a dose of 75 mg (9462 patients) or matching placebo (9462 patients) every 2 weeks. The dose of alirocumab was adjusted under blinded conditions to target an LDL cholesterol level of 25 to 50 mg per deciliter (0.6 to 1.3 mmol per liter). The primary end point was a composite of death from coronary heart disease, nonfatal myocardial infarction, fatal or nonfatal ischemic stroke, or unstable angina requiring hospitalization. RESULTS The median duration of follow-up was 2.8 years. A composite primary end-point event occurred in 903 patients (9.5%) in the alirocumab group and in 1052 patients (11.1%) in the placebo group (hazard ratio, 0.85; 95% confidence interval [CI], 0.78 to 0.93; P<0.001). A total of 334 patients (3.5%) in the alirocumab group and 392 patients (4.1%) in the placebo group died (hazard ratio, 0.85; 95% CI, 0.73 to 0.98). The absolute benefit of alirocumab with respect to the composite primary end point was greater among patients who had a baseline LDL cholesterol level of 100 mg or more per deciliter than among patients who had a lower baseline level. The incidence of adverse events was similar in the two groups, with the exception of local injection-site reactions (3.8% in the alirocumab group vs. 2.1% in the placebo group). CONCLUSIONS Among patients who had a previous acute coronary syndrome and who were receiving highintensity statin therapy, the risk of recurrent ischemic cardiovascular events was lower among those who received alirocumab than among those who received placebo